Єдиний державний реєстр судових рішень
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1304/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати капітану ОСОБА_1 з 27 лютого 2022 року надбавки за вислугу років на військовій службі у розмірі 35% посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням, а з лютого 2023 року - надбавки за вислугу років на військовій службі у розмірі 40% посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням з урахуванням часу роботи в органах прокуратури, а саме періоду з 15.10.2010 по 07.11.2012 (1 рік 10 місяців і 24 дні), та пільгової військової вислуги років - 03 роки 08 місяців 19 днів;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити капітану ОСОБА_1 з 27 лютого 2022 року надбавку за вислугу років на військовій службі у розмірі 35% посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням, а з лютого 2023 року - надбавки за вислугу років на військовій службі у розмірі 40% посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням з урахуванням часу роботи в органах прокуратури, а саме періоду з 15.10.2010 по 07.11.2012 (1 рік 10 місяців і 24 дні), та пільгової військової вислуги років - 03 роки 08 місяців 19 днів;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наступних документів стосовно капітана ОСОБА_1 :
у п.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2023 №340 у частині вислуги років капітана ОСОБА_1 , у тому числі зазначити загальну, календарну та пільгову вислугу років;
до довідки про премію для призначення пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб;
до довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати,
підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням), що
подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у частині вислуги років та розміру нарахованої та виплаченої надбавки за вислугу років;
до грошового атестату у частині вислуги років та розміру нарахованої та виплаченої надбавки за вислугу років;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 після внесення змін до документів, зазначених у п. 3 прохальної частини, надіслати їх для подальшого перерахунку розміру пенсії капітана ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 ;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.)
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не враховано періоди служби на прокурорських посадах з 15.12.2010 по 07.11.2012 та військової служби з 20.03.2014 по 07.03.2015, у зв`язку із чим невірно обраховано та виплачено надбавку за вислугу років. Також зазначає, що командуванням військової частини НОМЕР_1 видано ряд документів у яких невірно відображена вислуга років, і відповідно надбавка за вислугу років, що негативно впливає на правильність обрахунку та призначення пенсії по інвалідності.
Ухвалою судді від 11.03.2024 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у прядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.39-40).
Представником Військової частини НОМЕР_1 подано до суду відзив на позовну заяву згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що з грудня 2010 року по червень 2012 року позивач працював на посаді помічника прокурора і не проходив в той момент військову службу. Також з червня 2012 року по листопад 2012 року позивач працював на посаді прокурора, але також не проходив військову службу. Також у відзиві зазначено, що до грудня 2023 року відповідач не мав особової справи позивача, що унеможливлювало здійснити перерахунок вислуги років (а.с.47-51).
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив у якій підтримує позовні вимоги у повному обсязі та заперечує стосовно аргументів відповідача, зазначених у відзиві на позов (а.с.55).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
У період часу з 28.10.2002 по 11.05.2010 ОСОБА_1 проходив військову службу на різних посадах від солдата до офіцера включно.
Станом на 11.05.2010, на момент його звільнення календарна вислуга років становила 7 років 6 місяців і 19 днів, пільгова - 03 роки 08 місяців 19 днів, всього - 11 років 03 місяці 08 днів, що підтверджується витягом із наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.05.2010 №236-ОС (а.с.13).
У період часу з 15.12.2010 по 07.11.2012 позивач проходив службу на прокурорських посадах у прокуратурі Кіровоградської області, що підтверджується трудовою книжкою бланка серії НОМЕР_4 (а.с.11-12).
У період часу з 20.03.2014 по 07.03.2015 ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом по мобілізації, що підтверджується записами у військовому квитку офіцера запасу серії НОМЕР_5 (15-20).
З 27.02.2022 позивача призначено на посаду заступника командира 1 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2022 (а.с.21).
ОСОБА_1 подано на ім`я командира в/ч НОМЕР_1 рапорт від 30.11.2023, у якому просив здійснити донарахування, виплату надбавки за вислугу років, а також внести зміни до карток грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по дату звільнення. До вказаного рапорту було долучено копію трудової книжки та військового квитка (а.с.24-25).
Доказів розгляду рапорту позивача від 30.11.2023 року суду не надано.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2023 по стройовій частині №340 ОСОБА_1 , звільненого наказом командира в/ч НОМЕР_6 від 04.12.2023 №499 у відставку за станом здоров`я пп.б.п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», виключено з 07.12.2023 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.26).
Згідно наказу від 06.12.2023 №340 вислуга років позивача у Збройних Силах становить календарна 10 років 3 місяці і 10 днів.
Отже, під час зарахування ОСОБА_1 на посаду, командуванням військової частини не було враховано його стаж роботи в прокуратурі до загального стажу військової служби.
Згідно довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення від 06.12.2023 №7477 під час нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 виплачувалась надбавка за вислугу років у розмірі 30% починаючи з лютого 2022 року по серпень 2023 року, а вересня 2023 по день звільнення 35%. (а.с.22).
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.
Вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". (п.2 розділу IV Порядку)
Згідно пункту 3 розділу IV Порядку для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди:
- зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб";
- проходження військової служби, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця на посадах, передбачених у штатах кораблів, катерів, морських суден або самохідних рейдових суден (далі - кораблі (судна)), у тому числі, які ремонтуються, а також на посадах, передбачених в управліннях груп, ланок, загонів, дивізіонів, бригад і центрів, до складу яких входять кораблі (судна), які постійно розміщені на кораблях (суднах);
- проходження військової служби під час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби.
Періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України.
Періоди служби, обчислені на пільгових умовах відповідно до раніше встановленого порядку, перерахунку в бік зменшення не підлягають.
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Також і статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до пункту а частини 1 статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) мають особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.
Згідно ч.1 ст.17 цього Закону особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема військова служба; час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах і військових формуваннях Служби безпеки України, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро України на посадах начальницького складу; служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 171 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, від 17.07.1992 №393 (далі - Порядок №393)
Відповідно до п.1 Порядку №393, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах внутрішніх справ, Службі безпеки, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу; служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Як вбачається із довідки №7477 від 06.12.2023 про додаткові види грошового забезпечення за період з 27 лютого 2022 року по 30 листопада 2023 року надбавка позивача за вислугу років з 27.02.2022 по 30.08.2023 становить 30%, з 01.09.2023 по 30.11.2023 35%, у грошовому атестаті позивача від 06 грудня 2023 року надбавка за вислугу років - 35%, вислуга років - 10 років 03 місяці 3 дні (а.с.28).
Згідно наказу від 06.12.2023 №340 вислуга років ОСОБА_1 у Збройних силах становить календарна 10 років 3 місяці і 10 днів (а.с.26).
Проте, відповідно до наказу від 11 травня 2010 року вислуга років позивача становила 7 років 6 місяців і 19 днів, пільгова - 03 роки 08 місяців 19 днів, всього - 11 років 03 місяці 08 днів (а.с.13).
Відповідачем до суду не надано жодних заперечень та відповідних їм доказів щодо неправильності обрахування позивачем зазначених періодів та/або відсутності самого права відповідача на обрахування вислуги років за такі періоди служби. Натомість відповідачем стверджується про відсутність підстав для включення попередньої вислуги років.
Проте, суд не може погодитись з такою позицією відповідача та вважає її помилковою.
Згідно ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ ( в редакції, яка була чинна на момент роботи позивача в органах прокуратури) до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
На час призначенням позивачу пенсії набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, ч.6 ст.86 якого визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про прокуратуру» прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Верховний Суд у постанові від 03.03.2021р. (справа №805/3923/18-а) дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17.
Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок про те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 171 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Отже, в цілях Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у справі №480/4241/18 (провадження №К/9901/15011/19) у постанові від 14.04.2021.
Отже, враховуючи наявність у позивача періодів служби, за які у відповідності до вимог чинного законодавства передбачалось обрахування вислуги років у пільговому обчисленні, такі періоди служби мали бути відповідним чином враховані та включені відповідачем до календарної вислуги років у кратному співвідношенні під час оформлення та направлення відповідних документів до органів ПФ України для призначення позивачу відповідної пенсії.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність в частині не зарахування до вислуги років позивача усіх необхідних періодів, що потягнуло за собою нарахування зменшеної надбавки за вислугу років на військовій службі та видачу документів із недостовірними даними.
Суд не бере до уваги твердження відповідача про відсутність у розпорядженні необхідних документів, адже отримавши рапорт від 30.11.2023 року та особову справу позивача у військової частини НОМЕР_1 було достатньо підстав для вчинення дій, спрямованих на зарахування ОСОБА_1 часу роботи в органах прокуратури, а саме періоду з 15.10.2010 по 07.11.2012, та пільгової військової вислуги років - 03 роки 08 місяців 19 днів.
При визначенні способу судового захисту порушеного права суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини указує, що дія статті 13 Конвенції вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням.
Межі обов`язків за відповідною правовою нормою різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин, суд робить висновок, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування часу роботи позивача в органах прокуратури, а саме періоду з 15.10.2010 по 07.11.2012, та пільгової військової вислуги років - 03 роки 08 місяців 19 днів та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 зарахувати до вислуги років позивача час роботи в органах прокуратури, а саме з 15.10.2010 по 07.11.2012, та пільгової військової вислуги років - 03 роки 08 місяців 19 днів, внести зміни до документів, що видані без урахування часу роботи в органах прокуратури, а саме з 15.10.2010 по 07.11.2012, та пільгової військової вислуги років - 03 роки 08 місяців 19 днів, а також, здійснити відповідні нарахування та виплати.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає.
Так, статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
До того ж, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.11.2020 у справі № 826/18130/16.
Представником позивача зазначено, що позивач перебуває у серйозному стресовому становищі, постійно вживає ліки для пониження тиску, тривала боротьба на захист своїх прав виснажує його, викликає у нього психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, викликає розчарування в діяльності службових осіб військової частини у якій він відслужив майже два роки, що створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацією під час розгляду його рапорту.
Однак такі доводи не можуть слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами, яких позивач та його представник не надають.
Аналогічні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 08.09.2022 у справі №761/8558/17.
Таким чином у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди необхідно відмовити.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат по сплаті судового збору не здійснюється.
У позовній заяві представник позивача також просить про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм, дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
До матеріалів справи додано:
- копія договору про надання правничої допомоги №49 від 15.12.2023 року (а.с.32);
- копію додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №49 від 15.12.2023 року (а.с.33);
- копія акту прийняття-передавання правничої допомоги від 01.03.2024 року (а.с.34);
- копія квитанції від 01.03.2024 року про отримання адвокатом Банах І.В. від клієнта ОСОБА_1 гонорару у сумі 10000,00 грн. (а.с.35).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність:
- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат входить розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №340/1304/24 в силу частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В той же час, оскільки позивач, у зв`язку із протиправними діями (бездіяльністю) відповідача, був вимушений звернутися до суду за захистом порушених прав, у зв`язку із чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, проаналізувавши розрахунок витрат на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що обґрунтованим розміром вказаних витрат є 7000,00 грн.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. є обґрунтованим та співмірним, а такі витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 14, 243-246, 250, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування до вислуги років часу роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури, а саме періоду з 15.10.2010 по 07.11.2012, та пільгової військової вислуги років - 03 роки 08 місяців 19 днів.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 час роботи в органах прокуратури, а саме з 15.10.2010 по 07.11.2012 та пільгову військову вислугу років - 03 роки 08 місяців 19 днів, з врахуванням висновків суду у цій справі, та внести відповідні зміни до наказу від 06.12.2023 №340.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , враховуючи час роботи в органах прокуратури, а саме з 15.10.2010 по 07.11.2012 та пільгову військову вислугу років - 03 роки 08 місяців 19 днів, здійснити ОСОБА_1 відповідні нарахування та виплати грошового забезпечення.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 підготувати та направити на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 оновлені документи на ОСОБА_1 , необхідні для призначення та перерахунку пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, з урахування часу роботи в органах прокуратури, а саме з 15.10.2010 по 07.11.2012, та пільгової військової вислуги років - 03 роки 08 місяців 19 днів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА
