ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2024 р. справа № 300/1284/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2024/000015 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2023/000053/2 від 28.12.2023,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Дрогомирецький Ігор Миколайович (надалі, також - представник позивача) в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) 22.02.2024 звернувся в суд з позовною заявою до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2024/000015 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2023/000053/2 від 28.12.2023.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару: "Інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту…", та обраний метод його визначення, а саме основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2024/000015 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206050/2023/000053/2 від 28.12.2023. Представник позивача стверджує, що на підставі рахунку-фактури (інвойсу) № АFI23004 від 22.09.2023 оплатив нерезиденту повну вартість товару через банківську установу на банківський рахунок продавця на загальну суму 33 980,60 доларів США, що підтверджується банківськими платіжними документами від 16.08.2023 та від 22.09.2023. На переконання представника позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані товаросупровідні документи, що підтверджують вартісні характеристики товару, і необґрунтовано витребував додаткові документи, а саме: висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а в подальшому прийняв спірні рішення. Позивач вважає протиправним застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару, оскільки товар правомірно задекларовано за першим методом за ціною товару. Збільшення митної вартості товару суттєво порушує права позивача, тому просить скасувати картку відмови №UA206050/2024/000015 та рішення №UA206050/2023/000053/2 від 28.12.2023.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України (а.с. 61-63).

Пунктом 5 резолютивної частини цієї ухвали судом витребувано письмові докази у відповідача, а пунктом 7 резолютивної частини ухвали витребувано письмові докази у позивача.

На виконання вимог пункту 7 резолютивної частини ухвали від 27.02.2024 представником позивача 11.03.2024 сформавано в системі «Електронний суд» додаткові пояснення у справі (а.с. 70,71).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який сформавано в системі «Електронний суд» 12.03.2024 (а.с. 79-86). Аналогічний за змістом відзив №10/10/8.19/81 від 12.0.32024 представник позивача подала 13.03.2024 до канцелярії суду (а.с. 108-114). Представник відповідача із заявленими позовними вимогами не погодилася та вказала, що на виконання вимог статті 54 МК України під час здійснення Івано-Франківською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією № 23UА206050015578U1 від 21.12.2023 встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема: у банківських платіжних документах від 16.08.2023 та 22.09.2023 відповідно, у графі «Призначення платежу» відсутні вказівки на рахунок-фактуру (інвойс); оплата здійснена всупереч специфікації SР11082023 від 11.08.2023, в якій вказано, що оплата авансу здійснюється у розмірі 30%, решта суми підлягає оплаті після отримання коносаменту (відповідно до поданих документів: аванс - 16.08.2023, решта суми - 22.09.2023, коносамент виданий - 27.09.2023); у митній декларації на експорт товарів народного споживання в графі «номер коносаменту» зазначено 231564300, проте даний номер не відповідає номеру коносаменту, поданого до митного оформлення; відсутні відомості, в яких було б виділено складові митної вартості щодо вартості ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар (згідно з підпунктом б пункту 1 частини 10 статті 58 МКУ), що унеможливлює перевірку складових митної вартості. На думку представника відповідача, вказані розбіжності впливають на митну вартість товару, а тому декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, а у разі відсутності таких документів - запропоновано надати експертний висновок про вартість товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. У свою чергу, декларант надав відповідь, якою повідомив, що відповідно до частини 2 статті 53 МК України надано документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: банківські платіжні документи про оплату товару, експортну декларацію країни відправлення, рахунок-проформа, вказав на відсутність можливості подання інших документів та просив винести рішення в термін до десяти днів. З огляду на те, що декларантом не подано на вимогу митного органу додаткових документів, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Також зазначила, що за результатами проведеної експертизи встановлено, що «зразок товару ідентифіковано як набір елементів підлогового покриття (матів), виготовлений з пористого полімерного матеріалу на основі полімеру етилену», тому позивачу запропоновано подати декларацію згідно висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та дослідження Держмитслужби №142000-3400-0003 від 08.01.2024. За вказаних обставин, митний орган визначив митну вартість товару: "Інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту…" за резервним методом. Джерелом інформації даному випадку була митна декларація від 20.11.2023 за №UA500080/2023/11287, якою оформлено аналогічний товар. Також зауважила, що після прийняття рішення про коригування митної вартості, декларантом було подано нову митну декларацію №24UA206050000505U4. Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на переклад в сумі 3 480,00 гривень, то представник відповідача вважає, що такі витрати не пов`язані з розглядом, оскільки предмет доказування та встановлення обставин у даній адміністративній справі не потребував необхідності залучення перекладача, а здійснення перекладу документів позивачем було вчинено за власною ініціативою та на власний розсуд. Вказала на необхідність застосування при вирішенні питання про розподіл судових витрат критеріїв реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення прийнятими відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Також у поданому відзиві представник відповідача просила здійснювати розгляд справи з повідомленням сторін, однак суд ухвалою від 18.03.2024 повернув таке клопотання заявнику без розгляду (а.с. 179-180).

Окрім цього, представник відповідача 13.03.2024 сформувала в системі «Електронний суд» клопотання, яким на виконання вимог пункту 5 ухвали суду про відкритя провадження від 27.02.2024 щодо надання митної декларації UA500080/2023/11287 від 20.11.2023 з усіма поданими для її оформлення документами, повідомила про неможливість подання доданих до такої декларації документів через відсутність дозволу на розголошення від осіб, які надали таку інформацію, а також через технічну неможливість, оскільки така митна декларація подавалася через Одеську митницю (а.с. 91,92).

Також представник відповідача 13.03.2024 сформувала в системі «Електронний суд» додаткові пояснення, якими на виконання вимог пункту 6 ухвали суду про відкритя провадження від 27.02.2024 навела письмове обґрунтоване пояснення щодо визначення митної вартості товару в сумі 65 378,88 USD (а.с. 167-169).

Представник позивача 15.03.2024 сформував в системі «Електронний суд» відповідь на відзив (а.с.173-176), в якому заперечив доводи відповідача, наведені у відзиві на позов. Зокрема представник позивача вважає, що у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на формальні причини, які не впливають на митну вартість товару та не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Також зазначив, що проведення експертного дослідження задекларованого до митного оформлення товару було проведено з огляду на підозри митного органу про те, що Блокувальні килимки для підлоги (3/4 дюйми, 2 см) можуть містити у своєму складі резину або інші речовини, наявність яких вплине на умови декларування. Відповідно до висновку Львівського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №142000-3400-0003 від 08.01.2024 задекларований до митного оформлення товар ідентифіковано як набір елементів підлогового покриття (матів), виготовлений з простого полімерного матеріалу на основі полімеру етилену. Звернув увагу, що між вищевказаним висновком та підставами прийняття оскаржуваних рішень відсутній причинно-наслідковий зв`язок. Вказав на неможливість використання даних митної декларації №UA500080/2023/11287 від 20.11.2023 (яка є джерелом для коригування), оскільки в такій декларації зазначено лише вид товару («грифи для штанг») без зазначення його характеристик, що не дає підстави ототожнювати здійснену позивачем поставку з інформацією, вказаною в декларації. Окрім того, в митній декларації № UA500080/2023/11287 від 20.11.2023 вказано, що здійснювалася поставка 15 кг (15 шт) грифів для штанг, в той час як позивачем здійснено поставку трьох видів штанг в загальній кількості 2800 штук. В умовах ринкових відносин є цілком закономірним, що при купівлі більшої в двісті разів кількості товару ціна буде суттєво нижчою, ніж при купівлі 15 шт. Також вказав на нетотожність ваги одного грифу. Вважає, що митна декларація № UA500080/2023/11287 від 20.11.2023 (яка є джерелом для коригування) містить інформацію про зовсім інший товар та у двісті разів меншій кількості як при здійсненій позивачем поставці. Також звернув увагу на здійснення позивачем та його партнерами поставок, які є ідентичними даній поставці товару, зокрема, на аналогічних умовах поставки від того самого постачальника (виробника), через одну і ту саму транспортну компанію та фактично за однаковою ціною (орієнтовно 1,50 долара США за кілограм), у зв`язку з чим відповідач помилково стверджує про відсутність аналогічних поставок. Враховуючи вищевикладене, вважає, що оскаржувані рішення прийняті з формальних підстав, які не тягнуть за собою жодних правових, фінансових чи будь яких інших наслідків, а відповідачем не надано жодних належних чи допустимих доказів про приховування будь-яких витрат чи про суперечливість в поданих при декларуванні документах. Таким чином, просив позовні вимоги задвольнити в повному обсязі.

Представник позивача 22.03.2024 подав до суду клопотання про відшкодування судових витрат у справі, яким просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн (а.с. 184,185).

Представник відповідача 25.03.2024 подала до суду клоптання, яким на виконання вимог пункту 5.5 ухвали суду про відкриття провадження від 27.02.2024 долучила до матеріалів справи копію митної декларації №UA500080/2023/11287 від 20.11.2023 з поданими для її оформлення документами (а.с. 189).

Також представник відповідача 27.03.2024 сформувала в системі «Електронний суд» клопотання про зменшенння витрат на оплату професійної правничої допомоги, в якому вказала на безпідставність та неспівмірність заявленої представником позивача суми витрат в розмірі 10 000,00 грн на оплату таких послуг та просила відмовити у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 212-215).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

Між ФОП ОСОБА_1 (покупець) і нерезидентом "ШАНКСІ РЕДЖЕНТ ВОРКС ІНК" (Китайська Народна Республіка) (продавець) 11.08.2023 укладений зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №D11082023 (надалі, також - Договір), згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 якого продавець продає покупцю спортивне обладнання відповідно до специфікації до цього договору (а.с. 44-46).

Відповідно до підпункту 3.3 пункту 3 цього Договору, поставка товарів здійснюється на умовах "FOB" (доставка вантажу, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до місця (Ксінганг, Китай) ("Порт призначення") відповідно до правил Інкотермс 2010.

Ціни за товари визначені у Специфікації до цього договору, яка є невід`ємною частиною цього договору (підпункт 4.1 пункт 4 Договору).

Згідно з підпунктом 5.2 пунктом 5 Договору оплата здійснюється у доларах США за договором відповідно до специфікації до цього договору на банківський рахунок.

На виконання вищевказаного Договору №D11082023 від 11.08.2023 складено рахунок-фактуру (інвойсу) №АFI23004 від 22.09.2023 на загальну суму 33 980,60 доларів США (а.с. 27,28); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (спеціфікація) №SP11082023 від 11.08.2023 на спортивне обладнання на загальну суму 33 980,60 доларів США на поставку товару (а.с. 43):

- позиція AFI-45-2 « 45cm, 28mm diameter dumbbell bar» в кількості 500 одиниць, вартість за одиницю - 3,6200 доларів США, загальна вартість - 1 810,00 доларів США;

- позиція AFI-120-2 « 120cm, 28mm diameter W bar» в кількості 1500 одиниць, вартість за одиницю - 8,1500 доларів США, загальна вартість - 12 225,00 доларів США;

- позиція AFI-180-02 « 180cm, 28mm diameter Straight barBar» в кількості 800 одиниць, вартість за одиницю - 11,0500 доларів США, загальна вартість - 8 840,00 доларів США;

- позиція AFI- FM-24 «Спортивний мат пазл 24 шт упаковка (3/4ідюйма,2cm, 6шт/комп)» в кількості 592 одиниць, вартість за одиницю - 9,3000 доларів США, загальна вартість - 5 505,60 доларів США;

- позиція AFI- RF-01 «Валік для тренажеру 20*70*230мм -чорной» в кількості 20 000 одиниць, вартість за одиницю - 0,2800 доларів США, загальна вартість - 5 600,00 доларів США.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Адель Сервіс" на виконання умов договору на проведення митно-брокерської діяльності в інтересах позивача подано до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію №23UA206050015578U1 від 21.12.2023 (а.с.52,53; 117,118), якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме:

товар №1 "Інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту. Спортивний снаряд для підняття ваги у важкій атлетиці та пауерліфтингу. Гриф штанги - металевий стрижень різного діаметру. На його кінці надягають диски, а основа служить для утримання штанги в руках. Навантаження закріплюється за допомогою втулок і замків. Матеріалом виготовленння грифів є сталь марки Q235B,

-Арт. AFI-45-2, 45 см, діаметр 28 мм гантельний гриф кількість 500 шт,

-Арт. AFI-120-2, 120 см, діаметр 28мм W-образний Гриф кількість 1500 шт,

- Арт. AFI-180-02, 180 см, діаметр 28мм, Прямий гриф кількість 800шт,

Не військового призначення. Фірма виробник - Shanxi Regent Works Inc. Країна виробництва - CN»;

товар №2 «Покриття для підголи, для занять фізкультурою або фітнесом, виготовлене з пористого полімерного матеріалу на основі полімеру етилену у вигляді пластин з вирізаними по краях виступами для з`єднання типу "пазл", матовий килимок для підлоги (мат-пазл). Арт. AFI-FM-24, матовий килимок для підлоги (мат-пазл) Floor Mat-24 SQ FT, кількість 592компл., чорного кольору, розмірами 600х600х20 мм, упаковано»;

Товар №3 «Вироби з пористої гуми. Валіки для тренажерів. Арт. AFI- RF-01, валік для тренажеру 20*70*230 мм (колір - чорний) 20000шт, Не військового призначення. Фірма - Shanxi Regent Works Inc. Країна виробництва - CN»;

В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а саме згідно з рахунком-фактурою №АFI23004 від 22.09.2023, за ціною 33 980,60,00 доларів США.

Окрім вказаного, судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу такі документи:

- пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 22.09.2023 (а.с. 25,26);

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №АFI23004 від 22.09.2023 (а.с. 27,28);

- коносамент (Bill of lading) UTRUST23091377 від 27.09.2023 (а.с.29,30);

- міжнародна товарно-транспортна накладна (Road consignment note) CMR №421012 від 07.12.2023 (а.с. 31,32);

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №23С1401А0144/00111 від 22.09.2023 (а.с. 33,34);

- банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 16.08.2023 та від 22.09.2023 (а.с.35-37, 38-40)

-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №15 від 18.12.2023 (а.с. 41);

-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4526085 від 08.12.2023 (а.с. 42);

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №SP11082023 від 11.08.2023 (а.с.43);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №D11082023 від 11.08.2023 (а.с.43-45 том І);

- копія митної декларації країни відправлення №021720230000246637 від 25.09.2023 з митним повідомленням про випуск товару в режимі імпорту (а.с. 47-51).

Відповідач підтвердив обставину подання всіх вказаних документів у відзиві на позов, долучивши їх засвідчені копії, перелік яких визначений у графі 44 електронної митної декларації 23UA206050015578U1 від 21.12.2023 (а.с. 52,53, 117,118).

Митним органом 22.12.2023 проведено огляд товару та відібрано проби (зразки) товару, що підтверджується актом про проведення (переогляду) огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу до митної декларації №23UA206050015578U1 (а.с.155,156).

Так, згідно з актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 22.12.2023, з`ясовано, що «В ході проведення повного митного огляду з розкриттям пакувальних місць встановлено, що у доглянутих та розпакованих місцях вантаж візуально відповідає відомостям заявленим у МД та ТСД…Порушень не виявлено. Забезпечено ідентифікацію товарів та транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки (наявний технічних засіб немає можливості відображати час та дату). Порушень ОПІВ не виявлено. Вибірково перевірені вагові характеристики відповідають. Відібрано зразки товарів: покриття для підлоги, для занять фізкультурою або фітнесом для проведення досліджень (аналізу, еспертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД» (а.с. 155,156).

На запит Івано-Франківської митниці від 26.12.2023 вих.№7.21-1/28.4-04/4/4678 Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (надалі, також СЛЕД Держмитслужби) складено висновок від 08.01.2024 №142000-3400-0003 (надалі, також - Висновок) щодо об`єкта, заявленого у митній декларації від 21.12.2024 №23UA206050015578U1 як товар №2 « 1. Покриття для підголи, для занять фізкультурою або фітнесом, виготовлене з пористого полімерного матеріалу на основі полімеру етилену у вигляді пластин з вирізаними по краях виступами для з`єднання типу "пазл": матовий килимок для підлоги (мат-пазл). Арт. AFI-FM-24, матовий килимок для підлоги (мат-пазл) Floor Mat-24 SQ FT- кількість - 592 компл., чорного кольору, розмірами 600х600х20 мм, упаковано в поліетиленові мішки по 6 шт…». Завданням для дослідження (аналізу, експертизи) визначено прохання провести дослідження товару та визначити: з якого матеріалу виготовлено вироби, чи є матеріал пористим, інші характеристики, які б дали можливість однозначно класифікувати товари за УКТ ЗЕД.

Відповідно до висновків зазначеного дослідження: «Зразок товару ідентифіковано як набір елементів підлогового покриття (матів), виготовлений з пористого полімерного матеріалу на основі полімеру етилену» (а.с. 148-151).

Також митним органом 21.12.2023 розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, а у разі відсутності таких документів - запропоновано надати експертний висновок про вартість товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с. 133).

У відповідь на початок митної консультації декларант надав повідомлення, в якому вказав, що на запит митного органу, відповідно до частини 2 статті 53 МК України надано документи для підтвердження заявленої митної варстості: а саме, банківські платіжні документи про оплату товару, експортну декларацію країни відправлення. Повідомив про відсутність можливості надати інші документи та просив винести рішення в термін до десяти днів (а.с.134).

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею Державної митної служби України прийнято оскаржуване Рішення №UA206050/2023/000053/2 від 28.12.2023, в графі 33 якого вказано обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості: «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за вартістю визначеною декларантом, у зв"язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів митне оформлення яких здійснено. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: експертний висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Документи не надано. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 20.11.2023 №UA500080/2023/11287. Торгівельна марка-LexВиробник-Lex Co., Ltd. Країна виробництва-CN. Визначена митна вартість - 3,76 дол. США/ кг» (а.с. 21,22).

При цьому, Івано-Франківською митницею Державної митної служби України за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару (33 980,60 USD) і визначено її в розмірі (65 378,88 USD).

Також Івано-Франківською митницею Державної митної служби України, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації від 21.12.2023 та доданих до неї документів, відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки №UA206050/2024/000015 (а.с. 23,24).

Відповідно до даних оскаржуваної Картки «відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Відповідно до ст. 69 МКУ винесено Рішення про визначення митної вартості UA206050/2023/000053/2 від 28.12.2023 по товару № 1 та скориговано митну вартість. Ознаки порушення митних правил відсутні. Висновок СЛЕД Держмитслужби №142000-3400-003 від 08.01.2024 року. Зміна опису товару № 2 у графі 31 МД.

Роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подати нову МД та задекларувати митну вартість по товару № 1 згідно рішення про визначення митної вартості UA206050/2023/000053/2 від 28.12.2023. Заповнити графу 31 по товару № 2 згідно висновку СЛЕД Держмитслужби №142000-3400-003 від 08.01.2024 року» (а.с.23,24).

Позивач на підставі оскаржуваного Рішення 22.12.2023 подав декларацію №24UA206050000505U4, в графі 43 якої метод визначення митної вартості позначив "1 / 6" (а.с.153,154).

Не погоджуючись із прийнятими карткою відмови в прийнятті митної декларації та рішенням про коригування митної вартості товару, позивач для захисту свого порушеного права звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).

Митне оформлення, відповідно до частини 1 статті 248 МК України, розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Із наведених положень вбачається, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Як встановлено судом вище, у спірних правовідносинах митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у графі 43 митної декларації №23UA206050015578U1 від 21.12.2023, визначено за основним (1) методом (за ціною договору) (а.с. 52,53, 117,118).

Так, на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №23UA206050015578U1 від 21.12.2023 митної вартості товару та обраного методу її визначення (за ціною договору), разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме:

- пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 22.09.2023 (а.с. 25,26);

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №АFI23004 від 22.09.2023 (а.с. 27,28);

- коносамент (Bill of lading) UTRUST23091377 від 27.09.2023 (а.с. 29,30);

- міжнародна товарно-транспортна накладна (Road consignment note) CMR №421012 від 07.12.2023 (а.с. 31,32);

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №23С1401А0144/00111 від 22.09.2023 (а.с. 33,34);

- банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 16.08.2023 та від 22.09.2023 (а.с.35-37, 38-40)

-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №15 від 18.12.2023 (а.с. 41);

-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4526085 від 08.12.2023 (а.с. 42);

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №SP11082023 від 11.08.2023 (а.с.43);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №D11082023 від 11.08.2023 (а.с.43-45);

- копія митної декларації країни відправлення №021720230000246637 від 25.09.2023 з митним повідомленням про випуск товару в режимі імпорту (а.с. 47-51).

Вищевказані документи підтверджують факт виконання зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу спортивного обладнання №D11082023 від 11.08.2023 на загальну суму 33 980,60 доларів США:

- позиція AFI-45-2 « 45cm, 28mm diameter dumbbell bar» в кількості 500 одиниць, вартість за одиницю - 3,6200 доларів США, загальна вартість - 1 810,00 доларів США;

- позиція AFI-120-2 « 120cm, 28mm diameter W bar» в кількості 1500 одиниць, вартість за одиницю - 8,1500 доларів США, загальна вартість - 12 225,00 доларів США;

- позиція AFI-180-02 « 180cm, 28mm diameter Straight barBar» в кількості 800 одиниць, вартість за одиницю - 11,0500 доларів США, загальна вартість - 8 840,00 доларів США;

- позиція AFI- FM-24 «Спортивний мат пазл 24 шт упаковка (3/4ідюйма,2cm, 6шт/комп)» в кількості 592 одиниць, вартість за одиницю - 9,3000 доларів США, загальна вартість - 5 505,60 доларів США;

- позиція AFI- RF-01 «Валік для тренажеру 20*70*230мм -чорной» в кількості 20 000 одиниць, вартість за одиницю - 0,2800 доларів США, загальна вартість - 5 600,00 доларів США.

Зазначені документи містять усі необхідні реквізити сторін: продавця Shanxi Regent Works Inc. ("СN", Китайська Народна Республіка) та покупця ФОП ОСОБА_1 , особисті підписи, а також відтиск печатки фірми (нерезидента) продавця. Окрім цього, такі документи містять детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару.

Суд не виявив фактичних і юридичних підстав вважати, що подані декларантом позивача 21.12.2023 до митного оформлення документи - декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура про отримання товару та банківські платіжні документи щодо сплати коштів за нього, за назвою і змістом не відповідали вимогам пунктів 1-4 частини другої статті 53 МК України.

Також, згідно з актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 22.12.2023, з`ясовано, що «В ході проведення повного митного огляду з розкриттям пакувальних місць встановлено, що у доглянутих та распакованих місцях вантаж візуально відповідає відомостям заявленим у МД та ТСД…Порушень не виявлено. Забезпечено ідентифікацію товарів та транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки (наявний технічних засіб немає можливості відображати час та дату). Порушень ОПІВ не виявлено. Вибірково перевірені вагові характеристики відповідають. Відібрано зразки товарів: покриття для підлоги, для занять фізкультурою або фітнесом для проведення досліджень (аналізу, еспертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД» (а.с. 155,156).

Банківські платіжні документи від 16.08.2023 та від 22.09.2023, які стосуються товару, підтверджують факт виконання покупцем зобов`язання щодо оплати за товар, що відповідає правовій природі договору-купівлі продажу та реальному характеру його виконання (а.с.35-37, 38-40).

Однак у відзиві на позов відповідач зазначив про розбіжності, які містяться у банківських платіжних документах від 16.08.2023 та від 22.09.2023, зокрема, те, що у графі «Призначення платежу» відсутні вказівки на рахунок-фактуру (інвойс). Окрім цього, за доводами відповідача, оплата за товар здійснена всупереч специфікації SP11082023 від 11.08.2023, в якій вказано, що «оплата авансу здійснюється у розмірі 30%, решта суми підлягає оплаті після отримання коносаменту» (відповідно до поданих документів аванс здійснено 16.08.2023, решта суми 22.09.2023, коносамент виданий - 27.09.2023).

З цього приводу суд зазначає, що причиною винесення спірного рішення, як вбачається з пункту 33, було неподання експертного висновку про вартість, підготовленого спеціалізованого експертною організацією, а не банківського платіжного документа. Тобто, митним органом про жодні розбіжності у банківських платіжних документах не згадується та, відповідно, обставини, які стали підставою для твердження митного органу у відзиві про наявність розбіжностей у даних про вартість поставки товару, не були покладені в основу спірного рішення митниці для визначення митної вартості товару.

Крім того, пунктами 10 і 15 ч. 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 передбачено, що платіжна інструкція повинна містити обов`язкові реквізити, зокрема, призначення платежу, водночас, платник заповнює такий реквізит платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України (тобто жодного обов`язку зазначити рахунок-фактуру немає).

Суд звертає увагу, що у призначеннях платежу згідно таких банківських платіжних документах від 16.08.2023 та від 22.09.2023 зазначено номер та дату договору, згідно якого здійснювався імпорт товару («№ D11082023 DD 11.08.2023»)

Також такі платіжні документи містять реквізити продавця («Shanxi regent works Inc»), які збігаються із даними, які містяться у рахунку-фактурі №АFI23004 від 22.09.2023, спеціфікації №SP11082023 від 11.08.2023 та Договорі купівлі №D11082023 dsl 11.08.2023.

Наведене дає змогу ідентифікувати такі платежі.

Окрім цього, загальна сума коштів, сплачених позивачем згідно вказаних платіжних документів від 16.08.2023 (10 194,18 доларів США) та від 22.09.2023 (23 786,42 доларів США) становить 33 980,60 доларів США, тобто відповідає сумі, яка вказана у рахунку-фактурі №АFI23004 від 22.09.2023, специфікації №SP11082023 від 11.08.2023 та пакувальному листі від 22.09.2023 (а.с. 27,28, 43, а.с. 25,26).

Тобто здійснення позивачем оплати товару саме 16.08.2023 та 22.09.2023 жодним чином не впливає на загальну вартість придбаного товару та не може бути підставою для коригування такої вартості в сторону збільшення.

Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність будь-яких розбіжностей у документах, поданих позивачем митному органу. Тому, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд вважає, що коригування митної вартості імпортованого автомобіля відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару та які підтверджують його вартість, а також містять реквізити, необхідні для ідентифікації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.07.2020 року у справі №815/4180/17 вказав, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як уже встановив суд, подані декларантом до митного оформлення документи узгоджуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а також відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

При цьому, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст поданих декларантом позивача документів, у тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Китаю інформації про не відчуження позивачу спортивного обладнання продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за вказаний товар.

Водночас, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Таким чином, під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість спортивного обладнання за ціною договору, згідно з вимогами Митного кодексу України.

Окрім цього, суд звертає увагу на суперечливість висновків відповідача у спірному рішенні. Так, відповідач спочатку робить висновок про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, після чого посилається на джерело інформації для коригування митної вартості, а саме на МД від 20.11.2023 №UA500080/2023/11287 (як на таку, що стосується, на думку відповідача, ідентичного і подібного товару).

Більше того, суд погоджується із представником позивача про непідтвердження відповідачем, що митна декларація від 20.11.2023 №UA500080/2023/11287 (а.с. 137-147), яка є джерелом для коригування, містить інформацію про аналогічний товар, який декларував позивач. Так, позивачем здійснено поставку трьох видів штанг, килимків, поролону в загальній кількості 23392 штук, при цьому вага ототожнених відповідачем товарів є різна. Умови поставки також відрізняються. Окрім цього, країна походження товарів хоча і одна (Китай), однак різний виробник (у митній декларації від 20.11.2023 №UA500080/2023/11287 - Lex Co). Також у таких митних деклараціях різна країна відправлення/експорту (згідно МД від 20.11.2023 №UA500080/2023/11287 країна відправлення Болгарія. Окрім того ФОП ОСОБА_1 придбавач значно більшу кількість грифів для штанги (500 штук, 1500 штук, 800 штук), ніж задекларовано у митній декларації від 20.11.2023 №UA500080/2023/11287 (35 штук, 15 штук), що зумовлює зниження ціни товару.

Таким чином товари, які ввозилися позивачем та товари, які ввозилися згідно митної декларації від 20.11.2023 №UA500080/2023/11287, яку відповідач використав як джерело коригування не є ідентичними або подібними (аналогічними) товарами.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02.07.2020 за результатом розгляду справи №804/2061/17 зазначив:

"…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…".

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого спортивного обладнання, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за нього, та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Так, суд також встановив, що відповідачем 08.01.2024 за результатами проведених досліджень по відібраних зразках складено Висновок СЛЕД Держмитслужби №142000-3400-0003 (а.с. 148-152), який фактично підтвердив, що зразок товару ідентифіковано як набір елементів підлогового покриття (матів), виготовлений з пористого полімерного матеріалу на основі полімеру етилену, тобто підтвердив, що позивачем правильно визначено назву товару у МД від 21.12.2023 « 2. Покриття для підлоги, для занять фізкультурою або фітнесом, виготовлене з пористого полімерного матеріалу на основі полімеру етилену…».

Щодо доводів представника відповідача стосовно подання позивачем нової декларації №24UA206050000505U4, за якою даний товар був оформлений за 6 методом зі сплатою всіх платежів, у зв`язку з чим, на переконання останньої, декларант погодився з рішенням митного органу про коригування митної вартості, а його оскарження є безпідставним, суд зазначає таке.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 у справі №520/4501/19 погодилася з доводами, стосовно того, що частиною восьмою статті 55 МК України встановлено право, а не обов`язок декларанта на підтвердження заявленої митної вартості в позасудовому порядку; відмова декларанта від такого права та подання нової митної декларації зі сплатою митних платежів у встановленому митним органом розмірі без оформлення відповідної фінансової гарантії не може слугувати підставою для позбавлення його права на судове оскарження рішення про коригування митної вартості. Відмова ж декларанту у праві на судове оскарження була б порушенням його права на справедливий суд, гарантованого, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду при ухваленні постанови від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, де зазначено, що реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Таким чином, доводи представника відповідача щодо неможливості оскарження спірного рішення у зв`язку з поданням декларантом нової митної декларації із зазначенням ціни товару, визначеної митним органом, не може позбавити права позивача звернення до суду для захисту порушеного права.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Водночас, згідно із положеннями частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин, правових положень та висновків суду, оскаржувані картка відмови в прийняті митної декларації та рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення вимог частини 2 статті 55 МК України, не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому, позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжними інструкціями №218 від 19.02.2024 та №219 від 19.02.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору в загальному розмірі 6 056,00 грн (а.с.1,2).

Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 056,00 грн.

Також до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 132 КАС України).

Представник позивача 22.03.2024 подав до суду клопотання про відшкодування судових витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 гривень, та просить їх стягнути із відповідача (а.с. 184,185).

Відповідач, в свою чергу, направив через систему «Електронний суд» клопотання від 27.03.2024 про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, заперечив щодо стягнення судом витрат з відповідача в розмірі 10 000,00 гривень, вказуючи на обставину їх не співмірності.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень, його представником долучено копії:

-договору №2022/26 від 18.10.2022 про надання професійної правничої допомоги, укладений між адвокатом Дрогомирецьким І.М. та ФОП ОСОБА_1 (а.с.55-57);

-свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001503 від 10.04.2019 (а.с. 58);

-ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1061360 від 22.02.2024 (а.с.59);

-акта приймання-передачі послуг від 18.03.2024 за договором про надання професійної правничої допомоги №2022/26 від 18.10.2022 (а.с.186);

-квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3536777932.1 від 18.03.2024 про сплату за послуги згідно акту приймання-передачі послуг за договором про надання професійної правничої №2022/26 від 18.10.2022 від ФОП ОСОБА_1 в сумі 10 000,00 гривень (а.с.187).

Згідно акту приймання-передачі послуг від 18.03.2024 за договором про надання професійної правничої допомоги №2022/26 від 18.10.2022 адвокатом Дрогомирецьким І.М. надано такі адвокатські послуги: проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, збір інформації та документів, оформлення доказової бази відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України; підготовка позовної заяви; опрацювання поданого відповідачем відзиву на позов та підготовка відповіді на відзив на позов. Загальна вартість наданих послуг складає 10 000,00 гривень без ПДВ (а.с.186).

Водночас відповідно до пункту 1 зазначеного акту, сторони уклали цей акт про те, що клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов`язання щодо представництва прав та законних інтересів клієнта в «…в справі №300/6022/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення №UA206050/2023/000053/2 від 28.12.2023 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2024/000015…».

Тобто у такому акті зазначено посилання на інший номер судововї справи, зокрема, №300/6022/23, в той час як справі, що розглядається присвоєно №300/1284/24.

Водночас, згідно даних інформаційної вебсторінки Судової влади України щодо стадій розгляду справ (https://court.gov.ua/fair/) та Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reestr.court.gov.ua/) суд з`ясував, що справа №300/6022/23 стосується оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2023/000197 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2023/000103/2 від 01.08.2023, де адвокат Дрогомирецький І.М. також представляє інтереси ФОП ОСОБА_1 .

Інших судових справ з оскарження ФОП ОСОБА_1 через уповноваженого представника адвоката Дрогомирецького І.М. рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2023/000053/2 від 28.12.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2024/000015 згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень та інформаційної вебсторінки Судової влади України щодо стадій розгляду справ судом не встановлено.

Таким чином, відсутні підстави сумніватися, що долучений у цій справі акт приймання-передачі послуг від 18.03.2024 стосується іншої справи, ніж 300/1284/24, предметом розгляду якої є власне правомірність прийнятих Івано-Франківською митницею рішення про коригування митної вартості №UA206050/2023/000053/2 від 28.12.2023 та картки відмови №UA206050/2024/000015, а зазначення у такому акті справи №300/6022/23 суд розцінює як механічну описку.

Таким чином, за наявності посилання в акті приймання-передачі послуг від 18.03.2024 на предмет судової справи (визнання протиправним та скасування рішення №UA206050/2023/000053/2 від 28.12.2023 та картки відмови №UA206050/2024/000015), що дозволяє встановити, що такий акт стосується саме справи №300/1284/24, що розглядається, суд дійшов висновку щодо отримання позивачем послуг адвоката Дрогомирецького І.М. в межах розгляду судом цієї справи документально підтверджено.

Відтак, представником позивача надані належні документи, що дають підстави для розгляду судом питання відшкодування витрат на користь ФОП ОСОБА_1 .

Так, оцінюючи характер наданої адвокатом Дрогомирецьким І.М. правничої допомоги відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги №2022/26 від 18.10.2022 та зазначеного акта приймання-передачі послуг від 18.03.2024, слід виходити із такого.

Суд звертає увагу на те, що розгляд цієї справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.

Таким чином, справа №300/1284/24 відноситься до справ незначної складності, а тому не потребує значних зусиль для підготовки позовної заяви та доказів до неї.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить велику кількість аналогічних справ за предметом спору адміністративних справ незначної складності, які могли бути використані представником позивача як правові позиції суду під час підготовки позовної заяви та значно спростили процес та час, затрачений на її написання та визначення обсягу необхідних доказів у справі.

Крім того, адвокат Дрогомирецький І.М. неодноразово надавав правничу допомогу ФОП ОСОБА_1 при судовому оскарженні аналогічних рішень органів митниці при поставці аналогічних товарів від того ж постачальника (адміністративні справи: №№300/5185/22, 300/5110/22, 300/769/23, 300/770/23, 300/6022/23), що значно спрощує роботу адвоката з підготовки заяв по суті справи та збору доказів у цій справі.

Окрім цього, суд зазначає, що зібрані представником позивача та подані суду докази не становили значний обсяг та в своїй основі складалися з тих документів, які були долучені позивачем митному органу в процесі митного оформлення товару.

Поряд із вказаним, в даному випадку, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:

"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

76. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним."

З огляду на вищевказане, суд переконаний, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним із складністю і характером цієї справи.

Таким чином, зважаючи на наявність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу та підсумовуючи свої міркування з цього приводу, суд вважає справедливим відшкодування у такій справі судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, які також підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також згідно з позовною заявою представник позивача просив суд стягнути з відповідача 3 480,00 гривень витрат на послуги з перекладу ФОП ОСОБА_2 на замовлення позивача з англійської та з китайської мов на українську мову. На підтвердження таких витрат представник позивача надав суду акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.02.2024 (а.с.54) та платіжну інструкцію №220 від 19.02.2024 на суму 3 480,00 гривень (а.с. 3).

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, пункт 3 частини 3 статті 132 КАС України, серед іншого, відносить витрати пов`язанні із залученням перекладача.

Спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків (частина 3 статті 137 Кодексу).

Згідно з частинами 6, 7 статті 137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 1 частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Верховний Суд в постанові від 31.03.2020 за результатом розгляду справи №160/7049/19 зазначив:

"…Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо…".

З огляду на зміст акту приймання-передачі виконаних робіт від 15.02.2024, який долучений до позовної заяви, здійснено переклад з англійської мови на українську мову документів: сертифікат про проходження товару (1 аркуш 400 грн), міжнародна ТТН (1 аркуш 400 грн), коносамент (1 аркуш 510 грн), товарна накладна (1 аркуш 250 грн), квитанція (2 аркуші 620 грн), пакувальний лист (1 аркуш 250 грн), а також з китайської мови на українську мову документів: митне повідомлення (1 аркуш 450 грн), митна декларація (1 аркуш 600 грн); загальна вартість виконаних робіт 3 480,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено на користь ФОП ОСОБА_2 3 480,00 грн за переклад документів. Вказане підтверджується платіжною інструкцією №220 від 19.02.2024 з призначенням платежу: «Оплата за послуги перекладу документів з англійської мови на українську мову» (а.с. 3).

З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем безпосередньо при підготовці позову до суду та наданий суду з метою доведення своєї позиції.

Так, частиною 4 статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Разом з цим, відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 статті 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Водночас подання учасником справи письмових доказів, викладених іноземною мовою без долучення належним чином оформленого перекладу таких документів не може вважатися поданням належних та достовірних доказів, оскільки суд не володіє мовою, якою складені такі документи, а тому не має можливості, встановити інформацію щодо предмета доказування та дійсні обставини справи.

Частина письмових доказів у цій справі викладена іноземними мовами, зокрема, англійською (сертифікат про проходження товару, міжнародна ТТН, коносамент, товарна накладна, квитанції, пакувальний лист) та китайською (митна декларація країни відправлення та митне повідомлення), без відсутності перекладу яких є неможливим встановлення обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на викладене, суд вважає помилковими викладені у відзиві на позов доводи представника відповіча стосовно того, що предмет доказування у цій справі та встановлення обставин не потребували залучення послуг перекладача.

Понесені позивачем витрати на оплату ФОП ОСОБА_2 послуг з перекладу документів в розмірі 3 480,00 грн безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Таким чином, на переконання суду, розмір витрат на оплату послуг перекладача в сумі 3 480,00 грн є співмірним із складністю відповідних послуг, її обсягом та підтверджується відповідними документами.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати на послуги з перекладу документів у розмір 3 480,00 грн.

Понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, які підлягають розподілу за результатами розгляду цієї справи, матеріали справи не містять.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206050/2023/000053/2 від 28.12.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206050/2024/000015.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ - 43971364) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень та судові витрати на послуги з перекладу документів в розмірі 3 480 (три тисячі чотириста вісімдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;

відповідач: Івано-Франківська митниця Державної митної служби України, вул. Чорновола, буд. 159, м. Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ - 43971364.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.