Справа №303/8904/23

2/303/1377/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Курах Л.В.

секретар судового засідання Гейруш Л.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево за правилами загального позовного провадження справу за позовом Міністерства юстиції України в інтересах якого звернулася представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Мукачівської міської партійної організації Комуністичної партії України, третя особа: Комуністична партія України про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 року у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022 року задоволено позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба безпеки України, Всеукраїнське об`єднання свобода, Радикальна партія Олега Ляшка, Громадська організація «Воля-Громада-Козацтво», Українська республіканська партія, ОСОБА_5 , за участю Офісу Генерального прокурора про заборону діяльності політичної партії. Заборонено діяльність Комуністичної партії України. Передано майно, кошти та інші активи Партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави. У ході виконання Мін`юстом судового рішення в частині передачі майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави встановлено, що після подання позовної заяви Мін`юстом Мукачівською міською партійною організацією Комуністичної партії України (код ЄДРПОУ 22093829, Закарпатська область, м.Мукачево, площа Миру, 25/7) відчужене належне їй майно на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), на підставі договору дарування, який є фіктивним, а тому підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Ухвалою Мукачівськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 09.11.2023року відкритопровадження посправі успрощеному позовномупровадженні безвиклику сторін. Від приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Перести Я.О. витребувано оригінал договору дарування нерухомого майна від 04.11.2016.

14.11.2023 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 отримав матеріали позовної заяви з додатками, що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.

06.12.2023 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 ознайомився з матеріалами справи.

09.01.2024 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 ознайомився з матеріалами справи.

05.12.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.12.2023 року ухвалено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

14.03.2024 року ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 04.04.2024 закрито підготовче судове засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

25.04.2024 року у судовому засіданні ОСОБА_6 надав довіреність на представництво інтересів відповідача ОСОБА_4

16.05.2024 року від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 надійшов відзив, у якому зазначив, що дана позовна заява порушує приватні права на нерухоме майно власників житлової квартири, оскільки отримане власниками на законних підставах, в належному порядку та з дотриманням вимог чинного законодавства приватним нотаріусом при повній згоді Дарувальника та Одарованих. Також вказав, що позовна заява подана стороною, яка не може бути визнана належно правосуб`єктною у даному цивільному спорі. Позивачем не залучено приватного нотаріуса Я.О.Переста, як третю особу. Неналежно зазначив юридичну особу - відповідача Мукачівську міську партійну організацію Комуністичної партії України, діяльність якої заборонена. Просить відмовити у задоволенні позову.

Зважаючи на подання представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відзиву до суду поза межами встановленого строку, суд залишає відзив без розгляду.

06.06.2024 року до суду від приватного нотаріуса надійшла копія договору дарування квартири.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлені про розгляд справи в судове засідання не з`явилися, будь-яких заяв від них не надійшло.

Представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв від нього не надійшло.

Представник Мукачівської міської партійної організації Комуністичної партії України, та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Комуністична партія України, у судове засідання не з`явилися - про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно, причини не явки суду не відомі.

Суд враховуючи, що справа тривалий час перебуває у провадженні суду і вже відкладалася, судом завчасно повідомлено представника відповідачів та самих відповідачів. За таких обставин суд вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутність відповідачів та їх представника на підставі наявних матеріалів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Відповідно до принципу диспозитивності, на якій неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Загальновідомим в межах України є той факт, що у 2014 році Міністерство юстиції України звернулось до суду із позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України у зв`язку із порушенням партією статті 5 Закону України «Про політичні партії в Україні», чинної на момент подання заяви. Зазначена обставина відома широкому колу осіб, в тому числі і складу суду, вона не потребує доказування тому, що об`єктивність її існування очевидна. Також загальновідомим, є той факт, що рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 року у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022 року, позов Міністерства юстиції України було задоволено, заборонено діяльність Комуністичної партії України; передано майно, кошти та інші активи Партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави. Таким чином, на підставі цього судового рішення діяльність Комуністичної партії України припинено, а її майно, кошти, інші активи підлягають переходу у власність держави.

Суд встановив, що за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.08.2023 року, вбачається, що на праві приватної власності квартира загальною площею 25,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1083247321104, належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору дарування, виданого 04.11.2016 року. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Переста Я.О. за № 2555.

Відповідно до відомостей Єдиного реєстру реєстру громадських формувань ОСОБА_3 був керівником Мукачівської районної організації Комуністичної партії Україна з 24.09.2010 року та на сьогодні є її ліквідатором.

Верховним Судом у своїх постановах неодноразово зазначалось, що для вирішення питання про визнання недійсним правочину оспорюваного заінтересованою особою правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи.

У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину. Тому, у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Із конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження N 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі N 359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей203,215,234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові N 369/11268/16-ц від 03 липня 2019 року враховує, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Спірний договір фактично було укладено між Партією, щодо якої на момент укладання договору розглядалося питання про заборону її діяльності, та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .. При цьому квартира, яка передавалась у дар за договором, належне Комуністичній партії України.

Такі дії учасників договору, під час розгляду судом справи про заборону діяльності Комуністичної партії України, свідчать про їх намір уникнути наслідків прийнятого судового рішення, які виразились у позбавленні права власності на належне Партії майно.

Отже, спірний правочин був спрямований не на реальне настання наслідків договору дарування, а для уникнення наслідків заборони діяльності Партії. Так, Міністерство юстиції на сьогоднішній день фактично є кредитором у спірних відносинах та забезпечує передачу у власність майна, коштів та інших активів забороненої Партії. Разом з цим дії учасників спірного договору свідчать про їх намір завдати шкоди інтересам кредиторів, оскільки правочин було вчинено після відкриття провадження у справі за позовом Міністерства юстиції про заборону Комуністичної партії України та був спрямований на зменшення свого майна з метою його приховання від звернення стягнення кредиторів.

Відповідно до частини 3статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання спірного договору дарування від 04.11.2016 недійсним, в силу статті 216 Цивільного кодексу України вказаний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За таких обставин, вимоги позивача про скасування державної реєстрації прав ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1083247321104 також підлягають задоволенню.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 р., в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано, Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.

Законність означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон не передбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачає для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Отже, суд вважає, що в даному випадку втручання у право власності відповідачів буде пропорційним і справедливим.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з вищевикладених підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідачів на користь Міністерства юстиції України підлягає стягненню судовий збір в сумі 6710 грн (за звернення до суду з позовом та заявою про забезпечення позову) в розмірі по 2236,67 грн. з кожного.

Згідно ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки від учасників справи жодних клопотань щодо заходів забезпечення позову не надходило, а тому заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13,76, 81,263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовну заяву Міністерства юстиції України в інтересах якого звернулася представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Мукачівської міської партійної організації Комуністичної партії України, третя особа: Комуністична партія України про визнання недійсним договору.

Визнати недійсним договір дарування квартири загальною площею 25,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1083247321104, укладений 04.11.2016 року між Мукачівською міською партійною організацією Комуністичної партії України та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Переста Я.О. та зареєстрований за № 2555.

Скасувати державну реєстрацію прав ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на квартиру загальною площею 25,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1083247321104.

Стягнути з Мукачівської міської партійної організації Комуністичної партії України на користь Міністерства юстиції України судові витрати в розмірі 2236,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Міністерства юстиції України судові витрати в розмірі 2236,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Міністерства юстиції України судові витрати в розмірі 2236,67 грн.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Міністерство юстиції України (вул.Городецького, 13, м. Київ, код ЄРДПОУ 00015622).

Відповідачі: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Мукачівська міська партійна організація Комуністичної партії України (площа Миру, буд.25, кв.7, м.Мукачево, Закарпатська область, код ЄРДПОУ 22093829);

Представник відповідачів Бігарі В.В., ОСОБА_4 - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ).

Третя особа: Комуністична партія України (вул.Борисоглібська,7 м.Київ, код ЄРДПОУ 00049147).

Повний текст рішення складено 13.06.2024 року.

Головуюча Л.В.Курах