ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року

м. Київ

справа № 756/6845/18

провадження № 61-7912св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович,

треті особи: ОСОБА_2 , Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року у складі судді Шевчука А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ», банк), державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С., державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В., треті особи: ОСОБА_2 , Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання протиправними та скасування рішень.

В обґрунтування позову посилалась на те, що відповідно до кредитного договору № 5878853 від 30 листопада 2007 року вона отримала кредит в ПАТ «ПУМБ» у розмірі 694 500 доларів США зі строком повернення до 30 листопада 2014 року та сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 11,9 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором банком було прийнято в іпотеку квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності.

Внаслідок економічної кризи та стрімким зростанням курсу долара по відношенню до гривні, позивачка втратила можливість здійснювати своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість.

У подальшому заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість у розмірі 813 379,15 доларів США та 1 283 698,55 грн шляхом звернення стягнення на вказаний вище предмет іпотеки.

На виконання зазначеного заочного рішення, 29 грудня 2010 року видано виконавчі листи № 2-7148/10.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Григорян О. Г. від 13 червня 2012 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення указаної суми боргу шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .

У подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця УДВС ГУЮ у м. Києві Григорян О. Г., яка мотивована тим, що у спірній квартирі зареєстровані та проживають малолітні діти, однак державний виконавець не вчиняє дій щодо отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на реалізацію квартири.

За результатами розгляду скарги ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року зобов`язано державного виконавця УДВС ГУЮ у м. Києві Григорян О. Г. надіслати до органу опіки та піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації запит на отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 .

На виконання цієї ухвали державним виконавцем до Служби у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації направлено відповідний запит щодо отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на реалізацію іпотечної квартири, право власності на яку або право користування якою мають діти.

Листом № 104-8725 від 06 грудня 2016 року Службою у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації відмовлено у наданні дозволу на реалізацію вказаної квартири, право користування якою мають неповнолітні діти.

У 2015 році ОСОБА_2 звернувся до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою щодо недопущення порушення житлових прав малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2007 року народження, та ОСОБА_5 , 2009 року народження, у зв`язку з виконанням заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року.

За результатом розгляду звернення розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 600 від 12 листопада 2015 року вирішено просити нотаріуса за місцем розташування майна накласти заборону на відчуження указаної вище квартири, право проживання в якій мають малолітні діти.

На виконання цього розпорядження та відповідно до положень частини третьої статті 73 «Про нотаріат» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фоєю Л. Г. було накладено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , рішення № 27356476 від 22 грудня 2015 року, внесено до Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна номер запису про обтяження 12670685.

У січні 2018 року позивачці стало відомо, що належна їй квартира, яка була предметом іпотеки, зареєстрована на праві власності за ПАТ «ПУМБ» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С., індексний номер 36629658 від 15 серпня 2017 року (номер запису про право власності 21886079).

Крім цього, позивачці стало відомо, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2017 року у справі № 202/84130/17 було знято заборону на відчуження іпотечної квартири, накладеної 22 грудня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фоєю Л. Г. на виконання розпорядження Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації № 600 від 12 листопада 2015 року щодо недопущення порушення житлових прав малолітніх дітей.

Однак, як зазначає ОСОБА_3 , вказана справа ніколи не перебувала у провадженні суду, а зазначене рішення не ухвалювалось судом та відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується відповідною довідкою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Позивачка вважає, що перехід права власності на іпотечну квартиру, реєстрація якого відбулась на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С., є незаконним, а рішення та запис про право власності відповідача ПАТ «ПУМБ» повинні бути скасовані судом, оскільки державну реєстрацію права власності було проведено всупереч вимогам пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також, за твердженням ОСОБА_3 , для перереєстрації права власності на підставі іпотечного застереження банком не було дотримано вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» та застережень іпотечного договору (п. 4.7.1), оскільки державному реєстратору не було надано копії вимоги про усунення порушень, доказів її направлення та отримання іпотекодавцем.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просила суд:

- визнати протиправним рішення іпотекодержателя АТ «ПУМБ» по зверненню стягнення в позасудовому порядку на належну їй квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 15 серпня 2017 року, індексний номер 36629658 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «ПУМБ, винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С., номер запису про право власності: 21886079; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1327687480380;

- зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. поновити запис про її право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення індексний номер: 36519469 від 08 серпня 2017 року про скасування обтяження, зробленого в інтересах неповнолітніх дітей 22 грудня 2015 року, номер запису про обтяження: 12670685 - заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , винесеного приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В.;

- зобов`язати приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В. поновити запис про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 винесену 22 грудня 2015 року приватним нотаріусом Фоєю Л. Г. індексний номер: 27356476.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року позов задоволено частково.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 15 серпня 2017 року, індексний номер 36629658, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «ПУМБ», винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С., номер запису про право власності: 21886079, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1327687480380, припинивши право власності АТ «ПУМБ» на цю квартиру.

Скасовано рішення, індексний номер: 36519469, від 08 серпня 2017 року про скасування обтяження, зробленого в інтересах неповнолітніх дітей 22 грудня 2015 року, номер запису про обтяження: 12670685 - заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , винесеного приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренком С. В.

У задоволенні інших вимог позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема тим, що, здійснюючи реєстраційні дії, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В. С. порушив порядок їх вчинення, провівши державну реєстрацію права власності за АТ «ПУМБ» за наявності обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно.

Крім цього, матеріалами справи підтверджено, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2017 року у справі № 202/84130/17 містить ознаки фальсифікації та не може бути підставою для прийняття рішення державним реєстратором про скасування заборони на відчуження квартири, у зв`язку з чим рішення від 08 серпня 2017 року про скасування обтяження, зробленого в інтересах неповнолітніх дітей, винесеного приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренком С. В., підлягає скасуванню.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, АТ «ПУМБ» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В. С. звернулись до суду з апеляційними скаргами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року апеляційні скарги АТ «ПУМБ» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Узагальнені доводи касаційної скарги

26 травня 2023 року АТ «ПУМБ» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

12 липня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що відповідно до кредитного договору № 5878853 від 30 листопада 2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у ПАТ «ПУМБ» в розмірі 694 500 доларів США зі строком повернення до 30 листопада 2014 року та зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 11,9 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, відповідно до договору іпотеки від 30 листопада 2007 року ОСОБА_3 передала в іпотеку банку квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належну їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності від 09 жовтня 2007 року.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стягнуто у солідарному порядку на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість у розмірі 813 379,15 доларів США та 1 283 698,55 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 5 010 695,85 грн.

На виконання цього рішення видано виконавчі листи № 2-7148/10 та постановою державного виконавця УДВ ГУЮ у м. Києві від 13 червня 2012 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Згідно з довідкою відділу питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної адміністрації від 13 лютого 2018 року та з довідкою форми № 3 від 16 червня 2015 року у спірній квартирі зареєстровано три особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На виконання вимог статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року державним виконавцем до Служби у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації направлено запит щодо отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на реалізацію іпотечної квартири, право користування якою мають діти.

Листом від 06 грудня 2016 року вих. № 104-8725 Службою у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації відмовлено у наданні дозволу на реалізацію вказаної квартири, право користування якою мають неповнолітні діти.

Розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 600 від 12 листопада 2015 року вирішено просити нотаріуса за місцем розташування нерухомого майна накласти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , право проживання в якій мають неповнолітні діти.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фоєю Л. Г. на виконання розпорядження Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 600 від 12 листопада 2015 року та відповідно до частини третьої статті 73 Закону України «Про нотаріат» накладено заборону на відчуження спірної квартири, рішення № 27356476 від 22 грудня 2015 року, номер запису про обтяження 12670685, яке 22 грудня 2015 року 12:44:01 внесено до Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири, що була предметом іпотеки став ПАТ «ПУМБ» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, винесено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. (з відкриттям розділу, індексний номер 36629658 від 15 серпня 2017 року, номер запису про право власності 21886079).

Вказаному рішенню про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 серпня 2017 року передувало рішення, індексний номер: 36519469, про скасування обтяження, зробленого в інтересах неповнолітніх дітей 22 грудня 2015 року, номер запису про обтяження: 12670685 - заборони на відчуження квартири, винесеного приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко С. В. Підстава: рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2017 у справі № 202/84130/17.

Згідно з повідомленням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2018 на підставі даних канцелярії суду та системи електронного документообігу суду «Д-3» у провадженні суду не перебувала цивільна справа № 202/84130/17 за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про скасування заборони, заочне рішення від 26 липня 2017 року щодо скасування обтяження на нерухоме майно, а саме квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не ухвалювалося, та до суду запит від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренка С. В. не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV«Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).

За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - Закон № 1952-1V в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема наявність обтяжень прав на нерухоме майно; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (частина перша статті 37 Закону № 1952-IV).

У справі, яка переглядається, встановлено, що на виконання розпорядження Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 600 від 12 листопада 2015 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фоєю Л. Г. було накладено заборону на відчуження спірної квартири, рішення № 27356476 від 22 грудня 2015 року, номер запису про обтяження 12670685, яке 22 грудня 2015 року внесено до Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна.

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, 15 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом перереєстрації права власності спірної квартири на АТ «ПУМБ».

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири, що була предметом іпотеки, став ПАТ «ПУМБ» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, винесено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. (з відкриттям розділу, індексний номер 36629658 від 15 серпня 2017 року, номер запису про право власності 21886079).

З матеріалів справи вбачається, що вказаному рішенню про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 серпня 2017 року з індексним номером 36629658 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «ПУМБ» передувало рішення про скасування існуючого обтяження на відчуження квартири.

Підставою вказаного скасування стало заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2017 року у справі № 202/84130/17.

Разом із цим, згідно з повідомленням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2018 цивільна справа № 202/84130/17 за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про скасування заборони у провадженні суду не перебувала, заочне рішення від 26 липня 2017 року щодо скасування обтяження на нерухоме майно, а саме квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не ухвалювалося.

Таким чином, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2017 року містить ознаки фальсифікації та не може бути підставою для скасування заборони на відчуження квартири.

Ураховуючи наведене та установивши, що на момент реєстрації права власності за АТ «ПУМБ» було наявне обтяження речових прав на квартиру АДРЕСА_1 , підстави для скасування якого були відсутні, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому слід зазначити, що в частині відмовлених позовних вимог рішення суду першої інстанції в апеляційному суді не переглядалось, а тому, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у вказаній частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року не є предметом касаційного перегляду.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, допускається виключно з одночасним припиненням цим рішенням речових прав на нерухоме майно.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов