-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 911/2498/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт"
на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Копитова О.С., судді: Доманська М.Л., Отрюх Б.В.) від 14.02.2024
за заявою голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства "Росава"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник кредиторів (ТОВ "Кредитна установа "Інфестиційна", АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інфестиційний фонд "Базис Траст") - Коренчук Т.О., адвокат,
представник кредитора (Національного банку України) - Щербань Л.А. (в порядку самопредставництва);
представник кредитора (скаржника, ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт") - Мастістий І.А. (не приєднався до відеоконференції на початку судового засідання та під час його проведення)
представник боржника - Забарін А.Ф., адвокат.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 27.11.2018 Господарський суд Київської області ухвалив відкрити за заявою голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства "Росава" провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Росава" (далі - Боржник), ввести процедур розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.
04.12.2018 Господарський суд Київської області постанови про визнання Боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Дьоміну Світлану Сергіївну тощо.
1.2. 31.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" (далі - Кредитор) подав заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 41 783 414 грн 00 коп. як такі, що забезпечені заставою майна Боржника.
16.06.2023 Кредитор уточнив розмір грошових вимог до Боржника та просив визнати грошові вимоги до Боржника в сумі 11 399 441 грн 61 коп., як такі, що забезпечені заставою Боржника, залишивши в іншій частині грошові вимоги без розгляду.
1.3. Заява обґрунтована зобов`язаннями Боржника перед Кредитором на заявлену суму вимог через відповідну заборгованість ТОВ "БК "Основа" за кредитними зобов`язаннями перед банком, право вимоги щодо яких в порядку відступлення права вимоги набув Кредитор, що були забезпечені заставою майнових прав Боржника на отримання товару за контрактом № 0408-14 від 04.08.2014, укладеним між Боржником та "Lanxess Elastmeres SAS", а також заставою майнових прав Боржника на отримання грошових коштів за 42-ма дистрибуторськими договорами, у тому числі правом вимоги Боржника за договором № 40/330 від 22.06.2010, що укладений між Боржником та ТОВ "Валса".
1.4. 13.06.2023 ліквідатор Боржника подав письмові пояснення, в яких, заперечивши заявлені Кредитором грошові вимоги до Боржника, зазначив, що внаслідок спливу позовної давності за основними зобов`язаннями до позичальника (ТОВ "БК "Основа") Кредитор пропустив та відповідно спливла позовна давність за забезпечувальними зобов`язаннями Боржника перед Кредитором, що є похідними (додатковими).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 20.06.2023 Господарський суд Київської області ухвалив, зокрема, про задоволення заяви Кредитора від 31.05.2023 року № 78 (вх. № 10631/23), з урахуванням уточнення від 16.06.2023, та визнання грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 5 368 грн 00 коп. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 11 399 441 грн 61 коп. - як такі, що забезпечені заставою майна Боржника і підлягають задоволенню позачергово.
2.2. Судове рішення мотивоване обґрунтованістю та доведенням доказами у справі заявлених Кредитором вимог до Боржника, як майнового поручителя згідно з договором застави майнових прав № 2884ИП/0310 від 31.03.2010 за зобов`язаннями ТОВ "БК "Основа" за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1398м-12 від 29.02.2012, право вимоги за якими набув Кредитор.
Відмова у задоволенні та врахуванні заяви ліквідатора Боржника про сплив позовної давності мотивована переривом цього строку у спірних правовідносинах через факт визнання боргу основним позичальником, ТОВ "БК "Основа", який на повідомлення Кредитора про відступлення права грошової вимоги від 18.10.2017 та вимогу про сплату боргу від 17.12.2019, надав відповіді, в яких позичальник визнає поточну заборгованість перед Кредитором у заявленому розмірі та не відмовляється від її погашення по мірі отримання коштів, а починаючи з 30.06.2020 почав погашати існуючу заборгованість.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 14.02.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив, зокрема, про скасування ухвали господарського суду Київської області від 20.06.2023 в частині задоволення заяви Кредитора (з урахуванням уточнення) про визнання грошових вимог до Боржника з прийняттям в цій частині нового рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви Кредитора (з урахуванням уточнення) про визнання грошових вимог до Боржника.
3.2. Судове рішення мотивоване відсутністю підстав для визнання заявлених Кредитором грошових вимог до Боржника, оскільки Кредитор не надав доказів продовження строків дії контрактів, майнові права вимоги Боржника за якими які є предметом забезпечення за кредитними зобов`язаннями ТОВ "БК "Основа" перед Кредитором, доказів того, що контрагенти за зазначеними контрактами є дебіторами Боржника станом на день відкриття провадження у справі про банкрутство, а також доказів, які б у своїй сукупності дали змогу дійти висновку про вчинення сторонами будь-яких дій за відповідними контрактами (предмет застави), тощо.
Крім того, апеляційний суд врахував сплив позовної давності за зобов`язанням, однак вказав на відсутність доказів подання учасниками справи про банкрутство до суду першої інстанції заяви про застосування строків позовної давності до зобов`язань Боржника перед перед ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", правонаступником якого є Кредитор.
4. Встановлені судами обставини
4.1. 29.02.2012 між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (Банк) та ТОВ "БК "Основа" (позичальник) було укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №1398м-12 (далі - Договір №1398м-12), за умовами якого Банк відкриває позичальникові відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 2 000 000 грн 00 коп., а позичальник зобов`язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 28.02.2013 і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 договору.
В подальшому до цього Договору неодноразово вносились зміни, зокрема додатковими угодами від 08.06.2012, від 26.07.2012, від 23.10.2012, від 21.11.2012, від 04.12.2012, від 20.12.2012, від 03.01.2013, від 22.01.2013, від 12.02.2013, від 25.04.2013, від 27.06.2013, від 25.07.2013, від 31.07.2013, від 28.11.2014, від 23.07.2015, у т.ч. пункт 1.1.1. Договору викладено в новій редакції: Надання кредитних коштів здійснюватиметься окремими частинами на умовах, визначених договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості у сумі 8 830 090 грн 00 коп., 8 693 090 грн 00 коп., 8 072 613 грн 85 коп., 7 845 373 грн 41 коп., 7 650 000 грн 00 коп., 9 000 000 грн 00 коп., 11 150 000 грн 00 коп., 11 399 441 грн 64 коп. відповідно.
Укладеними між сторонами додатковими угодами до Договору змінювався строк повернення кредиту та відсотки за користування кредитом, зокрема, за додатковою угодою від 23.07.2015 позичальник зобов`язався повернути всі отримані кредитні кошти у валюті заборгованості по кожному траншу до 23.10.2015.
4.2. Рішенням Господарського суду Київської області від 03.10.2016 у справі № 911/2218/16 позов ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" до ТОВ "БК "Основа" задоволено частково; вирішено стягнути з ТОВ "БК "Основа" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" 12 947 866 грн 78 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 2 044 037 грн 40 коп. простроченої заборгованості за процентами, 2 210 857 грн 58 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 227 726 грн 15 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1398м-12 від 29.02.2012 та 200 102 грн 47 коп. судового збору.
4.3. 04.09.2012 між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (Банк) та ТОВ "БК "Основа" (позичальник) було укладено договір про відновлювану кредитну лінію № 1433v-12 (далі - Договір № 1433v-12), за умовами якого Банк відкриває позичальникові відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 455 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 27.12.2012 і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 договору.
В подальшому до кредитного договору було укладено низку додаткових угод про внесення змін, відповідно до яких було змінено розмір кредиту, розмір відсоткової ставки та строку повернення кредиту.
4.4. Зобов`язання за Договорами № 1398м-12, № 1433v-12 щодо повернення кредитних коштів забезпечені майновим поручителем - Боржником за договором застави майнових прав № 2890ИП/0310 від 31.03.2010 (з урахуванням договорів від 08.08.2014, від 11.11.2014, від 08.12.2014, від 22.12.2014, від 26.02.2015, від 25.03.2015, від 24.04.2015 про внесення змін до Договору застави майнових прав № 2890ИП/0310 від 31.03.2010), за умовами якого в заставу передаються майнові права на отримання товару за контрактом № 0408-14 від 04.08.2014, укладеним між Боржником та "Lanxess Elastmeres SAS".
4.5. Зобов`язання за Договором № 1398м-12 щодо повернення кредитних коштів забезпечені майновим поручителем - Боржника за договором застави майнових прав № 2884ИП/0310 від 31.03.2010, за умовами якого в заставу передаються майнові права на отримання товару за 42 дилерськими договорами та договорами дистрибуції, укладеними Боржником з контрагентами, у т.ч. за Договором дистрибуції № 40/330 від 22.06.2010, укладеним між Боржником і ТОВ "Валса".
Відповідно до пункту 6.2 Договору застави майнових прав № 2884ИП/0310 від 31.03.2010 в разі невиконання Позичальником будь-якого із зобов`язань, забезпечених заставою у визначений в Кредитному договорі строк (несвоєчасне повернення суми кредиту, несвоєчасна сплата процентів, комісійної винагороди та інших зобов`язань), Заставодержатель має право будь-яким чином за своїм вибором звернути стягнення на предмет застави або здійснити його відчуження;
Право звернення стягнення на предмет застави Заставодержатель набуває також, якщо Заставодержатель відповідно до умов Кредитного договору заявить Позичальнику вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строків погашення кредитів, а Позичальник не виконає зазначене зобов`язання (п.7).
В разі виконання боржником Заставодавця зобов`язання, зазначеного в пункті 1 цього договору, до виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, забезпечених цим договором, всі суми одержані при цьому Позичальником в той же день перераховуються Заставодержателю в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором, забезпеченого цим договором. В разі порушення цього положення Заставодавець сплачує заставодержателю штраф у розмір 25 % від загальної суми заборгованості перед Заставодержателем за кредитним договором на цей момент (пункт 9).
4.6. Згідно з протоколом електронних торгів № UA-EA-2017-09-07-000058-с від 20.09.2017 щодо продажу активів ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", зокрема права вимоги за договором № 1398м-12 з забезпеченням, торги визнані такими, що відбулись; переможцем аукціону визнано ТОВ "ФК "Інвест-Кредо".
13.10.2017 між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (первісний кредитор) та ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги та майнових прав до позичальників, поручителів, заставодавців, зазначених у Додатку № 1 до договору.
Згідно з Додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги та майнових прав від 13.10.2017, первісним кредитором відступлено на користь нового кредитора право вимоги до ТОВ "БК "Основа" за Договорами № 1398м-12, № 1433v-12 та до Боржника за Договорами застави майнових прав № 2884ИП/0310 від 31.03.2010 і № 2890ИП/0310 від 31.03.2010.
4.7. 18.10.2017 між ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" (первісний кредитор) та Кредитор (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги та майнових прав до позичальників, поручителів, заставодавців, зазначених у Додатку № 1 до договору.
Згідно з Додатком № 1 до Договору про відступлення права вимоги та майнових прав від 18.10.2017, первісним кредитором відступлено на користь нового кредитора право вимоги до ТОВ "БК "Основа" за Договорами № 1398м-12, № 1433v-12 та до Боржника за Договорами застави майнових прав № 2884ИП/0310 від 31.03.2010 і № 2890ИП/0310 від 31.03.2010.
Передача вказаних прав підтверджується підписаним 18.10.2017 між ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" та Кредитоом актом приймання-передачі до Договору про відступлення права вимоги та майнових прав від 18.10.2017.
4.8. Згідно з довідкою від 31.05.2023 № 6 про розмір заборгованості ТОВ "БК "Основа" за кредитним договорам, що видана ТОВ "БК "Основа", розмір основного боргу даного товариства перед Кредитором станом на 31.05.2023: за Договором № 1398м-12 від 29.02.2012 становить еквівалент 781180,83 доларів США; за Договором № 1433v-12 - еквівалент 629460,50 доларів США.
4.9. Зобов`язання за Договором № 1398м-12 забезпечені укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та Боржником договором застави майнових прав № 2884ИП/0310 від 31.03.2010, до якого вносились чисельні договори про внесення змін до основного договору.
Відповідно до Договору від 28.08.2015 про внесення змін до Договору застави майнових прав № 2884ИП/0310 від 31.03.2010, Боржник передав ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" у заставу майнові права на отримання грошових коштів за 42-ма дистрибуторськими договорами, у тому числі право вимоги за договором № 40/330 від 22.06.2010, що укладений між Боржником та ТОВ "Валса".
За змістом договору про внесення змін від 28.08.2015 на дату його укладення ТОВ "Валса" фактично сплатило Боржнику 1 724 871 984 грн 73 коп., залишок заборгованості ТОВ "Валса" становив 550 128 015 грн 25 коп.
За змістом договору про внесення змін від 28.08.2015 вищенаведена застава майнових прав на отримання грошових коштів за 42-ма дистрибуторськими договорами, у тому числі за договором № 40/330 від 22.06.2010 з ТОВ "Валса", забезпечує повернення кредиту, що виданий ТОВ "БК "Основа" за Договором № 1398м-12 з усіма змінами до нього на загальну суму 11 399 441 грн 61 коп. строком повернення до 23.10.2015.
Застава майнових прав на отримання грошових коштів за 42-ма дистрибуторськими договорами, у тому числі за договором № 40/330 від 22.06.2010 з ТОВ "Валса", забезпечує повернення кредиту, що виданий і безпосередньо самому ТОВ "Валса" за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1065м-01-06 від 01.04.2006 на суму 30 000 000 грн 00 коп., договором про відновлювану кредитну лінію № 1323-10 від 06.07.2010 на суму 410 950 000 грн 00 коп.
Згідно з договором про внесення змін до Договору застави майнових прав майнові права вимоги передаються в заставу, як забезпечення повернення кредитів, виданих ТОВ "Васла", ТОВ "Ворскла сталь", ТОВ Науково- виробниче підприємство "Атол", ТОВ "Інтерпрокат", ТОВ "Факторінгова компанія "ФК "Факторінг", ТОВ "Будівельна компанія "Основа", ТОВ "Прогрес-Груп".
4.10. Кредитор надав копію складеного між Боржником та ТОВ "Валса" акта звірки взаємних розрахунків від 17.02.2017, згідно з яким Боржник станом на зазначену дату отримав від ТОВ "Валса" 25 168 285 грн 84 коп.
Кредитор вказав, що отримав зазначену копію акту звірки з матеріалів справи № 911/648/17, за позовом Боржника до ТОВ "Валса" про стягнення заборгованості за Договором дистрибуції 40/330 від 22.06.2010.
4.11. На подані Кредитором повідомлення про відступлення права грошової вимоги від 18.10.2017 та вимогу про сплату боргу від 17.12.2019 від ТОВ "БК "Основа" отримані відповіді, в яких позичальник визнає поточну заборгованість перед Кредитором у заявленому розмірі та не відмовляється від її погашення по мірі отримання коштів, а починаючи з 30.06.2020 почав погашати існуючу заборгованість.
4.12. Верховний Суд, розглянувши матеріали касаційної скарги Кредитора на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у цій справі, у пункті 41 прийнятої постанови від 03.02.2023 зазначив, що для даних правовідносин має значення і факт виконання/невиконання зобов`язань Контрагентів за 42-ма Контрактами перед Боржником, майнові права за якими передано Банку в забезпечення виконання основного зобов`язання ТОВ "БК "Основа", оскільки виконання таких зобов`язань змінює предмет застави з майнових прав вимоги на заставу отриманого Боржником майна/грошей у силу статті 52 Закону України "Про заставу".
4.13. Рішенням Господарського суду Київської області по справі № 911/648/17 від 21.03.2017 встановлено, що Боржник поставив ТОВ "Валса" товар на суму 19 490 355 грн 02 коп., а ТОВ "Валса" за вказаний товар не розрахувалось в повному обсязі.
4.14. Відповідно до умов додаткової угоди від 23.07.2015 позичальник зобов`язався повернути всі отримані кредитні кошти у валюті заборгованості за кожним траншем до 23.10.2015.
4.15. Оскаржуючи протягом 2022-2023 років процесуальні документи Господарського суду Київської області, зокрема ухвалу від 27.11.2018 про порушення провадження по справі про банкрутство Боржника, постанову від 04.12.2018 року про визнання Боржника банкрутом, Кредитор визначав себе, як заставного кредитора Боржника.
Північним апеляційним господарським судом в ухвалі від 31.10.2022 у справі № 911/2498/18 (залишеною без змін постановою Верховного суду від 03.02.2023) встановлений факт припинення застави за договором застави майнових прав № 2884ИП/0310 від 31.03.2010 та договором застави майнових прав № 2890ИП/0310 від 31.03.2010.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. 04.03.2024 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 в частині відмови Кредитору у задоволені заяви (з урахуванням уточнення) про визнання грошових вимог до Боржника, а ухвалу Господарського суду Київської області від 20.06.2023 в частині визнання грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 5 368 грн 00 коп. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 11 399 441 грн 61 коп. - як такі, що забезпечені заставою майна Боржника і підлягають задоволенню позачергово, залишити без змін.
6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження рішення апеляційного суду є положення пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд, відхиляючи грошові вимоги Кредитора до Боржника, неправильно застосував норми статей 28, 49, 52 Закону України "Про заставу", не врахувавши правовий висновок щодо трансформування згідно з вказаними нормами переданого у заставу майнового права вимоги Боржника до ТОВ "Валса" у заставу отриманих Боржником від ТОВ "Валса" грошових коштів, який викладений у постанові від 03.02.2023 у цій справі.
При цьому скаржник вказав, що суд апеляційної інстанції не застосував зазначений висновок Верховного Суду у спірних правовідносинах:
- помилково зробивши на підставі рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2017 у справі № 911/648/17 висновок про невиявлення факту здійснення ТОВ "Валса" розрахунку з Боржником за договором дистрибуції № 40/330 від 22.06.2010;
- зазначивши про виявлення лише факту наявності остаточної заборгованості ТОВ "Валса" за даним договором дистрибуції в сумі 19 490 355 грн 02 коп. з неправильним висновком, що це не відноситься до кредиторської вимоги до Боржника;
- та зазначивши при цьому про ненадання доказів продовження строків дії контрактів, які є предметом забезпечення, через що договори застави припинились;
тоді як чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору, висновки про що також не були враховані апеляційним судом (пункти 6.4-6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
6.2. Скаржник, з посиланням на підставу для касаційного оскарження, визначену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначив про помилковий висновок апеляційного суду про непідтвердження Кредитором належними доказами факту отримання Боржником від ТОВ "Валса" коштів в сумі 25 168 285 грн 84 коп. за договором дистрибуції № 40/330 від 22.06.2010, який також не відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, а Кредитор надав суду першої інстанції підписаний між Боржником та ТОВ "Валса" акт звірки взаємних розрахунків від 17.02.2017 за договором дистрибуції № 40/330 від 22.06.2010, згідно з яким ТОВ "Валса" сплатило Боржнику за даним договором дистрибуції 25 168 285 грн 84 коп., однак апеляційний суд не дослідив та не надав оцінки цьому доказу.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7.1. Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Базис Траст", як кредитор Боржника у цій справі, та Боржник у відзивах на касаційну скаргу заперечують аргументи в касаційній скарзі з мотивів, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові апеляційного суду, наголошуючи, що:
- Кредитор, подаючи 13.06.2023, окремо та після подання заяви про визнання грошових вимог, відповіді позичальника (ТОВ "БК "Основа") на повідомлення Кредитора про відступлення права грошової вимоги та вимогу про сплату боргу, порушив встановлений частиною четвертою статті 80 та пунктом 8 частини третьої статті 162 ГПК України процесуальний порядок подання доказів у справі;
- а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про переривання позовної давності у спірних правовідносинах, врахувавши ці докази на підтвердження факту переривання відповідного строку;
- акт звірки від 17.02.2017 між Боржником та ТОВ "Валса" не є належним доказом, оскільки не є первинним документом бухгалтерської звітності, відсутні первинні документи, які б підтверджували відомості в цьому акті, вказані особи є пов`язаними між собою особами;
- скаржник помилково зазначив про неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 10.09.2019 у цій справі, тоді як предметом розгляду відповідного спору були вимоги про недійсність договору, а акт звірки від 17.02.2017 оцінювався та брався до уваги разом з іншими доказами та обставинами у справі.
8. Касаційне провадження
8.1. Суд відхиляє подане представником Кредитора (Рибченком О.Г.) до Суду 28.05.2024 через систему "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду цієї справи в касаційному суді на іншу дату, яке мотивоване неможливістю вказаного представника за станом здоров`я взяти участь у судовому засіданні в касаційному суді 28.05.2024, з огляду на те, що:
- до вказаного клопотання не додані допустимі докази (документи медичної установи) на підтвердження незадовільного стану здоров`я представника Кредитора (Рибченка О.Г.), який би не давав йому можливості взяти участь у відповідному судовому засіданні в касаційному суді;
- а інший представник Відповідача, Мастістий І.А., який в поданому 14.05.2024 через систему "Електронний суд" клопотанні просив відкласти розгляд справи, залучити його до участі у справі як представника Кредитора, надати доступ до матеріалів справи в електронному вигляді в системі "Електронний суд", провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції та надати представнику скаржника адвокату Мастістому І.А можливість взяти участь у такому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, між тим не приєднався до відеоконференції на початку судового засідання 28.05.2024 та під час його проведення, попри запрошення секретарем судового засідання зазначеного представника до участі у відповідному судовому засіданні, про що секретар судового засідання повідомив Суду.
9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо грошових вимог у справі про банкрутство, що забезпечені заставою майнових прав боржника
9.1. Відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною другою цієї статті КУзПБ передбачено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення; забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення; якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави; залишок вимог вважається незабезпеченим.
Частиною шостою статті 45 цього Кодексу також передбачено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
9.2. За змістом наведених положень заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Відтак нормами КУзПБ та ГПК України обов`язок доведення підставності та правомірності заявлених грошових вимог покладено на кредитора.
А тому саме на кредитора покладений обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).
9.3. Водночас, суд, розглядаючи кредиторські вимоги, має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, інші первинні документи, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21).
Отже, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).
9.4. Суди встановили (пункти 1.3, 4.1, 4.5, 4.6, 4.7, 4.9), що заявлені Кредитором спірні грошові вимоги з урахуванням уточнення їх розміру та підстав:
- виникли через заборгованість ТОВ "БК "Основа" за кредитними зобов`язаннями перед банком (ПАТ "Банк "Фінанси та кредит") (Договором № 1398м-12);
- строк повернення відповідних кредитних коштів був до 23.10.2015, а право вимоги за цими зобов`язаннями в порядку відступлення права вимоги набув Кредитор;
- є забезпеченими заставою майнових прав Боржника за 42-ма дистрибуторськими договорами, у тому числі правом грошових вимог за договором № 40/330 від 22.06.2010, що укладений між Боржником та ТОВ "Валса".
9.5. У зв`язку з цим Суд звертається до правил захисту та задоволення вимог кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майнових прав заставодавця до третьої особи.
9.6. Встановлене статтею 572 ЦК України та статтею 1 Закону України "Про заставу" визначення та зміст застави встановлює загальне правило, згідно з яким в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
9.7. Згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та статтею 576 ЦК України предметом застави можуть бути майнові права.
Правила та умови передачі в заставу майнових прав конкретизовані положеннями статті 49 вказаного Закону та передбачають, що:
- заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов`язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому;
- у договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця, заставодавець зобов`язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав;
- строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії;
- у договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін.
9.8. На правовідносини з передачі в заставу майнових прав поширюється загальне правило щодо наслідків невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, яке передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (стаття 20 Закону України "Про заставу", стаття 589 та частина друга статті 590 ЦК України).
Законодавець встановлює, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду (частина сьома статті 20 вказаного Закону).
Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором (частина восьма статті 20 Закону України "Про заставу", стаття 591 ЦК України).
9.9. Особливості звернення стягнення на такий предмет застави як майнові права передбачають полягають у такому.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права, або в інший спосіб, не заборонений законом, у тому числі шляхом продажу права вимоги третій особі.
Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.
Аналогічні положення містила редакція статті 23 цього Закону до змін, внесених в частину першу цієї статті Законом № 1983-VIII від 23.03.2017, за винятком права реалізувати предмет застави в інший спосіб, не заборонений законом, у тому числі шляхом продажу права вимоги третій особі.
Статтею 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" конкретизовані правила звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги.
Ці правила передбачають, що звернення стягнення на такий предмет забезпечувального обтяження як право грошової вимоги здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов`язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право. При зверненні стягнення на право грошової вимоги в порядку, передбаченому цією статтею, вимоги статті 28 цього Закону щодо обов`язку боржника передати предмет обтяження у володіння обтяжувачу не застосовуються.
9.10. Звертаючись до чинної судової практики щодо застосування наведених положень Закону України "Про заставу" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" Суд зазначає, що набуте заставодержателем внаслідок невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання право звернення стягнення на предмет застави - майнові права, реалізується шляхом відступлення заставодавцем права майнової (грошової) вимоги заставодержателю, тобто таке відступлення права вимоги і є безпосередньо способом звернення стягнення на вказаний предмет забезпечення.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 26.03.2019 у справі № 904/9713/17 (пункт 6.5), що є сталою та від яких Суд у цій справі не вважає за необхідно відступати, про що свідчать також висновки в постанові Верховного Суду в постанові від 20.01.2022 у справі № 910/18243/20.
9.11. Враховуючи викладене, а також встановлені судами обставини щодо настання 23.10.2015 терміну виконання зобов`язання за Договором № 1398м-12 (пункт 4.1), забезпеченого заставою майнових прав Боржника до ТОВ ТОВ "Валса" за договором № 40/330 від 22.06.2010 (пункт 4.9), Суд доходить висновку, що з моменту настання терміну виконання зобов`язання за Договором № 1398м-12 у відповідного кредитора, а саме у ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", а з набуттям відповідного права з 18.10.2017 у Кредитора (як набувача права вимоги за Договором № 1398м-12, пункт 4.7), виникло, окрім права заявити вимогу про виконання зобов`язання за Договором № 1398м-12 до основного боржника (позичальника) ТОВ "БК "Основа", також виникло право задовольнити відповідну вимогу за рахунок заставленого майна (у спірних правовідносинах майнового права) шляхом звернення стягнення на зазначений предмет застави, що реалізується заявленням у судовому порядку вимоги до Боржника в порядку частини другої статті 23 Закону України "Про заставу", а саме вимоги про перевід Боржником на кредитора (ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", а з 18.10.2017 на Кредитора) заставленого майнового права, тобто про перевід права грошової вимоги Боржника до ТОВ "Валса" за договором № 40/330 від 22.06.2010, що укладений між Боржником та ТОВ "Валса".
Отже належним способом захисту порушеного права Кредитора у спірних правовідносинах до відкриття стосовно Боржника цієї справи про банкрутство при заявленні саме до Боржника вимоги про виконання за рахунок предмета застави кредитних зобов`язань за Договором № 1398м-12 було звернення первісного кредитора (ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"), а з 18.10.2017 нового - Кредитора в судовому порядку до Боржника з вимогою про переведення на Кредитора права вимоги Боржника до ТОВ "Валса" за договором № 40/330 від 22.06.2010.
9.12. Поряд з цим зазначений спосіб захисту порушеного права кредитора за Договором № 1398м-12 має строковий характер з огляду на встановлені законодавцем правила щодо звернення до суду про захист свого цивільного права або інтересу протягом певного строку (позовної давності, глава 19 "Позовна давність" ЦК України).
А тому щодо строку, протягом якого ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", а з 18.10.2017 Кредитор мав право у спірних правовідносинах вимагати від Боржника в судовому порядку переводу права вимоги до ТОВ "Валса" за договором № 40/330 від 22.06.2010, Суд, враховуючи обставини заявлення ліквідатором Боржника про позовну давність у спірних правовідносинах (пункт 1.4, пункт 2.2), звертається до загальних правил та умов захисту порушеного права та до правил обчислення, зупинення та перериву позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет застави.
9.13. Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
9.14. За загальним правилом, закріпленим в частині першій статті 261 ЦК України, згідно з якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
9.15. Водночас, правила переривання позовної давності, що визначені статтею 264 ЦК України, передбачають, що: перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Тобто, відповідно до частини першої цієї статті ЦК України однією із підстав переривання перебігу позовної давності є вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
9.16. Суд зазначає про помилковий висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах мав місце перерив позовної давності через визнання ТОВ "БК "Основа" вимог Кредитора за основним зобов`язанням (пункти 2.2, 4.11), оскільки такий висновок зроблений місцевим судом без урахування правил перериву позовної давності.
9.17. У постанові Верховного Суду України від 08.11.2017 у справі № 6-2891цс16 вказано, що "правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2018 у справі № 161/15679/15-ц (провадження № 61-765св18) міститься висновок щодо застосування частини першої статті 264 ЦК України, згідно з яким "з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник виражає свою згоду чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта".
9.18. Суди встановили, що право вимоги за основним зобов`язанням (за Договором № 1398м-12, за яким Кредитор заявив вимоги у спірних правовідносинах з посиланням на забезпечення права вимоги заставою майнових прав Боржника (його грошових вимог) до ТОВ "Валса" за договором № 40/330 від 22.06.2010) виникло з 24.10.2015 (пункт 4.1), що також підтверджується обставинами, встановленими рішенням Господарського суду Київської області від 03.10.2016 у справі № 911/2218/16 щодо стягнення за вимогами ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" з основного боржника - ТОВ "БК "Основа", простроченої заборгованості за Договором № 1398м-12 (пункт 4.2).
Також суди встановили, що на подані Кредитором повідомлення про відступлення права грошової вимоги від 18.10.2017 та на вимогу про сплату боргу від 17.12.2019 Кредитор отримав від ТОВ "БК "Основа" відповіді, в яких позичальник визнає поточну заборгованість перед Кредитором у заявленому розмірі та не відмовляється від її погашення по мірі отримання коштів, а починаючи з 30.06.2020 почав погашати існуючу заборгованість (пункт 4.11).
Тобто суди встановили і факт визнання ТОВ "БК "Основа" зобов`язань перед Кредитором за основним зобов`язанням, і факт пред`явлення позову за вимогами кредитора до боржника за основним зобов`язанням (Договором № 1398м-12).
9.19. Водночас, у застосуванні наведених положень статті 264 ЦК України Суд зазначає, що слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem).
Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої у постанові від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц (Провадження № 14-208цс21) (пункт 510 з посиланням Великої Палати Верховного Суду на близький за змістом висновок у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 26.01.2022 у справі № 442/7773/17, від 28.09.2022 у справі № 754/16764/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.08.2021 у справі № 201/15310/16, від 30.06.2022 у справі № 947/25785/19, від 19.10.2022 у справі № 712/19272/12, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2022 у справі № 205/2480/19, від 02.11.2022 у справі № 344/19567/19, від 01.02.2023 у справі № 522/9497/14-ц).
9.20. Суд, звертаючись також до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду щодо застосування статті 264 ЦК України, викладеної в постанові від 02.11.2022 у справі № 344/19567/19 (провадження № 61-1845св22), зазначає, що вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов`язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов`язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено.
Крім цього, за висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованим в постанові від 06.03.2018 у справі № 460/1091/15-ц (провадження № 6-1643св18), дії, що свідчать про визнання боргу, переривають перебіг позовної давності лише у випадку, коли вони вчинені до спливу позовної давності.
9.21. Враховуючи викладене, а також те, що:
- вимога про стягнення у справі № 911/2218/16 була заявлена ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" до ТОВ "БК "Основа" (пункт 4.2), тобто за основним зобов`язанням (за Договором № 1398м-12), а не за додатковою вимогою до Боржника як майнового поручителя згідно з договором застави майнових прав (пункти 4.5, 4.9);
- ТОВ "БК "Основа" на повідомлення Кредитора від 18.10.2017 про відступлення права грошової вимоги визнав борг також за основним зобов`язанням за Договором № 1398м-12 перед Кредитором (як новим кредитором за цим договором та, відповідно, новим заставодержателем), а визнавши цей борг на вимогу Кредитора від 17.12.2019 (пункт 4.11), вчинив цю дію після спливу встановленої статтею 257 ЦК України трирічної позовної давності, що розпочала перебіг у спірних правовідносинах 24.10.2015 та спливла, відповідно 24.10.2018;
Суд, надаючи правову кваліфікацію зазначеним правовідносинам та обставинам в контексті застосування правил про позовну давність, доходить висновку, що у спірних правовідносинах за вимогами Кредитора до Боржника не мало місце переривання позовної давності за правилами статті 264 ЦК України, а відповідний строк сплив ще до відкриття провадження у цій справі про банкрутство ухвалою від 27.11.2018 (пункт 1.1) та до заявлення Кредитором відповідних грошових вимог до Боржника (пункт 1.2).
9.22. А тому, з огляду на заяву ліквідатора Боржника про сплив позовної давності у спірних правовідносинах (пункти 1.4, 2.2) та враховуючи, що:
- у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України (висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, що сформульовані в постанові від 09.09.2021 справа № 916/4644/15);
- звернення із грошовими вимогами до Боржника у справі про банкрутство це такий самий передбачений законом, у розумінні статей 15, 16 ЦК України, спосіб захисту порушеного права шляхом застосування державного примусу, як і позовна вимога про стягнення заборгованості, про звернення стягнення на предмет застави, про переведення права вимоги за договором;
Суд доходить висновку, що Кредитор ще у жовтні 2018 року (а саме з 24.10.2018) зі спливом трирічної позовної давності втратив право на судовий захист у спірних правовідносинах, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги саме до Боржника: про переведення права вимоги Боржника до ТОВ "Валса" за договором № 40/330 від 22.06.2010, а, відповідно, через сплив позовної давності втратив і право на судовий захист шляхом заявлення грошових вимог до Боржника на заявлену суму у цій справі про банкрутство.
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аргументами Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Базис Траст" та Боржника у відзивах на касаційну скаргу, з підстав, викладених у цій постанові, погоджується з рішенням апеляційного суду про відмову Кредитору у визнання заявлених ним грошових вимог до Боржника та відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункти 6.1, 6.2).
9.23. Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункти 6.1, 6.2) про трансформацію предмета забезпечення за правилами статті 52 ЗУ "Про заставу" (майнових прав Боржника до ТОВ "Валса" у відповідне грошове забезпечення) з посиланням скаржника на висновки щодо застосування зазначеної норми у спірних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 03.02.2023 у цій справі, провадження № 6002/2022, пункти 41-44), оскільки суди у цій справі не встановили на підставі допустимих у розумінні статті 77 ГПК України доказів обставин щодо конкретно визначеної суми коштів, яка була перерахована ТОВ "Валса" на користь Боржника за договором № 40/330 від 22.06.2010, майнові права вимоги Боржника за яким були предметом забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "БК "Основа" за кредитними зобов`язаннями перед банком (ПАТ "Банк "Фінанси та кредит") (за Договором № 1398м-12).
У цьому висновку Суд керується правовими позиціями Верховного Суду, відповідно до яких:
(1) відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій; акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин;
(2) сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом;
(3) акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб (як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату)4
(4) чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем; підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 09.07.2019 у справі № 909/95/18, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 08.12.2020 у справі № 925/1500/17, від 02.09.2021 у справі № 914/1194/16, від 16.12.2021 у справі № 905/1769/20, від 17.08.2022 у справі № 924/232/18, від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21.
Аналогічного висновку Суд доходить і:
- щодо посилання скаржника на договір від 28.08.2015 про внесення змін до Договору застави майнових прав № 2884ИП/0310 від 31.03.2010, згідно з умовами якого Боржник передав ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" у заставу майнові права на отримання грошових коштів за 42-ма дистрибуторськими договорами, у тому числі право вимоги за договором № 40/330 від 22.06.2010, що укладений між Боржником та ТОВ "Валса", оскільки за змістом договору про внесення змін від 28.08.2015 на дату його укладення зафіксований борг ТОВ "Валса" перед Боржником і можна припустити, що вказане товариство сплатило Боржнику 1 724 871 984 грн 73 коп. (пункт 4.9);
- щодо посилання скаржника на судове рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2017 у справі № 911/648/17 за результатами розгляду спору за вимогами Боржника про стягнення з ТОВ "Валса" на користь Боржника заборгованості за договором № 40/330 від 22.06.2010 (пункт 4.10), оскільки це рішення не містить встановлених судом обставин щодо перерахування вказаним товариством на користь Боржника конкретних сум, а на підстави встановлених цим рішенням обставин за відсутності первинних (розрахункових) документів можна лише припустити здійснення між сторонами розрахунків, однак не можна встановити, які саме суми і коли перерахувались ТОВ "Валса" на користь Боржника.
9.24. Таким чином, апеляційний суд, дійшовши висновку про відсутність підстав для визнання заявлених Кредитором грошових вимог до Боржника у цій справі та скасувавши протилежне рішення суду першої інстанції, ухвалив правильне та обґрунтоване рішення, через що відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, висновки в якій зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи, тоді як скаржник не довів порушення цим судом норм матеріального і процесуального права та не спростував відповідних висновків.
9.25. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
9.26. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваного судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 911/2498/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді В.В. Білоус
В.Я. Погребняк
скопійовано
-
скопійовано
-
