ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 2/5025/2215/11 (924/774/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фермерського господарства "Лан 1999"

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024

у справі №2/5025/2215/11 (924/774/23)

за заявою арбітражного керуючого Фермерського господарства "Лан 1999"- ліквідатора Багінського А.О.

до ОСОБА_1 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Полонської міської територіальної громади в особі Полонської міської ради,

про визнання права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га,-

ВСТАНОВИВ:

1. Арбітражним керуючим Багінським А.О. - ліквідатором фермерського господарства „Лан 1999" с.Велика Березна Полонського району 18.07.2023 (вх. № 05-06/798/23) до Господарського суду Хмельницької області було подано позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га.

2. В обґрунтування позову вказує, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.05.2023 арбітражного керуючого Багінського А.О. призначено ліквідатором по справі №2/5025/2215/11 про банкрутство ФГ "Лан 1999".

3. Заходами щодо розшуку майна та майнових прав боржника - ФГ "ЛАН 1999", ліквідатор встановив наявність у боржника права постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 29 га, за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080, розташовану на території Полонської міської ради.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023 у справі №2/5025/2215/11(924/774/23) у задоволенні позову ліквідатора фермерського господарства "Лан 1999" арбітражного керуючого Багінського А.О. до гр. ОСОБА_1 за участю Полонської міської територіальної громади в особі Полонської міської ради, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, про визнання права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га відмовлено.

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 залишено без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.23 у справі №2/5025/2215/11 (924/774/23).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

6. До Верховного Суду від Фермерського господарства "Лан 1999" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій заявлено вимогу рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 2/5025/2215/11 (924/774/23) скасувати, а позов ФГ "ЛАН 1999" в особі ліквідатора Багінського А.О. задовольнити. Визнати право постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га.

7. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги наводяться наступні доводи:

7.1. Суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №179/363/21, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 11.02.2020 у справі № 915/572/17.

7.2. Скаржник вказує, що суди порушили ч. 5 ст. 236 ГПК України, роблячи висновок, що позивач володіє правом постійного користування на земельну ділянку 6823681500:08:003:0080, але не надаючи належної правової оцінки діям відповідача щодо реєстрації права постійного користування на цю ж земельну ділянку за іншою особою.

7.3. Зазначає, що рішення суду першої інстанції також не відповідає ч. 2 ст. 236 ГПК України, адже висновок суду про те, що "право постійного користування у позивача наявне і не припинене, однак державна реєстрація такого права за іншою особою суб`єктивного права позивача не порушує" суперечить пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відзиви

8. Від ГУДПС у Хмельницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу у якому наводяться аргументи щодо необхідності її задоволення.

Інші заяви та клопотання

9. Відсутні.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

10. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

11. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 28 грудня 1998 року у справі № 2-672 за позовом ОСОБА_2 до Полонської районної ради Хмельницької області позивачу виділено земельну ділянку загальною площею 29.35 га із цільовим призначенням «для ведення селянського (фермерського) господарства, із земель запасу Великоберезнянської сільської ради. Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року звернувся із заявою до Полонської районної ради про виділ в постійне користування земельної ділянки в 29 га для ведення фермерського господарства. Рішенням суду також встановлено, що ОСОБА_2 звертався в порядку визначеному ст. 4 Закону України «Про створення селянського (фермерського) господарства), зокрема ОСОБА_2 пройшов відповідний конкурсний відбір. Приймаючи рішення про передачу земельної ділянки у постійне користування, суд приймав рішення на підставі Закону України «Про селянське (фермерське) господарство.

На виконання вказаного рішення, ОСОБА_2 був виданий державний акт ХМ №16 про право постійного користування на вищевказану земельну ділянку.

Відповідно до відомостей ЄДРПОУ державна реєстрація ФГ «ЛАН 1999» відбулась 31.03.1999. Така державна реєстрація відбулась на підставі розпорядження голови Полонської районної ради від 31 березня 1999 року № 12р.

Згідно із свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 28 серпня 2020 року ОСОБА_2 помер.

Відповідно до довідки про спадкоємців від 20.03.2023 №117/02-14 виданою Полонською державною нотаріальною конторою, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 за законом є дружина - ОСОБА_1 . Відповідно до інформації із ЄДРРП заявником вчинено дії щодо державної реєстрації права постійного користування.

Ухвалою господарського суду від 14.12.2011 порушено провадження у справі про банкрутство фермерського господарства „Лан 1999" с.Велика Березна Полонського району за нормами ст.ст. 50, 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до Статуту (п.1.1), Фермерське господарство „Лан 1999" (п.1.1), створено і діє у відповідності до вимог Конституції України і Законів України "Про власність", "Про фермерське господарство", "Про підприємництво", "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", Земельного Кодексу України та інших нормативно-правових актів України.

Учасниками Господарства є громадяни України, мешканці с.В.Березна Полонського району Хмельницької обл. : ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (п.1.3).

Господарство є юридичною особою після державної реєстрації відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" (п. 3.1), мета і предмет діяльності Господарства викладено у розд.4 Статуту, членство в Господарстві - в розд.5, органи управління Господарством - в розд.6, майно Господарства - в розд.7.

Зокрема до складу майна Господарства, cкладеного капіталу входять будівлі, споруди, облаштування, обладнання, матеріальні цінності, зазначені в цьому договорі, продукція, вироблена Господарством в результаті виробничо-господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законодавством, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також : інші майнові права ( в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами Господарства до його Складеного капіталу (п.7.1).

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, остання податкова звітність ФГ „Лан 1999" (декларації по податку на додану вартість) була подана 15.11.2010.

Борг становить 68 867 грн 73 коп., в т.ч.: по податку на додану вартість - 51 476 грн 94 коп. - основний платіж, 472 грн 91 коп. - пеня; по фіксованому сільськогосподарському податку - 4 667 грн. 84 коп.; по податку з доходів фізичних осіб - 7 017 грн 39 коп. пеня; по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - 55 грн 24 коп.; по збору за забруднення навколишнього природного середовища - 2 117 грн 41 коп.; по земельному податку - 1 020 грн ; по податку на прибуток - 2 040 грн.

Наявність боргу підтверджено довідкою-розрахунком, податковим розрахунком фіксованого сільськогосподарського податку, актом камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 30.08.2011 № 669/15130156138. Податковим органом було виставлено податкові вимоги № 1/133 від 07.07.2009, № 2/146 від 07.08.2009 та прийнято рішення від 07.09.2009 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Хмельницьким окружним адміністративним судом винесено постанову від 21.04.2010 у справі № 2-а-894/10/2270 про стягнення шляхом звернення на активи ФГ „Лан 1999" загалом 53 927 грн. 85 коп. податкового боргу, а також постанову від 13.07.2010 у справі № 2-а-3932/10/2270/1 про стягнення податкового боргу 1 777 грн 41 коп. по збору за забруднення навколишнього природного середовища шляхом звернення на активи ФГ „Лан 1999". Таким чином, суд констатував безспірність вимог ініціюючого кредитора.

Відділом державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 22945319 про стягнення 53 927 грн 85 коп. боргу, однак постановою державного виконавця від 20.06.2011 виконавчий документ стягувачеві повернено через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 11 січня 2012р. у справі №2/5025/2215/11 фермерське господарство „Лан 1999" (юридична адреса : Хмельницька область, Полонський район, с.Велика Березна, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30156138) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру з призначенням ліквідатором фермерського господарства „Лан 1999" арбітражного керуючого Матущака В.І. (ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства серія АГ №594867 від 14.07.2011р.).

13. Відповідно до ст. 50 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в чинній на час винесення постанови редакції, у разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке знаходиться у спільній власності членів фермерського господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, набуті для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку (ч.10).

14. Згідно з положеннями ч. 9 ст. 95 КУзПБ, у разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, у тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, та інше майно, набуте для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.

15. Приписами ч. 10 ст. 95 КУзПБ визначено, що у разі банкрутства фермерського господарства земельна ділянка, надана фермерському господарству в тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України.

16. Згідно ч. 7 ст. 62 КУзПБ, майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

17. За нормами чинного Земельного кодексу України, право постійного користування, з огляду на його специфічність, відмінність законодавчого регулювання у порівнянні з іншими титулами землекористування (оренда землі, право власності на землю) обмежене визначеним законом суб`єктним складом, який має право його набувати, порядком набуття. Право постійного землекористування - це користування земельною ділянкою без встановлення строку користування. Оренда земельної ділянки - це строкове користування земельною ділянкою в межах часових рамок, встановлених законом, договором.

18. Суди попередніх інстанцій встановили, що на час прийняття Полонським районним судом рішення про надання засновнику СФГ права постійного користування спірною земельною ділянкою діяв ЗК України від 18.12.1990 (у редакції з 22.06.1993, далі - ЗК України від 18.12.1990), що передбачав таке регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою.

19. Так, постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (ч.2 ст.7 ЗК України від 18.12.1990). Право постійного користування землею посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів (ч.1 ст. 23 ЗК України від 18.12.1990).

20. Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ (ч.1 ст.50 ЗК України від 18.12.1990).

21. Як визначалось ч. 1 ст.7 ЗК України від 18.12.1990 у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

22. Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздив з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подавали до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписував голова створюваного селянського (фермерського) господарства (ч.1 ст.51 ЗК України від 18.12.1990).

23. На час заснування СФГ "ЛАН 1999" відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 № 2009-XII (далі - Закон № 2009-ХІІ).

24. Так, ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 2 Закону № 2009-ХІІ регламентувалось, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України.

25. Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку (ч.1 ст.9 Закону №2009-ХІІ).

26. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (ч.2 ст.9 Закону № 2009-XII).

27. Як зазначалось у п.2 ч.1 ст.29 Закону № 2009-XII діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених ст.ст. 27 і 28 ЗК України, а також визнання селянського (фермерського) господарства неплатоспроможним (банкрутом) п. 3 ч. 1 ст. 29 Закону.

28. Відповідно до змісту наведених приписів, слід вказати, що можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Більше того, право користування земельною ділянкою підлягало припиненню через припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (п.3 ч.1 ст. 27 ЗК України від 18.12.1990), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (п.2 ч.1 ст. 29 Закону № 2009-XII) або визнання його неплатоспроможним (банкрутом) (п.3 ч.1 ст. 29 Закону № 2009-XII).

29. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки інакше, ніж за її цільовим призначенням (п.1 ч.1 ст. 40 ЗК України від 18.12.1990), а також юридичні наслідки її використання не за цільовим призначенням (п.7 ч.1 ст.27, ч.2 ст.29, ч.1 ст.88 ЗК України від 18.12.1990), надана громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка за її правовим режимом була такою, яку слід було використовувати виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб цього громадянина.

30. Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було виключно для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (ч.1 ст.2 Закону № 2009-XII). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Отже, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц).

31. Велика Палата Верховного Суду, у тому числі у постанові від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц, неодноразово звертала увагу, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

32. Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства або його банкрутство.

33. Отже, є правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 922/2448/21).

34. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18, підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника, як смерть громадянина - засновника селянського фермерського господарства відсутня. Адже правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства. У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

35. Разом з тим, відповідно до положень абз. 1 ч. 1 ст. 59 КУзПБ, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.

36. Також, у відповідності до положень абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (редакція, яка була чинна станом на 11.01.2012), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

37. З урахуванням того, що підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство), а також зважаючи на те, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що слід відмовити в задоволенні позову ліквідатора фермерського господарства „Лан 1999" арбітражного керуючого Багінського А.О. до гр. ОСОБА_1 Хмельницька область, про визнання права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га, оскільки постановою господарського суду Хмельницької області від 11 січня 2012р. у справі №2/5025/2215/11 фермерське господарство „Лан 1999" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

38. Також колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 911/1708/18 (911/450/22), відповідно до яких право постійного користування земельною ділянкою не є орендою земельної ділянки та іншим майновим правом фермерського господарства - банкрута, в розумінні частин дев`ятої, дванадцятої статті 95 Кодексу України з процедур банкрутства, яке підлягає віднесенню до складу ліквідаційної маси фермерського господарства у разі визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

39. З урахуванням того, що право постійного користування земельною ділянкою не може бути реалізоване на аукціоні в ліквідаційній процедурі боржника, оскільки такий актив є відмінним від права оренди, яке за своєю суттю є тимчасовим і оплатним, з огляду на обмежений суб`єктний склад осіб які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою відповідно до положень статті 92 Земельного кодексу України та від іншого майнового права в розумінні частин дев`ятої, дванадцятої статті 95 Кодексу України з процедур банкрутства (вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 911/1708/18 (911/450/22)), наведене додатково підтверджує правильність висновку судів попередніх інстанцій про те, що слід відмовити в задоволенні позову ліквідатора фермерського господарства „Лан 1999" арбітражного керуючого Багінського А.О. до гр. ОСОБА_1 Хмельницька область, про визнання права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6823681500:08:003:0080 загальною площею 29 га.

40. Вищезазначене свідчить про те, що при ухваленні рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 2/5025/2215/11 (924/774/23) було правильно застосовано положення ст. ст. 59, 92, 95 КУзПБ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Відповідно до положень ст. 309 ГПК України, Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

42. З урахуванням того, що при ухваленні рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 2/5025/2215/11 (924/774/23) було правильно додержано положення ст. ст. 59, 92, 95 КУзПБ, колегія суддів суду касаційної інстанції на підставі положень ст. 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги Фермерського господарства "Лан 1999" без задоволення та про залишення без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 2/5025/2215/11 (924/774/23).

Розподіл судових витрат

43. Оскільки за наслідками касаційного розгляду касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну Фермерського господарства "Лан 1999" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 2/5025/2215/11 (924/774/23) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

В.Я. Погребняк