П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

---------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 521/24435/23

Перша інстанція: суддя Сегеда О.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Вовненко А.В.

апелянта - ОСОБА_1

представника апелянта - адвоката Адабаш С.А.

представника відповідача - Кептене Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 21.09.2023 №1145/50000/22 про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом із зазначеним позовом до Одеської митниці, в якому просила суд скасування постанову у справі про адміністративне правопорушення від 21.09.2023 №1145/50000/22 про порушення митних правил.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилалась на те, що 21 вересня 2022 року прибувши в зону митного контролю пункту пропуску «Орлівка» Одеської митниці, нею було обрано канал руху «зелений коридор», який передбачає спрощену процедуру митного контролю та може використовуватися громадянами, речі яких не підлягають декларуванню.

Позивач вказувала, що у зв`язку з відсутністю у неї майна, яке слід було би декларувати, вона свідомо рухалась по «зеленому коридору» та нічого не декларувала. Проте, співробітники митниці, які перевіряли належний позивачу багаж, вилучили низку медичних препаратів та склали 21 вересня 2022 року відносно позивача протокол про порушення митних правил №1145/50000/22 за ознаками правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України.

Також позивач зазначала, що 05 грудня 2022 року за результатами розгляду протоколу про порушення митних правил №1145/50000/22 від 21 вересня 2022 року, в.о. заступника начальника Одеської митниці була винесена постанова у справі про порушення митних правил №1145/50000/22 від 05 грудня 2022 року, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, а саме, за недекларування товарів, які ввозились в Україну, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30% відсотків вартості предметів правопорушення, що на день вчинення порушення становило 44667,75 грн.

Проте, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2023 року була скасована постанова в.о. заступника начальника Одеської митниці по справі про порушення митних правил №1145/50000/22 від 05 грудня 2022 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, а справа була направлена на новий розгляд до Одеської митниці.

В подальшому, 21 вересня 2023 року заступником начальника Одеської митниці Забавським Д.О. була протиправно винесена постанова у справі про порушення митних правил №1145/50000/22 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, а саме, за недекларування товарів, які ввозились в Україну, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 39189,04 грн.

Позивач вказувала, що при винесенні постанови у справі про порушення митних правил №1145/50000/22 від 21 вересня 2023 року, посадовими особами Одеської митниці не були дотримані норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття відносно неї незаконного рішення.

Так, позивач стверджувала, що при винесенні оскаржуваної в цій справі постанови у справі про порушення митних правил №1145/50000/22 від 21 вересня 2023 року, посадовими особами Одеської митниці були порушені строки притягнення її до адміністративної відповідальності, а тому постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Також позивач зазначала, що всі речі, які ввозились нею на територію України були її особистими речами, а тому не підлягали декларуванню, у зв`язку з чим митні правила нею порушені не були.

Крім того, позивач звертала увагу на те, що оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил №1145/50000/22 від 21 вересня 2023 року ґрунтується на хибній експертизі, яка не є належним та допустимим доказом, оскільки в цій експертизі не зазначено, що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність, сума штрафу обчислена у неправильний спосіб, а також при розгляді справи посадовими особами Одеської митниці не були виявлені підстави для звільнення її від відповідальності за малозначністю за ст. 22 КУпАП.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2024 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова про порушення митних правил №1145/50000/22 від 21 вересня 2023 року була прийнята в межах строку накладення адміністративного стягнення та без порушень прав ОСОБА_1 .

Так, апелянт звертає вагу на те, що основним доводом позивача було те, що постанова про притягнення до відповідальності винесена поза межами шестимісячного строку, передбаченого ч. 1 ст. 467 МК України, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Наполягаючи на цьому, позивач виходила з того, що правопорушення було вчинено 21.09.2022, а постанова про притягнення до відповідальності була винесена 21.09.2023, тобто через 12 місяців, а не протягом 6-ти місяців, як того вимагає закон.

Однак суд, повністю підтримав аргументацію відповідача і, не пояснивши мотиви відхилення аргументів позивача, встановив, що оскаржувана постанова Одеської митниці була винесена в межах 6-ти місячного строку, встановленого ст. 467 МК України, тобто правомірно, а тому підстав для скасування спірної постанови не має. Проте, на думку апелянта, суд першої інстанції поверхнево з`ясував обставини, які мають важливе значення для правильного вирішення цього питання, та не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню в даному випадку, що є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України.

Апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що:

1) справа №1145/50000/22 щодо порушення ОСОБА_1 митних правил розглядалась Малиновським районним судом м. Одеси;

2) на час розгляду Малиновським районним судом м. Одеси вказаної справи строки накладення адміністративного стягнення були зупинені;

3) ОСОБА_1 повинна була задекларувати майно, яке було у неї виявлено представниками Одеської митниці, оскільки це майно не належить до особистих речей.

Проте, наведені висновки суду, на думку апелянта, не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами справи, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Стосовно висновків суду першої інстанції щодо розгляду справи про порушення ОСОБА_1 митних правил саме судом, а не митним органом, апелянт зазначає, що як вбачається з оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Малиновським районним судом м. Одеси розглядалась справа № 521/3290/23 щодо порушення ОСОБА_1 митних правил, передбачених ч. 2 ст. 471 МК України.

Однак, апелянт звертає увагу на те, що в дійсності в межах справи № 521/3290/23 розглядався позов ОСОБА_1 до Одеської митниці про оскарження постанови від 05.12.2022, тоді як справа про порушення митних правил № 1145/50000/22 розглядалась не судом, а Одеською митницею, як то передбачено приписами ст. 522 МК України. Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково не застосував ст. 522 МК України, яка обов`язково підлягає застосуванню в даному випадку, а тому зробив неправильний висновок щодо відсутності підстав для застосування положень стосовно строку накладення адміністративного стягнення, та помилкових висновків щодо зупинення строку накладення адміністративного стягнення.

Крім порушення Одеською митницею процесуального строку для накладення стягнення, апелянт вказує, що він звертав увагу суду першої інстанції і на низку порушень матеріального права, допущених митним органом, що також є окремою підставою для скасування оскаржуваною в цій справі постанови.

Так апелянт вказує, що:

1) одним з медичних засобів, які 21.09.2022 ввозила апелянт, повертаючись з-за кордону на територію України, був препарат «НАБОТА» (англ. «NABOTA») у кількості 2-х ампул. Відповідно до даних Державного реєстру лікарських засобів цей препарат є зареєстрованим в Україні, на підтвердження чого до позову був наданий відповідний витяг з Державного реєстру лікарських засобів.

Таким чином, «НАБОТА» є особистою річчю ОСОБА_1 на підставі п. 19 ч. 1 ст. 370 МК України, тому декларуванню не підлягав. Однак суд першої інстанції надав перевагу експертизі, в якій не вказано, що «НАБОТА» є зареєстрованим лікарським засобом, замість того, щоб критично оцінити висновок експерта, виходячи з інформації, що міститься в Державному реєстрі лікарських засобів щодо реєстрації препарату «НАБОТА». З огляду на це, апелянт вважає, що суд першої інстанції не перевірив доводи позивача щодо препарату «НАБОТА», чим допустив неповноту розгляду справи;

2) серед виявлених у ОСОБА_1 речей був один тюбик крему та пілінг для шкіри обличчя. Оскільки це є індивідуальними косметичними засобами у кількості, що забезпечує потреби однієї особи на період поїздки, то, на переконання апелянта, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 370 МК України це є особистими речами, які не підлягали декларуванню.

Проте відповідач відмовився визнати особистими речами ОСОБА_1 один тюбик крему та пілінг для шкіри обличчя та наклав на ОСОБА_1 стягнення за недекларування зазначених речей. А суд першої інстанції погодився з митним органом, відхиливши доводи позивача, не навівши при цьому мотиви відхилення доводів позивача, не пояснивши підстави, з яких суд не визнав особистими речами один тюбик крему та пілінг для шкіри обличчя. Також судом першої інстанції не було роз`яснено, чому всі інші виявлені у ОСОБА_1 препарати не можна вважати особистими речами на підставі п. 24 ч. 1 ст. 370 МК України

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на важливий довід позивача, який полягав в тому, що Одеська митниця не тільки наклала на позивача стягнення у вигляді штрафу, а й стягнула митні платежі, чим порушила приписи ч. 7 ст. 282 МК України. Однак, цей факт не знайшов свого відображення в рішенні суду, хоча має суттєве значення для правильного розгляду справи.

Поряд з вищенаведеними порушеннями матеріального права, суд першої інстанції, на думку апелянта, не дотримався норм процесуального права. Зокрема, представником позивача - адвокатом Адабаш С.А. 06.02.2024 до початку судового засідання було надіслано до суду клопотання про приєднання доказів з обґрунтуванням причини неможливості подати надіслані докази разом з позовною заявою. Однак суд першої інстанції ніяким чином не відреагував на подане клопотання, що свідчить про ігнорування судом інтересів позивача.

Враховуючи численні порушення, допущені судом під час розгляду справи, апелянт вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 2 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу Одеська митниця просить суд відмовити у задоволені апеляційної скарги та залишити без змін рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого2024 року.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Одеська митниця посилається на додержання Одеською митницею норм процесуального права.

Так, Одеська митниця вказує, що 21.09.2022 Одеською митницею у відношенні громадянки України ОСОБА_1 був складений протокол про порушення митних правил № 1145/50000/22 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України.

Відповідно до постанови Одеської митниці від 05.12.2022 громадянку ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення відповідно до санкції ч. 2 ст. 471 МК України у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості предметів правопорушення, що на день вчинення порушення становить 44 667,75 гривень.

Згідно з ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса від 28.02.2023 відкрито провадження у справі № 521/3290/23 (справа про порушення митних правил №1145/50000/22), тобто, Одеська митниця вважає, що з 28.02.2023 строк накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил № 1145/50000/22 було зупинено на час розгляду справи судом, що відповідає приписам ст. 522 МК України.

31.08.2023 постановою Малиновського районного суду м. Одеса у справі №521/3290/23 частково задоволений адміністративний позов громадянки ОСОБА_1 , постанову Одеської митниці від 05.12.2022 у справі про порушення митних правил №1145/50000/22 скасовано, а матеріали провадження повернуто на новий розгляд до Одеської митниці.

Таким чином, на думку Одеської митниці, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 467 МК України, з 31.08.2023 - дати прийняття Малиновським районним судом м. Одеса рішення про направлення справи про порушення митних правил №1145/50000/22 на новий розгляд до Одеської митниці, відновлено строк накладення адміністративного стягнення у вказаній справі.

Постанова Малиновського районного суду м. Одеса набрала законної сили та 01.09.2023 (вх. № 19998/8.19 від 01.09.2023) Одеською митницею отримано матеріали справи № 521/3290/23 для здійснення провадження та розгляду даної справи.

Листом (рекомендованим з повідомленням) Одеської митниці від 07.09.2023 № 7.10-4/20-06/10/17306 громадянку ОСОБА_1 було повідомлено, що Одеською митницею призначено розгляд справи про порушення митних правил № 1145/50000/22 об 11 годині 00 хвилин 21.09.2023, за адресою: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21 - А.

Зазначений лист направлено поштою громадянці України ОСОБА_1 «рекомендованим з повідомленням» за адресою: АДРЕСА_1 , на її електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на мессенждер «Viber» за її номером телефону НОМЕР_1 , разом зі «скріншотом» підтвердження відправлення вказаного листа їй на e-mail.

Крім того, відповідач зазначає, що лист Одеської митниці від 07.09.2023 № 7.10-4/20-06/10/17306 було направлено на електронну адресу адвоката ОСОБА_1 - Адабаш Світлани Аксентіївни , а саме, ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також на мессенждер «Viber» за її номером НОМЕР_2 , разом зі «скріншотом» підтвердження відправлення вказаного листа на її e-mail.

21.09.2023 на мессенждер «Viber» посадової особи Одеської митниці, яка здійснює провадження у даній справі, старшого державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці ОСОБА_4 , від адвоката Адабаш Світлани Аксентіївни з номеру (067)484-33-32 було отримано фотокопію заяви громадянки ОСОБА_1 від 21.09.2023, відповідно до якої вона просить провести засідання, призначене на 21.09.2023, без неї та її представника.

Крім того, Одеська митниця повідомила, що 21.09.2023 о 15 годині 22 хвилини на мессенждер «Viber» на номер телефону посадової особи Одеської митниці, яка здійснює провадження у даній справі - старшого державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці ОСОБА_4 , надійшло голосове повідомлення адвоката Адабаш Світлани Аксентіївни з номера НОМЕР_4, з текстом на російській мові наступного змісту: «Доброго дня, ОСОБА_6! Скажіть, будь ласка, можна дізнатись, чи було сьогодні засідання та чи прийнято будь-яке рішення. Якщо прийнято, то яке. Дякую Вам велике.»

Також, до митниці не надходила інформація про отримання чи не отримання громадянкою України ОСОБА_1 листа Одеської митниці від 07.09.2023 № 7.10-4/20-06/10/17306. На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 522-527 МК України, у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою Одеської митниці матеріалів, необхідних для вирішення справи, 21.09.2023 розглянуто справу про порушення митних правил № 1145/50000/22.

Тобто, 21.09.2023 Одеською митницею винесено постанову у справі про порушення митних правил № 1145/50000/22, відповідно до якої громадянку ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості предметів правопорушення, що становить 39189,04 гривень.

Листом (рекомендованим з повідомленням) Одеської митниці від 21.09.2023 № 7.10-4/20-06/10/18189 було направлено постанову у справі про порушення митних правил № 1145/50000/22 громадянці ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи вищевикладену інформацію, Одеська митниця вважає, що нею не було порушено норми матеріального права.

Стосовно тверджень щодо порушення митним органом та судом першої інстанції норм матеріального права, Одеська митниця наводить доводи, що узгоджуються з доводами суду першої інстанції.

Зокрема, відповідач вказує, що, враховуючи те, що громадянкою України ОСОБА_1 не було дотримано положень ст. 369 МК України, в частині декларування переміщуваних предметів, апелянт в порушення вимог ст. ст. 365, 366 МК України, обрала формою проходження митного контролю проїзд через «зелений коридор», та переміщувала вищезазначені предмети, які підлягають письмовому декларуванню під час переміщення через митний кордон України, тобто підпадають під встановлені законодавством України обмеження та/або заборони щодо ввезення на митну територію України, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 471 МК України.

Також відповідач заперечує твердження апелянта про те, що серед виявлених у апелянта предметів наявний препарат «NABOTA» в кількості 2-х ампул та один тюбик крему й пілінгу ля обличчя, які вона вважає своїми індивідуальними косметичними засобами, тобто її особистими речами. При цьому відповідач зазначає, що вказана інформація суперечить долученим раніше апелянтом документам, а саме, видатковим накладним, зокрема накладній від 01.08.2022 №660, відповідно до якої постачальником є «Miratox», покупцем - гр. ОСОБА_5 , яка придбала сім найменувань препаратів, серед яких ідентифіковано, зокрема, препарат «NABOTA 100U» та пілінг з маркуванням «PRX».

Заперечує відповідач також і твердження апелянта щодо висновку Одеського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень Держмитслужби від 09.11.2022 № 142000-3600-0310 оскільки під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил №1145/50000/22, від громадянки ОСОБА_1 або від її представника не надходило жодних заяв, клопотань, заперечень чи зауважень щодо незгоди з висновком Одеського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень Держмитслужби від 09.11.2022 № 142000-3600-0310, або з бажанням його оскаржити, таким чином вони не скористались наданими їм МК України правами, тобто вказаний висновок визнано ними в повному обсязі, що свідчить про те, що він є належним та допустимим доказом.

Враховуючи інформацію, зазначену у висновку Одеського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень Держмитслужби від 09.11.2022 № 142000-3600-0310, відповідач вказує, що серед усіх товарів, які переміщувались через митний кордон України громадянкою України ОСОБА_1 , до лікарських засобів відносяться лише 4 (чотири) препарати, а саме: з маркуванням «Натрію хлорид» у вигляді розчину для ін`єкцій - 5 упаковок по 10 ампул в кожній; «Лідокаїн (Дарниця)» у вигляді розчину для ін`єкцій - 10 ампул; «Хлоргексидин» у вигляді розчину для зовнішнього застосування - 5 банок; «Натрію хлорид» у вигляді розчину для інфузій - 2 банки.

Крім того, з метою встановлення приналежності затриманих у справі про порушення митних правил №1145/50000/22 товарів та з`ясування чи відносяться вказані товари до лікарських засобів, 15.11.2022 Одеською митницею було направлено запит №7.10- 5/20-06/6/18015 до Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області.

Відповідно до листа Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області від 25.11.2022 вих. №248-01.1/02/05.16-22 встановлено, що на підставі даних Державного реєстру лікарських засобів на теперішній час на території України зареєстровані наступні лікарські засоби, а саме:

- «Arterium натрію хлорид», в 5-ти упаковках по 10 ампул в кожній. Країна виробник - Україна, серія 0050913, термін придатності до 11.2026, зареєстрований в Україні (номер реєстраційного посвідчення - UA/4131/01/01, термін дії: необмежений з 19.08.2015);

- «Лідокаїн - Дарниця», 10 ампул в упаковці, Країна виробник - Україна, серія US210921, термін придатності до 09.2024, зареєстрований в Україні (номер реєстраційного посвідчення - UA/4935/01/01, термін дії: необмежений з 15.12.2016;

- «Хлоргексидин», 200мл, у флаконі, країна виробник - Україна, серія 690522, термін придатності до 05.2025, зареєстрований в Україні (номер реєстраційного посвідчення - UA/14616/01/01, термін дії: необмежений з 27.02.2022);

- «Натрію хлорид» 200мл, у флаконі, країна виробник - Україна, серія АА11851/1-1, термін придатності до 12.2023, зареєстрований в Україні (номер реєстраційного посвідчення - UA/16211/01/01, термін дії: 09.08.2023).

Інформація щодо інших препаратів, перелічених у запиті, у Державному реєстрі лікарських засобів відсутня.

Також відповідач вказує, що загальна вартість переміщуваних громадянкою України ОСОБА_1 товарів відповідно до висновку Одеського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень Держмитслужби від 09.11.2022 № 142000-3600-0310, становить 148892,49 гривень, тобто за виключенням лікарських засобів вартістю 375,43 гривень.

Відповідно до курсу НБУ станом на дату перетину митного кордону України, а саме, 21.09.2022 (1 Євро - 36, 5247 грн.) еквівалент 500 Євро становить 18262,35 гривень.

Враховуючи вищевикладене, загальна вартість товарів, переміщуваних громадянкою України ОСОБА_1 , що перевищує еквівалент 500 Євро, та які підлягають письмовому декларуванню й оподаткуванню, без урахування 500 Євро, станом на 21.09.2022 становить 130630,14 гривень.

Таким чином, відповідач вважає, що громадянка України ОСОБА_1 в порушення вимог ст. ст. 257, 366, 374 МК України, вчинила дії, що мають ознаки недекларування (не заявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей, визначених МК України, про товари, які переміщуються громадянами через митний кордон України при проходженні каналом, позначеним символами «зелений коридор»), тобто не задекларувала товари загальною вартістю 130 630,14 гривень, що переміщуються нею через митний кордон України, які підлягають письмовому декларуванню, та оподаткуванню митними платежами, чим вчинив порушення митних правил, передбачене ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України.

Відповідно до оскаржуваної в цій справі постанови Одеської митниці від 21.09.2023 громадянку ОСОБА_1 правомірно визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення відповідно до санкції ч. 2 ст. 471 МК України у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості предметів правопорушення, що на день вчинення порушення становить 39189,04 гривень.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд встановив, що відповідно до матеріалів справи стосовно апелянта був складений протокол про порушення митних правил від 21.09.2022 №1145/50000/22 (т. 1 а.с. 123-125).

Постановою Одеської митниці від 17.10.2022 у справі про порушення митних правил №1145/50000/22 була призначена товарознавча експертиза, на розгляд якою було поставлено два питання: яка вартість товарів, затриманих на підставі протоколу про порушення митних правил №1145/50000/22, чи можна віднеси затримані предмети правопорушення до переліку товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян, визначених ст. 370 МК України (т. 1 а.с. 144-145)

Відповідно до висновку експерта від 09.11.2022 №142000-3600-0310, товарознавча експертиза була проведена в частині дослідження питання вартості товарів, затриманих на підставі протоколу про порушення митних правил №1145/50000/22 та за вказаним висновком вартість товарів, затриманих на підставі протоколу про порушення митних правил №1145/50000/22, станом на 21.09.2022 становить 149267,92 грн. (т. 1 а.с. 148-154).

Постановою Одеської митниці про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил від 05.12.2022 №1145/50000/22, громадянка України ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, на неї накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що на день вчинення правопорушення становить 44667,75 грн (т. 1 а.с. 116-121).

Постанова Одеської митниці у справі про порушення митних правил від 05.12.2022 №1145/50000/22 була оскаржена Храмовою С.В. в судовому порядку до Малиновського районного суду м. Одеси в межах справи №521/3290/23, розглянутої за правилами адміністративного судочинства.

Так, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31.08.2023 у справі №521/3290/23, яке набрало законної сили 03.10.2023, скасована постанова Одеської митниці про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил від 05.12.2022 №1145/50000/22, а справа направлена до Одеської митниці на новий розгляд (т. 1 а.с. 77-79). Рішення отримане митницею 01.09.2023 (т. 1 а.с. 183а-184).

Після отримання митним органом рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31.08.2023 у справі №521/3290/23, Одеська митниця розглянула справу про порушення митних правил та 21.09.2023 прийняла постанову у праві про порушення митних правил №1144/50000/22, якою громадянка України ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, на неї накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що на день вчинення правопорушення становить 39189,04 грн (т. 1 а.с. 22-33, 187-193).

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, по перше - Одеською митницею дотриманий строк накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил, по друге - матеріалами справи доведено вчинення позивачем правопорушення - порушення митних правил, у зв`язку із чим накладення на позивача адміністративного стягнення є правомірним.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

За приписами ст. 459 МК України адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом.

Суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Відповідно до ст. 464 МК України, штраф як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у покладенні на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за таке правопорушення, обов`язку сплатити до державного бюджету грошові кошти у сумі, яка визначається цим Кодексом залежно від виду та характеру вчиненого правопорушення.

Сплата штрафу, якщо при цьому не застосовується адміністративне стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, не звільняє особу, яка вчинила порушення митних правил, від сплати митних платежів, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 466 МК України адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.

Додержання митними органами вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України.

При цьому питання строків накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил врегульоване статтею 467 МК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Відповідно до частини 1 статті 522 МК України, справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468, 469, частинами першою - п`ятою статті 470, частинами першою і другою статті 471, статтями 474, 475, 477-480, частинами першою - п`ятою статті 481 цього Кодексу, розглядаються митними органами.

Відповідно до частини 2 статті 522 МК України, справи про порушення митних правил, передбачені частиною шостою статті 470, частиною третьою статті 471, статтями 472, 473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-485 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувана постанова про порушення митних правил від 21.09.2023 винесена митним органом та стосується порушення митних правил, передбачених частиною другою 471 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, за приписами ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов:

1) про проведення додаткової перевірки;

2) про накладення адміністративного стягнення;

3) про закриття провадження у справі.

У постанові про проведення додаткової перевірки зазначаються конкретні суб`єкти, завдання та строки перевірки. Ці дії не повинні порушувати права громадянина, шкодити господарській діяльності юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 МК України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведені норми, апеляційний суд зазначає, що провадження в справах про порушення митних правил виступає як самостійний різновид адміністративно-деліктного провадження, завданням якого є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст. 486 МК України).

Частина 2, статті 486 Митного кодексу України визначає, що провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням (опротестуванням). Правове забезпечення провадження у справах про порушення митних правил здійснюється на підставі норм Митного кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Норми Митного кодексу України визначають поняття провадження у справах про порушення митних правил, порядок і строки порушення справ і направлення їх за підвідомчістю, процесуальний статус суб`єктів провадження, заходи процесуального впливу та забезпечення такого провадження, порядок і строки розгляду справ, винесення рішення у справі, порядок і підстави його оскарження, а також порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Отже, провадження у справах про порушення митних правил можна визначити як сукупність адміністративно-процесуальних норм, що закріплюють послідовність і порядок правозастосовної діяльності уповноважених органів доходів і зборів та їх посадових осіб, спрямованої на виявлення і припинення порушення митних правил, а також притягнення винної особи до юридичної відповідальності за вчинене правопорушення.

Апеляційний суд зазначає, що за наявності підстав для порушення справи, уповноважені особи органів доходів і зборів зобов`язані перевірити відсутність обставин, що виключають провадження у справі.

Митний кодекс України не дає перелік таких обставин. Однак, відповідно до статті 489 Кодексу, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Тому, враховуючи вищевикладене, а також, керуючись статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до обставин, що виключають провадження у справах про порушення митних правил належать:

1) відсутність події і складу адміністративного проступку (порушення митних правил);

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, яким встановлюється відповідальність за порушення митних правил;

7) закінчення на момент розгляду справи про порушення митних правил строків, передбачених статтею 467 МК України;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи про порушення митних правил, а також порушення по даному факту кримінальної справи;

9) смерть особи, стосовно якої було розпочато провадження в справі.

Як підтверджено матеріалами справи протокол про порушення митних правил стосовно апелянта був складений 21.09.2022, справа про порушення апелянтом митних правил (ч. 2 ст. 471 МК України) розглядалась митним органом та саме митним органом була прийнята постанова у справі про порушення митних правил 21.09.2023, якою на апелянта накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Апеляційний суд погоджується з позицією апелянта щодо накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил поза межами строку, визначеного ст. 467 МК України, та відхиляє доводи митного органу з цього приводу з яким погодився суд першої інстанції, з огляду на таке.

Як зазначалось вище, справи про порушення митних правил можуть розглядатись або митним органом, або судом (ч. 1 ст. 467 МК України).

Адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення (ч. 1 ст. 467 МК України).

При цьому, строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом (речення 2 ч. 1 ст. 467 МК України).

Отже, зупиненню підлягає строк накладення адміністративних стягнень лише у справах про порушення митних правил, які розглядаються судом та перелік яких визначений ч. 2 ст. 522 МК України.

Порушення митних правил відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 471 МК України, віднесене до справ, які розглядаються митним органом (ч. 1 ст. 522 МК України), а тому до вказаних справ не застосовується правило щодо зупинення строку накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил, яке визначене у реченні 2 ч. 1 ст. 467 МК України.

За приписами п. 1 ч. 1ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

При цьому, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовані статтею 286 КАС України.

Отже, постанова митного органу у справі про порушення митних правил, яка є рішенням суб`єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (ч. 1 ст. 529 МК України, п. 1 ч. 1ст. 20 КАС України).

Апеляційний суд зазначає, що у випадку оскарження до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, постанови митного органу про порушення митних правил, особа, яка подає адміністративний позов в порядку адміністративного судочинства вже є такою на яку накладене адміністративне стягнення у справі про порушення митних правил.

При цьому суд адміністративної юрисдикції у цьому випадку не є тим судом, який розглядає справу про порушення митних правил та не є тим судом, який накладає адміністративне стягнення у справі про порушення митних правил, внаслідок чого не застосовуються приписи ст. 467 МК України в частині зупинення строку накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил.

Отже, склавши протокол про порушення митних правил 21.09.2022 митний орган мав право накласти на апелянта адміністративне стягнення протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення (в даному випадку дня складення протоколу про порушення митних правил), проте оскаржувана в цій адміністративній справі постанова у справі про порушення митних правил прийнята митним органом 21.09.2023, тобто через 12 місяців з дня виявлення правопорушення.

За вказаних обставин, митний орган повинен був закрити провадження у справі про порушення митних правил за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, з підстав закінчення на момент розгляду справи про порушення митних правил строків, передбачених статтею 467 МК України.

Закінчення на момент розгляду справи про порушення митних правил строків, передбачених статтею 467 МК України, є окремою підставою для скасування оскаржуваною в цій справі постанови у справі про порушення митних правил від 21.09.2023.

Щодо суті вчиненого апелянтом порушення митних правил, апеляційний суд зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 471 МК України, недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 МК України Товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами.

Як встановлено митним органом в оскаржуваній постанові про порушення митних правил та не заперечується апелянтом, загальна вартість виявленого товару, згідно з наданими апелянтом митному органу чеками, складає більше 500 Євро, а вказаний товар був ввезений апелянтом на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інший, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункт пропуску через державний кордон України.

Відповідно до ч. 4 ст. 374 МК України, товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).

Отже, апелянт, враховуючи наведені приписи, була зобов`язана задекларувати товари, що переміщувались нею через митний кордон України, які підлягали письмовому декларуванню та оподаткуванню митними платежами.

Доводи наведені апелянтом щодо суті порушення митних правил апеляційний суд відхиляє з огляду на наведене вище.

Проте, оскаржувана постанова про порушення митних правил від 21.09.2023 підлягає скасуванню, а справа закриттю, саме з підстав закінчення на момент розгляду справи про порушення митних правил строків, передбачених статтею 467 МК України (за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП), відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за яким, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково.

Понесені апелянтом судові витрати на загальну суму 1175,59 грн, зокрема сплачений судовий збір за подання позову - 531,43 грн (т. 1 а.с. 21), за подання апеляційної скарги - 644,16 грн (т. 2 а.с. 66), враховуючи приписи ч. 1 та ч. 6 ст. 139 КАС України, мають бути відшкодовані апелянту за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись 19 Конституції України, ст. 2-12, 72-78, 139, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2024 року у справі №521/24435/23 скасувати та увалити нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеської митниці у справі про порушення митних правил від 21 вересня 2023 року №1145/50000/22, та закрити провадження у справі про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 , з підстав закінчення на момент розгляду митним органом справи про порушення митних правил строків, передбачених статтею 467 МК України (за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ: 44005631) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) у відшкодування судових витрат - сплаченого судового збору, 1175,59 грн (одна тисяча сто сімдесят п`ять гривень 59 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ: 44005631).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 11.06.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький