КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/6290/23 Головуючий у 1 інстанції: Кравченко М.В.

Провадження №22-ц/824/10886/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київській області від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру і способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що сторони мають неповнолітнього сина, на утримання якого, на підставі рішення суду, було присуджено стягнення аліментів.

На час звернення до суду дохід ОСОБА_2 змінився, та окрім сина на утримання якого він сплачує аліменти, в нього на утриманні також є інші особи, зокрема вагітна дружина та двоє дітей, а тому він звернувся до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів для забезпечення сина ОСОБА_3 .

Просив змінити спосіб стягнення аліментів з частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на тверду грошову суму в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., щомісячно з щорічною індексацією вказаної суми відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили цим рішенням, і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Обухівського районного суду Київській області від 27 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Змінено спосіб стягнення аліментів, встановлених рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2020 року у цивільній справі № 372/602/20, а саме стягувати із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в місті Львів, місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 12 000 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання цим судовим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 17 квітня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанціїта ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначила, що дохід ОСОБА_2 в умовах воєнного стану зменшився, він набув ознак нерегулярності й мінливості, що негативно відображається на дитині.

Посилається на те що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем доведено, що на час розгляду справи його матеріальний стан змінився так як, на його утриманні знаходяться ще двоє неповнолітніх дітей є помилковим.

Докази, які б підтверджували, що позивач отримує будь-які інші доходи у матеріалах справи відсутні. Відповідачем не подано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували можливість сплати позивачем аліментів у визначеному рішенням суду розмірі.

Вказала, що ні з позовної заяви, ні з рішення суду першої інстанції не можливо визначити та встановити, яким чином зміна способу стягнення аліментів з встановленої частки від доходів позивача на тверду грошову суму істотно впливає на його права, на якому саме законі ґрунтується та як узгоджується із заявленою метою, а саме зберегти баланс між можливістю забезпечувати й свою родину нині, двох неповнолітніх дітей та вагітну дружину.

З позовної заяви не зрозуміло, які права та законні інтереси позивача порушуються визначеним розміром аліментів у розмірі 1/4 частини всіх його доходів щомісячно.

Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на які він постилається та неправильно їх витлумачив.

Вважає, що суд першої інстанції неправильно витлумачив закон так як виключно стягувачу аліментів надається право вибору способу їх стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК УкраїниСудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду повністю відповідає вимогам процесуального закону.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10.07.2020 у справі № 372/602/20 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 були стягнути на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 лютого 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

27.08.2020 Обухівським районним судом Київської області було видано виконавчий лист у справі № 372/602/20.

02 жовтня 2020 року у ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 народилася донька - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

04 червня 2022 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 04.06.2022.

Також судом встановлено, що у ОСОБА_4 , від попереднього шлюбу є син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 та перебуває на обліку в жіночій консультації ТОВ «Інномед-Пологовий Будинок» з 26.07.2023, що підтверджується довідкою вих. № 224 від 27.11.2023.

Відповідно до довідки про склад сім`ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб вих. № 100223/1 виданою ОСББ «АВАЛОН КОМФОРТ» разом із ОСОБА_2 проживають: дружина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; пасинок - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Не маючи інших доходів усі вище вказані особи перебувають на утриманні ОСОБА_2 , оскільки він єдиний хто працює та фінансово забезпечує родину, яка складається із чотирьох осіб.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність, як фізична особа-підприємець, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.03.2021 року, номер запису 2004040010001027891.

Основним видом доходу від господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 була здача в оренду нежитлового приміщення за договором оренди № 1 від 14.07.2022.

29.09.2023 додатковою угодою № 2 до договору оренди № 1 нежитлового приміщення від 14.07.2022 сторони домовилися припинити дію договору оренди № 1 нежитлового приміщення від 14.07.2022, у зв`язку зі зміною власника даного приміщення.

Судом встановлено, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації та окупацією російською федерацією частини території України позивач має нерегулярний, мінливий дохід, оскільки його підприємницька діяльність зазнає збитковості.

Відповідно до вищевказаних обставин дохід ОСОБА_2 в умовах воєнного стану зменшився, він набув ознак нерегулярності і мінливості.

Вказані обставини для позивача мають істотне значення, а тому звернення ОСОБА_2 до суду для зміни способу стягнення аліментів для забезпечення сина ОСОБА_3 , ґрунтується на законі і узгоджується із метою зберегти баланс між можливістю забезпечувати і свою родину нині, двох неповнолітніх дітей та вагітну дружину.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно приписів ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд враховує, що обов`язок із утримання дітей покладається на обох батьків.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом

Згідно ч.1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Крім того, стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89 року, яка ратифікована Постановою ВР України N 789ХІІ (78912) від 27.02.91 року та набула чинності для України 27.09.91 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів, а у разі погіршення становища платника він може звернутись до суду.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. ст. 181, 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі N 6-143цс-13, яка є обов`язковою для виконання в силу ст. 360-7ЦПК України, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Оскільки у позивача у період воєнного стану змінився сімейний і матеріальний стан внаслідок збільшення кола утриманців, тимчасового перебування на військовій службі у складі Збройних Сил України, погіршення умов для підприємницької діяльності, зменшення кількості і якості джерел доходу від нерегулярної підприємницької діяльності суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначені обставини колегією суддів не встановлені.

Доводи апелянта щодо не доведеності позивачем зміни його матеріального стану та знаходження на його утриманні вагітної дружини та двох дітей повністю доведено матеріалами справи.

Посилання апелянта на її незрозумілість, щодо впливу зміни обставин позивача у сімейному та матеріальному стані колегія суддів відхиляє, оскільки зміна сімейних обставин позивача та зменшення доходів доведені належними доказами.

Колегія суддів вважає доведеними доводи позивача щодо зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на об`єктивне підтвердження доводів позову про те, що на утриманні позивача перебувають ще двоє малолітніх дітей і вагітна дружина, з якою найближчими днями він очікує народження ще однією дитини, що також потребує додаткових витрат, враховуючи, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про доведеність позивачем обставин в результаті яких змінився його матеріальний та майновий стан.

У постанові Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Колегія суддів вважає розмір аліментів 12 000 гривень цілком достатнім для нормального розвитку дитини і відповідає вимогам законодавства.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, судом дотримано норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні судового збору та витрат, пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київській області від 27 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Гаращенко Д.Р.

Судді Олійник В.І.

Сушко Л.П.