ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 рокуСправа № 160/9825/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо накладення арешту на майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 44569442 було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 . Через те, що у постанові було помилково зазначено РНОКПП позивача, який не є стороною вказаного виконавчого провадження, було накладено арешт на належне йому майно, що перешкоджає реалізації його прав та інтересів. 27.02.2024 позивач надіслав відповідачу заяву про зняття арешту з його майна та просив провідомити підставу накладення арешту. На вказану заяву позивач відповіді станом на час звернення до суду не отримав.

Ухвалою суду від 01.05.2024 позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

21.05.2024 у встановлений судом строк від позивача надійшов лист з доданими до нього документами в порядку усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи в судовому засіданні на 05.06.2024; встановлено строк для подання відповідачем відзиву до 04.06.2024; витребувано у Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 44569442, у тому числі документів, які стали підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_1 ; витребувані докази постановлено надати суду до 04.06.2024.

У судове засідання 05.06.2024 позивач не прибув, до суду надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності, у якій він підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 05.06.2024 не прибув, про причини неявки не повідомив. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвалу суду від 27.05.2024 та повістку-повідомлення було доставлено до електронного кабінету відповідача 27.05.2024, що підтверджується довідками про доставку електронних листів. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Станом на 05.06.2024 відзив та витребувані судом докази не надійшли, як і повідомлення про неможливість їх подання у встановлений судом строк або клопотання про продовження строку для їх надання.

Ухвалою від 05.06.2024 повторно витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 44569442, у тому числі документів, які стали підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_1 ; витребувані докази постановлено надати суду протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали; відкладено розгляд справи до 12.06.2024.

Ухвалу суду від 05.06.2024 та повістку-повідомлення було доставлено до електронного кабінету відповідача 05.06.2024, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

11.06.2024 надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження: 1) № 39519443 з виконання виконавчого листа № 2-175/178/13-ц від 04.07.2013 про стягнення заборгованості в сумі 9903,11 грн з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України. Державним виконавцем відділу було накладено арешт на підставі даних, зазначених у виконавчому документі. 24.12.2013 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки під час проведення виконавчих дій державним виконавцем було з`ясовано, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, і всі заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 2) виконавче провадження № 44569442 (повторно) з виконання виконавчого листа № 2-175/178/13-ц від 04.07.2013 про стягнення заборгованості в сумі 9903,11 грн з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України. Державним виконавцем відділу було накладено арешт на підставі даних зазначених у виконавчому документі. 26.11.2014 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки під час проведення виконавчих дій державним виконавцем було з`ясовано, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення і всі заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Державним виконавцем виконавчі провадження №№ 39519443, 44569442 були передані до архіву. Більш детальної інформації надати немає можливості у зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження. Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) у системі зареєстровано виконавчий документ № 2-175/178/13-ц від 04.07.2013, виданий Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення заборгованості на загальну суму 9903,11 грн з боржника ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 (ВП № 39519443), а також виконавчий документ № 2-175/178/13-ц від 04.07.2013, виданий Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення заборгованості на загальну суму 9903,11 з боржника ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який надійшов повторно та в АСВП зареєстровано ВП № 44569442. РНОКПП боржника було зазначено у виконавчому документі № 2-175/178/13-ц від 04.07.2013, виданному Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області. Станом на 10.06.2024 до Слобожанського відділу ДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надходило жодних ухвал суду про внесення змін чи виправлення даних боржника у виконавчому документі.

11.06.2024 до суду надійшла заява відповідача, якою повідомлено про передачу до архіву виконавчого провадження № 39519443 в січні 2014 року, виконавчого провадження № 44569442 у січні 2015 року, та їх знищення у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Позивач та представник відповідача у судове засідання 12.06.2024 не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на те, що учасників справи було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що згідно з листом Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.04.2024 № 55017, яким надано відповідь на заяву ОСОБА_1 , перевіркою даних АСВП встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 4456442 з виконання виконавчого листа № 2-175/178/13-ц від 04.07.2013 про стягнення заборгованості в сумі 9903,11 грн з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України. Державним виконавцем відділу накладено арешт на підставі даних, зазначених у виконавчому документі.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, був Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV, чинний на момент накладення арешту на нерухоме майно позивача та втратив чинність 05.01.2017).

Відповідно до статті 1 Закону № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці.

Частиною другою статті 11 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з положеннями частини другої статті 17 Закону № 606-ХІV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

За змістом частин першої та другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до статті 32 Закону № 606-ХІV заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 57 Закону № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про наявність у державного виконавця повноважень в межах виконавчого провадження накласти арешт на майно боржника та оголосити про заборону на його відчуження.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2013 у справі № 2-175/178/13-ц задоволено позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до відповідача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування; стягнуто з відповідача на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8923,71 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 750 грн та судовий збір у розмірі 229,40 грн, а всього 9903 грн 11 коп.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25.07.2013 у справі № 2-175/178/13-ц виправлено допущену описку у виконавчому листі, виданому 04 липня 2013 року на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2013 року за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до відповідача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, в частині зазначення індивідуального ідентифікаційного номеру боржника. В ухвалі судом зазначено, що при оформленні виконавчого листа про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8923,71 грн, витрат на правову допомогу у розмірі 750 грн та судового збору у розмірі 229,40 грн за вищевказаним рішенням суду не було зазначено індивідуальний ідентифікаційний номер боржника.

Як зазначено у відзиві та наданому відповідачем витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, у провадженні Дніпровського районного відділу ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 44569442 з примусового виконання виконавчого листа від 04.07.2013 № 2-175/178/13-ц, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України страхового відшкодування в порядку регресу, витрат на правову допомогу та судового збору на загальну суму 9903,11 грн. Дата відкриття виконавчого провадження 02.09.2014, дата постанови про арешт майна боржника за заявою стягувача та оголошення заборони на його відчуження в межах суми стягнення 9903,11 грн 02.09.2014, повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна) 26.11.2014. Виконавчі дії у вказаному виконавчому провадженні проводилися старшим державним виконавцем Циганенко Ганною Ігорівною.

Відповідно до інформації про державну реєстрацію обтяжень, доданої до позовної заяви, запис про обтяження № 6896885 від 04.09.2014 арешт нерухомого майна внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15587659 від 04.09.2014, документи, подані для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44569442 від 02.09.2014 старшого державного виконавця відділу ДВС Дніпропетровського РУЮ Циганенко Ганни Ігорівни, особа, майно/права якої обтяжуються - фізична особа ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Згідно з відповіддю № 637597 від 12.06.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за параметрами запиту РНОКПП НОМЕР_1 наявний запис № 6896885 від 04.09.2014 про обтяження арешт нерухомого майна, відомості про суб`єктів обтяження: обтяжувач - Відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції (код ЄДРПОУ 34919031), особа, майно/права якої обтяжуються - фізична особа ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Водночас, з матеріалів справи встановлено, що РНОКПП НОМЕР_1 присвоєно ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою ДПІ в м. Харкові про присвоєння ідентифікаційного номера від 15.10.1998.

Як повідомив відповідач, виконавче провадження № 44569442 знищено за закінченням строків зберігання.

Станом на час розгляду справи в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні відомості про виконавчі провадження, боржником у яких є позивач ОСОБА_1 .

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач не був боржником у межах виконавчого провадження № 44569442, як і відсутні інші виконавчі провадження, в яких боржником є ОСОБА_1 , внаслідок чого відсутні підстави залишення в силі арешту, накладеного на майно позивача постановою від 02.09.2014 у виконавчому провадженні № 44569442 про арешт майна боржника.

Суд зауважує, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному процесі, не надано також жодних пояснень та доказів щодо наявності стосовно позивача відкритих виконавчих проваджень, які б зумовили необхідність накладення арешту на його майно.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11.09.1997 та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість протиправного позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини).

Виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, права позивача не повинні обмежуватись шляхом наявності арешту, який не є заходом забезпечення примусового виконання будь-яких виконавчих проваджень.

Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.03.2020 у справі № 817/928/17, відповідно до якого як закінчення виконавчого провадження так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи арешту нерухомого майна позивача, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.09.2014 у виконавчому провадженні № 44569442, такий за відсутності виконавчого провадження підлягає зняттю, а належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною та скасування такої постанови, зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.09.2014 у виконавчому провадженні № 44569442.

З огляду на ту обставину, що арешт було накладено старшим державним виконавцем відділу ДВС Дніпропетровського РУЮ Циганенко Г.І., підстави для визнання протиправними дій Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо накладення арешту на майно позивача відсутні.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 3159-8639-6850-3613 від 04.04.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Циганенко Ганни Ігорівни про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.09.2014 у виконавчому провадженні № 44569442.

Зобов`язати Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, накладений постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Циганенко Ганни Ігорівни про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.09.2014 у виконавчому провадженні № 44569442.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути зі Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України якщо розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, строк на пеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Слобожанське, вул. Теплична, буд. 2, код ЄДРПОУ 34919031.

Повний текст рішення складено 12.06.2024.

Суддя В.В. Рянська