ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 рокуСправа №160/6730/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2- Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2- Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 046150014346 від 26 січня 2024 року, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 57 від 19.01.2024;

визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом № 0400-010304-8/38649 від 26 лютого 2024 року, щодо відмови у зарахуванні у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи ОСОБА_1 з 16.03.2009 по 24.06.2009, з 19.09.2014 по 03.02.2015, з 05.02.2015 по 22.04.2015, з 24.04.2015 по 06.09.2015, з 05.08.2016 по 26.04.2020, з 28.04.2020 по 17.06.2020 в КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР»; з 01.12.2009 по 30.08.2014 в КП «Криворізький психоневрологічний інтернат» ДОР»; з 17.09.2021 по 25.04.2023 в КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР», а також щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 02.09.1992 по 23.11.1992 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

зарахувати у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи ОСОБА_1 з 16.03.2009 по 24.06.2009, з 19.09.2014 по 03.02.2015, з 05.02.2015 по 22.04.2015, з 24.04.2015 по 06.09.2015, з 05.08.2016 по 26.04.2020, з 28.04.2020 по 17.06.2020 в КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР», з 01.12.2009 по 30.08.2014 в КП «Криворізький психоневрологічний інтернат» ДОР», з 17.09.2021 по 25.04.2023 в КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР»;

зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.09.1992 по 23.11.1992 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 ;

з 19 січня 2024 року призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою і документами про призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, натомість Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області було розглянуто заяву за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і прийнято протиправне рішення про відмову у призначенні пенсії з посиланням на недосягнення пенсійного віку та не зарахувавши всіх періодів роботи. Крім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області безпідставно не зараховано у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» певних періодів роботи і відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 року відкрито провадження у справі №160/6730/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2ст.257, ч.1ст.260 Кодексу адміністративного судочинства Українизазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5ст. 262КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

15.04.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач-2 заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що Законом України від 03.10.2017 №2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону України №1788 та Закону України №1058, відповідно до яких питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років також передано в сферу застосування Закону України №1058.

Одночасно цим законом внесено зміни до п. 16 Прикінцевих положень Закону України №1058, відповідно до яких положення Закону №1788 з цього часу застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України №2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яке покладено в основу обґрунтувань позовних вимог, не відновлює дію Закону України №1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин.

Відмовляючи у призначенні пенсії позивачці за віком на пільгових умовах, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області керувалося чинними нормами Закону України №1058, який регулює спірні правовідносини. Позивачка не досягла встановленого пенсійного віку та не має необхідного 10-річного стажу на роботах, посадах, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у відзиві на позовну заяву, якій надійшов через систему «Електронний суд» 19.04.2024 також вважає, що у позовних вимогах слід відмовити.

Відповідач -1 посилається на наступне.

Спірний період роботи після 2004 року, що позивач просить зарахувати у подвійному розміру згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зараховано у розмірі, встановленому приписами статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Положення ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно до яких, починаючи з 01.01.2004 здійснюється обчислення стажу для призначення пенсії, не містять приписів щодо обчислення стажу в подвійному розмірі, зокрема і стажу роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги.

Відповідач зазначає, шо з 1 січня 2004 приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення» не застосовуються в частині обчислення стажу для розрахунку розміру пенсії. Так, п. 16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-VІ встановлено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років.

Позивач не отримує пенсію за вислугу років як працівник сфери охорони здоров`я, а просить призначити пільгову пенсію за віком, робота за Списком №2, отже, помилково наполягає на застосуванні положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при розрахунку стажу та обчисленні періоду роботи за Списком №2 після 01.01.2004 в подвійному розмірі. До того ж така вимога є передчасною. Ключовим питанням у справі, щодо якого виник спір, є право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах. Відповідно, питання щодо розміру пенсійної виплати (обчислення пенсії) є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на пенсію.

Період роботи позивача з 02.09.1992 по 23.11.1992 не було зараховано, оскільки запис в трудовій книжці зроблений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. В записі про прийняття на роботу у розділі «Відомості про роботу» не зазначена назва підприємства та відсутності відомості щодо наказів про прийняття та звільнення. Будь яких інших документів, які містять відомості по спірний період роботи, для підтвердження стажу позивачем не надано.

Відповідач-1 вказує, що позивач в обґрунтування права на пільгову пенсію за Списком №2 посилається на ст. 13 Закону України №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» , яка є недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, який набув чинності з 01.04.2015 збільшено раніше передбачений пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вік набуття права на пенсію на пільгових умовах жінкам з 50 років до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника віку виходу на пенсію.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148VІІІ внесено зміни до Законів №1788-ХІІ та №1058-VІ, відповідно до яких питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років також передано в сферу застосування лише Закону №1058- VІ.

29.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій ОСОБА_1 підтримує доводи позовної заяви і просить звернути увагу на актуальну судову практику Верховного Суду щодо необхідності застосування ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для обчислення пенсії за віком.

В період з 09.05.2024 по 24.05.2024 суддя перебувала у щорічній відпустці, що підтверджується копією довідки начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду №149 від 02.05.2024.

Справа розглянута в перший день виходу судді з відпустки.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася 19.01.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою і документами про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.

Заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26.01.2024 №046150014346 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку, який визначений у 55 років. Страховий стаж за Законом не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт , професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.

Пенсійним фондом встановлено, що вік заявниці -50 років.

Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, диплом, страховий стаж складає 25 років 2 місяці 13 днів (на право із врахуванням кратності 31 рік 8 місяців 8 днів); пільговий стаж за Списком №2 складає 15 років 1 місяць 23 дні.

До страхового стажу зараховано усі наявні періоди.

До пільгового стажу не зараховано періоди згідно з пільговою довідкою №567 від 28.12.2023 року:

01.12.2009-20.06.2011, оскільки у наказах про проведення атестацій №341 від 01.10.2007 та №220 від 04.06.2010 не вказана посада «молодша медична сестра палатна легеневого відділення №2»;

01.07.2011-27.10.2011, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 від 19.01.2024.

16.02.2024 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з адвокатським запитом №16/02-С, в якому просив надати інформацію:

На якій підставі періоди роботи ОСОБА_1 :

- з 16.03.2009 по 24.06.2009, з 19.09.2014 по 03.02.2015, з 05.02.2015 по 22.04.2015, з 24.04.2015 по 06.09.2015, з 05.08.2016 по 26.04.2020, з 28.04.2020 по 17.06.2020 в КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» згідно довідки № 9446 від 21.12.2023;

- з 01.12.2009 по 30.08.2014 в КП «Криворізький психоневрологічний інтернат» ДОР» згідно довідки № 567 від 28.12.2023;

- з 17.09.2021 по 25.04.2023 в КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР» згідно довідки № 14 від 04.01.2024, не зараховані до загального стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком, згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»?

На якій підставі ОСОБА_1 до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 02.09.1992 по 23.11.1992 (2 місяці 21 день) маляром в КПП «Кривбассремстрой»?

У відповідь листом від 26.02.2024 №0400-020304-8/38649 Головне управління Пенсійного фонду України повідомило, що статтею 60 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що робота, зокрема, у інфекційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Після набрання чинності Законом № 1058, тобто з 1 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію.

Таким чином, запитувані періоди пільгової роботи ОСОБА_1 з 2009 по 2023 роки зараховано до загального страхового стажу в одинарному розмірі.

Записи в трудові книжки повинні вноситися у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.09.1993, а також раніше діючої Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях №162 від 20.06.1974.

До загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 02.09.1992 по 23.11.1992 згідно записів №3-№4 трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в записі при прийнятті у розділі Відомості про роботу не зазначена назва підприємства та відсутні відомості щодо наказів про прийом та звільнення, що є порушенням вимог Інструкції.

Не погоджуючись з рішенням і діями відповідачів, позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів з даним позовом звернулася до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції Українигарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року(Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При прийнятті рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області керувалось п. 2 ч. 2ст. 114 Закону України №1058, яким визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом «б» ч. 1ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213) було встановлено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

В подальшому до ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 були внесені зміни, зокрема п. «б» був викладений в наступній редакції:

«працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

23.01.2020 Конституційним Судом України було прийнято рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу 1, п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІ.

Вказаним рішенням визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними),статтю13, частину другу статті14,пункти «б-г» статті54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Стаття 13,частина друга статті 14, пункти «б-г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада1991року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14,пункти „б-„гстатті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XIIвредакціїдо внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року№213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N2 виробництв, робіт, професій, посаді показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».

Згідно статей151-2,152 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.Законита інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідаютьКонституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією Українипроцедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Оскільки позивач звернулася із заявою про призначення пенсії після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили, застосуванню підлягають нормист.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213).

Частиною 5ст. 242 КАС Українивизначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме нормиЗакону № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020, а неЗакону № 1058-ІV.

В рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (переглянута Великою Палатою Верховного Суду від 03.11.2021) за позовом особи, якої було визнано протиправним та скасоване рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 17.08.2020 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч. 2ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити особі пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 12.08.2020 року на підставі п. «б»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в редакції, яка діяла доухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення.

Вказане рішення є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу ПФУ щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. В рішенні також наведені обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, а саме:

а) позивачем є особа, яка:

-звернулась до ПФУ за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначенихст. 13 Закону №1788-ХІІ;

-на момент звернення досягла: чоловіки -55 років, жінки -50 років;

-набула стаж роботи, визначенийст. 13 Закону №1788-ХІІ;-

-відповідачем є орган ПФУ, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.

В даній зразковій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про застосування саме нормЗакону №1788-ХІІз урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а неЗакону №1058-ІV.

З урахуванням наведених норм, суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача-1 про недостатність пенсійного віку позивачем.

Суд також зазначає, що відповідно до проведеного відповідачем розрахунку страховий і пільговий стаж позивача на день звернення також є достатнім для призначення пенсії в даному випадку.

Стосовно відмови відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача періоду з 02.09.1992 по 23.11.1992, суд зазначає наступне.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 22.06.1992 ОСОБА_1 02.09.1992 була прийнята до КПП «Кривбассремстрой» відповідно до заяви від 02.09.1992 (запис №3):

23.11.1992 звільнена за власним бажанням , ст. 38 КЗпП України відповідно до заяви від 23.11.1992 (запис №4).

За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2ст. 24 Закону України № 1058-IV.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).

До трудової книжки вносяться, зокрема:

відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;

відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2.Інструкції №58).

За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.

Щодо зауважень відповідача-1 щодо незазначення назви підприємства і відомостей щодо наказів про прийом і звільнення особи, суд зазначає, що в трудовій книжці міститься назва підприємства роботи позивача у спірний період КПП «Кривбассремстрой» та записи щодо роботи скріплені печаткою вказаного підприємства.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Згідно ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення»органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Аналогічні норми наведені і у ч. 3 ст.44 Закону України від «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем, застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законом №1058-V.

Стосовно вимог про зобов`язання відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача для обчислення пенсії у подвійному розмірі, згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періодів роботи з 16.03.2009 по 24.06.2009, з 19.09.2014 по 03.02.2015, з 05.02.2015 по 22.04.2015, з 24.04.2015 по 06.09.2015, з 05.08.2016 по 26.04.2020, з 28.04.2020 по 17.06.2020 в КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР»; з 01.12.2009 по 30.08.2014 в КП «Криворізький психоневрологічний інтернат» ДОР»; з 17.09.2021 по 25.04.2023 в КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР», су д виходить з наступного.

Записами трудової книжки НОМЕР_2 підтверджується, що позивач працювала:

- з 16.03.2009 по 24.06.2009 молодшою медичною сестрою ванницею в ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг»;

- з 01.12.2009 по 30.08.2014 молодшою медичною сестрою палатною легеневого відділення № 2, молодшою медичною сестрою палатною відділення легеневого туберкульозу № 7 в ОКЗ «Протитуберкульозний диспансер №4» м. Кривого Рогу, перейменовано в ОКЗ «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2», далі в КЗ «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2», далі в КЗ «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2» ДОР», далі в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР»,

- з 19.09.2014 по 17.06.2020 молодшою медичною сестрою ванницею в КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР», реорганізовано в КП «Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР», перейменовано в КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради»;

- з 17.09.2021 по 25.04.2023 (1 рік 7 місяців 8 днів) молодшою медичною сестрою (санітарка-палатна) в КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР».

Позивачем було надано також довідку КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» про підтвердження наявного трудового стажу № 9446 від 21.12.2023, в якій підтверджується, що ОСОБА_1 з 16.03.2009 по 24.06.2009, з 19.09.2014 року по 17.06.2020 працювала повний робочий день в обласному комунальному закладі «Психоневрологічний диспансер м.Кривий Ріг» на посаді молодша медична сестра ванниця психіатричного відділення№1, що передбачено постановою КМУ №36 від 16.1.2003 Список №2 розділ ХХІV, позиція 24в (молодший медичний персонал), код КП 5132, постановою КМУ №461 від 24.06.2016 Список №2, розділ ХХІV, код КП 5132 (молодший медичний персонал).

Підстава для видачі довідки: особиста картка П-2 , книги наказів, накази про атестацію робочих місць: наказ №155к від 07.06.2005, наказ №156к від 07.06.2010, наказ №102ос від 05.06.2015, наказ №197ос від 05.06.2020, особиста картка П-2.

Зазначено, що стаж роботи: з 16.03.2009 року по 24.06.2009 року, з 19.09.2014 року по 03.02.2015 року, з 05.02.2015 року по 22.04.2015 року, з 24.04.2015 року по 06.09.2015 року, з 05.08.2016 року по 26.04.2020 року, з 28.04.2020 року по 17.06.2020 року зараховується у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 1992 року та внесення змін до ст. 60 Закону України № 1110 від 10 липня 2003 року.

КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» видано позивачу довідку № 566 від 28.12.2023, якою підтверджується, що позивач працювала повний робочий день у Обласному комунальному закладі «Протитуберкульозний диспансер № 4» м. Кривого Рогу, Обласному КЗ «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2», КЗ «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2» Дніпропетровської обласної ради», КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради»:

- за період з 01 грудня 2009 року (наказ від 01.12.2009р. № 73-к) по 28 лютого 2011 року (наказ від 28.02.2011р. № 11-к) на посаді молодшої медичної сестри палатної легеневого відділення № 2,

- за період з 01 березня 2011 року (наказ від 01.03.2011р. № 11-к) по 30 серпня 2014 року (наказ від 20.08.2014 р. № 52-к) на посаді молодшої медичної сестри палатної відділення легеневого туберкульозу № 7.

Вказано, що робота в інфекційному закладі зараховується до стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Довідкою №14 від 04.01.2024 КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР», підтверджується, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР»,, в установі охорони здоров`я і соціального населення і за період з 17.09.2021 по 25.04.2023 виконувала обслуговування психічно хворих за професією, посадою молодша медична сестра (санітарка палатна), що передбачено Списком №2 розділу ХХІV підрозділу г пункту 24г-2а постанови КМУ №461 від 24.06.2016, код КП 5132.

Зазначено, що робота в комунальному закладі «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» зараховується до стажу в подвійному розмірі, відповідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 1 Закону України від 06.04.2000 №1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що інфекційні хвороби - це розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою (ст. 7 Закону №1645-III).

Згідно ст. 1 Закону України від 05.07.2001 № 2586-III «Про протидію захворюванню на туберкульоз» (Закон № 2586-III) протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я (п. 7 ч. 1);

- туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу (п. 12 ч. 1).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я» від 28.10.2002 № 385,зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров`я.

Відповідно до ч.1ст. 10 Закону № 2586-IIIмедична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.

Перелік закладів охорони здоров`я містить, зокрема, Протитуберкульозний диспансер.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 16.07.2009 № 514 затверджено «Перелік туберкульозних закладів», в якому міститься: розділ 1. Лікувально-профілактичні заклади, пункт 1.1 Лікарняні: протитуберкульозний диспансер.

Отже, протитуберкульозний диспансер належить до закладу охорони здоров`я, в якому надається медична допомога хворим на туберкульоз, що є інфекційною хворобою, а тому робота у такому медичному закладі має бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі.

Законом України «Про пенсійне забезпечення» передбачена також можливість зарахування до стажу у подвійному розмірі роботи у закладах з надання психіатричної допомоги.

Згідно ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин;

фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається закладами з надання психіатричної допомоги всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Психіатрична допомога особам віком до 18 років у закладах з надання психіатричної допомоги надається окремо від повнолітніх осіб. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних працівників, інших фахівців, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюються відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про психіатричну допомогу" професійні права, обов`язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров`я, цим Законом та іншими законами.

Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.

Переліком закладів охорони здоров`я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 № 385, визначено, що закладами охорони здоров`я є: 1. Лікувально-профілактичні заклади. 1.1. Лікарняні заклади 1.1.1. Багатопрофільні: Заклад з надання психіатричної допомоги; 1.1.4. Особливого типу: Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.

У Поясненні до Переліку закладів охорони здоров`я визначено, що:

21. Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги - заклад з надання психіатричної допомоги, в якому застосовуються всі стаціонарні види примусових заходів медичного характеру, передбачені Кримінальним кодексом України, та запобіжні заходи, застосовані до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

22. Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Відповідно до Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 957, психоневрологічний інтернат є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не протипоказане перебування в інтернаті.

Інтернат утворюється, реорганізується та ліквідується за рішенням місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У своїй діяльності інтернат керується Конституцією та законами України, Конвенцією про права осіб з інвалідністю, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Мінсоцполітики, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням (пункти 1-3 Положення).

Враховуючи вищенаведені норми законодавства робота у зазначених закладах має бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі.

Верховним Судом у постанові від 27.04. 2023 р. у аналогічній справі №160/14078/22 вказано про наявність підстав обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі у відповідності дост.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»після 01 січня 2004 р.

Щодо дискреційних повноважень в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача-1 призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У рішенні в справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011р. (заява № 29979/04) ЄСПЛ вказав, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З урахуванням визначеногостаттею 8 Конституції Українипринципу верховенства права та встановленихстаттею 2 КАС Українизавдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.

Стосовно відсутності у суду компетенції на здійснення первісного визначення права особи на призначення пенсії та передчасність висновку про зобов`язання призначити пенсію суд зазначає таке.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Відповідач-1 помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не зазаконом, а на власний розсуд, зокрема, призначити пенсію або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Оскільки позивач має достатній страховий та пільговий стаж для призначення пенсії за списком № 2, досягла віку, встановленогозакономдля призначення такого виду пенсії, відповідач мав прийняти рішення про призначення позивачу пенсії, відтак, повноваження відповідачів у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Відповідно до вимогст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надали.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позовна заява такою, що підлягаєзадоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачемпри зверненні до судусплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №2301-0869-9610-0885від 13.03.2024.

Суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.139,242-246,255,262,295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, кодЄДРПОУ 21910427), 2-Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд. 22-В, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 046150014346 від 26 січня 2024 року, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 57 від 19.01.2024.

Визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом № 0400-010304-8/38649 від 26 лютого 2024 року, щодо відмови у зарахуванні у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи ОСОБА_1 з 16.03.2009 по 24.06.2009, з 19.09.2014 по 03.02.2015, з 05.02.2015 по 22.04.2015, з 24.04.2015 по 06.09.2015, з 05.08.2016 по 26.04.2020, з 28.04.2020 по 17.06.2020 в КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР»; з 01.12.2009 по 30.08.2014 в КП «Криворізький психоневрологічний інтернат» ДОР»; з 17.09.2021 по 25.04.2023 в КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР», а також щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 02.09.1992 по 23.11.1992 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, кодЄДРПОУ 21910427) зарахувати у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 16.03.2009 по 24.06.2009, з 19.09.2014 по 03.02.2015, з 05.02.2015 по 22.04.2015, з 24.04.2015 по 06.09.2015, з 05.08.2016 по 26.04.2020, з 28.04.2020 по 17.06.2020 в КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР», з 01.12.2009 по 30.08.2014 в КП «Криворізький психоневрологічний інтернат» ДОР», з 17.09.2021 по 25.04.2023 в КЗ «Стародобровільський психоневрологічний інтернат» ДОР»;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, кодЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 02.09.1992 по 23.11.1992 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, кодЄДРПОУ 21910427) з 19 січня 2024 року призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, кодЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд. 22-В, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона