ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 163/118/24 пров. № А/857/8144/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. за участю секретаря судового засіданняНоса С. П. Вовка А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 19 березня 2024 року у справі № 163/118/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дій,

місце ухвалення судового рішення м.ЛюбомильРозгляд справи здійснено за правиламипозовного провадження в окремих категоріях термінових справсуддя у І інстанціїПавлусь О.С.дата складання повного тексту рішення21.03.2024 ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови інспектора патрульної поліції серії БАВ № 369891 від 05 січня 2024 року та закриття провадження.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 19 березня 2024 року у справі № 163/118/24 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дій.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП, а саме за здійснення на в`їзді до МАПП «Ягодин» стоянки, що унеможливило рух інших транспортних засобів. Вважає, що постанова інспектором поліції винесена з порушенням його прав та чинного законодавства України, є необґрунтованою та незаконною. Зазначив, що орієнтовно о 01:30 год 05 січня 2024 року прибув до МАПП «Ягодин», оскільки у системі є черга отримав повідомлення про необхідність заїзду у пункт пропуску. Транспортний засіб зупинив перед стоп-лінією. Прикордонник повідомив, що поляки блокують кордон, тому необхідно зачекати дозволу, при цьому прикордонник вказав, що автомобіль має стояти в черзі, де його було зупинено. Вранці, стуком у двері автомобіля, його розбудив чоловік у поліцейській формі, який повідомив про необхідність забрати автомобіль і не перешкоджати проїзду. На це повідомив, що чекає на заїзд у термінал та стояти саме у цьому місці йому вказав прикордонник. Чоловік у формі самовільно відчинив дверцята авто, проник у його володіння без вмотивованого на те рішення суду, почав вимагати документи, що посвідчують особу і звинувачувати у порушенні ПДР. На неодноразові прохання зачинити дверцята, оскільки на вулиці було холодно, і можливість спілкування через вікно поліцейський не реагував, разом з напарником відмовились пред`явити службові посвідчення, грубо та не культурно себе поводили, проявляли зверхність. В подальшому без будь-якого дослідження доказів, інспектори, не ознайомивши його з правами, всупереч закону винесли оскаржувану постанову. Зауважив, що не є суб`єктом правопорушення, оскільки по справі жодним чином не підтверджено, що транспортний засіб був запаркований саме ним. В той же час зазначив, що місце стоянки визначив прикордонник, що узгоджується з п.11 ч.1 ст.20 Закону України «Про державну прикордонну службу». Його винуватості за критерієм «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення не доведено. Також просив урахувати загальновідомі факти щодо запровадження чотирьох полісного руху.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, а зокрема відповідач повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений, шляхом надіслання телефонограми за вказаним у позовній заяві номером телефону.

В судове засідання сторони не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що проїжджі частини до МАПП «Ягодин» є автомобільними дорогами, тому перебуваючи на них водії та інші учасники дорожнього руху зобов`язані дотримуватись Правил дорожнього руху.

Із переглянутого відеозапису та письмових пояснень є очевидним, що позивач допустив порушення п.15.10 «д» Правил дорожнього руху, оскільки здійснив стоянку транспортного засобу фактично на проїжджій частині, чим зробив неможливим рух інших транспортних засобів.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05 січня 2024 року поліцейський роти з обслуговування м.Ковель УПП у Волинській області ДПП Давидюк О.О. виніс щодо позивача ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 369891, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 680,00 гривень.

Відповідно до змісту цієї постанови ОСОБА_1 05 січня 2024 року о 08:40 годині по вулиці Прикордонників, 22, в селі Старовойтове Ковельського району, безпосередньо на в`їзді до МАПП «Ягодин», керуючи транспортним засобом «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив стоянку у місці, де транспортний засіб, що зупинився, унеможливив рух інших транспортних засобів, чим порушив вимоги п.15.10 «д» Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із змістом вказаної постанови позивач оскаржив її до суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі -ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частина 3 статті 122 КУпАП встановлює відповідальність за декілька правопорушень, у тому числі за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

З урахуванням положень примітки до вказаної статті 122 КУпАП суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Пункт 15.10 «д» Правил дорожнього руху (далі ПДР) визначає, що стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє колегії суддів прийти до правового висновку, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 73, 74 КАС України.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на час спірних правовідносин мало місце блокування польсько-українського кордону з польської сторони, що є загальновідомим фактом, який додаткового доведення не потребує.

Дослідивши наявний у матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції № 477999, колегія суддів зазначає, що за даними відеозапису екіпаж патрульної поліції прибув до черги вантажних автомобілів до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Ягодин» за викликом водіїв, що стояли у черзі автомобілів, у зв`язку із блокуванням проїзду автомобілем «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 . На проїжджій частині на в`їзд до МАПП «Ягодин» по обидві сторони (лівій та правій) наявні дві колони вантажівок, а транспортний засіб «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого на сидінні для водія перебував позивач ОСОБА_1 , транспортний засіб стояв посередині між цими колонами перед дорожньою розміткою «СТОП», тобто перед контрольним постом прикордонного наряду «вартовий шлагбаума» до в`їзду у МАПП «Ягодин». Працівник поліції повідомив позивачу, що транспортний засіб загороджує рух для інших транспортних засобів та у зв`язку з чим неодноразово просив припинити порушення та стати у лівий або правий ряд. На що позивач ОСОБА_1 неодноразово відмовляв працівникам поліції в усуненні порушення покликаючись на те, що по прибуттю транспортного засобу прикордонник визначив йому таке місце для стоянки та що він здійснює паузу в режимі роботи транспортного засобу. Також з відеозапису, вбачається, що по завершенню розгляду справи транспортний засіб під керуванням позивача здійснив відповідний рух.

Окрім вказаного, із письмових пояснень водія ОСОБА_2 вбачається, що 05 січня 2024 року приблизно о 02:00 годині у єЧергу прибув автомобіль «Мерседес Актрос», номерний знак НОМЕР_1 , який здійснив зупинку з порушенням правил дорожнього руху, а саме зупинився на проїзній частині, тим самим заблокував проїзд іншим транспортним засобам, при цьому на неодноразові зауваження не реагував. Як з`ясувалося пізніше водієм цього авто є ОСОБА_1 .

Крім цього, за змістом позовної заяви та апеляційної скарги позивач зазначив, що орієнтовно о 01:30 год 05 січня 2024 року він прибув до МАПП «Ягодин», оскільки у системі Е-черга отримав повідомлення про необхідність заїзду у пункт пропуску.

За приведених обставин колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що він не є суб`єктом правопорушення за частиною 3 статті 122 КУпАП, позаяк не керував транспортним засобом у момент вчинення правопорушення.

Отож, зібраними у справі доказами підтверджуються обставини, що позивач вважав за можливе очікувати в транспортному засобі «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 дозволу прикордонної служби на в`їзд до МАПП по середині проїжджої частини, тому на будь-які зауваження водіїв у тому числі на зауваження працівників патрульної поліції по їх приїзду про необхідність усунення порушення не реагував, зазначаючи, що жодних Правил дорожнього руху він не порушує.

Враховуючи матеріали відеофіксації та положення Правил проходження електронної черги перед міжнародним пунктом пропуску через державний кордон України за допомогою електронної системи та її функціонування, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України 01.05.2023 № 339 очевидним є те, що під час вчинення порушення вантажні транспортні засоби стояли по ліву та праву сторони автодороги очікували дозволу на заїзд на територію МАПП «Ягодин».

Пунктом 11 частини 1 статті 20 Закону України «Про державну прикордонну службу» передбачено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право визначати разом із заінтересованими підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності місця і тривалість зупинок (стоянок) транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та вантажів у пунктах пропуску через державний кордон України або здійснюють відповідні перевезення через контрольні пункти в`їзду виїзду.

Таким чином працівникам прикордонної служби надано право визначати місця і тривалість зупинок (стоянок) транспортних засобів саме у пунктах пропуску через державний кордон України, а не на територіях, що їм передують і знаходяться на в`їзді до таких пунктів пропуску.

Натомість, проїжджі частини до МАПП «Ягодин» є автомобільними дорогами, тому перебуваючи на них водії та інші учасники дорожнього руху зобов`язані дотримуватись Правил дорожнього руху. Отож, відсутність дозволу на заїзд до пункту пропуску не дає права здійснювати стоянку на цій проїжджій частині, адже вона має бути вільною для проїзду іншого транспорту, наприклад службового, пріоритетного та спецтранспорту тощо.

Також колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що протягом місяця з 18.12 невідомого року у рамкам пілотування проекту буде працювати чотири полоси руху, позаяк у відображеній в апеляційній скарзі публікації йдеться про те, що в самому «пункті пропуску на МААП «Яготин- Дорогобуськ» під оформлення порожніх вантажівок буде працювати 4 -ри смуги руху.

Отож, вказана публікація свідчить лише про намір в рамкам пілотування проекту на протязі одного місяця у самому «пункті пропуску на МААП «Яготин- Дорогобуськ» організувати 4 -ри смуги руху під оформлення порожніх вантажівок.

Натомість, як встановлено вище транспортний засіб «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 перебував не на «пункті пропуску на МААП «Яготин- Дорогобуськ», а на проїжджій частині до МАПП «Ягодин», яка є автомобільною дорогою та веде на в`їзд до МАПП.

Відносно ж доводів скаржника з приводу того, що наданий суду відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, позаяк у оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, то колегія суддів зазначає що у відповідності до абзацу 2 частини 2 ст. 77 КАС України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При цьому колегія суддів зазначає, що відсутність в оскаржуваній постанові посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис не спростовує обставин, викладених письмових пояснень водія ОСОБА_2 , який підтвердив факт вчинення порушення позивачем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 19 березня 2024 року у справі № 163/118/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 11 червня 2024 року