ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/13712/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Губської Л.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ НП в Чернігівській області), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, яка полягає в не зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу в ГУ МНС України в Київській області з 14.02.2003 по 05.07.2008;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу в ГУ МНС України в Київській області з 14.02.2003 по 05.07.2008.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що органи цивільного захисту населення, у тому числі підрозділи МНС України, на які покладались функції із забезпечення цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуації, у той час входили до системи органів Цивільної оборони України та є правонаступниками підрозділів державної пожежної охорони та військ Цивільної оборони України. Тому вважає протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати до стажу служби в поліції період його служби в ГУ МНС України в Київській області з 14.02.2003 по 05.07.2008. Зазначає, що наслідком вказаних дій є не вірне нарахування йому надбавки за вислугу років та додаткової оплачуваної відпустки.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII наведено виключний перелік посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, і цей перелік не підлягає розширенню. У вказаному переліку посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, відсутня служба в Міністерстві надзвичайних ситуацій України, органах та підрозділах цивільного захисту.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та задовольнити позовні вимоги.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом надано неналежну оцінку доводам, фактам і правовому регулюванню діяльності органів пожежної охорони при зміні підпорядкованості цих органів з одного відомства (МВС України) до іншого (МНС України) без зміни суті виконуваної діяльності, безпосередніх обов`язків і функцій, що призвело до порушення норм матеріального права при прийнятті рішення у справі.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходить службу в Головному управління Національної поліції в Чернігівській області, що підтверджується наказом ГУНП в Чернігівській області № 3о/с від 01.11.2015 (а.с. 31).

Відповідно до наказу ГУНП в Чернігівській області № 467о/с від 08.12.2021 ОСОБА_1 призначений на посаду старшого інспектора ВРПП Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області (а.с. 33).

Наказом ГУНП в Чернігівській області № 131о/с від 30.03.2023 позивача призначено на посаду начальника ВРПП Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області (а.с. 32).

Відповідно до копії послужного списку ОСОБА_1 у період з 18.11.2002 по 05.07.2008 проходив службу в органах Цивільної оборони України (а.с. 13-19).

Наказом начальника ГУ МНС України в Київській області № 63о/с від 01.07.2008 позивач звільнений зі служби за підпунктом 5 пункту 99 (за сімейними обставинами) Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту з 06.07.2008 (а.с. 12).

01.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив зарахувати йому до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період служби в органах Цивільної оборони України з 18.11.2002 по 05.07.2008.

Листом від 16.08.2023 № 3-385/124/05/20-2023 відповідач повідомив, що згідно з наданими документами, позивач проходив службу: у період з 18.11.2002 по 14.02.2003 в УДПО УМВС України в Київській області; у період з 14.02.2003 по 05.07.2008 в ГУ МНС України в Київській області. Служба в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України до переліку органів, служба в яких зараховується до стажу служби в поліції, не входить, тому відповідач відмовив позивачу в зарахуванні до стажу служби в поліції період його служби в ГУ МНС України в Київській області з 14.02.2003 по 05.07.2008 (а.с. 10).

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надіючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини першої статті 78 Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

За приписами частин другої статті 78 Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Згідно п. 21 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №629 (далі - Положення №629; яка була чинною на момент проходження позивачем служби в органах МНС України), особам, які прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту, присвоюється спеціальне звання і їх призначають на посади рядового і начальницького складу. Днем прийняття на службу вважається день присвоєння спеціального звання.

Відповідно до п. 56 Положення №629 особи рядового і начальницького складу можуть бути направлені для подальшого проходження служби з виключенням з кадрів МНС до військових формувань і правоохоронних органів.

Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку дає підстави для висновку, що служба в органах цивільного захисту, до якого належала МНС України, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватись до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції на підставі ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію».

Викладеним спростовується висновок суду першої інстанції про неможливість поширення на спірні правовідносини приписів ч. 2 ст. 78 Закону.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», який набрав чинності 21.07.2004 року визначалося, що особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту (спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, територіальних органів управління. Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту. Державної авіаційної пошуково-рятувальної служби, урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту, навчальних закладів, науково-дослідних та інших установ, підрозділів забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту) становлять особи рядового та начальницького складу, слухачі і курсанти.

Статтею 42 цього Закону визначалося, що на особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту поширюється Дисциплінарний статут, який затверджується законом.

Разом з цим до моменту затвердження Дисциплінарного статуту органів цивільного захисту на ці органи та підрозділи було поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Окрім цього, відповідно до статті 1 Закону України «Про Цивільну оборону України» № 2974-ХІІ від 03 лютого 1993 року, який був чинний у період проходження позивачем служби в ГУ МНС України в Київській області, систему цивільної оборони складали:

- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов`язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

- сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;

- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

- системи зв`язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони;

- курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;

- служби цивільної оборони.

Статтею 2 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» № 1859-ІV від 24 червня 2004 року, правовою основою цивільного захисту визнавались Конституція України, цей Закон, закони України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про Цивільну оборону України», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», «Про аварійно-рятувальні служби», «Про пожежну безпеку», «Про об`єкти підвищеної небезпеки», «Про використання ядерної енергії та радіаційну Безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

Разом з цим пунктами 2-3 Розділ XIV «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» зазначеного Закону було встановлено, що органи і підрозділи цивільного захисту є правонаступниками органів і підрозділів державної пожежної охорони та військ Цивільної оборони України та утворюються на їх базі, а Кабінету Міністрів України було доручено забезпечити реалізацію Державної програми перетворення військ Цивільної оборони України органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року.

Відповідно до Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого Указом Президента України від 10 жовтня 2005 року № 1430/2005 (яке було чинне під час мого проходження служби в ГУ МНС України в Київській області) Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) визнавалось центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, і на той час МНС України визнавалось головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, поводження з радіоактивними відходами та вибуховими матеріалами промислового призначення, рятувальної справи, техногенної, пожежної і промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, створення та функціонування системи страхового фонду документації, а також гідрометеорологічної діяльності.

Пунктом 6 вказаного Положення було встановлено, що МНС України здійснює свої функції та повноваження відповідно до законодавства безпосередньо та через урядові органи державного управління, утворені у складі Міністерства, територіальні органи, підрозділи та спеціальні формування, навчальні заклади, а також підприємства, установи та організації, що належать до сфери його управління.

Відповідно до пункту 2 Положення про Головне управління (управління) Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом МНС України від 24 жовтня 2006 року № 686 - Головне управління (управління) є головним (провідним) органом у системі територіальних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, техногенної, а також пожежної безпеки у відповідному регіоні.

Вказане свідчить, що органи цивільного захисту населення, у тому числі підрозділи МНС України, на які покладались функції із забезпечення цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуації, у той час входили до системи органів Цивільної оборони України та є правонаступниками підрозділів державної пожежної охорони та військ Цивільної оборони України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції зараховуються:

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, колегія суддів пристає на доводи апелянта та вважає, що період роботи позивача в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України є військовою службою в органах цивільного захисту, а тому має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, та повинна зараховуватися до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції.

Отже, позивач має право на зарахування до стажу служби в поліції вислуги років в органах пожежної охорони, коли такі органи підпорядковувалися Міністерству надзвичайних ситуацій України.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було не повно встановлено обставини у справі та прийнято рішення з порушенням норм матеріального права.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплатив судовий збір:

- за подання адміністративного позову в розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією №17 від 11.09.2023 року ;

- за подання апеляційної скарги в розмірі 1610,40 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.3495929226.1 від 26.02.2024 року.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, яка полягає в не зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу в ГУ МНС України в Київській області з 14.02.2003 по 05.07.2008;

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу в ГУ МНС України в Київській області з 14.02.2003 по 05.07.2008.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (просп. Перемоги, 74, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 40108651) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 11 червня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Л.В. Губська

Є.І. Мєзєнцев