Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/23135/23Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В .
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017 року, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 14.07.2023 року;
???- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017 року, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 14.07.2023 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн..
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи як потерпіла 3-ї категорії від Чорнобильської катастрофи. Оскільки страховий стаж позивача становить 41 рік, вона звернулась із заявою до пенсійного органу, в якій просила перерахувати пенсію із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень ч. 2 ст. 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в редакції, чинній до 01.10.2017 року, тобто без застосування двоскладової формули при обчисленні пенсії. Відповідач у зазначеному перерахунку відмовив, посилаючись на те, що розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до п.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з врахуванням ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є меншим, ніж той, який позивач отримує, тому проводити перерахунок пенсії недоцільно. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними у зв`язку з чим звернулась до суду з позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із збільшенням її на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 року, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із збільшенням її на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 року, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 01.07.2023 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1073,60 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що у випадку здійснення перерахунку пенсії Позивача з 14.07.2023 при розрахунку розміру пенсії застосуванню підлягають норми закону, що чинні на момент здійснення такого перерахунку. Посилання позивача на те, що перерахунок пенсії повинен бути здійснений відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній до 01.10.2017 без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 14.07.2023, не відповідають нормам чинного законодавства. Апелянт зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не визначено обов`язок територіального органу Пенсійного фонду України при перерахунку пенсії застосовувати Закони без внесених відповідних змін. У зв`язку зі змінами на законодавчому рівні умов призначення та виплати пенсії відсутні будь-які підстави для застосування норм права, які втратили чинність. Це підтверджується як позицією Конституційного Суду України так і позицією Європейського суду з прав людини. Зазначає, що Головне управління вірно застосувало до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ із змінами, внесеними згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017, як наслідок прийняло вірне рішення про недоцільність проведення перерахунку пенсії у зв`язку зі зменшенням розміру пенсії. З урахуванням наведеного, на думку апелянта, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача. Щодо стягнення з Головного управління витрат по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. апелянт зазначає, що задоволення такої позовної вимоги призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України та суперечитиме нормам чинного законодавства.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , громадянка України, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду в Одеській області та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи як постраждала 3 категорії.
Згідно з матеріалами пенсійної справи, страховий стаж позивача складає 41 рік 7 місяців 28 днів.
Позивач звернулась до відповідача із заявою від 14.07.2023 року, в якій просила провести перерахунок пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017 року, без застосування двоскладової формули при її обчисленні (а.с. 15).
Листом від 27.07.2023 року № 20591-20471/В-02/8-1500/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що проводити перерахунок пенсії недоцільно у зв`язку зі зменшенням розміру пенсії (за попереднім перерахунком розмір пенсії складатиме 2 760,00 грн.) (а.с. 16).
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 та на неї розповсюджується дія статті 56 Закону України №796-XII, а тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на перерахунок її пенсії із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно з пунктом 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, враховуючи, що заява про перерахунок пенсії позивача датується 14.07.2023 року, то пенсія ОСОБА_1 підлягає перерахунку з 01.07.2023 року.
З огляду на вищезазначене суд з урахуванням встановлених обставин у справі вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 року, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 01.07.2023 року.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, суд вважав необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору у розмірі 1073,60 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Адміністрації Державної прикордонної служби України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі Закон № 1058-ІV) та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 9 Закону України №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій.
Компенсації та пільги, встановлені в даному розділі, стосуються всіх громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій (ст. 19 Закону України №796-XII).
Відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України №796-XII пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 56 Закону України №796-XII передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.
За п. 2 ст. 56 Закону України №796-XII в редакції, чинній до 11.10.2017 року, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
У зв`язку із набранням 11.10.2017 року чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII, вищезазначену ч.2 ст. 56 Закону України №796-XII було доповнено, а саме: "у разі призначення пенсії на умовах ч.2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно ч.2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Згідно з абз. 2 ч. 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Разом з тим, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена ч. 2 ст. 56 Закону України №796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Як зазначено в адміністративному позові представником позивача, пенсія ОСОБА_1 була призначена до внесення змін до Закону України №796-XII, тобто до 11.10.2017 року, що відповідачем під час розгляду даної справи спростовано не було.
Попередня редакція ч.2 ст. 56 Закону України №796-XII, тобто до 11.10.2017 року, передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу особи без умови призначення пенсії на підставі частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Тобто зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін.
Зважаючи на те, що пенсія позивачу не призначається вперше, а належить до перерахунку, то на неї не поширюється вказана умова, зазначена у ч.2 ст. 56 Закону України №796-XII в новій редакції.
Таким чином, особам, яким була призначена пенсія з урахуванням Закону України №796-XII в редакції до 11.10.2017 року, перерахунок їх пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.04.2018 у справі № 565/1270/17, від 02.04.2019 у справі № 565/871/17, від 26.11.2019 у справі № 572/1263/17, від 16.07.2020 у справі № 336/7176/16-а, від 26.12.2022 у справі 520/4297/19.
З огляду на те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, на неї розповсюджується дія статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватись за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік, що вірно встановлено судом першої інстанції
Доводи апелянта про неможливість застосування до позивача частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з не призначенням пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двохскладова формула) колегія суддів оцінює критично, з огляду на таке.
Пенсія позивачу призначена до внесення до закону змін, які передбачили дану умову (тобто до 11.10.2017), а попередня редакція вказаної статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії на підставі частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення зазначених змін.
Отже, оскільки в цьому випадку пенсія позивачу не призначається вперше, а перераховується, то на неї не поширюється вказана умова, що вірно зазначено судом першої інстанції.
Крім того, як встановлено з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у здійсненні перерахунку також слугував умовний розрахунок її пенсії, з якого відповідач зробив висновок про недоцільність його проведення, оскільки розмір пенсії підлягатиме зменшенню.
Щодо строку перерахунку пенсії, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Колегія суддів зазначає, що за перерахунком пенсії позивач звернулася 14.07.2023, а тому перерахунок пенсії позивачу слід здійснити, як вірно зазначив суд першої інстанції, з 01.07.2023.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Що стосується доводів апелянта про необґрунтованість стягнення з відповідача судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість задоволення позовних вимог судом першої інстанції, вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1073,60 грн.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
