Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 р. №520/8599/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" (вул. Максименка Федора, 21Б,м. Київ,04075, код ЄДРПОУ 45013109) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» (04075, м. Київ, вул. Федора Максименко, 21-Б, код ЄДРПОУ 45013109) щодо невиплати Позивачеві грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022 та 2023 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення Позивача.

2. Зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» нарахувати та виплатити Позивачеві грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022 та 2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення Позивача.

3. Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 10000 грн.

В обґрунтування позову позивачем вказано, що позивач проходив службу у лавах Національної поліції України. Зокрема, під час проходження служби в ГУ НП В Харківській області з 06.07.2019 по 10.02.2023 він частково використав щорічну оплачувану відпустку за 2022 рік (невикористана частина: 16 діб основної відпустки та 2 доби додаткової відпустки), а щорічну оплачувану основну та додаткову відпустки за 2023 рік не використав взагалі. Згідно з наказом ГУНП в Харківській області від 22.02.2023 №91 о/с позивача було переведено для подальшого проходження служби до лав відповідача (з 10.02.2023). Наказом відповідача від 20.02.2024 №166 о/с позивача було звільнено з компенсацією за невикористані відпустки за період проходження позивачем служби в лавах відповідача. У відповідь на адвокатський запит ГУ НП в Харківській області повідомило про відсутність підстав для компенсації позивачеві невикористаної відпустки за попередні роки на день переведення позивача до іншого підрозділу. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у адміністративній справі за вищевказаним позовом.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що наказом ДПОП «ОШБ «Лють» від 20.02.2024 № 166 о/с було звільнено із служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0147107), інспектора взводу № 1 роти № 3 штурмового батальйону № 1 («Луганськ 1 імені Героя України Сергія Губанова») полку УПОП № 3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», із 21 лютого 2024 року, з виплатою грошової компенсації за 40 діб невикористаних під час проходження служби щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток поліцейського. Відповідно до довідки УПОП № 3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 05.04.2024 № 4531/59/14-2024 загальна кількість не використаних щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток поліцейського ОСОБА_1 складає 40 діб. Згідно із довідкою УФЗБО ДПОП «ОШБ «Лють» від 18.04.2024 № 281, ОСОБА_1 було нараховано та фактично виплачено компенсацію за 40 діб невикористаних під час проходження служби щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток поліцейського та проведено остаточний розрахунок при звільненні із служби в поліції. Тобто, зі сторони ДПОП «ОШБ «Лють» не було вчинено будь-якої протиправної бездіяльності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач проходив службу у лавах Національної поліції України.

Відповідно до витягу з наказу Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" № 789 о/с від 20.10.2023 року відповідно до статей 92, 93 Закону України «Про Національну поліцію» надано частину невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік по управлінню поліції особливого призначення № 3: старшому лейтенантові поліції ОСОБА_1 (0147107), інспекторові взводу № 1 роти № 3 штурмового батальйону № 1 («Луганськ-1 імені Героя України Сергія Губанова») полку, тривалістю 14 діб, із 23 жовтня до 05 листопада 2023 року. Залишки відпусток: основної за 2023 рік - 16 діб, додаткової за 2023 рік - три доби (а.с. 57).

Відповідно до витягу з наказу Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" № 166 о/с від 20.02.2024 року відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0147107), інспектора взводу № 1 роти № 3 штурмового батальйону № 1 («Луганськ- 1 імені Героя України Сергія Губанова») полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення «Об?єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», із 21 лютого 2024 року, з виплатою грошової компенсації за 40 діб невикористаних під час проходження служби щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток поліцейського, а також з установленням премії за лютий 2024 року в розмірі 174,767 відсотків. Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбазки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в календарному обчисленні налічує 08 років 06 місяців 05 днів (а.с. 58).

Відповідно до довідки, наданої начальником УКЗ ГУ НП в Харківській області вбачається, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 під час проходження служби в ГУНП в Харківській області щорічну оплачувану основну відпустку за 2022 рік використав частково у кількості 14 діб, щорічну оплачувану основну та додаткову відпустку за 2023 рік не використав (а.с. 60).

Згідно довідки Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" № 4531/59/14-2024 від 05.04.2024 року вказано, що старший лейтенант поліції ОСОБА_2 (0147107), інспектор взводу №1 роти № 3 штурмового батальйону № 1 («Луганськ-1 імені Героя України Сергія Губанова») полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення «Об?єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», дійсно в період з 17.08.2015 до 06.11.2015 проходив службу в ОВС, з 07.11.2015 по т/час проходить службу в Національній поліції України. Відповідно до п.п. 9, 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» компенсація за не використані під час проходження служби щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток поліцейського складає 40 діб, а саме:

- за 2022 рік - 16 діб щорічної основної відпустки, 02 доби щорічної додаткової відпустки;

- за 2023 рік - 16 діб щорічної основної відпустки, 03 доби шорічної додаткової відпустки (наказом ДПОП від 20.10.2023 № 789 ОСОБА_1 у період з 23.10.2023 по 05.11.2023 була надана частина щорічної основної відпустки у кількості 14 діб);

- за 2024 рік - 03 доби щорічної основної відпустки (а.с. 61).

Згідно із довідкою Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" № 281 від 18.04.2024 ОСОБА_1 було нараховано та фактично виплачено компенсацію за 40 діб невикористаних під час проходження служби щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток поліцейського та проведено остаточний розрахунок при звільненні із служби в поліції згідно наказу № 166 о/с від 20.02.2024 року (а.с. 59).

Представником позивача направлено адвокатський запит № 1303/4 від 13.03.2024 до ГУ НП в Харківській області.

У відповідь на адвокатський запит ГУ НП в Харківській області листом № 52аз/119/05/29-2024 від 26.03.2024 повідомило представника позивача про те, що ОСОБА_1 під час проходження служби в ГУНП Харківській області з 06.07.2019 по 10.02.2023 щорічну оплачувану основну відпустку за 2022 рік використав частково у кількості 14 діб (невикористана частина 16 діб основної та 02 доби додаткової відпустки), щорічну оплачувану основну та додаткову відпустку за 2023 не використав. Щорічні оплачувані основні та додаткові відпустки за 2019, 2020, 2021 використав у повному обсязі. Відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС № 260-2016, які і є спеціальним законодавством, грошова компенсація за невикористану відпустку за попередні роки на день переведення ОСОБА_1 до іншого підрозділу не передбачено (а.с. 33).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої статті 58 Закону України "Про державну службу" передбачено, що за кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів. Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 8, 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. За державними службовцями, які відповідно до статті 35 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490) набули право на отримання додаткових оплачуваних відпусток більшої тривалості, ніж передбачено статтею 58 цього Закону, така тривалість додаткових відпусток зберігається після набрання чинності цим Законом.

Механізм надання додаткових оплачуваних відпусток (далі - додаткова відпустка) державним службовцям визначений Порядком надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №270 (далі по тексту - Порядок від 06 квітня 2016 року).

Відповідно до пункту 2, 3 порядку від 06 квітня 2016 року, державним службовцям, які мають стаж державної служби понад п`ять років, надається додаткова відпустка тривалістю один календарний день. Починаючи з шостого року стажу державної служби ця відпустка збільшується на один календарний день за кожний наступний рік. Тривалість додаткової відпустки не може перевищувати 15 календарних днів. Додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу державної служби.

При цьому, додаткова відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток (пункт 4 Порядку від 06 квітня 2016 року)

Відповідно до пункту 12 Порядку від 06 квітня 2016 року державному службовцю, який відповідно до статті 35 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" за стаж державної служби 13 років набув право на отримання додаткової відпустки тривалістю 11 календарних днів, додатковий день надається після наступних трьох років державної служби.

Положеннями пункту 9 Порядку від 06 квітня 2016 року визначено, що під час звільнення державного службовця йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

При цьому, за змістом норм частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Питання щодо порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою (працівником) та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті працівнику при звільненні, врегульовані нормами статей 116 і 117 Кодексу законів про працю України.

Так, статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається з матеріалів справи, вбачається, що компенсація за не використані під час проходження служби щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток поліцейського складає 40 діб, а саме:

- за 2022 рік - 16 діб щорічної основної відпустки, 02 доби щорічної додаткової відпустки;

- за 2023 рік - 16 діб щорічної основної відпустки, 03 доби шорічної додаткової відпустки (наказом ДПОП від 20.10.2023 № 789 ОСОБА_1 у період з 23.10.2023 по 05.11.2023 була надана частина щорічної основної відпустки у кількості 14 діб);

- за 2024 рік - 03 доби щорічної основної відпустки (а.с. 61).

Згідно із довідкою Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" № 281 від 18.04.2024 ОСОБА_1 було нараховано компенсацію за 40 діб невикористаних під час проходження служби щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток поліцейського та проведено остаточний розрахунок при звільненні із служби в поліції згідно наказу № 166 о/с від 20.02.2024 року (а.с. 59).

Щодо відомості розподілу виплати ОДВ ДПОП ОШБ ЛЮТЬ суд зазначає, що вказана відомість не містить докази виплати позивачу компенсації за невикористані дні під час проходження служби щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток.

Також суд зазначає, що відповідно до довідки Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" № 281 від 18.04.2024 позивачу проведено нарахування компенсації за 40 діб невикористаних під час проходження служби щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток, а відомість розподілу виплати ОДВ ДПОП ОШБ ЛЮТЬ датована 23.02.2024 року, тобто значно раніше за нарахування спірної грошової компенсації за невикористані дні під час проходження служби щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, тому суд не вважає вказану відомість належним та допустимим доказом виплати позивачу компенсації за дні невикористаних під час проходження служби щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено нарахування позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022 та 2023 роки, а тому позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати спірну грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022 та 2023 роки не підлягають задоволенню.

В той же час, матеріали справи не містять докази виплати відповідачем позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022 та 2023 роки виходячи з грошового забезпечення.

Тому, суд дійшов висновку, що належним та допустимим способом захисту прав позивача є саме визнання протиправної бездіяльніості Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022 та 2023 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 та зобов`язання Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022 та 2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 .

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі № 804/2252/14, від 21.02.2019 р. у справі № 670/499/16-а, від 28.02.2019 р. у справі № 804/7085/16.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки не доведена протиправність діяння її заподіювача, позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, та зокрема позивачем не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння їй моральної шкоди саме діями відповідача.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" (вул. Максименка Федора, 21Б,м. Київ,04075, код ЄДРПОУ 45013109) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022 та 2023 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 .

Зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022 та 2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бідонько А.В.