ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1183/24

06 червня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні старшого солдата на посаді старшого стрільця 1 відділення 1 взводу 1 роти військової частині НОМЕР_1 .

Разом з тим, він має право на звільнення з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.

Відповідно до абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.

Тривалий час, ще до моменту призову на військову службу, позивач проживав однією сім`єю разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 та її повнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у встановленому законом порядку визнаний особою з інвалідністю І групи. Через наявні у нього хвороби, ОСОБА_3 не здатний до самообслуговування і потребує постійного стороннього догляду. Позивач фактично утримував ОСОБА_3 та здійснював за ним постійний догляд до самого моменту призову на військову службу під час мобілізації.

У зв`язку з цим, 03 жовтня 2023 року, у встановленому порядку, позивач, у порядку встановленому пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, по команді, звернувся з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу».

Рапорт був погоджений безпосереднім командиром позивача (підтверджується відповідним підписом на рапорті від 03.10.2023), але був проігнорований командирами вищих ланок, а також і командиром військової частини НОМЕР_1 .

Станом на день формування позовної заяви позивача не звільнено з військової служби та не надано рішення про відмову у звільненні. З цього слідує те, що рапорт позивача не розглянутий.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, позовні вимоги просив задовольнити.

Ухвалою суду від 05.03.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 02.04.2024 року. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

У військовій частині НОМЕР_1 не зареєстровано будь-яких рапортів від 03.10.2023 року про звільнення позивача з військової служби та відсутні відомості про подачу таких рапортів.

Позивач не долучив до позовної заяви жодних доказів подання до військової частини НОМЕР_1 рапорту про його звільнення від 03.10.2023 року.

За таких обставин, командир військової частини НОМЕР_1 не міг розглянути рапорт про звільнення з військової служби Позивача.

Рапорт про звільнення з військової служби, який поданий Позивачем, був оформлений неналежним чином. У вищеописаному рапорті не зазначено: думку щодо бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю та районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа, як цього вимагає пункт 233 Положення.

Таким чином вищеописаний рапорт та долучені до нього документи не відповідають вимогам абзацу 3 пункту 14.10. розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція).

Позивач надіслав до Відповідача ксерокопію рапорту про звільнення його з військової служби та копії документів, які на думку Позивача, підтверджують підстави для звільнення.

Однак, відповідно до абзацу 3 пункту 14.10. розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача вважає, що правові підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 - відсутні, в той час, як заперечення Відповідача, що викладені у цьому відзиві на позовну заяву є законними, обґрунтованими, переконливими та підтверджені належними доказами.

Ухвалою суду від 09.04.2024 року ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 01.05.2024 року о 11:15 год.

Ухвалами суду від 01.05.2024 року, від 21.05.2024 року відкладено розгляд справи на 06.06.2024 року о 10:45 год.

Учасники справи подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, а тому враховуючи положення статей 194, 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні старшого солдата на посаді старшого стрільця 1 відділення 1 взводу 1 роти військової частині НОМЕР_1 .

Разом з тим, він має право на звільнення з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.

Відповідно до абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.

Тривалий час, ще до моменту призову на військову службу, позивач проживав однією сім`єю разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 та її повнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у встановленому законом порядку визнаний особою з інвалідністю І групи. Через наявні у нього хвороби, ОСОБА_3 не здатний до самообслуговування і потребує постійного стороннього догляду. Позивач фактично утримував ОСОБА_3 та здійснював за ним постійний догляд до самого моменту призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому, для виникнення у військовослужбовця підстави на звільнення з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу» достатньо довести лише факт наявності інвалідності І групи у особи, за якою потрібно здійснювати догляд, а також її потребу у постійному сторонньому догляді.

Звільнення з військової служби відбувається саме у зв`язку з виникненням необхідності здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І групи, а не у зв`язку із фактом зайнятості здійсненням догляду.

Закон також не містить жодних додаткових умов, вимог чи виключень від яких залежала би можливість виникнення у військовослужбовця права на звільнення з військової служби з цієї правової підстави, зокрема, і щодо родинного зв`язку з особою з інвалідністю І групи, щодо того, якими саме документами (доказами) можуть бути доведені такі обставини, і незалежно від того, чи має особа з інвалідністю І групи інших осіб, які могли б здійснювати за нею такий догляд.

У зв`язку з цим, 03 жовтня 2023 року, у встановленому порядку, позивач, у порядку встановленому пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, по команді, звернувся з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу».

На підтвердження факту існування обставин, що дають підставу для звільнення з військової служби позивачем були надані такі докази:

1. Рапортом від 03.10.2023;

2. Паспортом НОМЕР_2 ;

3. Карткою платника податків № 1918-23-09286 від 30.08.2023;

4. Витягом з Реєстру територіальної громади № 2023/003828107;

5. Паспортом НОМЕР_3 ;

6. Карткою платника податків 1918-23-06544 від 28.06.2023;

7. Витягом з Реєстру територіальної громади № 2023/003874674;

8. Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 ;

9. Паспортом НОМЕР_5 ;

10. Карткою платника податків 1918-23-06543 від 28.06.2023;

11. Витягом з Реєстру територіальної громади № 2023/001844428;

12. Посвідченням серії НОМЕР_6 ;

13. Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 211762;

14. Висновком ЛКК № 163 від 30.05.2023;

15. Довідкою № 72 від 31.05.2023;

16. Довідкою № 3306 від 27.09.2023;

17. Заявою ОСОБА_4 від 20.06.2023;

18. Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 .

Рапорт був погоджений безпосереднім командиром позивача (підтверджується відповідним підписом на рапорті від 03.10.2023), але був проігнорований командирами вищих ланок, а також і командиром військової частини НОМЕР_1 .

Не погодившись із протиправною бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.

Позивач має достатні підстави для звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи. Надав відповідачу у належній формі та у встановленому законом порядку усі необхідні докази, що підтверджують факт існування обставин, що дають право на звільнення. Разом з тим, відповідач проігнорував рапорт позивача. Це свідчить про протиправну бездіяльність з боку відповідача.

Таким чином, відповідачем порушене право позивача на звільнення з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу».

Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, а також порядок контролю за його дотриманням визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016р. № 735. (далі по тексту - Інструкція № 735)

Оскільки чинне законодавство України не містить спеціальних норм щодо порядку розгляду рапортів військовослужбовців, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення вказаної Інструкції, якою унормовано всі питання звернень, зокрема, військовослужбовців до командування військової частини.

Пунктами 4, 5 Розділу І Інструкції № 735 передбачено, що у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об`єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв`язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності дії, унаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Інструкції № 735 письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.

Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.

У зверненні мають бути зазначені прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення має бути надруковане або написане від руки, розбірливо, чітко підписане заявником (групою заявників) із зазначенням дати. (п. 4 Розділу ІІ Інструкції № 735)

Згідно п. 5 Розділу ІІ Інструкції № 735 відповідь за результатами розгляду звернень в обов`язковому порядку дається тим органом військового управління, військовою частиною, які отримали ці звернення і до компетенції яких входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника, командира або осіб, які виконують його обов`язки згідно з письмовим наказом.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на правову норму Закону України «Про звернення громадян» і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Особлива увага приділяється розгляду звернень: Героїв України, ветеранів війни, учасників бойових дій, ветеранів праці та військової служби, осіб з інвалідністю, непрацездатних осіб та осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, багатодітних сімей, одиноких матерів (батьків), членів сімей військовослужбовців - учасників операції об`єднаних сил (ООС), антитерористичної операції (АТО), інших громадян, які потребують соціального захисту та підтримки.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 735 передбачено, що щодо кожного звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України «Про звернення громадян».

Якщо у зверненні поряд з питаннями, що належать до компетенції органу військового управління, військової частини, порушуються питання, які підлягають вирішенню в інших органах державної влади чи місцевого самоврядування, то під час надання відповіді на звернення орган військового управління, військова частина також роз`яснює громадянину порядок розгляду цих питань. (п. 15 Розділу ІІ Інструкції)

Відповідно до п.п. 1, 2 Розділу ІІІ Інструкції № 735 посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов`язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об`єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з`ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.

Рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.

Згідно п. 5 Розділу ІІІ Інструкції 735 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Згідно п. 6 Розділу ІІІ Інструкції № 735 звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.

Відповідь за результатами розгляду звернення обов`язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини. (п. 7 Розділу ІІІ Інструкції № 735)

Відповідно до п. 8 Розділу ІІІ Інструкції № 735 рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Аналіз вказаних положень Інструкції № 735 дає підстави для висновку про покладення чинним законодавством на відповідача обов`язку щодо розгляду рапорту позивача у передбачений Інструкцією строк та вирішення поставлених у ньому питань з повідомленням про це військовослужбовця.

Відповідачем не прийнято жодного рішення по суті поставленого в рапорті питання, а саме: звільнення позивача з військової служби чи про відмову у його звільненні.

Усі обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позову повною мірою підтверджуються доданими до нього письмовими доказами.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1211.20 грн. згідно квитанції від 28.02.2024 року.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за абзацом 7 підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за абзацом 7 підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та належним чином повідомити його про прийняте рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять) 20 копійок, відповідно до квитанції від 28.02.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 червня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 ).

Головуючий суддяПодлісна І.М.