Справа № 420/19468/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області (далі -відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №74 від 07.07.2023 року «Про оголошення догани»;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №80 від 11.07.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №78 від 14.07.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- стягнути з Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальниці фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області з 14.07.2023 року;

- стягнути з Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області моральну шкоду в розмірі 107000,00 тисяч гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач починаючи з 2007 року працювала в Великобуялицькій сільській раді Березівського району Одеської області, остання займана нею посада начальник фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області. За цей час будь-яких дисциплінарних стягнень вона не мала, зауважень до виконуваної нею роботи не отримувала.

Позивач зазначає, що в Великобуялицькій сільській раді Березівського району Одеської області наразі сформувалася група з осіб, які позиціонували себе як опозиція до колишнього голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області, представниками якої є безпосередньо чинний головний спеціаліст з юридичних питань ОСОБА_2 , депутат ОСОБА_3 , перший заступник голови ОСОБА_4 , в.о. сільського голови ОСОБА_5 . Вказані особи на даний момент вчиняють дії, що направленні на усунення із Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області позивача з посади начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області з метою заміни на іншого працівника із кола свого оточення. Вказаною групою поширювалася неправдива інформація стосовно причетності позивача до начебто привласнення тротуарної плитки, яка призначалася для ремонту площі в населеному пункті Петрівка. Проте така інформація не відповідає дійсності та не підтверджується.

Позивача постійно провокували на фоні поширення чуток та необгрунтованих звинувачень до дій, які б можна було кваліфікувати як порушення трудової дисципліни. Про поширення вказаної інформації дізналися і рідні і близькі ОСОБА_1 , серед них і батько - ОСОБА_6 час не звертаючи на це уваги, перебуваючи під моральним тиском з боку працівників та посадових осіб Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області, якими була створена стосовно працівника напружена, ворожа, образлива атмосфера, позивач, не порушуючи трудової дисципліни, не порушуючи громадського порядку та етичних норм, продовжувала виконувати свої трудові обов`язки. Дійсно, позивач мала бажання отримати інформацію про підстави упередженого та нелояльного ставлення до неї з боку групи працівників та посадових осіб Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області.

22.06.2023 року ОСОБА_7 прибув до Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області для отримання інформації щодо плитки, у викраденні якої безпідставно звинувачують позивача, та опосередковано і його. При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не допускали спілкування, яке б зокрема не відповідало етичним вимогам до працівників органів місцевого самоврядування, не припускалися нецензурної лайки. 22.06.2023 року безпосередньо ОСОБА_3 , ОСОБА_2 продовжували звинувачувати позивача у крадіжці тротуарної плитки, провокуючи конфліктну ситуацію. Через сильне душевне хвилювання, що було викликано несправедливими, необгрунтованими звинуваченнями на адресу позивача, поширенням про неї та членів ї сім`ї неправдивої інформації, та нахабним ставленням до неї колег по роботі, їй стало погано, вона перенесла гостру реакцію на стрес, через що їй викликали швидку медичну допомогу 22.06.2023 року о 15:30 год.

27.06.2023року позивач подала до ВП №1 Березівського РВ ГУНП в Одеській області заяву від 23.06.2023 року про вчинення щодо неї мобінгу на робочому місці, на яку отримала відповідь від 07.07.2023 року №62.2/1135 про відсутність у діях осіб, направлених проти ОСОБА_1 , складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Депутатом ОСОБА_3 , яка перебуває у особистих неприязних стосунках з ОСОБА_1 , було подано заяву до Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області, в якій вона виклала начебто події 22.06.2023року.

03.07.2023 року Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області в.о. голови - ОСОБА_8 видала розпорядження №75, яким зокрема:

- створено комісію для службового розслідування за заявою ОСОБА_3 ;

- визначено строк службового розслідування 2 дні - з 03.07.2023 року по 04.07.2023 року;

- зобов`язано головного спеціаліста з кадрових питань ОСОБА_9 надати заяву щодо визначення зовнішнього контролю у зв`язку з вимогами ст.12-1 Закону України» Про службу в органах місцевого самоврядування» (конфлікт інтересів).

03.07.2023 року позивач зверталася до Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області із заявою щодо поширення пліток відносно неї з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Вказана заява була зареєстрована за вх.№553/02-15. Проте, будь-якої відповіді на заяву позивача від 03.07.2023 року Великобуялицька сільська рада Березівського району Одеської області не надала. Крім того, Великобуялицька сільська рада Березівського району Одеської області не взяла до уваги вказану заяву під час проведення службового розслідування.

04.07.2023 року було складено акт службового розслідування. В акті службового розслідування зазначено, що ОСОБА_1 відмовилася від надання пояснень. Проте, це не відповідає дійсності. Службове розслідування проводилося у стиснуті строки, поверхнево, виключно з метою притягти ОСОБА_1 до відповідальності, будь-яких пояснень від ОСОБА_1 не приймалося. Проте, комісією було складено акт про відмову від надання пояснень. Час, який був визначений для проведення службового розслідування не передбачав можливості надіслати пояснення ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку з метою належної фіксації надання таких пояснень.

Крім того, головним спеціалістом з кадрових питань Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області є ОСОБА_9 , яка є свекрухою позивача. З метою усунення ОСОБА_9 від участі в службовому розслідуванні одразу у Розпорядженні №75 від 03.07.2023 було зазначено про начебто наявність у ОСОБА_9 конфлікту інтересів, що потім було відображено у акті службового розслідування від 04.07.2023 року. Так в акті було вказано, що ОСОБА_9 від дачі пояснень відмовилася, крім того в порушення п.4 розпорядження та ст.12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» ОСОБА_9 не надала заяву щодо визначення зовнішнього контролю, тому що має конфлікт інтересів (родинні стосунки між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 ), про що були складені акти. При цьому не описано, в чому саме виявляється конфлікт інтересів. Позивач вважає, що відмова надавати неправдиві щодо неї і стали причиною застосування до ОСОБА_9 вимог щодо конфлікту інтересів. Проте, вказана ситуація не відповідає поняттю «конфлікт інтересів» з огляду на те, що ніяким чином не впливає на прийняття ОСОБА_9 будь-яких рішень відповідно до своїх посадових обов`язків

Позивач вважає, що викладені в Акті службового розслідування факти містять лише однобокий виклад обставин зі слів осіб, зокрема, працівників та керівництва сільської ради, які неприязно ставляться до неї та вчиняли щодо неї умисні дії психологічного тиску для того, щоб вона самостійно звільнилася. Акт службового розслідування не містить інформації стосовно того як поводили себе безпосередньо ті особи, які надали пояснення проти позивача. Крім того, відсутні будь-які відео та/або аудіодокази подій, що начебто відбулися 22.06.2023 року.

Також, позивач вказує, що в акті про службове розслідування зазначено, що вона з обіду і до кінця робочого дня начебто порушувала роботу органу місцевого самоврядування. Вказане, на думку позивача, спростовується тим, що о 15:30 год. до неї прибула швидка медична допомога, що свідчить про неможливість позивачем з об`єктивних причин через погіршення стану здоров`я порушувати роботу та заважати працівникам сільської ради.

Крім того, позивач зазначає, що акт службового розслідування від 04.07.2023 року, також містить інформацію про те, що начебто через її дії було викликано поліцію. Проте, поліція не склала щодо неї протокол про адміністративне правопорушення.

В подальшому 05.07.2023 року було проведено засідання комісії щодо розгляду Акта службового розслідування. Однак, комісія належним чином не попереджала позивача про проведення засідання, не надала можливості подати свої пояснення до Акту, а тому, на думку позивача, провела засідання з грубими порушеннями процедури. Позивач вказує, що про начебто відмову від підписання Акту службового розслідування комісія склала відповідний акт, який не відповідає дійсності, а лише створений для формального дотримання процедури. При розгляді Акту про службове розслідування ніяким чином не враховувалися пояснення позивача.

Відповідно до Акту службового розслідування від 04.07.2023 року було рекомендовано притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області ОСОБА_1 , застосувавши дисциплінарне стягнення у формі догани.

07.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області ОСОБА_10 було видано розпорядження №74, яким ОСОБА_1 була оголошена догана за порушення трудової дисципліни - порушення етики працівника органу місцевого самоврядування, на підставі ст.147 та 149 КЗпП України, ст.8 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», розділів III, VII Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників`Великобуялицької сільської ради, п.п.4.3, 4.4 Посадової інструкції начальника фінансового відділу. Підставою стали наступні документи: заява депутата Засоріної від 29.06.2023 року, доповідна записка від 03.07.2023 року, розпорядження №75 від 03.07.2023 року про проведення службового розслідування, Акт службового розслідування від 04.07.2023 року, пояснювальні записки - 6 шт, акт відмови від дачі пояснень, розпорядження №76 від 06.07.2023 року.

Позивач вказує, що розпорядження про призначення службового розслідування під №75, а номер розпорядження про догану ОСОБА_1 під номером 74, що може свідчити про підготовку документів про притягнення ОСОБА_1 заздалегідь, безпосередньо ще до призначення службового розслідування.

10.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області Івановою І. було видано розпорядження №78 від 10.07.2023 року щодо надання інформації та документів, яке було адресоване ОСОБА_1 . Це розпорядження було прийнято в.о. сільського голови начебто у зв`язку з тим, що слідчим відділом СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області 23 жовтня 2021 року розпочато досудове слідство у кримінальному провадженні №12021162260000012 щодо розтрати бюджетних коштів посадовими особами Петрівської селищної ради щодо договорів під час проведення ремонтних робіт по благоустрою у смт. Петрівка за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України.

Вказаним розпорядженням №78 було зобов`язано начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області ОСОБА_1 , у термін до 15 липня 2023 року надати інформацію та копії документів, які підтверджують:

1. Виділення та використання видатків на суму 1 млн 250 т грн у 2019 році Петрівською селищною радою.

2. Укладання, виконання та оплату договору №1 від 27.11.2019 року щодо капітального ремонту площі перед будівлею Петрівської селищної ради.

3. Укладання, виконання та оплату договору №3 від 31.12.2019 року щодо капітального ремонту пам`ятника (освітлення) перед будівлею Петрівської селищної ради.

Позивач вважає, що зазначене свідчить про те, що в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області ОСОБА_8 продовжила акцентувати увагу на питанні плитки, про начебто викрадення якої розповсюджують інформацію працівники сільської громади та відповідно звинувачують у цьому позивача.

11.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області ОСОБА_8 видала розпорядження №80, яким зобов`язала головного спеціаліста по програмному забезпеченню ОСОБА_11 здійснити моніторинг явки на роботу посадових осіб місцевого самоврядування Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області згідно даних систем відеоспостереження за період з 23.06.2023 року по 12.07.2023 року. 12.07.2023 року головний спеціаліст по програмному забезпеченню ОСОБА_11 надав доповідну записку разом з цифровим та паперовим носіями з матеріалами за період з 23.06.2023 року по 12.07.2023 року.

14.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області Іванова І. видала розпорядження №78 про звільнення ОСОБА_1 , відповідно до якого підставою для звільнення стало начебто порушення трудової дисципліни - систематичне запізнення на роботу (26.06.2023 року на 19 хв, 27.06.2023 року на 11хв, 29.06.2023 року на 29 хв, 03.07.2023 року на 28 хв; 05.07.2023 року на 06 хв, 12.07.2023 року на 10 хв, 13.07.2023 року на 09хв, 14.07.2023 року на 09 хв., а також самовільне залишення робочого місця 07.07.2023 року).

Позивач не погоджується із вказаними у розпорядженні №78 від 14.07.2023 року підставами, вважає, що звільнення є незаконним та переслідує на меті досягнення в.о. голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області особистих цілей і не пов`язане із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків.

Позивач вважає рішення Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення протиправними, такими, що прийняті з грубими порушеннями чинного законодавства та направленні на порушення її конституційного права на працю, а тому звернулася до суду з даною позовною заявою.

У своїх доводах щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача, позивач зазначає наступне.

В.о. голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області розпорядженням №74 від 07.07.2023 застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани. Зі змісту вказаного розпорядження вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни - порушення етики працівника органу місцевого самоврядування, на підставі ст.147 та 149 КЗпП України, ст.8 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», розділів III, VII Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Великобуялицької сільської ради, п.п.4.3, 4.4 Посадової інструкції начальника фінансового відділу.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (далі - Порядок № 950) стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування, зокрема, у разі:

- невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;

- недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства.

Частиною 8 Порядку № 950 передбачено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому, зокрема, зазначаються обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством. У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

На підтвердження факту порушення посадових обов`язків начальника фінансового відділу ОСОБА_1 відповідач мав зазначити, яка конкретно дія призвела до порушення конкретних вимог законодавства про працю, локальних актів, наказів або розпоряджень роботодавця, що встановлюють посадові обов`язки працівника у відповідній сфері професійної діяльності. Також, не було враховано таких елементів як тяжкість вчиненого проступку і заподіяна ним шкода (відсутній будь-який доказ, що підтверджує заподіяння позивачем шкоди), обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота позивача, що є обов`язковим для цих правовідносин. Відповідач під час прийняття розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення на позивача неповно провів службове розслідування, не врахував всі істотні обставини, що мають значення для правильного прийняття рішення, дійв упереджено всупереч чинному законодавству, висловлені ОСОБА_1 зауваження та заперечення не врахував, не врахував заяву від 03.07.2023 року вх.№553/02-15. Відповідач не довів належними доказами наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку, а також не врахував інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тому розпорядження в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №74 від 07.07.2023, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, позивач вказує, що видане 11.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області Івановою І. розпорядження №80, яким зобов`язано головного спеціаліста по програмному забезпеченню ОСОБА_11 здійснити моніторинг явки на роботу посадових осіб місцевого самоврядування Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області згідно даних систем відеоспостереження за період з 23.06.2023 року по 12.07.2023року та складена 12.07.2023 року головним спеціалістом по програмному забезпеченню ОСОБА_11 доповідна записка разом з цифровим та паперовим носіями з матеріалами за період з 23.06.2023 ркоу по 12.07.2023 року , якими начебто встановлено факти запізнення ОСОБА_1 на роботу, є не законним з таких підстав.

Так, позивач зазначає, що не є зрозумілим, які системи відеоспостереження використовувалися для моніторингу явки на роботу посадових осіб, чим затверджувався такий порядок моніторингу і чи доводилася інформація про відеоспостереження та відповідні умови праці до відома працівників, посадових осіб сільської ради. З наданих цифрових та паперових носіїв не можна зробити висновок про те, хто саме зображений, тобто неможливо ідентифікувати особу, також неможливо перевірити правильність встановлення часу відеозапису. Відеозапис завжди є носієм персональних даних у тому випадку, якщо на ньому прямо або опосередковано можна ідентифікувати особу. Позивач наголошує, що відсутні будь-які сертифікати, висновки, документи про повірку, якими б підтверджувалася відповідність камер відеоспостереження вимогам чинного законодавства, відсутні атестати на відповідність щодо захисту систем відеоспостереження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області. Великобуялицькою сільською радою Березівського району Одеської області було порушено законодавство про захист персональних даних, оскільки персональні дані з системи відеоспостереження зібрані незаконно, несправедливо та непрозоро.

Позивач не надавала відповідачу будь-якої згоди на обробку своїх персональних даних, отриманих із камер відеоспостереження, а мета отримання відповідачем персональних даних позивача з камер відеоспостереження не передбачена чинним законодавством.

Тому позивач вважає, що розпорядження №80 від 11.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області прийняте в порушення ч.2 ст.19 Конституції України, є протиправним та підлягає скасуванню, а матеріали камер відеоспостереження не можуть слугувати підтвердженням фактів порушення працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно розпорядження №78 від 14.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області про звільнення ОСОБА_1 є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки грунтується на даних, які отримані з порушенням законодавства та на інформації, що унеможливлює достовірне встановлення даних.

Крім того, позивач вказує, що незаконним звільненням їй було завдано морольної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач зазначає, що що протиправна поведінка посадових осіб Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області, внаслідок якої були порушені її права, завдали їй тривалих душевних страждань. Такі страждання, насамперед, проявились в тому, що унаслідок її звільнення фінансове становище її та в цілому її сім`ї погіршилось, оскільки заробітна плата, яку вона отримувала за місцем роботи була єдиним джерелом для існування. Також, позивач вказує, що загальний стан її здоров`я значно погіршився у зв`язку з глибокою депресією, пов`язаною із її звільненням з роботи. Крім того, внаслідок протиправних дій відповідача, вона змушена була зазнати й суттєвих змін в житті, адже на її утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, які потребують матеріального забезпечення, а враховуючи той факт, що вона була позбавлена єдиного джерела фінансування, тому не могла забезпечити достатній рівень життя своїм дітям. Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, їх тривалість, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, характер порушення її права, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а також на глибину її душевних страждань, на характер та тривалість немайнових втрат та значні зусилля, що були необхідні для відновлення душевного спокою, позивач оцінює розмір моральної шкоди в сумі 107000,00 грн.

Ухвалою від 07.08.2023 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та ухвалив розгляд справи №420/19468/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 30.08.2023 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 30.08.2023 року, було перенесено у зв`язку з перебування судді у відпустці. Призначено підготовче судове засідання на 06.09.2023 року.

01.09.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 22.06.2023 року, після обіду, у кабінет головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_2 зайшли начальник фінансового відділу сільської ради ОСОБА_1 зі своїм батьком - ОСОБА_12 , який став у категоричної формі вимагати, щоб вона пішла з ним переміряти якусь тротуарну плитку. На що та відмовилась. Тоді він став голосно та агресивно розмовляти, що таку плитку вони купили його доньці, а не привезли її з будівництва площі біля сільської ради , як вона написала у Фейсбуці 1,5 років тому. На що ОСОБА_13 відповіла, що коли до неї є питання, потрібно подати заяву до поліції та запитати того, хто про це казав. А казала це депутат ОСОБА_3 , яка живе поряд з будинком його доньки, та що у робочий час це особисте питання розглядатися не буде.

Після чого вони пішли та вчинили сварку у коридорі сільради з спеціалістом земельних відносин, архітектури та будівництва і комунальної власності ОСОБА_14 , дуже голосно вимагали від неї також піти та переміряти якусь плитку. На що ОСОБА_14 відповіла, що не піде та таке розпорядження її ніхто не надав.

Через деякий час до ОСОБА_2 подзвонила депутат ОСОБА_3 , яка орендує магазин взуття у приміщенні сільради та повідомила, що їй погано. ОСОБА_2 спустилася до неї, де ОСОБА_3 повідомила, що до неї вдерлися родина Талпів з донькою ОСОБА_1 та стали вимагати піти до ОСОБА_2 та після відмови ОСОБА_3 піти з ними, ОСОБА_7 почав погрожувати ОСОБА_3 , залякувати, обіцяв її побити. Вона визвала поліцію. Потім приїхали два представника поліції, та почали допит. Була опитана і ОСОБА_1 ОСОБА_3 подала заяву до поліції щодо хуліганських та протиправних дій ОСОБА_15 , його жінки та позивача.

У кінці робочого дня, у кабінет в.о.голови сільради ОСОБА_5 , покликали ОСОБА_2 , там вже знаходились в. о. голови ОСОБА_5 , начальник фінансового відділу ОСОБА_1 та головний спеціаліст з кадрових питань, її свекруха ОСОБА_9 . ОСОБА_1 стала читати зміст статті за плитку, яка була опублікована у січні 2022 року. На що отримала відповідь, що коли це написана не правда, потрібно подати заяву до поліції, а розглядувати приватну переписку та побутові сварки сільська рада не буде, це не її компетенція. Після чого почався страшенний галас, який вчинила позивач, про те, що її принижують, що у сумі премії її зрівняли з головним бухгалтером ОСОБА_16 , а вона має отримувати набагато більше, тому що вона начальник фінансового відділу. Все ці викрики супроводжувалися нестерпним криком та просто жахливим виттям, при цьому вона била кулаками по столу. Її свекруха ОСОБА_9 просила її вести себе тихіше, але вона на ці зауваження не реагувала. На цій галас прибігли перший заступник голови ОСОБА_4 , секретар виконкому ОСОБА_17 та головний спеціаліст з діловодства та звернень ОСОБА_18

29.06.2023 року депутат ОСОБА_3 звернулася до голови Великобуялицької сільради з заявою на неприпустиму поведінку працівника місцевого самоврядування ОСОБА_1 . Заява була направлена головному спеціалісту з юридичних питань ОСОБА_2 , яка у відповідь надала доповідну записку на ім`я в.о. голови, де вказала, що потрібно відповідно до законодавства зробити в цій ситуації. Тому 03.07.2023 року було складено розпорядження № 75, яким створено комісію для службового розслідування, визначений строк службового розслідування - 2 дні, головного спеціаліста з кадрових питань ОСОБА_9 зобов`язали подати заяву щодо визначення зовнішнього контролю у зв`язку з вимогами ст. 12-1 Закону України «Про службу в органах самоврядування» (конфлікт інтересів). 04.07.2023 року були зібрані пояснювальні записки від учасників подій, а саме: головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_2 , першого заступника голови ОСОБА_4 , секретаря виконкому Васильченко Т.М., старшого інспектора соціального відділу Старікової А.М., спеціаліста земельних відносин, архітектури та будівництва і комунальної власності ОСОБА_14 , спеціаліста з діловодства та звернень ОСОБА_18 . У присутності комісії надати пояснення було запропоновано позивачу та спеціалісту з кадрових питань ОСОБА_9 . Однак позивач відмовилась це робити, але через який час, замість пояснень, принесла заяву щодо розгляду питання поширення пліток, на що її була надана відповідь за № 628/02-15 від 17.07.2023 року у 10-денний (робочий) термії згідно вимог Закону України «Про звернення громадян». Спеціаліст з кадрових питань ОСОБА_9 , яка є свекрухою позивача, також відмовилась давати пояснення, відносно подій, які відбувалися у кабінеті голови сільської ради і чому вона була свідком, пояснивши що не буде свідчити про близьку людину. Крім того, як спеціаліст кадрових питань вона мала прийняти участь у розробці у подальшому проекту розпорядження щодо дисциплі стягнення відносно близької людини, у разі прийняття рішення комісією щодо застосування такого стягнення. Тому, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 29 Закону України «Про запобігання корупції» їй було запропоновано написати заяву про наявність такого конфлікту інтересів та встановлення зовнішнього контролю. Однак така пропозиція була також відхилєна. Тому, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 29 Закону заходом врегулювання цього конфлікту було рішення щодо тимчасового відсторонення від роботи ОСОБА_9 . Про що був складений акт від 05.07.2023року та розпорядження № 76 від 06.07.2023року. Після чого вона подала заяву на надання її щорічної відпустки, яка була їй надана.

Відповідно до висновків роботи комісії був складений акт службового розслідування від 04.07.2023 року, було встановлено, що 22.06.2023року начальник фінансового відділу ОСОБА_1 , у свій робочий час, а саме з обіду та кінця робочого дня, поряд зі своєю родиною вчинила скандали та галас на побутовій підставі, вимагаючи розглядати її особисті питання, та принижує своєю поведінкою працівників сільської ради, заважає їм працювати. І не тільки у приміщенні сільської ради, але і на вулиці, у магазині внаслідок чого була запрошена поліція. Акт, у присутності комісії, був наданий позивачу для письмового ознайомлення, однак це вона робити відмовилася, про що вказано у акті. Така поведінка начальника фінансового відділу ОСОБА_19 , на думку відповідача, не відповідає високій посаді. Приймаючи рекомендації про накладання дисциплінарного стягнення у вигляді догани, комісія звернула увагу на зобов`язання позивача, як посадової особи місцевого самоврядування згідно ст. 8 Закону України «Про державну службу» дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки, поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громаднина. На це також чітко вказують Загальні Правила етичної поведінки державних службовців та посадової особи місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби за № 158 від 05.08.2016 року.

Відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядуванням», ст.ст. 147, 149 Кодексу законів про працю України, Розділів III, VII Правил внутріпінього розпорядку працівників Великобуялицької сільської ради, а також п.п. 4.3., 4.4.Посадовоі інструкції начальника фінансового відділу, комісією рекомендовано: Притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради ОСОБА_1 , за порушення трудової дисципліни, застосувавши дисциплінарне стягнення у формі догани. На підставі чого було створено розпорядження № 74 (кадрове) від 07.07.2023 року про оголошення догани позивачу. Письмово ознайомитися з розпорядженням позивач також відмовилась,однак копію розпорядження отримала, про що комісією складений акт від 07.07.2023 року.

Відповідачем зазначено, що події 22.06.2023 року ніхто не знімав на відео, тому що усі працівники сільської ради були зайняті роботою, та дії вищевказаних осіб заважали усім, де того ж камери спостереження встановлені зовні будівлі сільської ради, та саме вони зафіксували прибуття поліції.

Відносно нумерації розпоряджень відповідачем заначено, що Розпорядження № 75 від 03.07.2023 року про призначення службового розслідування є документом сільського голови з основної діяльності, та повинна мати з реєстраційним номером помітку «ОД» відповідно до вимог п. 93 Інструкції з діловодства Великобуялицької сільради, від 07.02.2022року. Розпорядження № 74 від 07.07.2023року про догану є документом сільського голови з кадрових питань та повинно мати з реєстраційним номером помітку «к». І ці дві реєстрації мають окремий облії. Однак помітки випадково відсутні, але витяги з журналів реєстрації цих розпоряджень підтверджують окремий облік розпоряджень, тому відповідач вважає, що ствердження позивачі про те, що документ про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 готувався заздалегідь безпідставні.

Також відповідач вважає, що твердження позивача відносно акцентування голови сільської ради у питанні плитки у зв`язку з створенням розпорядження № 78 від 10.07.2023року, також безпідставними, оскільки 23.10.2021 року розпочато досудове слідство у кримінальному провадженні № 42021162260000012 щодо розтрати бюджетних коштів посадовими особами Великобуялицької сільської ради щодо договорів під час проведення ремонтних робіт з благоустрою у смт. Петрівка за період 2019-2021рр. за ознаками складу кримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України ( Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем). І де головним бухгалтером на той час ( з 14.11.2016 року до 29.12.2019 року) працювала позивач ОСОБА_1 . У межах слідства 07.07.2023року Великобуялицька сільрада отримала звернення начальника слідчого відділення № 1 СВ Березівського РВП ГУНП в області ОСОБА_20 за № 62.2/5574 з вимогою надання потрібних документів відносно саме цього провадження, у якому розслідуються у тому числі, питання капремонту освітлення, капремонту площі перед адмінбудівлею, використання видатків у сумі 1 млн. 250тис.грн., які були виділені обласним бюджетом. На даний час слідство триває, у межах цих проваджень та згідно рішення сесії № 354 від 27.01.2023року з 14 серпня 2023 року розпочалась аудиторська перевірка фінансової діяльності Великобуялицької сільради Південним офісом Держаудитслужби. Крім того, позивач, є свідком по кримінальному провадженню, а саме: 03.08.2022 року Южним МРВ УСБУ в Одеській області розпочато кримінальне провадження № 42022162260000007 щодо вчинення посадовими особами Великобуялицької сільради кримінального правопорушення за ознаками ч.3 ст. 191 КК України ( оформила на роботу нічним охоронцем у сільську раду свого батька ОСОБА_21 , який у той час працював за кордоном, однак щомісячно отримував зарплатню та премії за три роки). Також ведеться перевірка відносно чоловіка позивача - ОСОБА_22 , який також був оформлений у дітсадку « ОСОБА_23 » двірником, але ніколи там не працював, щомісячно отримував зарплатню та премії.

Раніше подібні документі позивач вже надавала по провадженню № 12021162260000201 від 06.05.2021року, тому ніякого упередження до позивача не має, а лише виконання неї обов`язків згідно п. п.2.8, 2.17 її посадової інструкції. Вимоги розпорядження позивач виконала не в повному обсязі, не надав взагалі інформації щодо суми 1 млн.250 тис.рн., таплатіжних документів по двом договорам, вказаним у розпорядженні. Крім того, взагалі не виконала розпорядження № 77 від 10.07.2023 року відносно надання щомісячної інформації про наявність коштів на рахунках Великобуялицької сільської ради. Також відмовилась від письмового ознайомлення с розпорядженням, тому про відмову від підпису знов складений акт. Також відповідач вказує, що до позивача неодноразово зверталися депутати Великобуялицької сільської ради за питаннями бюджету, останній раз - 22.06.2023року. Однак відповіді не отримали. Таким чином свої обов`язки позивач виконала не в повному обсязі, а розпорядження № 77 від 10.07.2023року не виконала взагалі.

Щодо звільнення позивача з посади ві дповідач вказує, що дійсно, 11.07.2023 року було видано розпорядження № 80, яким головний спеціаліст по програмному забезпеченню сільради ОСОБА_11 був зобов`язаний здійснити моніторинг явки на роботу працівників сільради. З початку роботи, 27.01.2023 року, в.о. голови сільради ОСОБА_5 тричі на робочих нарадах працівників ради попереджала про неприпустимість запізнень на роботу, самовільних уходів з роботи по магазинах, аптеках, на ринок. На жаль така практика дійсна була у сільській раді, запізнювання все ж продовжувалися, і позивач це робила демонстративно, на очах всього колективу ради. Сільська рада має камери та приладдя для відео спостереження, які були придбані згідно договору купівлі-продажу № 10 від 19.09.2018 року та отримані 27.09.2019 року поряд с сертифікатом відповідності. Це було зроблено у відповіді пограбування (у червні та серпні 2018 року) відділення Приватбанку, яке на той час знаходилось на першому поверсі адмінбудівлі сільської ради.

Щодо роботи камер спостереження відповідач вказує, що було рішення виконкому Великобуялицької сільської ради № 18 від 31.10.2019 року, яким конкретизована робота відеоспостереження та на загальних зборах колективу ради доведено до усіх працівників. Відповідач була на той час членом виконкому та була завади присутня на засіданнях виконкому. Камери встановлені тільки зовні та відсутні у приміщенні ради, що не є порушенням Закону «Про захист персональних даних». З їх допомогою ведеться спостереження за будівлею сільської ради, дорогою, магазинами поряд з радою. Інформація з камер надавалась тільки по запиту поліції. До 27.01.2023 року до камер було підключено багато сторонніх осіб. Однак після прийняття на роботу спеціаліста по програмному забезпеченню, у квітіні 2023 року, усі стороні особи були відключені, змінені паролі та доступ до них має тільки дві особи - голова та спеціаліста по програмному забезпеченню. Інформація на носіях зберігається 15днів. Усі події моніторингу зафіксовані камерами, збережені на електронному носії та виконані кольорові фото.

За результатом моніторингу за період з 26.06.2023року до 14.07.2023року (14 робочих днів) було встановлено, що сім працівників мають запізнювання, але два працівника мають по два запізнювання, тоді як позивач мала їх вісім тривалість від 6 хвилин до 29. Також три працівника - робітники фінансового відділу на чолі з начальником відділу ОСОБА_1 самовільно залишили роботу та пішли на ринок - 07.07.2023 року та були рідсутні 14 хвилин. Після чого усім, хто мав це порушення, було вручені фото кожного з датою порушення, та було запропоновано надати пояснювальні записки, що і було зроблено запізнювань визнали усі, крім робітників фінансового відділу.

Усі порушники отримали усне зауваження, відносно позивача було розпорядження № 78 від 14.07.2023 року, яким вона була звільнена за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором, та Правилами внутрішнього трудового розпорядку. Від підпису про ознайомлення з розпорядженням позивач відмовилась, про що знов складений акт, копію наказу отримала. Розпорядження створено відповідно до вимог ст. ст.8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.147, 149 Кодексу законів прсі працю України, Розділів ІІІ, VII Правил внутрішнього розпорядку працівників Великобуялицької сільської ради, а також п.п. 4.2. ( де п.п.4.2. - неналежне виконання посадових обов`язків), 4.3 Посадової інструкції.

В підготовче судове засідання, призначене на 06.09.2023 року, сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно. Від представник позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі. Підготовче судове засідання відкладено на 04.10.2023 року.

03.10.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшла заява про виклик свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 .

В підготовче судове засідання, призначене на 04.10.2023 року, сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно. Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі. Від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного 04.10.2023 року, без участі позивача та представника позивача.

Ухвалою від 04.10.2023 року продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №420/19468/23 на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 01.11.2023 року.

31.10.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про виклик свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_9 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 .

В підготовче судове засідання, призначене на 01.11.2023 року, з`явилися представники сторін. Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 01.11.2023 року, відклав підготовче засідання на 13.12.2023 року.

В підготовче судове засідання, призначене на 13.12.2023 року, з`явилися представник сторін.

Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 13.12.2023 року, задовольнив заяву представника відповідача про виклик свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 .

Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 13.12.2023 року, частково задовольнив заяву представника позивача про виклик свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , та відмовив у виклику свідка ОСОБА_30 .

Ухвалою суду від 13.12.2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 17.01.2024 року.

В судове засідання, призначене на 17.01.2024 року, з`явилися позивач, представник позивача, представник відповідача та свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , Радославова І.І., Заруби М.П.

У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 .

Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 17.01.2024 року, відклав засідання на 12.02.2024 року.

В судове засідання, призначене на 12.02.2024 року, з`явилися представник позивача та представник відповідача.

В судовому засіданні 12.02.2024 року, під час розгляду справи по суті, представник позивача надав пояснення щодо змісту та підстав вимог позивача, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив задовольнити.

Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 12.02.2024 року, відклав засідання на 20.03.2024 року.

18.03.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

В судове засідання, призначене на 20.03.2024 року, з`явилися позивач, представник позивача та представник відповідача.

В судовому засіданні 20.03.2024 року, під час розгляду справи по суті, представник відповідача заперечувала проти позову, просила відмовити в його задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

У судовому засіданні 20.03.2024 року суд з`ясував думку учасників справи щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 20.03.2024 року, суд задовольнив клопотання учасників справи та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши сторін, свідків, розглянувши подані заяви по суті справи та докази для їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 працювала на посаді начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області.

03.07.2023 року головний спеціаліст з юридичних питань Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області звернулася до в.о. голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області з доповідною запискою № 548/02-15 щодо необхідності проведення службового розслідування фактів, викладених у заяві депутата ОСОБА_3 від 29.06.2023 року щодо конфлікту з керівником фінансового відділу сільської ради ОСОБА_1 , який мав місце 22.06.2023 року.

03.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області прийнято розпорядження №75, яким з метою проведення службового розслідування стосовно начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Яциківої Н.О., за результатами розгляду заяви депутата ОСОБА_3 , створено комісію у складі: голови комісії першого заступника голови ОСОБА_4 , членів комісії секретаря виконкома Васильченко Т.М., головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_2 . Службове розслідування провести у строк з 03.07.2023 року по 04.07.2023 року.

04.10.2023 року комісією складено акт службового розслідування, в якому зазначено:

«Відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про місцеве самовряду їання в України, ст.8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.. 149 КЗпП України, Розділу VII Правил внутрі пнього розпорядку працівників Великобуялицької сільської ради, а також п.г. 4.3., 4.4. Посадової інструкції начальника фінансового відділу, комісією у складі: голови комісії: першого заступника голови ОСОБА_4 , членів комісії -секретаря виконкому Васильченко Т.М., головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_2 , з 03.07.2023р. по 04.07.2023р. проведено службове розслідування, у зв`язку з подіями, яки мали місце 22.06.2023р., та які викладені у заяві депутата ОСОБА_3 відносно начальника фінансового рідділу ОСОБА_1 .

Розглянувши пояснення в.о. голови ОСОБА_5 , першого заступника голови ОСОБА_4 , секретаря виконкому Васильченко Т.М., головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_2 , спеціаліста земельних відносин, архітектури та будівництва і комунальної власності ОСОБА_14 , інспектора соціального відділу Старикової А., головного спеціаліста з діловодства та звернень ОСОБА_18 та враховуючи той факт, що начальник фінансового відділу сільради ОСОБА_1 та головний спеціаліст з кадрових питань, ОСОБА_9 від дачі пояснень відмовилися, крім того, в порушення вимог п. 4 розпорядження та ст. 12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» ОСОБА_9 не надала заяву щодо визначення зовнішнього контролю, тому що має місце конфлікт інтересів (родині стосунки між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 ), про що складені акти, комісія встановила:

Дійсно, 22 червня 203 року, після обіду до кабінету головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_2 , зайшли начальник фінансового відділу сільради ОСОБА_1 зі своїм батьком - ОСОБА_31 , який став у категоричної формі вимагати, щоб вона пішла з ним переміряти якусь тротуарну плитку. На що та відмовилась, повідомивши, що вона не спеціаліст. Тоді він став голосно та агресивно розмовляти, що таку плитку вони купили його доньці, та не привезли її з будівництва площі сільради біля, як ОСОБА_2 написала у Фейсбуці 1,5 років тому. На що вона відповіла, що коли до неї є питання, то потрібно надати заяву до поліції та запитати того, хто про це казав.

Після чого вони пішли з кабінету, та вчинили сварку у коридорі сільради з спеціалістом земельних відносин, архітектури та будівництва і комунальної власності ОСОБА_14 , голосно вимагаючи з неї також піти та переміряти знов якусь плитку. На що ОСОБА_14 відповіла, що не піде та таке розпорядження її ніхто не надав. У відповідь дружина ОСОБА_15 , яка, теж була поряд з ним, обізвала спеціаліста ОСОБА_14 пенсіонеркою та поназбирали тут усіх.

Після чого родина Талпів з донькою ОСОБА_1 вдерлася до магазину депутата ОСОБА_3 та стали вимагати піти до ОСОБА_2 тому,що ніби то ОСОБА_3 наказала ОСОБА_2 саме написати за цю плитку. Але про це мова ніколи не йшла. Та після відмови ОСОБА_3 піти з ними, саме ОСОБА_7 почав погрожувати ОСОБА_3 , залякувати, обіцяв її побити. Вона стала кричати, на цей крик прибігла працівник соціальної служби ОСОБА_32 , чий відділ знаходиться за стіною магазину, після чого уся родина побігла з магазину, напослідок кинув якесь взуття у ОСОБА_3 . Після чого вона визвала поліцію. Пізніше прибули два представника поліції, та почали допит. Після чого, ОСОБА_1 також прийшла до магазина у супроводі своїх підлеглих - бухгалтера ОСОБА_33 та спеціаліста 2 категорії ОСОБА_34 , які також прийшли на допит.

У кінці робочого дня у кабінету в.о.голови сільради ОСОБА_5 , там вже знаходились ОСОБА_1 та головний спеціаліст з кадрових питань, її свекруха ОСОБА_9 ,, мале місце ще одна подія.

ОСОБА_1 стала читати зміст статті ОСОБА_2 за ту плитку, яка була опублікована у січня 2022 року. На що та відповіла, що коли вона написала не правду, хай подають заяву на неї до полціїї, а розглядувати приватну переписку та побутові сварки сільрада не буде, це не її компетенція. Після чого почався страшенний галас зі сторони ОСОБА_1 , що її принижують, що у сумі премії її зрівняли з головним бухгалтером ОСОБА_16 , а вона має отримувати набагато більше, тому що вона начальник фінансового відділу, а її зрівняли з землею. Все ці викрики супроводжувалися нестерпним криком та просто жахливим виттям, при цьому вона била кулаками по столу. Її свекруха ОСОБА_9 просила її вести себе тихіше, але вона на ці зауваження не реагувала. На це виття прибігли перший заступник голови ОСОБА_4 , секретар виконкому ОСОБА_17 та головний спеціаліст з діловодства та звернень ОСОБА_18 , та які були свідками цього. Вікна кабінету були відкриті, на першому поверсі, де знаходиться продовольчий магазин усі крики були чути, тому ввечорі подзвонило три мешканці ОСОБА_35 , з запитанням, кого в сільраді вбивали.

Неприпустиму поведінку начальника фінансового відділу ОСОБА_1 , її агресивну манеру поводження з оточуючими та крики, усі спостерігаємо з моменту приходу нової влади - з 27.01.2023р. 17 квітня цього року, головний спеціаліст з юридичних питань ОСОБА_2 , стала свідком сварки у її кабінеті між начальником фінансового відділу ОСОБА_36 та колишнім начальником відділу освіти ОСОБА_37 , у присутності підлеглих ОСОБА_1 - ОСОБА_38 , ОСОБА_34 та ОСОБА_39 . Справа відносилась до якісь пліток, за що ОСОБА_40 мало не вчепилася до ОСОБА_41 .. тому ОСОБА_2 була змушена підскочити та затримувати її, не надавши можливості здійснити бійку. Після боротьби та допомоги ОСОБА_26 вдалося утримати ОСОБА_1 , та відправити з кабінету ОСОБА_42 Несамовитий галас, який створила ОСОБА_1 , був чути при усіх закритих дверях кабінетів - у кожному кабінеті сільради. Ці крики чув и директор ЗОШ № 2 ОСОБА_43 , який випадково опинився у коридорі сільради поряд зі своїм заступником по господарській частині. Але вони швидко пішли, почувши ці крики.

Враховуючи викладене, 22.06.2023р. начальник фінансового відділу ОСОБА_1 , у свій робочий час, а саме з обіду та кінця робочого дня, поряд зі своєю родиною вчинила скандали та галас на побутової підставі, вимагаючі розглядати її особисті питання та принижує своєю поведінкою працівників сільради, заважає їм працювати. І не тільки у будинку сільради, але і на вулиці, у магазині поряд, внаслідок чого була запрошена поліція.

Така поведінка начальника фінансового відділу ОСОБА_19 не відповідає високій посаді та Правилам етичної поведінки посадової особи місцевого самоврядування. П. 4.3 посадової інструкції начальника фінансового відділу передбачає відповідальність за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, норм етики та поведінки посадової особи місцевого самоврядування. У числі основних показників оцінки роботи начальника відділу є також дотримання етики та поведінки, відповідно до п.4.4. інструкції.

Рекомендації комісії: Відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в України, ст.8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст. 149 Кодексу законів про працю України, Розділу VII Правил внутрішнього розпорядку працівників Великобуялицької сільської ради, а також п.п. 4.3., 4.4.Посадової інструкції начальника фінансового відділу, рекомендує:

1. Притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради ОСОБА_1 , застосувавши дисциплінарне стягнення у формі догани.».

07.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області прийнято розпорядження №74 «Про оголошення догани», яким у зв`язку з порушенням трудової дисципліни - порушення етики працівника органу місцевого самоврядування, на підставі статті 147 та 149 Кодексу законів про працю України, ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», розділів Ш, VII Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Великобуялипької сільської ради, п.п. 4.34.4. Посадової інструкції начальника фінансового відділу, оголосити догану начальнику фінансового відділу ОСОБА_44 .

11.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області прийнято розпорядження №80 «Щодо моніторингу роботи систем відеоспостереження», яким головному спеціалісту по програмному забезпеченню ОСОБА_11 доручено здійснити моніторинг явки на роботу посадових осіб місцевого самоврядуванні Великобуялицької сільскої ради згідно даних систем відеоспостереження за період з 23.06.2023 року по 12.07.2023 року Результат роботи систем відеоспостереження надати у строк до 13.07.2023 року.

12.07.2023 року на виконання вимог розпорядження № 80 від 11.07.2023 року головним спеціалістом по програмному забезпеченню ОСОБА_11 складено доповідну записку № 607/02-15 на імя в.о. голови Великобуялицької сільської ради ОСОБА_5 щодо моніторингу приходу працівників на роботу згідно даних системи відеоспостереження.

В додатку до доповідної записки вказано:

«Час приходу працівників на роботу за період з 26.06.2023р. до 14.07.2023р ( 14 роб. днів).

26.06.2023р. 08-06 ТодороваО.І.

08-10 ОСОБА_45

08-14 ОСОБА_46

08-19 ОСОБА_1

27.06.2023р. 08-06 ОСОБА_47

08-11 ОСОБА_1

29.06.2029р. 08-05 ОСОБА_48

08-17 ОСОБА_46

08-29 ОСОБА_1

03.07.2023р. 08-05 ОСОБА_49

08-28 ОСОБА_1

05.07.2023р. 08-04 ОСОБА_18

08-06 ОСОБА_1

07.07.2023р. з 09-10 до 9-24 ОСОБА_27

з 09-10 до 9-24 ОСОБА_50

з 09-10 до 9-24 ОСОБА_1

12.07.2023р. 08-10 ОСОБА_1

13.07.2023р. 08-09 ОСОБА_1

14.07.2023р. 08-09 ОСОБА_1

Фото додаються.».

14.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області прийнято розпорядження №78-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким у зв`язку з порушенням трудової дисципліни - систематичного запізнення на роботу ( 26.06.2023р.- на 19 хв.. 27.06.2023р.- на 11 хв., 29.06.2023р.- на 29хв., 03.07.2023р.-на 28 хв., 05.07.2023р.- на 6 хв., 12.07.2023р.- на 10 хв., 13.07.2023р. на 9хв., 14.07.2023р. -на 9хв.), а також самовільне залишення робочого місця (07.07.2023р). на підставі статті 147 та 149 Кодексу законів про працю України, ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», розділів ІІІ, VIІ Правил внутрішнього розпорядку працівників Великобуялицької сільської ради, п.п. 4.2., 4.3. Посадової інструкції начальника фінансового відділу, звільнено 14.07.2023 року ОСОБА_1 , начальника фінансового відділу за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає рішення Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення протиправними, такими, що прийняті з грубими порушеннями чинного законодавства, а тому звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення до позивачки як до посадової особи місцевого самоврядування, суд виходив з того, що правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-ІІІ від 07.06.2001 (далі - Закон №2493-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно з частина першою статті 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Як визначено частинами другою, третьою статті 7 Закону № 2493-III посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до статті 8 Закону № 2493-III основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Згідно статті 19 Закону № 2493-III особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування забезпечуються у порядку, передбаченому законом.

Етична поведінка державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування ґрунтується на принципах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, визначених Законами України "Про державну службу" і «Про службу в органах місцевого самоврядування", а також загальних вимогах до поведінки цих осіб, визначених Законом України "Про запобігання корупції".

Статтею 38 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що посадові особи органів місцевого самоврядування під час виконання свої службових повноважень зобов`язані неухильно дотримуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.

Відповідно до Наказу Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 №158 "Про Затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування" передбачено, що державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані виконувати свої посадові обов`язки якнайкраще, чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських, політичних, релігійних організацій, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії (бездіяльність) та рішення.

Відповідно до пункту 1 Розділу 1 Правил, ці Загальні правила є узагальненням стандартів етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, якими вони зобов`язані керуватися під час виконання своїх посадових обов`язків.

Ці Загальні правила ґрунтуються на положеннях Конституції України, законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, у сфері запобігання корупції і спрямовані на зміцнення авторитету державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, репутації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також на забезпечення інформування громадян про норми поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування стосовно них.

При прийнятті на державну службу або на службу в органи місцевого самоврядування особа ознайомлюється з цими Загальними правилами. Відмітка про таке ознайомлення додається до особової справи державного службовця чи посадової особи місцевого самоврядування.

Керівники державних органів, органів місцевого самоврядування чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання повідомлення про порушення цих Загальних правил в межах своєї компетенції відповідно до законодавства зобов`язані вжити заходів щодо припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у випадках виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також поінформувати спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

За приписами Розділу ІІ Загальних правил № 158 державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування при виконанні посадових обов`язків повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правилами пункту 5 Розділу II Правил, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов`язків зобов`язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об`єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування повинні запобігати виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.

Відповідно до пункту 8 Розділу II Правил, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування мають дбати про авторитет державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, а також про позитивну репутацію державних органів та органів місцевого самоврядування, що включає дотримання правил етикету, належного зовнішнього вигляду, забезпечення високої якості роботи, встановленого внутрішнього службового розпорядку.

Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 691 (далі - Порядок № 950)).

Відповідно до абзацу третього пункту 1 Порядку № 950 у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства може бути проведено службове розслідування.

Згідно пунктів 2-3, 5 Порядку № 950 рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).

Рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування.

Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. Керівник органу, за рішенням якого затверджено склад комісії з проведення службового розслідування, контролює роботу цієї комісії і у разі потреби дає обов`язкові для виконання доручення.

Пунктами 8-11 Порядку № 950 визначено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт.

Акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу в одному примірнику. Акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу в одному примірнику.

Перед поданням на розгляд керівника органу з актом службового розслідування ознайомлюється особа, стосовно якої проведено службове розслідування.

Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повідомляється за день до ознайомлення із зазначеним актом.

Під час ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може висловити свої зауваження, які додаються до акта.

Особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повинна підписати акт службового розслідування, а у разі відмови особи підписати такий акт члени комісії складають відповідний акт, який додається до акта службового розслідування.

У разі відсутності під час підписання акта службового розслідування члена комісії причина його відсутності зазначається в акті.

Акт службового розслідування на вимогу особи, стосовно якої проведено службове розслідування, повинен розглядатися в її присутності.

За результатами розгляду акта службового розслідування керівник органу приймає у десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування.

За результатами службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може бути притягнута до відповідальності згідно із законодавством.

Рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено особою, стосовно якої проведено службове розслідування, згідно із законодавством.

Згідно частини 12 Порядку №950 за результатами службового розслідування комісія з проведення службового розслідування складає акт, у якому зазначаються:

факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), найменування посади, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування (якщо службове розслідування проводилося стосовно особи);

заяви, клопотання, пояснення щодо предмета службового розслідування;

висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, заходи, вжиті або запропоновані до його усунення, чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру;

обґрунтовані пропозиції про усунення виявлених порушень та притягнення (за наявності підстав) винних осіб до відповідальності згідно із законом.

У разі наявності обґрунтованих пропозицій про притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія з проведення службового розслідування пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законом.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення комісія з проведення службового розслідування повинна враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування.

У разі виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення комісія з проведення службового розслідування подає суб`єкту призначення або керівнику органу пропозицію про надіслання акта службового розслідування до відповідних органів досудового розслідування або органів, уповноважені особи яких мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення.

Члени комісії з проведення службового розслідування мають право викласти письмово свою окрему думку, яка додається до акта.

Частиною 13 Порядку №950 визначено, що Акт службового розслідування підписує голова, інші члени комісії з проведення службового розслідування, і він подається на розгляд суб`єкту призначення або керівнику органу в одному примірнику.

Перед поданням на розгляд суб`єкту призначення або керівнику органу з актом службового розслідування ознайомлюється особа, стосовно якої проведено службове розслідування.

Особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повинна бути належним чином (зокрема шляхом використання засобів мобільного зв`язку, електронної пошти або інших технічних засобів електронних комунікацій за наявними в особовій справі контактами) повідомлена про дату, час і місце ознайомлення з актом службового розслідування не пізніше ніж за день до ознайомлення із зазначеним актом.

Під час ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може висловити свої зауваження, які додаються до акта.

У разі коли під час ознайомлення з актом службового розслідування до нього не висловлено зауважень або особа, стосовно якої проведено службове розслідування, не прибула у визначений для ознайомлення час без поважних причин і не повідомила належним чином (зокрема шляхом використання засобів мобільного зв`язку, електронної пошти або інших технічних засобів електронних комунікацій за наявними в особовій справі контактами) комісію з проведення службового розслідування про причини своєї відсутності в день ознайомлення, акт службового розслідування вважається таким, що не має зауважень.

Особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повинна ознайомитися та проставити підпис і дату ознайомлення з актом службового розслідування, а в разі відмови особи ознайомитися та/або проставити підпис і дату ознайомлення з таким актом комісія з проведення службового розслідування складає про це відповідний акт.

У разі відсутності під час підписання акта службового розслідування члена комісії з проведення службового розслідування причина його відсутності зазначається в акті.

У разі коли службове розслідування проведено за фактом виявленого порушення, то акт за його результатами невідкладно після підписання подається суб`єкту призначення або керівникові органу.

Відповідно до частини 14 Порядку №950 Акт службового розслідування на вимогу особи, стосовно якої проведено службове розслідування, повинен розглядатися в її присутності.

За результатами розгляду акта службового розслідування суб`єкт призначення або керівник органу приймає в десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

У силу вимог ст.1 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-УШ (далі - КЗпП України), Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників.

Статтею 139 КЗпП України визначено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Частиною першою статті 147-1 КЗпП України визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (частина перша статті 148 КЗпП України).

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, в разі виявлення порушення працівником трудової дисципліни керівник, з урахуванням тяжкості вчиненого проступку, заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника, оголошує наказом (розпорядженням) стягнення.

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що за порушення трудової дисципліни посадова особа органу місцевого самоврядування може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності із застосуванням одного з видів стягнення.

При цьому, факт протиправної винної дії або бездіяльності такої посадової особи, що полягає у порушенні етики, повинен бути підтверджений достатніми матеріалами.

У свою чергу адміністративний суд, не втручаючись у дискреційні повноваження керівника щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, у відповідності із вимогами частини другої статті 2 КАС України, має перевірити, чи прийнято таке рішення із дотриманням визначених цією нормою критеріїв, а саме: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд встановив, що депутат ОСОБА_3 звернулась до голови Великобуялицької сільської ради 29.06.2023 року із заявою щодо конфлікту з керівником фінансового відділу сільської ради ОСОБА_1 , який мав місце 22.06.2023 року., в якому депутатка ОСОБА_3 повідомила про порушення позивачем правил етичної поведінки, які виразилися, зокрема, у вчинені скандалу та галасу на побутовій підставі у робочий час.

03.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області прийнято розпорядження №75, яким з метою проведення службового розслідування стосовно начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Яциківої Н.О., за результатами розгляду заяви депутата ОСОБА_3 , створено комісію у складі: голови комісії першого заступника голови ОСОБА_4 , членів комісії секретаря виконкома Васильченко Т.М., головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_2 . Службове розслідування провести у строк з 03.07.2023 року по 04.07.2023 року.

04.10.2023 року комісією складено акт службового розслідування, в якому зазначено:

«Відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про місцеве самовряду їання в України, ст.8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.. 149 КЗпП України, Розділу VII Правил внутрі пнього розпорядку працівників Великобуялицької сільської ради, а також п.г. 4.3., 4.4. Посадової інструкції начальника фінансового відділу, комісією у складі: голови комісії: першого заступника голови ОСОБА_4 , членів комісії -секретаря виконкому Васильченко Т.М., головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_2 , з 03.07.2023р. по 04.07.2023р. проведено службове розслідування, у зв`язку з подіями, яки мали місце 22.06.2023р., та які викладені у заяві депутата ОСОБА_3 відносно начальника фінансового рідділу ОСОБА_1 .

Розглянувши пояснення в.о. голови ОСОБА_5 , першого заступника голови ОСОБА_4 , секретаря виконкому Васильченко Т.М., гожшного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_2 , спеціаліста земельних відносин, архітектури та будівництва і комунальної власності ОСОБА_14 , інспектора соціального відділу Старикової А., головного спеціаліста з діловодства та звернень ОСОБА_18 та враховуючи той факт, що начальник фінансового відділу сільради ОСОБА_1 та головний спеціаліст з кадрових питань, ОСОБА_9 від дачі пояснень відмовилися, крім того, в порушення вимог п. 4 розпорядження та ст. 12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» ОСОБА_9 не надала заяву щодо визначення зовнішнього контролю, тому що має місце конфлікт інтересів (родині стосунки між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 ), про що складені акти, комісія встановила:

Дійсно, 22 червня 203 року, після обіду до кабінету головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_2 , зайшли начальник фінансового відділу сільради ОСОБА_1 зі своїм батьком - ОСОБА_31 , який став у категоричної формі вимагати, щоб вона пішла з ним переміряти якусь тротуарну плитку. На що та відмовилась, повідомивши, що вона не спеціаліст. Тоді він став голосно та агресивно розмовляти, що таку плитку вони купили його доньці, та не привезли її з будівництва площі сільради біля, як ОСОБА_2 написала у Фейсбуці 1,5 років тому. На що вона відповіла, що коли до неї є питання, то потрібно надати заяву до поліції та запитати того, хто про це казав.

Після чого вони пішли з кабінету, та вчинили сварку у коридорі сільради з спеціалістом земельних відносин, архітектури та будівництва і комунальної власності ОСОБА_14 , голосно вимагаючи з неї також піти та переміряти знов якусь плитку. На що ОСОБА_14 відповіла, що не піде та таке розпорядження її ніхто не надав. У відповідь дружина ОСОБА_15 , яка, теж була поряд з ним, обізвала спеціаліста ОСОБА_14 пенсіонеркою та поназбирали тут усіх.

Після чого родина Талпів з донькою ОСОБА_1 вдерлася до магазину депутата ОСОБА_3 та стали вимагати піти до ОСОБА_2 тому,що ніби то ОСОБА_3 наказала ОСОБА_2 саме написати за цю плитку. Але про це мова ніколи не йшла. Та після відмови ОСОБА_3 піти з ними, саме ОСОБА_7 почав погрожувати ОСОБА_3 , залякувати, обіцяв її побити. Вона стала кричати, на цей крик прибігла працівник соціальної служби ОСОБА_32 , чий відділ знаходиться за стіною магазину, після чого уся родина побігла з магазину, напослідок кинув якесь взуття у ОСОБА_3 . Після чого вона визвала поліцію. Пізніше прибули два представника поліції, та почали допит. Після чого, ОСОБА_1 також прийшла до магазина у супроводі своїх підлеглих - бухгалтера ОСОБА_33 та спеціаліста 2 категорії ОСОБА_34 , які також прийшли на допит.

У кінці робочого дня у кабінету в.о.голови сільради ОСОБА_5 , там вже знаходились ОСОБА_1 та головний спеціаліст з кадрових питань, її свекруха ОСОБА_9 ,, мале місце ще одна подія.

ОСОБА_1 стала читати зміст статті ОСОБА_2 за ту плитку, яка була опублікована у січня 2022 року. На що та відповіла, що коли вона написала не правду, хай подають заяву на неї до полціїї, а розглядувати приватну переписку та побутові сварки сільрада не буде, це не її компетенція. Після чого почався страшенний галас зі сторони ОСОБА_1 , що її принижують, що у сумі премії її зрівняли з головним бухгалтером ОСОБА_16 , а вона має отримувати набагато більше, тому що вона начальник фінансового відділу, а її зрівняли з землею. Все ці викрики супроводжувалися нестерпним криком та просто жахливим виттям, при цьому вона била кулаками по столу. Її свекруха ОСОБА_9 просила її вести себе тихіше, але вона на ці зауваження не реагувала. На це виття прибігли перший заступник голови ОСОБА_4 , секретар виконкому ОСОБА_17 та головний спеціаліст з діловодства та звернень ОСОБА_18 , та які були свідками цього. Вікна кабінету були відкриті, на першому поверсі, де знаходиться продовольчий магазин усі крики були чути, тому ввечорі подзвонило три мешканці ОСОБА_35 , з запитанням, кого в сільраді вбивали.

Неприпустиму поведінку начальника фінансового відділу ОСОБА_1 , її агресивну манеру поводження з оточуючими та крики, усі спостерігаємо з моменту приходу нової влади - з 27.01.2023р. 17 квітня цього року, головний спеціаліст з юридичних питань ОСОБА_2 , стала свідком сварки у її кабінеті між начальником фінансового відділу ОСОБА_36 та колишнім начальником відділу освіти ОСОБА_37 , у присутності підлеглих ОСОБА_1 - ОСОБА_38 , ОСОБА_34 та ОСОБА_39 . Справа відносилась до якісь пліток, за що ОСОБА_40 мало не вчепилася до ОСОБА_41 .. тому ОСОБА_2 була змушена підскочити та затримувати її, не надавши можливості здійснити бійку. Після боротьби та допомоги ОСОБА_26 вдалося утримати ОСОБА_1 , та відправити з кабінету ОСОБА_42 Несамовитий галас, який створила ОСОБА_1 , був чути при усіх закритих дверях кабінетів - у кожному кабінеті сільради. Ці крики чув и директор ЗОШ № 2 ОСОБА_43 , який випадково опинився у коридорі сільради поряд зі своїм заступником по господарській частині. Але вони швидко пішли, почувши ці крики.

Враховуючи викладене, 22.06.2023р. начальник фінансового відділу ОСОБА_1 , у свій робочий час, а саме з обіду та кінця робочого дня, поряд зі своєю родиною вчинила скандали та галас на побутової підставі, вимагаючі розглядати її особисті питання та принижує своєю поведінкою працівників сільради, заважає їм працювати. І не тільки у будинку сільради, але і на вулиці, у магазині поряд, внаслідок чого була запрошена поліція.

Така поведінка начальника фінансового відділу ОСОБА_19 не відповідає високій посаді та Правилам етичної поведінки посадової особи місцевого самоврядування. П. 4.3 посадової інструкції начальника фінансового відділу передбачає відповідальність за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, норм етики та поведінки посадової особи місцевого самоврядування. У числі основних показників оцінки роботи начальника відділу є також дотримання етики та поведінки, відповідно до п.4.4. інструкції.

Рекомендації комісії: Відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в України, ст.8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст. 149 Кодексу законів про працю України, Розділу VII Правил внутрішнього розпорядку працівників Великобуялицької сільської ради, а також п.п. 4.3., 4.4.Посадової інструкції начальника фінансового відділу, рекомендує:

1. Притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради ОСОБА_1 , застосувавши дисциплінарне стягнення у формі догани.».

07.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області прийнято розпорядження №74 «Про оголошення догани», яким у зв`язку з порушенням трудової дисципліни - порушення етики працівника органу місцевого самоврядування, на підставі статті 147 та 149 Кодексу законів про працю України, ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», розділів Ш, VII Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Великобуялипької сільської ради, п.п. 4.3, 4.4. Посадової інструкції начальника фінансового відділу, оголосити догану начальнику фінансового відділу ОСОБА_44 .

Згідно п.п. 4.3, 4.4. Посадової інструкції начальника фінансового відділу передбачена відповідальність за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, норм етики та поведінку державного службовця. Основними показниками оцінки роботи начальника відділу є якість і своєчасність виконання посадових обов`язків, етики поведінки та дотримання обмежень, передбачених законодавством про державну службу.

Згідно Розділу III Правил внутрішнього трудового розпорядку, які були прийняті загальними зборами колективу ради 15.12.2021 року, та з якими позивач ознайомлена письмово 16.12.2021р., службовці зобов`язані: працювати чесно і добросовісно, дотримуватись дисципліни праці, Правил внутрішнього та трудового розпорядку, своєчасно виконувати розпорядження адміністрації, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, а також дотримуватись вимог по охороні праці, техніки безпеки, протипожежної охорони, та виробничої санітарії берегти доручену власність ради, дотримуватися службової дисципліни.

Таким чином, з матеріалів справи та зі змісту оскаржуваного розпорядження вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності були обставини щодо порушення позивачем етики працівника органу місцевого самоврядування.

В ході розгляду справи судом допитано свідків, досліджено матеріали службового розслідування проведеного відносно позивачки, досліджено питання щодо правомірності складення та дослідження доказів, які лягли в основу акту службового розслідування та стали підставою притягнення позивачки до відповідальності.

Як вбачається з акту службового розслідування, комісія прийшла до висновку, що 22.06.2023р. начальник фінансового відділу ОСОБА_1 , у свій робочий час, а саме з обіду та кінця робочого дня, поряд зі своєю родиною вчинила скандали та галас на побутовій підставі, вимагаючі розглядати її особисті питання та принижує своєю поведінкою працівників сільради, заважає їм працювати.

Позивач заперечує той факт, що при спілкуванні з депутаткою ОСОБА_3 її поведінка не відповідала Правилам етичної поведінки посадових осіб місцевого самоврядування.

Виходячи із принципу та стандарту доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності слід віддати перевагу стандарту "поза всяким розумним сумнівом", який означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів: це не означає, що у його достовірності взагалі не має ні тіні сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.

Підґрунтям стандарту "поза всяким розумним сумнівом" є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім`я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.

Слід зазначити що дисциплінарний проступок - це винне, протиправне діяння (бездіяльність), яке зазіхає на трудову дисципліну у відповідному організованому колективі (підприємство, установа) шляхом невиконання чи неналежного виконання своїх трудових обов`язків, за яке передбачене застосування дисциплінарних санкцій, що визначені у чинному законодавстві.

За такий дисциплінарний проступок як порушення правил етики комісія мала установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника органу місцевого самоврядування, зашкодила репутації працівника органу місцевого самоврядування та авторитету органу, викликала негативний громадський резонанс.

Спірне розпорядження про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить чітке формулювання суті та обставин допущеного позивачем проступку.

Жодними доказами не доведено, яку шкоду нанесено авторитету органу, а також не встановлено конкретних фактів, які безсумнівно свідчать про вчинення позивачем дій, що порочать звання працівники органу місцевого самоврядування, та порушують правила етики.

В акті службового розслідування зазначено, що позивач принижує своєю поведінкою працівників сільради, проте такі висновки не мають під собою доказової бази.

З такого формулювання висновків комісії неможливо встановити: якими саме діями позивача порушено (та які конкретно) правила етики, вимоги нормативно-правових актів з цих питань, комісією не обґрунтовано причинно-наслідкового зв`язку між діями та наслідками, які настали.

Рішенням комісії не конкретизовано та не зазначено об`єктивну сторону складу дисциплінарного правопорушення.

Комісією взагалі не надано оцінку причинам та умовам, що призвели до порушення, обставинам, за яких вчинено проступок, що вимагається Порядку №950, зокрема зверненням позивача щодо морального тиску та мобінгу з боку працівників ради.

Застосовування дисциплінарного стягнення можливо лише при доведенні вини працівника у вчиненні дисциплінарного проступку.

Проте, матеріалами службового розслідування вина позивача не доведена.

Слід також зазначити, що за результатами розгляду заяви депутата ОСОБА_3 , створено комісію у складі: голови комісії першого заступника голови ОСОБА_4 , членів комісії секретаря виконкома Васильченко Т.М., головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_2 .

Як вбачається з акту службового розслідування, висновки комісії базуються на показаннях зокрема першого заступника голову ОСОБА_4 , секретаря виконкому Васильченко Т.М., головного спеціаліста з юридичних питань ОСОБА_2 .

Такис чином, особи, які надавали свої пояснення щодо обставин допущеного позивачем проступку, є членами комісії.

Надаючи оцінку зазначеному вище, суд приходить до висновку щодо грубого порушення Порядку проведення службового розслідування відносно виявлених порушень, трудового законодавства, дотримання норм КЗпП.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи судом в якості свідків були допитані особи, пояснення яких відображені в акті службового розслідування, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 .

Вказані особи були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень та за відмову від поважних причин від їх надання.

Допитані в ході судового розгляду ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , підтвердили обставини, викладені у поясненнях, а саме що позивачка у свій робочий час поряд зі своєю родиною вчинила скандали та галас на побутової підставі, вимагаючі розглядати її особисті питання та принижувала своєю поведінкою працівників сільради, заважала їм працювати. І не тільки у будинку сільради, але і на вулиці, у магазині поряд, внаслідок чого була запрошена поліція.

Разом з тим, допитані в ході судового розгляду в якості свідків працівники фінансового відділу ОСОБА_25 та ОСОБА_26 повідомили, що позивач не порушувала правил етики, не вчиняла сварок, вони жодного разу не були свідками некоректного та агресивного ставлення позивачки до працівників або відвідувачів ради.

Свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 повідомили, що позивач виконувала свої обов`язки сумлінно і не запізнювалась на роботу.

За правилами частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, таким засобом як показання свідків (частина друга статті 72 КАС України).

Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (частина перша статті 91 КАС України).

Суд зазначає, що показання вказаних вище свідків суперечать один одному, показання свідків, зокрема, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , не узгоджуються з іншим доказом - актом службового розслідування та зафіксованою в ньому інформацією.

Суд зазначає, що у разі інкримінування службовій особі як проступку порушення етики, таке визначення має бути доведено належними та допустимим доказами з встановленням настання наслідків та причинного зв`язку між діями посадової особи місцевого самоврядування та наслідками його вчинка.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, можливо при наявності вини в діях особи чи бездіяльності, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою правопорушника.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що інкриміноване діяння у якості проступку позивача, в ході дисциплінарного провадження не встановлено, належними та допустимими доказами не підтверджено, а тому розпорядження про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани є незаконним та підлягає скасуванню.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має, відповідає займаній посаді.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного розпорядження, а отже наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №78 від 14.07.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 », суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений статтею 149 КЗпП.

За правилами вказаної статті до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, при вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків його не знято і не погашено.

Тобто, при звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП необхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудових функцій працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності;

- невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинне бути систематичним;

- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

- з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Аналогічний підхід висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.09.2020 по справі № 9901/743/18.

Судом встановлено, що 11.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області прийнято розпорядження №80 «Щодо моніторингу роботи систем відеоспостереження», яким головному спеціалісту по програмному забезпеченню ОСОБА_11 доручено здійснити моніторинг явки на роботу посадових осіб місцевого самоврядуванні Великобуялицької сільскої ради згідно даних систем відеоспостереження за період з 23.06.2023 року по 12.07.2023 року Результат роботи систем відеоспостереження надати у строк до 13.07.2023 року.

12.07.2023 року на виконання вимог розпорядження № 80 від 11.07.2023 року головним спеціалістом по програмному забезпеченню ОСОБА_11 складено доповідну записку № 607/02-15 на імя в.о. голови Великобуялицької сільської ради ОСОБА_5 щодо моніторингу приходу працівників на роботу згідно даних системи відеоспостереження.

В додатку до доповідної записки вказано:

«Час приходу працівників на роботу за період з 26.06.2023р. до 14.07.2023р ( 14 роб. днів).

26.06.2023р. 08-06 ТодороваО.І.

08-10 ОСОБА_45

08-14 ОСОБА_46

08-19 ОСОБА_1

27.06.2023р. 08-06 ОСОБА_47

08-11 ОСОБА_1

29.06.2029р. 08-05 ОСОБА_48

08-17 ОСОБА_46

08-29 ОСОБА_1

03.07.2023р. 08-05 ОСОБА_49

08-28 ОСОБА_1

05.07.2023р. 08-04 ОСОБА_18

08-06 ОСОБА_1

07.07.2023р. з 09-10 до 9-24 ОСОБА_27

з 09-10 до 9-24 ОСОБА_50

з 09-10 до 9-24 ОСОБА_1

12.07.2023р. 08-10 ОСОБА_1

13.07.2023р. 08-09 ОСОБА_1

14.07.2023р. 08-09 ОСОБА_1

Фото додаються.».

14.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області прийнято розпорядження №78-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким у зв`язку з порушенням трудової дисципліни - систематичного запізнення на роботу ( 26.06.2023р.- на 19 хв.. 27.06.2023р.- на 11 хв., 29.06.2023р.- на 29хв., 03.07.2023р.-на 28 хв., 05.07.2023р.- на 6 хв., 12.07.2023р.- на 10 хв., 13.07.2023р. на 9хв., 14.07.2023р. -на 9хв.), а також самовільне залишення робочого місця (07.07.2023р). на підставі статті 147 та 149 Кодексу законів про працю України, ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», розділів ІІІ, VIІ Правил внутрішнього розпорядку працівників Великобуялицької сільської ради, п.п. 4.2., 4.3. Посадової інструкції начальника фінансового відділу, звільнено 14.07.2023 року ОСОБА_1 , начальника фінансового відділу за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало систематичне запізнення на роботу. При цьому, вказуючи про систематичність неналежного виконання посадових обов`язків, відповідач в оскаржуваному розпорядженні послався на те, що позивача вже притягувалося до дисциплінарної відповідальності на підставі розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №74 від 07.07.2023 року «Про оголошення догани».

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Отже, по-перше, відповідачем було звільнено позивача за порушення, за які до нього раніше не застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як свідчать матеріали справи, підставою для внесення розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №74 від 07.07.2023 року «Про оголошення догани», який начебто свідчив про повторність невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків, є порушення етики працівника органу місцевого самоврядування.

По-друге, фактично відповідачем було звільнено позивача за порушення, які вчинені ним раніше, ніж притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з розпорядженнями від 07.07.2023 року, що суперечить умовам, передбаченим у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП для звільнення працівника, на яких було наголошено Великою Палатою Верховного Суду у згаданій вище постанові.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позивача протиправно звільнено на підставі пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП, а тому оскаржуване розпорядження в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №78-к «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що працівник може бути звільнений за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю).

Щодо посилання відповідача на порушення трудової дисципліни та запізнення на роботу, суд окремо зазначає наступне.

Жодних актів щодо відсутності на робочому місці чи то запізнення на роботу відповідачем відносно позивача складено не було. Так само як і не було доповідних записок зі сторони колег, підлеглих, керівництва відносно даних порушень позивачкою трудового розпорядку, що дає підставу говорити про незафіксування здійснених порушень, а отже і про їх відсутність.

Крім того, відповідачем взагалі не встановлювалось поважність причин відсутності позивача на робочому місці.

Частиною першою статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 по справі «Олександр Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, у разі визнання незаконним та скасування акту суб`єкта владних повноважень, відповідно до якого особу було звільнено із займаної посади, ефективним способом захисту та поновлення порушених прав в даному випадку буде поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконного звільнено.

У даному випадку позивач підлягає поновленню на посаді начальниці фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області з 14.07.2023 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №80, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2023 року в.о. сільського голови Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області Іванова І. видала розпорядження №80, яким зобов`язала головного спеціаліста по програмному забезпеченню ОСОБА_11 здійснити моніторинг явки на роботу посадових осіб місцевого самоврядування Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області згідно даних систем відеоспостереження за період з 23.06.2023 року по 12.07.2023 року.

12.07.2023 року головний спеціаліст по програмному забезпеченню ОСОБА_11 надав доповідну записку разом з цифровим та паперовим носіями з матеріалами за період з 23.06.2023 року по 12.07.2023 року.

Слід зазначити, що позов, предметом якого є рішення суб`єкта владних повноважень, ненормативний акт, що застосовується одноразово, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Приписами ч.2 ст.235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 р. затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

У відповідності до абз.3 п.2 Порядку № 100 збереження заробітної плати "у всіх інших випадках" (до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу), середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплат.

Згідно із п.5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку № 100, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Конституційний Суд України зробив висновок, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто всіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Тобто Конституційний Суд України фактично зробив висновок, що навіть у разі невиконання трудової функції не з власної вини, він вважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.

У свою чергу, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

На думку суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Згідно довідки начальника Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області заробітна плат ОСОБА_1 за два місяці, що передували звільненню, складає:

травень 2023 року 13036,84 грн;

червень 2023 року 19622,50 грн,

Розмір середньоденного грошового забезпечення становить 989,68 грн ((13036,84 грн + 19622,50 грн = 32659,34 грн) : 33 день (травень 2023 року - 11 днів, червень 2023 року -22 дні)).

Період вимушеного прогулу з 14.07.2023 року по 11.06.2024 року (день ухвалення судового рішення) складає 238 робочих днів (робочі днів в 2023 році: в липні - 12, в серпні 23, у вересні-21, в жовтні -22, в листопаді - 22, в грудні - 21; робочі днів в 2024 році: в січні- 23, в лютому - 21, в березні - 21, в квітні - 22, в травні - 23, в червні до дня винесення рішення 7).

Сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу становить 235543,84 грн (989,68 грн х 238 днів = 235543,84 грн).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 235543,84 грн.

У відповідності до п.п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.

Суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області з 14.07.2023 року та в частині стягнення з Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 16329,67 грн.

Розмір заробітної плати за один місяць складає 16329,67 (13036,84 грн + 19622,50 грн) / 2).

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 107000,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, згідно ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, у практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89; від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Між тим, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.

Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 22 січня 2020 року (справа № 560/798/16-а).

В даному випадку, як зазначено вище, у межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень протиправно звільнено позивача зі служби, а тому суд робить висновок про те, що отримані негативні емоції позивача у межах спірних правовідносин перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями суб`єкта владних повноважень, а відтак безумовно завдали йому моральної шкоди.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має право на компенсацію завданої йому моральної шкоди у межах спірних правовідносин.

При цьому, на переконання суду, компенсація позивачу завданої моральної шкоди, у сумі 5000,00 грн, є справедливою та співмірною у межах спірних правовідносин.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за звернення до суду з даним позовом, сплачено судовий збір у загальному розмірі 3220,80 грн., а саме за вимоги про визнання протиправними та скасування розпоряджень №74 від 07.07.2023 року «Про оголошення догани» та №80 від 11.07.2023 року, та про стягнення моральної шкоди.

На підставі викладеного, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2147,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 139, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області (вул. Преображенська, 118, с. Великий Буялик, Березівський р-н, Одеська обл., 67224, код ЄДРПОУ: 04378416) про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №74 від 07.07.2023 року «Про оголошення догани».

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області №78 від 14.07.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області з 14.07.2023 року.

Стягнути з Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.07.2023 року по 11.06.2023 року в сумі 235543 (двісті тридцять п`ять тисяч п`ятсот сорок три) грн. 84 коп. з відповідним відрахуванням встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника фінансового відділу Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області з 14.07.2023 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 16329 (шістнадцять тисяч триста двадцять дев`ять) грн. 67 коп. з відповідним відрахуванням встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області (вул. Преображенська, 118, с. Великий Буялик, Березівський р-н, Одеська обл., 67224, код ЄДРПОУ: 04378416) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147 (дві тисяч сто сорок сім) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.06.2024 року.

Суддя Г. В. Лебедєва