Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 11.06.2024 Справа № 336/1803/24
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 22-ц/807/1363/24 Головуючий у 1-й інстанції: Вайнрайх Л.А.
Є.У.№ 336/1803/24 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуюча: Кочеткової І.В.,
суддів: Гончар М.С.,
Подліянової Г.С.,
розглянувши впорядку спрощеногописьмовогопозовного провадженняцивільну справуза позовом Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,
за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2024 року,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2024 року Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави надміру виплачені кошти допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у сумі 20 000,00 гривень.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що на обліку в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради знаходиться особова справа по призначенню допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 , яка є внутрішньо переміщеною особою згідно з довідкою від 01.11.2022 №2302-5002288271, виданою управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району. На підставі заяви від 01.11.2022 відповідачці призначена і виплачувалася допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам у сумі 2 000,00 гривень на дорослу особу щомісячно.
Згідно з рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 №71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» та Положення про Департамент (опубліковано у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради в мережі Internet) Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради є правонаступником, зокрема, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району.
Допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам призначається та виплачується відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 №332, зі змінами.
У серпні 2023 року за результатами проведеної Міністерством соціальної політики України перевірки виявлено, що громада, у якій зареєстрована відповідач, не входить до зони бойових дій, відповідно, ОСОБА_1 з 01.11.2022 не мала права на отримання допомоги. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309. Згідно з довідкою-розрахунком від 14.09.2023 відповідачці надміру перераховані (виплачені) бюджетні кошти в сумі 20 000,00 грн. за період з 01.11.2022 по 31.08.2023. Повідомлення про припинення надання та повернення надміру отриманої допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання неодноразово направлені поштою на адресу проживання відповідачки, але кошти у добровільному порядку на рахунок позивача не повернені.
На підставі викладеного, керуючись ст.257, 1212, 1215 ЦК України, Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 №332, позивач просив стягнути зазначену суму в інтересах держави та задовольнити позов.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду в скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову, адже відповідачка не надала відомостей про те, що громада, у якій була зареєстрована відповідач з 01.11.2022 року вже не входить до зони бойових дій, а тому відпала підстава для нарахування їй допомоги як ВПО.
Копія апеляційної скарги і ухвала про відкриття апеляційного провадження отримані відповідачем 01.06.2024. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи. Отримані нею кошти є допомогою на проживання ВПО та відповідно до ст.1215 ЦК України поверненню не підлягають. Доказів наявності лічильної помилки та недобросовісності набувача позивач суду не надав. Позивачем не доведено, що УСЗН не мало можливості відслідковувати внесення змін до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення бойових дій або які перебувають у тимчасовій окупації і відповідно припинити виплату допомоги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Встановлено, що згідно з рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 №71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» та Положення про Департамент, досліджених судом, Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради є правонаступником, зокрема, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району.
На обліку в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради у зв`язку із призначенням допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі перебуває ОСОБА_1 на підставі довідки від 01.11.2022 №2302-5002288271, виданої управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району.
На підставі заяви №2696 від 01.11.2022 відповідачці призначена і виплачувалася допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам у сумі 2 000,00 гривень з 01.11.2022 на дорослу особу щомісячно (рішення №52302-17634582-2022-1 від 27.11.2022 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання).
У заяві про надання допомоги на проживання ВПО ОСОБА_1 своїм підписом засвідчила, що усвідомлює, що наведені нею відомості, які вплинули на надання допомоги, будуть перевірені згідно з законодавством, ознайомлена із умовами надання допомоги, надає згоду на обробку персональних даних відповідно до закону.
У серпні 2023 року за результатами проведеної Міністерством соціальної політики України перевірки виявлено, що громада, у якій зареєстрована відповідачка, не входить до зони бойових дій, відповідно, ОСОБА_1 з 01.11.2022 не мала права на отримання допомоги.
За даними наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 25.04.2022 № 75, зареєстрованого в МЮУ 25 квітня 2022 р. за № 453/37789 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 жовтня 2022 року» зі змінами (до втрати чинності наказом) та наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в МЮУ 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (яким скасовано попередній наказ), станом на час призначення та виплати ОСОБА_1 соціальної допомоги вказаного різновиду, до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, м.Дніпро Дніпропетровської області не включено (Дніпровська міська територіальна громада територіальна громада в Україні, в новоствореному Дніпровському районі Дніпропетровської області, з адміністративним центром у місті Дніпро).
За даними повідомлення про проведену верифікацію внутрішньо переміщеним особам за підписом начальника відділу Л.Вербицької та головного спеціаліста Ю.Маленко УСЗН Департаменту соціального захисту населення ЗМР стосовно перевірки, проведеної Міністерством соціальної політики України, виявлено, що громада не входить до зони бойових дій, відповідно, з 01.11.2022 особа не мала права на отримання допомоги. Прийнято рішення про зупинення справи з 01.09.2023 та виставлення надмірно нарахованих коштів ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою-розрахунком від 14.09.2023 по особовому рахунку № НОМЕР_1 відповідачці за період з 01.11.2022 по 31.08.2023 перераховані грошові кошти за рахунок коштів бюджету, а саме допомога на проживання ВПО.
18.09.2023, 08.11.2023 та 05.12.2023 на адресу фактичного проживання відповідачки позивачем скеровано повідомлення про припинення надання Департаментом та повернення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, за змістом якого виплата допомоги ОСОБА_1 припинена з 01.09.2023, надміру перераховані бюджетні кошти їй потрібно повернути до 20.11.2023. Листування з відповідачкою проводилось за допомогою месенджеру «Viber»
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що листування за допомогою месенджеру «Viber» не може бути визнано належним та допустимим доказом із урахуванням загальних положень про доказування (ст.76-81 ЦПК України).
Предметом позову є стягнення з відповідачки суми безпідставно нарахованої та виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Підставою для звернення до суду є встановлення з боку позивача відсутності підстав для виплати вказаного різновиду допомоги ОСОБА_1 та неможливість стягнення безпідставно сплачених сум допомоги в позасудовому порядку.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що за відсутності зловживань (недобросовісності) з боку відповідачки підстави для стягнення з неї виплачених сум допомоги, призначення, нарахування та виплата якої здійснювалось управлінням соціального захисту населення за територіальністю фактичного проживання ОСОБА_1 з використанням дискреційних повноважень при прийнятті відповідного рішення, відсутні.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Ч.1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.2,3,6 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Як передбачено ч.1,2 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
Крім того, за положеннями ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Також, за положеннями ст.1212, 1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері соціального забезпечення громадян (враховуючи правовідносини між сторонами та час їх виникнення) регулюються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Постановою КМУ від 20.03.2022 №322 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». Цей Закон, як вказано у преамбулі, визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Вказаною Постановою КМУ (п.1) затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; Порядок використання коштів державного бюджету для надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Статтею 3 та 5 Закону визначено, що формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за такими принципами: забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного; законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів; диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів; наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення; соціального партнерства; гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні; урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин. Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.
За приписами ч.1,2 ст.17, ч.1 ст.20 Закону основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.
Відповідно до ст.22 Закону розмежування повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері формування та застосування нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій визначається відповідно до Конституції України та законів України. Координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, що відповідають за реалізацію державної політики у сфері фінансів та соціального захисту. Порядок надання відповідних соціальних гарантій, пільг встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказаний вище Порядок №322 визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога). Так, п.2 Порядку визначено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням (п.3). Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20 травня 2022 р. заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації. Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 р. № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. У разі включення територіальної громади до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), допомога надається з 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідну громаду включено до такого переліку.
Крім того, за змістом п.6,8,10 Порядку №322 визначено, що для отримання допомоги внутрішньо переміщена особа заповнює заяву, яка формується засобами Порталу Дія. Заява про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 може бути також подана до органу соціального захисту населення, уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг. Допомога призначається органом соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дати надходження заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. За наявності у сформованих Мінцифри переліках внутрішньо переміщених осіб всієї необхідної інформації для призначення і виплати допомоги орган соціального захисту населення забезпечує призначення такої допомоги за відповідний період. У разі відсутності у зазначених переліках необхідної інформації або некоректності її викладення орган соціального захисту населення за наявності засобів зв`язку інформує внутрішньо переміщену особу, включену до сформованого Мінцифри переліку, про надання такою особою необхідної інформації для призначення допомоги за відповідні періоди, а у разі невключення інформації про особу до переліку така особа додатково подає інформацію, збережену на носіях, що підтверджує факт подання заяви засобами Порталу Дія.
Перевірка відомостей, зазначених внутрішньо переміщеною особою в заяві, проводиться органами соціального захисту населення, уповноваженою особою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг під час формування та подання заяви засобами Порталу Дія.
У разі виявлення помилки у персональних даних одержувача, даних номера банківського рахунка (за стандартом IBAN) або категорії одержувача (працездатна особа, дитина, особа з інвалідністю) орган соціального захисту населення проводить коригування відповідної інформації та здійснює перерахунок розміру допомоги (з урахуванням раніше виплачених сум допомоги). Державне підприємство «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики» на підставі списків, отриманих від органів соціального захисту населення або централізованого нарахування допомоги внутрішньо переміщеним особам відповідно до абзацу другого пункту 9 цього Порядку, щомісяця до 2, 12 і 22 числа формує Реєстри внутрішньо переміщених осіб, які звернулися щодо виплати допомоги на проживання, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку через АТ «Ощадбанк» на банківський рахунок (за стандартом IBAN) у банку, в якому відкрито рахунок одержувача.
Крім того, згідно з п.11 Порядку, у разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Повернення одержувачами коштів виплаченої їм допомоги проводиться на рахунок Мінсоцполітики, відкритий в органах Казначейства.
Пунктом 1 частини 1 статті 1215 ЦК України передбачено, що не підлягають поверненню, зокрема, безпідставно набуті допомоги, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Вказана норма не застосовується у разі зловживань та недобросовісної поведінки набувача допомоги.
На правильне застосування вказаних норм звертав увагу Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року за наслідками розгляду справи № 545/163/17 (касаційне провадження № 61-33727сво18).
Колегія суддів вважає, що зловживанням або недобросовісністю з боку набувача соціальної допомоги в розумінні норм цивільного законодавства, зокрема, Порядку №332, є,подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.
Встановивши, що стороною позивача у встановленому законом порядку не доведено факту зловживань з боку відповідачки, винність її дій чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних, що призвело до безпідставного отримання соціальних виплат.
Тому, суд першої інстанції дійшов до законних та обґрунтованих висновків, які не спростовуються доводами, які наведені в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).
Матеріали справи не містять жодних доказів, що підтверджують виникнення помилки при нарахуванні допомоги відповідачці та дозволяють з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, або помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків певними службовими особами, відповідальними за призначення й нарахування допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.
Відтак, аналіз викладеного свідчить, що Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради не довів ані під час розгляду в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду свого права на стягнення з відповідачки нарахованої та виплаченої їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Тому на підставі норм статей 374, 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради залишити без задоволення.
Рішення Шевченкеівсько районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2024 по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: М.С.Гончар
Г.С.Подліянова
