П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 990SCGC/2/23

Провадження № 11-194сап23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідачки Усенко Є. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Шевцової Н. В.

за участю:

секретаря судового засідання Проценко Р. А.,

скаржника - не з`явився,

представника Вищої ради правосуддя Белінської О. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 23.11.2023 № 1117/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24.03.2021 № 683/3дп/15-21 про притягнення судді Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі також - скаржник) звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 23.11.2023 № 1117/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24.03.2021 № 683/3дп/15-21 про притягнення судді Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - оскаржуване рішення).

2. Це рішення Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 оскаржує з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон України «Про Вищу раду правосуддя»).

3. На обґрунтування наведених у скарзі вимог ОСОБА_1 зауважує, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. На думку скаржника, Вища рада правосуддя не надала належної оцінки його доводам щодо безпідставного притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

4. Обґрунтовуючи цей довід, ОСОБА_1 наводить такі мотиви:

4.1. Як у рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі - Дисциплінарна палата) від 24.03.2021 № 683/3дп/15-21, так і в оскаржуваному рішенні зазначено, що суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1, порушивши норми статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не розглянув клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у строк, передбачений главою 18 КПК, не призначив підготовче судове засідання у кримінальній справі № 297/1597/19, хоча з 27.07.2020 (дата надходження до провадження судді ОСОБА_1 кримінальної справи № 297/1597/19) до 03.08.2020 (дата початку відпустки судді ОСОБА_1) він працював ще п`ять днів. За висновком дисциплінарного органу, невжиття суддею Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 заходів щодо своєчасного розгляду клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призвело до порушення строку його розгляду і стало підставою для звільнення вказаних осіб із-під варти.

4.2. Скаржник стверджує, що такий висновок не ґрунтується на законі, оскільки станом на 27.07.2020 кримінальна справа № 297/1597/19 (кримінальне провадження № 12019070060000467) ще не була призначена до судового розгляду, а відтак щодо розгляду клопотання прокурора підлягали застосуванню положення статті 315 КПК, а не статті 331 цього Кодексу.

Так, стаття 331 КПК регулює питання обрання, скасування та зміни запобіжного заходу в кримінальному провадженні під час судового розгляду.

Стаття ж 315 КПК (у редакції, яка підлягала застосуванню при розгляді клопотання прокурора у кримінальній справі № 297/1597/19) [Вища рада правосуддя, однак, при розгляді справи керувалася нормами КПК у чинній редакції] не передбачала розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою під час підготовчого судового засідання (норми цієї статті передбачали розгляд лише клопотання про обрання, зміну чи скасування заходу забезпечення кримінального провадження).

Вважаючи, що розгляд судом клопотання про продовження строку тримання під вартою на стадії підготовчого судового провадження у порядку, передбаченому статтею 331 КПК, порушує такі загальні засади кримінального провадження, як верховенство права та законність, ОСОБА_1 зазначає, що, не застосувавши норми цієї статті щодо розгляду клопотання прокурора, він не порушив вимог КПК.

4.3. Окрім того, скаржник зазначає, що положення частини першої статті 314 КПК наділяють суддю дискреційними повноваженнями щодо призначення підготовчого судового засідання у межах строку від одного до п`яти днів з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Посилаючись на правила обчислення строків, установлених частинами п`ятою, сьомою статті 115 КПК, ОСОБА_1 зауважує, що останнім днем п`ятиденного строку для признання підготовчого судового засідання у кримінальній справі № 297/1597/19 було 01.08.2020, тобто неробочий день. У зв`язку із цим, ураховуючи, що з 03.08.2020 по 04.09.2020 він перебував у щорічній відпустці, скаржник вважає, що призначив підготовче судове засідання у кримінальній справі № 297/1597/19 на 17.09.2020 відповідно до норм КПК.

4.4. У продовження наведеного ОСОБА_1 зазначає, що згідно із частиною першою статті 314 КПК суд зобов`язаний викликати в підготовче судове засідання учасників судового провадження. Виклик учасників кримінальної справи № 297/1597/19 на будь-який із днів з 27.07.2020 по 31.07.2020 був би неможливим без порушення частини восьмої статті 135 КПК, якою встановлено, що особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом.

4.5. Звертає увагу скаржник і на те, що вимога частини четвертої статті 199 КПК (у взаємозв`язку з положеннями частини першої статті 186 КПК) щодо розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин (з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого; з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі; з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання) не стосується розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, яке заявлене на стадії підготовчого судового провадження.

Відтак, стверджує ОСОБА_1 , висновок Дисциплінарної палати та Вищої ради правосуддя, що він порушив норми статей 186, 331 КПК, не призначивши підготовче судове засідання у кримінальній справі № 297/1597/19 відповідно до статті 314 КПК та не розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є необґрунтованим та хибним.

4.6. Також скаржник звертає увагу на ненадання Вищою радою правосуддя належної оцінки його доводам щодо того, що, по-перше, доповідачем у відкритому стосовно нього дисциплінарному провадженні був Матвійчук В. В. , який був обраний членом Вищої ради правосуддя всеукраїнською конференцією прокурорів, що дає йому ( ОСОБА_1 ) підстави стверджувати про упередженість доповідача у дисциплінарній справі при розгляді скарги прокурора.

По-друге, дисциплінарна справа щодо нього була розглянута Дисциплінарною палатою з порушенням статей 30, 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (далі - Регламент). Так, повідомлення від 15.03.2021 (вихідний № 8681/0/9-21), що засідання Дисциплінарної палати відбудеться 24.03.2021 о 10:00, він отримав лише 23.03.2021, що унеможливило подання ним клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції у строк, передбачений пунктом 5.24 Регламенту. З приводу надсилання 19.03.2021 на електронну адресу Берегівського районного суду Закарпатської області повідомлення про таке засідання ОСОБА_1 зазначає, що навіть у цьому випадку він був повідомлений усього за чотири дні до проведення засідання, оскільки за загальним правилом при обчисленні строків не береться до уваги той день, від якого починається строк, що також унеможливило подання ним клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції у строк, передбачений пунктом 5.24 Регламенту. З`явитися ж на засідання Дисциплінарної палати у місто Київ він об`єктивно не зміг через установлення з 08.03.2021 на території Закарпатської області «червоного» рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19. Таким чином, він фактично був позбавлений можливості взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати, на якому розглядалася дисциплінарна справа щодо нього, що призвело до порушення його права на захист.

4.7. Скаржник звертає увагу суду на те, що відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вирішення питання щодо наявності чи відсутності в діях судді складу дисциплінарного проступку, його юридичної кваліфікації, обрання конкретного виду стягнення є виключними повноваженнями Вищої ради правосуддя та її дисциплінарних органів. Проте рішення цих органів, як і акти інших суб`єктів владних повноважень, не можуть бути свавільними й необґрунтованими, а мають насамперед відповідати суті застосованих правових норм. У випадку коли судді ставиться за провину допущене під час здійснення правосуддя порушення прав і свобод людини, такі висновки Вищої ради правосуддя не можна вважати обґрунтованими, якщо вони не містять переконливих аргументів щодо впливу дій судді, оцінених як дисциплінарний проступок, на ці права і свободи, а також не узгоджуються з нормами матеріального та/або процесуального права, якими встановлено гарантії їх захисту.

Позиція Вищої ради правосуддя

5. 23.02.2024 до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив Вищої ради правосуддя на скаргу ОСОБА_1 , у якому Вища рада правосуддя просить залишити скаргубез задоволення, а рішення від 23.11.2023 № 1117/0/15-23 - без змін.

6. Вища рада правосуддя зауважує, що зазначене рішення прийнято її повноважним складом та підписано всіма членами, які брали участь у його ухваленні. Суддю ОСОБА_1 було повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. У засіданні Вищої ради правосуддя 23.11.2023 скаржник узяв участь у режимі відеоконференції.

7. Посилаючись на обставини, встановлені в дисциплінарному провадженні, мотиви та висновки, викладені в рішенні від 23.11.2023 № 1117/0/15-23, Вища рада правосуддя вважає безпідставними наведені у скарзі ОСОБА_1 доводи, мотивуючи свою позицію такими аргументами.

7.1. Твердження судді ОСОБА_1, що повідомлення Дисциплінарної палати про засідання 24.03.2021 він отримав лише 23.03.2021, що унеможливило його участь у засіданні в режимі відеоконференції, не спростовують своєчасне його повідомлення про це засідання. Дисциплінарна палата своєчасно і належним чином повідомила суддю ОСОБА_1 про дату та час засідання з розгляду його дисциплінарної справи з використанням усіх можливих засобів, зокрема 19.03.2021 - електронною поштою на адресу Берегівського районного суду Закарпатської області, а також шляхом оприлюднення відповідного повідомлення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Суддя ОСОБА_1 не спростовує факту надсилання 19.03.2021 електронною поштою на офіційну електронну адресу Берегівського районного суду Закарпатської області повідомлення про засідання Дисциплінарної палати, призначене на 24.03.2021, а також факту його обізнаності про таке засідання за 4 дні до дня його проведення, що дає підстави вважати, що в судді було достатньо часу для подання клопотання про участь у розгляді дисциплінарної справи в режимі відеоконференції.

7.2. Помилковими є твердження судді ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 30 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» він мав бути повідомлений про засідання Дисциплінарної палати за 10 календарних днів до дня його проведення, оскільки вказаний строк встановлений для повідомлення саме тих осіб, питання щодо яких має розглядатися пленарним складом Вищої ради правосуддя.

За наявності інформації про надходження на електронну адресу Вищої ради правосуддя клопотання судді ОСОБА_1 про відкладення розгляду дисциплінарної справи на інший час у зв`язку з неможливістю взяти участь у засіданні 10.03.2021 через отримання ним повідомлення про розгляд справи лише 09.03.2021 та висловлення суддею бажання взяти участь у розгляді дисциплінарної справи в режимі відеоконференції Дисциплінарна палата відклала розгляд дисциплінарної справи на 24.03.2021 з метою забезпечення права судді на захист. Ураховуючи, що суддя, будучи належним чином повідомлений про розгляд дисциплінарної справи, повторно не з`явився в засідання Дисциплінарної палати, про причини неявки не повідомив, а будь-яких заяв чи клопотань від нього не надійшло, Дисциплінарна палата ухвалила обґрунтоване рішення щодо розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді ОСОБА_1 .

7.3. Щодо упередженості, на думку скаржника, члена Вищої ради правосуддя Матвійчука В. В. Вища рада правосуддя звертає увагу, що суддя ОСОБА_1 не скористався правом заявити відвід Матвійчуку В. В. , якщо мав сумніви щодо його неупередженості. Скаржник не наводить будь-яких обґрунтованих доводів, які свідчили б про можливу упередженість члена Вищої ради правосуддя Матвійчука В. В. Один лише факт обрання Матвійчука В. В. членом Вищої ради правосуддя всеукраїнською конференцією прокурорів не може вказувати на його особисту (пряму чи побічну) зацікавленість щодо результату розгляду дисциплінарних скарг, що надходять до Вищої ради правосуддя від прокурора, зокрема скарги, з перевіркою відомостей у якій було відкрито дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 .

7.4. Вища рада правосуддя наголошує, що, отримавши справу № 297/1597/19 після розгляду судом 27.07.2020 питання про відвід, суддя ОСОБА_1 мав усвідомлювати, що залишалось 5 робочих днів до двох запланованих ним відпусток, між якими не було перерв хоча б один робочий день та тривалість кожної з яких становила більше чотирнадцяти календарних днів, тому це може перешкодити розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою у строки, встановлені процесуальним законом.

7.5. Невиконання суддею ОСОБА_1 вимог статті 314, частини четвертої статті 28 КПК щодо призначення підготовчого судового засідання у справі № 297/1597/19, зокрема й для розгляду клопотання прокурора, свідчить, що суддею не було належним чином організовано здійснення судового провадження у вказаній справі. Пояснення судді ОСОБА_1, що після виходу з відпустки (яка тривала з 03.08.2020 до 04.09.2020) він мав право призначити підготовче судове засідання у справі № 297/1597/19 на 17.09.2020, є додатковим підтвердженням, що він усвідомлював, що підготовче судове засідання відбудеться через місяць після закінчення строку тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою (16.08.2020), тобто що фактично клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою вказаних осіб розглянуте не буде, оскільки частиною п`ятою статті 202 КПК визначено, що у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

7.6. Вища рада правосуддя визнає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про помилковість висновку Дисциплінарної палати в рішенні від 24.03.2021 про недотримання ним щодо розгляду клопотання прокурора вимог статті 186, частини третьої статті 331 КПК. Однак це не впливає на правильність установлених обставин стосовно того, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушив вимоги КПК, оскільки в будь-якому разі цей суддя зобов`язаний був призначити підготовче засідання у справі № 297/1597/19 у строк, визначений статтею 314 цього Кодексу, та першочергово (як це регламентовано частиною четвертою статті 28 КПК) розглянути це клопотання до закінчення дії ухвали Закарпатського апеляційного суду від 18.06.2020, якою строк тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було встановлено до 16.08.2020. При цьому він як суддя мав реальну та об`єктивну можливість розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою протягом 5 робочих днів (із 27.07.2020 до 03.08.2020), оскільки у вказаний період згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суддя ОСОБА_1 розглядав інші судові справи та ухвалив 31 судове рішення. До того ж, як вважає дисциплінарний орган, вирішення питання за клопотанням прокурора не було складним ні з правового, ні з фактичного погляду; у справі не існувало обставин, що об`єктивно ускладнювали її розгляд, окрім поведінки головуючого судді стосовно організації своєї роботи щодо своєчасного розгляду і вирішення судової справи (клопотання прокурора), дотримання прав учасників провадження.

7.7. Стосовно доводу ОСОБА_1 , що виклик учасників кримінального провадження на будь-який із днів з 27.07.2020 по 31.07.2020 був би неможливим без порушення вимог частини восьмої статті 135 КПК, то Вища рада правосуддя звертає увагу на те, що будь-яких фактичних даних, які б свідчили про вжиття скаржником заходів для виклику учасників кримінального провадження задля розгляду клопотання прокурора хоча б в один зі способів, передбачених цією статтею (вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону чи телеграмою) не встановлено.

7.8. Вища рада правосуддя висловилася на підтримку свого рішення щодо висновку, що суддя ОСОБА_1 мав розуміти та міг передбачити, що невиконання чи неналежне виконання ним вимог статті 314 КПК стосовно розгляду клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою осіб, обвинувачених у вчиненні тяжкого злочину, до 16.08.2020 (закінчення строку дії ухвали Закарпатського апеляційного суду від 18.06.2020) призведе до звільнення з-під варти цих осіб, що свідчить про недбалість судді.

Вказані дії судді (як зазначено у відзиві на скаргу) утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Рух скарги

8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 01.02.2024 відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 23.11.2023 № 1117/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24.03.2021 № 683/3дп/15-21 про притягнення судді Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», а ухвалою від 05.03.2024 призначила розгляд справи в судовому засіданні.

16.04.2024 до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання скаржника, в якому він повідомляє про неможливість з`явитися в судове засідання, призначене на 18.04.2024, у зв`язку із чим просить суд розглянути подану ним скаргу без його участі, скаргу підтримує в повному обсязі.

Обставини справи

9. ОСОБА_1 рішенням Закарпатської обласної ради народних депутатів від 24.01.1992 обраний народним суддею Берегівського районного народного суду, Постановою Верховної Ради України від 07.02.2002 № 3060-ІІІ призначений на посаду судді Берегівського районного суду Закарпатської області безстроково.

10. Ухвалою Закарпатського апеляційного судувід 18.06.2020 у справі № 297/1597/19 вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.10.2019 стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК), скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання. У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Джуган Н. Б. про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовлено. Строк тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено до 16.08.2020.

11. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2020 кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 КК, передано для розгляду судді ОСОБА_1

12. Ухвалою судді Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 від 06.07.2020 підготовче судове засідання призначено на 20.07.2020 в режимі відеоконференції за участю обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надано відповідне доручення Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань № 9».

13. Наказом голови Берегівського районного суду Закарпатської області від 09.07.2020 № 158/2020/01.1-11/64 судді ОСОБА_1 була надана частина основної щорічної відпустки тривалістю 13 робочих днів із 03.08.2020 до 19.08.2020; а наказом від 09.07.2020 № 158/2020/01.1-11/64 - частина основної щорічної відпустки тривалістю 15 календарних днів із 20.08.2020 до 04.09.2020.

14. 17.07.2020 прокурор подав до Берегівського районного суду Закарпатської області клопотання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою на два місяці у зв?язку з перебуванням судді ОСОБА_1 у черговій відпустці із 03.08.2020 по 04.09.2020.

15. 17.07.2020 захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Джуган Н. Б. до суду подала заяву про відвід головуючого судді ОСОБА_1 у зв`язку з призначенням судового засідання в режимі відеоконференції без з`ясування думки обвинуваченого, який утримується під вартою.

16. Підготовче судове засідання, призначене на 20.07.2020, було відкладено до вирішення питання про заявлений головуючому судді відвід.

17. Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 23.07.2020 в задоволенні заяви захисника про відвід судді Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 відмовлено.

18. 27.07.2020 матеріали справи № 297/1597/19 повернуто судді ОСОБА_1 для продовження розгляду.

19. 27.07.2020 суддя ОСОБА_1 призначив розгляд справи № 297/1597/19 у підготовчому судовому засіданні на 17.09.2020.

20. 28.07.2020 на адресу виконувача обов`язків голови Берегівського районного суду ОСОБА_1 місцевою прокуратурою скеровано лист щодо вирішення питання про розгляд до 16.08.2020 клопотань прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

21. 30.07.2020 на адресу місцевої прокуратури надійшов лист судді ОСОБА_1 про неможливість розгляду клопотань прокурора про продовження строків тримання обвинувачених під вартою до проведення підготовчого судового засідання, зазначене вище звернення виконувача обов`язків керівника місцевої прокуратури розцінювалося ним як тиск на суд зі сторони обвинувачення.

22. 16.08.2020 обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були звільнені з-під варти.

23. 15.10.2020 та 23.10.2020 до Вищої ради правосуддя (за вхідними № 727/0/13-20, № 727/1/13-20) надійшли дисциплінарна скарга керівника Закарпатської обласної прокуратури Казака Д. І. на дії судді Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 та доповнення до неї.

24. У скарзі зазначено, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду кримінальної справи № 297/1597/19 допустив порушення норм процесуального права, а саме: не вжив заходів щодо розгляду клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 186 КК, у порядку, визначеному главою 18 КПК, та відповідно до вимог статей 199, 315, 331 цього Кодексу. На думку автора скарги, внаслідок того, що суддя ОСОБА_1 не розглянув клопотання прокурора, зазначені особи були звільнені з-під варти, що фактично унеможливило подальше здійснення процесуальних дій прокурором. Прокурор вважав, що суддя ОСОБА_1 істотно порушив норми процесуального права, що унеможливило реалізацію стороною обвинувачення наданих їй процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК.

25. За результатами розгляду дисциплінарної справи рішенням Дисциплінарної палати від 24.03.2021 № 683/3дп/15-21 суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

26. Підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали встановлені Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної справи обставини, які (згідно з висновком дисциплінарного органу) свідчили про вчинення суддею дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом).

27. Відповідно до висновку Дисциплінарної палати склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», полягав у тому, що всупереч вимогам частин другої, третьої статті 331 КПК суддя ОСОБА_1 не вирішив питання щодо розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , обвинувачених у кримінальному провадженні (справа № 297/1597/19), що призвело до звільнення їх з-під варти, а відтак унеможливило реалізацію прокурором як учасником судового процесу наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

28. Що ж до вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Дисциплінарна палата зазначила, що суддя не вжив належних і дієвих заходів для забезпечення розгляду справи № 297/1597/19 у строк, визначений процесуальним законодавством, а саме: у встановлений частиною другою статті 331 та статтею 186 КПК строк (невідкладно, але не пізніше 72 годин з моменту надходження клопотання про застосування запобіжного заходу) не розглянув клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до закінчення дії ухвали Закарпатського апеляційного суду від 18.06.2020.

29. Дисциплінарна палата відхилила доводи судді з приводу неможливості належного повідомлення учасників судового процесу про призначення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до його виходу у відпустку, зазначивши, що такі доводи спростовуються матеріалами судової справи. Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчили б, що суддя вживав усіх можливих заходів щодо виклику в судове засідання учасників процесу задля розгляду клопотання прокурора з дотриманням норм КПК в порядку, визначеному главою 18 цього Кодексу.

30. Дисциплінарна палата взяла до уваги, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень суддя ОСОБА_1 з 27.07.2020 по 31.07.2020 (включно) розглядав інші справи, ухвалив 31 судове рішення, тоді як розгляд клопотання прокурора, яке підлягало негайному вирішенню, не був призначений, попри те що питання не було складним ні з правового, ні з фактичного погляду, а у справі не існувало обставин, що об`єктивно ускладнювали її розгляд.

31. Не встановивши в дисциплінарному провадженні обставин, які б свідчили, що порушення зазначених вище норм процесуального права суддею допущені умисно, Дисциплінарна палата виснувала, що таке мало місце через неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язків судді у кримінальному провадженні. Призначаючи підготовче судове засідання на 17.09.2020, він мав розуміти та міг передбачити, що невиконання чи неналежне виконання ним вимог статей 199, 314, 331 КПК під час розгляду клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у кримінальному провадженні до 16.08.2020 (строк тримання під вартою зазначених осіб відповідно до ухвали Закарпатського апеляційного суду від 18.06.2020) призведе до звільнення з-під варти обвинувачених у вчиненні тяжкого злочину, що свідчить про допущення суддею таких дій унаслідок недбалості.

32. Не погодившись із рішенням Дисциплінарної палати від 24.03.2021 № 683/3дп/15-21, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Вищої ради правосуддя.

33. За результатами розгляду скарги Вища рада правосуддя прийняла рішення від 23.11.2023 № 1117/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24.03.2021 № 683/3дп/15-21 про притягнення судді Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

34. У цьому рішенні Вища рада правосуддя з підстав, викладених у самому рішенні, погодилася з висновками Дисциплінарної палати, що невжиття суддею ОСОБА_1 заходів щодо розгляду клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призвело до порушення строку його розгляду і стало підставою для звільнення цих осіб з-під варти.

35. Вища рада правосуддя виходила з того, що, отримавши матеріали справи № 297/1597/19 після розгляду судом 27.07.2020 питання про його відвід, суддя ОСОБА_1 мав усвідомлювати, що залишалось 7 календарних днів (5 робочих днів) до двох запланованих ним відпусток, між якими не було перерв хоча б один робочий день та тривалість кожної з яких становила більше чотирнадцяти календарних днів, тому це може перешкодити розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою у строки, встановлені процесуальним законом.

Факт призначення суддею ОСОБА_1 27.07.2020 підготовчого судового засідання у справі № 297/1597/19 на 17.09.2020 згідно з висновком Вищої ради правосуддя виключав факт неусвідомлення ним того, що це не призведе до порушення строків вирішення клопотання прокурора, а відтак суддя ОСОБА_1 мав би призначити справу № 297/1597/19, у межах якої було заявлено клопотання, до розгляду до початку відпустки.

Невиконання суддею вимог статті 314, частини четвертої статті 28 КПК для призначення підготовчого судового засідання у справі № 297/1597/19 свідчить (відповідно до оскаржуваного рішення), що він неналежним чином організував здійснення судового провадження у зазначеній справі.

36. При цьому Вища рада правосуддя виходила з того, що вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії підготовчого судового провадження не суперечить Рішенню Конституційного Суду від 23.11.2017 № 1-р/2017 [відповідно до висновків Конституційного Суду України в цьому рішенні запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом] і що частиною третьою статті 331 КПК врегульовано питання продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час судового розгляду, що здійснюється за правилами глави 28 розділу IV цього Кодексу. Врахувавши, що порядок здійснення підготовчого засідання визначено нормами глави 27 розділу IV КПК, Вища рада правосуддя визнала помилковим висновок Дисциплінарної палати, що суддя ОСОБА_1 повинен був розглянути клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою відповідно до частин другої, третьої статті 331 цього Кодексу.

37. Вища рада правосуддя визнала помилковим також висновок Дисциплінарної палати про порушення суддею ОСОБА_1 норм статті 186 КПК, погодившись із доводами ОСОБА_1 щодо виключного переліку випадків, встановленого цією статтею, коли клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається судом невідкладно, але не пізніше 72 годин.

38. Водночас Вища рада правосуддя зазначила, що, незважаючи на те що чинний КПК не передбачає обов`язку суду розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою, заявленого на стадії підготовчого судового засідання, не пізніше 72 годин з моменту надходження відповідного клопотання, суддя ОСОБА_1 мав забезпечити розгляд клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в установлений цим Кодексом строк. При цьому розгляд такого питання має відбуватись відповідно до норм глави 18 КПК з обґрунтуванням наявності ризиків у кримінальному провадженні та необхідності подальшого застосування тримання під вартою.

39. Вища рада правосуддя виснувала, що в будь-якому разі суддя ОСОБА_1 зобов`язаний був призначити підготовче засідання у справі № 297/1597/19 у строк, визначений статтею 314 КПК, та першочергово (як це встановлено частиною четвертою статті 28 цього Кодексу) розглянути це клопотання до закінчення дії ухвали Закарпатського апеляційного суду від 18.06.2020, якою строк тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було встановлено до 16.08.2020.

40. Вища рада правосуддя погодилася з висновками Дисциплінарної палати, що суддя ОСОБА_1 мав реальну та об`єктивну можливість розглянути клопотання прокурора протягом 5 робочих днів (з 27.07.2020 до 03.08.2020), з огляду на розгляд ним у цей період інших справ (ухвалення 31 судового рішення), а також незначний ступінь складності вирішення клопотання і невстановлення обставин, які б свідчили про вжиття суддею усіх можливих процесуальних засобів щодо повідомлення учасників кримінального провадження № 120190700600000467 про призначення попереднього судового засідання у справі № 297/1597/19 задля розгляду клопотання прокурора.

41. Вища рада правосуддя відхилила доводи ОСОБА_1 , що він не був належним чином повідомлений про засідання Дисциплінарної палати, призначене на 24.03.2021, а також про упередженість доповідача у дисциплінарній справі Матвійчука В. В. з тих же підстав, про які зазначено у відзиві на скаргу ОСОБА_1 (викладені вище в пунктах 7.2, 7.3).

42. У підсумку Вища рада правосуддя виснувала, що суддею ОСОБА_1 допущено порушення норм процесуального права при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених, заявленого на стадії підготовчого судового засідання, проте такі дії судді не становлять дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

43. Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без задоволення з таких підстав та мотивів.

Щодо меж перегляду оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя

44. Згідно зі статтею 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

45. Статтею 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

46. Згідно із частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції від 21.12.2016, далі - так само) дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.

47. За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

48. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

49. Згідно із частиною першою статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

50. Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС) визначено, що на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

51. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

52. У пункті 123 рішення від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10.02.1983 у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14.11.2006 у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22.11.1995 у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

53. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

54. Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

55. Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

56. Належне здійснення правосуддя є обов`язком кожного судді, суддя не має права безпідставно ухилятися від розгляду судових справ, які перебувають у його провадженні. Обов`язок судді сумлінно виконувати покладені на нього обов`язки, регламентований відповідними процесуальними законами, передбачає, зокрема, дотримання ним порядку і строків розгляду судових справ, виготовлення судових рішень у строки, передбачені чинним законодавством, забезпечення можливості реалізації учасниками своїх процесуальних прав, у тому числі на участь у судових засіданнях та доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

57. Відповідно до статті 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

58. Статтями 22, 26 КПК передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

59. За приписами частини першої статті 28 КПК під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень (частина третя цієї статті).

Частиною четвертою статті 28 КПК встановлено, що кримінальне провадження, зокрема щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

60. Відповідно до частини першої статті 314 КПК після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку.

61. Згідно із частиною третьою статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

62. Розділом ІІ КПК передбачено, зокрема, порядок подачі, розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів.

63. Аналіз змісту диспозицій статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК [цими статтями визначені мета і підстава застосування запобіжних заходів (стаття 177), обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу (стаття 178), застосування запобіжного заходу (стаття 194), вимоги щодо ухвали про застосування запобіжного заходу (стаття 196), порядок продовження строку тримання під вартою (стаття 199)] дає підстави виснувати, що терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» за правовим значенням використовуються як синонімічні. Крім того, обрання є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження - вторинна стадія, яка настає, за певних умов, коли строк запобіжного заходу, зокрема тримання під вартою, закінчується.

64. Частиною п`ятою статті 202 КПК визначено, що у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

65. Наведеними нормами спростовується довід скаржника про неможливість розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою під час підготовчого судового засідання. Як уже зазначено, частина третя статті 315 КПК прямо вказує на можливість обрання, а відтак і продовження (з огляду на синонімічність цих термінів) запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, у підготовчому судовому засіданні, без жодного винятку, зокрема стосовно тримання під вартою чи продовження строку тримання під вартою.

66. Про можливість застосування судом запобіжного заходу - тримання під вартою на стадії підготовчого судового засідання за вмотивованим рішенням суду на підставі та в порядку, встановлених законом, зазначено і в Рішенні Конституційного Суду України від 23.11.2017 № 1-р/2017 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 КПК.

67. Як зазначено вище, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18.06.2020 у справі № 297/1597/19 строк тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено до 16.08.2020. Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 КК, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду судді ОСОБА_1, який 06.07.2020 призначив підготовче судове засідання у справі на 20.07.2020, яке, однак, не відбулося через заявлений судді відвід. Отримавши 27.07.2020 матеріали справи після розгляду заявленого відводу, суддя ОСОБА_1 призначив підготовче засідання на 17.09.2020, достеменно знаючи, що строк запобіжного заходу - тримання під вартою, обраного для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , збігає 16.08.2020, що 17.07.2020 прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою зазначених осіб саме у зв`язку з його, ОСОБА_1 , тривалою відпусткою (з 03.08.2020 по 04.09.2020).

68. Велика Палата погоджується з доводами Вищої ради правосуддя, що, отримавши матеріали справи № 297/1597/19 після розгляду судом 27.07.2020 питання про його відвід, суддя ОСОБА_1 мав усвідомлювати необхідність вжиття всіх можливих процесуальних заходів задля призначення розгляду клопотання прокурора до початку своєї відпустки з огляду на беззаперечну обізнаність щодо наслідків, які настануть, якщо клопотання не буде розглянуте. Проте жодних заходів щодо розгляду клопотання суддя ОСОБА_1 не вжив, що він не заперечує. Тим більше, з 27.07.2020 до 03.08.2020 суддя ОСОБА_1 працював усі 5 робочих днів, розглядав інші справи, а питання, яке підлягало вирішенню за клопотанням прокурора, не було таким, що мало значний ступінь складності.

69. Суддя ОСОБА_1 порушив норми КПК щодо розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки не призначив підготовче засідання у справі № 297/1597/19 у строк, визначений статтею 314 КПК (починаючи з 27.07.2020), та першочергово (як це вимагає частина четверта статті 28 КПК) не розглянув клопотання прокурора до закінчення строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , встановленого ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18.06.2020.

70. Доводи, викладені у скарзі судді ОСОБА_1 , не спростовують невиконання ним вимог статті 314 КПК, а також частини четвертої статті 28 цього Кодексу щодо призначення підготовчого судового засідання у справі № 297/1597/19 задля розгляду клопотання прокурора.

71. Велика Палата критично оцінює доводи судді ОСОБА_1 , що здійснення судом виклику учасників кримінального провадження на будь-який із днів у період із 27.07.2020 по 31.07.2020 було б неможливим без порушення вимог частини восьмої статті 135 КПК.

72. Так, відповідно до частини першої статті 135 КПК особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Частиною восьмою статті 135 КПК (у редакції, чинній на час подання прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою) визначено, що особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

73. Відповідно до частини першої статті 136 КПК належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

74. Суддя ОСОБА_1 не надав стверджувальних пояснень про те, що вжив хоча б якихось із передбачених КПК процесуальних заходів для повідомлення учасників кримінального справи № 297/1597/19 про призначення до розгляду клопотання прокурора у визначений законом строк чи строк, який з урахуванням певних обставин можна визнати розумним, незважаючи на звернення прокурора до судді із цього приводу.

75. Не заслуговують на увагу і доводи скаржника щодо упередженості члена Вищої ради правосуддя Матвійчука В. В . Вища рада правосуддя цілком обґрунтовано зазначає, що суддя ОСОБА_1 мав право заявити відвід Матвійчуку В. В. відповідно до статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо мав сумніви щодо його неупередженості, що, однак, не зробив.

ОСОБА_1 не навів обставин, які свідчили б про можливу упередженість доповідача в дисциплінарній справі - члена Вищої ради правосуддя Матвійчука В. В . Факт обрання Матвійчука В. В. членом Вищої ради правосуддя всеукраїнською конференцією прокурорів не може вказувати на його особисту, пряму чи непряму зацікавленість у результатах розгляду дисциплінарних скарг, що надходять до Вищої ради правосуддя від прокуратури, зокрема дисциплінарної скарги щодо ОСОБА_1 .

76. Велика Палата Верховного Суду визнає, що довід скаржника щодо неналежного його повідомлення Дисциплінарною палатою про засідання 24.03.2021 відповідає обставинам у дисциплінарній справі та нормам права. Так, відповідно до положень частини четвертої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (редакція від 21.12.2016, чинна станом на 24.03.2021) суддя має бути повідомлений про засідання Дисциплінарної палати не пізніше ніж за сім днів до дня його проведення в порядку, визначеному регламентом Вищої ради правосуддя, та шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Ця вимога закону стосується повідомлення судді про засідання Дисциплінарної палати у будь-якому випадку, зокрема, безвідносно до того, чи суддя вже викликався в попередні засідання, причини його неявки в попередні засідання тощо. Разом з тим оцінка судом неналежного повідомлення судді ОСОБА_1 про засідання Дисциплінарної палати в контексті підстави для скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя повинна враховувати, чи призвело таке неналежне повідомлення до порушення прав скаржника в дисциплінарній процедурі в цілому та чи вплинуло воно на результат дисциплінарного провадження.

77. Відповідно до пункту 13.9 глави 13 Регламенту (у редакції, чинній на час розгляду Вищою радою правосуддя скарги судді ОСОБА_1 на рішення Дисциплінарної палати) Вища рада правосуддя розглядає скарги на рішення Дисциплінарної палати у порядку, визначеному статтею 49 Закону, з урахуванням положень частини восьмої статті 51 Закону [Закону України «Про Вищу раду правосуддя»].

78. У свою чергу, статтею49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено порядок розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарною палатою. Тобто в засіданні Вищої ради правосуддя 23.11.2023 дисциплінарна справа судді ОСОБА_1 фактично була розглянута в повному обсязі. Скаржник брав участь у цьому засіданні, доводів, що йому не було забезпечено надання пояснень щодо обставин, установлених у дисциплінарній справі Дисциплінарною палатою, та (або) доказів на спростування висновків Дисциплінарної палати, не наводить. Про всебічний розгляд дисциплінарної справи Вищою радою правосуддя свідчить, зокрема, та обставина, що аргументи, наведені суддею ОСОБА_1 щодо норм процесуального права, які регулюють розгляд судом клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, були детально проаналізовані та частково враховані в оскаржуваному рішенні.

79. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підстав для оцінки неналежного повідомлення судді ОСОБА_1 про засідання Дисциплінарної палати, яке відбулося 24.03.2021, як такого, що вплинуло на правомірність оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя, немає.

Висновки за результатами розгляду скарги

80. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 23.11.2023 № 1117/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24.03.2021 № 683/3дп/15-21 про притягнення судді Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності». Вища рада правосуддя, приймаючи оскаржуване рішення, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, безсторонньо та пропорційно. Оскаржуване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Керуючись статтями 266, 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 23.11.2023 № 1117/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24.03.2021 № 683/3дп/15-21 про притягнення судді Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 23.11.2023 № 1117/0/15-23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідачка Є. А. Усенко

Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда

О. Л. Булейко М. В. Мазур

Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова К. М. Пільков

М. І. Гриців О. В. Ступак

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

Л. Ю. Кишакевич Н. В. Шевцова

В. В. Король