Справа № 463/5197/22

Провадження № 2/463/106/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Гирич С. В.

за участю секретаря судового засідання Назара Р.М.

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в :

представник позивача з врахуванням уточнення позовних вимог звернулась до суду із позовом до відповідачів про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, за період з 01.03.2016 по 30.10.2022 року в розмірі 13838,68 грн.

Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником квартири, зареєстрована і проживає по АДРЕСА_1 , й відповідно користується послугами, що надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідачу для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися квитанції про нарахування вартості послуг з централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води з метою їх оплати.

Факт надання відповідачам послуги з централізованого опалення, проживаючих за адресою АДРЕСА_1 , підтверджується: актами про включення системи теплопостачання та опитувальним листом споживача теплової енергії.

Розрахунки кількості та вартості послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання житловому будинку АДРЕСА_2 » проводило відповідно до вимог Постанови КМУ від 21 липня 2005р. №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води» та наказу Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГУ від 31.10.2006р. №359 «Про затвердження методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення».

Відповідно до п. 28 Постанови КМУ від 21 липня 2005р. №630«Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води» Споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Оплата за опалення місць загального користування це не додатковий вид оплати, а частина теплової енергії, облікована загальнобудинковим приладом обліку.

Відповідач свої зобов`язання не виконує, у зв`язку із чим допустила виникнення заборгованості за період з 01.03.2016 по 30.10.2022 року в розмірі 13838,68 грн.

Неправомірні дії відповідача призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Через несвоєчасність проведення розрахунків відповідача за надані послуги з централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами.

Позивач також вказує, ЛМКП «Львівтеплоенерго» зверталось до Личаківського районного суду м. Львова про видачу судових наказів, однак такі було скасовано. Таким чином позивач вважає, що у зв`язку з поданням заяви про видачу судового наказу строк позовної давності перервався.

Ухвалою від 11 серпня 2022 року відкрито провадження та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомлення сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов. Представник відповідача вважає дану позову заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивач неправомірно проводив нарахування з лютого 2019 року по теперішній час згідно Мінрегіонбуду від 31.10.2006 №359 "Про затвердження Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення", дію якого скасовано.

Втрата чинності вказаного наказу 25.01.2019 року не завадила позивачу провести розрахунок оплати за МЗК за лютий, березень 2019, та проводити нарахування по теперішній час. Вказане суперечить чинній до 25.01.2019 Методиці. Застосування цієї Методики можливе після укладання договорів, які відповідають типовим договорам про надання послуги енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830. Водночас, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві та перед положення" Закону №2189, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними ним Законом. Нові договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобіганню виникненню поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України /постановою від 22.07.2020 №641 продовжено дію карантину до 31.08.2020). З 2020 року з відповідачем укладено дані договори.

Позивач зазначає, що починаючи з листопад 2018 року всі 100% споживачів обладнані засобами обліку теплової енергії (лічильниками), розрахунок витрати теплової енергії Позивач визначає кількість теплової енергії на опалення МЗК, керуючись положеннями п. 2.1.3 Методики затвердженої наказом №359 від 31.10.2006 року, з чим відповідач не згідні виходячи з наступних обставин. Дана методика не може бути застосовано з наступних підстав:

недостовірна інформації, що всі 100% споживачів обладнані засобами обліку теплової енергії (лічильниками), а саме у долучених Позивачем розрахунках до відповіді на адвокатський запит за 2017, 2018 рік зазначається, що серед споживачів є споживачі послуг у яких відсутні засоби обліку теплової енергії (в матеріалах справи в додатках до відповіді на адвокатський запит від 24.06.2021 року «ВОТЕ» де проведено нарахування спожитої теплової енергії «графа загальна кількість без облікових споживачів весь 2017 рік - 4 осіб, до квітня (опалювальний сезон) включно 2018 рік 4 особи, 2019, 2020 рік - 1 особа).

Позивач визначаючи Відповідачу кількість теплової енергії на опалення МЗК, керується положеннями п. 2.1.3. Методики, про що свідчать матеріали справи (позовна заява, відповіді на адвокатський запит), таким чином Позивачем не виконуються вимоги, передбачені п. 12 Постанови КМУ від 21.07.2005 року N 630 та до нарахувань обсягу теплової енергії МЗК включається обсяг теплової енергії спожитої власниками приміщень, які не надають покази приладів обліку (у зв`язку із їх відсутністю ). Отже, донарахування додаткової оплати за опалення по загальнобудинковому лічильнику суперечить умовам укладеного між ним та відповідачем договору та законодавству, що регулює порядок обліку та оплати послуг з централізованого опалення, а саме Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630.

Слід зазначити, що пунктом 2.1 Методики визначені різні варіанти визначення кількості теплової енергії на опалення місць загального користування в залежності від наявності чи відсутності загальнобудинкового лічильника, наявності індивідуальних лічильників в окремих приміщеннях тощо.

Пунктом 2.1.4 Методики визначено, що у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на МЗК витрати теплової енергії на опалення МЗК визначаються розрахунком за формулами, наведеними в п. 2.1 Методики. Надалі цим пунктом передбачена формула розрахунку Q мзк = SQ мзк + Q втр. (з чим Позивач погодився та наводить інформацію у позові, де зазначено, оскільки не проводиться обігрів сходової кліток, Q мзк- Q втр., ), де SQ - кількість теплової енергії на опалення окремого МЗК к-того примішення МЗК, Гкал; Q - втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами, втрати системи опалення будинку, п. катиляци в підвалі або на горищі (розраховується за СиМ 200405-ня "Отопление, вентиляция и кондиционирование", Приложение 12, 1991г. (далі СниП 2.04.05-91).

Однак, при визначенні суми оплати за вказаними пунктами, Позивач, з врахуванням того, що СНиП 2.04.05-91 втратили чинність, а діючі ДБН В.2.5-67:2013, затверджені наказами Мінрегіонбуду від 25.01.2013 N 24 та від 28.08.2013 № 410 не містять методики розрахунку втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, проводив розрахунок шляхом віднімання від показань будинкового лічильника визначених кількості теплової енергії на опалення квартир без лічильників та сумарних показань квартирних лічильників і сумарної кількості теплової енергії на опалення окремих к-тих приміщень місць загального користування.

Проте, вказаний спосіб нарахування не відповідає складовим формули, визначеній в п. 2.1.4 Методики, де фактично для відповідачів Q мзк- Q втр.

З огляду на це, Позивач проводить розрахунки опалення місць загального користування не у спосіб, що визначений законом.

Посилання Позивача при обґрунтуванні нарахувань за опалення місць загального користування на Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, рекомендації щодо застосування Методики, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 22.02.2008 року № 47, є безпідставним, оскільки даними нормативними актами не визначено порядку розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування у разі обладнання багатоквартирного будинку загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії та часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку.

Отже, підміняючи методику розрахунку, визначену нормативним актом, іншою методикою, що здійснена не на підставі нормативно-правового акту, Позивач діяв не у передбачений законом спосіб.

Також слід зазначити, що власники квартир п`ятого під`їзду, звільненні від оплати витрат теплової енергії у МЗК, що не заперечує сам Позивач. Хоча у розрахунку «Визначення тепловтрат у розвідних трубопроводах систем опалення житлового будинку по АДРЕСА_2 (2га черга будівництва) затверджених ПП «Теплокомпактсервіс» у 2018 році, також розраховано тепловтрати у 5 під`їзді (саме там знаходиться теплопункт у підвальному приміщенні).

Згідно чинного законодавства, витрати тепла у МЗК - це різниця між показниками загального лічильника на вході у будинок і суми показань всіх індивідуальних квартирних лічильників. Тобто різницю між загальним вхідним показником і сумарними показниками помешкань розподіляють між усіма квартирами. Про це саме, Позивач зазначає у позовній заяві.

Про суттєві розбіжності у розмірі опалювальної площі будинку, а саме у відповіді на адвокатський запит від 30.04.2021 року для розрахунку Позивач використовує:

сумарну опалювальна площа квартир 10837,1 кв.м.

1-3 під?їзд 6922, кв.м.

4-6 під?їзд 3915, 3 кв.м.

У розрахунку тепловтрат затверджених у 2018 році, також розраховано 5 під`їзд (саме там знаходиться теплопункт у підвальному приміщенні):

- сумарна опалювальна площа квартир 12801,8 кв.м. Якщо проаналізувати опалювальні площі за під`їздами наведеними у розрахунку тепловтрат, то можна помітити, що при розрахунку, саме зменшено на опалювальна площу 5 під`їзду, тобто при розрахунку МЗК не враховується житлові квартири 5 під`їзду.

Таким чином, це призвело до того, що Позивач керуючись положеннями п. 2.1.3. Методики, при нарахуванні обсягу теплової енергії у МЗК включає до тепловтрат. обсяг теплової енергії спожитої власниками приміщень, які не надають покази площу споживачів, в яких наявне індивідуальне опалення в т.ч. Відповідача та за мінусом опалювальної площі п`ятого під`їзду (хоча МЗК повинні сплачувати усі споживачі будинку).

Ці суттєві обставини, призвели до значних нарахувань у відповідача (з індивідуальним опаленням) за споживання теплової енергії у МЗК (в межах від 450-700 грн в опалювальний період згідно розрахунку позивача), тобто на рівні спожитої енергії, яку використовують мешканці для обігріву квартири за відсутності індивідуального опалення.

Також просять застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог. Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 1 липня 2014 року до лютого 2020 року (включно).

Слід зазначити, що Позивач двічі 01 червня 2020 року та 12 травня 2022 року звертався до Личаківського районного суду м. Львова із заявами щодо видачі судових наказів про стягнення боргу з відповідача, які були скасовані. Також слід зазначити що в наведеному розрахунку який був долучено як до позовної заяви так і до судового наказу було зазначено період нарахування та оплати послуг центрального опалення за період з 1 липня 2014 року по лютий 2020 року (заборгованість на 1 липня 2014 року).

Таким чином, позовні вимоги заявлені з порушенням строків загальної позовної давності.

Від позивача до суду надійшов відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що наказне провадження, як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві, спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов`язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, частина друга статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати).

Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 96 ЦІК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, пункт 3 частини першої статті 161 ПІК України у редакції, чинній з тієї дати).

З врахуванням зазначеного, Верховний Суд України сформулював висновок про те, що оскільки судовий захист права кредитора (виконавця послуг) на стягнення коштів можна реалізувати у позовному провадженні та шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором (виконавцем послуг) заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому ЦІК України, перериває перебіг позовної давності (постанови від 21 січня 2015 року у справі № 6-21 4цс14 і від 13 січня 2016 року у справі №6-931 цс / 3).

Аналогічно застосував приписи про переривання позовної давності і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-4.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова №463/4817/20 від 09.07.2020року. При цьому, даною ухвалою роз`яснено про право ЛМКП «Львівтеплоенерго» на звернення до суду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з штемпеля вхідної кореспонденції вказану ухвалу ЛМКП «Львівтеплоенерго» отримало 17 грудня 2021року, саме з цієї дати позивач мав змогу реалізувати своє право на звернення до суду в порядку прощеного позовного провадження.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон N? 540-IX), яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно із постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який діє по теперішній час, а тому позовна давність на території України подовжується на строк дії карантину.

Таким чином, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 р. No540-IX, тобто саме з 02.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину.

Враховуючи вищенаведена строк позовної давності позивачем не є пропущений/підлягає поновлення з підстав вищенаведеного.

Так, в обґрунтування свого відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що при здійснені нарахувань позивач застосував закон, який не підлягає застосуванню, а саме: при нарахуванні боргу за лютий, березень 2019 рік застосовано Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 №359 «Про затвердження Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення» (далі - Наказ №359 від 31,10.2006). Однак, відповідно до п. 3 преамбули Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами 31.10.2006 втратив чинність.

Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийнято наказ від 22.11.2018 N?315, яким затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (Методика №315).

Ця методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів (п. 1 Методики № 315).

Відповідно до Закону України від 24.06.2004 N? 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №1875-IV) мешканці багатоквартирних будинків-споживачі отримають комунальні послуги: з централізованого опалення; з централізованого постачання гарячої води; з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон №2189-VIII) введений в дію у повному обсязі з 01.05.2019. З цієї дати визнано такими, що втратив чинність Закон №1875-IV.

Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» N? 2189-VIII, на виконання яких розроблена та затверджена Методика N? 315, комунальними послугами є, зокрема, послуги: 3 постачання теплової енергії; з постачання гарячої води; з централізованого водопостачання; з централізованого водовідведення,

Підприємства тепло-, водопостачання та водовідведення надавали комунальні послуги та нараховували плату за них відповідно до вимог Закону № 1875-IV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до вимог п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону N? 2189-VIII договори надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону? 2189-VI, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Отже, у лютому 2019 з відповідачами залишався чинним та продовжував діяти договір про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, який був укладений до введення в дію Закону N? 2189-VIII, а тому до вказаного договору не передбачено можливості застосування виконавцем послуг Методики N? 315.

Натомість, договори про надання комунальних послуг, що були укладені до 01.05.2019, передбачають застосування положень Правил N? 630 та Наказу N? 359.

Роз`яснення щодо застосування Методики N? 315 розміщені на офіційному сайті Міністерства розвитку громад та територій України за посиланням: https://www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/zhkh/tarif/upravlinnya-ekonomiki-sistem-zhittyezabezpechennyaroz-yasnyuye/shhodo-zastosuvannya-metodiki-rozpodilu-mizh-spozhivachami-obsyagiv-spozhitih-u-budivli-komunalnih-poslug-pri-narahuvanni-plati-spozhivacham/.

На виконання положень Закону N? 2189-VIII нові договори зі споживачами укладені 01.12.2021 згідно з типовою формою, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N?1022. І тільки з цього часу застосовується Методики N? 315.

Отже, при нарахуванні за лютому, березень 2019 року був чинним договір про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, що передбачає застосування положень Правил N? 630 та Наказу N? 359.

А тому, позивачем вірно застосовано розрахунок кількості та вартості послуги з централізованого опалення мешканцям житлового будинку АДРЕСА_3 проводиться відповідно до вимог Постанови КМУ від 21 липня 2005 N?630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та Наказу Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГУ від 31.10.2006 Л?359 «Про затвердження методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення».

Відповідно до п. п. 2, 11 Пленуму ВСУ Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 N? 14 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповілно до спатті 2 К України (1618-15), ви всі вимоги ну вільног в нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦІК України (1618-15), а також правильно витлумачив ці норми. Якшо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такокон, суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до висновку ВСУ, у постанові від 29.12.2020року по справі 909/1165/19: неправильним тлумаченням закону є, застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Антимонопольний комітет України у своїх рекомендаціях від 24 червня 2021року N?6017 - рк/к - прийшов до висновку, що Теплопостачальне підприємство, організація , повинна утриматися від застосування

Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 N? 315 під час розрахунків із споживачами, з якими не укладено договори відповідно до вимог Закону України від 09.11.2017 N 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги»;

Згідно ч. 1 ст. 46 Закону органи Антимонопольного комітету України мають право надавати рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб?єктам господарювання, об?єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Рекомендації надаються у формі листа.

Тож до моменту укладення нових договорів про надання комунальних послуг за вимогами і правилами Закону, нарахування плати за комунальні послуги підприємствами тепло, водопостачання та водовідведення здійснюватиметься відповідно до договорів, укладених до 01.05.2019 року.

Після 01.05.2019 органи місцевого самоврядування та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не можуть встановлювати (у тому числі за результатами коригування) тарифи на комунальні послуги, що надаються за договорами, укладеними до введення в дію Закону. Нормативно-правові акти, які затвердженні Урядом та Мінрегіоном на виконання вимог Закону можуть застосовуватися лише в умовах переходу на нові договірні відносини.

Зазначене стосується і Порядків формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 N?869 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 р. N? 291).

Відповідач заперечує позовні вимоги на підставі інформації, яка не стосується предмету спору, а саме відповіді на адвокатський запит N?8-04, яка була надана позивачем щодо іншої квартири. Відповідно підприємством була надана інформації, параметри, одиниці прощі, розрахунок тощо стосовно кв. АДРЕСА_4 . Відповідно доводи на які посилається адвокат не є належними, недостовірними, оскільки на підставі таких не можна встановити дійсні обставини справи, відповідно не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі не стосуються предмету спору(квартири відповідача).

Відповідач у своєму відзиві звертає увагу на наявність суттєвих розбіжностей у розмірі опалювальної площі будинку, зазначеній у відповіді на адвокатський запит проща- 10837,115 кв.м., а у розрахунку тепловтрат затверджених ПП «Теплокоплактсервіс» у 2018 році, згідно з яким сумарна опалювальна площа квартир 12801,8 кв.м. Вказує, що якщо проаналізувати опалювальні площі за під`їздами наведеними у розрахунку тепловтрат, то слід зазначити, що при розрахунку позивач зменшив сумарну опалювальну площу на опалювальна площу 5 під`їзду, тобто при розрахунку МЗК не враховується житлові квартири 5 під`їзду.

Проте, при здійсненні розрахунків наданих послуг до загальної опалювальної площі будинку не враховувалась площа під`їзду №5, оскільки такий не підключений до загальнобудинкової мережі централізованого теплопостачання.

Сторони в останнє судове засідання не з`явилися, відповідач повторно, про місце, дату та час судового засідання були належним чином повідомлені. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.

З`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Як вбачається із довідки, виданої ЛМКП «Львівтеплоенерго» №42 від 14.05.2020 року, отриманої ЛМКП «Львівтеплоенерго» з Єдиного реєстру територіальної громади м.Львова вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є власником квартири, зареєстрований і проживає по АДРЕСА_1 , й відповідно відповідач користується послугами, що надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго».

З матеріалів позову вбачається, що відповідачу для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 ., а також щомісячно направлялися квитанції про нарахування вартості послуг з централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води з метою їх оплати.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує.

Згідно зі ст.322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Обов`язок споживача оплачувати послуги з теплопостачання закріплений також статтею 160 ЖК України, згідно якої члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов`язок, а не право сторін. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України у справі № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року), оскільки згідно зі статтею 11ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.

Окрім цього, відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води відповідає вимогам ст. 634 ЦК України та з 1 липня 2014 року вважається укладеним між: Львівським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Львові для населення згідно норм Закону України «Про житло-комунальні послуги» (далі по тексту - Виконавець) та Споживачем (власником/співвласником/ балансоутримувачем будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і в яких послуги теплопостачання надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках).

Факт приєднання будинку та постачання послуги теплової енергії, опалення місць загального і допоміжних приміщень будинку для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) підтверджується актами включення системи теплопостачання.

З 01.12.2021 року з відповідачами є укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії який за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021.

За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами.

Із матеріалів справи вбачається, що послуги з централізованого опалення відповідачу надавалися, що підтверджується актами про включення системи теплоспоживання.

Оскільки між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по теплопостачанню, які врегульованоЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги»,Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідачі мають зобов`язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів.

У відповідності до вимог п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ст.162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у первинній редакції).Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року).

Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Відповідно п. 14, п.л. 13 п. 44 д Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 - в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 №1022 - споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу.

Нарахування по квартирі відповідача проводилось на підставі Постанови КМУ від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання центрального опалення, холодної та гарячої води і водовідведення", та з 01.12.2021р - відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 - в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 №1022, , та відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Частиною 1 ст. 10 Закону N? 2189 встановлено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до п. 2.1 Договору приєднання, тарифи на послуги встановлюються уповноваженим органом на момент надання таких послуг, тобто Національною комісією. що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до ст. 16 Закону України "Теплопостачання", законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про Державне регулювання у сфері комунальних послуг", підпункту 5 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 2014 р. №715/2014, своєю постановою затверджує ПОРЯДОК формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання.

Так, постановою НКРЕКП від 10.12.2018 № 1755 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню ЛЬВІВСЬКИМ МІСЬКИМ КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО», яке є виконавцем цих послуг» установлені тарифи, за якими

Проте, всупереч п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та чинних договорів відповідач не виконав свого зобов`язання щодо сплати послуги з постачання теплової енергії.

Оплата за спожиті послуги повинна здійснюватися споживачем до кінця розрахункового періоду (місяця). Отже, у відповідача виникла заборгованість за послуги централізованого опалення (постачання теплової енергії) місць загального користування.

У лютому 2019 з відповідачами залишався чинним та продовжував діяти договір про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, який був укладений до введення в дію Закону №2189-VII, а тому до вказаного договору не передбачено можливості застосування виконавцем послуг Методики №315.

Натомість, договори про надання комунальних послуг, що були укладені до 01.05.2019, передбачають застосування положень Правил № 630 та Наказу № 359.

Роз`яснення щодо застосування Методики N? 315 розміщені на офіційному сайті Міністерства розвитку громад та територій України за посиланням: https://www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/zhkh/tarif/upravlinnya-ekonomiki-sistem-zhittyezabezpechennyaroz-yasnyuye/shhodo-zastosuvannya-metodiki-rozpodilu-mizh-spozhivachami-obsyagiv-spozhitih-u-budivli-komunalnih-poslug-pri-narahuvanni-plati-spozhivacham/.

На виконання положень Закону № 2189-VIII нові договори зі споживачами укладені 01.12.2021 згідно з типовою формою, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022. І тільки з цього часу застосовується Методики №315.

Отже, при нарахуванні за лютому, березень 2019 року був чинним договір про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, що передбачає застосування положень Правил №630 та Наказу №359.

А тому, суд погоджується, що позивачем вірно застосовано розрахунок кількості та вартості послуги з централізованого опалення мешканцям житлового будинку АДРЕСА_2 проводиться відповідно до вимог Постанови КМУ від 21 липня 2005 N?630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та Наказу Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГУ від 31.10.2006 Л?359 «Про затвердження методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення».

Як вбачається із розрахунку позивача, розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 21.12.2022 становить 13838,68 грн.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Водночас, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 1 липня 2014 року до лютого 2020 року (включно).

Як вбачається із матеріалів позову, позивач двічі 01 червня 2020 року та 12 травня 2022 року звертався до Личаківського районного суду м. Львова із заявами щодо видачі судових наказів про стягнення боргу з відповідача. 01 червня 2020 року та 02 серпня 2022 року видано судові накази справа №463/4817/20 та 17 листопада 2020 року в справі №463/4817/20 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 березня 2016 року по лютого 2020 року (включно), який скасовано 17 грудня 2020 року.

В наведеному позивачем розрахунку, який був долучено як до позовної заяви так і до судового наказу було зазначено період нарахування та оплати послуг центрального опалення за період з 1 липня 2014 року по лютий 2020 року (заборгованість на 1 липня 2014 року).

Враховуючи правову позицію, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі №911/3677/17, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною в справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України й вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір із посиланням на зазначену норму закону.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 №712/8916/17 (14-448ц19) викладена наступна правова позиція, подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо пред`явлення вимог про стягнення заборгованості за опалення місць загального користування будинку, а отже в задоволенні позовних вимог Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» в частині вимог до жовтня 2019 року слід відмовити в зв`язку з пропуском строків позовної давності.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки відповідач користуючись послугою з централізованого опалення зобов`язаний оплачувати таку, однак вказаного обов`язку належним чином не виконав, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь Львівського міськогокомунального підприємства«Львівтеплоенерго» заборгованості в розмірі 7115,45 грн за період з листопада 2019 року.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача судові витрати в розмірі, пропорційному до частки задоволених вимог, а саме 1275,66 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованості в розмірі 7115,45 грн (сім тисяч сто п`ятнадцять гривень сорок п`ять копійок).

В решті в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міськогокомунального підприємства«Львівтеплоенерго» судові витрати в розмірі 1275,66 грн (одна тисяча двісті сімдесят п`ять гривень 66 копійок)

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту судового рішення 18 березня 2024 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: Львівське міське комунальне підприємство Львівтеплоенерго, місце знаходження: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Гирич С. В.