СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Харків Справа № 917/953/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи підприємця Козловської Анастасії Вікторівни (вх. №860) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 (рішення ухвалено суддею Ківшик О.В. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 20.02.2024 о 14:14 год, повний текст складено 01.03.2024) у справі №917/953/23

за позовною заявою фізичної особи підприємця Козловської Анастасії Вікторівни, АДРЕСА_1

до відповідача Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго, вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008

про визнання протиправними дій Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго щодо нарахування боргу за послуги з централізованого опалення Козловській Анастасії Вікторівні за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.11.2022 року по 01.04.2023 року; зобов`язання Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго здійснити перерахунок Фізичній особі підприємцю Козловській Анастасії Вікторівні за послуги з постачання теплової енергії за адресою: просп. Свободи, 55, м. Кременчук, Полтавська обл. за період з 01.11.2022 року по 01.04.2023 року з урахуванням визначеного теплового навантаження у кількості 0,104 Гкал на місяць

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець Козловська Анастасія Вікторівна звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго та зобов`язати останнього здійснити перерахунок за послуги з постачання теплової енергії.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 у справі №917/953/23 (суддя Ківшик О.В.) у позові відмовлено.

ФОП Козловська Анастасія Вікторівна звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 у справі №917/953/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ФОП Козловської А.В. задовольнити повністю, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачка посилалася на те, судом першої інстанції було безпідставно встановлено факт наявності договірних відносин між сторонами спору, не взято до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт самовільного відключення позивача від мережі централізованого опалення або відключення із порушенням установленого законодавством порядку.

Водночас, позивачкою зазначено, що її нежитлові приміщення не є відключеними від мережі централізованого опалення, а обсяг теплового навантаження та теплоспоживання зменшений на підставі проекту реконструкції мережі, який було погоджено з теплопостачальною організацією. За твердженням позивачки, послуги централізованого опалення у нежитлових приміщеннях з 2013 року надавалися відповідно до визначеного проектом реконструкції мережі опалення та додатковою угодою до договору теплового навантаження у кількості 0,004596 Гкал/год або 0,104 Гкал на місяць, яке не враховано відповідачем у виставлених ним рахунках за листопад 2022 року квітень 2023 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи підприємця Козловської Анастасії Вікторівни на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 у справі №917/953/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 28.05.2024.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2024 у зв`язку з відставкою судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

18.04.2024 від Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив рішення Господарського суду Полтавської області від 30.02.2024 у справі №917/953/23 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

03.06.2024 від представника фізичної особи підприємця Козловської Анастасії Вікторівни надійшли письмові пояснення, які він просив врахувати під час з`ясування обставин і перевірки їх доказами.

03.06.2024 від Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго надійшли додаткові пояснення, з клопотанням про долучення до матеріалів справи розрахунку нарахувань за період з листопада 2022 року по травень 2023 року, копії рахунків на оплату та формулу розрахунку обсягу розподіленої теплової енергії.

У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечувала та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а також просила прийняти докази, подані нею з додатковими поясненнями.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити, а також заперечував щодо прийняття наданих відповідачем нових доказів.

Розглянувши клопотання відповідача про прийняття нових доказів, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 - 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи не наведення відповідачем виняткових обставин, а також не надання доказів неможливості подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття нових доказів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень та вбудованого кафетерію, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 471,0 кв. м., розташованого на першому поверсі та в підвалі багатоквартирного житлового будинку, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових приміщень та вбудованого кафетерію від 31.08.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. та витягом з Державного реєстру правочинів №10325814 від 31.08.2011 року (т. 1 ас. 15).

01.10.2011 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Полтаваобленерго було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №1955, відповідно до умов якого теплопостачальна організація зобов`язувалася надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов`язувався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених договором та додатками до нього (т. 1 ас. 17, 18).

Відповідно до акту про пломбування від 24.07.2013 на об`єкті (нежитлові приміщення за адресою: вул. 60 років Жовтня, 55) встановлено пломби на запірній арматурі опалювальних приладів (т. 1 ас. 23).

Робочим проектом реконструкції системи опалення нежитлового приміщення по вул. 60 річчя Жовтня, 55 в м. Кременчуці від 2013 року було визначено, зокрема, що при частковому відключенні опалювальних приладів тепловіддача радіаторів складає 1224 ккал/год, тепловіддача конвекторів 2820 ккал/год, теплова потужність системи опалення 4596 ккал/год (другий варіант); при відключенні всіх опалювальних приладів - потужність системи опалення складає 552 ккал/год (третій варіант) (т. ас. 22).

Угодою від 01.09.2013 про внесення доповнень до договору №1955 внесено зміни в теплове навантаження на об`єкті за адресою: вул. 60 років Жовтня, 55, а саме опалення (вбудоване-автономне) 0,004044 Гкал/год, транзитні стояки 0,000552 Гкал/год, всього теплове навантаження складає 0,004596 Гкал/год (т. 1 ас. 163).

17.02.2016 Кременчуцькою філією ПАТ Полтаваобленерго було проведено технічну перевірку тепловикористовуючих установок у належному позивачці приміщенні та встановлено відсутність опалення на опалювальних приладах та наявність пломб підвищеної надійності, що підтверджується відповідним актом (т. 1 ас. 24).

10.11.2017 Кременчуцькою філією ПАТ Полтаваобленерго було проведено технічну перевірку тепловикористовуючих установок у належному позивачці приміщенні та встановлено відсутність опалення на опалювальних приладах та наявність пломб на кульових кранах, що підтверджується відповідним актом №43 (т. 1 ас. 25).

16.11.2017 Кременчуцькою філією ПАТ Полтаваобленерго було проведено перепломбування кульових кранів системи опалення (т. 1 ас. 26).

У квітні 2019 рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області було створено ТОВ Кременчуцька ТЕЦ, яке розпочало з 25.04.2019 року надавати послуги з постачання теплової енергії мешканцям лівобережжя м. Кременчука.

08.09.2020 ТОВ Кременчуцька ТЕЦ було проведено технічну перевірку тепловикористовуючих установок у належному позивачці приміщенні та встановлено обставини відключення опалення та гарячого водопостачання, що підтверджується відповідним актом №415 (т. 1 ас. 27).

За твердженням позивачки, з 24.07.2013 року у належних їй нежитлових приміщеннях опалювальні прилади було відключено від мереж (систем) централізованого опалення та через наявні у приміщеннях стояки проходив лише транзит теплоносія, який вона оплачувала згідно нарахованої ТОВ Кременчуцька ТЕЦ кількості спожитих Гкал (у кількості 0,104).

З 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє на сьогоднішній день.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та в результаті неодноразових ракетних ударів по м. Кременчуку, теплогенеруюче обладнання ТОВ Кременчуцька ТЕЦ було повністю зруйновано, через що товариство припинило виробництво, транспортування та постачання теплової енергії своїм споживачам (http://kremtec.com.ua/wordpress/info/news/).

Рішенням пленарного засідання п`ятнадцятої позачергової сесії восьмого скликання Полтавської обласної ради № 473 від 22.09.2022 Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ було надано згоду на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки із зобов`язаннями використовувати його за цільовим призначенням і не відчужувати у приватну власність.

На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-р Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад Полтавської області», Полтавською обласною радою було прийнято рішення від 14.10.2022 за № 481 Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області.

Пунктом 4 вказаного рішення вирішено після затвердження акту приймання - передачі передати на баланс, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго, майно, зазначене у додатку до цього рішення, а саме цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 № 1508 «Про визначення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води» визначено Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства Полтаватеплоенерго виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладанням відповідних обов`язків згідно з законодавством.

Рішенням пленарного засідання шістнадцятої позачергової сесії восьмого скликання Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства Полтаватеплоенерго встановлено, що Полтавською обласною радою для споживачів послуг ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій відповідно до додатку 1, двоставкові тарифи на послугу з постачання теплової енергії за категоріями споживачів відповідно до додатку 2, тарифи на послугу з постачання гарячої води за категоріями споживачів відповідно до додатку 3.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31.10.2022 № 1574 Про початок опалювального періоду 2022-2023 років для споживачів виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго у Кременчуцькій міській територіальній громаді», опалювальний період 2022-2023 років для споживачів Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго у Кременчуцькій міській територіальній громаді вирішено розпочати з 01 листопада 2022 року.

В матеріалах справи наявні копії рахунків на оплату теплової енергії, виставлені Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства Полтаватеплоенерго позивачу за листопад 2022 року січень 2023 року відповідно до умов договору №5026 від 01.11.2022, в яких була визначена вартість послуг з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу) та місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу) (т. 1 ас. 30 -35).

Вважаючи здійснені Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства Полтаватеплоенерго розрахунки помилковими та такими, що суперечать визначеній робочим проектом з реконструкції системи опалення нежитлового приміщення по вул. 60 річчя Жовтня, 55 в м. Кременчуці від 2013 року потужності системи опалення, позивачка звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом про визнання протиправними дій Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго щодо нарахування боргу за послуги з централізованого опалення Козловській Анастасії Вікторівні за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.11.2022 року по 01.04.2023 року; та зобов`язання Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго здійснити перерахунок фізичній особі підприємцю Козловській Анастасії Вікторівні за послуги з постачання теплової енергії за адресою : просп. Свободи, 55, м. Кременчук, Полтавська обл. за період з 01.11.2022 року по 01.04.2023 року з урахуванням визначеного теплового навантаження у кількості 0,104 Гкал на місяць.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у позові, суд першої інстанції встановив, що нарахування за послугу з постачання теплової енергії проводилися відповідачем позивачу у порядку передбаченому Законом України Про житлово-комунальні послуги, Законом України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 і індивідуальним договором на послугу з постачання теплової енергії, та виходив з того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами протиправність дій відповідача щодо нарахування боргу за послуги з постачання теплової енергії ФОП Козловській Анастасії Вікторівні за адресою: м. Кременчук, вул. Свободи, 55, та не доведено, що нежитлове приміщення позивачки відключено від централізованого опалення у вставленому законодавством порядку, тому вважав вказане відключення від мережі централізованого опалення самовільним, та таким, що не дає підстави для звільнення відповідача від нарахування і оплати за послуги з постачання теплової енергії і перерахунку за послуги з постачання теплової енергії з урахуванням визначеного теплового навантаження попереднім надавачем послуг у кількості 0,104 Гкал на місяць.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

За змістом частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до частин першої і другої статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, за змістом даних норм відповідь особи про прийняття пропозиції укласти договір - акцепт повинна бути повною і беззастережною. В такому випадку особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом, автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

За загальним правилом мовчання не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.

Згідно із статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

Частинами першою та другою статті 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Пунктом 13 вказаної Постанови визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги. З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Форма індивідуального договору про надання комунальної послуги, затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, 1023 від 08.09.2021.

01.12.2021 Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства Полтаватеплоенерго як виконавцем послуг з постачання теплової енергії, на офіційному веб-сайті підприємства http://te.pl.ua/spozhivacham/naselennyu/dogovr-pro-nadannya-poslug/ було проінформовано споживачів про можливість обрання моделей договірних відносин та опубліковано публічний договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії та публічний договір приєднання про надання послуги з постачання гарячої води.

Відповідно до п. 2 вказаних договорів вони є публічними договорами приєднання, які набирають чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 договорів).

Як встановлено судом, відповідач в листопаді 2022 року січні 2023 року направив позивачу рахунки на оплату теплової енергії відповідно до умов договору №5026 від 01.11.2022, в яких була визначена вартість послуг з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу) та місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу).

З відповідних рахунків вбачається, що:

- за листопад 2022 року кількість теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу), яка була поставлена позивачу становить 5,46577240 гКал, кількість теплової енергії (місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу) становить 0,00404400 гКал/год;

- за грудень 2022 року кількість теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу), яка була поставлена позивачу становить 6,17191220 гКал, кількість теплової енергії (місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу) становить 0,00404400 гКал/год;

- за січень 2023 року кількість теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу), яка була поставлена позивачу становить 8,44061200 гКал, кількість теплової енергії (місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу) становить 0,00404400 гКал/год.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять ні підписаного сторонами договору про надання комунальної послуги, ні підписаної позивачем заяви-приєднання (додатку) до індивідуального договору, так само як і прийнятого співвласниками багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Кременчук, вул. Свободи, 55 (у якому знаходяться належні позивачці нежитлові приміщення та вбудований кафетерій) рішення щодо вибору моделі договірних відносин з відповідачем та відповідного договору на послугу з постачання теплової енергії.

Відсутні також і докази проведення позивачкою оплат за виставленими відповідачем рахунками за надані послуги.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що позивачка у позовній заяві стверджує, що вимкнення та опломбування опалювальних приладів (батарей) не звільняє її від сплати за надані відповідачем послуги щодо транзиту теплової енергії через наявні у приміщеннях стояки системи централізованого опалення (т.1., а.с. 6). Так само й в апеляційній скарзі нею визнається, що її нежитлові приміщення неповністю відключені від системи центрального опалення, оскільки відбулася відповідна реконструкція та зменшення теплового споживання (т.1, а.с. 193).

Зважаючи, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, факт отримання послуги, а позивач не повністю відключений та отримує послуги, зокрема, у зв`язку з транзитом теплового навантаження через наявні у приміщеннях стояки опалення, враховуючи обставини відсутності рішення співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Кременчук, вул. Свободи, 55 про вибір моделі договірних відносин протягом 30-деного строку з моменту опублікування відповідачем відповідно до вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання, взаємовідносини між ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго та позивачем врегульовано індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання і опублікований на офіційному сайті підприємства.

Таким чином, починаючи з листопада 2022 року відповідач надає послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення позивачці.

Пунктом 31 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови від 08.09.2021 №1022), визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що нарахування, які проводилися позивачу за листопад - грудень 2022 року та січень 2023 року по умовно-змінній частині плати, були проведені відповідно до показань комерційного вузла обліку, встановленого на житловому будинку за адресою: вул. Свободи, 55 у м. Кременчук, та загальнобудинкові витрати відповідно до загальної площі приміщення 471,00 м2.

Як встановлено судом, відповідачем здійснено технічну перевірку тепловикористовуючих установок ФОП Козловська А.В. та складено акт №569 від 24.02.2023, яким встановлено, що приміщення споживача вбудовано-прибудована частина житлового будинку, вбудована частина складає 237,4 м2, теплове навантаження 0,004044 Гкал/год, опалювальні прилади відключені, кульові крани опломбовані; прибудована частина з підвалом під нею складає 233,6 м2, теплове навантаження 0.

При цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву також зазначено, що в березні 2023 року після отримання технічної документації, а саме копії робочого проекту реконструкції системи опалення від 2013 року, ним проведено перерозподіл нарахувань за період з листопада 2022 року по березень 2023 року у відповідності до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358), з урахуванням площі опалювального приміщення позивача у розмірі 237,40 м2 та показань приладів комерційного обліку. Разом з тим, відповідачем зазначено, що ним використано теплове навантаження при визначенні умовно-постійної частини плати (місячної абонентської плати за одиницю теплового навантаження) у розмірі 0,004044 Гкал/год.

Тож, відповідач фактично визнав обставини врахування правовідносин, які склалися у позивачки з попередньою теплопостачальною організацією. Зокрема, ним прийнято до уваги робочий проект реконструкції системи опалення нежитлового приміщення по вул. 60 річчя Жовтня, 55 в м. Кременчуці від 2013 року та дані угоди від 01.09.2013 про внесення доповнень до договору №1955, якою внесено зміни в теплове навантаження на об`єкті за адресою: вул. 60 років Жовтня, 55, а саме опалення (вбудоване-автономне) 0,004044 Гкал/год, транзитні стояки 0,000552 Гкал/год, всього теплове навантаження складає 0,004596 Гкал/год. На підставі чого, як стверджує відповідач, він здійснив перерозподіл нарахувань за період з листопада 2022 року по березень 2023 року у відповідності до Методики 315(а.с. 77, 229).

Проте, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідач не надав суду першої інстанції відповідних доказів здійснення перерахунків. А тому, місцевий господарський суд прийшов до невірного висновку в цій частині про доведеність таких обставин.

Таким чином, відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт здійснення невірних нарахувань (тобто без урахування встановлених обставин часткового відключення систем опалення позивачки, а також даних робочого проекту реконструкції системи опалення нежитлового приміщення по вул. 60 річчя Жовтня, 55 в м. Кременчуці від 2013 року, угоди від 01.09.2013 про внесення доповнень до договору №1955 тощо) позивачу, зокрема, в період з листопада 2022 року по березень 2023 року.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі обраний позивачем спосіб захисту про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування боргу за послуги з централізованого опалення не є таким, що може захистити його порушене право, оскільки не відповідає способам захисту, які встановлені ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Так, частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особа, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 ГПК).

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Верховний Суд відзначає, що предметом позову не може бути встановлення обставин.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Захист майнового чи немайнового права, чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Ініціювання позивачем вимоги про визнання дій відповідача протиправними щодо нарахування боргу за послуги з централізованого опалення з 01.11.2022 по 01.04.2023 зводиться до того, що за результатами розгляду спору останній намагається досягти правової визначеності, зокрема, прагне підтвердження відповідного факту.

Водночас вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин (відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16).

Проте, вказані вимоги позивачки кореспондуються із похідними вимогами про зобов`язання відповідача здійснити їй перерахунок за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 року по 01.04.2023 року з урахуванням визначеного теплового навантаження у кількості 0,104 Гкал на місяць, щодо яких колегія суддів зазначає таке.

Незважаючи на те, що відповідач не спростував факт проведення невірних нарахувань позивачці обсягів теплового навантаження в період з листопада 2022 року по березень 2023 року, водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що і позивачка зі свого боку не довела правомірність та необхідність застосування зазначеного нею обсягу теплового навантаження саме у кількості 0,104 Гкал на місяць у правовідносинах з теплопостачальною організацією.

Як зазначалося, згідно другого варіанту розрахунку теплової потужності системи опалення робочого проекту реконструкції системи опалення нежитлового приміщення від 2013 року (який відповідає умовам часткового відключення приладів опалення в приміщеннях позивачки, та прийняття якого до уваги визнано сторонами) визначено, що за умови часткового відключення опалювальних приладів тепловіддача радіаторів складає 1224 Ккал/год, тепловіддача конвекторів 2820 Ккал/год, тепловіддача ізольованих стояків 552 Ккал/год, а теплова потужність системи опалення (1224+2820+552) 4596 Ккал/год.

Визначене навантаження у обсязі 4596 Ккал/год узгоджується із додатковою угодою від 01.09.2013 про внесення доповнень до договору №1955 на постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якої теплове навантаження опалення (вбудоване-автономне) становить 0,004044 Гкал/год, транзитні стояки 0,000552, а всього - 0,004596 Гкал/год.

Таким чином, середнє теплове навантаження у приміщеннях позивачки на місяць має складати: 0,004596 Гкал/год * 24 год (кількість годин роботи системи опалення на добу) * 30 днів (середня кількість днів у місяці) = 3,30912 Гкал/міс.

Відтак, колегією суддів встановлено, що вимоги позивачки про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок за послуги з постачання теплової енергії з урахуванням теплового навантаження у кількості 0,104 Гкал на місяць не ґрунтуються на наявних у справі доказах та відповідають фактичним обставинам справи, а тому не можуть бути визнані судом обґрунтованими.

Так само, позивачкою не доведено неправомірність дій відповідача протягом всього вказаного нею періоду (з 01.11.2022 по 01.04.2023), оскільки до матеріалів справи позивачкою були надані рахунки відповідача лише за листопад, грудень 2022 року, січень 2023 року.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було обґрунтовано відхилено позовні вимоги, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що позовна заява підписана власноручно ОСОБА_1 , проте додатки до позовної заяви оформлені у копіях із позначкою: «Згідно з оригіналом, 05 червня 2023, адвокат Фєдосєєв Д.О., підпис».

Водночас, до позову була додана копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Фєдосєєвим Дмитром Олександровичем у Автозаводському районному суді м. Кременчука Полтавської області. Доказів на право надання правової допомоги позивачці у Господарському суді Полтавської області адвокатом Фєдосєєвим Д.О. надано не було.

Втім, зважаючи на те, що позовна заява підписана позивачкою власноручно, а відповідач визнає обставини існування документів, копії яких були засвідчені вказаним адвокатом Фєдосєєвим Д.О., апеляційний господарський суд не вбачає підстав не приймати їх до уваги. Окрім того, в суді апеляційної інстанції вказаним адвокатом було надано ордер №1145738 від 30.05.2023, який надає йому повноваження на надання правничої допомоги позивачці в Господарському суду Полтавської області.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення в цілому з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги фізичної особи підприємця Козловської Анастасії Вікторівни без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 у справі №917/953/23 - без змін.

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця Козловської Анастасії Вікторівни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 у справі №917/953/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.06.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль

Суддя В.О. Фоміна