Справа № 161/4944/24

Провадження № 2/161/2147/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Гриня О. М.,

за участю секретаря судового засідання Жежерун Д. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Воробея П. О. звернулась в суд з позовом до відповідача ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Маючи намір відчужити квартиру, ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса та дізналась, що на вказане нерухоме майно накладено арешт. З метою встановлення підстав накладення арешту представник позивача звернувся до ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з адвокатським запитом. Листом від 25 січня 2024 року відповідач повідомляє, що провести ідентифікацію в зв`язку з виконанням яких саме виконавчих документів внесено відповідний запис про обтяження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна є неможливим, оскільки Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень створений та функціонує з 2008 року. Разом з тим, представник позивача додає, що ОСОБА_1 була відповідачем у цивільній справі № 2-3587/2007 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Першої Луцької держнотконтори про визнання недійсними правоустановлюючих документів та визнання права власності на спадкове майно. Ухвалою суду у вказаній справі на майно ОСОБА_1 було накладено арешт.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2024 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову. Зокрема, суд відмовив у задоволенні вимоги про скасування арешту, накладеного постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АМ № 471163 від 20 грудня 2007 року (реєстраційний номер обтяження № 6319328), оскільки такий арешт накладено не на підставі ухвали суду про забезпечення позову.

Таким чином,відсутні будь-яківідомості щодопідстав накладенняарешту намайно ОСОБА_1 (реєстраційнийномер обтяження№ 6319328). Наявність упродовж тривалого часу нескасованого арешту на майно позивача, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На підставі наведеного позивач просить зняти арешт з майна ОСОБА_1 , а саме: з квартири АДРЕСА_2 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АМ 471163 від 20 грудня 2007 року, реєстраційний номер обтяження № 6319328.

Ухвалою судді від 15 березня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25 квітня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Воробей П. О. заявою від 25 квітня 2024 року просить розгляд справи здійснювати без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції головний державний виконавець Ірина Левчук в судове засідання не з`явилася, попередньо подала заяву про розгляд справи без її участі. У вказаній заяві представник відповідача також повідомляє, що провести ідентифікацію у зв`язку з виконанням яких саме виконавчих документів вносився спірний запис про обтяження нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 до Державного реєстру виконавчих проваджень є неможливим (база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії) створена та функціонує з 2008 року.

Дослідивши та оцінивши представлені в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що майно позивача ОСОБА_1 перебуває під обтяженням, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Зокрема, за ОСОБА_1 зареєстровано обтяження:

-номер запису обтяження 66319328, тип обтяження арешт нерухомого майна, зареєстровано 26 грудня 2007 року реєстратором Воолинської філії ДП «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України», підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АМ 471163 від 20 грудня 2007 року, Другий ВДВС Луцького МУЮ, об`єкт обтяження квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Установлено, що 19 січня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Воробей П. О. звертався до ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з письмовою заявою про скасування вищевказаного обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 .

Розглянувши таку заяву, відповідач повідомляє, що провести ідентифікацію у зв`язку з виконанням яких саме виконавчих документів вносився спірний запис про обтяження нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 до Державного реєстру виконавчих проваджень є неможливим (база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії) створена та функціонує з 2008 року.

З вказаної відповіді відповідача також слідує, що виконавче провадження, в межах якого на майно позивача було накладено арешт, наразі знищене, як таке строк архівного зберігання якого сплив.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV в редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положення містились у редакціях Закону України «Про виконавче провадження», чинних на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Отже,оскільки з2008року навиконанні уВідділу державноївиконавчої службиу містіЛуцьку Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціївідсутні виконавчіпровадження,в якихборжником є ОСОБА_1 ,відповідачем непідтверджено наявністьправових підставдля збереженняспірного арештумайна,то суддійшов висновку,що наявністьтакого арештумайна порушуєправо власності ОСОБА_1 , в тому числі є перешкодою у вільному розпорядженні своїм майном, а тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, суд, -

У Х ВА Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту нерухомого майна задовольнити.

Зняти арешт з майна ОСОБА_1 , а саме: з квартири АДРЕСА_2 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АМ 471163 від 20 грудня 2007 року, реєстраційний номер обтяження № 6319328.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Винниченка, 27 А, ЄДРПОУ 35041461.

Повне рішення суду складено 11 червня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь