ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року

м. Київ

справа № 641/10225/20

провадження № 61-90св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Моторне (транспортне) страхове бюро Україна,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (далі -ТДВ «Міжнародна страхова компанія»), ОСОБА_2 , у якому просила визнати недійсною угоду про розірвання (дострокове припинення) з 08 січня 2020 року договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс № АО/№ 4278752 зі строком дії до 12 вересня 2020 року, договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (крім відповідальності перевізника) № ДВТ 1914425, договору за програмою «Суперзахист 150» № ДСА 1910073, укладеного між ТДВ «Міжнародна страхова компанія» та ОСОБА_2 , укладену на підставі заяви ОСОБА_2 .

На обґрунтування позову зазначала, що 13 вересня 2019 року ОСОБА_2 та ТДВ «Міжнародна страхова компанія» уклали договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів Поліс № АО/4278752 зі строком дії до 12 вересня 2020 року. ОСОБА_2 також уклав з ТДВ «Міжнародна страхова компанія» договір добровільного страхування водія та пасажирів від нещасних випадків ДВВ № 1912748, договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (крім відповідальності перевізника) № ДВТ 1914425, договір за програмою «СУПЕРЗАХИСТ 150» № ДСА 1910073, відповідно до якого страхувальник передав, а страховик прийняв на страхування транспортний засіб Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 .

11 січня 2020 року сталася дорожньо-транспортна подія (далі - ДТП) за участі автомобіля Mazda, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що належав на праві власності ОСОБА_3 , та автомобіля Lexus LX 450D, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 , що належить на праві власності ОСОБА_4 .

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. 11 січня 2020 року вона повідомила ТДВ «Міжнародна страхова компанія» про ДТП, а 13 січня 2020 року особисто подала до товариства повідомлення про ДТП. 16 січня 2020 року власник транспортного засобу ОСОБА_3 звернулася до товариства із заявою про виплату страхового відшкодування за фактом ДТП 11 січня 2020 року на підставі договору за програмою «СУПЕРЗАХИСТ 150» № ДСА 1910073.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2020 року її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн на користь держави.

04 травня 2020 року власник автомобіля ОСОБА_3 отримала від товариства лист вих. № 1445 від 24 квітня 2020 року з відмовою у виплаті страхового відшкодування на підставі договору за програмою «СУПЕРЗАХИСТ 150» № ДСА 1910073, яка мотивована тим, що на підставі заяви страхувальника ОСОБА_2 від 06 грудня 2019 року договір страхування був розірваний з 08 січня 2020 року. За таких обставин відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі полісу ОСЦПВ АО/4278752 від 13 вересня 2019 року ОСОБА_6 .

При укладанні 08 січня 2020 року угоди (правочину) про розірвання (дострокового припинення) договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів Поліс № АО/4278752 зі строком дії до 12 вересня 2020 року, договору добровільного страхування водія та пасажирів від нещасних випадків ДВВ № 1912748, договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (крім відповідальності перевізника) № ДВТ 1914425, договору за програмою «СУПЕРЗАХИСТ 150» № ДСА 1910073 не дотримано вимоги частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, а тому вона підлягає визнанню недійсною.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2021 року позов задоволено.

Визнано недійсною угоду про розірвання (дострокове припинення) з 08 січня 2020 року договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс № АО/4278752 зі строком дії до 12 вересня 2020 року, договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (крім відповідальності перевізника) № ДВТ 1914425, договору за програмою «Суперзахист 150» № ДСА 1910073, укладеного між ТДВ «Міжнародна страхова компанія» та ОСОБА_2 , укладену на підставі заяви ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дія договору обов`язкового

страхування цивільно-правової відповідальності може бути достроково припинена за письмовою вимогою страхувальника, про що він зобов`язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування та надати оригінал поліса страховику.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

При укладенні угоди про розірвання (дострокове припинення) договорів, ОСОБА_2 не виконав вимоги статті 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не надав оригінал полісу страховику, що свідчить про невідповідність угоди про розірвання (дострокове припинення) договорів (полісів) актам цивільного законодавства, та є підставою для визнання його недійсним.

Додатковим рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2021 року стягнуто в рівних частках з ТДВ «Міжнародна страхова компанія», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840, 80 грн; стягнуто солідарно з ТДВ «Міжнародна страхова компанія», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 13 600, 00 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Оскільки ОСОБА_1 надала докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 600 грн, а також сплати судового збору у сумі 840,80 грн, вказані витрати підлягають стягненню з відповідачів.

Постановою Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2021 року в частині та додаткове рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ненадання страхувальником оригіналу полісу не є підставою для відмови у достроковому розірванні договору. Відтак помилковим є висновком суду першої інстанції про те, що угода про розірвання (дострокове припинення) договорів страхування, укладених між ТДВ «Міжнародна страхова компанія» та ОСОБА_2 , не відповідає актам цивільного законодавства та наявні підстави для визнання його недійсним.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року та залишити в силі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2021 року та додаткове рішення цього суду від 04 листопада 2021 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також оскаржила судове рішення з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вона та її представник не отримували копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та жодного виклику в судове засідання в апеляційному суді, що позбавило її можливості надати відзив на апеляційну скаргу та брати участь у розгляді справи.

Згідно статті 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розірвання договору страхування можливе за виконання двох умов: повідомлення страховика не пізніше, ніж за 30 днів, та надання оригіналу полісу страховику. Вказаних умов сторони договору не дотримались.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Комінтернівського районного суду м. Харкова.

27 лютого 2023 року справа № 641/10225/20 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 13 вересня 2019 року ТДВ «Міжнародна страхова компанія» уклала з ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування водія та пасажирів від нещасних випадків ДВВ № 1912748, договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (крім відповідальності перевізника) № ДВТ 1914425, договір за програмою «СУПЕРЗАХИСТ 150» № ДСА 1910073, відповідно до якого страхувальник передав, а страховик прийняв на страхування транспортний засіб Mazda 6, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 .

13 вересня 2019 року ТДВ «Міжнародна страхова компанія» та ОСОБА_2 уклали договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ серії АО № 4278752 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

06 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «Міжнародна страхова компанія» із заявою про розірвання договорів (полісу) ОСЦПВ серії АО № 4278752, № ДСА 1910073, № ДВТ 1414425 та 08 січня 2020 року сторони підписали угоду про розірвання цих договорів.

Зі змісту заяви про розірвання договору (полісу) ОСЦПВ вбачається, що оригінали договору (полісу) і спеціального знаку до нього загублені.

Відповідно до копій видаткових касових ордерів від 08 січня 2020 року ТДВ «Міжнародна страхова компанія» повернуло ОСОБА_2 страхові внески на загальну суму 1 682,52 грн.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2020 року ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні правопорушення , передбаченого статтею 124 КУпАП. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 11 січня 2020 року сталася ДТП за участі автомобіля Mazda, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що належав на праві власності ОСОБА_3 , та автомобіля Lexus, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 , що належить на праві власності ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до листа ТДВ «Міжнародна страхова компанія» від 24 квітня 2020 року, адресованого ОСОБА_3 , на момент настання ДТП договір страхування № ДСА 1910073 від 13 вересня 2019 року був розірваний з 08 січня 2020 року за ініціативою страхувальника ОСОБА_2 .

Згідно листа страхової компанії на ім`я ОСОБА_4 від 05 травня 2020 року поліс ОСЦПВВНТЗ серії АО №4278752 від 13 вересня 2019 року був розірваний на вимогу страхувальника, на момент настання ДТП (11 січня 2020 року) не діяв, тому у товариства відсутні підстави для виплати страхового відшкодування на його користь.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

За умовами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про страхування» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона

зобов`язана повідомити іншу не пізніш як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

Відповідно до підпункту 18.1.1. пункту 18.1. статті 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дія договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності може бути достроково припинена: за письмовою вимогою страхувальника, про що він зобов`язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування та надати оригінал поліса страховику.

У разі дострокового припинення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик вилучає страховий поліс та анулює його і за умови відсутності виплат страхового відшкодування за цим договором повертає страхувальнику частку страхового платежу, яка обчислюється пропорційно до періоду страхування, що залишився до закінчення строку дії договору, з утриманням, у передбачених законом випадках, понесених витрат на ведення справи, але не більше 20 відсотків цієї частки (пункт 18.2. статті 18 вищевказаного Закону).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

ОСОБА_2 як страхувальник автомобіля Mazda, державний номерний знак НОМЕР_1 , в установленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку звернувся до страховика із заявою про розірвання договорів страхування. Причиною розірвання договору ОСЦПВВНТЗ серії АО №4278752 є втрата полісу.

Встановивши, що відповідно до чинного законодавства неможливість вилучення страховиком оригіналу полісу у страхувальника не є підставою для відмови у розірванні договору страхування, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення позивача про розгляд справи судом апеляційної інстанції, оскільки судова повістка, яка направлялася апеляційним судом про виклик ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 24 листопада 2022 року, повернулася на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається повідомленим про судове засідання. В матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення заявником суду апеляційної інстанції про зміну свого місця перебування, знаходження, що передбачено частиною першою статті 131 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко