ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2024Справа № 910/2381/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Петькун Д.О. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд.6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022)

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074, код ЄДРПОУ 44725823)

про стягнення 16 656 073,80 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - відповідач) про стягнення 16 656 073,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені строки у наслідок неналежного виконання умов Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/23/93 від 25.05.2023. В зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок до сплати 16 656 073,80 грн штрафних санкцій.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.03.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2381/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 03.04.2024.

20.03.2024 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву мотивований тим, що відповідач звертався до позивача з листом щодо відтермінування постачання товару до 10.11.2023 в зв`язку з затримкою товару іноземним постачальником. Крім того, відповідач вказує на невірність розрахунку штрафних санкцій, оскільки, не враховано, що датою поставки є 06.11.2023. Також відповідачем заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій.

26.03.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

01.04.2024 в системі «Електронний суд» позивачем сформовано відповідь на відзив, а відповідачем сформовано заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 03.04.2024 суд протокольною ухвалою закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду на 15.05.2024.

Ухвалою від 09.05.2024 розгляд справи призначено на 05.06.2024

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 05.06.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2023 року між Міністерством оборони України (далі - замовник, позивач) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - виконавець, відповідач) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/23/93 (далі - контракт), за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товар, зазначений в специфікації (додаток №1 до контракту), для використання Збройними Силами України, а замовник - прийняти такий товар через вантажоодержувача, який визначається не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до дати поставки окремою письмовою вказівкою замовника (лист), та оплатити товар в строки і на умовах.

Умовами пункту 2.1 контракту визначено, що вартість (ціна) товару за цим контрактом на момент його підписання зафіксована сторонами в специфікації (додаток 1 до цього контракту) на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №335 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" (зі змінами).

Пунктом 2.2 контракту, сторони визначили, що вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 1 303 329 483,95 грн без податку на додану вартість.

Розрахунки за цим контрактом проводяться шляхом оплати замовником поставленого товару протягом 15 банківських днів після пред`явлення виконавцем рахунку на оплату та документів, зазначених у пункті 2.7 контракту, а також підписання сторонами акта приймання товару за контрактом за умови наявності (надходження) бюджетних коштів на рахунки Міністерства оборони України (пункт 2.6 контракту).

Умовами пункту 3.3 контракту сторони погодили, що датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата затвердження акту приймання-передачі вантажоодержувачем. Датою виконання контракту та переходом права власності на товари є дата підписання сторонами акту приймання товару.

Виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами контакту не пізніше строку, визначеному в специфікації надати замовнику документи згідно пункту 2.7 контракту (пункт 4.1 контракту).

Згідно зі специфікацією поставці підлягали радар та системи координації ППО GM 200 Raccoon в строк до 25.10.2023.

Відповідно до п.11.1. контракту, набирає чинності з дати підписання його сторонами скріплення їхніх підписів відбитками печаток сторін (за наявності) та діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Так, умовами контракту передбачена поставка виконавцем вантажоодержувачу товару не пізніше 25.10.2023.

Як вказує Позивач, відповідно до акту приймання - передачі №1014 від 10.11.2023 вантажоодержувачем прийнято товар. Проте, Відповідачем порушено строки поставки товару на 15 (п`ятнадцять) днів з 26.10. по 09.11.2023.

З метою досудового врегулювання спору, на виконання вимог статті 222 Господарського кодексу України та пунктів 8.1, 8.2 Контракту, Позивачем спрямовано претензію № 220/11/36 від 03.01.2024, в якій запропоновано Відповідачу сплатити штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання.

Одна, відповідач обгрунтовані вимоги позивача не визнав та суми штрафних санкцій не сплатив.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені строки у наслідок неналежного виконання умов Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/23/93 від 25.05.2023, в зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок до сплати 16 656 073,80 грн штрафних санкцій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

При цьому, зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 та 3 цієї статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частинами 2, 3 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України встановлено, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Водночас відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення строку (терміну) виконання зобов`язання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати.

Виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами контакту не пізніше строку, визначеному в специфікації надати замовнику документи згідно пункту 2.7 контракту (пункт 4.1 контракту).

Згідно зі специфікацією поставці підлягали радар та системи координації ППО GM 200 Raccoon в строк до 25.10.2023.

Натомість, Постачальником порушено умови Контракту в частині термінів постачання Товару.

Відповідно до акту приймання-передачі № 1014 від 10.11.2023 вантажоодержувачем прийнято зазначений Товар, кількість днів прострочення поставки Товару складає 15 (п`ятнадцять) днів (з 26.10. по 09.11.2023).

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 16 656 073,80 грн. за порушення зобов`язань в частині своєчасної поставки товарів.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до пункту 7.1. Контракту, Сторони зобов`язуються виконувати взяти на себе зобов`язання належним чином відповідно до умов цього Контракту, а також відповідно до вимог чинного законодавства України, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться до зобов`язань такого виду.

Пунктом 7.2 Контракту передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Контрактом, Сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Контракту.

Згідно з підпунктом 1 пункту 7.3 Контракту, у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Заперечення відповідача щодо кінцевої дати періоду нарахування пені, судом до уваги не приймається, оскільки, відповідно до п.3.3 контракту, датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата затвердження вантажоодержувачем Акта приймання-передачі, а не дата початку приймання товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 16 656 073,80 грн за період з 26.10.2023 по 09.11.2023 суд дійшов висновку, що розмір штрафних санкцій є арифметично правильним, отже, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення Відповідача не приймаються судом до уваги та спростовуються наступним.

Так, 13.02.2023 майже за три місяці до укладання Контракту з Позивачем, Відповідачем укладено зовнішньоекономічний контракт щодо постачання Товару військового призначення. Умови зазначеного зовнішньоекономічного контракту узгоджувались лише між його сторонами.

Згідно з статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Варто зазначити, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, яка може самостійно вчиняти дії, в тому числі підписувати договори.

Судом встановлено, що при укладанні договору сторони цілком добровільно визначили і порядок поставки, строки поставки, вартість товарів, порядок перегляду ціни і навіть чистий прибуток підприємства.

Крім того, посилання Відповідача на не своєчасне перерахування Позивачем другої частини попередньої оплати не приймається судом до уваги.

Відповідно до пункту 2.9, розділу 2 Контракту відповідно до вимог абзаців 4,5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами) на підставі рішення Замовника у розмірі до 97% від вартості (ціни) Товару за Контрактом на строк не більше як 9 місяців з дати перерахування коштів на рахунок Виконавця.

Тобто, надання попередньої оплати - це право Замовника, а не обов`язок. Ненадання попередньої оплати ніяким чином не вплинуло б на обов`язок Відповідача поставити товар, визначений у Специфікації та у визначений строк.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99%, суд відзначає наступне.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Суд не може визнати достатніми для зменшення розміру неустойки посилання відповідача на те, що він є держаним підприємством Міністерства оборони України, як єдина національна агенція, що забезпечує централізовану закупівлю товарів, робіт і послуг призначених для виконання державних програм у сферах національної безпеки і оборони, як вказувалось вище, зобов`язання мають бути виконані належним чином.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Долучені до відзиву на позовну заяву докази, не свідчать про збитковість відповідача, при цьому заявлений до стягнення розмір пені не є надмірним, у зв`язку з чим суд вважає відсутніми підстави, з якими пов`язується визначене у статтях 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України право суду на зменшення розміру неустойки.

Крім цього, суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру пені, заявленої до стягнення з відповідача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074, код ЄДРПОУ 44725823)

на користь Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд.6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) 16 656 073 (шістнадцять мільйонів шістсот п`ятдесят шість тисяч сімдесят три) грн 72 коп. штрафних санкцій та 199 872 (сто дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сімдесят дві ) грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА