Справа № 357/4439/24

Провадження № 2/357/2601/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О.І.,

за участі секретаря Вальчук М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на наступні обставини.

Вона, ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 17 жовтня 2009 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 1445.

Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протягом останніх років відносини між сторонами поступово погіршувалися, на даний час проживають окремо, шлюбних відносин не підтримують. Кожен із них має діаметрально протилежні погляди та цінності, що стосується шлюбу та сім`ї.

Бажання у подальшому підтримувати сімейні відносини у позивача немає, а тому просила не надавати строку для примирення.

Просила суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований 17 жовтня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 1445, час на примирення не надавати (а.с. 1-2).

Разом із позовною заявою позивач ОСОБА_1 надала клопотання про звільнення від сплати судового збору (а.с. 8).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024 року (а.с. 13) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 26 березня 2024 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу до суду позовної заяви про розірвання шлюбу (а.с. 17-19).

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

26 березня 2024 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача (а.с. 20).

17 квітня 2024 року за вх. № 21404 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача (а.с. 22).

З вказаної інформації вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 14.11.1989 року.

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 27 ЦПК України).

Тому, вказана цивільна справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Ухвалою судді від 19 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін на 04 червня 2024 року (а.с. 23-24).

В судове засідання 04 червня 2024 року сторони не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 надала заяву, отримана та зареєстрована канцелярією суду 04.06.2024 року за вх. № 30380, в якій просила справу за її позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу розглядати у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та задовольнити. Після розірвання шлюбу залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_5 » (а.с. 28).

Відповідач ОСОБА_2 надав заяву, отримана та зареєстрована канцелярією суду 29.03.2024 року за вх. № 18060, в якій просив справу за позовом ОСОБА_1 до нього про розірвання шлюбу розглядати у його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі (а.с. 21).

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 211 ЦПК України).

Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 17 жовтня 2009 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 2009 року жовтня місяця 17 числа зроблено відповідний актовий запис за № 1445, де прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_5 та дружини ОСОБА_5 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_1 , виданого 17 жовтня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області (а.с. 29).

З матеріалів справи убачається, що подружжя від даного шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в матеріалах справи свідчить наявна копія свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 (а.с. 4) та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в матеріалах справи свідчить наявна копія свідоцтва про народження, серія НОМЕР_3 (а.с. 5).

Встановлено, що спільне життя у подружжя не склалося, сім`я фактично розпалася, шлюб існує формально. Шлюбні відносини між ними припинені та спільне господарство не ведеться. В їх почуттях зникли любов та взаємоповага. Конфлікти, які виникають в них, створюють умови неможливі для подальшого спільного життя. Позивач вважає, що подальше сумісне життя та збереження сім`ї не можливе, на примирення не погоджується.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 1 СК України, завданням Сімейного кодексу України є зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 1 цього Кодексу, завданням Сімейного кодексу України є побудова сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу, та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Частиною 2 статті 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Відповідно до ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком».

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).

Частина 2 ст. 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

На цьому ж наголошує Верховний Суд України в п. 10 Постанови Пленуму за № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» - проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Так, в заяві про розгляд справи у відсутність, позивач ОСОБА_1 просила суд після розірвання шлюбу, залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Судом досліджено заяву ОСОБА_2 , з якою останній звернувся до суду 29.03.2024 року, в якій останній просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі та проти розірвання шлюбу не заперечує.

Тобто, з вказаної заяви відповідача вбачається, що останній визнав позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки, спільне життя у подружжя не склалось, шлюб існує формально, подружжя живе окремим життям та своїми інтересами, сторони сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач визнав вимоги та не заперечує проти розірвання шлюбу, суд приходить до висновку, що родина фактично розпалась та її поновлення неможливе, у зв`язку з чим, шлюб необхідно розірвати.

З 1 січня 2024 року відповідно до Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» ставки судового збору змінюються.

Як визначено у Законі, судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд врахує, що за подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про судовий збір», що діє на час звернення до суду та складає 1 211,20 гривень та оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат, відповідно до ухвали суду від 26 березня 2024 року, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягають стягненню судові витрати у сумі 1 211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 56, 105, 110-112, 113, 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 19, 82, 133, 141, 206, 211, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб зареєстрований 17 жовтня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 1445 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвати.

Прізвище позивача після розірвання шлюбу залишити шлюбне « ОСОБА_5 ».

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий 06.08.2022, орган, що видав № 3210);

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 ).

Повне судове рішення складено 04 червня 2024 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов