1Справа № 335/4454/24 2-а/335/86/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участі секретаря Зайцевої С.В., представника позивача адвоката Шоніної О.В., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Шоніної О.В., через систему «Електронний суд», звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 08.04.2024 № 11 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтуваннямпозову зазначено,що 08.04.2024 першим заступником начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Науменком Павлом Павловичем винесена постанова №11, зі змісту якої вбачається, що останній розглянувши протокол про адміністративне правопорушення № 11, складений 25 березня 2024 року, і додані до нього матеріали відносно головного бухгалтера Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради ОСОБА_2 , встановив, що нею порушено порядок використання коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме: за рахунок коштів Пенсійного фонду України проведена неналежна виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності у сумі 2245,99 грн. за електронними листками непрацездатності №6337652-2013791898-1 особі, якій встановлено групу інвалідності 27.03.2023, та №7704517-2015671840-1 особі, якій встановлено групу інвалідності 10.07.2023. Факт порушення викладений в акті перевірки від 16.02.2024 №0800-1102-3/18. Кошти до Пенсійного фонду України не повернуті. За вказане правопорушення передбачена відповідальність ч. 1 ст. 165-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З винесеною постановою №11 від 08.04.2024 позивач не погоджується, вважає що вона є незаконною та необґрунтованою, оскільки: при винесені оскаржуваної постанови порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, порушено право на захист; винесена постанова не відповідає вимогам до змісту постанови, які передбачено ст.283 КУпАП; на час розгляду справи, сплив строк передбачений ч.1 ст.38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення; при розгляді справи, в порушенні вимог ст.280 КУпАП, посадовою особою відповідача не встановлено чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні. Крім того, зазначено, що КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР оскаржено до Запорізького окружного адміністративного суду рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду від 11.03.2024 №14/1, підставою для винесення якого став акт документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування від 16.02.20224 №0800-1102-3/18, справа №280/3334/24.

Просить суд, визнати протиправною та скасувати постанову №11 по справі про адміністративне правопорушення, яка винесена 08.04.2024 першим заступником начальника ГУ ПФ України в Запорізькій області Науменком П.П. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 136,00 грн., справу про адміністративне правопорушення закрити.

Відзиву на позовну заяву від відповідача, у встановлений судом строк, на адресу суду не надано.

Ухвалою суддівід 23.04.2024 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, із особливостями, встановленими ст.ст. 268272, 286 КАС України. Призначено судове засідання. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву 5 днів з дня вручення даної ухвали.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, та просила їх задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що оскаржувана постанова №11 по справі про адміністративне правопорушення винесена 10.04.2024, а зазначена у ній дата «08.04.2024» є технічною помилкою. Жодних заперечень по суті позовної заяви позивача та викладених у ній обставин і обґрунтувань, у судовому засіданні представником відповідача не зазначено.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Пенсійний фонд України є уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 16.02.2024 відповідачем було проведено документальну перевірку дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України стосовно КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, про що складено Акт № 0800-1102-3/18 від 16.02.2024. Перевірка є позаплановою вибірковою. За результатами проведеної перевірки встановлено порушення пункту 2 статті 15 Закону України від 23.09.1999 №1105 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: неправомірно витрачена сума страхових коштів Фонду склала 2245,99 грн. (2 страхових випадка, 2 листка непрацездатності).

25.03.2024 відносно головного бухгалтера КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 11 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 165-5 КУпАП.

За результатами розгляду вказаного протоколу про адміністративне правопорушення 10.04.2024 (зазначена дата 08.04.2024 є помилковою датою) першим заступником начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ОСОБА_3 винесена постанова №11, зі змісту якої вбачається, що останній розглянувши протокол про адміністративне правопорушення № 11, складений 25 березня 2024 року, і додані до нього матеріали щодо головного бухгалтера Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради ОСОБА_2 встановив, що нею порушено порядок використання коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме за рахунок коштів Пенсійного фонду України проведена неналежна виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності у сумі 2245,99 грн. за електронними листками непрацездатності №6337652-2013791898-1 особі, якій встановлено групу інвалідності 27.03.2023, та №7704517-2015671840-1 особі, якій встановлено групу інвалідності 10.07.2023. Факт порушення викладений в акті перевірки від 16.02.2024 №0800-1102-3/18. Кошти до Пенсійного фонду України не повернуті. За вказане правопорушення передбачена відповідальність ч. 1 ст. 165-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136,00 грн.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, довести факт вчинення позивачем порушення відповідними доказами.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

З огляду на необхідність дотримання таких засад, виклад діянь, що ставляться у провину особі має бути гранично конкретизований, це означає, що у формулюванні адміністративного правопорушення повинні включатися всі ті дії (бездіяльність), які відповідають опису об`єктивної сторони адміністративного правопорушення в адміністративно-правовій нормі, в якій передбачена відповідальність за вчинення даного адміністративного правопорушення.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові не зазначено дату та час вчинення та конкретні обставини порушень, допущених головним бухгалтером ОСОБА_2 .

Вказана постанова є неконкретизованою щодо обставин вчинення правопорушення, зокрема, місця, часу проведення неналежної виплати.

Таким чином, оскаржувана постанова суперечить засадам юридичної визначеності як складової верховенства права. При цьому протокол про адміністративне правопорушення чи акт перевірки не можуть замінити оскаржувану постанову в частині відповідної конкретизації та обґрунтування.

Разом з тим, частиною 1 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

За змістом наведених норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, вбачається, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а з матеріалів адміністративної справи вбачається, що допущені ОСОБА_2 порушення встановленого порядку використання коштів Фонду, а саме: страхувальником було призначено та виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду застрахованим особам, а саме: ОСОБА_4 на підставі заяву-рахунку від 20.04.2023, ОСОБА_5 на підставі заяви рахунку від 20.07.2023, а отже мали місце 20.04.2023 та 20.07.2023, а постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена 10.04.2024, тобто з пропущенням строку накладення адміністративного стягнення, встановленого ст. 38 КУпАП, що є порушенням принципу юридичної визначеності.

З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що у вину ОСОБА_2 інкримінується здійснення неналежних виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності особам, яким встановлено групу інвалідності.

Посадовою особою під час розгляду справи не враховано того факту, що відповідно до інформації особистого кабінету КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР, на веб-порталі Пенсійного фонду України, відсутня інформація про проходження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . МСЕК, що підтверджується скріншотами, що додаються до вказаної заяви.

Отже, при проведенні виплат головний бухгалтер КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР ОСОБА_2 не знала та не мала можливості знати, що працівникам підприємства під час перебування на лікарняному було встановлено групу інвалідності, та в який саме день/дні.

Поряд з тим, саме у відповідача відображені вказані відомості. При цьому будь-які докази на підтвердження того, що у позивача в наявності тотожна інформація відсутня.

В будь-якому випадку під час розгляду справи про адміністративне правопорушення посадова особа відповідача проігнорувала твердження та докази щодо відсутності у головного бухгалтера ОСОБА_2 будь-якої інформації про проходження вище вказаними особами МСЕК.

З урахуванням вказаного, під час розгляду справи відповідачем не встановлено факту вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства з огляду на її очевидну неконкретність та юридичну невизначеність, що порушує засади верховенства права.

При цьому, відповідачу по справі надавалась можливість заперечувати, спростовувати доводи позивача, надавати докази своєї незгоди, але він за власним бажанням не скористався своїм процесуальним правом.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного спливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, дані які б спростовували свідчення позивача та підтверджували правомірність винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем надано не було, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

У зв`язку із чим, суд вважає за необхідне адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 гривень за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 132, 139, 241- 246, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012, адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, б.158Б) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову від 08 квітня 2024 року (10.04.2024) № 11 у справі про адміністративне правопорушення, винесену першим заступником начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Науменком Павлом Павловичем, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 165-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,84 (чотириста вісімдесят чотири гривень 48 коп.) грн.

Рішення суду складено 30 травня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя І.А. Крамаренко