Головуючий І інстанції: О.О. Кукоба

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 р. Справа № 440/13817/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2024, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/13817/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі - ГУПФ України в Донецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:

- визнати бездіяльність ГУПФ України в Полтавській області щодо неврахування ОСОБА_1 при обчисленні розміру пенсії довідки про підтвердження наявного трудового стажу протиправною;

- зобов`язати ГУПФ України в Полтавській області здійснити розрахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу на підземних роботах за Списком №1, що складає 15 років 01 місяць 03 дні, відповідно до довідки від 12.01.2022 №23, яка видана ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", з дня звернення 03.05.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивачу з 03.10.2019 призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (робота за Списком №1). У травні 2022 року позивач звернувся до ГУПФ України в Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" з урахуванням довідки від 12.01.2022 №23, виданої ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", що за принципом екстериторіальності опрацьована ГУПФ України в Полтавській області. Пенсійний орган відмовив у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням вищезазначеної довідки, посилаючись на неможливість проведення перевірки відомостей, наведених у ній, що на думку позивача є протиправним.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 частково задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неврахування під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2022 довідки від 12.01.2022 №23, виданої Державним підприємством "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2022 з урахуванням довідки від 12.01.2022 №23, виданої Державним підприємством "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", а також здійснити доплату до пенсії з урахуванням фактично сплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, ГУПФ України в Донецькій області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 по справі № 440/13817/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, враховуючи активні бойові дії на території Донецької області, а також наявність загрози для життя, здоров`я і безпеки фахівців управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління, перевірку наданої позивачем довідки про пільговий стаж роботи провести неможливо. Зазначає, що вказані обставини відносяться до обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та вони жодним чином не залежать від волевиявлення Головного управління та перебувають поза зоною впливу на них з боку відповідача. Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не приймало жодного рішення щодо позивача, отже, не порушило права та законні інтереси ОСОБА_1 у сфері пенсійного забезпечення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

ГУПФ України в Полтавській області правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. позивачем отримано копію апеляційної скарги відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення та довідками про доставку електронних документів через підсистему "Електронного суду".

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 5-6/.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, що підтверджується протоколом перерахунку пенсії /а.с. 51/ .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено довідкою від 08.08.2022 №1604-5001987767.

З 03.10.2019 позивачу призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (робота за Списком №1), що учасники справи не заперечували.

Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу тривалістю 30 років 09 місяців 20 днів, що врахований по 31.05.2019, у т.ч. стаж на підземних роботах - 12 років 07 місяців 04 дні.

03.05.2022 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 48-49/.

За принципом екстериторіальності заяву передано для розгляду ГУПФ України в Полтавській області, яким проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням додатково страхового стажу за період з 01.06.2019 по 30.06.2021 на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування /а.с. 51-54/.

Водночас ГУПФ України в Полтавській області не враховано пільговий стаж роботи позивача на підземних роботах на підставі довідки від 12.01.2022 №23, виданої ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", з посиланням на те, що зазначена довідка підлягає перевірці відповідно до частини третьої статті 44, статті 64 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 8/.

Про неврахування довідки від 12.01.2022 №23, виданої ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", позивача повідомлено листом ГУПФ України в Донецькій області від 28.04.2023 /а.с. 8/, що й слугувало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності ГУПФ України в Полтавській області щодо неврахування під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2022 довідки від 12.01.2022 №23, виданої Державним підприємством "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Також, суд першої інстанції задля ефективного захисту порушених прав позивача вийшов за межі позовних вимог та вважав за необхідне зобов`язати ГУПФ України в Донецькій області (як орган, на обліку у якому перебуває позивач як отримувач пенсії) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2022 з урахуванням довідки від 12.01.2022 №23, виданої Державним підприємством "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування /частина друга статті 24 Закону №1058-IV/.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Поряд з цим, як визначено частиною четвертою статті 42 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність неврахування пенсійним органом довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.05.2022 на підставі його заяви від 03.05.2022.

Так, разом із заявою від 03.05.2022 позивач надав пенсійному органу довідку від 12.01.2022 №23, видану Державним підприємством "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у якій зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" за професіями (посадами), що передбачені списком №1; стаж роботи за період з 18.09.2006 по 12.01.2022 становить 15 років 01 місяць 03 дні /а.с. 47/.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У силу пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (надалі - Порядок №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Такий висновок наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №513/1169/16-а, від 25.03.2021 у справі №408/7500/16-а.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У силу пункту 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Таким чином, пенсійний орган дійсно наділений повноваженнями перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Як підтверджено матеріалами справи, ГУПФ України в Полтавській області листом від 03.05.2022 звернулось до ГУПФ України в Донецькій області з проханням провести перевірку достовірності видачі довідки від 12.01.2022 №23 ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" /а.с. 50/.

Проте, ГУПФ України в Донецькій області листом від 09.08.2022 повідомило про неможливість проведення такої перевірки з огляду на введення в Україні воєнного стану та зважаючи на бойові дії на території Донецької області /а.с. 50, зі звороту/.

На цій підставі ГУПФ України в Полтавській області вважало за неможливе врахувати вищезгадану довідку для обчислення позивачу пенсійної виплати.

Однак колегія суддів не погоджується з такою позицією пенсійного органу, оскільки неможливість проведення перевірки достовірності даних, зазначених у довідці про підтвердження пільгового стажу, через розташування підприємства-роботодавця у районах ведення активних бойових дій, не може бути визнане єдиною правомірною підставою для відмови позивачу у належному соціальному забезпеченні.

При цьому, відповідно до частини другої статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Тож обов`язок з доведення правомірності отримання особою документів для призначення пенсії та/або доведення обґрунтованості інформації, зазначеної у таких документах, не може бути перекладений на особу, яка звертається із заявою про призначення (перерахунок) пенсії.

У силу пункту 3.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

А відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що пенсійний орган, аналізуючи надані особою документи, перш за все має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми, адже органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і необґрунтованих перешкод для реалізації особами їх прав.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що відповідачі жодним чином не мотивували неможливість врахування відомостей, зазначених у довідці від 12.01.2022 №23, виданій ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", внаслідок їх неповноти, невідповідності іншим документам, що містяться у пенсійній справі ОСОБА_1 тощо.

Натомість, зазначені у згаданій довідці відомості перекликаються з даними, що містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 /а.с. 11-13/, а також відомостями Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування /а.с. 14-16/.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згадана вище довідка мала бути врахована ГУПФ України в Полтавській області під час проведення перерахунку пенсії позивача з 01.05.2022 на підставі його заяви від 03.05.2022.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Оскільки описаною вище довідкою підтверджено зайнятість позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах тривалістю понад 15 років, суд першої інстанції правильно зазначив про наявність підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням наведених вище положень статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Отже, наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про наявність у спірних відносинах бездіяльності ГУПФ України в Полтавській області щодо неврахування під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2022 довідки від 12.01.2022 №23, виданої Державним підприємством "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яку належить визнати протиправною.

Продовжуючи розгляд справи в частині обраного судом першої інстанції способу захисту, колегія суддів зазначає наступне.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справіАфанасьєв проти Українивід 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другоюстатті 9 КАС Українисуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Верховного Суду 25 березня 2020 року у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

Отже, суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, колегія суддів враховує, що ГУ ПФУ в Полтавській області здійснивши дії щодо перевірки довідки від 12.01.2022 №23, ГУПФ України в Полтавській області жодного рішення щодо цієї довідки не прийняв. ГУ ПФУ в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 03.05.2022 та вже розглянуто заяву позивача від 03.05.2023.

При цьому, колегією суддів враховано, що позивач перебуває на обліку як одержувач пенсійних виплат у ГУПФ України в Донецькій області та саме останній (як орган, на обліку у якому перебуває позивач як отримувач пенсії) в даному конкретному випадку може забезпечити ефективний спосіб захисту порушених прав позивача.

Отже, колегія суддів в даному конкретному випадку погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту, а саме зобов`язання ГУПФ України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2022 з урахуванням довідки від 12.01.2022 №23, виданої Державним підприємством "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", а також провести доплату до пенсії з урахуванням фактично сплачених сум.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 по справі № 440/13817/23 в частині задоволення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко