Єдиний державний реєстр судових рішень
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1530/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації "Стратегічний Резерв" до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточненого, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень яка полягає у невнесенні громадської організації до системи "Шлях";
- зобов`язати Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України внести Громадську організацію "Стратегічний Резерв" до системи "Шлях" на підставі наданих документів.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що громадська організація "Стратегічний Резерв" 20.02.2024 року подала заявку на внесення до системи "Шлях", виконавши всі вимоги Відповідача, а відповідач відмовив у внесенні до вказаної системи з вигаданих на його думку підстав. Позивач вважає бездіяльність відповідача у не внесенні організації до системи "Шлях" протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 02.04.2024 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у прядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.47).
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що 21.02.2024 за вх.№ 15070/0/7-24 в Мінінфраструктури зареєстровано заяву ГО "Стратегічний резерв" від 20.02.2024 № 1 (копія додається). За результатами розгляду вказаної заяви на електронну пошту strategngo@gmail.com 04.03.2024 заявника повідомлено про те, що у Мінінфраструктури відсутні підстави для прийняття обґрунтованого рішення у зв`язку з тим, що позивачем не додано обов`язкові додатки до заяви. Зокрема, ГО "Стратегічний резерв" не було додано якісно відскановані митні декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою (з відбитком особистої номерної печатки уповноваженої особи Держмитслужби України), а також документи, що засвідчують передання вказаної допомоги відповідним військовим формуванням/закладам охорони здоров`я чи розподіл допомоги серед населення (а.с.52-57).
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив у якій повністю не погодився з доводами відповідача та підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити (а.с.74-84).
Представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.142-143).
Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Позивач звернувся до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України із заявою про прийняття рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України від 20.02.2024 року (а.с.113-115)
До заяви позивачем було додано обґрунтування (пропозиція) відправника (донора) гуманітарної допомоги та обґрунтування (згода) на отримання гуманітарної допомоги. (а.с.116-118)
Листом від 04.03.2024 відповідач повідомив позивача, що відповідно до оновлених роз`яснень від 05.12.2023 Мінінфраструктури, передбачено, що з метою підтвердження виконання мети отримання попереднього дозволу для виїзду за кордон водіїв, до заяви необхідно додати якісно відскановані митні декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, а також документи що засвідчують передання вказаної допомоги відповідним військовим формуванням/закладам охорони здоров`я чи розподіл допомоги серед населення, тощо. Крім того звертали увагу, що в заяві ГО «Стратегічний резерв» від 20.02.2024 №1 країною відправлення гуманітарних вантажів зазначено Польщу, проте в обґрунтування (пропозиції) відправника (донора) гуманітарної допомоги та в обґрунтуванні (згоді) отримувача гуманітарної допомоги країною відправлення гуманітарних вантажів зазначено Сполучене Королівство Великої Британії. Отже інформація щодо країни відправлення в документах неузгоджена. (а.с.121)
На вказаний лист, позивачем направлено виправлену заяву від 04.03.2024 щодо інформації про країну відправлення гуманітарної допомоги (а.с.18-19, 20).
За результатами розгляду вказаної заяви на електронну пошту strategngo@gmail.com 14.03.2024 заявника повідомлено про те, що у Мінінфраструктури відсутні підстави для прийняття обґрунтованого позитивного рішення (а.с.39).
У листі зазначено, що 05.12.2023 Мінінфраструктури оновлено роз`яснення щодо порядку подання заяв для внесення водіїв, що забезпечують перевезення гуманітарних вантажів, до інформаційної системи "Шлях". Вказані правила передбачають також перелік підстав та випадків, що унеможливлюють прийняття Мінінфраструктури обґрунтованого позитивного рішення. Оновлені правила та форми документів розміщено за посиланням (https://mtu.gov.ua/news/34997.html). Так, у разі якщо Мінінфраструктури щодо вказаного заявника вже приймалось рішення про надання дозволу на виїзд військовозобов`язаних чоловіків за межі України з метою ввезення гуманітарної допомоги, до заяви обов`язково додаються якісно відскановані митні декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою (з відбитком особистої номерної печатки уповноваженої особи Держмитслужби України), а також документи, що засвідчують передання вказаної допомоги відповідним військовим формуванням/закладам охорони здоров`я чи розподіл допомоги серед населення тощо. Відповідно до наявної інформації, водії Громадської організації "Стратегічний Резерв" на підставі наказів Мінінфраструктури від 27.03.2023 № 187 та від 18.07.2023 № 615 отримували дозвіл на виїзд за кордон з метою ввезення гуманітарної допомоги загальною вагою 50 000 кг. Мінінфраструктури повторно проаналізовано надані Громадською організацією "Стратегічний Резерв" митні декларації, та встановлено наступне. В межах строків дії наказів Мінінфраструктури від 27.03.2023 №187 та від 18.07.2023 №615 Громадською організацією "Стратегічний Резерв", відповідно до наданих митних декларацій, ввезено гуманітарну допомогу, загальна вага якої становить 2 410 кг, що складає не більше 5% від заявленого обсягу гуманітарної допомоги у 50 000 кг, яку планувалось ввезти на територію України. Стосовно ввезеної гуманітарної допомоги надано лише один акт приймання-передачі на один електрохірургічний апарат для коагуляції ЕКВЕ УЮ 3008. Інші документи, що засвідчують передання допомоги відповідним військовим формуванням/закладам охорони здоров`я чи розподіл допомоги серед населення відсутні. Таким чином, надісланими Громадською організацією "Стратегічний Резерв" документами не підтверджено виконання мети отримання попереднього дозволу для виїзду за кордон водіїв (ввезення гуманітарної допомоги загальною вагою 50000 кг) за попередніми наказами Мінінфраструктури.
Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, а надалі іншими Указами цей строк продовжений дотепер).
Пунктом 2 Указу № 64/2022 постановлено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 3 цього ж Указу передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Пунктом 7 цього ж Указу Міністерству закордонних справ України доручено забезпечити інформування в установленому порядку Генерального секретаря ООН та офіційних осіб іноземних держав про введення в Україні воєнного стану, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов`язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.
Так, згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно з пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України "Про прикордонний контроль" № 1710-VI від 05.11.2009 року (далі - Закон №1710-VI).
Частинами 1 і 2статті 2 Закону № 1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Згідно частини 3 статті 6 Закону №1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Так, статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
З огляду на введення в Україні воєнного стану, гарантоване частиною першою статті 33 Конституції України конституційне право на свободу пересування зазнало тимчасових обмежень в силу дії особливого правового режиму воєнного стану в країні, що цілком узгоджується з вимогами статті 64 Основного Закону.
Верховний Суд у постанові від 09 березня 2023 року у справі № 600/2520/22-а зазначав, що обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак таке втручання прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету.
Згідно п.28 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (далі - Правила), у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:
військових, правоохоронних органів;
військових адміністрацій;
медичних закладів;
відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.
Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.
Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.
У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.
У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".
З метою реалізації пункту 2-8 Правил, 05.12.2023 Мінінфраструктури оновлено роз`яснення щодо порядку подання заяв для внесення водіїв, що забезпечують перевезення гуманітарних вантажів, до інформаційної системи "Шлях" (https://mtu.gov.ua/news/34997.html).
Вказані роз`яснення передбачають, що рішення про включення водія до інформаційної системи «Шлях» приймається шляхом видання наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури за результатами розгляду наступних документів надісланих одним пакетом на офіційну електронну адресу Міністерства miu@mtu.gov.ua :
1) Заява за формою, яка підписується кваліфікованим електронним підписом (КЕП) керівника суб`єкта отримувача гуманітарної допомоги та подається в електронній формі у форматі PDF/A з можливістю їх копіювання та оброблення.
2) Обґрунтування (згода) отримувача гуманітарної допомоги на її одержання за формою (Додаток 2), яке підписується за допомогою КЕП керівника суб`єкта отримувача гуманітарної допомоги та подається в електронній формі у форматі PDF/A з можливістю їх копіювання та оброблення.
3) Обґрунтування (пропозиція) відправника (донора) гуманітарної допомоги про її надання за формою (Додаток 3), яке підписується керівником суб`єкта надання гуманітарної допомоги, скріплюється печаткою (за наявності) та подається в електронній формі у форматі PDF/A
У разі якщо Мінінфраструктури щодо вказаного заявника вже приймалось рішення про надання дозволу на виїзд військовозобов`язаних чоловіків за межі України з метою ввезення гуманітарної допомоги, до заяви обов`язково додаються якісно відскановані митні декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою (з відбитком особистої номерної печатки уповноваженої особи Держмитслужби України), а також документи, що засвідчують передання вказаної допомоги відповідним військовим формуванням/закладам охорони здоров`я чи розподіл допомоги серед населення тощо.
Мінінфраструктури шляхом надсилання на електронну адресу заявника інформує про відсутність підстав для прийняття обґрунтованого рішення у зв`язку з наступним:
1. у заяві не дотримано вимог, передбачених формою, та/або відсутні обов`язкові додатки до заяви;
2. інформація, наведена у заяві, не відповідає інформації, що наведена у додатках до заяви;
3. заява чи додатки до неї містять недостовірну інформацію;
4. в заяві зазначено інформацію про транспортування гуманітарного вантажу для потреб Збройних Сил/ інших утворених відповідно до законів України військових формувань, проте обґрунтування (згода) на отримання гуманітарної допомоги від військового формування відсутнє;
5. в заяві зазначено інформацію про транспортування медичних вантажів, проте обґрунтування (згода) на отримання гуманітарної допомоги від медичного закладу відсутнє;
6. у заяві зазначено особу водія, який на момент подання документів відповідно до інформаційної системи «Шлях» має право виїзду за кордон строком понад 7 днів;
7. відповідно до інформаційної системи «Шлях» заявник/отримувач гуманітарної допомоги має достатню кількість водіїв, які вже внесені в систему "Шлях".
8. до заяви додано обґрунтування (згоду) від отримувача/ обґрунтування (пропозицію) від відправника гуманітарної допомоги, видану більше ніж за 30 днів до моменту подання заяви;
9. в заяві зазначено необґрунтовану кількість транспортних засобів та водіїв, необхідних для перевезення гуманітарної допомоги з урахуванням вантажопідйомності транспортних засобів, зазначених у заяві та ваги (орієнтовного об`єму) гуманітарного вантажу, зазначеної в обґрунтуванні (згоді), а також місця відправлення та доставки гуманітарної допомоги;
10. у додатках відсутнє обґрунтування щодо кількості водіїв, необхідних для перевезення гуманітарної допомоги (окрім випадків, якщо водій виїжджає за межі України іншим транспортним засобом з метою перевезення автомобільного транспортного засобу як гуманітарної допомоги);
11. до заяви не додано документи, що підтверджують виконання мети отримання попереднього дозволу для виїзду за кордон водіїв, зазначених у заяві (митних декларацій, звітів про розподіл гуманітарної допомоги);
12. відомості про організацію (код ЄДРПОУ, ПІБ директора, ПІБ уповноваженої особи, місцезнаходження організації), що зазначені у заяві чи додатках не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
13. реквізити (підпис, печатка, штамп) на обґрунтуванні (пропозиції) відправника (донора) мають ознаки підроблення шляхом штучного накладання таких реквізитів за допомогою комп`ютерних програм та обладнання;
14. інформація про наявність в особи посвідчення водія не підтверджується за даними ресурсу «Перевірка посвідчення водія» Головного сервісного центру МВС;
15. відповідно до посвідчення водія в особи відсутнє право керування транспортним засобом відповідної категорії;
16. географічна неможливість перевезення автомобільним транспортним засобом вантажів з країни, з якою в України відсутнє сухопутне/автомобільне сполучення, за відсутності уповноваженого представника донора на територіях, з якими таке сполучення існує;
17. за наданим обґрунтуванням (згодою) отримувача/ обґрунтуванням (пропозицією) донора гуманітарної допомоги вже приймалось рішення про виїзд водіїв за межі України;
18. в Мінінфраструктури наявна інформація про недотримання мети виїзду за межі України та/або строків перебування за межами України водіями, які були включені до системи «Шлях» за попередніми заявами отримувача гуманітарної допомоги;
19. в Мінінфраструктури наявна інформація щодо належності водія до осіб, визначених пунктом 2-14 Правил;
20. в Мінінфраструктури наявна інформація від територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ухилення водія від призову під час мобілізації на особливий період
Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про гуманітарну допомогу» отримувач гуманітарної допомоги і набувач гуманітарної допомоги (юридична особа) щомісячно в установленому порядку подають до відповідного спеціально уповноваженого державного органу з питань гуманітарної допомоги звіти про наявність та розподіл гуманітарної допомоги до повного використання всього обсягу отриманої гуманітарної допомоги.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.07.2020 № 539 затверджено форми звітів про наявність і розподіл гуманітарної допомоги та Інструкцію щодо їх заповнення.
До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2023 №953 «Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану» затверджено Порядок пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану.
Отримувач гуманітарної допомоги, ввезеної без використання автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги, до 31 березня 2024 завантажує до зазначеної системи копію паперового звіту про розподіл та використання гуманітарної допомоги за формою згідно з додатком 3 до Порядку (далі - звіт), підписаного керівником або особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку, або копію звіту в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису керівника або особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку.
Пунктом 12 цього Порядку перебачено, що отримувач, крім отримувачів медичної гуманітарної допомоги, до 15 числа місяця, що настає за місяцем, в якому зазначено дату внесення інформації про митне оформлення гуманітарної допомоги за декларацією, формує та подає в електронному кабінеті автоматизованої системи звіт або завантажує копію паперового звіту, підписаного керівником або особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку, або копію звіту в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису керівника або особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку.
Звіт подається до 15 числа кожного місяця, що настає за звітним, наростаючим підсумком окремо щодо кожного переліку товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, ввезених на митну територію України, до повного її розподілу.
У разі подання отримувачем інвентаризаційного опису фактично отриманої гуманітарної допомоги звіт складається з урахуванням зазначеної в ньому інформації про фактично отриману гуманітарну допомогу.
До звіту можуть додаватися копії первинних документів отримувача або набувача гуманітарної допомоги - юридичної особи.
Якщо останній день подання звіту припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем подання звіту вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.
Звіти отримувачів медичної гуманітарної допомоги формуються та подаються в автоматизовану систему з використанням інформаційно-аналітичної системи "MedData" шляхом автоматичного обміну даними через прикладний програмний інтерфейс (API).
Отже, вищевказаними нормативно-правовими актами покладено обов`язок на отримувачів та набувачів гуманітарної допомоги подання звітів про наявність та розподіл гуманітарної допомоги.
Із поданої позивачем до Мінінфраструктури заяви вбачається, що до неї було додано обґрунтування (пропозиція) відправника (донора) гуманітарної допомоги та обґрунтування (згода) на отримання гуманітарної допомоги (а.с.18-19).
До позовної заяви позивачем долучено ряд декларацій про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою (а.с.30-38).
Проте, доказів подання саме таких якісно відсканованих декларацій, крім від 07.04.2023 та від 22.08.2023 (а.с.119-120), до Мінінфраструктури разом із заявою про прийняття рішення про виїзд за межі України водіїв, медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, суду не надано.
До того ж, разом із заявою позивачем не подано відповідачу звіти про розподіл гуманітарної допомоги.
При цьому, суд зауважує, що наданий позивачем до суду звіт про наявність і розподіл гуманітарної допомоги від 04.04.2024 (а.с.86), судом не може бути взятий до уваги, оскільки такий не надавався відповідачу під час розгляду заяви про прийняття рішення про виїзд за межі України та останнім не досліджувався.
Отже, Мінінфраструктури опрацювавши звернення Громадської організації "Стратегічний Резерв" дійшло висновку про непідтвердження виконання мети отримання попереднього дозволу для виїзду за кордон водіїв та не знайшло підстав для прийняття обґрунтованого позитивного рішення.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.
Враховуючи наведені обставини, дослідивши надані докази, суд доходить висновку, що Мінінфраструктури діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Щодо забезпечення такого критерію як обґрунтованість рішення суду в контексті порушених у позовній заяві доводів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у пункті 23 Рішення у справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому з огляду на наведені вище норми та обставини справи, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи те, що інші позовні вимоги є похідними від вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка не підлягає задоволенню, відповідно ці вимоги також не можуть бути задоволені.
Відповідно до ст.139 КАС України у разі відмови в задоволенні позовних вимог відмовлено, сплачений судовий збір відшкодуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову Громадської організації "Стратегічний Резерв" (27400, Кіровоградська область, Кропивницький район, м. Знам`янка, вул. Дмитрівська, буд. 15, ЄДРПОУ 44943212) до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 14, ЄДРПОУ 37472062) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА
