КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 757/5927/23-ц Головуючий у 1 інстанції: Матійчук Г.О.

Провадження №22-ц/824/272/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

4 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи

У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 24 серпня 2020 року № 660930996 у розмірі 61 668,12 грн та судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 24 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 310449819 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у кредит, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між товариством та позичальником.

Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт товариства: www.moneyveo.ua обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані в тому числі і банківську картку на яку в подальшому отримав грошові кошти у сумі 3 000,00 грн, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

Позивач звертав увагу суду, що кредитний договір від 24 серпня 2020 року № 660930996 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № 27X7Z6PN було направлено позичальнику 24 серпня 2020 року о 7:50:33 годині, на номер мобільного телефону, вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2, одноразовий персональний ідентифікатор № 27X7Z6PN було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 24 серпня 2020 року о 7:50:33 годині, після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу 3 000,00 грн, на банківську карту № НОМЕР_1 , що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 3 000,00 грн строком на 8 днів зі сплатою 1,13 % процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.2. цього договору.

Згодом сторони уклали додаткову угоду до договору від 24 серпня 2020 року № 660930996, де була збільшена сума кредиту та строк повернення.

Вказує, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів, в свою чергу позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно з цим договором.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 24 серпня 2020 року № 660930996, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №113 від 22 грудня 2020 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 24 серпня 2020 року № 660930996, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги від 15 липня 2021 року № 6.

У подальшому, 06 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 06/12/2021-01.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 06 грудня 2021 року №1 до договору факторингу від 06 грудня 2021 року № 06/12/2021-01, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 61 668,12 грн, у тому числі: 21 995,76 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 39 672,36 грн - заборгованість за відсотками.

Зазначає, що оскільки відповідач не виконував умови взятого на себе зобов`язання, не погашав кредит та не сплачував проценти за користування кредитом, позивачем було направлено відповідачу вимогу про усунення порушення зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором, однак заборгованість не погашена, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року, ТОВ «ФК «ЕЙС» подало апеляційну скаргу та просило скасувати рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Вважає, що скаржником доведено, що договором факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 встановлено предмет такого договору, в якому передбачено відступлення право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), копії договорів факторингу та витягів з реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги.

Вважає, що скаржник довів укладення договору між Відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», довів факт відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 24 серпня 2020 року № 660930996 від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та відповідно від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС». Натомість, відповідач не спростував докази позивача.

Вважає, що суд першої інстанції грубо порушив норми матеріального і процесуального права, без мотивованої оцінки та відхилення аргументів, наведених позивачем, та за відсутності правових підстав для відмови у задоволенні позову ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, позивач не скористався своїм правом для подачу відзиву.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що 24 серпня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 310449819 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у кредит, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між товариством та позичальником.

Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт товариства: www.moneyveo.ua обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані в тому числі і банківську картку на яку в подальшому отримав грошові кошти у сумі 3 000,00 грн, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

Позивач звертає увагу суду, що кредитний договір від 24 серпня 2020 року № 660930996 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № 27X7Z6PN було направлено позичальнику 24 серпня 2020 року о 7:50:33 годині, на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2, одноразовий персональний ідентифікатор № 27X7Z6PN було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 24 серпня 2020 року о 7:50:33 годині, після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу 3 000,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 3 000,00 грн строком на 8 днів зі сплатою 1,13 % процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.2. цього договору.

Згодом сторони уклали додаткову угоду до договору від 24 серпня 2020 року № 660930996, де була збільшена сума кредиту та строк повернення.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів починаючи ще 28 листопада 2018 року, а кредитний договір № 660930996 був укладений 24 серпня 2020 року, тобто більше через 2 роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки договір факторингу права вимоги є похідних від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

Отже, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 серпня 2020 року № 660930996 від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», відповідно, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», відповідно, та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Встановлено, що 24 серпня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 310449819, згідно з умовами якого товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 8 днів зі сплатою 1,13 % процентіввід суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.2. цього договору.

Відповідно до п. п. 1.1. п. 1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. п. 4.1. п. 1 кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця - www.moneyveo.ua.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до п.п. 4.16. п.5 кредитного договору, клієнт підтверджує, що отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію, що наведена в паспорті споживчого кредиту та правилах.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 24 серпня 2020 року № 660930996, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №113 від 22 грудня 2020 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 24 серпня 2020 року № 660930996, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги від 15 липня 2021 року № 6.

У подальшому, 06 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 06/12/2021-01.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 06 грудня 2021 року №1 до договору факторингу від 06 грудня 2021 року № 06/12/2021-01, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 61 668,12 грн, у тому числі: 21 995,76 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 39 672,36 грн - заборгованість за відсотками.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з договору факторингу вбачається, що право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів починаючи ще 28 листопада 2018 року, а сам кредитний договір № 660930996 був укладений 24 серпня 2020 року, тобто майже через два роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

Доводи апеляційної скарги про те, що права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у грудні 2021 року, а сам лише факт укладання договору факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» в 2018 році не спростовує цих обставин, оскільки ним було передбачено можливість відступлення прав вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога), суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

Суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача не було порушено відповідачем.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог та вірно застосував до правовідносин, що виникли між сторонами положення ст.ст. 1077,1078 ЦК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді В.І. Олійник

Л.П. Сушко