ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3805/24 Справа № 201/704/23 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участюсекретаря судовогозасідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Маріупольської міської ради Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, треті особи: Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом (т. 1 а.с. 2-12), в подальшому подав заяву про збільшення позовних вимог (т. 2 а.с. 90-92), в обґрунтування якого посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьку, Донецької області померла мати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 05 січня 2022 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №19.

14 січня 2022 року після смерті матері, ОСОБА_1 звернувся до Першої маріупольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого державним нотаріусом Фоміною А.В. була заведена спадкова справа №21/2022, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №68099737 від 14 січня 2022 року.

Факт кровного споріднення позивача з померлою ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 21 липня 1966 року Куйбишевським р. Бюро ЗАГС м. Донецька, актовий запис №1729, відповідно до якого позивач народився - ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якого є: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 .

Спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , складається з недоотриманої пенсії.

11 липня 2022 представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 звернулася до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо оформлення спадкових прав після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Листом за №8690/Є-935/06.3 від 03 серпня 2022 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) повідомило, що у зв`язку із активним веденням бойових дій на території Донецької області та наявністю обставин, які створюють загрозу життю та здоров`ю працівників Першої маріупольської державної нотаріальної контори, та з метою забезпечення збереження їх життя та здоров`я, наказом Управління від 10 березня 2022 року №1074/к встановлено простій в роботі Першої маріупольської державної нотаріальної контори з 10 березня 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Зазначено, що документи, напрацьовані у Першій маріупольській державній нотаріальній конторі, не були вивезені з адреси розташування контори у зв`язку із веденням активних бойових дій на території Донецької області, а за наявною інформацією, приміщення Першої маріупольської державної нотаріальної контори, зруйновано внаслідок пожежі.

Також, у вищезазначеному листі Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) повідомило про можливість визнати право власності на успадковане майно в судовому порядку, у зв`язку із відсутністю доступу до вже заведеної спадкової справи, що перешкоджає отриманню свідоцтва про право на спадщину.

У відповідь на адвокатський запит №21 від 05 грудня 2022 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) листом за №15120/35317/17/22/06.3 від 07 грудня 2022 року про роботу Першої маріупольської державної нотаріальної контори, підтвердило інформацію надану представнику позивача за довіреністю ОСОБА_4 у своєму листі за №8690/Є-935/06.3 від 03 серпня 2022 року.

Також, представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 звернулася до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори, де в теперішній час працює державний нотаріус Фоміна А.В., якою 14 січня 2022 року була заведена спадкова справа № 21/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , із заявою щодо оформлення спадкових прав ОСОБА_1 на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Листом від 07 грудня 2022року за №4372/01-16 «Про результати розгляду заяви» завідувачка Одинадцятої київської державної нотаріальної контори повідомила, що відповідно до діючого законодавства спадкова справа відкривається тільки один раз (в одній нотаріальній конторі або у одного приватного нотаріуса).

Спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , останне місце проживання якої було: АДРЕСА_1 , вже відкрита Першою маріупольською державною нотаріальною конторою 14 січня 2022 року та зареєстрована у Спадковому реєстрі за №68978636, відповідно до вимог закону.

Державний нотаріус Фоміна А.В., яка на час відкриття спадкової справи №21/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , займала посаду державного нотаріуса Першої маріупольської державної нотаріальної контори, наразі перебуває у штаті Одинадцятої київської державної нотаріальної контори та не має повноважень щодо продовження провадження по спадковим справам, які були відкриті та зберігаються в Першій маріупольській державній нотаріальній конторі, у тому числі повноважень щодо видачі свідоцтв про право на спадщину або винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Крім того, позивачу відомо, що його померла мати ОСОБА_2 з березня 2016 року по день смерті пенсійні виплати не отримувала.

У зв`язку з відсутністю у позивача інформації щодо розміру недоотриманої пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 22 листопада 2022 року був скерований адвокатський запит за №18 щодо отримання вказаної інформації.

Відповідно до листа від 28 листопада 2022 року за №0500-0202-8/70282, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило, що ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа, перебувала на обліку з 01 вересня 2014 року в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області. Пенсійні виплати одержувала по 28 лютого 2016 року.

З 01 березня 2016 року пенсійні виплати ОСОБА_2 призупинено на підставі обміну інформацією з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, яка дає обгрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулась до покинутого місця проживання.

За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 не зверталась. У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , пенсійну справу знято з обліку з 01 жовтня 2021 року.

Відділом обслуговування громадян №17 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ листом №0500-1520-5/25259 від 08 лютого 2022 року надана відповідь на запит державного нотаріуса Першої маріупольської державної нотаріальної контори Фоміної А.В. (№74/02-14 від 14.01.2022), що по пенсійній справі ОСОБА_2 станом на 17 січня 2022 року сума недоотриманої пенсії за період з 16 січня 2019 року по 30 вересня 2021 року складала 106 918,02 грн.

Також у вказаному листі повідомлено про те, що у відповіді було зазначено, що сума недоотриманої пенсії буде зменшена та виплачена не більш ніж за три роки до дня звернення до управління особи, яка має право на спадщину із оформленим свідоцтвом про спадщину.

Відповідно до матеріалів цивільної справи сума невиплачених (недоотриманих), але належних до отримання та помісячного нарахування пенсійних сум ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2021 року складає 173 508, 72 грн, з огляду на вказане позивачем було збільшено розмір позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням збільшення позовних вимог, позивач просив суд визнати за ним право власності на недоотриману пенсію у сумі 173 508, 72 грн, за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2021 року та стягнути з відповідача на його користь в порядку спадкування за законом недоотримані за життя пенсійні виплати за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2021 року у розмірі 173 508, 72 грн, та судові витрати по справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТГ в особі Маріупольської міської ради Донецької області, ГУ ПФУ в Донецькій області, треті особи: Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на недоотриману пенсію у сумі 173 508, 72 грн, яка була нарахована за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом недоотримані за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійні виплати за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2021 року в розмірі 173 508, 72 грн, в порядку спадкування за законом.

Стягнуто з ТГ в особі Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений останнім судовий збір у розмірі 1 404,34 грн.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений останнім судовий збір у розмірі 1 404,34 грн (т. 2 а.с. 122-137).

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ у Донецькій області області, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову (т. 2 а.с. 141-146, 178-184).

Інші учасникипо справі не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 18).

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 19).

Після смерті ОСОБА_2 відкрито спадкову справу №21/2022, що зареєстрована в спадковому реєстрі під №68978636, про даний факт свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі (т. 1 а.с. 20).

Відповідно до листа Міністерства юстиції України Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) від 03 серпня 2022 року, наказом Управління від 10 березня 2022 року №1074/к встановлено простій в роботі Першої маріупольської державної нотаріальної контори з 10 березня 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану в Україні. У зв`язку із відсутністю доступу до вже заведеної спадкової справи, що перешкоджає на теперішній час отриманню свідоцтва про право на спадщину. Позивачу було роз`яснено про можливість визнати право власності на успадковане майно у судовому порядку (т. 1 а.с. 24-26).

Відповідно до листа Міністерства юстиції України Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) від 07 грудня 2022 року, документи напрацьовані у Першій маріупольській державній нотаріальній конторі, не були вивезені з адреси розташування контори у зв`язку із веденням бойових дій. За наявною інформацією приміщення Першої маріупольської державної нотаріальної контори зруйновано внаслідок пожежі. Враховуючи факт відсутності доступу до вже заведеної спадкової справи, повідомили про неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину станом на теперішній час (т. 1 а.с. 28-29).

Відповідно до листа Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори від 07 грудня 2022 року №4372/01-16, відповідно до діючого законодавства спадкова справа відкривається тільки один раз (в одній нотаріальній конторі або у одного приватного нотаріуса). Спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 , вже відкрита Першою маріупольською державною нотаріальною конторою та зареєстрована у Спадковому реєстрі за №68978636, відповідно до вимог закону. Державний нотаріус Фоміна А. В., яка на час відкриття спадкової справи №21/2022 до майна померлої ОСОБА_2 займала посаду державного нотаріуса Першої маріупольської державної нотаріальної контори, наразі перебуває у штаті Одинадцятої київської державної нотаріальної контори та не має повноважень щодо продовження провадження по спадковим справам, які відкриті та зберігаються в Першій маріупольській державній нотаріальній конторі, у тому числі повноважень щодо видачі свідоцтв про право на спадщину або винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (т. 1 а.с. 32).

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28 листопада 2022 року, ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа, перебувала на обліку з 01 вересня 2014 року в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області. 3 01 березня 2016 року пенсійні виплати ОСОБА_2 призупинено на підставі обміну інформацією з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, яка дає обгрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулась до покинутого місця проживання. За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 не зверталась. У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 пенсійну справу знято з обліку з 01 жовтня 2021 року. Відділом обслуговування громадян №17 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління листом №0500-1520-5/25259 від 08 лютого 2022 року надана відповідь на запит державного нотаріуса Першої Маріупольської державної нотаріальної контори Фоміної А.В. (№74/02-14 від 14.01.2022), що по пенсійній справі ОСОБА_2 станом на 17 січня 2022 року сума недоотриманої пенсії за період з 16 січня 2019 року по 30 вересня 2021 року складала 106 918,02 грн. У відповіді було зазначено, що сума недоотриманої пенсії буде зменшена та виплачена не більш ніж за три роки до дня звернення до управління особи, яка має право на спадщину із оформленим свідоцтвом про спадщину (т. 1 а.с. 34-35).

Відповідачем надано розрахунок нарахувань пенсійних виплат у розмірі 1 389,34 грн (т. 1 а.с. 147).

Відповідно до відомостей, що містяться в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_2 , рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 05 січня 2022 року встановлено факт смерті ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 178), з огляду на вказане в державному реєстрі актів цивільного стану громадян, було зареєстровано актовий запис про смерть (т. 1 а.с. 179).

29 вересня 2023 року відповідачем надано копії пенсійної справи з алгоритмами розрахунку пенсійних виплат (т. 2 а.с. 3-61).

Відповідно до матеріалів цивільної справи сума невиплачених (недоотриманих), але належних до отримання та помісячного нарахування пенсійних сум ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2021 року складає 173 508,72 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи вищевикладене.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин 3,4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до норм ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.

У відповідності до положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно норм ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно частин першої та третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до норм ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.

Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім`ї, бажаючих їх отримати. В такому випадку належить застосовувати ст. 1227 ЦК України.

Згідно зі ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.

Зміст ч. 3 ст. 52 Закону України №1058-ІУ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Окрім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Під час судового розгляду справи суд першої інстанції встановив, що загальна сума невиплаченої пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 за період 01.03.2016 року по 30.09.2021 року складає 173 508,72 грн, та відповідачем ГУ НПФУ у Донецькій області не надано належних та допустимих доказів на спростування вказаної суми, а відтак висновок місцевого суду, що ці кошти повинні бути виплачені позивачу, як майно, яке увійшло до складу спадщини в повному обсязі, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується.

Відповідач, на підтвердження правомірності своїх дій посилається на положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача, які ґрунтуються на частині першій статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, оскільки дана правова норма розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, тобто на тих, що не померли, та ніяким чином не стосується правовідносин щодо спадщини.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Окрім того, зміст ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 1227 ЦК України також узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Норми ЦК України не визначають строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення ч.ч.2 та 3 ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною нормою ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без урахування положень ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неотриману суму пенсії померлої матері ОСОБА_2 , яка становить 173 508,72 грн, оскільки ці грошові кошти набуті позивачем в порядку спадкування і він має на них право, однак позбавлений можливості в нотарільному порядку оформити свої спадкові права.

Враховуючи вказане є безпідставними доводи скарги про те, що задоволення позовних вимог позивача про стягнення є передчасним.

Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про повне задоволення позову, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України.

Доводи скаргипро те,що з01.03.2016року виплатапенсії ОСОБА_2 припинена напідставі обмінуінформацією зорганами соціальногозахисту населенняколегія суддіввідхиляє,оскільки апелянтом не було надано, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 із зазначенням правових підстав для такого припинення, а також докази на підтвердження таких підстав.

Доводи скарги стосовно того, що прострочення виплати сталося саме з вини померлої є такими, що не грунтуються на доказах, а тому колегією суддів не беруться до уваги.

Доводи стосовно того, що суд не мав права надавати правову оцінку правомірності юридичної особи публічного права, оскільки це виходить за межі його компетенції та не належить до цивільної юрисдикції колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на уваги, оскільки судом в рамках даної справи не вирішувалось та не встановлювалось неправомірність дій відповідача ГУ ПФУ у Донецькій області, а лише було встановлено обгрунтованість позову ОСОБА_1 на підставі наявних письмових доказів щодо наявності в нього права на недоотриману пенсію його померлої матері.

Щодо посилань апелянта на те, що ним нотаріусу було надіслано довідку про суму недоотриманої пенсії в розмірі 106 918,02 грн за період з 16.01.2019 року по 30.09.2021 року, апеляційний суд зазначає, що не охоплення свідоцтвом всієї суми, яка була не виплачена померлому за життя, не є підставою для відмови спадкоємцю в задоволенні позову, адже, прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України він має право на її отримання.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі №220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20.

Доводи скарги про те, що встановлена судом сума недоотриманої пенсії розрахована некомпетентним та неповноважним органом колегія суддів відхиляє, як безпідставні, оскільки судом не здійснювалось нарахування пенсії, а на підставі наявних та належним чином оцінених доказах встановлювався дійсний розмір невиплаченої пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 за період 01.03.2016 року по 30.09.2021 року.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни вДонецькій області залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровськавід 23січня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна