П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 990SCGC/3/24

Провадження № 11-22сап24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Н. П.,

скаржниці ОСОБА_1 ,

представника скаржниці - адвоката Самойлова Є. Ю.,

представника Вищої ради правосуддя - Белінської О. В.,

розглянула в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21, і

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. 25 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21 про притягнення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - Спірне рішення).

2. Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Третьої Дисциплінарної палати, згідно з якими в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності.

3. Зазначеним рішенням суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення істотного дисциплінарного проступку у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІта застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

4. ОСОБА_1 вважає, що, приймаючи Спірне рішення, ВРП неповно дослідила всі обставини справи, а саме: рішення не містить мотивів, з яких цей орган дійшов відповідних висновків.

5. Скаржниця твердить, що у Спірному рішенні відсутні посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді. Вважає, що ВРП повинна була перевірити не лише наявність посилань в рішенні дисциплінарного органу на положення статті, яким визначено види дисциплінарної відповідальності судді, а й перевірити, чи наведено в такому рішенні всі ознаки складу правопорушення, які б дозволили притягти суддю до відповідальності.

6. У скарзі мовиться і про те, що ВРП не конкретизувала, в яких саме питаннях поведінка ОСОБА_1 порочила звання судді і підривала авторитет правосуддя, яким чином інкриміноване їй правопорушення стосувалось питань моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, проявів неповаги до колег та учасників судового розгляду.

7. Також ОСОБА_1 зазначає, що Спірне рішення не містить мотивів стосовно її доводів, наведених у скарзі на рішення дисциплінарного органу, про невідповідність скарги ОСОБА_2 вимогам пункту 4 частини другої статті 107 Закону № 1402-VІІІ, про належність та допустимість як доказів протоколів негласних (слідчих) розшукових дій у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 . На думку скаржниці, у Спірному рішенні відсутні мотиви, з яких ВРП та її дисциплінарний орган дійшли висновку про умисний характер вчиненого суддею дисциплінарного проступку, та аргументи щодо пропорційності і співмірності застосованого до неї дисциплінарного стягнення.

8. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що ВРП порушила встановлені законом строки притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Рух скарги

9. 25 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21 про притягнення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

10. Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2024 року зазначену скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.

11. На виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_1 13 лютого 2024 року подала до суду квитанцію про сплату судового збору.

12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 лютого 2024 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21.

13. Ухвалою від 20 березня 2024 року суддя Великої Палати Верховного Суду Кривенда О. В. призначив справу за цією скаргою до розгляду в судовому засіданні. 11 квітня 2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 30 травня 2024 року.

Позиція ВРП

14. У відзиві на скаргу ОСОБА_1 . ВРП зазначає про відсутність передбачених статтею 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ) підстав, з яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути скасоване. Вважає доводи скаржниці щодо порушення її прав під час прийняття Спірного рішення необґрунтованими, оскільки ВРП у межах повноважень надала правову оцінку обставинам наявності або відсутності у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку і не оцінювала докази, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості.

15. Стосовно посилання скаржниці на неоднакову практику ВРП унаведених як приклади дисциплінарних провадженнях (рішення Третьої Дисциплінарної палати від 10 квітня 2019 року № 1106/3дп/15-19, рішення ВРП від 12 квітня 2018 року № 1096/0/15-18 та від 13 лютого 2018 року № 461/0/15-18), томотиви дисциплінарних скарг та обставини дисциплінарних справ мають істотні відмінності, а їх оцінка ВРП має індивідуальний характер. До того ж правомірність використання у дисциплінарному провадженні як доказів протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дійпідтверджена висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 29 січня 2019 року у справі № 9901/728/18.

16. Вважає безпідставними твердження скаржниці про порушення презумпції невинуватості, адже Вищим антикорупційним судом дотепер не ухвалено остаточне рішення у справі за її обвинуваченням, оскільки дисциплінарна та кримінальна відповідальність є різними видами відповідальності і не виключають одна одну, а тому притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та до кримінальної відповідальності за певні діяння не матиме наслідком порушення принципу «non bis in idem».

17. Стверджує, що дисциплінарне стягнення накладено в межах визначеного законом строку, оскільки рішення дисциплінарним органом ухвалено 21 липня 2021 року за результатами встановлених фактів порушення суддею ОСОБА_1 правил суддівської етики, недотримання нею присяги судді внаслідок допущення позапроцесуальної поведінки у період з 24 грудня 2019 року по 27 травня 2020 року.

18. Підтверджує правильність висновку Дисциплінарної палати щодо пропорційності застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади вчиненому нею дисциплінарному проступку, оскільки встановлено, що суддя ОСОБА_1 грубо порушила норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя та є істотним дисциплінарним проступком у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ.

19. ВРП просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а Спірне рішення - без змін.

Встановлені обставини справи

20. ОСОБА_1 . Указом Президента України від 7 березня 2001 року № 165/2001 призначена на посаду судді Дзержинського районного суду міста Харкова строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 9 лютого 2006 року № 3433-IV обрана на посаду судді цього суду безстроково.

21. 6 травня 2021 року до ВРП за вхідним № М-2522/9/7-21 надійшла скарга ОСОБА_2 щодо неналежної поведінки судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 На думку скаржника, суддею ОСОБА_1 під час розгляду кримінальної справи № 638/16050/16-к допущено поведінку, яка свідчить про вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

22. Зазначене порушення, на думку ОСОБА_2 , полягало у позапроцесуальному спілкуванні судді ОСОБА_1 з адвокатом обвинуваченого ОСОБА_3 - Вездауцаном Іваном Михайловичем та отриманні від нього неправомірної вигоди за вирішення процесуального питання. Враховуючи викладене, скаржник просив притягнути суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

23. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 16 червня 2021 року № 1392/3дп/15-21 за скаргою ОСОБА_2 стосовно судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 відкрито дисциплінарну справу у зв`язку з можливою наявністю в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності).

24. Про засідання Третьої Дисциплінарної палати ВРП, призначене на 21 липня 2021 року, суддя ОСОБА_1., скаржник ОСОБА_2 повідомлені своєчасно і належним чином у порядку та строки, встановлені Законом № 1798-УІІІ, шляхом надіслання відповідних повідомлень та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті ВРП.

25. 21 липня 2021 року у засідання Третьої Дисциплінарної палати ВРП прибули суддя ОСОБА_1. та її представник - адвокат Самойлов Є. Ю., які надали пояснення.

26. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21 суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення істотного дисциплінарного проступку у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

27. Цим рішенням установлено, що в діях судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, - допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності.

28. Такого висновку Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла за результатами розгляду дисциплінарної скарги з огляду на таке.

29. 6 липня 2017 року в провадження судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 надійшов для розгляду обвинувальний акт від 07 квітня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016000000000960 (справа № 638/16050/16-К) за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.

30. У цій справі органом досудового розслідування встановлено, що 24 грудня 2019 року адвокат Вездауцан І. М., який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні, прибув до Дзержинського районного суду міста Харкова з метою подання на розгляд судді ОСОБА_1 клопотання про повернення обвинуваченому ОСОБА_3 вилучених 02 травня 2016 року під час обшуку за місцем його проживання грошових коштів у сумі 31 713 доларів США та 1 295 грн.

31. Цього ж дня на першому поверсі приміщення Дзержинського районного суду міста Харкова у Вездауцана І. М. відбулася зустріч із суддею цього суду ОСОБА_1 , під час якої він повідомив судді про свій намір подати вказане клопотання.

32. Ознайомившись із доводами клопотання про повернення вилучених під час проведення обшуку коштів, суддя ОСОБА_1 повідомила про недостатність обґрунтувань у клопотанні для його задоволення, зазначивши при цьому про необхідність надання додаткових документів, які підтверджують, що арешт на майно ОСОБА_3 у кримінальному провадженні не накладався.

33. 15 січня 2020 року під час зустрічі в службовому кабінеті № 122 Дзержинського районного суду міста Харкова Вездауцан І. М. повідомив ОСОБА_1 , що відповіді на питання, чи накладалися слідчими суддями Печерського районного суду міста Києва арешти на майно ОСОБА_3 , він не отримав, однак такі рішення відсутні. Суддя запропонувала йому на наступному судовому засіданні подати клопотання в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення грошових коштів.

34. Після цього суддя ОСОБА_1 з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення висловила Вездауцану І. М. прохання надати їй неправомірну вигоду у сумі 4 000 доларів США (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 15 січня 2020 року становило 96 102,8 грн) за вчинення нею як службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах третьої особи - ОСОБА_3 дій з використанням наданої їй влади, а саме за винесення ухвали про повернення йому вилучених під час проведення обшуку за місцем його проживання грошових коштів.

35. 30 січня 2020 року ОСОБА_1 під час зустрічі у службовому кабінеті судді після повідомлення Вездауцану І. М. інформації, що згідно з відповіддю Печерського районного суду міста Києва судді вказаного суду арешт на вилучене у ОСОБА_3 майно не накладали, підтвердила свій намір отримати неправомірну вигоду за прийняття судового рішення в інтересах ОСОБА_3 у судовому засіданні, запланованому на 5 лютого 2020 року, та узгодила підготовку захисником проєкту відповідної ухвали.

36. Під час судового засідання 5 лютого 2020 року адвокат Вездауцан І. М. заявив клопотання в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення вилучених під час досудового розслідування грошових коштів, після чого суддя ОСОБА_1 оголосила перерву до 20 березня 2020 року для надання можливості прокурору у провадженні підготувати письмові заперечення на доводи клопотання захисника.

37. Цього ж дня після судового засідання суддя ОСОБА_1 у своєму службовому кабінеті повідомила Вездауцана І. М. про необхідність надання їй підготовленого ним проєкту ухвали на знімному носії інформації та підтвердила свої наміри під час наступного судового засідання винести ухвалу про задоволення клопотання в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення вилучених грошових коштів за умови надання неправомірної вигоди.

38. У подальшому призначені суддею ОСОБА_1 на 20 березня, 6 та 30 квітня 2020 року судові засідання не відбулись у зв`язку із запровадженням карантину.

39. Під час зустрічі 21 травня 2020 року у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 підтвердила свій намір під час наступного судового засідання винести ухвалу про задоволення клопотання, отримала від захисника проєкт такої ухвали суду та зазначила, що неправомірну вигоду їй необхідно передати після судового засідання.

40. У подальшому ОСОБА_1 повідомила Вездауцана І. М. , що судове засідання і розгляд клопотання про повернення грошових коштів ОСОБА_3 в цей день не відбудуться, наступне судове засідання призначила на 27 травня 2020 року.

41. 27 травня 2020 року ОСОБА_1 у судовому засіданні з 12:59 до 14:12 розглянула клопотання захисника Вездауцана І. М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення вилучених під час досудового розслідування грошових коштів та видалилась до нарадчої кімнати орієнтовно до 15:30.

42. Перебуваючи в нарадчій кімнаті, ОСОБА_1 запросила Вездауцана І. М. до підсобного приміщення на першому поверсі будівлі Дзержинського районного суду міста Харкова, де повідомила про необхідність передачі неправомірної вигоди, і близько 14:33 одержала від Вездауцана І. М. неправомірну вигоду у сумі 4 000 доларів США (згідно з курсом Національного банку України - 107 611,6 грн).

43. Третя Дисциплінарна палата вказала, що наведене підтверджуєтьсяпротоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_1 , якими зафіксовано висловлення нею прохання про надання їй неправомірної вигоди за винесення рішення та одержання нею 27 травня 2020 року орієнтовно о 14:33 від адвоката Вездауцана І. М. неправомірної вигоди у сумі 4 000 доларів США за винесення ухвали про повернення ОСОБА_3 вилучених під час проведення обшуку за місцем його проживання грошових коштів.

44. Зазначено, що вказані факти були предметом розгляду ВРП у 2020, 2021 роках під час розгляду клопотань заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. про тимчасове відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, клопотань Генерального прокурора ОСОБА_7 про продовження строку тимчасового відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

45. Так, суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку із притягненням її до кримінальної відповідальності рішеннями ВРП від 23 червня 2020 року № 934/0/15-20 - до 28 липня 2020 року та від 23 липня 2020 року № 2239/0/15-20 - строк продовжено до 23 вересня 2020 року.

46. 28 травня 2020 року судді ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України,а саме - прохання надати для себе та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

47. 28 січня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

48. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 2 березня 2021 року кримінальне провадження стосовно судді ОСОБА_1 призначено до судового розгляду і розгляд справи наразі триває.

49. Рішенням ВРП від 30 березня 2021 року № 723/0/15-21 суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

50. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, дослідивши наведені в скарзі на рішення ВРП доводи, виходить з такого.

51. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

52. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

53. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

54. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

55. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

56. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

57. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

58. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

59. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51

Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

60. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

61. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

62. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

63. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

64. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

65. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

66. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

67. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

68. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

69. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року

№ 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

70. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

71. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

72. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

73. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 26 грудня 2023 року при розгляді скарги судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 були присутні 14 членів ВРП, і згідно з ксерокопією рішення воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні.

74. Відповідно до ухвали ВРП від 21 листопада 2023 року № 1078/0/15-23 заяву члена ВРП ОСОБА_2 про самовідвід від участі у розгляді скарги судді ОСОБА_1 задоволено.

75. Дотримано й вимог частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII, якими встановлено неможливість участі у розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

76. Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП, при цьому ОСОБА_1 у своїй скарзі цей факт під сумнів не ставить.

77. На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасовано також у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.

78. З копії матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ОСОБА_1 та її адвокат Самойлов Є. Ю. були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги (листи від 15 грудня 2023 року № 13236/0/9-23, № 13233/0/9-23). Зазначену інформацію оприлюднено й на офіційному вебсайті ВРП.

79. 26 грудня 2023 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21 взяли участь суддя ОСОБА_1 та її представник - адвокат Самойлов Є. Ю., яким на засіданні було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши пояснення та відповіді на запитання, чим забезпечено право скаржниці на участь у прийнятті рішення.

80. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 121 засідання ВРП від 26 грудня 2023 року.

81. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

82. Оцінюючи рішення ВРП від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак істотного дисциплінарного проступку як підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади.

83. Статтею 115 Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

84. Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

85. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 109 зазначеного Закону за наслідками дисциплінарного провадження до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

86. Пунктом 1 частини восьмої статті 109 цього Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, у тому числі, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

87. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII).

88. Предметом оскарження до ВРП було рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, - порушення суддею правил суддівської етики, недотримання нею присяги судді внаслідок допущення позапроцесуальної поведінки - спілкування із захисником обвинуваченого у кримінальному провадженні та отримання від нього неправомірної вигоди за вирішення процесуального питання.

89. ВРП погодилася з висновком її Третьої Дисциплінарної палати про те, що поведінка судді порушує стандарти безсторонності суду, етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, свідчить про умисний характер допущених проступків, оскільки суддя ОСОБА_1 не могла не усвідомлювати неправомірності та неетичності таких своїх дій, які порушують вимоги закону.

90. Як указано вище зазначені порушення виявилися у тому, що мало місце позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з адвокатом Вездауцаном І. М., і під час неодноразових зустрічей суддя висловлювала прохання надати їй неправомірну вигоду за прийняття нею рішення про повернення вилучених під час досудового розслідування грошових коштів ОСОБА_3 .

91. Також встановлений факт зустрічі судді ОСОБА_1 з адвокатом Вездауцаном І. М. у підсобному приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова та отримання від нього неправомірної вигоди в той час, коли вона видалилась до нарадчої кімнати для постановлення процесуального рішення, що свідчить про порушення порядку перебування судді в нарадчій кімнаті.

92. У рішенні Третьої Дисциплінарної палати зазначено, що такі факти, встановлені при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій стосовно судді ОСОБА_1 і зафіксовані у відповідних протоколах, неодноразово були предметом розгляду ВРП під час розгляду клопотань заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. про тимчасове відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та клопотань Генерального прокурора ОСОБА_7 про продовження строку її тимчасового відсторонення.

93. Як убачається з матеріалів справи, підставою для відкриття дисциплінарного провадження стала скарга ОСОБА_2 щодо неналежної поведінки судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 На обґрунтування своїх доводів про наявність таких обставин він послався на розміщене на офіційному вебсайті ВРП рішення від 23 червня 2020 року № 934/0/15-20 «Про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. про тимчасове відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності» та наявність у ЗМІ повідомлення «НАБУ та САП викрили на хабарі Харківського суддю».

94. У Спірному рішенні ВРП визнала правомірним таке використання відомостей досудового розслідування, викладених у рішенні за наслідками розгляду клопотань про тимчасове відсторонення, опублікованому на її офіційному вебсайті.

95. З такою позицією погоджується і Велика Палата Верховного Суду, оскількивідомості, необхідні ВРП для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством.

96. Висновок відповідача про факт вчинення дисциплінарного проступку скаржницею за наведених обставин ґрунтується на матеріалах клопотання прокурора. Отже, рішення про притягнення скаржниці до відповідальності хоча і прийняте з урахуванням відомостей, що містяться у матеріалах кримінального провадження, однак базується на самостійних правових підставах.

97. Треба зазначити, що Третя Дипциплінарна палата ВРП лише перевірила викладені у скарзі обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до суддів, та наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, і не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 .

98. Установлені в ході дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішень ВРП у межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень.

99. Велика Палата Верховного Суду враховує, що згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

100. Отже, встановлення відповідачем у діях скаржниці складу дисциплінарного проступку не порушує презумпції невинуватості, оскільки правові наслідки таких рішень обмежуються дисциплінарними відносинами та не впливають на хід і результати інших проваджень щодо скаржниці.

101. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з позицією ВРП у Спірному рішенні щодо можливості використання протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дійі даних матеріалів кримінального провадження в дисциплінарному провадженні, і відхиляє посилання скаржниці на іншу практику ВРП.

102. До того ж така правова позиція неодноразово була висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постанові від 13 травня 2021 року № 11-197сап20.

103. Факт вчинення скаржницею дисциплінарного проступку підтверджується також поясненнями адвоката Вездауцана І. М. на засіданні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, яке відбулося 25 травня 2021 року. На цьому засіданні Вездауцан І. М. підтвердив, що спілкувався із суддею ОСОБА_1 у позапроцесуальний спосіб, а, отримавши від неї пропозицію про надання неправомірної вигоди, був змушений звернутися до правоохоронних органів.

104. Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними доводи скарги про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення ВРП вийшла за межі своїх повноважень, надаючи оцінку матеріалам кримінального провадження, та дійшла помилкового висновку про наявність в її діях дисциплінарного проступку, оскільки обвинувального вироку стосовно неї не постановлено.

105. Не є умовою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності обов`язкова наявність судового рішення, яким би суддю було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачає відповідні діяння. Тому Спірне рішення не можна визнати передчасним у контексті триваючого розгляду Вищим антикорупційним судом кримінального провадження щодо скаржниці.

106. Наведеним спростовуються твердження скаржниці про недоведеність належними і допустимими доказами обставин, покладених в основу висновків ВРП та її Третьої Дисциплінарної палати.

107. Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України процедура судового розгляду вимагає збереження таємниці наради суддів, яка, крім іншого, полягає в тому, що суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні (стаття 367 цього Кодексу).

108. Таємниця наради суддів є одним із найважливіших принципів правосуддя, що служить гарантом об`єктивності, незалежності, безсторонності, неупередженості і справедливості суду. Важливість дотримання такої таємниці не підлягає оспорюванню, а в разі її порушення нівелюється сам процес ухвалення законного судового рішення незалежним судом.

109. Таким чином, з урахуванням наведених положень є неприпустимим контакт інших осіб із суддею, який перебуває у нарадчій кімнаті, стосовно справи, що розглядається, та заборонено будь-яке консультування і вплив ззовні на процес прийняття судового рішення.

110. Як свідчать встановлені у справі обставини, суддя ОСОБА_1 не дотримала вказаної гарантії під час розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_3 .

111. Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов`язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

112. Поведінка судді під час здійснення правосуддя має відповідати правилам Кодексу суддівської етики, затвердженому XI з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, якими визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу).

113. Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід`ємною складовою справедливого суду (стаття 5 Кодексу).

114. Згідно зі статтею 14 вказаного Кодексу суддя повинен уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу.

115. Недотримання вказаних вимог може призвести до втрати довіри до суду іншими учасниками судового процесу.

116. Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, передбачено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов`язана з його посадою.

117. Особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав та свобод особи.

118. Серед етичних вимог до суддів, що містяться у Бангалорських принципах поведінки суддів, є, зокрема, така - у своїх особистих стосунках з адвокатами, що мають постійну практику в суді, де розглядає справи даний суддя, суддя уникає ситуацій, що могли б викликати обґрунтовану підозру чи створити видимість наявності у судді певних схильностей чи упередженого ставлення.

119. Наведене дає підстави для висновку, що етичними нормами і стандартами професійної поведінки судді охоплюється заборона дій або бездіяльності у професійній або інших сферах життя, які з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача можуть викликати сумніви в незалежності, неупередженості, безсторонності суду й завдати шкоди авторитету судової влади.

120. З урахуванням викладеного ВРП та її дисциплінарний орган, даючи оцінку діям судді ОСОБА_1 , правильно зазначили, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя, та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів, його поведінка має відповідати високому статусу його посади.

121. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки ВРП та її дисциплінарного органу про те, що дії судді ОСОБА_1, що полягають у позапроцесуальному спілкуванні її з адвокатом, який діяв в інтересах учасника кримінальної справи, яка перебувала в неї на розгляді, порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді, викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, створюють уявлення про можливість вплинути на прийняття судового рішення у позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя і порочить звання судді, а отже, свідчать про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

122. Перевіркою матеріалів установлено, що визначений законом строк для застосування до судді дисциплінарного стягнення не сплинув, як про це стверджує скаржниця.

123. Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

124. Приписами частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ визначено види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до суддів, і подання про звільнення судді з посади є різновидом дисциплінарного стягнення.

125. Статтею 108 Закону № 1402-VIII та частиною другою статті 42 Закону № 1798-VІІІ установлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП.

126. Третя Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21 притягнула суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади за вчинення істотного дисциплінарного проступку, вчиненого у період з 24 грудня 2019 року по 27 травня 2020 року, тобто в межах встановленого законом строку.

127. Частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII та частиною п`ятою статті 50 Закону № 1798-VIII передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

128. Обираючи вид стягнення, Третя Дисциплінарна палата ВРП, з висновками якої погодилась і ВРП, врахувала, що суддя ОСОБА_1 характеризується позитивно, визнана такою, що відповідає займаній посаді, не має непогашених дисциплінарних стягнень. Проте зважаючи на умисний і грубий характер допущених нею порушень, що підривають авторитет правосуддя і свідчать про нехтування нормами суддівської етики та стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, дисциплінарний орган з урахуванням принципу пропорційності вирішив застосувати такий вид стягнення, як подання про звільнення судді з посади.

129. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками, викладеними у Спірному рішенні, про те, що спілкування судді ОСОБА_1 із захисником обвинуваченого поза межами судового засідання з метою обговорення порядку та наслідків розгляду поданого в інтересах обвинуваченого клопотання, позитивне реагування на дії адвоката щодо схилення її до ухвалення певного судового рішення суперечать закріпленим у статті 129 Конституції України та статті 2 Кримінального процесуального кодексу України нормам, свідчать про упередженість судді, умисність її дій та порушення нею засад справедливого, неупередженого розгляду справи.

130. Наведене дає підстави для висновку про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 про те, що дисциплінарний орган ВРП застосував до неї дисциплінарне стягнення без урахування принципу пропорційності.

131. Інші доводи та міркування, викладені у скарзі ОСОБА_1 , також не спростовують правильності висновків ВРП.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

132. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

133. Оскільки ВРП прийняла оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, врахувала всі обставини, що мають значення для прийняття рішення і дійшла обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення Третьої дисциплінарної палати ВРП від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21, Велика Палата Верховного Суду вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись статтями 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21 про притягнення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23 у справі № 990SCGC/3/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв

О. Л. Булейко К. М. Пільков

Ю. Л. Власов С. О. Погрібний

І. А. Воробйова О. В. Ступак

М. І. Гриців І. В. Ткач

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

І. В. Желєзний Є. А. Усенко

В. В. Король Н. В. Шевцова

М. В. Мазур