Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 752/17283/22
провадження № 61-2658св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів:Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - вищий навчальний заклад «Університет економіки та права «КРОК»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва у складі судді Машкевич К. В. від 26 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П., від 18 січня 2024 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до вищого навчального закладу «Університет економіки та права «КРОК» про стягнення невиплаченої заробітної плати.
2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що з 01 червня 2018 року по 17 грудня 2012 року він працював на посаді заступника ректора-директора департаменту безпеки і охорони ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК» за трудовим договором.
3. Згідно з наказом ректора ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК» від 01 грудня 2021 року № 138К-3 його було звільнено 17 грудня 2021 року з займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності працівників (пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України).
4. Зауважував, що у день звільнення відповідач не провів з ним розрахунок у повному обсязі. Зокрема, зазначав, що: розрахунок та виплата вихідної допомоги проведені з порушенням статті 44 КЗпП України та постанов Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 та від 01 вересня 2021 року № 917; компенсація відпустки проведена не у відповідності до вимог зазначених постанов Кабінету Міністрів України; не здійснено врахування премії за вересень 2021 року при виплаті відпускних в серпні-вересні 2021 року; розрахунок та виплата у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з 01 листопада 2021 року по 24 листопада 2021 року проведена з порушенням вимог статей 47, 116 КЗпП України та наведених вище постанов Кабінету Міністрів України. Крім того, відповідач не виконав вимоги статті 110 КЗпП України та статей 30, 31 Закону України «Про оплату праці» і не надав засвідчені належним чином копії видаткових касових ордерів за червень, серпень, вересень 2021 року, розрахункові листи за період з листопада 2020 року по жовтень 2021 року.
5. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату у повному обсязі (вихідна допомога, відпускні за серпень-вересень, невикористана відпустка, лікарняний за листопад 2021 року тощо), яка мала бути виплачена у день звільнення 17 грудня 2021 року;
- розрахунок середнього заробітку провести на підставі Порядку № 100, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого
1995 року, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України
від 01 вересня 2021 року № 917, з урахуванням премії, нарахованої та виплаченої у вересні 2021 року за виконання особливих доручень одноразового характеру.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
6. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з тим, що позивачем не було зазначено суми, яку він просить стягнути, сумарну ціну позову, не сплачено судовий збір, не надано суду належних доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій наданих до суду документів.
7. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків, визначених в ухвалі суду від 12 грудня 2022 року.
8. Постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року залишено без змін.
9. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності недоліків позовної заяви
ОСОБА_1 у частині необхідності слати судового збору за подання позову (зазначено, що спір стосується стягнення заробітної плати у повному обсязі, а заявлені позивачем виплати входять до структури заробітної плати, що підпадає під підставу звільнення від сплати судового збору, передбачену пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»), а також у частині необхідності надання копій документів (звільнений від виконання зазначеного обов`язку на підставі частини другої статті 177 Цивільного процесуального кодексу України).
10. Водночас, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо порушення позивачем пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України у частині не зазначення ціни позову щодо вимог про стягнення вихідної допомоги, відпускних, компенсації за невикористану відпустку та лікарняних, а також невідповідності прохальної частини позову її мотивуванню (відсутність майнової вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні). З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року у зазначеній частині, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачеві є правильним.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. 26 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
12. Підставою касаційного оскарженняухвали Голосіївського районного суду
м. Києва від 26 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
13. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без руху і, як наслідок невиконання необґрунтованих вимог суду про усунення недоліків, її повернення. Зазначає, що у додатках до позовної заяви ним було наведено попередній розрахунок середньої заробітної плати, однак, з огляду на відсутність визначеного статусу виплаченої йому премії на підставі наказу «Про преміювання» від 01 вересня 2021 року № 55Ф-1, він не мав можливості конкретизувати зазначені позовні вимоги. Указане стало підставою для заявлення ним клопотання про витребування доказів.
14. Від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати, яка мала бути виплачена йому у день звільнення, він звільнений на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а від надання копій документів та доказів їх направлення сторонам - на підставі частини другої статті 177 ЦПК України.
15. Вважає, що наведена судом першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху практика Верховного Суду є нерелевантною спірним правовідносинам, оскільки стосується вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Тоді як у справі, що переглядається, ним заявлено вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати.
16. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що судом першої інстанції було безпідставно залишено його позовну заяву без руху, необґрунтовано залишив без змін ухвалу суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви.
17. Додатково посилається на наявність неточностей у написанні
особи-заявника та оскаржуваного судового рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, а також підписання оскаржуваної постанови апеляційного суду за допомогою електронних засобів лише головуючим суддею.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. Ухвалою Верховного Суду від 08 березня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженняухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 752/17283/22, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
19. 21 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
20. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 рокусправу № 752/17283/22 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін та про витребування доказів.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи
21. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату в повному обсязі (вихідна допомога; відпускні за серпень-вересень, невикористана відпустка; лікарняний за листопад 2021 року тощо), яка мала бути виплачена у день звільнення 17 грудня 2021 року.
22. Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на порушення позивачем пунктів 3, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України, а також абзацу 2 частини першої та частини четвертої статті 177 ЦПК України (не зазначено ціну позову, розміру виплат, не наведено обґрунтованого розрахунку, не сплачено судовий збір, не надано до суду належних доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій наданих до суду документів).
23. 21 грудня 2022 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач зазначав, що ним зроблено попередній розрахунок середньої заробітної плати в додатку № 9 до позовної заяви, водночас конкретизувати розмір сум, які він просить стягнути, неможливо через відсутність у нього даних про статус премії за вересень 2021 року, яка має бути використана при розрахунку середньої заробітної плати. Посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Щодо надання копій документів та доказів їх направлення сторонам, ОСОБА_1 , посилаючись на частину другу статті 177 ЦПК України, зазначив, що правила подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових відносин.
24. Суд першої інстанції, з висновками якого фактично погодився і апеляційний суд, вважав, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, недоліки позовної заяви не усунуто: не зазначено ціну позову, розмір сум, які просить стягнути позивач.
Позиція Верховного Суду
25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.
26. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
27. Частиною першою статті 400 ЦПК Українипередбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
28. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
29. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
30. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
31. Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
32. Згідно з пунктами 3, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
33. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів (частина перша статті 177 ЦПК України, у редакції, яка діяла на час подання позову). Водночас правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин
34. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (частина четверта статті 177 ЦПК України).
35. Згідно з приписами частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
36. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що вона не відповідає вимогам пунктів 3, 5 частини третьої статті 175, абзацу 2 частини першої та частини четвертої статті 177 ЦПК України, зокрема: не зазначено суми, які позивач просить стягнути; не зазначено сумарну ціну позову; не сплачено судовий збір; не надано до суду належних доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій наданих до суду документів.
37. На виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 у письмовій заяві зазначав про відсутність у нього можливості конкретизувати розмір сум, які він просить стягнути, через відсутність документів про премії за вересень 2021 року, яка має бути використана при розрахунку середньої заробітної плати, докази щодо чого він просить витребувати у відповідача. Водночас, зауважував, що попередній розрахунок середньої заробітної плати було наведено ним у додатку № 9 до позовної заяви.
38. Також зазначав про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а також від обов`язку з надання копій документів та доказів їх направлення сторонам справи на підставі частини другої статті 177 ЦПК України.
39. Колегія суддів зауважує, що предметом спору у справі, що переглядається в касаційному порядку, є стягнення невиплачених сум при звільненні працівника. У прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 заявляв вимоги про стягнення на його користь вихідної допомоги, відпускних за серпень-вересень, компенсації за невикористану відпустку, лікарняних за листопад 2021 року.
40. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
41. Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».
42. Водночас, структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
43. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
44. Згідно зі статтею 116 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
45. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести із звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
46. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.
47. Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець.
48. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
49. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
50. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
51. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (зазначений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47),
від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102),
від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).
52. Крім того, Верховний Суд неодноразово зауважував, що у визначенні розподілу тягаря доказування у подібних справах, саме відповідач як роботодавець зобов`язаний надати суду докази дотримання процедури звільнення і проведення повного розрахунку, оскільки вони знаходяться у його розпорядженні (постанова Верховного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 296/4465/16ц, від 06 березня 2019 року у справі № 450/1886/14).
53. Зі змісту поданої ОСОБА_1 позовної заяви вбачається, що він не погоджується із сумою виплаченої йому заробітної плати при звільненні, посилаючись на те, що відповідач не врахував розмір премії за
вересень 2021 року, у зв`язку із чим неправильно обрахував вихідну допомогу, відпускні та лікарняні. Попередній розрахунок сум позивач навів у додатку № 9 до позовної заяви, з посиланням на необхідність витребування у відповідача видаткових касових ордерів з виплати премії за вересень 2021 року згідно з наказом від 01 вересня 2021 року № 55Ф-1.
54. Враховуючи наведене, позивач зазначив обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, надав докази, що їх підтверджують, заявив клопотання у прохальній частині позову про витребування доказів, а також навів попередній розрахунок сум, що ним оспорюються, у додатку до позовної заяви.
55. Оспорювані позивачем суми він вважає такими, що входять до структури заробітної плати, яка має бути виплачена йому при звільненні. Питання оцінки обґрунтованості наведених позивачем розрахунків підлягає вирішенню судом в ході розгляду справи по суті.
56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
57. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги завдання цивільного судочинства, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо відсутності достатніх підстав і необхідності у поверненні позовної заяви ОСОБА_1 .
58. Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, не врахував зміст заявлених позивачем вимог, категорію справи та порядок здійснення доказування у ній, у зв`язку з чим передчасно визнав неподаною позовну заяву та повернув її.
59. Апеляційний суд зазначених недоліків суду першої інстанції не виправив.
60. Згідно з частинами першою, третьою-четвертою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
61. Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
62. Оскільки порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права призвело до ухвалення незаконних судових рішень, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
