СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року м. Харків Справа №917/1920/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача (в режимі відеоконференції) Гуленко Ю.М. (адвокат), свідоцтво №4025 від 25.05.2010 року;

першого відповідача не з`явився;

другого відповідача не з`явився;

третього відповідача не з`явився;

четвертого відповідача Діденко Г.О., ордер серія АІ№1478978 від 11.10.2023 року, свідоцтво №9953/10 від 15.04.2021 року;

п`ятого відповідача (в режимі відеоконференції) Джумеля Н.Г., ордер серія ВІ№1172008 від 13.10.2023 року, свідоцтво №1958 від 01.09.2018 року;

шостого відповідача Діденко Г.О., ордер серія АІ№1478979 від 11.10.2023 року, свідоцтво №9953/10 від15.04.2021 року;

сьомого відповідача не з`явився;

восьмого відповідача (в режимі відеоконференції) Котенко О.В. (особисто);

дев`ятого відповідача (в режимі відеоконференції) Бикович Ю.В. (адвокат), свідоцтво №05/11/1/19 від 05.11.2019 року, ордер серія АА №1367555 від 25.10.2023 року;

десятого відповідача не з`явився;

одинадцятого відповідача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 (особисто);

дванадцятого відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вх.№2054П/1), апеляційну скаргу шостого відповідача ОСОБА_2 (вх.№2155П/1), апеляційну скаргу четвертого відповідача ОСОБА_3 (вх.№2156П/1) та апеляційну скаргу п`ятого відповідача ОСОБА_4 (вх.№2179П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 року у справі №917/1920/21,

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016,

до 1. ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ), РНОКПП НОМЕР_1 ,

2. ОСОБА_6 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

3. ОСОБА_7 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

4. ОСОБА_3 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

5. ОСОБА_4 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ,

6. ОСОБА_2 , АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ,

7. ОСОБА_8 , АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_7 ,

8. ОСОБА_9 , АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_8 ,

9. ОСОБА_10 , АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_9 ,

10. ОСОБА_11 , АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_10 ,

11. ОСОБА_1 , АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_11 ,

12. ОСОБА_12 , АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_12 ,

про стягнення збитків в розмірі 897088181,69 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідачів з вимогою про стягнення солідарно збитків у розмірі 897088181,69 грн.

Позов обґрунтовано тим, що, за даними позивача, в період з 22.09.2011 року до моменту введення тимчасової адміністрації (30.05.2014 року) керівництвом Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» було здійснено ряд невиправдано ризикових операцій з кредитування юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Інвестиційно-депозитарна компанія» (код ЄДРПОУ 35730225), Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид» (код ЄДРПОУ 31204318), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебор Інвест» (код ЄДРПОУ 36061623), Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройекономікс» (код ЄДРПОУ 35420468), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангеліон» (код ЄДРПОУ 35237368), Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК «Макторг» (код ЄДРПОУ 38344909), Товариства з обмеженою відповідальністю «Селлер-Трейд» (код ЄДРПОУ 38344757), Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлях-2» (код ЄДРПОУ 33071670), Товариства з обмеженою відповідальністю «Асса 11» (код ЄДРПОУ 37602617), Товариства з обмеженою відповідальністю «Оффсайд» (код ЄДРПОУ 36960249) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс» (код ЄДРПОУ 37227173), під неліквідне або частково ліквідне забезпечення, а також здійснено придбання акцій ПАТ «Бюро кредитних історій Фенікс» та інвестиційних іменних сертифікатів ТОВ «КУА «Нью Ессет» ЗДПІФ «Інноваційний розвиток», ТОВ «КУА «Нью Ессет» ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» та ТОВ «КУА «Нью Ессет» ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції», які були низько ліквідними та мали численні ознаки фіктивності, а їх справжня вартість була нульовою.

Також позивач стверджує, що внаслідок неповернення позичальниками кредитів, неможливість задовольнити вимоги банку за рахунок заставного майна та неліквідність придбаних цінних паперів ПАТ «Автокразбанк» та його кредиторам завдано шкоду (збитки) в загальному розмірі 917981178,87 грн, що розраховується як сума 857027296,00 грн (збитки від операцій щодо кредитування юридичних осіб) + 60953882,57 грн (збитки від операцій з цінними паперами).

Водночас, з огляду на положення ст.ст. 52, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивачем заявлено в інтересах кредиторів ПАТ «Автокразбанк», вимоги яких залишились незадоволеними за наслідком завершення процедури ліквідації банку, суму збитків, обмежену розміром вказаних вимог, а саме 897088181,69 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 року у справі №917/1920/21 (повний текст складено 12.09.2023 року, суддя Мацко О.С.) відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Відмовлено у задоволенні заяви шостого відповідача ( ОСОБА_2 ) про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу.

Рішення мотивовано тим, що відповідачами не спростовано, що банк протягом 2011-2014 років здійснював активні операції, а саме - надавав кредити на значні суми без належного забезпечення, без перевірки (або з ігноруванням її результатів) фінансового стану і платоспроможності позичальників та емітентів цінних паперів, з постійним продовженням термінів повернення кредитів з одночасним збільшенням їх розмірів.

Судом встановлено, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт прийняття банком рішень про видачу значних сум кредитів неплатоспроможним позичальникам під неліквідне або часткове ліквідне забезпечення, а також про набуття ним у власність цінних паперів - акцій та інвестиційних сертифікатів підприємств-емітентів, ринкова вартість яких є значно нижчою за їх договірну вартість, а відповідачі не довели обставини, що виключають їхню вину, а саме - про вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди банку, свою добросовісну і розумну поведінку як керівників банку.

Однак, враховуючи подані заяви відповідачів про застосування позовної давності, суд відмовив у задоволенні позовних вимог до однієї частини відповідачів з цієї підстави. Щодо іншої частини відповідачів ОСОБА_9 (8), ОСОБА_10 (9), ОСОБА_11 (10), ОСОБА_1 (11) та ОСОБА_12 (12), судом відмовлено з причин, що вони не є суб`єктами цивільно-правової відповідальності за вчинення цивільного правопорушення.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 року та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Судові витрати апелянт просить суд покласти на відповідачів.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що:

- судом не було застосовано положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції за станом на день звернення Фондом гарантування з позовом у даній справі (ч.7 ст. 52 Закону);

- помилково встановлено відсутність підстав для притягнення до відповідальності за завдання шкоди Публічному акціонерному товариству «Автокразбанк» та його кредиторам діями/рішеннями таких відповідачів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , як членів кредитного комітету;

- застосовано положення про сплив строку позовної давності в якості підстав для відмови в позові до відповідачів 1-7, однак застосовано правову позицію щодо відліку строку позовної давності, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №910/11027/18, яка на момент прийняття оскаржуваного рішення скасована.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 року у справі №917/1920/21. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1920/21.

Шостий відповідач ОСОБА_2 з вказаним рішенням суду першої інстанції також не погодилась та звернулась до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи і наявним в ній доказам, просить:

- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 року в оскаржуваній частині;

- прийняти нове судове рішення, яким визнати неправомірним звернення з позовними вимогами, викладеними у позові від 25.11.2021 року до відповідача ОСОБА_2 у зв`язку з чим задовольнити заяву про стягнення з позивача суми, понесених нею судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що на підтвердження наявності складових цивільного правопорушення позивачем не було надано належних та допустимих доказів. Неправомірності поведінки відповідача - ОСОБА_2 , як складової цивільного правопорушення не було конкретизовано в позові, а саме: які вимоги актів цивільного законодавства та якими діями. Позивачем не надано доказів на підтвердження факту наявності неправомірної поведінки відповідача ОСОБА_2 . Посилання на участь у складі кредитного комітету ПАТ «Автокразбанк» не вказує на неправомірність такої поведінки, оскільки прийняття участі у кредитному комітеті свідчить про виконання виключно службових обов`язків і вчинення дій в межах наданих повноважень.

Скаржник вказує про відсутність причинного зв`язку між її діями та шкодою, що начебто була завдана ПАТ «Автокразбанк», тобто вже після її звільнення і в результатів дій та прийнятих рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Апелянт звертає увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження визначеного ним розміру начебто завданої відповідачами банку шкоди, а також доказів на підтвердження заподіяння такої шкоди ПАТ «Автокразбанк» у розмірі 897088 181,69 грн.

Вказує скаржник, що позивачем внесено недостовірну та неактуальну інформацію до переліку кредиторів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою шостого відповідача на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 року у справі №917/1920/21. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд.

Четвертий відповідач ОСОБА_3 з вказаним рішенням суду першої інстанції від 29.08.2023 року не погодилася та звернулася до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи і наявним в ній доказам, просить:

- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 року в оскаржуваній частині;

- прийняти нове судове рішення, яким визнати неправомірним звернення з позовними вимогами, викладеними у позові від 25.11.2021 року до відповідача ОСОБА_3 .

Обґрунтування апеляційної скарги четвертого відповідача є ідентичним до обґрунтування апеляційної скарги першого відповідача і зводяться до того, з доказів, які були досліджені Господарським судом Полтавської області вбачається недоведеність неправомірності поведінки ОСОБА_3 , недоведеність розміру нібито завданої ПАТ «Автокразбанк» шкоди, недоведеність існування причинного зв`язку між поведінкою ОСОБА_3 та, ніби то, завданою ПАТ «Автокразбанк» шкодою, що в свою чергу, унеможливлює притягнення її до цивільної відповідальності у зв`язку з відсутністю складу цивільного правопорушення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою четвертого відповідача на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 року у справі №917/1920/21. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд.

П`ятий відповідач ОСОБА_4 з вищевказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи і наявним в ній доказам, просить:

- змінити рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 року у справі №917/1920/21 в частині обґрунтування мотивувальної частини рішення, повністю відмовивши позивачу у його вимогах через їх недоведеність та неправомірність;

- судові витрати по справі покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ним надавався до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, однак суд проігнорував викладені в ньому заперечення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою п`ятого відповідача на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 року у справі №917/1920/21. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 року у зв`язку з відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи №917/1920/21 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.

23.10.2023 року матеріали справи №917/1920/21 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Восьмий відповідач ОСОБА_9 надав відзив на апеляційну скаргу позивача (вх.№12913), в якому просить апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення. У відзиві зазначається, що Фонд протиправно об`єднав різні правові підстави двох різних видів позовів; спеціальне законодавство - ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб у 2012-2014 роках не відносила до суб`єктів відповідальності членів кредитного комітету, які не були членами правління (керівниками) банку; загальне законодавство також не передбачає відповідальність членів кредитного комітету за шкоду (збитки) завдані кредиторам банку; докази Фонду щодо кредитних операцій не є переконливими, адже не містять належної інформації щодо обставин, які входять до предмета доказування, не є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування; не враховано правову природу солідарної відповідальності.

Представник п`ятого відповідача також надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№12985 від 24.10.2023 року), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 року у справі №917/1920/21 в повному обсязі.

П`ятий відповідач у повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції щодо спливу строку позовної давності на звернення з позовом у даній справі. Вказує, що ні Фонд, ні суд у своєму рішенні не навели доказів того, що правління приймало якісь протиправні рішення або навпаки мало б прийняти якісь конкретні рішення, але не прийняло. Як саме такі дії або бездіяльність правління завдали шкоду банку, в якому саме розмірі тощо. Фактично, суд з подачі Фонду послався на окремі рішення лише кредитного комітету, не дослідивши, в яких обставинах вони були прийняті, чи була при цьому порушена процедура їх прийняття, чи були членами комітету враховані висновки відповідних служб банку, якими були ці висновки тощо. Тобто суд не вказав в своєму рішенні в чому саме відповідачами були порушені їх фідуціарні обов`язки.

Одинадцятий відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№13017 від 25.10.2023 року), в якому просить залишити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення. Як вказує ОСОБА_1 вона працювала в ПАТ «Автокразбанк» в період з 01.11.2012 року по 25.09.2014 року на посаді на посаді начальника юридичного управління ПАТ «Автокразбанк». Відповідно до п.170 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі №910/12930/18, у відповідний період члени комітетів за відсутності у них статусу члена правління не належали до категорії керівників банку, а отже не можуть нести відповідальність, передбачену ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Також відповідач вказує на помилковість суджень позивача у даній справі про солідарну відповідальність. Мотивує свою позицію тим, що належними допустимими та достатніми докази не доведено наявності всього складу для стягнення шкоди, зокрема, розміру шкоди, причинно-наслідкового зв`язку та протиправність дій/бездіяльності.

Від представника четвертого та шостого відповідачів надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача (вх.№13047 від 25.10.2023 року), в якому просить відмовити в її задоволенні.

У відзиві зазначено, що висновок позивача про нерозповсюдження положень ст. 58 Конституції України на положення ч.7 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставним та необґрунтованим, оскільки єдиною підставою для нерозповсюдження принципу дії закону в часі на певні норми законодавства є умова, що ці норми пом`якшують або скасовують відповідальність особи. При цьому позивач самостійно звертає увагу суду на те, що приписи ч. 7 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачають пом`якшення або скасування відповідальності для відповідачів. Звертає увагу на вірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про застосування наслідків спливу позовної давності і відсутності підстав для визнання поважними причини пропуску, оскільки позивач був обізнаний тривалий час про відповідні обставини.

Вказує, що кредитний комітет має статус дорадчого органу, а не органу управління банку, у зв`язку з чим особи які входили до такого органу не можуть бути відповідачами за позовом у даній справі; наполягає на тому, що не доведено належними доказами наявність складу для стягнення шкоди, зокрема розміру шкоди, протиправних дій чи бездіяльності, причинно-наслідкового зв`язку та вини.

Перший відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№13118 від 26.10.2023 року), в якому просить рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 року змінити у мотивувальній частині, виклавши його в редакції постанови суду апеляційної інстанції, що буде винесена за результатом апеляційного розгляду, повністю відмовивши позивачу у задоволені позову до відповідачів в тому числі до ОСОБА_5 через їх не доведеність.

На переконання першого відповідача, Фонд не довів належними та допустимими доказами порушення відповідачами своїх фідуаціарних обов`язків під час розгляду кредитних справ на кредитному комітеті банку, але і зробив фактично неможливим надання таких доказів відповідачами. Національний банк України відзначив рівень ризику ліквідності банку як помірний, а структуру його загальних активів щодо ступеню ліквідності станом на 01.11.2013 року - достатньо диверсифікованою; матеріали інспекційної перевірки та висновки НБУ за її результатами не можуть свідчити про протиправну діяльності саме відповідача, як посадової особи банку, оскільки в матеріалах інспекційної перевірки відсутні будь-які посилання на протиправну діяльність безпосередньо відповідача та, відповідно, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між виконанням відповідачем та іншими відповідачами своїх фідуціарних обов`язків та начебто завданою банку шкодою. Суд першої інстанції, врахувавши звіти про оцінку надані позивачем, безпідставно критично оцінив рецензії на звіти наявні в матеріалах справи, а також поверхнево надав оцінку правочинам які покладені в основу як дії, що призвели до неможливості задоволення кредиторських вимог. На думку відповідача, позивач вибірково, на власний розсуд визначив склад відповідачів, що входили до складу кредитного комітету, правління та наглядової ради, не обґрунтувавши, як прийняття рішення саме визначеним позивачем складом відповідачів завдало шкоду кредиторам банку, враховуючи те, що рішення у спірні періоди приймалися одноголосно, а до складу кредитного комітету та наглядової ради входили також інші особи, вимоги до яких позивач не пред`явив. Не надано трактування фідуціарних обов`язків відповідачів та обмеження їх обсягу.

Відмічає відповідач, що суд в своєму рішенні не надав обґрунтування покладення на відповідачів саме солідарної відповідальності, тим більше солідарної відповідальності різних органів управління банку, не застосувавши норми Конституції, як норми прямої дії щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності. Відсутні докази наявності елементів цивільного правопорушення в діях відповідачів. Погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач подав позов після завершення перебігу позовної давності і відсутні підстави для визнання поважним причин пропущеного такого строку.

Десятий відповідач також надав відзив на апеляційну скаргу позивача (вх.№13172 від 27.10.2023 року), який є тотожним за змістом до відзиву наданого одинадцятим відповідачем та в якому просить залишити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення.

Крім того десятий відповідач просить суд здійснювати розгляд справи без його участі.

Мотивування відзиву та позиції по справі десятого відповідача є тотожним до доводів, викладених у відзиві одинадцятого відповідача.

Представник дев`ятого відповідача надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№13277 від 13.10.2023 року), в якому заперечує проти позиції позивача та просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач вважає, що апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є не обґрунтованою та упередженою, оскільки Господарський суд Полтавської області під час розгляду справи №917/1920/21 в частині оскаржуваних позивачем питань повно, об`єктивно та неупереджено розглянув матеріали справи, вірно застосував норми матеріального та процесуального права і як наслідок виніс справедливе рішення, тому у суду апеляційної інстанції є всі правові підстави для прийняття рішення про залишення без задоволення

02.11.2023 року від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги четвертого, п`ятого та шостого відповідачів, в якому просить вказані апеляційні скарги залишити без задоволення. Позивач зазначає, що викладені у апеляційних скаргах судження носять суб`єктивний характер та вчинені при довільному тлумаченні норм права, наявних між сторонами правовідносин і відповідної судової практики.

У судовому засіданні 06.11.2023 року об`єднано апеляційні скарги позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шостого відповідача ОСОБА_2 , четвертого відповідача ОСОБА_3 та п`ятого відповідача ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 року у справі №917/1920/21 в одне апеляційне провадження. З метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, повного і всебічного розгляду справи по суті, приймаючи до уваги неможливість розгляду апеляційних скарг в даному судовому засіданні, керуючись приписами ст.216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.12.2023 року (з урахуванням ухвали суду від 20.11.2023 року).

У судовому засіданні 01.12.2023 року оголошено перерву до 05.12.2023 року.

04.12.2023 року восьмий відповідач надав письмові пояснення у справі (вх.№14925), які досліджено та долучено до матеріалів справи. У вказаних поясненнях повторно та більш детально викладено позицію щодо відсутності підстав для стягнення шкоди Фондом.

Одинадцятий відповідач також надала письмові пояснення щодо апеляційних скарг (вх.№14926 від 04.12.2023 року), в яких доповнено позицію з посиланням на норми права щодо відсутності правових підстав для покладення на неї відповідальності і стягнення шкоди. Вказані пояснення долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.12.2023 року оголошено перерву до 21.12.2023 року.

Восьмий відповідач надав письмово оформлений виступ у судових дебатах (вх.№15738 від 19.12.2023 року), який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.12.2023 року оголошено перерву до 16.01.2024 року.

Одинадцятий відповідач надав додаткові пояснення щодо врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові №927/561/21 від 12.12.2023 року. Так, Верховний Суд зробив висновок, що члени комітетів за відсутності у них статусу члена правління не належать до категорії керівників банку, тому не можуть нести відповідальність, передбачену ст.52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.58 Закону «Про банки і банківську діяльність».

У судовому засіданні 16.01.2024 року оголошено перерву до 01.02.2024 року.

Позивач надав додаткові письмові пояснення у справі (вх.№1597 від 31.01.2024 року), в яких звернув увагу на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 08.11.2023 року у справі №916/1489/22.

У судовому засіданні 01.02.2024 року оголошено перерву до 12.02.2024 року.

Восьмий відповідач надав письмові пояснення (вх.№1909 від 07.02.2024 року) щодо застосування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 08.11.2023 року у справі № 916/1489/22, від 12.12.2023 року у справі №927/561/21, які досліджено та долучено до матеріалів справи.

Одинадцятий відповідач також надала письмові пояснення щодо застосування практики Верховного Суду, а саме висновків, викладених у постанові від 08.11.2023 року у справі №916/1489/22.

У судовому засіданні 12.02.2024 року присутні учасники справи оголосили свої вимоги у судових дебатах.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах, поясненнях, запереченнях доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Частинами 1 та 2 ст.1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас, зі змісту ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Як убачається зі змісту позовних вимог, позивач просить у цій справі стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними банку як членами органів управління цього банку (спостережної ради та кредитного комітету), тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 року у справі №910/12930/18 наголошував на тому, що при зверненні до суду з позовами до винних осіб про відшкодування ними шкоди в повному обсязі позивач має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

Натомість, відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону «Про банки і банківську діяльність», зокрема гл. 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.

Предметом доказування у цій справі є:

1) персональний склад органів управління банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з Банком особи;

2) факт ухвалення рішення органом управління банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

3) факт вчинення банком сумнівного правочину (укладення договору);

4) факт виконання банком сумнівного правочину (перерахування / отримання коштів, передання / отримання майна чи майнових прав);

5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики банку, відсутність в банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо);

6) збитки банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення Банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації банку) та їх причини;

7) розмір недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків банку та шкоди, завданої кредиторам банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації банку);

8) наявність / відсутність протиправної поведінки у діях Фонду або уповноважених ним осіб в розумінні статтей 89, 92 Цивільного кодексу України, статтей 42, 43 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 63 Закону України «Про акціонерні товариства» та статтей 46, 48, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які регулюють питання діяльності Фонду та причинного зв`язку між такими діями і розміром недоотриманого майна, з урахуванням документів, що підтверджують або ж спростовують відповідні обставини (стосовно п.8 див. постанову ВС КГС від 01.08.2023 року у справі №910/9833/21).

Постановою Правління Національного банку України №261/БТ від 06.05.2014 року віднесено ПАТ «Автокразбанк» до категорії проблемних строком до 180 днів.

Також вказаною постановою з метою відновлення фінансового стану ПАТ «Автокразбанк» з дня прийняття цієї постанови та до кінця строку, який визначений у пункті 1 цієї постанови, було встановлено для ПАТ «Автокразбанк» обмеження в його діяльності.

Постановою Правління Національного банку України №320 від 30.05.2014 року віднесено ПАТ «Автокразбанк» до категорії неплатоспроможних.

30.05.2014 року на підставі вказаної постанови Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 30 травня 2014 року по 29 серпня 2014 року включно.

28.08.2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №537, згідно з п. 1 якої вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Автокразбанк» з 29.08.2014 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №76 від 29.08.2014 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Автокразбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 29 серпня 2014 року.

Відповідно до протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №250/14 від 01.12.2014 року (з урахуванням змін, внесених рішенням №471 від 28.02.2019 року) загальний розмір зобов`язань ПАТ «Автокразбанк» перед кредиторами становив 982835746,48 грн.

Також згідно з актом від 15.12.2014 року, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №259/14 від 15.12.2014 року (з урахуванням змін, внесених рішенням №1299 від 10.05.2018 року), балансова вартість ліквідаційної маси банку станом на 01.04.2018 року становила 381287767,38 грн., ринкова вартість 139649092,22 грн.

23.05.2019 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1301 затверджено звіт про завершення процедури ліквідації ПАТ «Автокразбанк», згідно з яким залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку станом на 02.05.2019 року складав 897088,18 тис. грн. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення банку як юридичної особи.

Так, позивачем аргументовано, що з боку органів правління банку мало місце вчинення ризикових операції, які призвели до зменшення активів.

Так, 1. 14.09.2012 року кредитним комітетом ПАТ «Автокразбанк» (далі скорочено ПАТ «АКБ Банк») у складі голови кредитного комітету заступника голови правління директора Регіонального управління м.Кременчука Корольова В.М. та членів кредитного комітету начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О., заступника директора Департаменту начальника Управління безпеки банку Департаменту банківської безпеки Артюшина A.B. та заступника директора Департаменту начальника юридичного управління Департаменту правового забезпечення Олійника Ф.В., за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» про відкриття Товариству з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД» (код ЄДРПОУ 35893549) відновлювальної відкличної кредитної лінії, сума (ліміт) 41495000,00 грн. строком до 12.09.2014 року.

Кредит видано під заставу акцій ПАТ «ЗНКІФ «Домінанта» (код 35893549) в кількості 5000 шт., заставною вартістю 45548450,00 грн., що належали ТОВ «ФК «Кросс Капітал» на правах власності, яке виступало майновим поручителем за ТОВ «Краєвид», акцій ПАТ «Екомобіль» (код 33292521) в кількості 25000 шт., заставною вартістю 20000000,00 грн., що належали ПрАТ «Верифікаційні проекти» на правах власності, яке виступало майновим поручителем за ТОВ «Краєвид», та акцій ПАТ «Екомобіль» в кількості 25000 шт., заставною вартістю 20000000,00 грн., що належали ПАТ «Страхова компанія «Лемма-Віте» на правах власності, яке виступало майновим поручителем за ТОВ «Краєвид».

30.11.2012 року кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі голови кредитного комітету голови правління Шут`євої Т.А., заступника голови кредитного комітету першого заступника голови правління Корольова В.М. та членів кредитного комітету заступника голови правління Паламарчук О.М., заступника голови правління з питань безпеки Зволінського І.В., директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» про прийняття додаткового забезпечення по договору кредитної лінії №69-К/Л від 14.09.2012 року у вигляді застави майнових прав на грошові кошти ТОВ «Інтромакс ЛЛПі» в сумі 1660000,00 доларів США, що знаходились на депозитних рахунках ПАТ «АКБ Банк» згідно договорів №120608/ДЮ від 12.06.2008 року (на суму 660000,00 доларів США) та №030908/ДЮ від 03.09.2008 року (на суму 1000000,00 доларів США).

03.12.2012 року кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі голови кредитного комітету голови правління Шут`євої Т.А., заступника голови кредитного комітету першого заступника голови правління Корольова В.М. та членів кредитного комітету заступника голови правління Паламарчук О.М., заступника голови правління з питань безпеки Зволінського І.В., директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» про зміну режиму кредитування на мультивалютну кредитну лінію та збільшення кредиту до 43000000,00 грн.

26.12.2012 року кредитним комітетом банку у вищезазначеному складі, за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» про розірвання договору застави акцій ПАТ «ЗНКІФ «Домінанта», код 35893549, в кількості 5000 шт., заставною вартістю 45548450,00 грн., що належали ТОВ «ФК «Кросс Капітал».

25.02.2013 року кредитним комітетом банку у вищезазначеному складі, за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» встановлення ліміту кредитування в сумі 42055000,00 грн.

У подальшому, кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень, а саме:

- 25.03.2013 року про погодження клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про встановлення ліміту кредитування в сумі 34062000,00 грн. та 1000000,00 доларів США;

- 25.04.2013 року про погодження клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про розірвання договорів застави акцій ПАТ «Екомобіль», код 33292521 в кількості 25000 шт., вартістю 20000000,00 грн., що належать ПрАТ «Верифікаційні проекти», та в кількості 25000 шт., вартістю 20000000,00грн., що належать ПАТ «Страхова компанія «Лемма-Віте», та залишенням застави майнових прав на грошові кошти ТОВ «Інтромакс ЛЛПі» в сумі 1660000,00 доларів США;

- 30.04.2013 року про погодження клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про переведення частини заборгованості в сумі 200000,00 доларів США в гривню по курсу НБУ та встановлення лімітів кредитування 35660600,00 грн. та 800000,00 доларів США.;

- 05.08.2013 року про погодження клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про переведення частини заборгованості в сумі 800000,00 доларів США в гривню по курсу НБУ та встановлення ліміту кредитування 41133000,00 грн.;

- 23.09.2013 року про погодження клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про прийняття додаткового забезпечення по договору кредитної лінії №69-К/Л від 14.09.2012 року у вигляді застави акцій ПАТ «Півдтранс» (код 03117487) в кількості 476807 шт., заставною вартістю 13373816,50 грн., що належали позичальнику, та в кількості 594622 шт., заставною вартістю 16678374,09 грн., що належали ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325);

- 04.12.2013 року про погодження клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про встановлення ліміту кредитування 33140000,00грн. та 1000000,00 доларів США за наявної застави акцій ПАТ «Південний транспорт», код 03117487 в кількості 476807 шт. вартістю 13373816,50 грн., що належали позичальнику, та в кількості 594622 шт., вартістю 16678374,09 грн., що належали ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325), а також застави майнових прав на грошові кошти ТОВ «Інтромакс ЛЛПі» у сумі 1660000,00 доларів США.

- 26.02.2014 року кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі голови кредитного комітету голови правління Шут`євої Т.А., заступника голови кредитного комітету першого заступника голови правління Корольова В.М. та членів кредитного комітету заступника голови правління Паламарчук О.М., заступника голови правління з питань безпеки Зволінського І.В., директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., заступника директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Ковальова С.А., начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про збільшення ліміту кредитування на суму на 2400000,00 доларів США та прийняття в заставу додаткових акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487).

Також рішенням кредитного комітету ПАТ «АКБ Банк», за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про пролонгацію строку дії кредитного договору до 11.09.2015 року.

За наслідками вищезазначених змін кредит ТОВ «Краєвид» з лімітом 33140000,00 грн. та 3400000,00 доларів США згідно з договором №69-К/Л від 14.09.2012 року забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 476807 шт. вартістю 13595722,48 грн., що належали позичальнику, та в кількості 594622 шт. вартістю 16955111,17 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325), а також застави майнових прав на грошові кошти ТОВ «Інтромакс ЛЛПі» у сумі 1660000,00 доларів США.

2. 19.11.2012 року кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі голови кредитного комітету голови правління Шут`євої Т.А., заступника голови кредитного комітету першого заступника голови правління Корольова В.М. та членів кредитного комітету заступника голови правління Паламарчук О.М., заступника голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., заступника директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Омельченка І.Г., начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О., начальника юридичного управління Коваленко М.Ю. та начальника Управління по роботі з проблемними активами Департаменту банківської безпеки та проблемних активів Журби С.В., за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» про відкриття Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебор Інвест» (код ЄДРПОУ 36061623) кредитної лінії, сума (ліміт) 13250000,00 грн. строком до 18.11.2013 року

Кредит було видано під заставу акцій заставу акцій ПАТ «ЗНКІФ «Домінанта» (код 13211108), в кількості 657 шт., заставною вартістю 5985066,33 грн., що належали ТОВ «Краєвид».

У подальшому, кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 30.11.2012 р., 27.12.2012 р., 18.02.2013 р., 21.02.2013 р., 18.03.2013 р., 26.04.2013 р., 27.05.2013 р., 06.08.2013 р., 28.08.2013 р., 20.09.2013 р., 11.11.2013 р., 18.12.2013 р., 25.02.2014 р. та 21.03.2014 р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «Дебор Інвест» згідно з договором №71-К/Л від 19.11.2012 року склав 65000000,00 грн., кредит надавався в строк до 17.11.2015 року та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 628838 шт. вартістю 17923266,44 грн., що належали позичальнику, та в кількості 442591шт. вартістю 12614817,20 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325).

3. 12.12.2012 року кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі голови кредитного комітету голови правління Шут`євої Т.А., заступника голови кредитного комітету першого заступника голови правління Корольова В.М. та членів кредитного комітету заступника голови правління Паламарчук О.М., заступника голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» про відкриття Товариству з обмеженою відповідальністю «Стройекономікс» (код ЄДРПОУ 35420468) відновлювальної відкличної кредитної лінії, сума (ліміт) 21050000,00 грн. строком на 36 місяців.

Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «Хіммет» (код 33473408) в кількості 7764258 шт., заставною вартістю 24833823,93 грн., що належали ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325).

У подальшому, кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 26.12.2012р., 21.02.2013р., 25.03.2013р., 26.04.2013р., 27.05.2013р., 27.06.2013р., 20.09.2013р., 13.11.2013р., 26.02.2014р. та 28.03.2014р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «Стройекономікс» згідно з договором №74-К/Л від 14.12.2012 року склав 65000000,00 грн., кредит надавався в строк до 25.03.2015 року та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1245928 шт. вартістю 35495367,38 грн., що належали позичальнику, та в кількості 1037645 шт. вартістю 29561572,17 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325).

4. 21.12.2012 року кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі голови кредитного комітету голови правління Шут`євої Т.А., заступника голови кредитного комітету першого заступника голови правління Корольова В.М. та членів кредитного комітету заступника голови правління Паламарчук О.М., заступника голови правління з питань безпеки Зволінського І.В., директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-депозитарна компанія» (код ЄДРПОУ 35730225) кредиту у формі овердрафт поточного рахунку, сума (ліміт) 26553700,00 грн. строком на 12 місяців.

Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс», код 35043708, в кількості 4000 шт., заставною вартістю 20000040,00 грн., що належали позичальнику.

В подальшому, кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 27.12.2012р., 28.02.2013р., 29.05.2013р., 27.06.2013р., 08.07.2013р., 09.07.2013р., 22.08.2013р., 05.09.2013р., 08.09.2013р., 17.12.2013р., 10.02.2014р. та 25.02.2014р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «Українська інвестиційно-депозитарна компанія» згідно з договором №75-О від 21.12.2012 року склав 27731000,00 грн., кредит надавався в строк до 19.12.2014 року та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 555556 шт. вартістю 15841179,34 грн., що належали позичальнику, та в кількості 428571 шт. вартістю 12220316,35 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325).

5. 21.02.2013 року кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі голови кредитного комітету голови правління Шут`євої Т.А., заступника голови кредитного комітету першого заступника голови правління Корольова В.М. та членів кредитного комітету заступника голови правління Паламарчук О.М., заступника голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було ухвалено відкрити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ангеліон» (код ЄДРПОУ 35237368) кредитну лінію, сума (ліміт) 11070000,00 грн. строком на 19 місяців.

Кредит було видано під заставу депозиту в сумі 4000000,00 грн., що належав ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325).

У подальшому, кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 29.03.2013р., 17.04.2013р., 23.04.2013р., 23.09.2013р., 25.12.2013р., 14.01.2014р., 04.02.2014р. та 27.02.2014р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «Ангеліон» згідно з договором №77-К/Л від 19.11.2012 року склав 50800000,00 грн., кредит надавався в строк до 22.09.2015 року та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1321733 шт. вартістю 37688026,94 грн., що належали позичальнику, та в кількості 106839 шт. вартістю 3046417,93 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325).

6. 22.03.2013 року кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі голови кредитного комітету голови правління Шут`євої Т.А., заступника голови кредитного комітету першого заступника голови правління Корольова В.М. та членів кредитного комітету заступника голови правління Паламарчук О.М., заступника голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ІК «Макторг» (код ЄДРПОУ 38344909) кредиту у формі овердрафт, сума (ліміт) 14300000,00 грн. строком на 12 місяців.

Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «Домінанта-Колект» в кількості 2000000 шт., заставною вартістю 10000000,00 грн.

У подальшому, кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 26.03.2013р., 05.04.2013р., 15.04.2013р., 17.04.2013р., 19.04.2013р., 27.06.2013р., 30.07.2013р., 22.08.2013р., 28.08.2013р., 18.09.2013р., 23.09.2013р., 25.02.2014р. та 27.02.2014р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «ІК «Макторг» згідно з договором №79-О від 22.03.2013 року склав 50800000,00 грн., кредит надавався в строк до 15.06.2016 року та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1321733 шт. вартістю 37688026,94 грн., що належали позичальнику, та в кількості 106839 шт. вартістю 3046417,93 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325).

7. 18.09.2013 року кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі голови кредитного комітету голови правління Шут`євої Т.А., заступника голови кредитного комітету першого заступника голови правління Корольова В.М. та членів кредитного комітету заступника голови правління Паламарчук О.М., заступника голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., заступника директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Ковальова С.А., начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про відкриття Товариству з обмеженою відповідальністю «Селлер-Трейд» (код ЄДРПОУ 38344757) відновлювальної відкличної кредитної лінії, сума (ліміт) 23000000,00 грн. строком на 24 місяці.

Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1400000 шт., заставною вартістю 39183620,00 грн., що належали позичальнику.

У подальшому, кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 22.10.2013р., 25.10.2013р., 11.11.2013р., 14.11.2013р., 15.01.2014р., 27.02.2014р. та 06.05.2014р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «Селлер-Трейд» згідно з договором №91-К/Л від 23.09.2013 року склав 55000000,00 грн., кредит надавався в строк до 22.09.2015 року та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1400000 шт. вартістю 39903500,00 грн., що належали позичальнику, та в кількості 180000 шт. вартістю 5130450,00 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325).

8. 23.09.2013 року кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі голови кредитного комітету голови правління Шут`євої Т.А., заступника голови кредитного комітету першого заступника голови правління Корольова В.М. та членів кредитного комітету заступника голови правління Паламарчук О.М., заступника голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., заступника директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Ковальова С.А., начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про відкриття Товариству з обмеженою відповідальністю «Шлях-2» (код ЄДРПОУ 33071670) кредитної лінії, сума (ліміт) 25000000,00 грн. строком на 24 місяців.

Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 375380 шт., що належали позичальнику, та в кількості 517478 шт., що належали ТОВ «Інвестиційна компанія «Tpabiah» (код 37438325), загальною заставною вартістю 24953148,95 грн.

У подальшому, кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 11.11.2013р., 26.11.2013р. та 26.02.2014р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «Шлях-2» згідно з договором №92-К/Л від 26.09.2013 року склав 65000000,00 грн., кредит надавався в строк до 25.09.2015 року та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 375380 шт. вартістю 10703622,86 грн., що належали позичальнику, та в кількості 1388906 шт. вартістю 39603404,57 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325).

9. 13.11.2013 року кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі голови кредитного комітету голови правління Шут`євої Т.А., заступника голови кредитного комітету першого заступника голови правління Корольова В.М. та членів кредитного комітету заступника голови правління Паламарчук О.М., заступника голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., заступника директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Ковальова С.А., начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про відкриття Товариству з обмеженою відповідальністю «Асса 11» (код ЄДРПОУ 37602617) відновлювальної відкличної кредитної лінії, сума (ліміт) 45850000,00 грн. строком на 24 місяці.

Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «Південний транспорт», код 03117487, в кількості 1296300 шт., заставною вартістю 36950772,34 грн., що належали позичальнику, інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «Фінансовий актив» ЗДПІФ «Розумний капітал» в кількості 9150 шт., заставною вартістю 9150000,00 грн., що належали ТОВ «ФК «Октава Інвест», акцій ПАТ «Управління механізованих робіт Агробуду», в кількості 714285 шт., заставною вартістю 4999995,00 грн., що належали ТОВ «ФК «Октава Інвест».

У подальшому, кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 25.02.2014р., 20.03.2014р., 14.04.2014р. та 30.04.2014р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «Асса 11» згідно з договором №93-К/Л від 19.11.2013 року склав 65000000,00 грн., кредит надавався в строк до 18.02.2015 року та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1296300 шт. вартістю 36947790,75 грн., що належали позичальнику, та в кількості 505357 шт. вартістю 14403937,89 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325).

10. 21.11.2013 року кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі голови кредитного комітету голови правління Шут`євої Т.А., заступника голови кредитного комітету першого заступника голови правління Корольова В.М. та членів кредитного комітету заступника голови правління Паламарчук О.М., заступника голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., заступника директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Ковальова С.А., начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було ухвалено відкрити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оффсайд» (код ЄДРПОУ 36960249) кредитну лінію, сума (ліміт) 30300000,00 грн. строком на 24 місяці.

Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1088000 шт., заставною вартістю 31013222,40 грн., що належали ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан».

11. 25.02.2014 року кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі голови кредитного комітету голови правління Шут`євої Т.А., заступника голови кредитного комітету першого заступника голови правління Корольова В.М. та членів кредитного комітету заступника голови правління Паламарчук О.М., заступника голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., заступника директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Ковальова С.А., начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс» (код ЄДРПОУ 37227173) щодо відкриття кредитної лінії, сума (ліміт) 40300000,00 грн. строком до 20.02.2017 року.

Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «Газові мережі» (код 35448991) в кількості 1253362 шт., заставною вартістю 29591876,82 грн., що належали позичальнику, акцій ПАТ «ФК «Дельта колект» (код 37717363) в кількості 3000000 шт., заставною вартістю 10950000,00 грн., що належали ТОВ «Скипер-Восток», майнових прав на грошові кошти позичальника на депозиті у ПАТ «АКБ Банк» в сумі 5316550,00 грн. на період з 04.03.2014р. по 31.03.2014р., в сумі 4762690,23 грн. на період з 01.04.2014р. по 04.05.2014р., в сумі 4228651,95 грн. на період з 05.05.2014р. по 01.06.2014р., в сумі 3668648,19 грн. на період з 02.06.2014р. по 30.06.2014р., в сумі 3118424,08 грн. на період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р., в сумі 2541447,52 грн. на період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р., в сумі 1955650,33 грн. на період з 01.09.2014р. по 30.09.2014р., в сумі 1380083,24 грн. на період з 01.10.2014р. по 02.11.2014р., в сумі 776531,50 грн. на період з 03.11.2014р. по 30.11.2014р. та в сумі 183519,91 грн. на період з 01.12.2014р. по 04.01.2015р., а також порукою ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_13 ) на суму 40300000,00 грн.

12. 26.12.2012 року кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі голови кредитного комітету голови правління Шут`євої Т.А., заступника голови кредитного комітету першого заступника голови правління Корольова В.М. та членів кредитного комітету заступника голови правління Паламарчук О.М., заступника голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., заступника директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Ковальова С.А., начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було прийнято рішення про продаж ТОВ «ФК «Крос Капітал» (код 36705252) простих іменних акцій ПАТ «Хіммет» (код 33473408) в кількості 4500000 шт. загальною вартістю 19500000,00 грн. та придбання у ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325) простих іменних акцій ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс» (код 37854737) в кількості 1300000 шт. загальною вартістю 19500000,00 грн.

29.01.2013 року кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі голови кредитного комітету голови правління Шут`євої Т.А., заступника голови кредитного комітету першого заступника голови правління Корольова В.М. та членів кредитного комітету заступника голови правління Паламарчук О.М., заступника голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням голови Спостережної ради банку Пахальчука С.А., було прийнято рішення про продаж ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» інвестиційних сертифікатів ТОВ КУА «Прем`єр естет менеджмент» ЗДПІФ «Капітал» в кількості 2290 шт. загальною вартістю 22901000,00 грн. та інвестиційних сертифікатів ТОВ КУА «Холдинг груп» ЗДПІФ «ПІФ» в кількості 1841 шт. загальною вартістю 18561000,00 грн., а також придбання у ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «Нью Ессет» ЗДПІФ «Інноваційний розвиток» в кількості 11450 шт. загальною вартістю 22901000,00 грн. та інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «Фінансовий актив» ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції» в кількості 18560 шт. загальною вартістю 18561000,00 грн.

Отже, в період з 14.09.2012 року по 25.02.2014 року Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Краєвид», Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебор Інвест», Товариству з обмеженою відповідальністю «Стройекономікс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-депозитарна компанія», Товариству з обмеженою відповідальністю «Ангеліон», Товариству з обмеженою відповідальністю «ІК «Макторг», Товариству з обмеженою відповідальністю «Селлер-Трейд», Товариству з обмеженою відповідальністю «Шлях-2», Товариству з обмеженою відповідальністю «Асса 11», Товариству з обмеженою відповідальністю «Оффсайд» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Альвіс» кредит в загальній сумі 292168700,00 грн.

У подальшому, за наслідками змін до вказаних кредитних договорів, кредитний ліміт вказаних осіб в ПАТ «Автокразбанк» зріс до 548071000,00 грн. та 3400000,00 дол. США.

ТОВ «Краєвид», ТОВ «Дебор Інвест», ТОВ «Стройекономікс», ТОВ «Українська інвестиційно-депозитарна компанія», ТОВ «Ангеліон», ТОВ «ІК «Макторг», ТОВ «Селлер-Трейд», ТОВ «Шлях-2», ТОВ «Асса 11», ТОВ «Оффсайд» та ТОВ «Альвіс» свої зобов`язання за кредитними договорами не виконали, не повернули отриманий кредит та не сплатили відсотки за його користування. Рішення судів про стягнення заборгованості за кредитними договорами вказані особи також не виконали.

Згідно з розрахунком, викладеним у позові, балансова вартість прав вимоги за вказаними кредитними договорами склала 857212381,65 грн.

З метою реалізації активів ПАТ «Автокразбанк» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було проведено аукціони, на яких продано права вимоги за зазначеними кредитними договорами. Сума, отримана від продажу, склала 185085,36 грн.

Крім того, Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк» було придбано у ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» прості іменні акції ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс» в кількості 1300000 шт. загальною вартістю 19500000,00 грн., інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «Нью Ессет» ЗДПІФ «Інноваційний розвиток» в кількості 11450 шт. та ТОВ «КУА «Нью Ессет» ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 11450 шт. загальною вартістю 22901000,00 грн., а також інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «Фінансовий актив» ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції» в кількості 18560 шт. загальною вартістю 18561000,00 грн. (всього на суму 60962000,00 грн.).

Сума, отримана від продажу майнових прав на вказані цінні папери, склала 8117,43 грн.

Прийняттям рішень про видачу значних сум кредитів неплатоспроможним позичальникам під неліквідне або часткове ліквідне забезпечення, а також про набуття у власність неліквідних цінних паперів акцій та інвестиційних сертифікатів підприємств-емітентів з численними ознаками фіктивності, завдали банку та його кредиторам шкоду (збитки) в розмірі 897088181,69 грн. (з урахуванням встановленого ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 53 Господарського кодексу України обмеження розміру позовних вимог про відшкодування шкоди (збитків) розміром вимог кредиторів, які залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку).

Згідно з ч.3 ст. 55 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті, крім випадку, передбаченого статтею 33 цього Закону.

Пунктом 1.4 Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року №276, визначено, що інспекційні перевірки здійснюються з метою оцінки загального фінансового стану об`єкта перевірки або окремих видів його діяльності (операцій), у тому числі визначення рівня безпеки і стабільності його операцій, ризиків, притаманних об`єкту перевірки, достовірності його звітності, виявлення та запобігання ризиковій діяльності, що загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів, і дотримання об`єктом перевірки вимог банківського законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, а також з метою підтвердження приведення діяльності неплатоспроможного банку у відповідність до вимог банківського законодавства України.

За результатами інспекційної перевірки окремих видів діяльності (операцій) Банку складається довідка про перевірку.

Згідно з довідкою Управління НБУ в Полтавській області від грудня 2013 року щодо якості кредитного портфелю ПАТ «Автокразбанк» в цілому, причинами виникнення проблемної заборгованості у банку є видача кредитів збитковим позичальникам, погіршення фінансового стану позичальників у процесі моніторингу, припинення їх діяльності, несвоєчасне реагування з боку банку на погіршення фінансового стану позичальників.

17.01.2014 року Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні Національного банку України в Полтавській області було прийнято рішення №1-2 «Про розгляд результатів матеріалів планової перевірки Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк».

У вказаному рішенні зазначено, що найбільш негативний вплив на надходження та капітал банку генерує кредитний ризик. Причинами низької якості активів є недоліки в існуючій системі управління кредитним ризиком та активами у банку. В окремих випадках кредитування позичальників здійснювалось з невідповідним вимогам нормативно-правових актів Національного банку України визначенням категорій позичальників, розрахунку резервів за деякими кредитними операціями. Управління кредитним портфелем банку, в тому числі ефективність кредитного адміністрування потребує удосконалення в частині посилення контролю за процесом формування резерву за кредитами юридичних осіб.

З огляду на викладене, комісія прийняла рішення застосувати до Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» заходи впливу у вигляді штрафу, письмового застереження щодо усунення та недопущення в подальшому порушень.

Згідно з довідкою Національного банку України від 18.04.2014 року, складеною за результатами позапланової інспекційної перевірки ПАТ «Автокразбанк», загальна сума заборгованості кредиторів банку складає 228401,3 тис. грн. (без урахування суми визнаного зменшення корисності активу).

За результатами перевірки встановлено, що прийнятним та таким, що відповідає вимогам Положення Правління Національного банку України №91 від 24.02.2014 року, є забезпечення за 28 кредитними угодами, із залишком заборгованості за основним боргом станом на 01.04.2014 року в сумі 58,8 млн. грн. (з урахуванням коригуючих коефіцієнтів 16,5 млн. грн.).

Не може бути прийнятним забезпечення за 8-ма кредитними угодами, із залишком заборгованості за основним боргом в сумі 167,4 млн. грн. (з урахуванням коригуючих коефіцієнтів 42,3 млн. грн.) з наступних підстав:

- забезпеченням за даними кредитними договорами виступає майно, яке розташоване та зареєстровано на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим (м.Севастополь);

- місцем реєстрації емітента недержавних цінних паперів ПАТ «Південний транспорт» (код ЄДРПОУ 03117487) є також Автономна Республіка Крим (Ялтинський р-н, смт. Виноградне).

18.10.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Північно-східна консалтингова група» було складено звіт про незалежну оцінку цінних паперів, які були прийняті в забезпечення ПАТ «Автокразбанк».

Об`єктом оцінки є цінні папери ПАТ «Південний транспорт», ПАТ «Управління механізованих робіт Агробуду», ПАТ «Хіммет», ПАТ «Домінанта-Колект», ПАТ «Земтрансугіддя», ПАТ «ЗНКІФ «Домінанта», ПАТ «Екомобіль», ПАТ «Газові мережі», ПАТ «Факторингова компанія «Дельта Колект», ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс», ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Розумний капітал» та ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції» загальною заставною вартістю 715590593,00 грн., які були прийняті в якості забезпечення Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк».

У вказаному звіті суб`єкт оціночної діяльності дійшов висновку, що всі емітенти мають ознаки фіктивності, як формальні відповідно до рішення НКЦПФР №1942 від 22.12.2010 року, так і такі, що не відповідають нормальному ринковому розумінню а саме:

- в більшості компаній кількість працівників не перевищувало 2 із зарплатами не більше 2-3 тис. грн. на місяць;

- ряд компаній не оприлюднювала свою звітність кілька років, або оприлюднювала в неповному обсязі;

- деякі компанії взагалі не вели діяльності, а ті, що вели, отримували доход та прибуток не за основним видом діяльності;

- діяльність всіх компаній була або збитковою, або з дуже низькою рентабельністю;

- активи компаній, здебільшого, сформовані дебіторською заборгованістю та фінансовими інвестиціями;

- капіталізація компаній, розрахована за оцінною ціною акцій, була настільки високою та неспівставною з результатами діяльності та вартістю активів емітента, що стандартні мультиплікатори ціна/власний капітал, ціна/доход та ціна/прибуток перевищували аналогічні показники компаній Google та Apple.

На підставі оприлюдненої звітності сформовано наступне судження про ринкову вартість цінних паперів, які були прийняті в якості забезпечення ПАТ «Автокразбанк» на дати прийняття цих паперів в забезпечення (дати оцінки):

- ринкова вартість акцій ПАТ «Південний транспорт», ПАТ «Управління механізованих робіт Агробуду», ПАТ «Хіммет», ПАТ «Домінанта-Колект», ПАТ «Земтрансугіддя», ПАТ «ЗНКІФ «Домінанта», ПАТ «Екомобіль», ПАТ «Газові мережі», ПАТ «Факторингова компанія «Дельта Колект», ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс», які були прийняті в якості забезпечення Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк», на дату прийняття їх в забезпечення становила 0 грн.

- ринкова вартість інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Розумний капітал» та ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції», які були прийняті в якості забезпечення Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк», на дату прийняття їх в забезпечення становила 2306601,00 грн.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

У спростування інформації, зазначеної у звіті Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-східна консалтингова група» про незалежну оцінку цінних паперів, які були прийняті в забезпечення ПАТ «Автокразбанк», від 18.10.2021 року відповідачем Паламарчук О.М. було надано до суду рецензію на вказаний звіт, проведену оцінювачем Пузенком С.О. на підставі ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У даній рецензії оцінювачем Пузенком С.О. зроблено висновок про те, що ідентифікація пакетів акцій ПАТ «Південний транспорт», ПАТ «Управління механізованих робіт Агробуду», ПАТ «Хіммет», ПАТ «Домінанта-Колект», ПАТ «Земтрансугіддя», ПАТ «ЗНКІФ «Домінанта», ПАТ «Екомобіль», ПАТ «Газові мережі», ПАТ «Факторингова компанія «Дельта Колект», ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс» та інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Розумний капітал» та ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції», які були прийняті в якості забезпечення Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк», була виконана з порушенням вимог Національного стандарту №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1655 від 29.11.2006 року.

Однак, як вбачається з положень Національного стандарту №3, він є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки цілісного майнового комплексу суб`єкта господарювання суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку цілісного майнового комплексу.

Згідно з Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, об`єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (цілісний майновий комплекс) - об`єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об`єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб`єкти господарської діяльності.

Водночас, об`єктом оцінки у звіті ТОВ «Північно-східна консалтингова група» від 18.10.2021 року є цінні папери ПАТ «Південний транспорт», ПАТ «Управління механізованих робіт Агробуду», ПАТ «Хіммет», ПАТ «Домінанта-Колект», ПАТ «Земтрансугіддя», ПАТ «ЗНКІФ «Домінанта», ПАТ «Екомобіль», ПАТ «Газові мережі», ПАТ «Факторингова компанія «Дельта Колект», ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс», ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Розумний капітал» та ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції», які були прийняті в якості забезпечення Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк».

Таким чином, застосування положень Національного стандарту №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів» під час проведення оцінки цінних паперів не є обов`язковим.

При цьому, доказів невідповідності звіту ТОВ «Північно-східна консалтингова група» від 18.10.2021 року положенням Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» до суду не надано.

Крім того, у рецензії вказано, що визначення ознак фіктивності емітентів цінних паперів не відноситься до компетенції оцінювача і може визначатись оцінювачем лише на основі рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Попри те, що до повноважень суб`єкта оціночної діяльності не належить прийняття рішення про визнання цінних паперів такими, що мають ознаки фіктивності, оцінювач має право під час проведення оцінки обирати необхідні методичні підходи, методи та оціночні процедури, а також критерії, на підставі яких визначати вартість об`єкта оцінки.

У звіті ТОВ «Північно-східна консалтингова група» від 18.10.2021 року вказано, що саме на підставі перевірки ознак фіктивності цінних паперів було зроблено висновок про те, що акції, прийняті в якості забезпечення Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк», позбавлені корисності з точки зору ринкової вартості.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, позивачем доведено, а відповідачами не спростовано, що банк протягом 2011-2014 років здійснював активні операції, а саме надавав кредити на значні суми без належного забезпечення, без перевірки (або з ігноруванням її результатів) фінансового стану і платоспроможності позичальників та емітентів цінних паперів, з постійним продовженням термінів повернення кредитів з одночасним збільшенням їх розмірів.

Так, банком були безпідставно продовжені строки кредитних договорів, в результаті чого станом на початок 2014 року кредит за договорами, укладеними з ТОВ «Краєвид», ТОВ «Дебор Інвест», ТОВ «Стройекономікс», ТОВ «Українська інвестиційно-депозитарна компанія», ТОВ «Ангеліон», ТОВ «ІК «Макторг», ТОВ «Селлер-Трейд», ТОВ «Шлях-2», ТОВ «Асса 11» та ТОВ «Оффсайд», забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487).

Згідно з річною інформацією про активи та фінансові показники ПАТ «Південний транспорт» за 2012 рік, розміщеною 26.04.2013 року на офіційному сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України http://www.smida.gov.ua компанія-емітент мав незначні основні засоби на суму 88 тис.грн. (більшість з яких були орендованими), 99,92% активів підприємства складались з довгострокових фінансових інвестицій, фінансовий результат діяльності за 2012 рік збиток 119 тис.грн. Наведене вказує на неналежний фінансовий стан емітента та неліквідність його цінних паперів.

Також вбачається пов`язаність ПАТ «Південний транспорт» із ПАТ «Автокразбанк», оскільки з 31.12.2011 року власником істотної участі ПАТ «Південний транспорт» (21,82% акцій) стало TOB «ІК «Травіан» (згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України http://www.smida.gov.ua), який був акціонером ПАТ «АКБ Банк», що підтверджується зведеними обліковими реєстрами власників цінних паперів, долученими до матеріалів справи. Саме TOB «ІК «Травіан» у подальшому передало придбані акції ПАТ «Південний транспорт» банку в якості в забезпечення по кредитам.

Крім того, як вбачається з одержаної судом інформації, станом на початок 2014 року Публічне акціонерне товариство «Південний транспорт» було зареєстроване на території Автономної республіки Крим. Так, згідно з з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України http://www.smida.gov.ua, станом на 27.12.2013 року місцезнаходженням ПАТ «Південний транспорт» було АР Крим, м.Ялта, смт. Виноградне, вул. Об`їздна дорога, 6. Також, 28.03.2014 року Наглядовою радою ПАТ «Південний транспорт» було опубліковано Повідомлення про проведення загальних зборів товариства за адресою 98607, АР Крим, м.Ялта, смт. Виноградне, вул. Об`їздна дорога, 6.

При цьому, станом на 12.06.2014 року місцезнаходженням ПАТ «Південний транспорт» є 83048, м.Донецьк вул. Артема, 102, що підтверджується інформацією зі щоденного офіційного друкованого видання Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку» №109 (1862) від 12.06.2014 року.

Водночас, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» №2217-IX від 21.04.2022 року датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19.02.2014 року.

Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19.02.2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20.02.2014 року.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей (в т.ч. місто Донецьк), є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Факт окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим наприкінці лютого на початку березня 2014 року та окремих територій України, що входять до складу Донецької та Луганської областей (в т. ч. міста Донецька) у квітні 2014 року є загальновідомим фактом.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

З огляду на викладене можна зробити достатньо обґрунтоване припущення щодо того, що посадові особи ПАТ «Автокразбанк» у вказаний період знали або повинні були знати про бойові дії та інші надзвичайні події, що відбувалися на території Автономної Республіки Крим та окремих територіях України, що входять до складу Донецької та Луганської областей (в т. ч. міста Донецька), з огляду на рішення органів влади України, а також численні повідомлення засобів масової інформації.

Незважаючи на чітку інформацію, що свідчила про окупацію частини території України, що потребувало оперативного реагування задля захисту інтересів банку та його кредиторів, ПАТ «Автокразбанк» продовжував приймати рішення про продовження строку надання кредитів ТОВ «Краєвид», ТОВ «Дебор Інвест», ТОВ «Стройекономікс», ТОВ «українська інвестиційно-депозитарна компанія», ТОВ «Ангеліон», ТОВ «ІК «Макторг», ТОВ «Селлер-Трейд», ТОВ «Шлях-2», ТОВ «Асса 11» та ТОВ «Оффсайд» та заміну їх забезпечення на цінні папери Публічного акціонерного товариства «Південний транспорт», зареєстрованого на вищевказаних територіях, зокрема:

- рішення від 21.03.2014 року, за наслідками якого кредитний ліміт ТОВ «Дебор Інвест» згідно з договором №71-К/Л від 19.11.2012 року склав 65000000,00 грн., кредит надавався в строк до 17.11.2015 року та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 628838 шт. вартістю 17923266,44 грн., що належали позичальнику, та в кількості 442591 шт. вартістю 12614817,20 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325);

- рішення від 28.03.2014 року, за наслідками якого кредитний ліміт ТОВ «Стройекономікс» згідно з договором №74-К/Л від 14.12.2012 року склав 65000000,00 грн., кредит надавався в строк до 25.03.2015 року та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1245928 шт. вартістю 35495367,38 грн., що належали позичальнику, та в кількості 1037645 шт. вартістю 29561572,17 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325);

- рішення від 27.02.2014 року, за наслідками якого кредитний ліміт ТОВ «Ангеліон» згідно з договором №77-К/Л від 19.11.2012 року склав 50800000,00 грн., кредит надавався в строк до 22.09.2015 року та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1321733 шт. вартістю 37688026,94 грн., що належали позичальнику, та в кількості 106839 шт. вартістю 3046417,93 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325);

- рішення від 27.02.2014 року, за наслідками якого кредитний ліміт ТОВ «ІК «Макторг» згідно з договором №79-О від 22.03.2013 року склав 50800000,00 грн., кредит надавався в строк до 15.06.2016 року та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1321733 шт. вартістю 37688026,94 грн., що належали позичальнику, та в кількості 106839 шт. вартістю 3046417,93 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325);

- рішення від 27.02.2014 року та 06.05.2014 року, за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «Селлер-Трейд» згідно з договором №91-К/Л від 23.09.2013 року склав 55000000,00 грн., кредит надавався в строк до 22.09.2015 року та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1400000 шт. вартістю 39903500,00 грн., що належали позичальнику, та в кількості 180000 шт. вартістю 5130450,00 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325);

- рішення від 20.03.2014 року, 14.04.2014 року та 30.04.2014 року, за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «Асса 11» згідно з договором №93-К/Л від 19.11.2013 року склав 65000000,00 грн., кредит надавався в строк до 18.02.2015 року та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1296300 шт. вартістю 36947790,75 грн., що належали позичальнику, та в кількості 505357 шт. вартістю 14403937,89 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» (код 37438325).

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк» проводилась належна перевірка ТОВ «Краєвид», ТОВ «Дебор Інвест», ТОВ «Стройекономікс», ТОВ «Українська інвестиційно-депозитарна компанія», ТОВ «Ангеліон», ТОВ «ІК «Макторг», ТОВ «Селлер-Трейд», ТОВ «Шлях-2», ТОВ «Асса 11» та ТОВ «Оффсайд» щодо здатності вказаних осіб виконати умови кредитних договорів в частині повернення кредиту та сплати відсотків.

Фактично встановлені обставини свідчать, що банком здійснювались необґрунтовані та невиправдано ризиковані дії щодо прийняття в забезпечення за вказаними договорами цінних паперів підприємства, діяльність якого перебуває під загрозою у зв`язку з об`єктивними обставинами, що діяли в країні, та таких, вартість яких є неспівмірною з сумами наданих кредитів.

Протоколом загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «АКБ Банк» №39 від 03.11.2011 року затверджено Статут ПАТ «АКБ Банк» у новій редакції. 02.12.2011 року вказану редакцію Статуту погоджено Національним Банком України. Відповідно до зазначеної редакції Статуту Відкрите акціонерне товариство «АКБ Банк» (у зв`язку зі змінами, внесеними рішенням загальних зборів акціонерів товариства, затверджених протоколом №35 від 31.03.2010 року Публічне акціонерне товариство «АКБ Банк») є правонаступником Акціонерного комерційного банку «Автокразбанк», який був створений за рішенням установчих зборів акціонерів (протокол №3 від 25.01.1994 року) як акціонерне товариство відкритого типу шляхом реорганізації Акціонерного комерційного банку «Автокразбанк», що був створений за рішенням установчих зборів акціонерів 20.11.1992 року (протокол №1) та зареєстрований 07.07.1993 року Національним банком України за реєстраційним №179, як акціонерне товариство закритого типу.

Відповідно до п. 9.1 Статуту органами управління банку є: загальні збори акціонерів; спостережна рада; правління;

Згідно з п. 9.2 Статуту керівниками банку є:

- Голова, заступники Голови і члени Спостережної ради;

- Голова, заступники Голови і члени Правління, головний бухгалтер, заступники головного бухгалтера, керівники відокремлених підрозділів банку.

У відповідності до п. 9.4.1 Статуту вищим органом управління банку є загальні збори акціонерів. Загальні збори акціонерів мають право приймати рішення з усіх питань діяльності банку, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами акціонерів до компетенції інших органів управління банку.

Згідно з п. 5.6 Статуту акціонерами банку можуть бути юридичні та (або) фізичні особи, які набули право власності на акції банку при його створенні, при додатковому випуску акцій та на вторинному ринку цінних паперів.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що істотна участь пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Станом на момент існування спірних правовідносин власниками істотної участі в Публічному акціонерному товариству «Автокразбанк» були, зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується зведеними облікованими реєстрами власників цінних паперів за період 2012-2014 років та переліками фізичних та юридичних осіб інсайдерів банку, затвердженими протоколами засідання правління ПАТ «Автокразбанк» №01 від 10.01.2013р., №47 від 01.10.2013р., №02 від 14.01.2014р.

Відповідно до п. 9.5.1 Статуту в банку з числа акціонерів або їх представників створюється Спостережна рада банку, що здійснює захист прав акціонерів банку, і в межах компетенції, визначеної цим Статутом, Положенням про Спостережну раду та чинним законодавством України, контролює і регулює діяльність Правління Банку.

Згідно з п. 9.5.5. Статуту до виключної компетенції Спостережної Ради банку належить, серед іншого: призначення та звільнення голови і членів правління банку, в т.ч. визначення їх кількісного складу; обрання та припинення повноважень голови і членів інших органів банку; прийняття рішення про вчинення банком значних правочинів у випадках, передбачених цим Статутом та чинним законодавством України; визначення ймовірності визнання банку неплатоспроможним, внаслідок прийняття ним на себе зобов`язань або їх виконання; встановлення порядку проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку тощо.

Пунктом 9.5.1 Статуту ПАТ «Автокразбанк» також визначено, що Положення про Спостережну раду визначає компетенцію, порядок роботи Спостережної ради та прийняття рішень, а також права, обов`язки та відповідальність членів Спостережної ради банку. Положення про Спостережну раду затверджується загальними зборами акціонерів Банку.

Відповідно до підпункту 1.2. п. 1 «Положення про Спостережну раду ПАТ «Автокразбанк», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «Автокразбанк» №37 від 31.03.2011 року дане положення визначає порядок обрання, організації роботи, виплати винагороди та відповідальність членів Спостережної ради банку.

Згідно з п. 3.1 Положення про Спостережну раду до виключної компетенції Спостережної ради банку належить, зокрема: прийняття рішень про вчинення банком значних правочинів у випадках, передбачених цим Статутом та чинним законодавством України; визначення ймовірності визнання банком неплатоспроможним, внаслідок прийняття ним на себе зобов`язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплат дивідендів або викупу акцій; встановлення порядку проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку; прийняття рішень щодо покриття збитків.

Пунктом 4.2. Положення про Спостережну раду визначено, що члени Спостережної ради зобов`язані, зокрема: діяти в інтересах банку, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень; керуватися у своїй діяльності чинним законодавством України, Статутом банку, цим Положенням, договором між членом Ради та банком, та іншими внутрішніми документами банку.

Крім того, пунктом 4.3 Положення про Спостережну раду визначено, що члени ради несуть цивільно-правову відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їх винними діями (бездіяльністю). Члени ради, які порушили покладені на них обов`язки, несуть, відповідальність у розмірі збитків, завданих банку, якщо інші підстави та розмір відповідальності не встановлені чинним законодавством України.

Порядок притягнення членів ради до відповідальності регулюється нормами чинного законодавства України (п. 4.6 Положення).

У пункті 11.2 Положення про Спостережну раду також зазначено, що члени ради відповідають за заподіяну ними банку шкоду відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «АКБ Банк» №40 від 06.04.2012 року до складу Спостережної ради банку обрано наступних осіб:

1. ОСОБА_5 Голова Спостережної Ради;

2. ОСОБА_7 член Спостережної Ради;

3. ОСОБА_6 член Спостережної Ради;

4. ОСОБА_14 член Спостережної Ради;

5. ОСОБА_15 член Спостережної Ради.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції станом на момент існування спірних правовідносин) Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку.

Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку.

Згідно з п. 9.6.1 Статуту ПАТ «АвтоКрАЗбанк» Правління є постійнодіючим виконавчим органом банку. Правління здійснює керівництво оперативною (поточною діяльністю) банку, здійснює формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленим Статутом банку, рішеннями загальних зборів акціонерів і Спостережної ради банку.

У п. 9.6.6 Статуту визначено, що, будучи колегіальним органом, Правління, зокрема, має наступну компетенцію:

- затвердження внутрішніх нормативних актів, які визначають відносини між підрозділами банку та положення про структурні підрозділи банку, крім Положень про відокремлені підрозділи банку;

- прийняття рішень про витрати банку, пов`язані з господарською діяльністю, сума яких перевищує 1% вартості активів банку;

- прийняття інших рішень, пов`язану з поточною діяльністю банку;

- вирішення основних питань організації та здійснення операцій по формуванню ресурсів банку, кредитних операцій, інвестицій у цінні папери, касових операцій, посередницьких та довірчих операцій та інших завдань згідно Статуту;

- затвердження актів внутрішнього регулювання банку, в тому числі тих, що визначають порядок та умови проведення банківських операцій, функції та діяльність структурних підрозділів банку, а також регулюють поточну діяльність банку, за винятком тих, що віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів та Спостережної ради банку;

- прийняття рішень щодо визнання безнадійною та списання заборгованості за кредитними операціями банку та за нарахованими банком доходами (процентами), якщо така заборгованість визнана банком безнадійною відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 9.6.7 Статуту роботою Правління керує голова Правління, який:

- здійснює керівництво діяльністю Правління банку і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Правління завдань;

- забезпечує виконання рішень Загальних зборів акціонерів, Спостережної ради та Правління Банку, вимог чинного законодавства країни та нормативно-правових актів Національного банку України;

- створює необхідні умови для організації правильного ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності банку шляхом видачі внутрішніх розпорядчих документів;

- приймає необхідні міри для попередження збитків в діяльності банку;

- має право виносити у встановленому порядку на розгляд Правління, Спостережної ради, загальних зборів акціонерів питання, пов`язані з діяльністю банку;

- виконує інші функції, необхідні для забезпечення поточної діяльності банку.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про Правління ПАТ «Автокразбанк», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів банку №37 від 31.03.2011 року дане положення визначає правовий статус, склад, строк повноважень, порядок формування та організацію роботи Правління ПАТ «АКБ Банк», а також права, обов`язки та відповідальність членів Правління.

Згідно з пунктом 3.1 Положення члени правління, зокрема, мають право:

- отримувати повну, достовірну та своєчасну інформацію про банк, необхідну для виконання своїх функцій;

- в межах визначених повноважень самостійно та у складі Правління вирішувати питання поточної діяльності банку.

Члени правління зобов`язані:

- діяти в інтересах банку добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень;

- керуватися у своїй діяльності чинним законодавством України, Статутом банку, цим Положенням, актами внутрішнього регулювання банку;

- виконувати рішення, прийняті загальними зборами та Спостережною радою банку;

- очолювати відповідний напрям роботи та спрямовувати діяльність відповідних структурних підрозділів банку відповідно до розподілу обов`язків між членами Правління;

- своєчасно надавати Спостережній раді, Ревізійній комісії, внутрішнім та зовнішнім аудиторам банку повну і точну інформацію про діяльність та фінансовий стан банку.

Протоколом загальних зборів акціонерів №43 від 23.10.2013 року затверджено нову редакцію Положення про Правління ПАТ «Автокразбанк», згідно з п. 3.1 якого члени правління також зобов`язані:

- виконувати фідуціарні обов`язки та діяти на користь банку та клієнтів і ставити інтереси банку вище власних;

- виконувати свої обов`язки сумлінно та лояльно щодо банку відповідно до законодавства України та стандартів банківського нагляду;

- здійснювати загальне керівництво всією діяльністю підпорядкованих структурних та відокремлених підрозділів, організовувати та контролювати їх роботу;

- здійснювати контроль за забезпеченням правильного та однозначного застосування норм законодавства України і організаційно-розпорядчих документів банку працівниками відповідних підпорядкованих структурних та відокремлених підрозділів.

Також пунктом 3.1 Положення про Правління ПАТ «Автокразбанк», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів банку №37 від 31.03.2011 року, передбачено, що члени Правління несуть відповідальність:

- за збитки, які завдані банку їх неправомірними діями або бездіяльністю, а також за заподіяну ними шкоду банку, відповідно до чинного законодавства України;

- за порушення покладених на них обов`язків, у розмірі збитків, завданих банку, якщо інші підстави та розмір відповідальності не встановлений чинним законодавством України.

У Положенні про Правління ПАТ «Автокразбанк», затвердженому протоколом загальних зборів акціонерів №43 від 23.10.2013 року, даний пункт викладено у новій редакції, згідно з якою члени Правління також несуть відповідальність:

- за невиконання законодавства України, внутрішніх положень банку, рішень Правління та Спостережної ради банку;

- за результати своєї роботи, а також за виконання чи неналежне виконання завдань підпорядкованими структурними та відокремленими підрозділами.

Відповідно до пункту 4.1 Положення про Правління до компетенції Правління банку належить вирішення основних питань організації та здійснення операцій по формуванню ресурсів банку, кредитних операцій, інвестицій у цінні папери, касових операцій, посередницьких та довірчих операцій та інших завдань згідно Статуту.

Рішенням Спостережної ради, оформленим протоколом №54 від 09.07.2012 року, призначено ОСОБА_3 на посаду Голови Правління ПАТ «АКБ Банк» з 10.07.2012 року.

Рішенням Спостережної ради, оформленого протоколом №80 від 03.09.2012 року ОСОБА_2 затверджено на посаду Заступника Голови Правління, члена Правління ПАТ «АКБ Банк» з моменту погодження.

Рішенням Спостережної ради, оформленого протоколом №97 від 03.10.2012 року ОСОБА_8 затверджено на посаду Заступника Голови Правління з питань безпеки, члена Правління ПАТ «АКБ Банк» з моменту погодження.

Наказом №424-ОС від 08.10.2012 року ОСОБА_4 переведено на посаду Першого Заступника Голови Правління ПАТ «АКБ Банк».

Частина 3 ст. 44 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції на день прийняття протиправних рішень відповідачами) передбачає зобов`язання банку з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема, кредитний комітет.

У відповідності до п. 11.3.1 Статуту банк створює постійнодіючий структурний підрозділ з питань аналізу та управління ризиками.

Згідно з п. 11.3.2 Статуту для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банк створює постійнодіючі комітети, зокрема:

- кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;

- комітет з питань управління активами та пасивами;

- тарифний комітет;

- бюджетний комітет.

Згідно п. 2.1. Положення про Кредитний комітет ПАТ «АКБ Банк», затвердженого рішенням Спостережної ради ПАТ «АКБ Банк» відповідно до протоколу №49 від 04.08.2011 року (надалі - Положення про кредитний комітет) вказано, що кредитний комітет є колегіальним, оперативним, постійно діючим органом, який приймає рішення щодо можливості та умов проведення кредитних та інвестиційних операцій банку, а також вирішує інші питання кредитних взаємовідносин з позичальниками та виконує функції згідно з повноваженнями, вказаними цим Положенням.

У відповідності до п. 3.1. розділу 3 Положення про кредитний комітет зазначено, що до основних функцій кредитного комітету належить координація роботи щодо проведення банком кредитних та інвестиційних операцій, розгляд та вирішення, в межах своїх повноважень, наступних питань:

- щомісячний розгляд та аналіз оцінки якості активів банку (кредитний портфель, портфелі цінних паперів, дебіторську заборгованість та позабалансові вимоги), розгляд розрахункової суми резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями та визначення суми коригування резерву шляхом затвердження розміру резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;

- прийняття рішень щодо можливості будь-яких змін умов проведення кредитних операцій, які здійснені за його рішенням, у тому числі щодо пролонгації кредиту та сплати відсотків, зміни графіку погашення кредиту, зміни процентної ставки, виду та суми забезпечення, тощо.

Згідно пунктів 4.3. та 4.4. розділу 4 Положення про кредитний комітет вказано, що кредитний комітет очолює Голова Правління, до складу кредитного комітету банку входять Голова Правління, заступники Голови Правління та/або члени Правління, керівники Департаментів та Управлінь.

Пунктом 7.1. розділу 7 Положення про кредитний комітет визначено, що члени кредитного комітету банку несуть відповідальність за виважене прийняття рішень та збереження комерційної таємниці і конфіденційної інформації відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та внутрішніх нормативних документів ПАТ «АКБ Банк».

Наказом Голови правління від 11.10.2012 року №03-11.10/3 визначено склад кредитного комітету:

- Голова комітету - Голова правління Шут`єва Т.А.;

- Заступник Голови комітету - перший Заступник Голови Правління - Корольов В.М.;

Члени комітету:

- Заступник Голови Правління - Паламарчук О.М.;

- Т.в.о. Заступника Голови Правління з питань безпеки - Зволінський І.В.;

- Директор Департаменту банківської безпеки - Котенко О.В.;

- Начальник Управління кредитних ризиків - Вакульчик О.О.;

- Начальник Відділу судових врегулювань Юридичного управління - Журба С.В.;

Наказом Голови Правління від 11.03.2014 року №70-03/3 до складу кредитного комітету входили:

- Голова комітету - Голова правління Шут`єва Т.А.;

- Заступник Голови Комітету - перший Заступник Голови Правління - Корольов В.М.;

Члени комітету:

- Заступник Голови Правління - Паламарчук О.М.;

- Директор департаменту банківської безпеки та проблемних активів - Котенко О.В.;

- Директор департаменту корпоративного бізнесу - Шапран О.В.;

- Заступник Директора Департаменту банківської безпеки та проблемних активів - Ковальов С.А.;

- Начальник Управління кредитних ризиків - Вакульчик О.О.;

- Начальник Юридичного управління - Коваленко М.Ю.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Керівниками банку мають бути дієздатні фізичні особи, які відповідають таким вимогам:

1) наявність вищої економічної, юридичної освіти чи освіти у галузі управління залежно від займаної посади (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку);

2) стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку);

3) бездоганна ділова репутація.

Отже, наведені норми презюмують те, що керівники банку є особами, які володіють спеціальними знаннями та досвідом, мають розуміти значення своїх дій, вчинених при виконанні своїх повноважень на посадах, та/або своєї допущеної бездіяльності, а також наслідки таких дій / бездіяльності.

Аналіз норм Закону «Про банки і банківську діяльність», зокрема гл. 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо (п.101 постанови ВС КГС у справі №910/13325/21 від 25.07.2023 року).

Суд враховує, що ситуація, що склалася в країні на початку 2014 року, а саме окупація Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та окремих територій України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є безпрецедентною в історії незалежної України. І на момент її виникнення в країні не існувало належної нормативно-правової бази, яка б врегульовувала порядок дій керівництва банку у відповідний період та на відповідній території.

Однак, з огляду на досвід та навички, вимоги до наявності яких передбачені статтею 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також те, що принципи добросовісності і розумності означають не лише дотримання чинного законодавства України, а й обов`язок діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним, уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього, керівні особи ПАТ «Автокразбанк» в будь-якому випадку повинні були усвідомлювати та передбачати потенційний негативний результат їх діяльності, а саме зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, загрозу інтересам вкладників чи навіть неплатоспроможність банку.

Дотримання вказаних принципів чи вчинення дій, спрямованих на усунення ризиків при укладенні та продовженні договорів про надання кредиту, збільшення кредитних лімітів, зміни забезпечення і т.д, а також уникнення додаткових збитків банку, з огляду на розподіл тягара доказування в даній справі не надано.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 року у справі №910/12930/18 звертав увагу на те, що позивач у такій категорії позовів не повинен доводити фіктивність цінних паперів чи фіктивність емітента/контрагента. Позивачу достатньо довести, що за наявності подібних/схожих ознак, які мали бути виявлені відповідачами при належній перевірці та ухваленні ними рішень на підставі достатньої інформації (що є виконанням вимог закону та фідуціарних обов`язків відповідачів перед банком), рішення відповідачів про придбання цінних паперів або використання їх на забезпечення кредитів було невиправдано ризикованим, абсурдним, таким, що вочевидь вчинялося всупереч інтересам банку, його вкладників та кредиторів.

Верховним Судом у постанові №910/9833/21 від 01.08.2023 року стосовно того, що перевірка дотримання правомірності всіх чи певних дій Фонду/уповноваженої особи Фонду під час виведення банку з ринку та його ліквідації, виключно за умови, якщо такі пов`язані з банком особи заперечують обставини недостатності майна банку при виведенні його з ринку неправомірними діями Фонду/уповноваженої особи Фонду, є ефективною вимогою таких осіб у межах спору про стягнення шкоди з них, та необхідність з`ясування обставин справи щодо наявності / відсутності протиправної поведінки у діях Фонду або уповноважених ним осіб в розумінні ст.ст. 89, 92 ЦК України, ст.ст. 42, 43 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 63 Закону України «Про акціонерні товариства» та ст.ст. 46, 48, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які регулюють питання діяльності Фонду та причинного зв`язку між такими діями і розміром недоотриманого майна, з урахуванням документів, що підтверджують або ж спростовують відповідні обставини.

Твердження відповідачів стосовно неефективності дій Фонду не знайшли свого підтвердження - в матеріалах справи відсутні докази протиправних дій Фонду, що призвели до недостатності майна банку. Так, згідно усталеної практики Верховного Суду, саме по собі неоспорення Фондом у судовому порядку правочинів (кредитних договорів, договорів купівлі-продажу цінних паперів) не свідчить про їх правомірність; обрання при відчуженні активів банку моделі т.зв. «голландських аукціонів» само по собі не суперечить законодавству, і посилання відповідачів на можливість відчуження активів за іншими схемами та за значно вищою ціною, є припущеннями; стосовно факту списання з кореспондентського рахунку банку 9031189,66 дол.США під час дії тимчасової адміністрації в банку іноземним банком - MEINL BANK A.G (Австрія), то наразі триває кримінальне провадження за даним фактом, у якому Фонд гарантування вкладів визнано цивільним позивачем (справа №524/7589/20). Хоча суд вважає раціональними твердження відповідачів стосовного того, що вони є «слабшою стороною», оскільки не мають у своєму розпорядженні необхідних документів (окрім тих, що надані самим Фондом) та доступу до баз даних, з допомогою яких могли б за сплином майже 10 років доводити протиправність та необґрунтованість дій Фонду як ліквідатора банку однак, не може будувати своє рішення на припущеннях стосовно протиправних дій Фонду, в тому числі й стосовно наявності потенційної можливості продажу активів банку, що ліквідувався, за вищою ціною.

Посилання відповідачів на те, що діяльність банку неодноразово перевірялася НБУ, який не знайшов порушень, не відповідає дійсності. Так, НБУ не перевіряв конкретно вказані в позові спірні операції. Проте, НБУ неодноразово вказував на наявність високого кредитного ризику, що найбільш негативно впливає на надходження і капітал банку. Так, за результатами перевірки банку у період з 18.11.2013 року по 20.12.2013 року, НБУ зробив висновок про те, що хоч кредитний ризик в порівнянні з результатами попереднього інспектування, мав тенденцію до зниження, проте залишається високим; співвідношення негативно-класифікованих активів до загальної суми активів, з якими оцінюєтиься ризик, зменшилося з 12.1% до 11.3%, однак було вищим, ніж за групою банків (7.8%); управління кредитним портфелем банку потребує удосконалення в частині посилення контролю за процесом формування резерву за кредитами юридичних осіб. Крім того, НБУ відзначив, що як і на дату попереднього інспектування, керівництвом банку не враховуються всі основні аспекти ризиків банківської діяльності, а існуюча в банку система управління ризиками не передбачає визначення сукупного рівня ризику для надходжень та капіталу. Також наголошено на низькій ліквідності та дохідності вкладень у цінні папери; ризик неповернення кредитних коштів підвищується наявністю концентрацій за видами забезпечення, зокрема, застава у вигляді недержавних цінних паперів становить 40.3% або 731 432,5 тис.грн. Крім того, НБУ зробив висновок про низьку якість застави, отриманої в забезпечення за кредитними операціями банку з огляду на її ліквідність. Також, за результатами перевірки, НБУ встановлено, що в окремих випадках кредитування позичальників здійснювалося з неадекватним вимогам нормативно-правових актів НБУ визначенням категорій позичальників, розрахунку резервів за деякими кредитними операціями; існуюча інвестиційна політика наражає банк на ризик втрати надходжень капіталу через низьку ліквідність та дохідність вкладень у цінні папери. Причинами виникнення проблемної заборгованості банку є видача кредитів збитковим позичальникам, погіршення фінансового стану позичальників в процесі моніторингу, припинення їх діяльності, несвоєчасне реагування з боку банку на погіршення фінансового стану позичальників. Станом на 01.11.2013 року банком було порушено вимогу п.2.10 гл.2 розд.6 Інструкції №368 в частині перевищення граничного значення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента.

Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт прийняття банком рішень про видачу значних сум кредитів неплатоспроможним позичальникам під неліквідне або часткове ліквідне забезпечення, а також про набуття ним у власність цінних паперів акцій та інвестиційних сертифікатів підприємств-емітентів, ринкова вартість яких є значно нижчою за їх договірну вартість, а відповідачі не довели обставини, що виключають їхню вину, а саме про вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди банку, свою добросовісну і розумну поведінку як керівників банку. Сама по собі підготовка керівниками та затвердження Спостережною радою Програми фінансового оздоровлення банку, як і подання доказів того, що частина виданих кредитів до 2014 року обслуговувалися належним чином, і банк отримував за ними прибуток, не спростовує висновків суду.

Керуючись принципом правової визначеності, не є помилковим посилання на правові висновки, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №910/11027/18, адже такі висновки за два роки чинності цієї постанови набули характер усталеної судової практики і від цих висновків Верховний Суд не відступав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №910/11027/18 зазначено, що за загальним правилом розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо. Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди.

У даній справі позивач доводить завдання банку шкоди у розмірі загальної суми вимог кредиторів, які залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку, а саме 897088181,69 грн., що узгоджується з положеннями ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 12.07.2022 року по справі №910/18526/21 акцентував увагу на тому, що аналіз приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дає підстави стверджувати, що у ст.52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент подання позову) передбачено два види позовів до пов`язаних з банком осіб:

- Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану банку, зазначених у частинах п`ятій та десятій цієї статті, з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності вимог кредиторів, зазначених у пунктах 1-8 цієї частини, крім вимог за субординованим боргом та вимог кредиторів, які є пов`язаними з банком особами;

- Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст.77 Закону «Про банки і банківську діяльність», як юридичної особи.

У процесуальному законодавстві, чинному на дату звернення з позовом, чітко розмежовано два види позовів Фонду про відшкодування шкоди (збитків), які подаються у порядку ст.52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»:

- позов який подається від імені та в інтересах неплатоспроможного банку;

- позов від власного імені в інтересах кредиторів припиненого неплатоспроможного банку, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.

Умовами звернення Фонду з другим видом позову є: (1) завершення ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст.77 Закону «Про банки і банківську діяльність»; (2) залишення кредиторських вимог без задоволення (їх погашення внаслідок недостатності майна); (3) припинення банку як юридичної особи.

Банк як юридичну особу було припинено 27.08.2019 року

У позовній заяві Фонд чітко зазначав, що звертається від власного імені, вказав, що Банк був припинений як юридична особа. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідком прийнятих відповідачами як членами органів управління ПАТ «Автокразбанк» рішень було здійснено збиткові операції, які завідомо протирічили інтересам банку та його кредиторів. Отже, на думку позивача, відповідачі приймали недобросовісні та необґрунтовані рішення, вчиняли на їх виконання дії та допустили бездіяльність в частині нездійснення належного контролю за діяльністю виконавчих органів банку, діючи всупереч інтересів банку та його кредиторів, завдали останнім шкоду (збитки). Таким чином, позов розглядався судом саме як позов Фонду в інтересах колишніх кредиторів банку, яким завдано шкоду.

Згідно пп."а" п.3 ч.3 розд.II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №590-IX, яким передбачено, що Фонд, зокрема, забезпечує з урахуванням вимог цього Закону організацію роботи щодо вжиття заходів для забезпечення задоволення вимог кредиторів до банку/відшкодування заподіяної шкоди (збитків) на користь Фонду для подальшого спрямування кредиторам (колишнім кредиторам) банку, процедура ліквідації якого була розпочата до дня набрання чинності цим Законом: а) у разі виявлення операцій, що призвели до заподіяння шкоди банку та/або його кредиторам, та осіб, які брали участь у таких операціях та/або отримали від них майнову вигоду, і розміру заподіяної шкоди.

У відповідності до абз.15 ч.1 ст.52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст.77 Закону «Про банки і банківську діяльність», як юридичної особи.

Посилання на шкоду, завдану банку й кредиторам, не є помилковим. Відповідальність пов`язаних з неплатоспроможним банком осіб за заподіяння збитків його кредиторам та самому банку має дуалістичний характер: з однієї сторони відповідальність пов`язаних осіб банку визначається як відповідальність перед самим банком, а з іншої сторони - як відповідальність перед вкладниками та іншими кредиторами банку. Відповідно до специфіки банківської діяльності банк оперує не тільки власними коштами, а і значним обсягом коштів, залучених від своїх клієнтів. Тому заподіяні пов`язаними особами банку збитки розглядаються не тільки як збитки банку, а і як шкода, завдана вкладникам цього банку (після припинення банку як юридичної особи).

Позивач в межах даної справи звернувся до суду з позовом до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації.

До норм матеріального права належать норми, які визначають осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності. Тоді як до процесуальних, процедурних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Норми права, що визначають порядок дій Фонду як ліквідатора банку, зокрема щодо вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання - до суду, є процесуальними, процедурними нормами.

Відповідно до правовідносин, учасником яких є Фонд як ліквідатор неплатоспроможного банку (який вчиняє дії з виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватися редакції статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 58 Закону «Про банки та банківську діяльність», що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.

Водночас норми ст. 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 58 Закону «Про банки і банківську діяльність» щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (статті 58 Конституції України). Такі норми поширюють свою дію тільки на ті відносини, що виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №1-зп/1997 від 13.05.1997 року).

Отже при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій, тобто у спірних правовідносинах, у даному випадку - 2012- 2014 роки.

Редакція ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кілька разів змінювалася з моменту ухвалення Закону. У чинній на час вчинення банком вказаних Фондом операцій (2012-2014 роки) Фонд отримав право на звернення з вимогою про задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна власників істотної участі, контролерів та керівників банку, у разі якщо дії/бездіяльність таких осіб призвели до зазнання банком збитків та /або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. В той же час, ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачала відповідальність власників істотної участі, керівників банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність, а також встановлювала, що на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

При цьому згідно ст.42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції, що діяла у 2012-2014 роках, керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Інший підхід до визначення кола відповідальних осіб та підстав такої відповідальності, було запроваджено в редакції Закону України від 02.03.2015 року, яким внесено зміни до ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» - розширивши коло суб`єктів відповідальності, уточнивши умови покладення на таких осіб персональної майнової відповідальності, однак, з урахуванням вищенаведених приписів стосовно дії законодавства в часі, дана редакція вказаних законів не може бути застосована до правовідносин, що виникли до набрання ними законної сили.

Дослідивши Статути банку в різних редакціях та Положення про Правління Банку, організаційну структуру банку, то вірним є висновок, що ті з членів кредитного комітету, які не були керівниками банку, не відносяться до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам банку, що припинений.

Аналіз статутних документів ПАТ «АКБ Банк» показує, що кредитний комітет не був комітетом правління банку. Ні Статут, ні Положення про правління не передбачали створення комітетів правління у цьому банку, натомість кредитний комітет визначений окремим допоміжним органом банку, створеним для забезпечення додаткових заходів управління ризиків - колегіальний, оперативний, постійно діючий орган; його склад формується не тільки з членів правління та затверджується одноособовим наказом голови правління банку; очолював кредитний комітет голова правління банку, в той час як відповідно до Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалених постановою НБУ від 28.03.2007 року №98 голова правління не може очолювати комітет, який є комітетом Правління банку, не був органом управління чи контролю. Самі по собі приписи ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства», які відносили до посадових осіб органів акціонерного товариства голову та членів іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства, не свідчать про можливість розповсюдження на членів кредитного комітету дії статей 52 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у наведених вище редакціях. Тим більше, що приписи спеціального Закону «Про банки і банківську діяльність» містили вичерпний перелік органів управління банку: загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку. За Статутом ПАТ «АКБ» посадовими особами банку є Голова та члени Спостережної ради, Голова та члени Правління, Ревізійної комісії.

Відтак, обґрунтованим є висновок, що в межах даного виду позову - звернення Фонду з вимогою про покладення відповідальності за завдання шкоди кредиторам банку до осіб, які були членами кредитного комітету - відповідачі 8, 9, 10, 11, 12, які не відносяться до органів управління банку і не займали відповідні посади - є неправомірним і в задоволенні позову до вказаних відповідачів слід відмовити з цієї підстави. У той час, відповідачі 1, 2, 3, 4, 5, 6, та 7 відносяться до органів управління банку. При цьому те, що відповідні особи входили у певні проміжки часу до кредитного комітету не свідчить, що вони втрачали статус особи, які відносяться до органів управління банку.

Щодо строків позовної давності колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідачами зроблено заяви про застосування позовної давності. Позивач наполягав на тому, що строк позовної давності ним не пропущений, а у разі, якщо суд дійде протилежного висновку - просив визнати поважними причини його пропуску та захистити порушене право.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 Цивільного кодексу України).

У цьому разі суд з посиланням на докази у справі та норми законодавства, має встановити (обрахувати), чи мав місце пропуск строку позовної давності.

Судом першої інстанції було встановлено, що 01.12.2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №250/14 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Автокразбанк», яким затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів.

15.12.2014 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено акт про формування ліквідаційної маси, відповідно до якого ринкова вартість активів банку становила 139647359,71 грн.

Отже, за висновком місцевого господарського суду перебіг позовної давності для заявлення Фондом вимог до відповідачів про відшкодування шкоди розпочався з 16.12.2014 року та закінчився 16.12.2017 року. При цьому судом відхилено посилання позивача на положення ч.7 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції на день звернення з позовом у даній справі, згідно яких Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність), адже зміни до Закону України, на які посилається позивач, були прийняті лише 30.06.2021 року, тобто через 3,5 роки після спливу позовної давності щодо стягнення майнових збитків з відповідачів у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У ч.7 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній на момент звернення з позовом, встановлено, що право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених ч.1 цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків). Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

У Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків» вказано, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону (п.2). Положення цього Закону щодо виявлення рішень, дій, бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам (колишнім кредиторам), осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій або бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної банку та/або його кредиторам шкоди (збитків) застосовуються до неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст.77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», процедура ліквідації якого була розпочата до набрання чинності цим Законом (п.3).

Правові норми, що містяться у ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» можуть бути як матеріальними, так і процесуальними, в залежності від їх характеру, що безпосередньо впливає на необхідність правильного вибору редакції закону для їх застосування.

Інститут позовної давності є інститутом матеріального права; норми закону, яким визначено позовну давність є матеріальними, а не процесуальними, тому на них поширюється принцип незворотності їхньої дії у часі.

Помилковим є судження позивача, що всі частини ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нормами процесуального права, та мають застосовуватися в редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії - подання позову.

Отже, право Фонду на звернення з позовом визначається відповідно до положень ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній на дату подання позову. Тоді як норми чинного законодавства щодо позовної давності, які є не процесуальними, а матеріально-правовими, застосовуються в редакції, яка діяла не на момент звернення з позовом, а на момент, коли для позивача почався перебіг позовної давності.

Відповідно до ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 року №1-зп, від 09.02.1999 року №1-рп/99, від 05.04.2001 року №3-рп/2001, від 13.03.2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Зворотна дія правових норм можлива лише у таких випадках: 1) при скасуванні чи пом`якшенні юридичної відповідальності фізичних осіб (ст.58 Конституції України); 2) шляхом надання законодавцем спеціальної вказівки у питаннях з юридичними особами (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99).

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість ретроспективної дії положень ч.7 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» при визначення позовної давності.

Разом з тим, важливим моментом при дослідженні обставин позовної давності є встановлення початку обрахунку позовної давності.

Так, моментом, коли починається перебіг позовної давності щодо шкоди, завданої Фонду та іншим колишнім кредиторам банку, є момент припинення банку як юридичної особи. Адже саме з цього моменту кредиторам банку, вимоги яких до банку не були задоволені, а погашені через недостатність майна банку, була завдана шкода (для них наступили негативні майнові наслідки). І саме з цього моменту у Фонду виникає право на позов від власного імені в інтересах колишніх кредиторів банку. Відповідний висновок вчинено Верховним Судом у постанові від 08.11.2023 року у справі №916/1489/22.

Як вже зазначалось, банк як юридична особа був припинений 27.08.2019 року (до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «Автокразбанк» як юридичної особи).

Заходи щодо відновлення статусу банку як юридичної особи Фондом або іншими кредиторами не вживалися (не подавався позов про відміну державної реєстрації припинення банку). Отже, з дати відповідного запису в ЄДР банк є припиненим (презумпція правомірності його припинення як юридичної особи не була спростована в судовому порядку).

Саме з дати припинення банку як юридичної особи (27.08.2019 року) між банком та кредиторами припинилися зобов`язальні відносини, кредитори банку втратили можливість задоволення своїх вимог за рахунок майна банку, а отже саме з цієї дати їм було завдано шкоди.

Таким чином, норми чинного законодавства щодо позовної давності мають застосовуватися у редакції, що діяла на момент припинення банку, оскільки саме тоді кредиторам банку була завдана шкода і Фонд (як кредитор, що також діє в інтересах інших колишніх кредиторів) отримав право стягнути її в судовому порядку.

На цей момент законодавством була встановлена загальна позовна давність 3 роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.253 Цивільного кодексу передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Оскільки банк припинився 27.08.2019 року, то перебіг позовної давності (тривалістю три роки) почався з наступного дня після припинення банку (28.08.2019 року) і спливає 28.08.2022 року.

Матеріали справи свідчать, що банк звернувся з позовом 10.12.2021 року, а отже у межах позовної давності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування до вимог Фонду позовної давності та про відмову у позові з цієї підстави.

Вказане свідчить про наявність підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Оскільки позовна даність не була пропущена, суд апеляційної інстанції не надає оцінку доводам щодо наявності поважних причин пропуску позовної давності та запереченням щодо таких доводів.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційних вимог позивача, скасування рішення суду з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо вимог апеляційних скарг шостого, четвертого та п`ятого відповідачів, то вони задоволенню не підлягають з огляду на викладені в них доводи. При цьому, процесуальним законодавством не передбачено такої вимоги як встановлення факту визнання неправомірним звернення з позовними вимогами.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (адвокатські послуги).

Стаття 129 Господарського процесуального кодексу України визначає порядок розподілу судових витрат. Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що судове рішення відбулось на користь позивача, судові витрати шостого відповідача відшкодуванню не підлягають в силу приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, п. 2 ст. 275, п.п. 1,3 ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 року у справі №917/1920/21 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ), РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, ідент. код. 21708016) 897088181,69 грн.

У позові до ОСОБА_9 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_11 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_12 ) відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.06.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук