ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 200/674/19-а

касаційне провадження № К/9901/16439/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Донецької митниці ДФС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.02.2019 (суддя - Циганенко А.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019 (головуючий суддя - Міронова Г.М., судді - Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Донецької митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просив визнати протиправною та скасувати картку відмови від 29.12.2018 № UА700140/2018/00006.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що митний орган протиправно відмовив позивачу у митному оформленні товару через невизнання митним органом сертифікату про походження товару, виданого продавцем автомобіля. Позивач покликався на те, що ним були надані всі необхідні документи для митного оформлення.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 27.02.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення від 29.12.2018 №UA700140/2018/00006.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем були подані усі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої-п`ятої статті 58 МК України, а відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення та коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. Суди дійшли висновку, що митний орган безпідставно вимагав від позивача сплати остаточного компенсаційного мита за ставкою 17,66 відсотків, оскільки позивач, по-перше, не є імпортером, по-друге, товар ввезений ним для особистого користування, а не для продажу, по-третє, ввезення цього товару не заподіює шкоди національному товаровиробнику.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, невірного встановлення фактичних обставин справи, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема, скаржник послався, що правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки подані позивачем документи для митного оформлення товарів містили розбіжності. Відповідач зазначає про неврахування судами, що положення частини третьої статті 44 Митного кодексу України є спеціальною нормою по відношенню до норми, яка міститься у пункті 2 частини 4 статті 44 Митного кодексу України. Вважає, що судом помилково застосовано положення статті 377 Митного кодексу України. Посилається на лист Міністерства юстиції України від 26.12.2008 №758-0-2-08-19. Зазначає, що у розумінні митного законодавства позивач є імпортером, головною ознакою транспортного засобу особистого користування є факт його реєстрації на території відповідної країни. Зауважує, що відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» від 22.12.1998 № 331 сам факт прийняття Комісією рішення за результатами проведеного розслідування згідно процедури, визначеної цим Законом, є підтвердженням того, що імпорт на митну територію України товару, опис та код якого наводиться у Рішенні, заподіює шкоду національному товаровиробнику.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.06.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.06.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 05.06.2024.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на насупне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 29.12.2018 позивачем до Донецької митниці ДФС подана митна декларація № UA700140/2018/000945 на товар (легковий автомобіль для перевезення пасажирів, новий, марка - Mitsubishi, модель - Eclipse Cross, в кількості 1 шт., ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_1 , із зазначенням коду згідно УКТ ЗЕД « 8703221000») до якої, як додатки, були додані наступні документи: рахунок-фактура (Commercial invoice) № 17168-780119 від 16.11.2018; декларація про походження товару (Declaration of orain) б/н від 07.12.2018; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA700140/2018/000931 від 28.12.2018; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209060/2018/60737 від 20.11.2018; картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700140/2018/00005 від 28.12.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 10.10.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 16.11.2018; копія митної декларації країни відправлення № MRN18DE295694859788E4 від 13.11.2018; документ, що підтверджує право власності громадянина на транспортний засіб № 17168-780119 від 16.11.2018; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_4 від 16.09.1997; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA700140.2018.000945 від 29.12.2018.

У графі 44 митної декларації зазначено наступні документи: 0380 - рахунок-фактура (інвойс) 17168-780119 від 16.11.2018; 0862 - декларація про походження товару - б/н від 07.12.2018; 1300 - митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів - UA700140.2018.000931.001 від 28.12.2018; 1701- акт про проведення огляду транспортного засобу - UA209060/2018/60737 від 20.11.2018; 1703- картка відмови у прийнятті митної декларації - UA700140/2018/00005 від 28.12.2018; 2800 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - НОМЕР_2 від 10.10.2018; 2800 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 16.11.2018; 4207 - договір про надання послуг митного брокера - 6/2018/12 від 20.12.2018; 9000 - інші некласифіковані документи - лист б/н від 07.12.2018; 9000 - інші некласифіковані документи - сертифікат виробника б/н від 17.07.2018; 9610 - копія митної декларації країни-відправлення - MRN 18DE295694859788E4 від 13.11.2018; 9701 - документ, що підтверджує право власності громадянина на транспортний засіб - 17168-780119 від 16.11.2018; 9802 - паспортний документ громадянина НОМЕР_4 від 16.09.1997.

29.12.2018 Донецькою митницею ДФС прийнято рішення про відмову у митному оформленні товару шляхом надання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення №UA700140/2018/00006.

Відмова в митному оформленні вмотивована тим, що надана до митного оформлення митна декларація не може бути оформлена в митному відношенні, оскільки не надано оригіналу сертифікату про походження товару та у графі 47 митної декларації не нараховане компенсаційне мито (код виду платежу 125), встановлене рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 13.11.2015 № АС-344/2015/4411-06, яке нараховується відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту». Згідно з пунктом 3 статті 44 Митного кодексу України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених Законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність". Пунктом 3 статті 43 Митного кодексу України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. Пунктом 3 статті 48 Митного кодексу України окреслено, що у разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оспорюваної картки відмови, Верховний Суд виходить із такого.

Частиною другою статті 1 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з частиною першою статті 44 Митного кодексу України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Відповідно до частини третьої статті 44 Митного кодексу України у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково: 1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України; 2) на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність"; 3) якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 2 частини четвертої статті 44 Митного кодексу України встановлено, що документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються у разі, якщо товари ввозяться громадянами та оподатковуються за єдиною ставкою мита відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Частиною першою статті 364 розділу ХІІ Митного кодексу України передбачено, що цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

За приписами частини першої статті 377 Митного кодексу України товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Товари, зазначені у частині першій цієї статті, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу, підлягають обов`язковій сертифікації у випадках, встановлених законодавством для підприємств. Документи, що засвідчують відповідність таких товарів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, подаються органам доходів і зборів під час митного оформлення цих товарів з метою вільного обігу та уповноваженим органам під час їх державної реєстрації в Україні (частина друга статті 377 Митного кодексу України).

Дана норма вимагає подання сертифіката відповідності транспортного засобу вимогам технічних регламентів та національних стандартів, але не сертифіката про походження товару.

Пунктом 60 статті 4 Митного кодексу України передбачено, що транспортні засоби особистого користування це наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Як установлено судами, 20.11.2018 через Львівську митницю ДФС 087 позивач ввіз на митну територію України наземний транспортний засіб особистого користування (товарна позиція УКТ ЗЕД 8703221000) Mitsubishi Eclipse Cross 1,5, DIAMANT EDITION 2WD CVT (163), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску, придбаний ним 16.11.2018 за договором купівлі-продажу в автосалоні «AUTOHAUS TEPEL GmbH & Co.KG» (м. Вупперталь, Німеччина).

Ураховуючи встановлені судовими інстанціями обставини у цій справі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем для декларування ввезеного ним товару подані всі необхідні документи.

Щодо тверджень відповідача про застосування остаточних компенсаційних заходів відносно імпорту в Україну легкових автомобілів, колегія суддів зазначає про таке.

13.11.2015 Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» та з урахуванням положень «Угоди про субсидії та компенсаційні заходи СОТ» прийняла рішення №АС-344/2015/4411-06 (далі - Рішення Комісії), згідно з яким вирішила застосувати остаточні компенсаційні заходи щодо імпорту в Україну товару походженням з Російської Федерації, якщо такий товар класифікується за товарною позицією 8703 згідно з УКТ ЗЕД.

Остаточні компенсаційні заходи застосовуються строком на п`ять років.

Остаточні компенсаційні заходи застосовуються шляхом запровадження справляння остаточного компенсаційного мита щодо імпорту в Україну товару, опис якого наводиться вище: виробництва ТОВ "Соллерс - Далекий Схід" - у розмірі 17,66 %; виробництва ВАТ "АвтоВАЗ" - 14,57 %; інших виробників у Російській Федерації - 10,41 %. Остаточне компенсаційне мито справляється у відсотках до митної вартості товару, опис якого наводиться вище.

Остаточне компенсаційне мито стягується органами доходів і зборів (митницями) України незалежно від сплати інших податків і зборів (обов`язкових платежів).

Імпорт на митну територію України товару, опис якого наводиться вище, без сертифіката про походження та в разі неможливості визначення його походження здійснюється зі сплатою остаточного компенсаційного мита за ставкою 17,66 %.

Остаточні компенсаційні заходи застосовуються з моменту набрання чинності Рішенням Комісії. Рішення Комісії набирає чинності через 30 календарних днів з дня опублікування цього повідомлення.

03.12.2015 в газеті «Урядовий кур`єр» №226 було опубліковано повідомлення «Про застосування остаточних компенсаційних заходів щодо імпорту в Україну легкових автомобілів походженням з Російської Федерації».

На час виникнення спору дане Рішення Комісії є чинним.

Для вирішення питання чи розповсюджуються вимоги Рішення Комісії на транспортні засоби особистого користування (товарна позиція УКТ ЗЕД 8703), які ввозяться на митну територію України її громадянами, слід проаналізувати положення Закону України від 22.12.1998 №331-XIV, в редакції Закону України № 2530-VIII від 06.09.2018, «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» (далі - Закон №331-XIV) та положення Господарського кодексу України.

Згідно преамбули Закону №331-XIV цей Закон визначає механізм захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, регулює засади і порядок порушення та проведення антисубсидиційних розслідувань, а також застосування компенсаційних заходів.

Пунктами 7, 8, 9, 24 статті 1 Закону №331-XIV визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: імпорт - ввезення на митну територію країни імпорту товару (товарів), призначеного для споживання в цій країні імпорту; імпортер - суб`єкт господарсько-правових відносин, що декларує надходження на митну територію України товару (товарів); компенсаційне мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію України товару, що є об`єктом застосування компенсаційних заходів (попередніх або остаточних); товар - будь-яка продукція, призначена для продажу.

Сфера застосування Закону №331-XIV визначена статтею 2, відповідно до якої цей Закон застосовується щодо субсидованого імпорту товару (товарів), що ввозиться в Україну з території країни походження або з території країни-посередника. Відповідно до цього Закону можуть застосовуватися компенсаційні заходи щодо субсидованого імпорту в Україну з метою усунення наслідків субсидії, що безпосередньо або опосередковано надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту товару, ввезення якого на митну територію України заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Таким чином, рішення Комісії регулює правовідношення, які виникають під час ввезення на митну територію України суб`єктами господарсько-правових відносин продукції (товару), яка призначена для продажу, ввезення якої на митну територію України заподіює шкоду національному товаровиробнику подібної продукції (товару).

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що митний орган безпідставно вимагав від нього сплати остаточного компенсаційного мита за ставкою 17,66 %, оскільки позивач не є імпортером, товар ввезений ним для особистого користування, а не для продажу і ввезення цього товару не заподіює шкоди національному товаровиробнику.

За таких обставин вимоги Митниці про необхідність коригування митної вартості, заявленої позивачем є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Донецької митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.02.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова