Справа № 357/2853/24

Провадження № 2/357/2160/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі «Позивач») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі «Відповідач») про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини.

Позивач з 03.08.2016 року по 10.09.2020 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з Відповідачем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 .

Донька проживає та зареєстрована з позивачем та знаходиться на її повному утриманні.

03.08.2022 року Васильківським міськрайонним судом Київської області судовим наказом стягнуто з Відповідача по справі аліменти на утримання доньки Нелії у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду (08.02.2022 року).

Відповідач участі у додаткових витратах на дитину не приймає. Дитина потребує постійного лікування та профілактичних заходів.

Позивач зазначає, що донька має хронічні захворювання: гострий трахеобронхіт, функціональний розлад травлення, диспепсія, доліхосігма, стійкі хронічні порушення, синдром подразненого кишківника зі схильністю до закрепів, астеноневротичний синдром, порушення аутичного спектру, що підтверджується консультативними висновками гастроентеролога від 22.08.2023 року, від 03.10.2023 року, від 18.01.2023 року та довідкою з дитячої лікарні «Охмадит» від 16.05.2022 року.

Витрати на лікування, обстеження та профілактику дитини складають 8271,19 грн.

Також дитина має здібності до малювання, відвідує мистецькі майстер-класи, відвудує заняття з розвитку навичок швидкого читання та розвитку пам`яті, відвідує репетиторські послуги з математи, читання з української мови та має хороші досягнення та потребує постійного розвитку, що підтверджується довідкою з Комунального позашкільного навчального закладу «Гребінківської дитячої школи мистецтв» від 12.-2.2024 року «02 та довідкою дитячого клубу розвитку та дозвілля ФОП ОСОБА_4 від 14.02.2024 року №1. Дитина маючи проблеми зі здоров`ям потребує розвитку дрібної моторики, дане захоплення та розвиток дитини пов`язані з матеріальними витратами, а саме придбання канцтоварів, пластиліну, фарби, олівців та інші засоби для розвитку.

Витрати на дитину для розвитку та її навчання становлять 7487,16 грн.

Витрати на харчування для дитини складають 1525,37 грн., на одяг для дитини 8114,00 грн.

Крім того, на день народження доньки позивач придбала для неї мобільний телефон «SAMSUNG» вартістю 14499,00 грн., що підтверджується чеком та фото на якому дитина тримає власний телефон.

Загальна сума додаткових витрат, понесених позивачем становить 39896,72 грн., а оскільки батьки мають рівні права та обов`язки щодо дітей, то просила суд стягнути з відповідача 19948,36 грн. понесених нею додаткових витрат.

В судове засідання Позивач та Представник позивача не з`явилися, через систему «Електронний суд» представник позивача направила до суду клопотання про розгляд справи без її присутності та присутності позивача, заяву підтримала у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала (а.с.76-77).

16.0.2024 року в судове засідання Відповідач та Представник відповідача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відзиву на позовну заяву не подали. Представник відповідача направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з із зайнятістю в іншому судовому засіданні (а.с. 66-67). Вказане клопотання судом було задоволено, судове засідання було відкладено.

29.05.2024 року в судове засідання Відповідач та Представник відповідача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відзиву на позовну заяву не подали. Представник відповідача направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з із зайнятістю в слідчих діях у кримінальному провадженні (а.с. 80-81).

В обох випадках будь-яких доказів, які би підтверджені наведені представником відповідача обставини, до клопотань додано не було.

У той же час, статтею 223 ЦПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема - у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Такі приписи законодавства встановлені з метою недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі, своїми процесуальними правами.

Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є основною засадою (принципом) цивільного судочинства, передбаченою п.10. ч.2 ст.2 ЦПК України та вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч.2 ст. 210 ЦПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд також ураховує, у рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини вказав, що сторони зобов`язані де монструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. При цьому, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Утім, такі правила Відповідачем не дотримані. Ураховуючи вищенаведені обставини, а також те, що справа стосується такої вразливої категорії, як дитина, у суду немає правових підстав для повторного відкладення судового засідання.

Згіднозі ст.ст.280-282ЦПК Українисуд вважаєза можливепровести заочнийрозгляд справи.

В зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Стаття 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. ст. 150,157 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Так, судом встановлено, щобатьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.12).

03.08.2022 року Васильківським міськрайонним судом Київської області судовим наказом стягнуто з Відповідача по справі, аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду (08.02.2022 року) (а.с.19).

Малолітня ОСОБА_3 навчається в Гребінківській дитячій школі мистецтв в першому класі художнього відділення з 01.09.2023 року по даний час, що підтверджується довідкою №02 від 12.02.2024 року.(а.с.34), відповідно до довідки №1 від 14.02.2024 року ОСОБА_3 відвідує дитячий клуб розвитку та дозвілля з вересня 2020 року по теперішній час (а.с.33).

Витрати на дитину для розвитку та навчання становлять 7487,16 грн. (а.с.35-43).

Також, судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 має - хронічні захворювання: гострий трахеобронхіт, функціональний розлад травлення, диспепсія, доліхосігма, стійкі хронічні порушення, синдром подразненого кишківника зі схильністю до закрепів, астеноневротичний синдром, порушення аутичного спектру, що підтверджується консультативними висновками гастроентеролога від 22.08.2023 року, від 03.10.2023 року, від 18.01.2023 року та довідкою з дитячої лікарні «Охмадит» від 16.05.2022 року ( а.с.20-25).

У зв`язку з захворюванням, дитина проходить медичні обстеження та лікування, витрати на лікування, обстеження та профілактику дитини складають 8271,19 грн.(а.с.26-32).

Витрати на харчування для дитини складають 1525,37 грн., а також на одяг для дитини 8114,00 грн. (а.с.44-46).

Крім того на день народження доньки позивач придбала для неї мобільний телефон «SAMSUNG» вартістю 14499,00 грн., що підтверджується чеком та фото на якому дитина тримає власний телефон ( а.с.47-48).

Так судом було встановлено, що позивачем були понесені додаткові витрати на дитину в загальному розмірі 39896, 72 грн.

У відповідності до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадках стягнення додаткових витрат мова йде про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і при стягненні аліментів відповідно до ст. 181, 182 СК України. Батьки беруть участь у додаткових витратах на дитину рівною мірою, сторона, що звертається з вимогою про відшкодування вже зроблених додаткових витрат, має надати суду докази фактично понесених або майбутніх витрат, їхній розрахунок й обґрунтування.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Таким чином, суд приходить до висновків про те, що Позивачем підтверджено розмір додаткових витрат на дитину належними доказами, , що в загальному розмірі складає 39 896,72 грн.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, виходячи з принципу рівностіправ та обов`язків батьків, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору Позивач звільнена.

На підставі ст.141ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1211,20 грн. стягується з Відповідача на користь Позивача.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 500,00 гривень.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу Позивачем надано копії наступних документів: договору № б/н від 02.02.2024 року про надання правничої допомоги та попередній (орієнтовний) опис послуг за надання правничої допомоги (а.с. 49-51).

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частино 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом з цим за п.4 ч.1 ст. 1 за п. 9 ч.1 ст. 1 Закон №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону №076-VI).

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У питаннях відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд притримується позиції, що право на задоволення чи відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України у системному зв`язку, убачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавенте проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

До висновку про справедливість і співмірність зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу на 50% від попередньо заявленої суми у аналогічній ситуації дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 11.03.2021 року у справі № 911/2681/19.

Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи №873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспіввісною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Правова позиція про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право з власної ініціативи не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, міститься в постанові Верховного Суду від 12.01.2023 року у справі №908/2702/21.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд бере до уваги те, що дана справа не є унікальною та складною.

Таким чином, витрати на професійнуправничу допомогуу данійсправі у сумі 10 500,00 гривень є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом та часом послуг у суді, не відповідають критерію розумності їхнього розміру, співмірності та справедливості. Суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру таких витрат та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 141, 150, 157, 180, 185 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 258 -259, 265, 268, 274-279, 280-289 , 354 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовнівимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення додатковихвитрат наутримання неповнолітньоїдитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину в розмірі 19948,36 грн. (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім грн. 36 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч грн.,00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 04.06.2024 року.

Суддя Білоцерківського міськрайонного

суду Київської області Владислав ЦУКУРОВ