ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 642/7026/23 Головуючий суддя І інстанції Гримайло А. М.

Провадження № 22-ц/818/1381/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

розглянув у порядкуписьмового провадженнябез повідомленняучасників справиапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15 січня 2024 року, по цивільній справі №642/7026/23, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Позовна заява мотивована тим, що позивач з відповідачем були у зареєстрованому шлюбі, від якого подружжя має дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26.10.2023 року шлюб розірвано, дитина залишилася проживати з матір`ю, за рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18.09.2023 з ОСОБА_1 на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 10.07.2023 до досягнення дитиною повноліття. З метою всебічного, гармонійного розвитку дитини та задоволення її потреб у фізичному та духовному розвитку позивачка уклала договір з Авторською школою Бойко строком дії з 01.09.2023 по 30.08.2026, також дитина відвідує заняття з плавання у Родительському клубі «MADONNA family club".

Вказала, що всі витрати здійснює самостійно, а саме: за навчання та харчування дитини сплачено усього 60900,00 грн., за зайняття дитини у басейні сплачено 9450,00 грн., усього 70350, 00 грн..

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на свою користь суму додаткових витрат на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 35175,00 грн., за період 01.08.2023 по 03.11.2023, що складає 1/2 частину загальної суми витрат.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15 січня 2024 року було відмовлено у задоволенні позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 7700 грн. 00 коп.

Не погоджуючисьз вказанимрішенням суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що коштів стягнутих судовим рішенням по справі № 642/3823/23 з відповідача не вистачає щоб покрити половину з тих витрат, які здійснила та здійснює позивач на забезпечення навчання та оздоровлення доньки у зв`язку з медичними рекомендаціями заняття плаванням.

Зауважує, що суд помилково не прийняв до уваги що дитина відвідує приватну дошкільну установу, оскільки звичайні державні дитячі садочки не працюють, а працюють лише приватні в прифронтовому м.Харкові внаслідок воєнного стану в Україні. Вона працює, та повинна забезпечувати себе, дитину, платити за оренду житла, бо власного не має в м. Харкові. Вона знайшла приватну дошкільну установу, яка має дуже високий рівень безпеки для дітей - спеціально облаштовані приміщення. Крім того, в даній дитячій установі збалансоване багаторазове харчування і дитину розвивають дуже високопрофесійні педагоги та психологи. Саме це було потрібно доньці, оскільки вона у зв`язку з епідемією ковіду, хворобою на правобічний неврит лицьового нерва та реабілітацією впродовж 2 місяців починаючи з 17.02.2022 р. в період війни у лікарнях різних областей України та по причині самої війни, ізоляції, психологічної травми під час вибухів та вторгненням агресора на територію країни, тривалий час була тільки зі мною, не спілкувалась з іншими дітьми, їй була потрібна психологічна та соціальна реабілітація. Саме такі комплексні та всебічні послуги надають в одній школі - авторський школі Бойко. Крім того, саме в даній дитячій установі є басейн, в якому дитина індивідуально займалася з тренером, який враховував особливості і хвороби дитини, доньку не потрібно спеціально возити в інше місце для плавання. Зайняття в басейні доньці необхідні, оскільки вона має захворювання грудної клітини і в лікарській довідці від 29 грудня 2023 р. вказано, що у зв`язку з певними захворюваннями дитині рекомендоване плавання у басейні. Так, цей заклад вважається спеціалізованим закладом освіти і всебічно розвиває здібності дитини.

Посилається на постанову Верховного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 у якій виснував: про хворобу дитини як особливу обставину, що потребує додаткових витрат і вказав, що до додаткових витрат відноситься оплата за відвідування дитиною приватного дитячого садка, оскільки необхідність відвідування саме приватного дошкільного навчального закладу викликана особливими обставинами - хворобами дитини та необхідністю отримувати особливий догляд та харчування.

Вказала, що представник відповідача надала до суду тільки один процесуальний документ відзив, в судових засіданнях вона не приймала участь, оскільки справа слухалась у спрощеному порядку без виклику сторін, а тому розмір її гонорару не є співмірний з проведеною роботою. З цих підстав представниця позивачки у Відповіді на відзив заперечувала в суді першої інстанції проти стягнення з позивачки витрат на правничу допомогу, але суд помилково не надав її аргументам належної оцінки. Посилається на відповідну практику касаційного суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця відповідача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15.01.2024 року залишити без змін, оскільки вважає доводи скарги необґрунтованими, безпідставними.

Вказала на те, що доводи скарги про відсутність безкоштовних дитячих садочків або більш бюджетних приватних закладів дошкільної освіти є недоведеними. У постанові КЦС ВС від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 касаційний суд погодився із тим, що для стягнення додаткових витрат на навчання у приватному навчальному закладі дитини необхідним є обрання навчального закладу обома батьками, за їх спільною згодою, з відповідним підписанням із закладом певних документів. Аналогічні висновки були висловлені у постанові КЦС ВС від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19 про необхідність узгодження між батьками питання щодо обрання навчального закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей батьків, а також у постанові ВС від 10.01.2019 у справі № 369/11745/16-ц про те, що відвідування дитиною приватного дитячого садка за бажанням одного з батьків без погодження з іншим та відсутності необхідності, зумовленої особливим обставинами (наприклад спеціальне харчування, догляд) не визнаються особливими обставинами, що обумовлюють обов`язок батьків брати участь в додаткових витратах на дитину.

Вказує, що згідно наданого відповідачем до суду розрахунку про сплату ним аліментів, існує переплата у розмірі 314 грн., що згідно постанови КЦС ВС від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину.

Позивачка не надала до суду доказів своїх самостійних доходів, а також про наявність у їх доньки таких захворювань як порушення постави, деформація грудної клітини, які вимагають спеціального лікування, плавання у басейні, ЛФК, масажу тощо. Надана суду в якості довідка про нібито існуючи діагнози дитини від 29.12.2023 у розумінні приписів ст.ст. 77-79 ЦПК України є неналежним та недопустимим доказом. Відповідач цікавиться станом здоров`я дитини та йому відомо, що їх дитина є здоровою, нормально розвивається

Також зазначено, що позивачка всупереч приписів ст.ст. 12, 81 ЦПК України та правових висновків, які були висловлені у постанові Верховного Суду від 29.04.2022 у аналогічній за обставинами справі № 761/27222/20 не довела наявність особливих обставин які б свідчила про необхідність понесення додаткових витрат на утримання дитини, позитивного чи негативного характеру.

Вважає, що судом першої інстанції в повному обсязі встановлено та досліджено всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Оскільки позивачем не було доведено наявності особливих обставин як позитивного, такі і негативного характеру, які б обґрунтовували понесені нею витрати, як додаткові у розумінні приписів ст. 185 СК України, відповідно вимоги ОСОБА_1 щодо необхідності стягнення додаткових витрат на дитину є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що заперечення проти суми відшкодування наданої правничої допомоги було надіслано зі спливом визначеного судом першої інстанції 5-денного строку. Покликається на те, що розмір понесених позивачкою витрат на правничу допомогу є документально доведений, він визначається лише умовами договору з клієнтом та не залежить від фактичної їх оплати, до таких висновків дійшов касаційний суд у постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. За висновками, які були висловлені у постанові ВС від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19 розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Також, згідно висновків, які сформовані постановою ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. При цьому касаційний суд вказав, що він не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Звертає увагу, що вартість послуг представника заявника адвоката Агаєвої С.М, з надання правової допомоги клієнту ОСОБА_1 встановлювалася на рівні рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару затверджених рішенням № 17 від 21.03.2018 Ради адвокатів Харківської області.

У заяві представниця відповідача адвокат Агаєва С.М. також просить за результатами розгляду апеляційної скарги позивачки також стягнути з неї на користь відповідача витрати на правову допомогу, понесені відповідачем у сумі 4900 грн. В якості доказів надала договір № 08/02/22 про надання правової допомоги від 08 лютого 2022 року, акт № 5 виконаних робіт до вказаного договору про надання правової допомоги від 15 березня 2024 року на суму 4900 грн., сплачених адвокату за ознайомлення з апеляційною скаргою та підготовкою відзиву на апеляційну скаргу, прибутковий касовий ордер про прийняття адвокатом Агаєвою С.М. від ОСОБА_1 4900 грн. на підставі вказаного договору про надання правової допомоги (а.с. 137-144).

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає у повній мірі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що суду не надано доказів, що додаткові витрати на навчання пов`язане із певним розвитком здібностей дитини. Виховання дітей передбачає спільне забезпечення батьками їх інтересів та розвитку, одночасно батьки між собою повинні обумовлювати та узгоджувати не обов`язкові та відворотні витрати, а також обговорювати та погоджувати додаткові витрати, які не викликані особливими обставинами і можуть в майбутньому призвести до виникнення спору. В іншому випадку такий тягар витрат може залишитися понесеним за тим з батьків, хто самостійно прийняв таке рішення і не довів, що ці витрати викликані особливими обставинами та можуть бути відшкодовані згідно із законом іншим з батьків.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.

За приписамист. 185 Сімейного кодексу Українитой з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №756/4947/17-ц).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 26.08.2020 року у справі № 336/1488/19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Отже, з аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:

- навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі;

- розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками;

- оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там);

- лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

Матеріалами справипідтверджується,що відспільного ушлюбу усторін 11.07.2020народилась донька ОСОБА_3 , яка на день розгляду справи мешкає у матері позивачки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.11.2023 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Ленінським районним судом м. Харкова 30.10.2023, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову 10.07.2023 та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно договору про надання платних послуг з утримання, виховання та навчання в «Авторській школі Бойка» від 30.08.2023 вбачається, що зазначена школа та ОСОБА_1 уклали цей договір щодо утримання, виховання та навчання ОСОБА_3 з вартістю навчання 121000,00 грн. за навчальний рік, щомісячна оплата у сумі 11000,00 грн.; здійснення оплати навчання на загальну суму 60900,00 грн. підтверджується квитанціями: від 02.08.2023 на суму 9000,00 грн., від 03.10.2023 на суму 10 000,00 грн., від 03.10.2023 на суму 10 000,00 грн., від 31.08.2023 на суму 11 000,00 грн., від 21.09.2023 на суму 5 250,00 грн., від 03.11.2023 на суму 5 650,00 грн., від 03.11.2023 на суму 10 000,00 грн. (9000,00+10000,00+10000,00+11000,00+5250,00+5650,00+10000,00=60900,00).

З наданих чеків від 30.08.2023 на суму 4200,00 грн. та від 29.08.2023 на суму 5250,00 грн. зазначені грошові кошти сплачені за плавання у групі та індивідуальні заняття з плавання відповідно, на загальну суму 9450,00 грн. (4200,00+5250,00=9450,00).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21).

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляддовідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікуваннявиписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Наведені висновки щодо застосування статті 185 СК України підлягають врахуванню у кожній справі про стягнення додаткових витрат на дитину.

Також, відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 посилалася на те, що у зв`язку із навчанням дитини у «Авторській школі Бойка», нею сплачено кошти за навчання.

Колегія суддів зауважує, що позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини у вказаному закладі при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти України, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків. ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання дочки у вказаному закладі. Навчальний заклад було обрано позивачем на власний розсуд, без погодження із відповідачем.

Позивачка не навела обґрунтованих заперечень по суті висловлених відповідачем у відзиві на позовну заяву аргументів про те, що з 10.07.2023 по 15.12.2023 ним сплачено аліменти в сумі 36000,00 грн., крім того у добровільному порядку приймає участь у додаткових витратах на дитину, купляючи їй одяг, ліки та продукти харчування, відвідує з дитиною при нагоді кафе та розважальні заклади, тощо. Позивачкою не наведено доказів на підтвердження об`єктивної необхідності відвідування дитиною у віці 3-х років найдорожчих навчальних закладів та басейну, або неможливість влаштувати дитину до комунального закладу дошкільної освіти, а також - лікарські рекомендації для особливого харчування або фізичного розвитку дитини, відвідування басейну тощо. Такі докази у справі відсутні, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Разом з тим, з платіжних інструкцій АТ КБ Приватбанк вбачається, що ОСОБА_2 здійснює перекази власних коштів у рахунок погашення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 : від 15.12.2023 на суму 9142,15 у рахунок оплати заборгованості за ВП-№ 73262608; від 07.10.2023 на суму 2000,00 грн.; від 17.09.2023 на суму 201,01 грн.; від 22.07.2023 на суму 2000,00 грн.; від 13.12.2023 на суму 100,50 грн.; від 01.11.2023 на суму 20626,07 грн.; від 23.10.2023 на суму 1005,03 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , згідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 30.01.2007 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Богодухівського районного управління юстиції Харківської області, має сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.41).

10.01.2024 від представника відповідача адвоката Агаєвої С. М. надійшли заперечення, згідно з якими належних та допустимих доказів оплати зазначених витрат за власний рахунок позивачем не надано, позивач не працює та власного доходу не має, дитина не має жодних патологій фізичного розвитку, право на професійну правничу допомогу гарантовано Конституцією України.

Відповідачем під час розгляду справи, або її повноважним представником ОСОБА_5 подаючи відповідь на відзив не заявлено клопотань про витребування доходів відповідача, у поданій апеляційній скарзі також відсутні будь-які клопотання.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не оцінив докази та не врахував обставини, які мають важливе значення для правильного вирішення вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину, не підтвердилися.

За своїм змістом решта доводів апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є належним чином мотивованими.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Так, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26квітня 2001року №2402-ІІІ визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з вимогами ст.141Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст.180Сімейного кодексу України батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 Сімейного кодексу Українипередбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Згідно ч. 1 ст.185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

У відповідності до ч. 2 ст.185 Сімейного кодексу України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ч.6 ЦПК України).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень.

Установивши, що відповідач належним чином виконує аліментні зобов`язання, а витрати, які позивач заявила не були викликані особливими обставинами, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що такі додаткові витрати в розумінні статті 185 СК України позивачем не доведено. Як і не доведено того, що такі витрати не покриваються за рахунок аліментів, які сплачував відповідач на утримання дитини.

У даній справі позивачка не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання їх доньки в приватній школі. Не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання обох батьків, а також погодження такого вибору між батьками дитини, якого у даному випадку не встановлено

Доводи апеляційної скарги щодо стягнення витрат на заняття з плавання не заслуговують на увагу, оскільки вони не мають підтверджених медичних рекомендацій, не обумовлені станом здоров`я дитини, тобто не є нагальними витратами, а тому дійсно відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин з дотриманням норм матеріального та процесуального, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини у зв`язку з їх недоведеністю.

Інші докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Щодо вирішення судом першої інстанції питання про відшкодування відповідачу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

За змістомстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістомстатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимогстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини восьмої статті 141ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Відповідний висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, інтересивідповідача ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції представляв адвокат Агаєва С.М. на підставі договору про надання правової допомоги від 08.02.2022, завданням (дорученням) до договору від 08.02.2022 про надання правової допомоги від 20.12.2023, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 09.01.2024, рахунок на оплату від 09.01.2024, прибутковий касовий ордер від 09.01.2024 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 09.01.2024 про сплату ОСОБА_1 суми у розмірі 7700,00 грн. за договором про надання правничої допомоги від 08.02.2022.

З акту № 4 від 08.02.2022 вбачається, що на виконання умов договору за надання послуг: підготовка відзиву на позовну заяву та подання до суду з направленням копії позивачу у справі № 642/7026/23 було виготовлено 6 сторінок*700=4200,00 грн, за підготовку заперечення відповідно до приписів ст.180 ЦПК України та подання до суду з направленням копії позивачу у справі №642/4026/23 5 сторінок*700=3500,00,а разом складає 7700,00 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Матеріали справи свідчать про те, що протягом її розгляду судом першої інстанції представником ОСОБА_6 було подано тільки 2 письмових документи: відзив на позовну заяву та заперечення (а.с.27-32, 69-73).

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у відповіді на відзив звертала увагу суду на це та просила їх зменшити (а.с.63-64).

Відповідно до ухвали суду від 06.12.2023, розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, тобто у справі судові засідання не призначались.

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.

Зважаючи на зазначені обставини, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає зміні, а саме в частині зменшенню суми витрат на правничу допомогу з 7700,00 грн до 5000,00 грн, а в іншій частині рішення - залишенню без змін.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з урахуванням вищевказаних мотивів щодо зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів відповідно до принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, який за його змістом суд вправі застосовувати самостійно, колегія суддів з урахуванням невеликої складності цієї справи та обсягу наданих правничих послуг вважає за необхідне задовольнити заяву представниці відповідача адвоката Агаєвої С.М. частково та стягнути відповідно до наданих на її підтвердження доказів у порядку відшкодування понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу на суму 2500 грн., що також відповідає загальним принципам цивільного законодавства: справедливості, розумності та добросовісності, які передбачені у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Керуючись ст.ст.367,368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районногосуду м.Харковавід 15січня 2024рокузмінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , витрат на професійну правничу допомогу з 7700,00 грн до5000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2500 грн відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги при розгляді скарги в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбаченихст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 06 червня 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді І.В. Бурлака.

Ю.М.Мальований.