ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа №300/481/23

адміністративне провадження № К/990/35112/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №300/481/23

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державне підприємство «Національні інформаційні системи»

про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року (головуючий суддя - Панікар І.В.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року (головуючий суддя - Курилець А.Р., судді: Мікула О.І., Ніколіна В.В.,)

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державне підприємство «Національні інформаційні системи», в якому просила суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства юстиції України надати ЄДР у формі відкритих даних на запит від 6 січня 2023 року та зобов`язати відповідача надати запитувану інформацію, а саме надати у формі відкритих даних Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила про протиправність відмови Міністерства юстиції України у наданні їй інформації у формі відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі по тексту - ЄДР), як такої, що прийнята за відсутності законних підстав, передбачених частиною першою статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2021 року № 2939-VI (далі по тексту - Закон № 2939-VI).

Так позивачка звертала увагу, що у листі відповідача від 12 січня 2023 року не зазначено жодної мотивованої підстави для відмови, згідно переліку частини першої статті 22 Закону № 2939-VI, який є виключним.

Вважає безпідставними посилання відповідача на наказ Міністерства юстиції України від 13 квітня 2022 року № 1462/5 «Про зупинення оприлюднення інформації у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України» (далі по тексту - Наказ № 1462/5) , оскільки обов`язок відповідача надавати ЄДР, як набір даних у формі відкритих даних на запит, на переконання позивачки, не залежить від призупинення оприлюднення такого набору даних.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність передумов для обмеження доступу до інформації з Єдиного державного реєстру у формі відкритих даних, згідно критеріїв встановлених частиною 2 статті 6 Закону № 2939-VI, оскільки такі обмеження обумовлені: вимогами Закону № 389-VIII (здійснюються відповідно до закону); в умовах здійснення військової агресії з боку російської федерації щодо держави Україна, є обґрунтовані підстави вважати, що положення підпунктів 1-3 частини 2 статті 6 Закону № 2939-VI є такими, що безумовно характеризують ймовірні ризики у зв`язку із такою агресією щодо неконтрольованого надання інформації з Єдиного державного реєстру у формі відкритих даних не визначеному колу осіб, внаслідок чого, підлягають до врахування в даній ситуації.

Зрештою, суди дійшли висновку, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні інформації на її запит від 6 січня 2023 року, направлений на електронну поштову адресу відповідача, про надання інформації у формі відкритих даних - Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки вищевказаний запит, на переконання суду, є таким, що унеможливлює, як ідентифікувати особу, яка його подала так і встановити місцезнаходження такої особи, окрім того, запит сформований та поданий в порушення вимог положень Постанови КМУ від 6 березня 2022 року за № 209 "Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану" (далі по тексту - постанова КМУ №209).

III. Провадження в суді касаційної інстанції

19 жовтня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій остання просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження позивачка покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме положення постанови КМУ №209 замість статей 10-41 та 19 Закону № 2939-VI, та, як наслідок зробили помилкові висновки у справі.

Так, на переконання позивачки, постанова КМУ № 209 регулює сферу функціонування ЄДР і безпосередньої взаємодії з ним, але не стосується розгляду запитів на публічну інформацію

Вважає, що суди дійшли неправильного висновку у справі, про те, що право на інформацію у формі відкритих даних на запит є обмеженням під час дії воєнного стану.

Наполягає, що суди, посилаючись на положення Закону № 2939-VI неправильно трактували можливість віднести до обмеженої у доступі інформацію, відкритість якої прямо встановлена законом.

Крім того зауважила, що жодних нових обмежень, пов`язаних з дією правового режиму воєнного стану, чи змін щодо регулювання відносин щодо надання інформації на запити законодавство не містить.

У відзиві на касаційну скаргу Мінюст просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі без змін, посилаючись на їхню законність і обґрунтованість.

У додаткових поясненнях, надісланих у відповідь на відзив, позивачка повторює аргументи, зазначені у касаційній скарзі.

Третя особа правом на надання відзиву не скористалась.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

ОСОБА_1 6 січня 2023 року звернулася до Міністерства юстиції України із запитом на публічну інформацію, в якому просила надати у формі відкритих даних Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач, згідно листа за № 4180/ПІ-Б-70/19.1.4 від 12 січня 2023 року, повідомив ОСОБА_1 про відсутність законних підстав для надання відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі у вигляді оприлюднення публічної інформації у формі відкритих даних відповідно до ЗУ "Про доступ до публічної іноформації". Окрім того, повідомлено позивачку, що отримати відомості з Єдиного державного реєстру можливо шляхом безоплатного доступу до них через Портал, або у вигляді витягу у паперовій чи електронній формі у відповідності до Пос.

Не погодившись з відмовою відповідача, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

V Позиція Верховного Суду

Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок різного тлумачення сторонами порядку надання публічної інформації у формі відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під час дії воєнного стану.

Ключовими у цій справі є питання: чи було обмеження доступу до запитуваної інформації під час дії воєнного стану правомірним.

При вирішення вказаного питання суд аналізує положення Закону № 2939-VI, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Закону України від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану», Наказ № 1462/5, Постанову КМУ №209.

Згідно зі статтею 10-1 Закону № 2939-VI публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.

Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

Публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»; 2) фізичні особи (суб`єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. Одночасно до такого переліку Кабінет Міністрів України обов`язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.

Створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування.

Отже, Кабінет Міністрів України наділений спеціальним Законом № 2939-VI повноваженнями визначити перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних.

Так, на виконання положень статті 10-1 Закону № 2939-VI постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 835 затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних (далі також - Положення № 835), яке визначає вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних.

До переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, включено зокрема, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі по тексту -ЄДР).

Разом з тим, відповідно до пункту 7 частини першої 1 статті Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі також - Закон № 755-IV), Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 755-IV Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону № 755-IV визначений перелік відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця.

Одночасно, відповідно до частини першої, другої, шостої статті 11 Закону № 755-IV, відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру, перелік додаткових відомостей, до яких надається безоплатний доступ через портал електронних сервісів, форма та зміст виписки, витягу визначаються Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру.

Наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2016 року № 897/5 затверджено Перелік інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України (далі також - Перелік № 897/5).

Водночас, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII), Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» з метою захисту інформації в умовах воєнного стану, Міністерством юстиції України видано Наказ № 1462/5.

Пунктом 1 Наказу № 1462/5, наказано зупинити на час дії воєнного стану оприлюднення інформації у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, визначеної розділом ІІ Переліку інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2016 року № 897/5 «Про затвердження Переліку інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України».

Також в межах наданих законом повноважень, Кабінетом міністрів України 6 березня 2022 року прийнято Постанову за № 209 "Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану", відповідно до підпунктів 11, 12 пункту 1 якої, відомості з Єдиного державного реєстру в електронній формі надаються виключно за умови ідентифікації особи, яка бажає отримати такі відомості, з використанням засобів електронної ідентифікації з середнім або високим рівнем довіри. Доступ користувачів до Єдиного державного реєстру, Державного реєстру прав для отримання відомостей/інформації з них надається технічним адміністратором цих Реєстрів у порядку, визначеному законодавством: за допомогою прикладного програмного інтерфейсу цих Реєстрів; шляхом надання ідентифікаторів доступу суб`єктам, визначеним в частині сьомій статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та в частині третій статті 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", місцезнаходження, робоче місце (контора) яких розташовано в межах адміністративно-територіальної одиниці, що не належить до територій, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих, за їх зверненнями до технічного адміністратора цих Реєстрів.

Повертаючись до обставин нашої справи, варто нагадати, що позивачка 6 січня 2023 року на підставі Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) звернулася до Мінюсту із запитом, у якому просила надати у формі відкритих даних Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

Мінюстом же на вказаний запит надано відповідь про неможливість надання відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі у вигляді оприлюднення публічної інформації у формі відкритих даних з посиланням на статтю 20 Закону України від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану», указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року та пункт 10 Положення, Наказ № 1462/5.

Отже, в якості підстави для відмови у наданні публічної інформації відповідачем зазначено запровадження воєнного стану та встановлених з цих причин обмежень на оприлюднення інформації у формі відкритих даних відповідно до Закону № 2939-VI та Наказу № 1462/5.

Проаналізувавши вказану відповідь Мінюсту, Суд доходить висновку, що відповідач невірно розтлумачив запит позивачки, оскільки предмет відповіді Мінюсту відрізняється від предмету запиту позивачки в частині способу надання та змісту інформації, яка б мала бути надана за результатами розгляду відповідачем.

Так, Наказом № 1462/5, на який посилався відповідач, на період дії воєнного стану зупинено, зокрема, саме оприлюднення ЄДР як набору даних, однак жодним чином не обмежено право на отримання ЄДР у формі відкритих даних на запит, поданий відповідно до Закону № 2939-VI.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що Мінюстом у наданій відповіді на запит, було проінформовано позивачку про можливість отримання відомостей з Єдиного державного реєстру, шляхом безоплатного доступу до них через Портал, або у вигляді витягу у паперовій чи електронній формі у відповідності до вимог Постанови № 209.

Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що посилання на цей порядок (Постанову № 209) у відповіді, наданої Мінюстом носило більш інформативний характер і не було підставою для відмови у наданні запитуваної інформації.

Посилання ж судів попередніх інстанцій на Постанову КМУ № 209 в обґрунтування правомірності відмови відповідача надати запитувану інформацію, Суд вважає необґрунтованим, оскільки Постанова КМУ № 209 фактично регулює сферу функціонування ЄДР і безпосередньої взаємодії з ним, а не розгляд запитів на публічну інформацію.

Як наслідок, у своїй відповіді Мінюст навів перелік нормативно-правових актів, які стосувалися саме обмеження на оприлюднення публічної інформації у формі відкритих даних, визначали спосіб отримання інформації і жодним чином не звужували обсяг прав позивачки, визначений положенням частини першої статті 10-1 Закону № 2939-VI, який зокрема визначає обов`язок розпорядників інформації надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит.

Варто звернути увагу, що суди попередніх інстанцій також не звернули увагу на відмінність між предметом запиту позивачки і наданою відповіддю Мінюсту, що призвело в подальшому до невірного висновку, що право на інформацію у формі відкритих даних на запит є обмеженим під час дії воєнного стану, а отже відмова відповідача надати запитувану інформацію є правомірною.

Варто наголосити, що статтею 22 Закону № 2939-VI чітко визначені підстави для відмови у наданні доступу до публічної інформації.

Так, частинами першою та другою вказаної статті визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Суд звертає увагу, що відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою (пункт 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VІ), тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав для обмеження у доступі до публічної інформації, встановлені шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина друга статті 6 Закону № 2939-VI).

Обмеження доступу до конкретної інформації, яка є в її розпорядника, допускається за умови застосування цим розпорядником вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ у сукупності. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 9901/510/18 та від 10 грудня 2019 року у справі № 9901/249/19).

Отже, відмова у наданні інформації є обґрунтованою лише у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року по справі №554/11837/14-а.

З огляду на встановлені у справі обставини, а також за відсутності у відповіді на запит прямо визначених статтею 22 Закону №2939-VI підстав для відмови у наданні публічної інформації, відмова Мінюсту є необґрунтованою.

Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При обранні способу відновлення порушеного права позивачки суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи встановлену судом касаційної інстанції необґрунтованість відмови Міністерства юстиції України від 12 січня 2023 року, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання Міністерства юстиції України повторно розглянути її запит від 6 січня 2023 року щодо надання інформації у формі відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням висновків суду наведених в цій постанові.

Аналіз обставин справи і наведених правових норм дають підстави для висновку Верховного Суду, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та помилково відмовили у задоволенні позову.

За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом установлено, що в цій справі позивачка сплатила судовий збір: 1) при зверненні до суду першої інстанції з позовною заявою у сумі 858,88 грн відповідно до квитанції від 2 лютого 2023 року № РК62-95В8-АТТ3М-3РТА; 2) за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у сумі 1 288,32 грн відповідно до квитанції №К7М1-ЕЕНА-Н61С-Х882 від 29 червня 2023 року; 3) за подання касаційної скарги на рішення судів першої та другої інстанції у сумі 1 717,76 грн відповідно до квитанції № 0435-134A-6X4B-X34K. Загальна сума судового збору, яку сплатила позивачка у цій справі, становить 3864,96 грн.

З огляду на те, що за наслідками касаційного перегляду суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову, то судовий збір, який позивачка сплатила у цій справі, підлягає стягненню з відповідача (суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах) у повному обсязі.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Міністерства юстиції України від 12 січня 2023 року надати ОСОБА_1 відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань у формі відкритих даних на її запит про отримання публічної інформації від 6 січня 2023 року, викладену у формі листа.

Зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 6 січня 2023 року щодо надання інформації у формі відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідь на який надіслати у встановлений законом спосіб.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, будинок 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі: 3864,96 грн (три тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

…………………………….

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду