ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4577/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Карпушової О.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Центрального міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, в якому просить:

- визнати незаконним та необгрунтованим рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 29.11.2022 №80111300016830;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення не містить конкретних причин відмови та не відповідає вимогам, викладеним у пункті 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322, що унеможливлює в подальшому звернутися до відповідача із відповідною заявою щодо оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням виправлених недоліків.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 29.11.2022 №80111300016830 про відмову ОСОБА_1 в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні. Зобов`язано Центральне міжрегіональне управлінням ДМС у м. Києві та Київській області розглянути документи подані ОСОБА_1 відповідно до заяви-анкети від 15.11.2022 №105131129 про оформлення та видачу посвідки та тимчасове проживання в Україні, прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду цієї заяви, з урахуванням її правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянкою РФ, паспорт № НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 06.01.2022 №77010425 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

У матеріалах справи наявне також свідоцтво серії НОМЕР_2 про укладення 27.07.2018 шлюбу між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивачем 23.12.2021 було отримано посвідку на тимчасове проживання в Україні за № НОМЕР_3 , дата закінчення якої 22.12.2022.

У зв`язку із закінченням строку дії вказаної посвідки позивач звернулась до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою-анкетою від 15.11.2022 №105131129 про оформлення посвідки на тимчасове проживання.

Відповідно до підпунктів 7, 9 пункту 4, підпунктів 5, 6 пункту 6 Положення про управління міграційного контролю, протидії нелегальні міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, затвердженого наказом ЦМУ ДМС від 30.07.2021 №136 а/г та посадових інструкцій державного службовця даного Управління, головним спеціалістом відділу супроводу ОСОБА_4 та головними спеціалістами відділу протидії нелегальні міграції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проведено виїзну перевірку адреси проживання іноземки, зазначеної у заяві-анкеті, а саме: АДРЕСА_2 . За результатом перевірки встановлено, що за вказаною адресою позивач не проживає, що підтверджується інформацією, отриманою від мешканців кв. 231 даного будинку під час виїзду та безпосередньо очного спілкування. Оскільки двері до квартирного приміщення АДРЕСА_3 ніхто не відчинив, працівниками Управління надано фото вищевказаної особи мешканцям кв. 231 даного будинку, на що останні повідомили, що громадянка РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в кв. АДРЕСА_3 не проживає. Від письмових пояснень та надання персональних даних мешканці кв. 231 даного будинку відмовились. Крім того, за інформацією Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації, зазначена в заяві-анкеті адреса місця проживання позивача ( АДРЕСА_1 ) належить до адреси масової реєстрації - місця проживання осіб за однією адресою, де кількість зареєстрованих станом 1504 осіб.

На підставі викладених обставин Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення від 29.11.2022 №80111300016830, яким відмовлено ОСОБА_1 в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що відповідачем не було підтверджено належними доказами обставини, які були покладені в основу оспорюваного рішення.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, як на момент отримання позивачем посвідки на тимчасове проживання в Україні так і на час прийняття рішення про її скасування визначався Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі по тексту - Закон України від 22 вересня 2011 року №3773-VI) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який у тому числі встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 1 Закону України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до преамбули Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III (далі - Закон №2491-III) цей Закон визначає умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону №2491-III іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Згідно частини чотирнадцятої статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у ч.3-13 цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті Закону №3773-VI возз`єднання сім`ї - в`їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім`ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім`ї в Україні, з метою спільного проживання сім`ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України.

Згідно з абзацом 6 частини першої статті 15 Закону №3773-VI в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України, здійснюється за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання.

Отже, Закон №3773-VI передбачає право для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України з метою возз`єднання сім`ї за наявності укладеного шлюбу з громадянином/громадянкою України та посвідки на тимчасове проживання.

Пунктом 5 частини першої статті 5-1 Закону №3773-VI передбачено, що строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства у випадку, визначеному частиною п`ятнадцятою статті 4 Закону №3773-VI (возз`єднання сім`ї з громадянами України), становить один рік.

Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затверджений постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року (далі по тексту - Порядок №322).

Пунктом 21 Порядку № 322 передбачено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Відповідно до пункту 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Наведене в сукупності свідчить, що контролюючий орган має право на підставі проведеної перевірки та після встановленого факту подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів відмовити в оформленні або видачі посвідки.

У зв`язку з веденням на території України воєнного стану, 01.11.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» №1232, якою врегульовано питання надання ДМС адміністративних послуг громадянам РФ в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 1 Постанови №1232, в редакції від 01.11.2022, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/ територіальними підрозділами ДМС адміністративних послуг громадянам РФ здійснюється з урахуванням таких особливостей:

розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором;

у разі звернення громадянина РФ із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Водночас, зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються, зокрема, на осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, п`ятнадцятою, шістнадцятою статті 4 Закону №3773-VI, або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб (абз.3 п.2 Постанови №1232).

Таким чином, оскільки позивач уклала шлюб з громадянином України та прибула до України з метою возз`єднання сім`ї та отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини п`ятнадцятої статті 4 Закону №3773-VI до неї не можуть бути застосовані обмеження, визначенні у пункті 1 Постанови №1232.

Разом з тим, пунктом 3 Постанови №1232 регламентовано, що особи, зазначені в абзаці 3 пункту 2 цієї постанови повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності цією постановою.

Вказана Постанова №1232 набрала законної сили 09.11.2022.

Позивач звернулась до відповідача із заявою-анкетою від 15.11.2022 №105131129 про обмін посвідки на тимчасове проживання, у зв`язку з закінченням строку дії попередньої.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 29.11.2022 №80111300016830 відмовлено позивачу в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку № 322.

Підпунктом 9 пункту 61 Порядку №322 встановлено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.

Однак, оскаржуване рішення не містить відомостей про те, які саме неправдиві відомості або підроблені документи було подано позивачем для отримання посвідки.

Як зазначено відповідачем, відповідно до підпунктів 7, 9 пункту 4, підпунктів 5, 6 пункту 6 Положення про управління міграційного контролю, протидії нелегальні міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, затвердженого наказом ЦМУ ДМС від 30.07.2021 №136 а/г та посадових інструкцій державного службовця даного Управління, головним спеціалістом відділу супроводу ОСОБА_4 та головними спеціалістами відділу протидії нелегальні міграції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проведено виїзну перевірку адреси проживання іноземки, зазначеної у заяві-анкеті, а саме: АДРЕСА_2 . За результатом перевірки встановлено, що за вказаною адресою позивач не проживає, що підтверджується інформацією, отриманою від мешканців кв. 231 даного будинку під час виїзду та безпосередньо очного спілкування. Оскільки двері до квартирного приміщення АДРЕСА_3 ніхто не відчинив, працівниками Управління надано фото вищевказаної особи мешканцям кв. АДРЕСА_4 даного будинку, на що останні повідомили, що громадянка РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в кв. АДРЕСА_3 не проживає. Від письмових пояснень та надання персональних даних мешканці кв. 231 даного будинку відмовились. Крім того, за інформацією Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації, зазначена в заяві-анкеті адреса місця проживання позивача ( АДРЕСА_1 ) належить до адреси масової реєстрації - місця проживання осіб за однією адресою, де кількість зареєстрованих становить 1504 осіб.

Разом із тим, до суду не надано наказ на проведення перевірки, письмові пояснення сусідів позивача, акту про відмову надання пояснень, складений в присутності свідків.

Натомість, наведені відповідачем висновки, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, спростовуються матеріалами справи.

Як стверджує відповідач, факт не проживання позивача за адресою АДРЕСА_2 підтверджується інформацією від мешканців кв. АДРЕСА_4 даного будинку.

Проте, відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» від 22.03.2023 №109, за підписом директора ОСОБА_7 , підтверджується, що в житловому будинку за адресою АДРЕСА_5 , квартири під номером 231 не існує.

Крім того, на підтвердження факту проживання за адресою АДРЕСА_2 позивачем надано наступні докази: копію договору найму житлового приміщення від 15.05.2022, укладеного між її чоловіком ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (строк дії договору до 15.05.2023), копію Додатка №1 до Договору найму житлового приміщення від 15.05.2022; квитанції про оплату послуг найму житлового приміщення від 12.06.2022 №1ТХА-8891-АКМХ-ХВХТ, від 14.07.2022 №1РХЕ-0541-0АЕ0-4Р65, від 11.08.2022 №ЕКК6-ВЕМС-5В6А-В11А, від 17.10.2022 №8ЕТ9-718Х-1138-Х682, від 06.11.2022 №92СА-Т373-С0РК-1РЕР, від 01.12.2022 №А1А6-4Е5Х-К70В-68ЕА на виконання умов Договору від 15.05.2022 та рахунки на оплату комунальних послуг.

Таким чином матеріали справи не містять належних доказів щодо підтвердження факту подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 29.11.2022 №80111300016830 про відмову позивачу в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя О.В. Карпушова

Суддя А.Ю. Коротких