ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 року Чернігів Справа № 620/5005/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі також позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також відповідач), про визнання протиправними дії відповідача щодо обмеження позивачу пенсії з 01.04.2024 максимальним розміром та зменшення відсоткового розміру пенсії до 70% сум грошового забезпечення; зобов`язання відповідача здійснити з 01.04.2024 перерахунок та виплату нарахованої пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації за 2022- 2024 роки, виходячи з відсоткового розміру 74% сум грошового забезпечення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після перерахунку пенсії відповідач протиправно обмежив її максимальний розмір, та зменшив відсотковий розмір пенсії до 70% сум грошового забезпечення, чим порушив права позивача.

15.04.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив, в якому заперечував проти позовних вимог та зазначив, що діяв на підставі та у спосіб визначений Законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію відповідно до положень Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб''.

Після проведення перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 по справі № 620/17705/23 її розмір на 01.04.2024 становить 23610,00 грн (підсумок пенсії 27117,18 грн), що підтверджується наданим розрахунком.

Листом від 27.03.2024 відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром за безпідставністю.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цимЗаконом, визначаєЗакон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII(далі - Закон України №2262-ХІІ).

Обчислення пенсії врегульованорозділом V цього Закону.

Обмеження щодо максимального розміру пенсії з`явилось устатті 43 Закону України №2262-ХІІз 01 січня 2008 року. Так, пунктом 29розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»статтю 43 Закону України2262-ХІІ доповнено частиною 5, якою закріплено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цьогоЗакону(з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом 1 частини 1статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Наведені змінирішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008визнано неконституційними.

01 жовтня 2011 року набув чинностіЗакон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI(далі- Закон України №3668-VI).

Стаття 2 цього законупередбачає, щомаксимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема,Закону України №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 2 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №3668-VI закріплено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цимЗаконом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Підпунктом 8 пункту 6 цього розділу частину 5статті 43 Закону України №2262-ХІІвикладено у новій редакції, а саме: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.»

АЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIІІцю норму доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Проте,рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016положення цієї правової норми визнано неконституційними.

Отже, з 20 грудня 2016 року відповідна частинастатті 43 Закону України №2262-ХІІ, яка обмежувала максимальний розмір пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, відсутня як правова норма.

Надаючи правову оцінку застосування до спірних правовідносин положеньстатті 2 Закону України №3668-VIщодо обмеження максимального розміру пенсії, які неконституційними не визнавались, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей закріплено у частині 5статті 17 Конституції України.

Отже, зазначені особи мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою вКонституції Українивиокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції Україниперебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).

Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина 1 статті 17 Основного Закону України).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Отже, норми - принципи частини 5статті 17 Конституції Українищодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Водночас, положеннястатті 2 Закону України №3668-VI, на які посилається відповідач, якими обмежено максимальний розмір пенсії, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 чітко вказано: «обмеження максимального розміру пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановленеЗаконом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятоюстатті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України».

Рішення Конституційного Суду України єобов`язковимдо виконання на території України (пункт 3 цьогорішення).

Відповідно до частини 1статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 цієї правової норми закріплено, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує нормиКонституції України як норми прямої дії.

Підсумовуючи наведе, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром є протиправними. На неправомірності обмеження максимального розміру пенсії наголошував також і Верховний Суд у постановах від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17.

Наведене є підставою для задоволення позовної заяви в цій частині.

Щодо позовних вимог про проведення перерахунку у розмірі 74% від суми грошового забезпечення.

Після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 по справі № 620/17705/23 позивачу знижено відсотковий розмір від грошового забезпечення з 74% до 70 %, що підтверджується розрахунками пенсії.

Листом від 11.03.2024 відповідач відмовив позивачу у проведенні спірного перерахунку за безпідставністю.

З 01.10.2011 положення частини другоїстатті 13 Закону № 2262-ХІІщодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв`язку з внесенням змінЗаконом України № 3668-VIдо редакції цієї статті.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VIIвнесено зміни у частину другійстатті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно яких цифри «80» замінено цифрами « 70».

Тобто, зміна встановленого максимального розміру пенсії для її перерахунку здійснювалася після призначення позивачу пенсії і саме змінена редакціястатті 13 Закону №2262-XIIбула застосована відповідачем при визначенні розміру пенсії позивача при проведенні перерахунку, хоча до часу проведення перерахунку пенсії, пенсія позивача обчислювалась, виходячи з розміру 74% грошового забезпечення.

Частиною першоюстатті 58 Конституції Українивстановлено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

ВнесеніЗаконом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VIIзміни до частини 2статті 13 Закону №2262-ХІІщодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій.

Отже, при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає нормазаконуу редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.

З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

ВнесеніЗаконом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VІІ від 27.03.2014зміни до частини 2статті 13 Закону №2262-XIIщодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якоюКонституція Українивиокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно достатті 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

У постанові від 03.04.2018 по справі №175/1665/17 (2-а175/41/17) Верховний Суд зазначив, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового утримання, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 по зразковій справі №240/5401/18 (№Пз/9901/58/18).

Суд вважає, що відповідачем протиправно здійснено перерахунок пенсії позивача з розрахунку 70% суми грошового забезпечення, чим порушено право власності позивача, гарантоване статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача під час здійснення її перерахунку з 74% грошового забезпечення до 70%, томусуд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії та здійснити виплату пенсії з 01.04.2024 з урахуванням індексації зо 2022-2024 роки, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У свою чергу згідно відомостей, які містяться у перерахунку пенсії, наявного в матеріалах справи, станом на 01.03.2024 позивачу нараховується та виплачується індексація відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 №185.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії, з урахуванням вказаних сум, є непорушним.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Правомірні очікування виникають в особи, якщо вона дотримала всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей. Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.,

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).»

Відповідно до приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень, відповідач у цій справі, приймаючи рішення має діяти добросовісно, обґрунтовано та розсудливо, а саме рішення мало б відповідати принципам рівності перед законом та пропорційності.

Отже, в розумінні Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, обчислення пенсії з урахуванням інших видів доплат на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 №185 надавали позивачу законні сподівання щодо отримання саме таких пенсійних виплат, які вже були «активом», на який позивач розраховує як на свою власність.

Звуження цих прав, з точки зору суду та ЄСПЛ, є втручанням у право власності, до того ж з порушенням основних засад його правомірності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що право позивача на отримання індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 №185 є непорушним, а тому позивач не може бути протиправно позбавлений цього права.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд зазначає, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на виплату пенсії без обмеження максимальним розміром. Докази щодо відмови позивачу у виплаті індексації та інших виплат відсутні, відтак спору щодо цих виплат не існує.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, як передчасні.

Отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Отже, позовні вимоги в цій справі підлягають задоволенню частково.

У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 605,60 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2024 максимальним розміром, виходячи з 74% сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в повному обсязі без обмеження максимальним розміром з 01.04.2024, виходячи з 74% сум грошового забезпечення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 коп), сплачений відповідно до квитанції від 24.03.2024.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П`ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14005 код ЄДРПОУ 21390940.

Повний текст рішення виготовлено 04 червня 2024 року.

Суддя І.І. Соломко