КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2024 року № 320/17379/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Служби безпеки України

про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Служби безпеки України, у якому просить суд:

- визнати протиправною невиплату ОСОБА_1 Службою безпеки України грошового забезпечення з 24.01.2020 по 15.10.2021;

-зобов`язати Службу безпеки України нарахувати тa виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 24.01.2020 по 15.10.2021, обчислене за посадою першого заступника начальника Головного управління (з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення);

-визнати протиправним недоплату ОСОБА_1 Службою безпеки України вихідної допомоги при звільненні;

-зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні, обчислену з грошового забезпечення за посадою першого заступника начальника Головного управління (з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення);

-визнати протиправним невиплату ОСОБА_1 Службою безпеки України індексації грошового забезпечення за 2020-2021 роки;

-зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за 2020-2021 роки;

-визнати протиправним невиплату ОСОБА_1 Службою безпеки України за 2020 та 2021 роки матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань;

-зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за 2020 та 2021 роки матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого за посадою першого заступника начальника Головного управління (з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення) та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань;

-зобов`язати Службу безпеки України переробити та направити до ГУ ПФУ в м. Києві (для належного первісного обчислення ОСОБА_1 пенсії): грошовий атестат, що складався при звільненні позивача з військової служби, включивши до нього додаткові види грошового забезпечення: надбавку за особливості проходження служби 82%, надбавку за службу в умовах режимних обмежень 15%, премію 10%, при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови-704; довідку про загальну суму додаткових видів грошового забезпечення позивача за останні 12 місяців служби, відобразивши у ній за кожний місяць з 16.10.2019 по 15.10.2021 надбавку за особливості проходження служби 82%, надбавку за службу в умовах режимних обмежень 15%, премію 10% та суму індексації грошового забезпечення за цей період.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач проходив кадрову військову службу в системі Служби безпеки України. Наказом Голови СБ України від 10.09.2019 № 1196-ОС позивача було звільнено з посади «перший заступник начальника ГУ СБ України у м. Києві та Київській області» та зараховано у розпорядження начальника ГУ КЗЕ Служби по раніше займаній посаді першого заступника начальника Головного управління на підставі п.п. б пункту 48 «Положення про проходження військової службі військовослужбовцями СБ України», затвердженого Указом Президенте України від 27.12.2007 № 1262/2007. Наказом Голови Служби безпеки України від 11.10.2021 №1316-ОС/дск позивача звільнено з військової служби відповідно підпункту а пункту 61 та підпункту в (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу у запас Служби безпеки України, та виключено зі списків особового складу з 15.10.2021. Однак, під час проходження служби та звільнення не у повному обсязі проведено грошові виплати, право на які набуто у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби та звільнення із неї. Так з січня 2021 року виплата грошового забезпечення проведено не за повний місяць, а у подальшому та до моменту виключення зі списків особового складу СБУ (15.10.2021) щомісячне грошове забезпечення не виплачувалось. Також, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 нараховано та не виплачено вихідну допомогу, однак її при обчисленні відповідачем включено до розрахунку місячного грошового забезпечення лише посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, тобто без включення до розрахунку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). Крім того, відповідачем не виплачено позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, що є протиправним та порушує гарантовані вищезазначеним законодавствам майнові права позивача з питань соціального захисту військовослужбовців на належне грошове забезпечення. Також, позивач вказує, що після свого звільнення він набув право на пенсію, яка призначається на підставі документів, наданих відповідачем, проте останній надав неповну довідку про основні та додаткові види грошового забезпечення позивача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що наказом Голови СБУ від 10.09.2019 №1196-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області і зараховано у розпорядження начальника Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ за підпунктом б пункту 48 Положення-1262 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) за посадою першого заступника начальника головного управління з 10.09.2019 до 09.12.2019 включно. Наказом Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ від 04.12.2019 №52-ОС ОСОБА_1 продовжено термін перебування у розпорядженні на період його перебування у щорічній основній відпустці за 2019 рік до 23.01.2020 включно. Представник відповідача зазначив, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється за рішенням голови СБ України на підставі мотивованих рапортів начальників, або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці, при цьому повноваження Голови СБ України щодо виплати грошового забезпечення та встановлення його розміру є правом, а не обов`язком, оскільки передбачає індивідуалізовану оцінку вкладу у службову діяльність конкретного військовослужбовця згідно з його тимчасовим службово-посадовим становищем. З огляду на наведене та враховуючи те, що на ОСОБА_1 не покладалося тимчасове виконання обов`язків (завдань) за посадами та Головою СБУ у вищезазначеному порядку не приймалося рішення щодо виплати йому грошового забезпечення, відсутні правові підстави для виплати позивачеві грошового забезпечення після закінчення строку перебування його у розпорядженні з 24.01.2020. ОСОБА_1 у період з 24.01.2020 по 15.10.2021, перебуваючи у розпорядженні начальника Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ, проходив військову службу у СБУ без призначення на конкретну посаду (абзац перший пункту 4.9 Інструкції-772) та правомірно, з огляду на приписи Інструкції-515/ДСК, не отримував грошове забезпечення. Враховуючи вищевказане, нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 здійснено за 25 календарних років служби у сумі 208 363 грн. 13 коп. на підставі наказу Голови СБУ від 11.10.2021 № 1316-ОС/дск, виходячи з посадового окладу (за останньою займаною посадою), окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, що відповідає вимогам законодавства. Індексація грошових доходів ОСОБА_1 нарахована та виплачена за період з 01.11.2019 по 23.01.2020 у сумі 583 грн. 86 коп. З огляну на те, що ОСОБА_1 у період з 24.01.2020 по 15.10.2021 грошове забезпечення не нараховувалося та не виплачувалося, відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за вказаний період. Матеріальні допомоги за 2020 та 2021 роки ОСОБА_2 не нараховувалися та не виплачувалися у зв`язку з відсутністю підстав для її нарахування - відпускного посвідчення або рапортів позивача. Також, відповідач стверджує, що відсутні правові підстави для зобов`язання СБУ переробити і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (для первісного обчислення пенсії) грошовий атестат та довідку пре загальну суму додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 24 місяців служби, включивши до них додаткові види грошового забезпечення та індексації.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 позовну заяву було залишено без руху.

19.05.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.07.2023 у справі було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Наказом Голови СБУ від 10.09.2019 №1196-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області і зараховано у розпорядження начальника Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ за підпунктом б пункту 48 Положення-1262 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) за посадою першого заступника начальника головного управління з 10.09.2019 до 09.12.2019 включно.

Наказом Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ від 04.12.2019№52-ОС ОСОБА_1 продовжено термін перебування у розпорядженні на період його перебування у щорічній основній відпустці за 2019 рік до 23.01.2020 включно.

Наказом Голови СБУ від 11.10.2021 № 1316/ОС-дск звільнений в запас за п/п «в» пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із скороченням штатів та 15.10.2021 виключений зі списків особового складу.

У червні 2022 року позивач звернуся до Служби безпеки України з заявами про нарахування ти виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 24.01.2020 до 15.10.2021, також про виплату позивачу індексації грошового забезпечення, матеріальної допомоги, вихідної допомоги при звільненні.

Листом Служби безпеки України №21/3/1-Д-97/Д-98/5 від 28.07.2022 позивача повідомлено те, що нарахування виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги здійснювалося виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений законами та нормативно-правовими актами України. Порушень вимог законодавства в діях співробітників Служби безпеки України не встановлено, а тому відсутні підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за спірний період.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 №2229-ХІІ (далі Закон №2229-ХІІ) Служба безпеки України - це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2229-ХІІ кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.

У відповідності до частини першої статті 20 Закону №2229-ХІІ умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Статтею 18 Закону №2229-ХІІ встановлено, що фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.

За приписами статті 27 Закону №2229-ХІІ держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Статтею 30 Закону №2229-ХІІ передбачено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності

В системі Служби безпеки України порядок проходження військової служби за контрактом особі офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України, виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначені Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007 (далі Положення).

Вказане Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням в СБУ кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Підпунктом «б» пункту 48 Положення №1262 визначено, що зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов`язків та наявних сил у зв`язку зі зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв`язку з проведенням загальної ротації кадрів, прийняття Головою Служби безпеки України управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності до 3 місяців.

За пунктом 48 Положення №1262 військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов`язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.

Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні він призначається на посаду або звільняється з військової служби в установленому порядку.

Військовослужбовець, який після закінчення строку перебування у розпорядженні у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів не призначений на посаду через відсутність вакантних посад (рівної або нижчої не більш як на один ступінь) у Службі безпеки України або через ненадання військовослужбовцем згоди на призначення на іншу нижчу посаду, звільняється в установленому порядку з військової служби. Вакантні посади, на яких може бути використано військовослужбовця з дотриманням вимог, встановлених пунктом 43 цього Положення, визначаються начальником (керівником) підрозділу (органу, закладу, установи), у розпорядженні якого перебуває військовослужбовець.

Військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами по особовому складу начальників (командирів), які мають право призначення на ці посади, а військовослужбовці, призначення на посади та звільнення яких з посад належить до повноважень Президента України, зараховуються у розпорядження наказами Голови Служби безпеки України по особовому складу на підставі відповідного Указу Президента України про звільнення з посади.

Судом встановлено, що Наказом Голови СБ України від 10.09.2019 №1196-ОС позивача було звільнено з посади першого заступника начальника ГУ СБУ у м.Києві та Київській області та зараховано у розпорядження начальника ГУ КЗЕ Служби по раніше займаній посаді першого заступника начальника Головного управління на підставі п/п «б» пункту 48 «Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБ України», затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007 (надалі - Положення-1262) з 10.09.2019 до 09.12.2019 включно.

Надалі, у відповідності до наказу Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ від 04.12.2019№52-ОС ОСОБА_1 продовжено термін перебування у розпорядженні на період його перебування у щорічній основній відпустці за 2019 рік до 23.01.2020 включно.

Механізм реалізації вимог Положення визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджена наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 № 772 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року за № 1323/16014 (далі - Інструкція № 772).

У відповідності до пункту 4.9 Інструкції №772, зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

Зарахування у розпорядження відповідних начальників проводиться наказами по особовому складу з обов`язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, під особистий підпис їх начальниками в установленому порядку.

В системі Служби безпеки, Центральне управління СБ України є суб`єктом нормотворення, наділеним функціями видання нормативно-правових актів. Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №2229-ХІІ, Центральне управління Служби безпеки України видає положення, накази, розпорядження, інструкції, дає вказівки, обов`язкові для виконання у системі Служби безпеки України. Зазначені акти не підлягають виконанню, якщо в них встановлюються не передбачені законодавством додаткові повноваження органів і співробітників Служби безпеки України або антиконституційні обмеження прав та свобод громадян.

З урахуванням викладеного, з метою врегулювання виплат грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, відповідно до Закону №2229-ХІІ, Закону №2011-XII, указу Президента України від 27.12.2007 №1262 «Про внесення змін до указу Президента України від 07.11.2001 №1053», постанов Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №414 «Про види, розмір і порядок надання компенсацій громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Центральним управлінням Служби безпеки України, наказом від 10.04.2018 №515/ДСК, якому надано гриф обмеженого доступу «Для службового користування», затверджено Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України (далі - Інструкція 515/ДСК), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.04.2018 за №512/31964.

Загальний порядок виплати військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідного начальника у межах встановлених законодавством строків, визначений у пункті 2 глави 1 розділу IV Інструкції №515/ДСК, за змістом якого за військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані у розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом «в» - у випадках, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу, а також підпунктами «е», «є» та «ж» пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262), зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення, а у випадках, коли такі строки не визначені, - протягом шести місяців з дня зарахування у розпорядження.

Втім, пунктом 6 глави 1 розділу IV Інструкції №515/ДСК встановлений спеціальний порядок таких виплат, який підлягає застосуванню саме коли військовослужбовець перебуває у розпорядженні відповідного начальника понад встановлений чинним законодавством строк.

Так, пунктом 6 глави 1 розділу IV Інструкції №515/ДСК передбачено, що після закінчення строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення (якщо військовослужбовці не призначені на посаду або не звільнені з військової служби), а у випадках коли такі строки не визначені - після спливання шести місяців з дня зарахування в розпорядження відповідних начальників або керівників, виплата їм грошового забезпечення здійснюється за рішенням Голови Служби безпеки України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці.

V. Оцінка суду

Як встановлено судом, протягом часу перебування позивача у розпорядженні начальника ГУ КЗЕ СБУ, у межах строків визначених наказом Голови СБУ від 10.09.2019 №1196-ОС та наказом ГУ КЗЕ СБУ від 04.12.2019 №52-ОС тобто з 10.09.2019 по 23.01.2020 (включно), йому нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення зі збереженням раніше встановлених розмірів, за посадою, яку він обіймав до зарахування у розпорядження. Даний факт сторонами не заперечується.

З урахуванням викладеного, позивач з 24.01.2020 перебував у розпорядженні начальника ГУ КЗЕ СБУ у понад встановлений, наказом Голови СБУ від 10.09.2019 №1196-ОС та наказом ГУ КЗЕ СБУ від 04.12.2019 №52-ОС, та чинним законодавством строк.

Водночас, з матеріалів справи встановлено, що начальником ГУ КЗЕ, у розпорядженні якого перебував позивач, з 24.01.2020 не подавались рапорти до Голови СБ України щодо продовження виплати йому грошового забезпечення.

Отже, після закінчення строків перебування у розпорядженні, якщо військовослужбовці не призначені на посаду або не звільнені в установленому порядку з військової служби, виплата їм грошового забезпечення припиняється, однак може здійснюватися виключно за рішенням Голови СБ України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці, виходячи з наведених в абзаці 4 пункту 6 глави 1 розділу IV Інструкції № 515/ДСК видів грошового забезпечення.

Тобто, лише Голова СБ України, у зв`язку із наданими дискреційними повноваженнями, має право прийняти рішення про виплату військовослужбовцю СБУ грошового забезпечення (видів визначених Інструкцією №515/ДСК) після завершення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні.

При цьому, пункт 6 глави 1 розділу IV Інструкції №515/ДСК не встановлює імперативного обов`язку начальника, у розпорядженні якого перебуває військовослужбовець, звертатися із рапортом на ім`я Голови СБ України для виплати грошового забезпечення. Таке рішення про подання/не подання рапорту відповідний начальник приймає з урахуванням порядку проходження військової служби військовослужбовців Служби безпеки України, встановленого Положенням №1262/2007 та Інструкцією №772.

Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні він призначається на посаду або звільняється з військової служби в установленому порядку.

Військовослужбовець, який після закінчення строку перебування у розпорядженні у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів не призначений на посаду через відсутність вакантних посад (рівної або нижчої не більш як на один ступінь) у Службі безпеки України або через ненадання військовослужбовцем згоди на призначення на іншу нижчу посаду, звільняється в установленому порядку з військової служби. Вакантні посади, на яких може бути використано військовослужбовця з дотриманням вимог, встановлених пунктом 43 цього Положення, визначаються начальником (керівником) підрозділу (органу, закладу, установи), у розпорядженні якого перебуває військовослужбовець.

Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустках, передбачених пунктом 53 цього Положення, час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення із перебуванням безпосередньо в районах антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпеченні їх здійснення із перебуванням безпосередньо в районах здійснення таких заходів із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається.

Згідно з п.п. "в" п. 43 Положення №1262 переміщення по службі військовослужбовців Служби безпеки України здійснюється, як правило, без зарахування в розпорядження відповідних начальників (командирів). Призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників (командирів), проводиться у можливо короткий строк і не пізніше строків, зазначених у пункті 48 цього Положення.

З аналізу вищенаведеного виходить те, що після закінчення терміну перебування військовослужбовця у розпорядженні керівник (органу, закладу, установи), у розпорядженні якого перебував військовослужбовець, має у можливо короткий строк прийняти рішення про призначення такого військовослужбовця на посаду або звільнити останнього з військової служби в установленому порядку. Такий обов`язок керівника (органу, закладу, установи), у розпорядженні якого перебував військовослужбовець, пов`язаний, перш за все, з необхідністю соціального захисту такого військовослужбовця.

При цьому, наслідки не прийняття керівником (органу, закладу, установи), у розпорядженні якого перебував військовослужбовець, одного з двох вищезазначених варіантів рішень за наслідками закінчення терміну перебування військовослужбовця у розпорядженні чинним законодавством не передбачено.

Однак, суд звертає увагу на те, що після закінчення терміну розпорядження та до звільнення військовослужбовця з військової служби в установленому порядку, останній не втрачає свого статусу військовослужбовця та є таким, що проходить військову службу, а тому на нього розповсюджується дія законодавства про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, у тому числі, щодо соціальних гарантій на грошове забезпечення.

Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.11.2022 у справі №640/8691/22.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Таким чином, у спірний період з 24.01.2020 по 15.10.2021 позивач проходив військову службу як військовослужбовець Служби безпеки України та відповідно до положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Закону України "Про Службу безпеки України" мав право на отримання достатнього грошового забезпечення, яке гарантоване останньому Державною, обчислене за останньою за посадою, яку він займав до зарахування у розпорядження начальника ГУ КЗЕ СБУ.

Також посилання відповідача на те, що у вказаний період на позивача не покладалось тимчасове виконання обов`язків, як на передумову неподання до Голови СБУ рапорту про продовження виплати йому грошового забезпечення, суд вважає безпідставними, оскільки, у випадку підтвердження фактів неналежного здійснення позивачем своїх посадових обов`язків, відповідач мав передбачену законом можливість звільнити останнього після закінчення строку перебування в розпорядженні.

При цьому, суд зазначає, що жодним чином не впливає на розмір грошового забезпечення строк перебування позивача у розпорядженні, навіть за умови такого перебування понад строки визначені пунктом 48 Положення №1262, оскільки це не залежало від його волевиявлення. Рішення про його подальше перебування в розпорядженні, його звільнення, чи призначення на посаду цілком залежить від осіб уповноважених його приймати, в тому числі і від Голови СБУ. Не прийняття чи несвоєчасне прийняття такого рішення не може впливати на розмір грошового забезпечення позивача, оскільки інше суд розглядає як порушення його прав та гарантій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що всі нарахування які передбачені діючим законодавством до виплати при звільненні позивача необхідно здійснювати виходячи із грошового забезпечення позивача станом на грудень 2019 року, тобто за повний попередній місяць до його направлення у розпорядження.

Вказані приписи законодавства відповідачем не дотримані і це підтверджується поясненнями викладеними у відзиві та наданими доказами.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Служби безпеки України нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за вказаний спірний період.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату на його користь допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення суд зазначає таке.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до глави 16 розділу III Інструкції-515/ДСК військовослужбовцям на підставі відпускного посвідчення або за мотивованим рапортом один раз на рік виплачується допомога для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктами 1,2 глави 15 розділу III Інструкції-515/ДСК військовослужбовцям один раз на рік виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що виплачується військовослужбовцям, визначається окремо на кожний бюджетний рік.

Враховуючи, що позивачеві не були виплачені зазначені види матеріальної допомоги виключно з підстав ненарахування грошового забезпечення у спірний період, суд вважає що

вимоги про визнання протиправним виплату відповідачем матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 роки та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 р. із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та виплачених сум, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за 2020-2021 роки, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані у гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі і грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

З матеріалів справи вбачається, що індексація грошових доходів ОСОБА_1 нарахована та виплачена за період з 01.11.2019 по 23.01.2020 у сумі 583,86 грн.

У період з 24.01.2020 по 15.10.2021 позивачу не виплачувалося грошове забезпечення та відповідно й індексація грошового забезпечення теж не нараховувалась та не виплачувалась.

Суд зазначає, що індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині 5 статті 2 Закону №1282-ХІІ вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтею 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Закону України №1282-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою затвердив Порядок №1078, яким затверджено Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 пункту 4 Порядку №1078).

Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Кечко проти України від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.06.2019 року у справі №825/1987/17.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно- правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Аналогічного змісту викладена позиція у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17 та від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17.

Отже, можна дійти до висновку, що невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 24.01.2020 по 15.10.2021 свідчить про порушення відповідачем вимог Закону України №1282-ХІІ та Порядку №1078.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за оскаржуваний період.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату вихідної допомоги при звільненні, обчислену за посадою першого заступника начальника головного управління з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про Службу безпеки України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Отже, оскільки позивач був звільнений з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 61 та п.п. «в» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) п.2 ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас Служби безпеки України, позивач мав право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Голови Служби безпеки України №515/ДСК-2018 року (чинної на час звільнення позивача зі служби) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до наказу Центрального управління СБУ від 07.11.2019 №1715/ДСК «Про грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України з 01.10.2019» одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби виплачується військовослужбовцю Служби безпеки України з підрозділу, з якого його було звільнено з військової служби, на підставі наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу, в якому зазначається її розмір у відсотках до місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Сума одноразової грошової допомоги при звільненні визначається виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, встановленого військовослужбовцю за повний календарний місяць перед звільненням.

Відповідно до довідки ФЕУ Служби безпеки України сума та складові місячного грошового забезпечення позивача, а також розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні судом встановлено наступне.

Розмір місячного грошового забезпечення на день звільнення, (розрахованої відповідно до отриманої суми одноразової грошової допомоги ), становив 16 669,05 грн.

Вихідна допомога при звільненні з військової служби нарахована з суми місячного грошового забезпечення шляхом множення на кількість років служби та становить (16669,05*50%*25=208 363,13 грн).

При цьому відповідно до дослідженої судом довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 23.01.2020 (тобто на час перебування позивача у розпорядженні) позивач отримував додаткові види грошового забезпеченні, такі як: надбавку за особливості проходження служби 82%, надбавку за службу в умовах режимних обмежень 15%, премію - 10%.

Відповідно до наказу Центрального управління СБУ від 07.11.2019 №1715/ДСК «Про грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України з 01.10.2019» одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ вказується, що Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Надаючи правову оцінку в даному спорі суд зауважує, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Необхідно врахувати, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.

Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких правових висновків.

Згідно з ч.2 та ч.3 ст.9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення».

Верховний Суд в ухвалі від 27.04.2020 №1.380.2019.003718 зазначив наступне: «питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.

Приймаючи постанову від 6 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

Правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року №522/2738/17 у цьому випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 березня 2018 року у справі №761/17387/17, від 29 серпня 2019 року у справі №820/375/18, від 21 листопада 2019 року у справі №815/5547/17 та від 09 січня 2020 року у справі №809/1489/16».

Крім цього, 10.07.2020 Верховний Суд у постанові у справі №760/8406/16-а зазначив, що колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, яким встановлено, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому було нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% грошового забезпечення, передбачену постановою № 889, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність оскаржуваних дій відповідача та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 № 522/2738/17, позицію Верховного Суду від 10.07.2020 у справі №760/8406/16, суд зазначає, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки додаткові види грошового забезпечення позивача такі як надбавка за особливості проходження служби 82 %, надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15%, премія - 10%, як до зарахування його у розпорядження начальника ГУ КЗЕ СБУ так і станом на останній день його перебування у розпорядженні (23.01.2020), у відповідача відсутні правові підстави при обрахунку грошової допомоги при звільненні позивача та при обрахунку одноразової грошового допомоги при звільненні позивача не застосовувати додаткові види грошового забезпечення позивача, а саме: надбавку за особливості проходження служби 82 %, надбавку за службу в умовах режимних обмежень 15%, премію - 10%.

Тобто, розрахування відповідачем вихідної допомоги без урахування додаткових видів грошового забезпечення призвело до неправомірного зменшення цієї суми.

З аналізу вимог Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України затвердженої наказом служби безпеки України від 23.01.2008 №35/ДСК (чинної на час виникнення спірних правовідносин) та Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України 10.04.2018 №515/ДСК, вбачається прямий обов`язок відповідача, під час вирішення питання про нарахування, виплату грошового забезпечення компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України діяти виключно із законодавчими вимогами визначеними вказаної інструкцією.

Проте такі дії повинні бути спрямовані на забезпечення прав військовослужбовців і не призводити до обмеження розміру належних їм виплат.

Окрім того слід зазначити, що Конституційний суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції до повноважень якого належать тлумачення норм Конституції України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та констатував, що Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи її суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проведення служби так і після її закінчення.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Отже, отримання одноразової грошової допомоги при звільнені працівниками Служби безпеки України, є реалізацією гарантованої державою міри соціального захисту, яка ніяким чином не може бути звужена. Така соціальна міра захисту є не тільки конституційною гарантією, а й складовою правового статусу таких осіб, з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу.

У цій справі обставин, які дали підстави не виплачувати грошове забезпечення позивачу у повному розмірі чи виплачувати його у меншому розмірі судом не встановлено, а тому позивач має право на отримання грошового забезпечення за посадою, що займав до направлення у розпорядження, тобто станом на серпень 2019 року, що повністю узгоджується з приписами вищенаведеного законодавства.

Щодо зобов`язання відповідача підготувати та надати до органу Пенсійного фонду оновлений грошовий атестат та довідку про загальну суму додаткових видів грошового забезпечення за останні 12 місяців служби, з зазначенням додаткових видів грошового забезпечення таких як особливості проходження служби, надбавку за службу в умовах режимних обмежень, премію та суму індексації, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджено "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №3-1).

Згідно із пунктом 7 Порядку №3-1 передбачалось, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи: заява про призначення пенсії (додаток 1); грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби. Отже Порядком №3-1 у зазначеній редакції не передбачалась форма довідки про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, а така форма затверджена була Департаментом фінансів Міністерства оборони України листом від 28.03.2018 №248/3/6/855.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 №10-1 внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яким викладено зазначений Порядок у новій редакції.

Згідно пункту 2 Розділу ІІ Порядку №3-1 (у новій редакції) до заяви про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності додаються такі документи: грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (додаток 8 до цього Порядку).

Отже після внесення змін до Порядку №3-1 Постановою Правління Пенсійного фонду України затверджено форму довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб", звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (додаток 8 до цього Порядку).

Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. №45 (далі - Постанова №45), згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2-3 Постанови 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальним органам, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи).

Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.

Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі по тексту Порядок №3-1), п. 7 визначає, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються серед інших грошовий атестат або довідка про розмір грошового забезпечення і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед звільненням з військової служби.

Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Також, додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Наказом МВС від 19.09.2018 №760, який зареєстровано в Мін`юсті України 10.10.2018 за №1152/32604, затверджено Інструкцію про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та з інших соціальних питань (надалі Інструкція №760).

Пункт 1 та підпункт 1 пункту 1 розділу І Інструкції №760 передбачає, що ця Інструкція визначає процедуру організації в Міністерстві внутрішніх справ України, центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (Національна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - ЦОВВ)), та Національній гвардії України роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Таким чином, виходячи із положень вищевказаних Порядку №3-1 та Інструкції №760, на уповноважені структурні підрозділи, покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії документів.

Отже, враховуючи встановлення судом порушення прав позивача, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав останнього є зобов`язання відповідача підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фону України в м.Києві для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з дня її призначення, грошовий атестат та довідку про грошове забезпечення за останні 24 місяці, що передували звільненню з військової служби з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості проходження служби 82%, надбавку за службу в умовах режимних обмежень 15%, премію 10% та індексації грошового забезпечення.

Суд також враховує, що 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103).

Згідно з пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18.

Тобто, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.

Відтак, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача, яка полягає у не застосуванні з 29 січня 2020 року при обчисленні позивачу розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, є протиправною.

Відтак, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фону України в м.Києві для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з дня її призначення, грошовий атестат та довідку про грошове забезпечення за останні 24 місяці, що передували звільненню з військової служби з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості проходження служби 82%, надбавку за службу в умовах режимних обмежень 15%, премію 10% та індексації грошового забезпечення, які обчислити з застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.

19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ), згідно з яким частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції.

Відповідно до статті 233 КЗпП України (в редакції Закону №2352-ІХ) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Тобто, з 19.07.2022 відсутня законодавча норма щодо звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, відтак застосуванню підлягає тримісячний строк.

Водночас відповідно до пункту 1 Розділу «Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України», під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 дію карантину продовжено на всій території України до 30.06.2023.

Оскільки станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, встановлений КМ України, тому позивачем не було пропущено строк звернення до суду.

VII. Висновок суду

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.1 ст.77 КАС України).

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Служби безпеки України щодо виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 24.01.2020 по 15.10.2021, обчислене за посадою першого заступника начальника Головного управління, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Зобов`язати Службу безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074, місцезнаходження 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33) нарахувати тa виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за період з 24.01.2020 по 15.10.2021, обчислене за посадою першого заступника начальника Головного управління, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Визнати протиправною відмову Служби безпеки України щодо виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.

Зобов`язати Службу безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074, місцезнаходження 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) вихідну допомогу при звільненні, обчислену з грошового забезпечення за посадою першого заступника начальника Головного управління з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості проходження служби 82%, надбавки за службу в умовах режимних обмежень 15%, премії 10%, з урахуванням фактично виплачених сум.

Визнати протиправною відмову Служби безпеки України щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за 2020-2021 роки.

Зобов`язати Службу безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074, місцезнаходження 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за 2020-2021 роки.

Визнати протиправною відмову Служби безпеки України щодо невиплати ОСОБА_1 за 2020 та 2021 роки матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.

Зобов`язати Службу безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074, місцезнаходження 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за 2020 та 2021 роки матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого за посадою першого заступника начальника Головного управління, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.

Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві грошовий атестат щодо ОСОБА_1 та довідку про загальну суму основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 24 місяці служби без зазначення додаткових видів грошового забезпечення та індексації.

Зобов`язати Службу безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074, місцезнаходження 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33) направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлений грошовий атестат щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), що складався при звільненні позивача з військової служби, включивши до нього додаткові види грошового забезпечення: надбавку за особливості проходження служби 82%, надбавку за службу в умовах режимних обмежень 15%, премію 10%, при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та довідку про загальну суму основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за останні 24 місяці служби, відобразивши у ній за кожний місяць з 16.10.2019 по 15.10.2021 додаткові види грошового забезпечення, зокрема, надбавку за особливості проходження служби - 82%, надбавку за службу в умовах режимних обмежень - 15%, премію - 10% та суму індексації грошового забезпечення за цей період.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 05.06.2024