КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Київ № 320/11528/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Розуменко А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

за участю представника відповідача Лашкун А.І.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви від 24.04.2023):

визнати протиправним та скасувати наказ Бюро економічної безпеки України від 09.01.2023 №52-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю Бюро економічної безпеки України або на аналогічній посаді у Бюро економічної безпеки України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/11528/23 передано для розгляду судді Донцю В.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 адміністративну справу прийнято до провадження, постановлено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, визначено дату відкритого судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Підставами позову визначено: недотримання відповідачем частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII щодо виконання обов`язку одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей; неврахування відповідачем переважного права позивача на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю; відсутність належного обґрунтування необхідності прийняття відповідачем наказу від 05.12.2022 №5-ДСК "Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду" та введення в дію з 05.12.2022 змін штатного розпису центрального БЕБ України відповідно до наказу від 05.12.2022 №6-ДСК "Про введення в дію Перелік змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік"; невідповідність нової структури центрального апарату БЕБ України від 05.12.2022 постанові Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 №179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій", оскільки новостворений Департамент організаційного забезпечення діяльності містить у складі 17 штатних одиниць, що менше встановлених наведеною Постановою вимог, якими передбачено 20 одиниць; порушення норм Бюджетного кодексу України через ліквідацію самостійного структурного підрозділу внутрішнього контролю.

Відповідачем подано відзив про невизнання позову. У відзиві зазначено про необґрунтованість тверджень позивача щодо незаконності звільнення, оскільки внаслідок змін в структурі центрального апарату БЕБ України особливого періоду та введенням в дію відповідних змін до штатного розпису посаду головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю, яку обіймала позивач, було скорочено, відтак на підставі статті 87 Закону України "Про державну службу" позивача попереджено про скорочення посади та наступне звільнення. У відзиві наголошено, що позивач була призначена на посаду без конкурсу, тому, з урахуванням статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII в частині неможливості переведення державних службовців призначених на посаду без конкурсу та статті 1 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 №2136-IX, позивачу не пропонувались вакантні посади.

Представником заперечено доводи позивача про незаконність ліквідації сектору внутрішнього контролю, позаяк відповідні зміни до структури центрального апарату БЕБ України погодженні згідно з вимогами пункту 5 частини другої статті 18 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 №3166-VI та в межах повноважень директора БЕБ України, визначених пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" від 28.01.2021 №1150-IX.

У відповіді на відзив та додаткових поясненнях позивачем підтримано доводи, викладені в позовній заяві. В численних додаткових пояснення представником відповідача наведено аналогічні підстави заперечень, які зазначено у відзиві. Додатково наголошено про необхідність урахування абзацу другого частини першої статті 28 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів від 03.12.2023 в частині витребування службових записок від 06.12.2022 та від 09.12.2022, оскільки судом установлено подання відповідачем наказів від 05.12.2022 №5-дск та від 05.12.2022 №6-дск, якими врегульовано питання внесення змін до структури центрального апарату БЕБ України та введення в дію відповідного штатного розпису та які слугували підставою припинення державної служби позивача.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про постановлення окремої ухвали щодо позивача в зв`язку з доданням до судової справи службових документів, які були неправомірно скопійовані.

Під час дослідження письмових доказів у відкритому судовому засіданні представник відповідача звернула увагу суду на письмові докази видруки з комп`ютерної програми, якою користується БЕБ України (Т.1 а.с. 88, 89), на яких зображено внутрішні документ стосовно надання пропозицій номенклатури посад із зазначенням осіб, які підписували документ, готували пропозиції, виконавців. За твердження представника відповідача, зазначене свідчить про порушення позивачем правових актів БЕБ України в частині користування відповідною комп`ютерною програмою.

На думку суду, наданих до адміністративної справи доказів недостатньо для висновку про розголошення позивачем інформації з обмеженим доступом, зокрема щодо осіб, які є працівникам БЕБ України та для висновку про порушення позивачем правових актів БЕБ України щодо користування відповідною комп`ютерною програмою. Щодо надання позивачем зазначеного доказу до позову, то в даному випадку суд розцінює його подання відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) на підтвердження обставини незаконності ліквідації сектору внутрішнього контролю БЕБ України.

Дослідивши докази, суд установив.

Наказом БЕБ України від 20.07.2022 №335-к відповідно до абзацу першого частини п`ятої, частини сьомої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статей 20, 35, 52 Закону України "Про державну службу", Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, постанов Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 "Питання оплати праці працівників державних органів" та від 25.03.2016 №229 "Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби" ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю БЕБ України, без конкурсного відбору з 22.07.2022 до дня призначення на цю посаду переможця конкурсного відбору, але на строк не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану (стаж державної служби станом 01 місяць 05 днів).

Наказом БЕБ України від 05.12.2022 №5-дск "Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду" відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", від 06.12.2021 №184/2021 "Про структуру мобілізаційного плану України, мобілізаційних планів державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій на особливий період", законів України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про Бюро економічної безпеки України", "Про центральні органи виконавчої влади", постанов Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 №85 "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державної органів" (зі змінами), від 12.03.2005 №179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" (зі змінами), Тимчасових методичних рекомендацій щодо розроблення мобілізаційного плану центрального та місцевого органу виконавчої влади, іншого державного органу на особливий період, керуючись "Положенням про Бюро економічної безпеки України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068 (зі змінами), та з метою упорядкування структури центрального апарату БЕБ України ліквідовано, зокрема в структурі центрального апарату БЕБ України сектор внутрішнього контролю (3 штатні одиниці) та утворено в структурі центрального апарату БЕБ України сектор спеціального зв`язку (2 штатні одиниці).

Наказом БЕБ України від 05.12.2022 №6-дск "Про введення в дію Переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік" введено в дію з 05.12.2022 Перелік змін у Штатному розписі центрального апарату БЕБ України особливого періоду на 2022 рік, затвердженого 15.06.2022 та введеного в дію з 15.06.2022 зі змінами, затвердженими наказами БЕБ України від 12.07.2022 №140 та від 06.10.2022 №273.

Згідно з листом БЕБ України "Попередження про наступне звільнення" від 07.12.2022 №1/13/0/17426-22, адресований головному спеціалісту сектору внутрішнього контролю ОСОБА_1 , у зв`язку з введенням в дію змін до структури центрального апарату бюро економічної безпеки України від 05.12.2022 №5-ДСК "Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду" та введенням в дію 05.12.2022 змін до штатного розпису центрального апарату БЕБ України відповідно до наказу БЕБ України від 05.12.2022 №6-ДСК "Про введення в дію Переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік", ОСОБА_1 поінформовано про ліквідацію сектору внутрішнього контролю та наступне скорочення посади головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв`язку зі скороченням зазначеної посади, внаслідок зміни структури та штатного розпису центрального апарату БЕБ України, попереджено про наступне звільнення по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" з виплатою вихідної допомоги в розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Поінформовано, що державні службовці призначені на посади державної служби відповідно до пункту 5 статті 10 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування держаної служби та місцевого самоврядування у період воєнного стану" не можуть бути переведені на інші посади державної служби.

З вказаним листом ОСОБА_1 ознайомлена 09.12.2022, про що свідчить відмітка про ознайомлення та підпис.

Наказом БЕБ України від 09.01.2023 №52-к "Про звільнення ОСОБА_1 " відповідно до пункту 1 частини першої, частини четвертої статті 87, статті 89 Закону України "Про державну службу" та статті 24 Закону України "Про відпустки", наказів БЕБ України від 05.12.2022 №5-ДСК "Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду", від 05.12.2022 №6-ДСК "Про введення в дію Переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік", звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю, 10.01.2023, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців, із припиненням державної служби. Передбачено виплату грошової компенсації за 14 днів щорічної основної відпустки за період роботи з 22.07.2022 по 10.01.2023 та вихідної допомоги в розмірі двох місячних заробітних плат.

Підставою прийняття оскаржуваного наказу від 09.01.2023 №52-к зазначено лист попередження про наступне звільнення від 07.12.2022 №1/13/0/17426-22 з відміткою про ознайомлення 09.12.2022.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернулась до адміністративного суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Спірні відносини стосуються припинення державної служби позивача за ініціативою відповідача в зв`язку зі скороченням посади державної служби, внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців центрального апарату БЕБ України.

Як уже вказувалось судом, позивача звільнено оскаржуваним наказом від 09.01.2023 №52-к на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час попередження про наступне звільнення та видання оскаржуваного наказу), за яким підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

За змістом наведеної норми припинення державної служби за ініціативою відповідача можливе у випадках, зокрема скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, що й зазначено в оскаржуваному наказі від 09.01.2023 №52-к як підставу для припинення державної служби позивача.

Іншою підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 09.01.2023 №52-к зазначено лист попередження про наступне звільнення від 07.12.2022 №1/13/0/17426-22, яким позивача повідомлено про скорочення посади головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю, яку вона обіймала, через введення в дію змін до структури центрального апарату бюро економічної безпеки України від 05.12.2022 №5-ДСК "Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду" та введенням в дію 05.12.2022 змін до штатного розпису центрального апарату БЕБ України відповідно до наказу БЕБ України від 05.12.2022 №6-ДСК "Про введення в дію Переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік".

Суд погоджується з доводами представника відповідача про наявність повноважень у директора БЕБ України приймати накази від 05.12.2022 №5-ДСК та від 05.12.2022 №6-ДСК.

За змістом статті 1 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" БЕБ України є центральним орган виконавчої влади, діяльність Бюро економічної безпеки України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 17 цього Закону встановлено, що директор Бюро економічної безпеки України очолює БЕБ України та здійснює керівництво його діяльністю, забезпечує виконання покладених на нього завдань (пункт 1); затверджує структуру і штатну чисельність центрального апарату та територіальних управлінь Бюро економічної безпеки України (пункт 4); здійснює повноваження керівника державної служби в Бюро економічної безпеки України (пункт 5).

Відповідно частини другої статті 8 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (у редакції, чинній на час прийняття наказів від 05.12.2022 №5-ДСК та від 05.12.2022 №6-ДСК): Кабінет Міністрів України спрямовує та координує діяльність центральних органів виконавчої влади через міністра у порядку, визначеному цим Законом та актами Кабінету Міністрів України (частина перша); міністр погоджує структуру апарату центрального органу виконавчої влади (пункт 5 частини другої).

Наведені норми дають підстави дійти висновку про наявність повноважень у директора БЕБ України здійснювати керівництво діяльністю органу, затверджувати структуру і штатну чисельність центрального апарату, зокрема й вносити відповідні зміни, а також видавати накази про припинення державної служби як керівник державної служби. При цьому затвердженню структури (внесенню змін до структури) директором БЕБ України має передувати погодження надане відповідним міністром.

Представником відповідача до відзиву додано лист Міністра Кабінету Міністрів від 05.12.2022 №25468/0/2-22, яким надіслано погоджену структуру центрального апарату БЕБ України відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 6 "Положення про Міністра Кабінету Міністрів України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №394, за яким Міністр Кабінету Міністрів України здійснює координацію роботи центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України, шляхом погодження структури апарату відповідних центральних органів виконавчої влади та їх територіальних підрозділів.

З огляду на проаналізоване правове регулювання та зважаючи на встановлені обставини, суд доходить висновку про дотримання БЕБ України процедури погодження змін до структури центрального апарату шляхом їх погодження Міністром Кабінету Міністрів України, тому відхиляє доводи позивача про незаконність змін до структури центрального апарату БЕБ України. Щодо тверджень позивача про відсутність достатнього обґрунтування необхідності внесення відповідних змін до структури центрального апарату БЕБ України, то суд зазначає, що внесення таких змін є дискреційними повноваженнями директора БЕБ України, на якого покладено повноваження не лише здійснювати керівництво діяльністю органу, а й забезпечувати виконання покладених на цей орган завдань. Саме для забезпечення виконання відповідних завдань, на думку суду, директор БЕБ України наділений дискреційними повноваженнями затверджувати структуру центрального апарату органу.

Підставами позову визначено невідповідність нової структури центрального апарату БЕБ України постанові Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 №179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" у частині кількості штатних одиниць визначених для департаменту. За твердженням позивача, Департамент організаційного забезпечення діяльності містить 17 одиниць, в той час як наведена постанова вимагає щонайменше 20 штатних одиниць.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 №179: департамент структурний підрозділ, що утворюється для виконання окремих завдань з реалізації державної політики за певними напрямами діяльності центрального органу виконавчої влади, за умови, що в його складі буде не менш як чотири відділи (абзац другий); відділ у складі департаменту (управління) структурний підрозділ, що утворюється для виконання завдань за одним напрямом (функцією) діяльності органу виконавчої влади, з штатною чисельністю не менш як 4 одиниці.

З огляду на наведене правове регулювання, суд доходить висновку, що в разі включення до складу департаменту чотирьох відділів, мінімальна штатна чисельність такого відділу повинна складати 16 штатних одиниць, тому відхиляє доводи позивача в частині недотримання відповідачем наведених вимог.

Позивачем зазначено про протиправність ліквідації сектору внутрішнього контролю. До матеріалів удової справи долучено посадову інструкцію головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю, відповідно до якої метою посади визначено діяльність щодо побудови, впровадження, координації та функціонування системи внутрішнього контролю в БЕБ України.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо невідповідності ліквідації сектору внутрішнього контролю Бюджетному кодексу України, позаяк ним не врегульовані питання створення в державних органах секторів внутрішнього контролю.

Відповідно до частини третьої статті 26 цього Кодексу розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Іншими словами, директор БЕБ зобов`язаний організувати внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечити їх здійснення в установі, однак цією нормою не зобов`язано керівників бюджетних організацій створювати такий підрозділ як сектор внутрішнього контролю.

За змістом пункту 3 "Інструкції з організації та здійснення внутрішнього контролю в Бюро економічної безпеки України", затвердженої наказом Бюро економічної безпеки України від 22.06.2023 №197, на директора БЕБ України покладено обов`язок організовувати та забезпечувати ефективне функціонування системи внутрішнього контролю, заступники директора зобов`язані організовувати внутрішній контроль у межах визначених повноважень та забезпечувати дотримання відповідних принципів внутрішнього контролю, керівники самостійних структурних підрозділів повинні забезпечувати функціонування внутрішнього контролю у підпорядкованих підрозділах, працівники мають виконувати завдання та функції (процеси, операції) відповідно до актів законодавства, організаційно-розпорядчих документів, посадових інструкцій, особа, відповідальна у самостійному структурному підрозділі за своєчасну підготовку, складання та подання документів з організації внутрішнього контролю забезпечує формування документів з управління ризиками, своєчасної підготовки інформації самостійного структурного підрозділу про результати діяльності щодо здійснення внутрішнього контролю, забезпечує виконання інших питань з внутрішнього контролю, структурний підрозділ БЕБ України, який здійснює координацію системи внутрішнього контролю, або особа, відповідальна за здійснення внутрішнього контролю в БЕБ України, яка призначена відповідним наказом, здійснює аналіз чинної системи внутрішнього контролю, координаційні заходи з організації внутрішнього контролю, надає суб`єктам внутрішнього контролю методологічну допомогу у визначенні порядку і підходів до управління ризиками, аналізує і узагальнює інформацію про ідентифікацію та оцінку ризиків, формує план з реалізації заходів контролю щодо ідентифікованих та оцінених ризиків, узагальнює інформацію про стан організації та здійснення внутрішнього контролю в й включення її до щорічного звіту про стан організації та здійснення внутрішнього контролю у розрізі елементів внутрішнього контролю в, подає на розгляд директору відповідні документи.

Отже, цією Інструкцією не передбачено обов`язкове створення спеціального підрозділу для внутрішнього контролю, який повинен здійснюватися як керівництвом БЕБ України так і керівниками структурних підрозділів та визначеними цими керівниками працівниками. При цьому аналіз чинної системи внутрішнього контролю, координаційні заходи з організації внутрішнього контролю може здійснювати спеціальний підрозділ або відповідальний працівник, призначений відповідним наказом.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача про незаконність прийняття наказів від 05.12.2022 №5-ДСК та від 05.12.2022 №6-ДСК. Відтак обґрунтованими є твердження представника відповідача про скорочення посади державної служби головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю БЕБ України, яку обіймала позивач, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців. Судом зазначалось, що наказом БЕБ України від 05.12.2022 №5-дск "Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду" ліквідовано в структурі центрального апарату БЕБ України сектор внутрішнього контролю (3 штатні одиниці) та утворено в структурі центрального апарату БЕБ України сектор спеціального зв`язку (2 штатні одиниці).

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час попередження позивача про наступне звільнення та звільнення позивача):

суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів (абзац перший);

одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю (абзац другий);

державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду (абзац третій).

Судом установлено, що БЕБ України листом "Попередження про наступне звільнення" від 07.12.2022 №1/13/0/17426-22, зокрема попередило позивача про наступне звільнення.

Тобто відповідачем дотримано вимог наведеної норми в частині попередження позивача про наступне звільнення ні підставі пункту 1 частини першої статті 87 цього Закону.

Сторонами визнано обставину не пропонування позивачу, одночасно з попередженням, вакантних посад (рівнозначну або як виняток нижчу) відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Згідно з довідкою БЕБ України станом 09.12.2022 у центральному апараті БЕБ України було 103 вакантних посади державної служби, станом на 10.01.2023 73 вакантні посади. В період з 09.12.2022 по 10.01.2023 призначено 30 державних службовців: 23 призначено відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" за відповідною заявою; 7 переведено на рівнозначну посаду на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону України "Про державну службу".

Представником відповідача не заперечувалось наявність вакантних посад станом на час попередження позивача про звільнення та на час звільнення.

Зі змісту листа БЕБ України "Попередження про наступне звільнення" від 07.12.2022 №1/13/0/17426-22 вбачається, що державні службовці призначені на посади державної служби відповідно до пункту 5 статті 10 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування держаної служби та місцевого самоврядування у період воєнного стану" не можуть бути переведені на інші посади державної служби.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування держаної служби та місцевого самоврядування у період воєнного стану" від 12.05.2022 №2259-IX (набрав чинності 20.05.2022) статтю 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" викладено в новій редакції, зокрема доповнено частиною п`ятою:

"5. У період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Дія цієї частини не застосовується при призначенні на посади державної служби, за якими спеціальним законом встановлено порядок виконання обов`язків у разі відсутності керівника державного органу (у тому числі у разі припинення його повноважень чи звільнення з посади), крім випадків, якщо встановлений спеціальним законом порядок неможливо застосувати через відсутність осіб, на яких може бути покладено виконання обов`язків керівника державного органу.".

Як уже зазначалось, наказом БЕБ України від 20.07.2022 №335-к ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю БЕБ України, без конкурсного відбору з 22.07.2022 до дня призначення на цю посаду переможця конкурсного відбору, але на строк не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Представник відповідача пояснила, що відповідно до абазу другого частини п`ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (в редакції Закону України від 12.05.2022 №2259-IX) позивач не могла бути переведена на іншу посаду, оскільки призначена на посаду головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю БЕБ України, яку скорочено, без конкурсу, тому вакантні посади позивачу не пропонувались.

На підтвердження своєї позиції представником відповідача наведено роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 24.04.2024 №181-р/з, відповідно до якого Законом України "Про правовий режим воєнного стану" не врегульовано порядок вивільнення державних службовців, призначених на посади відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 10 цього Закону, за ініціативою суб`єкта призначення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Надаючи тлумачення статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", НАДС дійшло висновку, державний службовець, який призначений на посаду державної служби строково відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 10 цього Закону, не може бути переведений на інші посади державної служби. Таке правове регулювання розцінене НАДС як прогалина. На підставі листа Міністерства юстиції України від 30.01.2009 №Н-35267-18 та зважаючи на положення абзацу другого частини п`ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" щодо особливостей призначення на посаду (без конкурсу), НАДС дійшло висновку, що державному службовцю немає можливості запропонувати іншу рівнозначну або нижчу посади державної служби, як того вимагає стаття 87 Закону України "Про державну службу". У такому разі, враховуючи положення абзацу третього частини третьої статті 87 цього Закону державний службовець звільняється з займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону. Такий державний службовець може бути знову призначений на посаду державної служби відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

На думку суду, помилковими є доводи представника відповідача та роз`яснення НАДС від 24.04.2024 №181-р/з щодо неможливості пропонування вакантних посад та наступного переведення державного службовця, призначеного на посаду без конкурсу, на вакантну по саду у випадку попередження про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої 87 Закону України "Про державу службу" через скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців.

Основним аргументом відповідача щодо недоцільності пропонування посад та неможливості переведення позивача на вакантну посада визначено положення абзацу другого частини п`ятої статті 10 Закону України Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (в редакції в редакції Закону України від 12.05.2022 №2259-IX), відповідно до якого державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

За змістом абзацу першого частини п`ятої статті 10 цього Закону, в період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад, а також за наявності у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Статтею 41 Закону України "Про державну службу" передбачено підстави та процедуру переведення державних службовців, за частиною першою якої державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення (пункт 1); на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець (пункт 2). При цьому цією частиною встановлено, що державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Суд уважає, що переведення державного службовця (за його згодою) на запропоновані рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей на підставі частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" має суттєві відмінності від процедури переведення за статтею 41 цього Закону.

Перш за все необхідно зазначити, що пропозиція вакантних посад за статтею 87 Закону України "Про державну службу" зумовлена скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців. Наслідком непропонування вакантних посад або відмови обійняти одну з таких є припинення державної служби. Натомість наслідком відмови від переведення за статтею 41 зазначеного Закону є продовження проходження державної служби на займаній посаді. Крім того, статтею 87 Закону України "Про державну службу" встановлено врахування переважного право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Іншими словами, стаття 87 Закону України "Про державну службу", якою визначені підстави припинення державної служби з ініціативи суб`єкта призначення, крім іншого, передбачає гарантії державного службовця з метою уникнення його звільнення, коли є можливість залишити такого державного службовця на посаді в інтересах державної служби: в разі наявності вакантних посад; наявності в державного службовця відповідної професійної підготовки та професійних компетентностей, з урахуванням переважного права на залишення на роботі; надання згоди державним службовцем на обіймання запропонованої вакантної посади. В свою чергу стаття 41 Закону України "Про державну службу" надає можливість державному службовцю в інтересах державної служби та з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей скористатись правом бути переведеним без обов`язкового проведення конкурсу на іншу посаду державної служби.

Згідно з преамбулою Закону України "Про правовий режим воєнного стану" цим Законом визначено зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.

Назва статті 10 цього Закону: "Неприпустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану" та зміст абзацу першого частини п`ятої цієї статті дають підстави дійти висновку, що метою прийняття осіб на посади державної служби без конкурсу є недопущення припинення повноважень органів державної влади, в тому числі забезпечення належного виконання покладених на такі органи завдань під час воєнного стану.

Отже, доводи представника відповідача про те, що абзацом другим частини п`ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" заборонено переведення в разі припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не відповідає меті статті 10 цього Закону, зокрема її частині п`ятій, якою передбачено призначення на посаду державної служби без конкурсу для забезпечення належного функціонування державного органу. В спірному випадку позивач була призначена на посаду головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю БЕБ України без конкурсу та через зміни в структурі центрального апарату попереджена про наступне звільнення з ініціативи суб`єкта призначення. Наслідком застосування до спірних відносин абзацу другого частини п`ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" є звільнення позивача, що зумовлює необхідність повторного прийняття на посаду державної служби без конкурсу. Таке застосування частини п`ятої статті 10 вказаного Закону, за висновком суду, не лише не відповідає меті запровадження призначення державних службовців без конкурсу для недопущення припинення повноважень органів державної влади в умовах воєнного стану, а також встановлення гарантій державних службовців, передбачених статтею 87 Закону України "Про державну службу" в частині пропонування вакантних посад, застосування переважного права на залишення на роботі, бути переведеним на вакантну посаду.

На думку суду, помилковими є доводи НАДС в роз`яснені від 24.04.2024 №181-р/з щодо прогалини в Законі України "Про правовий режим воєнного стану" в зв`язку з тим, що цим Законом не передбачено особливостей звільнення чи переведення державних службовців, які були призначені на посади без конкурсу, в разі застосування до них пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", оскільки такі відносини чітко врегульовані цією нормою. В свою чергу, як вже зазначалось судом, Закон України "Про правовий режим воєнного стану" визначає правові засади діяльності органів державної влади в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина. Особливість призначення на посади державної служби без конкурсу та переведення таких державних службовців встановлена статтею 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Та обставина, що положення абзацу другого частини п`ятої статті 10 зазначеного Закону не є достатньо чітким не може бути підставою для твердження про наявність прогалини. В такому випадку правозастосовному органу необхідно надати тлумачення наведеній нормі, врахувавши мету запровадження відповідного правового регулювання, наявність іншої норми в спеціальному законі, якою врегульовано спірні відносини, чи дійсно законодавець відступив чи мав намір відступити від своїх зобов`язань унаслідок запровадження воєнного стану та наскільки очевидними є такі наміри. Лише в такому випадку застосування норм законів можна вважати передбачуваними в спірних відносинах.

Суд уже дійшов висновку про помилковість тлумачення відповідачем та НАДС статті 87 Закону України "Про державну службу", абзацу другого частини п`ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", позаяк зі змісту наведеної норми не вбачається, що законодавець мав намір відступи від зобов`язань, передбачених частиною третьою статті 87 Закону України "Про державну службу.

З огляду на це, помилковими є твердження представника відповідача про неможливість застосування вказаної норми в частині пропонування посад та переведення на вакантну посаду державного службовця через її суперечність абзацу другому частини п`ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Абзацом другим статті 28 цього Закону передбачено, що нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Суд констатував, що стаття 87 Закону України "Про державну службу" в зазначеній частині не суперечить абзацу другому частини п`ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Також суд вважає необґрунтованим зазначення відповідачем Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" як підставу заперечень, позаяк цим Законом не передбачено особливостей звільнення державних службовців з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

З огляду на зроблені судом висновки, необхідно визнати помилковим застосування відповідачем до спірних відносин абзацу другого частини п`ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Відтак відповідач зобов`язаний був разом з попередженням запропонувати позивачу вакантні посади. Недотримання зазначених вимог є достатньою підставою для висновку про протиправність звільнення позивача оскаржуваним наказом від 09.01.2023 №52-к, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним цього наказу та його скасування.

Позивачем заявлено вимогу про поновлення її посаді головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю БЕБ України або на аналогічній посаді.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на висновок суду про протиправність звільнення позивача 10.01.2023 з посади головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю БЕБ України на підставі оскаржуваного наказу від 09.01.2023 №52-к, вона підлягає поновленню на посаді, з якої її було звільнено з 11.01.2024 (дня наступного за днем звільнення). Вимога про поновлення на аналогічній посаді задоволенню не підлягає, позаяк в адміністративного суду відсутні повноваження в спірному випадку поновлювати позивача на аналогічній посаді.

Щодо строку звернення до адміністративного суд з позовом, то суд вважає, що позивачем дотримано місячного строку, встановлено частиною п`ятою статті 122 КАС України, позаяк позов про оскарження наказу від 09.01.2023 №52-к та поновлення на посаді подано до Київського окружного адміністративного суду 08.02.2023, що підтверджується поштовим конвертом, тобто межах місячного строку.

Позивачем сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру в розмір 1073,60 грн. (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки від 24.04.2023 №635Т004ХХY).

Оскільки позов задоволено частково, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, такі витрати присудженню та розподілу не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Бюро економічної безпеки України від 09 січня 2023 року №52-к "Про звільнення ОСОБА_1 "

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Сектору внутрішнього контролю Бюро економічної безпеки України з 11 січня 2023 року.

У задоволені решти позову відмовити.

Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Виконати негайно рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Сектору внутрішнього контролю Бюро економічної безпеки України з 11 січня 2023 року.

Позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач Бюро економічної безпеки України (ідентифікаційний код 44168316, адреса місцезнаходження: 04116, місто київ, вулиця Шолуденка, будинок 31).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено 04 червня 2024 року.

Суддя Донець В.А.