ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1317/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі позивача Одеської міської ради

до відповідача Приватного підприємства КОНСТАНТА

про стягнення 91941,84грн

за участю представників:

від прокуратури - Шафарчук О.

від позивача - Асташенкова О.

від відповідача не прибув

До суду надійшла позовна заява керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі позивача Одеської міської ради до відповідача Приватного підприємства КОНСТАНТА про стягнення 91941,84грн.

Ухвалою від 29.03.2024 відкрито провадження, призначено підготовче засідання на 24.04.2024. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву відповідно до ст. 165 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Крім того, суд звернув увагу відповідача на обов`язок зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст. 6 ГПК України, що ним не виконано.

Ухвалою від 24.04.2024 закрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 05.06.2024.

Ухвали, надіслані судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань м. Одеса вул. Жуковського 21, повернулись з відміткою пошти «адресат відсутній».

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на викладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи. Відзиву на позов відповідач не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з 07.07.2016 Приватне підприємство «КОНСТАНТА» (код ЄДРПОУ: 25998092) є власником нежитлової будівлі загальною площею 209,1 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 58 (реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна - 3183 783 51101).

Право власності ПП «КОНСТАНТА» набуто на підставі договору купівлі- продажу, серія та номер: №684, виданий від 07.07.2016, видавник: ПН Одеського міського нотаріального округу Агакішева Т.А., довідки, серія та номер: б/н, видана 02.07.2019, видавник: ФОП Кириленко С.О.

Вказане нерухоме майно, що зареєстровано за ПП «КОНСТАНТА», розташоване на земельній ділянці (кадастровий номер 5110136900:27:009:0127) площею 0,0404 га за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 58.

На підставі клопотання ПП «КОНСТАНТА» (код ЄДРПОУ 25998092) Одеською міською радою прийнято рішення №1521-VII від 07.12.2016 «Про надання дозволу Приватному підприємству «КОНСТАНТА» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0209 га, за адресою: Фонтанська дорога, 58 для обслуговування та експлуатації адміністративної будівлі».

Рішенням Одеської міської ради від 21.03.2018 №3153-УП внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 №1521-VII «Про надання дозволу Приватному підприємству «КОНСТАНТА» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0209 га, за адресою: Фонтанська дорога, 58 для обслуговування та експлуатації адміністративної будівлі», а саме площу земельної ділянки змінено з « 0,0209 га» на « 0,483 га».

Рішенням Одеської міської ради №6620-VII від 16.09.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0404 га за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 58, та надання її в оренду ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «КОНСТАНТА» та згідно п. 1 вказаного рішення Одеська міська рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:27:009:0127), площею 0,0404 га (категорія земель - землі житлової та громадської забудови), за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 58.

Згідно п. 2 вказаного рішення вирішено надати ПП «КОНСТАНТА» земельну ділянку, вказану в пункті 1 цього рішення, в оренду на 15 років, до реалізації планувальних рішень території, цільове призначення - В.03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), вид використання - для обслуговування та експлуатації адміністративної будівлі. Орендну плату затверджено в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до п.6.3. вищевказаного рішення ПП «КОНСТАНТА» зобов`язана оформити в порядку, встановленому чинним законодаством, договір оренди землі.

Відповідно до довідки ФОП Кириленко Світлана Олександрівна від 02.07.2019 була проведена технічна інвентаризація об`нерухомого майна за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 58 загальною площею 209,1 кв.м, яка належить Приватному підприємству «КОНСТАНТА» на підставі Договору- купівлі-продажу від 07.07.2016, зареєстрованого в реєстрі за №684. Виявлено, що зазначений об`єкт нерухомого майна є окремо стоячою нежитловою будівлею, яка розташована на земельній ділянці розміром 0,0483 га.

Згідно інформації, наданої листом ТУ Держгеокадастру в Одеській області №10-15-0.82-1894/2-23 від 16.05.2023 зазначена земельна сформована та зареєстрована - 28.01.2020.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо реєстрації речового права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:27:009:0127.

Таким чином, ПП «КОНСТАНТА» з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю загальною площею 209.1 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 58, до теперішнього часу використовує земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) без виникнення та реєстрації права власності/користування у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без внесення плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:27:009:0127, якою користується ПП «КОНСТАНТА», є власністю територіальної громади міста Одеси та перебуває у комунальній власності.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пункту «в» ч. 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

За інформацією Головного управління ДПС в Одеській області від 29.02.2024 за № 5559/5/15-32-04-06-05 ПП «КОНСТАНТА» (код ЄДРПОУ 25998092) не перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області, як орендар, з яким укладено договір оренди землі комунальної власності за користування земельною ділянкою площею 0,0404 га з кадастровим номером 5110136900:27:009:0127 за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 58. Згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, по ПП «КОНСТАНТА» податкові декларації з плати за землю за період 2021 року по теперішній час не надавались, земельний податок та орендна плата не сплачувались, податкова заборгованість по сплаті за землю відсутня.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для неї як землекористувача є орендна плата за землю.

Аналогічна правова позиція відображена у п. 22 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частиною 1 статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З наведеного вбачається обов`язок відповідача, як власника нежилих будівель та користувача земельною ділянкою, оформити та зареєструвати право користування земельною ділянкою з моменту формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, відповідно до вимог ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України та подальший обов`язок сплачувати кошти за користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. ст. 125,126 ЗК України та ст. 182 ЦК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічні вимоги передбачені ч. 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов`язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності - право користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Крім того, 17.12.2021 Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ПП «КОНСТАНТА» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 66 252,55 гри. В обгрунтування позових вимог позивач посилався на те, що ПП «КОНСТАНТА» (відповідач) будучи власником об`єкту нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 58, користується земельною ділянкою за вказаною адресою без укладення договору оренди, що має наслідком неотримання позивачем доходів у вигляді орендної плати. Внаслідок чого порушується право територіальної іромади м. Одеси в особі Одеської міської ради як власника земельної ділянки.

За результатами розгляду даної справи Господарським судом Одеської області 08.06.2022 винесено рішення у справі № 916/3884/21, яким позовні вимоги Одеської міської ради задоволено в повному обсязі та з ПП «КОНСТАНТА» стягнено на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 66 252,55 грн за період з 28.01.2020 по 30.11.2021.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено вище, речові права стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:27:009:0127, якою користується ПП «КОНСТАНТА», у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровані та відповідач з часу формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, являючись власником нерухомого майна, яке розташоване цій ділянці, до теперішнього часу не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавством порядку.

Зареєстроване право власності на нерухому будівлю, яка розташована на земельній ділянці, не надає право на безкоштовне (безоплатне) користування земельною ділянкою відповідачем.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.05.2023 за №10-15-0.82-1894/2-23 в програмному забезпеченні ведення Державного земельного кадастру наявна інформація щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:27:009:0127 площею 0,0404 га від 28.01.2020.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/73 9/17).

Розмір ставки орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі за цільовим використанням земельної ділянки відповідно до додатку до рішення Одеської міської ради «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» №1267-УІ від 20.09.2011 (зі змінами та доповненнями) становить 3% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють введення Державного земельного кадастру.

Верховним Судом неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3 607/18 тощо).

За результатами розгляду запиту Київської окружної прокуратури м. Одеси Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради листом № 01-19/219 від 16.02.2024 надано розрахунок безпідставно збережених коштів за користування ПП «КОНСТАНТА» вищевказаною земельною ділянкою з грудня 2021 року (17.12.2021 - дата звернення Одеської міської ради з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою ПП «КОНСТАНТА» до Господарського суду Одеської області) по 31.01.2024 року, який складає 91 941 грн 84 коп. та який вираховувався з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Також до листа додано витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси:

1)витяг №13 5 5 від 04.09.2020, згідно якого нормативно-грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2020 становить 1 197 567,88 грн.;

2)витяг № НВ-5100398172023 від 19.04.2023, згідно якого нормативно- грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2023 становить 1 514 923,37 грн.;

3)витяг № НВ-5100193252024 від 07.02.2024, згідно якого нормативно- грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2024 становить 1 592 200,40 грн.

Відповідно до п. 289.2. ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кі = 1:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2020 році становив 1,0 %, у 2021 році становив 1,1% (для земель несільськогосподарського призначення).

Враховуючи нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим № 5110136900:27:009:0127 станом на 2020 рік, яка становить 1 197 567,88 грн, та коефіцієнт індексації за 2020 рік, який становить 1,0 %, грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням ідексації станом на 2021 рік становила 1 197 567,88 грн (1,0 * 1 197 567,88), а щомісячний платіж за користування земельної ділянки з урахуванням розміру ставки орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі, встановлений рішенням Одеської міської ради «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» №1267-УІ від 20.09.2011 у 2021 році становить 2 993,92 грн (1 197 567,88 *3 / 100 = 35 927,04; 35927,04 / 12 = 2993,92).

Аналогічно, з урахуванням коефіцієнту індексації за 2021 рік, який становить 1,1%, вираховуються розмір річного платежу за користування земельної ділянки у 2022 році, який становить 39 519,74 грн (1,1 * 1 197 567,88 = 1 317 324,67; 1 317 324,67 * 3/ 100 = 39 519,74).

Для вирахування річного платежу за 2023 рік за користування земельною у даному році, використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу витягу № НВ-5100398172023 від 19.04.2023, яка станом на 01.01.2023 становила 1 514 923,37 грн. (1 514 923,37 * 3 / 100 = 45 447,72).

Для вирахування платежу за січень 2024 року використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу № НВ- 5100193252024 від 07.02.2024, яка станом на 01.01.2024 становить 1 592 200,40 грн. (1 592 200,40 * 3 / 100 = 47 766,01; 47 766,01 / 12 = 3 980).

Таким чином, загальна сума заборгованості з грудня 2021 року по січень 2024 року (включно) становить 91 941,84 грн.

У зв`язку з неоформленням ПП «КОНСТАНТА» права користування земельною ділянкою та несплатою грошових коштів за її використання, Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради 26.04.2023 за №01- 13/562 на його адресу направлялася вимога про необхідність сплати в порядку ст. 1212 ЦК України на користь територіальної громади м. Одеси безпідставно збережених коштів, сума яких станом на 01.04.2023 складала 53 875,59 грн.

Однак, ПП «КОНСТАНТА» вказана вимога проігнорована, відповідні грошові кошти не сплачено, у зв`язку з чим безпідставно збережені кошти підлягають стягненню з ПП «КОНСТАНТА» в судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок .неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується

в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України).

За аналізом норм права, які регулюють спірні правовідносини, можна зробити висновок, що у відповідача відносно Одеської міської ради виникли кондиційні зобов`язання - зобов`язання із безпідставного придбання або збереження майна, які регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються, у тому числі, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи, незалежно від того, чи безпідставне набутгя або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи зі змісту зазначених норм, можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання, а саме, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого): набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. (Постанова Верховного Суду України від 16.04.2019, справа № № 922/744/18).

Предметом даної позовної заяви є стягнення грошових коштів, які відповідач сплатив би у випадку оформлення права користування земельною ділянкою, проте не сплачених ним, що пов`язується із втратою позивачем свого доходу (грошових коштів).

Відповідно до ч. І ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Як зазначено вище, відповідно до розрахунку Одеської міської ради розмір орендної плати, який підлягав би сплаті за земельну ділянку площею 0,0404 га з кадастровим номером 511013 6900:27:009:0127, яка розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 58, за період з грудня 2021 року по січень 2024 року склав 91941,84 грн., які відповідач повинен був сплачувати, проте його бездіяльність у цьому питанні призвела до недоотримання грошових коштів власником землі - територіальною громадою м. Одеси в особі представницького органу - Одеської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси його континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є поряд з іншим земля й природні ресурси, що є у власності територіальних громад.

Відповідно до ч.І ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, тощо.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ради представляють інтереси територіальної громади та відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 3 ст. 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ч.1 ст.10Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції У країни).

Одеська міська рада, як власник земельної ділянки, самостійно заходи щодо поновлення прав територіальної громади не вживає. Зазначене є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави у суді, відповідно до ст. 56 ЦПК України.

Подання позову прокурором за таких умов є єдиним ефективним засобом поновлення порушених інтересів держави. У даному випадку прокурор виступає не як альтернативний, а як єдиний можливий суб`єкт звернення до суду.

Так, прокуратурою листом № 2700вих-23 від 06.04.2023 повідомлено Одеську міську раду про наявний факт порушення інтересів територіальної громади м. Одеси.

Листом № 01-19/664 від 03.05.2023 Департамент земельних ресурсів ОМР на виконання вказаного листа повідомив, що Департаментом на адресу ПП «КОНСТАНТА» скеровано вимогу від 26.04.2023 №01-13/562 щодо сплати у місячний термін безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 01.12.2021 по 31.03.2023, розташованою за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 58 та після отримання повідомлення про отримання зазначеної вимоги та у разі залишення її без розгляду або несплати впродовж місячного терміну, Департаментом буде вжито заходи щодо підготовки документів до Юридичного департаменту ОМР стосовно стягнення безпідставно збережених коштів з ПП «КОНСТАНТА» у судовому порядку.

Крім того, 13.11.2023 прокуратурою за №8335вих-23 повторно скеровано запит до Департаменту земельних ресурсів ОМР щодо надання інформації про проведення претензійної роботи щодо стягнення з ПП «КОНСТАНТА» безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою з 01.12.2021. У відповідь на вказаний запит Департамент земельних ресурсів ОМР листом №01-19/2124 від 06.12.2023 повідомив прокуратуру про ініціювання стягнення безпідставно збережених коштів з ПП «КОНСТАНТА» за користування вищезазначеною земельною ділянкою в судовому порядку.

Окрім зазначеного, 09.02.2024 прокуратурою за №1116вих-24 повторно скеровано запит до Департаменту земельних ресурсів ОМР щодо надання інформації про проведення претензійної роботи щодо стягнення з ГІН «КОНСТАНТА» безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою з 01.12.2021, а також щодо надання оновленого розрахунку безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Однак, прокуратурою встановлено, що станом на 11.03.2024 Одеською міською радою заходи позовної роботи щодо стягнення безпідставно збережених коштів з ПП «КОНСТАНТА» не вживались.

Враховуючи наявність рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 у справі №916/3884/21 за позовом Одеської міської ради про стягнення з ПП «КОНСТАНТА» безпідставно збережених коштів у розмірі 66 252,55 грн, Одеській міській раді було відомо про користування земельною ділянкою з моменту винесення рішення по теперішній час, проте Одеською міською радою відповідні заходи позовного характеру на даний час не вживаються.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до п. 3 ст. 131 -1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 56 ЦПК України передбачає, що у випадках, встановлених законом, прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Так, згідно з п. 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Правова позиція щодо підстав представництва прокурором інтересів держави чітко визначена у Постанові Верховного Суду від 25.04.2018 (справа № 806/1000/17), у якій зазначено, що у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, Верховний Суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

ЄСПЛ звертає увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. тШаїіз тиІапШз рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії» (Мепсйіпзкауа V. Киззіа), заява № 42454/02, § 35).

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.01.1986).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Позиція суду касаційної інстанції щодо представництва прокурором інтересів держави також ґрунтовно викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, з якої вбачається, що сам факт незвернепня до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для звернення до суду.

У постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону У країни «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі № 927/468/20 зауважив, що суди у першу чергу зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав до Кабінету Міністрів України, та поданням позову в цій справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Критерій «розумності», який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/23 85/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.

З наведеного слід зробити висновок, що норми законодавства не вимагають від прокурора надання відповідному суб`єкту додаткового строку для реагування на вже встановлений прокурором факт порушення інтересів держави, про який достеменно відомо органу з попереднього листування з прокурором, та за наявності підтвердженої бездіяльності уповноваженого органу впродовж достатнього для захисту порушених інтересів часу.

Отже, щоб захистити інтереси держави прокурор в силу вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний звернутися з вказаним позовом до суду, оскільки захист цих інтересів не здійснював уповноважений орган.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Незважаючи на те, що відповідач продовжує безоплатно користуватись земельною ділянкою і надалі після вжиття позовної роботи Одеською міською радою та після винесення Господарським судом Одеської області рішення, Одеською міською радою не вжито заходів до припинення подальших порушень земельного законодавства.

Згідно з положеннями ч.З ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ч. 1 ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до положень ч.3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно зі ст. 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Одеської міської ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету.

Як зазначено вище, Одеська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади жителів міста Одеси, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі на землю та є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з цим, Одеською міською радою не вживаються заходи до захисту прав територіальної громади щодо стягнення з ПП «КОНСТАНТА» безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати шляхом звернення з відповідним позовом до суду, що є підставою для вжиття прокуратурою заходів представницького реагування.

Враховуючи викладене, заявлений позов підлягає задоволенню

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «КОНСТАНТА» (код ЄДРПОУ 25998092, м. Одеса вул. Жуковського 21) на користь Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691 м. Одеса площа Думська 1, Банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ - 37607526, отримувач коштів - ГУК в Од.обл./м. Одеса (Одеська міська ТГ), номер рахунку (ІВАN) - UА 278 9999 8031 4080 544 0000 15744, КБК 24060300) безпідставно збережені кошти в сумі 91 941,84 гривень за користування земельною ділянкою площею 0,0404 га, яка розташована у м. Одеса, по вул. Фонтанська дорога, 58 (кадастровий номер - 5110136900:27:009:0127).

3.Стягнути з Приватного підприємства «КОНСТАНТА» (код ЄДРПОУ 25998092, м. Одеса вул. Жуковського 21) на користь Одеської обласної прокуратури (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 3028 грн судового збору за наступними реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101, р/р UА 808201720343100002000000564.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 червня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова