ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2024 р. Справа№ 911/2725/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 30.04.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області

від 20.12.2023 (повний текст складено та підписано 22.01.2024)

у справі №911/2725/23 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства "Меліоратор"

про стягнення 899 108, 10 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» у загальному розмірі 899108,10 гривень, з яких: 716242,54 гривень основна заборгованість, 147173,12 гривень пеня, 8830,39 гривень 3% річних, 26862,05 гривень інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» щодо оплати спожитого природного газу за період з 12.12.2022 по 31.12.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2725/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 90737,06 гривень основного боргу, 18644,60 гривень пені, 1118,68 гривень 3% річних, 3403,01 гривень інфляційних втрат та 1708,55 гривень судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що основна заборгованість відповідача підтверджена матеріалами справи становить 90737,06 грн. Судом взято до уваги визначений об`єм спожитого природного газу, вартість газу, визначену постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 у розмірі 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу, а також тариф на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 625 505,48 грн основного боргу, 7 711,71 грн 3% річних, 128 528, 52 грн пені, 23 459, 04 грн інфляційних втрат, ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, статей 193, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статей 205, 525, 633, 634, 625, 641 Цивільного кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

На думку скаржника, у даному випадку відсутні правові підстави для застосування пункту 6-1 постанови КМУ від 19.07.2022 №812 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам» до спірних правовідносин, з урахуванням конкретних обставин справи № 911/2725/23, які мають юридичне значення. У зв`язку з чим суд дійшов помилкового висновку, що позивач мав здійснити перерахунок виставленої відповідачу суми за спожитий природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що судом належним чином було досліджено всі наявні у матеріалах справи докази та враховуючи підставне очікування відповідача на вчинення позивачем дій, направлених на приведення виставленого рахунку від 10.01.2023 № 1308 у відповідність вимогам Положення, а також вчинення відповідачем дій спрямованих на врегулювання спірних питань, і навпаки самоусунення позивача від врегулювання висловлених відповідачем розбіжностей, відтак суд дійшов обґрунтованого та правильного висновку про необхідність здійснення власного розрахунку належної до сплати суми за спожитий природний газ у спірний період, з урахуванням вимог Положення. За вказаних обставин відповідач просить відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС), з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу (абзац 1). Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу (абзац 13). Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі (абзац 14). Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача (абзац 19).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що для кодування використовується ЕІС-код. На ринку природного газу використовуються ЕІС-коди, що присвоєні відповідно до регламенту EIC-схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці. Кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 12.12.2022 по 31.12.2022 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача, зокрема у спірний період з 12.12.2022 по 31.12.2022, до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- листом оператора ГТС - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 10.07.2023 № ТОВВИХ-23-9286 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХO00001116D00Q;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХO00001116D00Q (надано позивачем у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Так, відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Так, за умовами Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1. договору).

Відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 2.3. договору).

За умовами п.п. 3.1., 3.3. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Згідно з п. 4.2. договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 4.3. договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4. договору).

Пунктом 5.2.1. договору на споживача покладено обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що взяті на себе зобов`язання ним було виконано належним чином та у повному обсязі, відповідно до умов договору, у строк та порядок, передбачений договором. А саме у період з 12.12.2022 по 31.12.2022 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у обсязі 11,964 куб. метрів на загальну суму 716242,54 гривень.

На виконання умов пункту 4.3. договору позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату поставленого природного газу від 10.01.2023 № 1308 на загальну суму 716242,54 гривень, докази надсилання якого містяться в матеріалах справи.

Проте, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов п. 4.4. договору за спожитий природний газ не розрахувався.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із вимогою від 19.04.2023 № 119/4.3-11596-2023, в якій вимагав до 03.05.2023 погасити обліковану заборгованість у сумі 716242,54 гривень, яка відповідачем залишена без задоволення.

Таким чином, як зазначає позивач, станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений та неоплачений природний газ становить 716242,54 гривень.

Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що на балансі та в обслуговуванні відповідача перебувають гуртожитки, яким присвоєно ЕІС-код 56ХO00001116D00Q, у зв`язку чим неодноразово звертався до позивача з вимогами про проведення перерахунку нарахованої суми спожитого газу у спірний період на підставі п. 61 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого ьпостановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, за змістом якого ТОВ «ГК «Нафтогаз України» постачає з 1 листопада 2022 р. по 31 березня 2023 р. (включно) природний газ підприємствам, установам, організаціям, на балансі яких перебувають гуртожитки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі) за ціною 7420 гривень. А тому враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, пред`явленні позивачем позовні вимоги відповідач визнає у сумі 88776,22 гривень.

При цьому, відповідач зауважує, що спожитий природний газ використовувався виключно з метою забезпечення тепловою енергією побутових споживачів гуртожитків.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статтею 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 2 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Виходячи з частини 2 статті 265 Господарського кодексу України та предмету договору, укладеного між сторонами, а також враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними договором, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Однак, сторонами було підписано типовий договір, що свідчить про згоду відповідача із умовами купівлі-продажу природного газу у постачальника «останньої надії».

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Приписами статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував та виставив відповідачу рахунок на оплату природного газу від 10.01.2023 № 1308 на загальну суму 716242,54 гривень. Згідно вказаного рахунку у період з 12.12.2022 по 31.12.2022 відповідачем спожито природний газ у загальному обсязі 11,964 тис.куб.м., ціна якого розраховувалась за формулою, наведеною у пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102, та оприлюднювалась на веб-сайті постачальника, на підтвердження чого надано роздруківку з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

В перебігу розгляду справи відповідач не заперечував факту споживання природного газу з ресурсу позивача, а також факту отримання ним зазначеного вище рахунку на оплату.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач свої зобов`язання виконав належним чином та у відповідності до умов договору у період з 12.12.2022 по 30.12.2022 поставив відповідачу природний газ у загальному обсязі 11,964 тис.куб.м., що підтверджується, зокрема, листом оператора ГТС - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 10.07.2023 № ТОВВИХ-23-9286, інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХO00001116D00Q. Підставою для формування рахунку від 10.01.2023 № 1308 стала вказана інформація.

Таким чином, судом встановлено, та відповідачем не заперечувався, факт споживання останнім природного газу у період з 12.12.2022 по 30.12.2022. Однак, відповідач в порушення умов договору та вимог законодавства за спожитий природний газ не розрахувався та як вказувалось відповідачем зволікання з оплати виставленого рахунку обумовлено розбіжностями у визначеній позивачем ціні природного газу.

Заперечуючи проти пред`явлених вимог відповідач вказує на те, що розрахунок ціни спожитого відповідачем природного газу, здійснено позивачем без урахування вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам (надалі - Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до якого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1429, яка згідно п. 2 постанови застосовується з 1 листопада 2022 року, внесено зміни.

Вказане Положення, згідно п. 1, визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

Згідно з п. 4 Положення, це положення покладає такі спеціальні обов`язки, зокрема, на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - щодо забезпечення постачання природного газу споживачам, що є підприємствами, установами, організаціями, на балансі яких перебувають гуртожитки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі), на умовах, передбачених пунктом 61 цього Положення.

Пунктом 61 Положення передбачено, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» постачає з 1 листопада 2022 р. по 31 березня 2023 р. (включно) природний газ підприємствам, установам, організаціям, на балансі яких перебувають гуртожитки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі), в обсягах та для цілей забезпечення природним газом побутових споживачів таких гуртожитків (та/або житлових будівель) за ціною 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу (без урахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед).

Згідно п. 5.1. договору споживач має право: 2) безоплатно отримувати всю інформацію стосовно прав та обов`язків його та постачальника та інформацію про ціну природного газу, порядок оплати за спожитий природний газ, а також іншу інформацію, що має надаватись постачальником відповідно до чинного законодавства та цього договору; 4) звертатися до постачальника для вирішення будь-яких питань, пов`язаних з виконанням цього договору; 6) вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та законодавством порядку; 9) оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії постачальника, що порушують права споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинними нормативно-правовими актами та цим договором; 11) мати інші права, передбачені чинними нормативно-правовими актами і цим договором.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що постачальник зобов`язується забезпечити якість комерційних послуг, які надаються споживачу за цим договором, що передбачає вчасне та повне інформування споживача про умови постачання, ціни на природний газ, роз`яснення значення актів законодавства, якими регулюються відносини сторін, ведення точних та прозорих розрахунків зі споживачем, а також можливість вирішення спірних питань шляхом досудового врегулювання.

Також, за умовами п. 6.2. договору постачальник зобов`язаний: 3) обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим договором; 5) надавати споживачу інформацію про умови постачання, ціни, пов`язані з ним, порядок оплати за спожитий природний газ, право споживача вільно обирати постачальника та іншу інформацію, що вимагається чинними нормативно-правовими актами. Така інформація оприлюднюється на сайті Постачальника; 8) розглядати в установленому законодавством порядку звернення Споживача, зокрема з питань нарахувань за природний газ, і за наявності відповідних підстав задовольняти його вимоги; 12) виконувати інші обов`язки, покладені на Постачальника чинним законодавством та/або цим Договором.

У відповідь на вимогу позивача від 19.04.2023 № 119/4.3-11593-2023 відповідач листом від 03.05.2023 № 98, проти факту отримання якого позивач в перебігу розгляду справи не заперечував, повідомив останнього про те, що на балансі та обслуговуванні Підприємства у м. Буча перебувають три гуртожитки, у яких проживають сім`ї військовослужбовців ЗСУ та переселенці з тимчасово окупованих територій України. Відповідач у листі стверджує про те, що у січні 2023 року йому стало відомо про те, що у грудні 2022 року постачальником природного газу для гуртожитків, що перебувають на балансі Підприємства, було ТОВ «ГК «Нафтогаз України», тому неодноразово зверталось до позивача про надання інформації та роз`яснення правомірності виставленої суми заборгованості, що позивачем було проігноровано. Також, у листі Підприємство, посилаючись на вимоги п.п. 4, 61 Положення, зазначило про те, що не визнає вимогу Товариства про сплату заборгованості за спожитий природний газ у сумі 716242,54 гривень, з огляду на що просило здійснити перерахунок нарахованої до сплати суми заборгованості за природний газ у відповідності до вимог Положення. Як додаток до вказаного листа зазначено довідку про перебування на балансі гуртожитків.

У відповідь на зазначений лист, позивач листом від 04.05.2023 № 119/4.1-14236-2023 повідомило, зокрема, про те, що для укладення договору постачання природного газу підприємствам, установам, організаціям, на балансі яких перебувають гуртожитки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі) потрібно надати наступні документи: 1) письмове звернення споживача до постачальника щодо укладення договору; 2) надання письмової довідки, яка підтверджує перебування на балансі споживача гуртожитку, з зазначенням адреси об?єкту, ЕІС-коду точки комерційного обліку (код типу Z) (та/або іншої житлової будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі); 3) заява-приєднання до умов-договору розподілу природного газу; 4) кошторис (для бюджетних установ та організацій); 5) копія Статуту; копія рішення загальних зборів про обрання виконавчого органу, копія наказу про призначення керівника. Додатково копія довіреності підписанта (за наявності). У разі, якщо відповідно до Статуту або Закону для вчинення правочину необхідна згода відповідного органу Товариства - належним чином засвідчена копія такої згоди. У разі, якщо правочин не є значним правочином у розумінні Статуту або Закону - довідка про те, що такий правочин не є значним; 6) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; 7) витяг з реєстру на підтвердження Статусу платника податку (витяг з реєстру платників ПДВ або витяг з реєстру платників єдиного податку чи іншого податку відповідно до чинного податкового законодавства); 8) копія право встановлювального документу на нерухоме майно (або витяг за Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) - газифікований об`єкт. У випадку оренди газифікованого об`єкту додатково копія договору оренди на вказаний об`єкт та дозвіл власника на укладання договору постачання природного газу з орендарем газифікованого об`єкту; 9) місцезнаходження та реквізити споживача; 10) опитувальник (крім ФОП-ів, держустанов) додаток.

Слід зазначити, що приписи постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2023 № 1429, імперативно вказують про те, що постачання природного газу Товариством з 01.11.2022 по 31.03.2023 підприємствам, на балансі яких перебувають гуртожитки, в обсягах та для цілей забезпечення природним газом побутових споживачів таких гуртожитків здійснюється за ціною 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу (без урахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед).

При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2023 № 1429 встановлено, що внесені цією постановою зміни застосовуються з 01.11.2022.

Абзацом 2 пункту 61 Положення встановлено, що постачання природного газу здійснюється таким підприємствам, установам, організаціям за умови їх письмового звернення до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та надання довідки, яка підтверджує перебування на балансі гуртожитку (та/або іншої житлової будівлі, у якій постійно або тимчасово проживають побутові споживачі).

Згідно наявної у матеріалах справи довідки про перебування на балансі гуртожитків, на балансі та в обслуговуванні Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» перебуває три будівлі гуртожитків, що розташовані за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Леха Качинського, 7. Персональний ЕІС-код точки комерційного обліку природного газу: 56ХO00001116D00Q.

Як вбачається з матеріалів справи період постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз України» природного газу відповідачу охоплюється встановленим у цій постанові періодом. А тому постачання природного газу у спірний у цій справі період мало здійснюватись з урахуванням порядку визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2023 № 1429, а саме за ціною 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу (без урахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед).

При цьому, відповідач листом від 03.05.2023 № 98, додатком до якого є довідка про перебування на балансі гуртожитків, посилаючись на вимоги пунктів 4, 61 Положення, звернувся до позивача із проханням здійснити перерахунок заявленої до сплати суми заборгованості за спожитий у спірний період природний газ, натомість позивач обмежившись цитуванням положень нормативно-правових актів у своєму листі зазначив про те, що для укладення договору постачання природного газу підприємствам, на балансі яких перебувають гуртожитки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі) потрібно надати документи, перелік яких позивач навів у листі.

За вказаних обставин, висловлена позивачем у листі, а також відповіді на відзив позиція не ґрунтується на нормах чинного законодавства, адже надання будь-яких інших документів, окрім письмового звернення до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та надання довідки, яка підтверджує перебування на балансі гуртожитку як Положеннями, так і Постановою КМУ не вимагається.

Доводи позивача щодо відсутності правових підстав для застосування пункту 6-1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 №812, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 117 Конституції України постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 №812 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2023 № 1429, є обов`язковою до виконання, адже вказаними постановами на позивача покладено обов`язок постачання природного газу у період з 01.11.2022 по 31.03.2023 за ціною, встановленою пунктом 6-1 Положення, що не ставиться у залежність від укладення сторонами окремого договору або додаткових угод про внесення змін до договору.

А якщо станом на момент виставлення рахунку позивач не був обізнаний щодо перебування на балансі відповідача гуртожитків, то позивач мав здійснити відповідний перерахунок виставленої суми за спожитий природний газ після того, як із відповідним проханням про це звернувся відповідач, чого, як вбачається, позивачем зроблено не було та останній продовжує наполягати на стягненні вартості спожитого відповідачем природного газу без урахування імперативних приписів постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи підставне очікування відповідача на вчинення позивачем дій, направлених на приведення виставленого рахунку від 10.01.2023 № 1308 у відповідність вимогам Положення, а також вчинення відповідачем дій спрямованих на врегулювання спірних питань, і навпаки самоусунення позивача від врегулювання висловлених відповідачем розбіжностей, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність здійснення власного розрахунку належної до сплати суми за спожитий природний газ у спірний період, з урахуванням вимог Положення.

Відтак, за розрахунком суду згідно виставленого позивачем рахунку від 10.01.2023 № 1308 сума, що підлягає сплаті становить 90737,06 гривень. При цьому, судом взято до уваги визначений об`єм спожитого природного газу, вартість газу, визначену постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 у розмірі 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу, а також тариф на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед.

Водночас, слід звернути у вагу на те, що умови здійснення оплати визначені в пункті 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, відповідачем не доведено суду, яким чином не проведення Товариством коригування рахунку позбавляла можливості самостійно визначити розмір належної для сплати суми, з урахуванням вимог Положення, яким встановлено фіксовану ціну природного газу за 1000 куб. метрів газу, та здійснити оплату спожитого природного газу у відповідності до обсягів відображених у рахунку.

Отже, належною до стягнення та такою, що підлягає задоволенню є сума заборгованості у розмірі 90737,06 гривень, а у задоволенні решти заявлених позовних вимог у розмірі 625505,48 гривень слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 147173,12 грн пені, 8830,39 грн 3% річних, 26862,05 грн інфляційних втрат за загальний період з 01.02.2023 по 30.06.2023.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до положень статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.5. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дійсний розмір заборгованості відповідача за договором складає 90737,06 гривень, на яку підлягає нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

За вказаних обставин, судом здійснено власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановлених судом обставин, та правильно визначено, що правильно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат становлять 18644,60 гривень, 1118,68 гривень та 3403,01 гривень відповідно, відтак заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі встановленому судом.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позову.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2725/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2725/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2725/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/2725/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 03.06.2024 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська