Справа № 127/15645/24

Провадження № 3/127/4049/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2024м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

06.05.2024 о 06.35 год. по вул. Київська, 104 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Citroen, д.н. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло, однак від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відомості про вручення судової повістки у формі смс-повідомлення.

Вирішуючи питання щодо можливості здійснення судового розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає за доцільне зауважити таке.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану був неодноразово продовжений.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі Закон № 389-VIII) правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами; на цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Зі змісту частини другої статті 26 Закону № 389-VIII скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону № 389-VIII у разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Надані суду матеріали не свідчать, що ОСОБА_1 не може з`явитись у судове засідання з поважних причин.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у справі (далі ЄСПЛ) «Пономарьов проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, у постанові від 28.10.2021 (справа № 11-250сап21) Верховний Суд (далі ВС) зауважив, що частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КпАП) визначено, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП, не є обов`язковою.

Саме тому суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 245 КпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З диспозиції статті 130 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_2 складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Суд вважає за доцільне зауважити, що пунктом 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі Інструкція) визначені ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Такими ознаками, як слідує з наведеної Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

З наданих суду матеріалів випливає, що 06.05.2024 о 06.35 год. по вул. Київська, 104 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Citroen, д.н. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло, однак від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився. Зазначені ознаки, як суд зазначив вище, передбачені пунктом 4 розділу І Інструкції як підстава для направлення особи, яка керує транспортним засобом на огляд. Саме тому суд вважає, що в судовому засіданні підтверджена наявність правової підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння.

До протоколу про адміністративне правопорушення надані рапорт поліцейського (далі Рапорт), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знищують увагу та швидкість реакції (далі Направлення) та диск із записами з нагрудних камер поліцейських (далі Запис).

Надані суду матеріали свідчать, що ОСОБА_1 було запропоноване проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у зв`язку з наявністю в нього ознак наркотичного сп`яніння.

Процедура огляду на стан сп`яніння регламентована статтею 266 КпАП. Надані суду матеріали не свідчать, що ОСОБА_1 оспорював дотримання такої.

Отже, оцінюючи надані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні був підтверджений факт керування ОСОБА_1 06.05.2024 о 06.35 год. по вул. Київська, 104 в м. Вінниці автомобілем марки Citroen, д.н. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння та відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Суд також вище зауважив, що правові підстави для визнання відмови від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до приписів частини п`ятої статті 266 КпАП відсутні.

Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації діяння ОСОБА_1 , суд враховує, що згідно з наданими суду копіями судових рішень останній неодноразово був притягнутий до адміністративної відповідальності. Зокрема, 21.11.2023 за частиною третьою статті 130 КпАП, 08.02.2024 частиною третьою статті 130, частиною п`ятою статті 126 КпАП.

Правопорушення, яке є предметом судового дослідження, ОСОБА_1 було вчинене 06.05.2024, тобто після накладення на нього відповідних адміністративних стягнень за частиною першою статті 130 КпАП і до спливу строку погашення адміністративного стягнення згідно з наведеними судовими рішеннями. Отже, суд вважає, що дії ОСОБА_1 за зазначеним фактом охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 130 КпАП, за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення правопорушення особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та попередження вчинення нею нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд враховує таке.

На підтвердження факту притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху суду наданий витяг з «Армор». Однак, статтею 24 КпАП визначені види адміністративних стягнень, статтею 33 КпАП загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, а пунктом 1 частини першої статті 284 КпАП що адміністративне стягнення накладається виключно постановою. Отже, наявність у матеріалах справи відповідних витягів «Армор» та довідки суд не може розцінити в якості доказів, оскільки підтвердженням відповідного факту ознак повторності може бути лише процесуальний документ (зокрема, належним чином завірена копія постанови). Крім того, положення, яким регламентоване використання бази даних «Армор», не зареєстроване в Міністерстві юстиції України. Тому, враховуючи відсутність у матеріалах справи належним чином завірених копій постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд вважає, що в судовому засіданні належним чином підтверджені лише два факти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 130 та частиною п`ятою статті 126 КпАП. Разом з тим, санкцією закону про адміністративну відповідальність безальтернативно вставлені такі види стягнення як штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

Зі змісту частини першої статті 32 КпАП випливає, що адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень.

При цьому статтею 23 КпАП регламентовано, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає, що в судовому засіданні не встановлені виключні (виняткові) випадки, а тому суд не вважає за доцільне застосовувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту з позбавленням права керування транспортними засобами та з оплатним вилученням транспортного засобу. Натомість суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для застосування до ОСОБА_1 додаткового стягнення, передбаченого санкцією закону про адміністративну відповідальність, у виді конфіскації керованого транспортного засобу, суд вважає за доцільне зауважити таке.

В абзаці четвертому пункту 28 Постанови № 14 ВСУ роз`яснив, що оплатне вилучення транспортного засобу може бути є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність частиною шостою статті 121, частинами другою та третьою статті 130 КпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

З наданих суду матеріалів справи не вбачається, кому саме належить керований ОСОБА_1 транспортний засіб, тому правові підстави для застосування додатково стягнення у виді конфіскації керованого ним автомобіля, на переконання суду, відсутні.

Вирішуючи питання щодо обсягу застосованого стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 30 КпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Згідно з частиною третьою статті 30 КпАП у разі, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Зі змісту частини першої статті 317-1 КпАП випливає, що виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

При цьому частиною другою статті 317-1 КпАП визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Разом з тим, суду не надані відомості, які б свідчили про виконання чи невиконання зазначених вище постанов суду, якими на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення, передбачене частиною третьою статті 130 КпАП, тому суд позбавлений можливості визначити точний строк не відбутого ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом. Отже, суд позбавлений можливості визначити остаточне стягнення згідно з приписами частини третьої статті 30 КпАП, тобто шляхом приєднання до призначеного судом стягнення невідбутої частини стягнення за попередніми судовими рішеннями.

Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 130, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягненняза вчиненняадміністративного правопорушення,передбаченого частиноютретьою статті130Кодексу Українипро адміністративніправопорушення, у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: