Справа № 521/11377/23

Провадження № 2/521/470/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє як від свого імені, так і від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Малиновської (Хаджибейської) районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,яка дієяк відсвого імені,так івід іменінеповнолітньої доньки ОСОБА_4 зпозовом до Департаментунадання адміністративнихпослуг Одеськоїміської ради,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог ОСОБА_5 ,Орган опікита піклуванняМалиновської районноїадміністрації Одеськоїміської радипро визнаннянезаконним таскасування рішення,зобов`язання вчинитипевні дії, та просили суд визнати незаконним і скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 13.12.2022 року про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та зобов?язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачі обґрунтовують свої вимоги тим, що вони на законних підставах з 14 листопада 2012 року набули право користування квартирою за АДРЕСА_2 , яка є єдиним місцем їхнього проживання, і були в ній зареєстровані, як члени сім?ї за згодою тодішніх співвласників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і їм була виділена в користування одна житлова кімната. Наведене підтверджується: рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2016 року по справі № 521/18968/15-ц, яким також встановлено, що усі вищенаведені особи по відношенню один до одного є близькими родичами та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.07.2016 року, якою рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.06.2016 року залишено без змін. До речі, вказаним рішенням Малиновського районного суду в задоволенні позову ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення відмовлено. 3 17 червня 2016 року у спірній квартирі також була зареєстрована малолітня донька ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Окрім того, факт законної реєстрації усіх позивачів за вищевказаною адресою доводиться довідкою з місця проживання про склад сім?ї і реєстрацію за № 125 від 23.01.2017 року. 30 липня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 був укладений договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадісом В.Ю. зареєстрований в реєстрі за № 662. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 про усунення перешкод користування власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням, зняття місця проживання з реєстраційного обліку та виселення було відмовлено (справа № 521/14163/16ц). Не погоджуючись з ухваленим рішенням ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу і ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.04.2020 року було відкрито апеляційне провадження.

Позивачі також зазначають, що незважаючи на наявність цивільно-правового спору щодо даних правовідносин рішенням відповідача - Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради - 13 грудня 2022 року позивачі були зняті з реєстрації місця проживання з адреси: АДРЕСА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в України" від 05.11.2021 року № 1871-IX (далі - Закон №1871-IX) і на підставі підпункту 5 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМ України від 07.02.2022 року № 265 (далі - Порядок), а також заяви власника житла, поданої в паперовій формі. Позивачі вважають, що з огляду на прийняте відповідачем - суб?єктом владних повноважень рішення про зняття їх з реєстрації місця проживання безпосередньо впливає на їх житлові права, які захищаються законом і про наявність або відсутність яких має вирішуватись виключно в судовому порядку, а також враховуючи наведене, відновлення реєстрації місця проживання матері дитини ОСОБА_3 та її доньки ОСОБА_4 у спірній квартирі є необхідним та таким, що забезпечить дотримання та захист прав та інтересів дитини, оскільки вона є малолітньою, постійно мешкає разом з матір' ю та в силу закону не може бути зареєстрована в житлі без батьків та /або одного з них.

Ухвалою суду від 12 червня 2023 року у справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання. (а.с. 51)

Ухвалою суду від 07 серпня 2023 року задоволено клопотання представника позивачів про витребування доказів. (а.с. 96)

Ухвалою суду від 02 жовтня 2023 року до участі у справі було залучено в якості співвідповідача ОСОБА_5 . (а.с. 124)

Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року по справі закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду. (а.с.136-137)

Ухвалою суду від 20 березня 2024 року до участі у справі було залучено в якості співвідповідача ОСОБА_6 . (а.с.201-202)

Представник позивачів в судове засідання не з`явилася, однак надала до суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі, а також просила справу розглянути за відсутності позивачів та їх представника.(а.с. 222-223)

Представник ДНАП ОМР, діюча на підставі довіреності від 18 грудня 2023 року, в судове засідання не з`явилася, однак надала до суду заяву в якій просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також просила справу розглянути за відсутності представника Департаменту. (а.с. 224)

Раніше надала відзив на позов, в обгрунтування якого зазначила, що 13 грудня 2022 року до Департаменту звернувся ОСОБА_5 з належним пакетом документів, зокрема із заявою власника житла про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) від 13 грудня 2022 року за формою згідно з додатком 6 до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 (далі - Порядок), з метою зняття з зареєстрованого місця проживання зазначених осіб за адресою: АДРЕСА_1 .

Перевіривши подані ОСОБА_5 документи, адміністратор Департаменту з метою перевірки власника житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , сформував інформаційну довідку від 13 грудня 2023 року №317535617 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у останнього права власності на зазначене житлове приміщення.

Після підтвердження права власності суб?єкта звернення на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , адміністратор Департаменту прийняв рішення про зняття з зареєстрованого місця проживання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та неповнолітньої ОСОБА_4 .

Отже, Департамент приймав рішення про зняття з реєстрації місця проживання Позивачів та неповнолітньої ОСОБА_4 відповідно до норм діючого законодавства, що підтверджується наступним.

Механізм декларування/реєстрації місця проживання, зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання визначено Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (далі - Закон) та Порядком.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 18 Закону зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них, така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Пунктом 6 Порядку визначено, що у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає:1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення); 2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається. У разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла більше однієї особи до органу реєстрації подаються заява та документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору, окремо щодо кожної особи. Така заява може бути подана лише повнолітньою особою або законним представником малолітньої дитини.

Вказувала, що у зв`язку з тим, що позивачів було знято з реєстрації місця проживання разом з неповнолітньою ОСОБА_4 , то відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону згода на їх зняття з реєстрації місця проживання від батьків не вимагається, а достатнім є лише заява власника житла.

Враховуючи положення пункту 2 частини 1 статті 18 Закону, підпункту 5 пункту 50 та пункту 61 Порядку, для зняття з реєстрації місця проживання будь-яких осіб, що не є співвласниками відповідного житлового приміщення, необхідним є подання виключно заяви власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), документу, що посвідчує особу ( у разі особистого звернення), документу, що посвідчує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місця проживання (перебування) особи (осіб), що знімається, та документу, що підтверджує сплату адміністративного збору за надання відповідної адміністративної послуги.

Все вищенаведене підтверджує те, що Департамент діяв в межах та у спосіб, встановлені законом, чітко дотримуючись передбаченого порядку зняття з реєстрації місця проживання за заявою власника житла. (а.с.57-67)

Представник співвідповідача ОСОБА_5 надавала до суду пояснення у справі, де зазначила, що ОСОБА_5 , позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не визнає у повному обсязі і просить відмовити в їх задоволені. Зазначає, що 30 липня 2016 року ОСОБА_5 придбав за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу квартиру за номером АДРЕСА_2 , яка в цілому складається з двох житлових кімнат, загальною площею - 43.7 кв.м., в тому числі житловою площею 27,5 кв.м., яка належала на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Під час укладення договору купівлі-продажу квартири, продавці пообіцяли покупцю виписатись та звільнити квартиру, однак як в подальшому стало відомо ОСОБА_5 , в квартирі залишились проживати і не бажали виписуватись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 .

У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 про усунення перешкод користування власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення. 04.10.2016 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси було відкрито провадження у цивільній справі №521/14163/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 про усунення перешкод користування власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення.

29 листопада 2016 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси відкрито провадження у цивільній справі № 521/19976/16-ц за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа Орган опіки та піклування Малиновської РА OMP про визнання правочину недійсним.

У зв?язку з відкриттям провадження у цивільній справі № 521/19976/16-ц, в якій оспорювалось право на квартиру ОСОБА_5 , провадження у цивільній справі №521/14163/16-ц було зупинено.

Провадження у справі № 521/19976/16-ц завершилось рішенням Верховного Суду у вигляді постанови від 20 березня 2019 року, яким засилено постанову Одеського апеляційного суду від 22.05.2018 року про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 ..

В постанові Верховний Суд вказав: «що скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що на дату вчинення договору реєстрацію малолітньої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , було скасовано на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року, що не може свідчити про недотримання вимог закону під час укладення правочину купівлі-продажу нерухомого майна без попередньої згоди органу опіки та піклування.»

Матеріалами справи № 521/19976/16-ц встановлено, що на момент укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 30 липня 2016 року, малолітня особа, ОСОБА_4 , не була зареєстрована в спірній квартирі, що підтверджувалось документами отриманими від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю., який посвідчував договір. До документів була додана довідка №1862 від 29.07.2016 року (з місця проживання про склад сім?ї та реєстрації), видана КП ЖКС «Черьомушки», в якої відсутні відомості про реєстрацію малолітньої особи 25.02.2016 року.

Крім того, в постанові Верховний Суд зазначив: «що ОСОБА_13 та її донька ОСОБА_4 мали право лише на проживання у спірній квартирі до 30 липня 2016 року, тобто до укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_8 та ОСОБА_9 із ОСОБА_5 »

Незважаючи на обставини та висновки зроблені Верховним Судом у цивільній справі № 521/19976/16-ц, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.02.2020 року у справі №521/14163/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 про усунення перешкод користування власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення, у задоволені позову було відмовлено. Рішення мотивовано лише рішенням ЄСПЛ від 02.12.2010 року у справі №8863/06 «Кривіцький та Кривіцький проти України», яке за фабулою не співпадає зі справою Соколова до Бєлоног.

Одеський апеляційний суд погодився з рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.02.2020 року та виніс постанову 17.10.2023 року, якою відмовив в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_5 .

На даний час ОСОБА_5 подав касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.02.2020 року і постанову Одеського апеляційного суду від 17.10.2023 року у справі №521/14163/16-ц.

12.01.2024 року відкрито касаційне провадження у справі №521/14163/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 та ОСОБА_15 про усунення перешкод користування власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення, що підтверджується копією ухвали Верховного Суду від 12.01.2024 року.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце слухання справи належним чином.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

При цьому, згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який набув чинності 01 грудня 2021 року (далі-Закон № 1871-IX) та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265, який набрав чинності 14 березня 2022 року (далі-Порядок), тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 30 липня 2016 року ОСОБА_5 придбав за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу квартиру за номером АДРЕСА_2 , яка в цілому складається з двох житлових кімнат, загальною площею - 43.7 кв.м., в тому числі житловою площею 27,5 кв.м., яка належала на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . (а.с. 32-33)

Також право власності ОСОБА_5 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 65012466).(а.с.34-35)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де є відомості про зареєстроване право власності від 23.01.2024 року новим власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 , яка була залучена в якості співвідповідача ухвалою суду від 20.03.2024 року. (а.с.192)

3 17 червня 2016 року у спірній квартирі також була зареєстрована малолітня донька ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання від 08.08.2016 року, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради. (а.с. 29)

Згідно довідки про склад сім`ї та реєстрації № 125 від 23 січня 2017 року в квартирі АДРЕСА_2 станом на 23 січня 2017 року були зареєстровані сім членів сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 . (а.с. 30)

Сторонами незаперечувалося,що в2016році ОСОБА_5 звернувся зпозовною заявоюдо ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 проусунення перешкодкористування власністюшляхом позбавленняправа користуванняжитловим приміщеннямта виселення. (справа №521/14163/16 ц).

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа - Орган опіки та піклування Малиновської РА OMP про визнання правочину недійсним (справа № 521/19976/16-ц).

Постановою ВерховногоСуду від20березня 2019року усправі запозовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа - Орган опіки та піклування Малиновської РА OMP про визнання правочину недійсним постанову Одеського апеляційного суду від 22.05.2018 року про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 залишено без змін. (справа № 521/19976/16-ц) (а.с. 176-187)

У вказаній постанові Верховний Суд вказав: «що скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що на дату вчинення договору реєстрацію малолітньої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , було скасовано на підставі ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 16.02.2016р., що не може свідчити про недотримання вимог закону під час укладення правочину купівлі-продажу нерухомого майна без попередньої згоди органу опіки та піклування.»

Матеріалами справи № 521/19976/16-ц встановлено, що на момент укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 30 липня 2016 року, малолітня особа, ОСОБА_4 , не була зареєстрована в спірній квартирі, що підтверджувалось документами отриманими від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю., який посвідчував договір. До документів була додана довідка №1862 від 29.07.2016 року (з місця проживання про склад сім?ї та реєстрації), видана КП ЖКС «Черьомушки», в якої відсутні відомості про реєстрацію малолітньої особи 25.02.2016 року.

Крім того, в постанові Верховний Суд зазначив: «що ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_4 мали право лише на проживання у спірній квартирі до 30 липня 2016 року, тобто до укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_8 та ОСОБА_9 із ОСОБА_5 »

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 04.02.2020р. у справі за позовом позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 про усунення перешкод користування власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17.10.2023 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. (справа №521/14163/16 ц) (а.с.36-38)

12.01.2024 року відкрито касаційне провадження у справі №521/14163/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 та ОСОБА_15 про усунення перешкод користування власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.02.2020 року і постанову Одеського апеляційного суду від 17.10.2023 року, що підтверджується копією ухвали Верховного Суду від 12.01.2024 року.(а.с. 165-166)

Крім того, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.08.2023 року були витребувані докази з Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 належним чином засвідчену інформацію, а саме щодо підстав звернення 27.12.2022р. ОСОБА_5 або його представника ОСОБА_16 до відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 з приводу квартири АДРЕСА_1 .

На виконання вищевказаної ухвали Відділом поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 до суду були направлені завірені належним чином копії матеріалу єдиного обліку № 26169,26188,26201 від 27.12.2022 року за фактом звернення ОСОБА_5 , в яких зазначається, що під час розгляду матеріалів встановлено, що факти вказані у заяві відносяться до питань цивільно-правового характеру, в зв?язку з чим, заявнику буде рекомендовано вирішувати дане питання мирним шляхом або звертатись з позовом до суду щодо відшкодування матеріальних збитків, так як до компетенції органів Національної поліції не входять питання цивільно-правового характеру. (а.с.99-115)

13 грудня 2022 року до Департаменту звернувся ОСОБА_5 з належним пакетом документів, зокрема із заявою власника житла про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) від 13 грудня 2022 року за формою згідно з додатком 6 до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 (далі - Порядок), з метою зняття з зареєстрованого місця проживання зазначених осіб за адресою: АДРЕСА_1 .

13 грудня 2022 року позивачі та неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за рішенням Департаменту були зняті з реєстрації за місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 .

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

За приписами ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19-ц зазначив, що: «Конституція України у статті 41 гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Одночасно стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду».

Натомість неможливість позивача як власника здійснювати свої правомочності щодо володіння, користування та розпорядження квартирою через проживання в ній позивача необхідно розцінювати як порушення прав відповідача як власника житлового приміщення у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 127/7630/20.

У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11 зроблено висновок, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням".

01 грудня 2021 року набув чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні (далі- Закон , встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

Відповідно до ст.1 Закону № 1871-IX дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, відповідно до їхніх прав та свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з виникненням, переходом та припиненням права власності на житло та права користування житлом.

Декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

Статтею 4 Закону № 1871-IX визначено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування). Порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 7 Закону №1871-IX повнолітня особа декларує місце свого проживання самостійно. Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за місцем проживання її батьків або інших законних представників чи одного з них без надання згоди такими особами. Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж зареєстроване або задеклароване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку, встановленого статтею 15 цього Закону.

Декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Згідно ст. 18 Закону №1871-IX зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини не здійснюється за заявою власника житла, якщо власником такого житла є один із батьків або інших законних представників дитини.

У даному випадку ОСОБА_5 не являється батьком або законим представником неповнолітньої ОСОБА_4 тому цілком на законних підставах подав заяву стосовно усіх зареєстрованих осіб. Заяви ОСОБА_5 були задоволені і станом на 17.05.2023 рік усі особи в квартирі АДРЕСА_2 зняті з реєстрації, що підтверджується довідкою № С-4-88627-ф/л про зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб, виданою Департаментом надання адміністративних послуг ОМР 17.05.2023 року. (а.с.164)

Підпунктом 5 п. 50 Порядку зазначено, що однією із підстав зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) є заява власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Тобто власник житла має право звернутися до Департаменту з заявою про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Відповідно до п.61 Порядку у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає:1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення); 2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що посадові особи Департаменту діяли відповідно до вимог діючого законодавства.

Крім того, суд вважає, оскільки декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила, то зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) також не є підставою для її виселення, тобто позбавлення права на житло, оскільки особа може бути позбавлення права на житло тільки за рішенням суду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

При зверненні до суду з позовом кожен з позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 сплатив судовий збір по 1073,60 грн. Оскільки позивачам в задоволенні позовних вимог відмовлено, то судовий збір, який сплачений позивачами, не повертається (а.с. 1,2,3).

Керуючись ст. ст. 15,16, 317, 319, 321 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє як від свого імені, так і від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Департаментунадання адміністративнихпослуг Одеськоїміської ради,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог Органопіки тапіклування Малиновської(Хаджибейської)районної адміністраціїОдеської міськоїради провизнання незаконнимта скасуваннярішення,зобов`язання вчинитипевні дії залишити без задоволення.

Рішеннясуду можебути оскарженодо Одеськогоапеляційного судупротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 03 червня 2024 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН