ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року

м. Київ

справа № 320/21250/23

адміністративне провадження № К/990/37071/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О.

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 320/21250/23

за позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, бездіяльності, скасування висновку та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року (суддя Колеснікова І. С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року (суддя-доповідач - Губська Л. В., судді: Карпушова О. В., Файдюк В. В.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Громадської ради доброчесності, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просив:

- визнати протиправною поведінку Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) щодо позбавлення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 права на участь у процесі складання та затвердження висновку про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики;

- визнати протиправною бездіяльність Громадської ради доброчесності в частині дій щодо перевірки отриманої інформації щодо судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 та невчинення дій щодо отримання інформації з інших джерел під час складання висновку про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики;

- визнати протиправними дії Громадської ради доброчесності щодо включення недостовірної інформації до висновку про невідповідність судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого Громадською радою доброчесності 16 грудня 2020 року, та поширення його у мережі Інтернет, в тому числі на інформаційному порталі Громадської ради доброчесності;

- визнати протиправним та скасувати висновок про невідповідність судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 16 грудня 2020 року, шляхом його видалення;

- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (далі - ВККС України) вилучити з суддівського досьє висновок про невідповідність судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 16 грудня 2020 року, шляхом його видалення;

- зобов`язати Громадську раду доброчесності та Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вилучити з інформаційного порталу Громадської ради доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 16 грудня 2020 року, шляхом його видалення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний висновок ГРД містить недостовірні, не перевірені, надумані та такі, що не підтверджені будь-якими належними доказами відомості. Позивач уважає висновки ГРД неприпустимими, невмотивованими та такими, що грунтуються на припущеннях та по суті своїй дають оцінку процесуальним діям як судді, що не входить до повноважень ГРД. Крім того позивач зазначає, що оскаржуваний висновок складений та затверджений ГРД поза межами наданих законом повноважень.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що даний спір не підлягає розгляду як у порядку адміністративного судочинства, так і в судовому порядку взагалі. При цьому, суди врахували правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі №160/9844/19, від 09 листопада 2022 року у справі №640/5442/20, від 25 травня 2023 року у справі №640/31194/21, відповідно до якого ГРД у цих правовідносинах не є самостійним органом (суб`єктом владних повноважень), уповноваженим ухвалювати рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Остаточне рішення, яке створює правові наслідки для особи, ухвалює ВККС України.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

06 листопада 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів і вимог скарги зазначено, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» покладає на ГРД функції щодо сприяння ВККС України у встановленні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання, надає для цього повноваження щодо збору інформації, відсутні у приватних суб`єктів, а також повноваження приймати рішення про надання висновку щодо невідповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, яке істотно ускладнює проходження суддею кваліфікаційного оцінювання з огляду на збільшення мінімально необхідної кількості голосів членів ВККС України на користь судді до 11 з 12 членів ВККС України.

Отже, з погляду скаржника, ГРД фактично приймає участь у формуванні суддівського корпусу, впливає на суддівську кар`єру та наділена з цією метою відповідними делегованими публічно-владними управлінськими функціями, відсутніми у приватних суб`єктів, а тому згідно з пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є - суб`єктом владних повноважень.

Додаткову увагу в касаційній скарзі звернуто на те, що cпірний висновок ухвалено внаслідок здійснення ГРД публічно-владних функцій, стосується прав, свобод та інтересів, породжує правові наслідки та обов`язки для позивача, оскільки встановлює факт його невідповідності, як судді, займаній посаді, що може бути наслідком звільнення з посади судді.

За наведених обґрунтувань скаржник уважає, що оскаржуваний висновок є різновидом акту індивідуальної дії, оскільки безпосередньо стосується його прав та інтересів, містить твердження про невідповідність його критеріям доброчесності та професійної етики, які підлягають дослідженню у межах кваліфікаційного оцінювання, істотно впливають на порядок його проходження та подальшу роботу на посаді судді, може бути предметом судового контролю з боку Київського окружного адміністративного суду, як суду із «повною юрисдикцією», що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого висновку, належного поновлення прав за результатами розгляду справи по суті.

На переконання скаржника цей спір є публічно-правовими та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року у справі №320/21250/23.

У відзиві на касаційну скаргу Вища кваліфікаційна комісія суддів України просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. У якості аргументів своє позиції відповідач, зокрема зазначає, що за своїм правовим статусом, визначеним у статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ГРД лише сприяє Комісії в питаннях оцінювання та не може виносити остаточного рішення щодо професійної етики та доброчесності. Висновок ГРД є інформацією, яка міститься у досьє кандидата і підлягає дослідженню Комісією з-поміж іншої інформації при оцінці показників критеріїв професійної етики та доброчесності.

Відповідач вважає, що висновок ГРД є лише думкою окремого кола осіб, яка не тягне за собою безпосередньо жодних кінцевих правових наслідків для судді (кандидата на посаду судді) щодо якого здійснюється оцінювання. Висновок ГРД покладає зобов`язання виключно на Комісію, яка має дати йому відповідну оцінку та врахувати, або не врахувати під час прийняття остаточного рішення щодо судді (кандидата на посаду судді).

Окрім того, відповідач акцентує увагу, що у судді (кандидата на посаду судді) є право надати відповідні коментарі та пояснення щодо фактів, встановлених ГРД та зафіксованих у її висновку. Це вказує на те, що висновок ГРД не створює самостійних наслідків для судді, адже є проміжним етапом процедури підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя та є лише одним з можливих доводів, аналізуючи які сукупно з іншими доказами, Комісія і має прийняти остаточне рішення щодо учасника процедури оцінювання.

Ухвалою від 30 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ОСОБА_3 провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними.

IV. Джерела права й акти їх застосування

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Положеннями частини першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1 - 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються. Позиція Верховного Суду.

Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС України у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС України.

Відповідно до статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до частин першої та другої статті 85 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС України.

Згідно з пунктом 11 частини четвертої статті 85 Закону № 1402-VIII суддівське досьє має містити інформацію про відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, зокрема копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції.

Згідно з частиною шостою статтею 85 Закону № 1402-VIII формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються в автоматизованій системі. Оригінали окремих документів, за рішенням ВККС України, можуть додатково зберігатися у паперовій формі. Формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються у порядку, визначеному ВККС України після консультацій із Радою суддів України.

Таким чином, дослідження досьє та проведення співбесіди як один із етапів кваліфікаційного оцінювання має на меті, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності.

Відповідно до підпункту 16 частини четвертої зазначеної статті, суддівське досьє має містити висновок ГРД (у разі його наявності).

Частиною першою статті 87 Закону № 1402-VIII установлено, що з метою сприяння ВККС України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД.

За частиною шостою статті 87 Закону № 1402-VIII ГРД: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає ВККС України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, ВККС України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні ВККС України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.

З наведеного слідує, що ГРД сприяє Комісії у питаннях кваліфікаційного оцінювання, для чого законодавством передбачено обов`язок ГРД збирати, перевіряти та аналізувати інформацію щодо судді та за наявності відповідних підстав подавати до ВККС України висновок про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Висновок ГРД є інформацією, яка міститься у суддівському досьє і підлягає дослідженню Комісією з-поміж інших даних при оцінці показників критеріїв професійної етики та доброчесності.

Між тим, на думку судової колегії, функції, які здійснює ГРД у процедурі кваліфікаційного оцінювання суддів, за своєю суттю не є "владними управлінськими повноваженнями" у розумінні КАС України.

Так, за наведеним у пункті 1 частини першої статті 4 КАС України (у редакції, чинній на час прийнятті оскаржуваних судових рішень) визначенням, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За встановленим у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України правилом, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач указує на протиправність висновку ГРД щодо невідповідності судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого 16 грудня 2020 року.

У той же час, аналізуючи зміст статті 87 Закону № 1402-VІІІ, а також Регламент ГРД, які визначають статус ГРД та порядок формування її складу, колегія суддів приходить до висновку, що законодавець поставив собі за мету максимальним чином відмежувати ГРД від органів державної влади, насамперед ВККС України, виключивши існування будь-яких механізмів, які б дозволяли ВККС України (або іншим органам публічної влади) впливати на формування складу ГРД та процес прийняття нею відповідних рішень. При цьому мова йде про відсутність як прямих важелів впливу на ГРД, як-то погодження призначень членів, формування списку кандидатів до ГРД, затвердження рішень ГРД актом ВККС України, участь у засіданнях ГРД члена ВККС України тощо, так і опосередкованих - надання державного фінансування ГРД, створення умов для роботи, надання пільг тощо.

На користь цього свідчать також вимоги нормативних актів щодо персонального складу ГРД, до якої можуть входити лише "представники правозахисних громадських об`єднань, науковці-правники, адвокати, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності" та, відповідно, членства у ній не можуть набувати: "особи, протягом останніх п`яти років працювали (проходили службу) в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, поліції, інших правоохоронних органах (органах правопорядку), податкової міліції, Служби безпеки України, митних органах, Національному антикорупційному бюро України, Національному агентстві з питань запобігання корупції; особи, які протягом останніх п`яти років перебували на державній службі; особи, які є суддями або суддями у відставці".

За правовим статусом, визначеним у статті 87 Закону № 1402-VІІІ, ГРД лише сприяє Комісії у питаннях оцінювання та не може виносити остаточного рішення щодо професійної етики та доброчесності. Крім того, така організація роботи ГРД не дає підстав уважати ГРД суб`єктом делегованих повноважень, адже ніякого делегування повноважень та відповідного публічного супроводу (забезпечення) їх передачі не відбувається. ГРД максимальним чином (юридично, організаційно, функціонально) є відмежованою від органів публічної влади та їх службовців.

Згідно з пунктом 4.20 Порядку формування і ведення суддівського досьє, затвердженого рішенням ВККС України від 15 листопада 2016 року № 150/зп-16, висновок ГРД включається до відповідного досьє без проведення жодної перевірки, а тому як складова частина досьє, відповідно до положень пункту 16 частини четвертої, пункту 4 частини п`ятої, частини дев`ятої статті 85 Закону № 1402-VІІІ, підлягає обов`язковому дослідженню, тобто розгляду відповідачем разом з іншими документами, які містяться в суддівському досьє.

Частиною дев`ятою статті 85 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє.

Під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності з наданням судді можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену з досьє інформацію.

На підставі частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Відтак, у силу законодавчих приписів рішення щодо підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя приймає ВККС України. При цьому наявність негативного висновку ГРД стосовно судді обов`язково передбачає необхідність проведення Комісією співбесіди із суддею (у формі засідання) з метою з`ясувати викладені у висновку ГРД обставини та надати їм власну оцінку на предмет відповідності такого судді критеріям доброчесності і професійної етики та, як наслідок, прийняти за підсумками цього обговорення остаточне рішення щодо підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя.

За приписами частини другої статті 88 Закону № 1402-VІІІ, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККС України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Вказане положення спрямоване на те, щоб ВККС України реагувала та приймала до уваги позицію громадськості, водночас із процитованої норми не випливає, що висновок ГРД є обов`язковим для Комісії у безальтернативному порядку.

Підсумовуючи вищевикладене Верховний Суд резюмує, що у будь-якому випадку висновок ГРД є лише проміжним рішенням, яке не тягне за собою безпосередньо жодних правових наслідків для судді щодо якого здійснюється оцінювання. Висновок ГРД покладає зобов`язання виключно на ВККС України, яка має надати йому відповідну оцінку та врахувати, або не врахувати під час прийняття остаточного рішення щодо судді. До того ж у судді є право надати відповідні коментарі та пояснення щодо фактів, зафіксованих у висновку ГРД. Це вчергове вказує на те, що висновок ГРД не створює самостійних наслідків для судді, адже є проміжним етапом процедури підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя та є лише одним із можливих доказів, аналізуючи які сукупно з іншими доказами, Комісія і має прийняти остаточне рішення щодо учасника процедури оцінювання.

Відтак, виходячи із суті права та інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, Суд на підставі системного аналізу законодавчих приписів стосовно правового статусу ВККС України та ГРД у процедурі кваліфікаційного оцінювання суддів приходить до висновку, що ГРД у цих правовідносинах не є самостійним органом (суб`єктом владних повноважень), уповноваженим ухвалювати рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Отже, ГРД не є суб`єктом владних повноважень, не виконує жодної владної управлінської функції, а її висновок, прийнятий щодо судді, не є адміністративним актом (правовим актом індивідуальної дії), що в сукупності виключає можливість його оскарження суддею щодо якого його було прийнято, до адміністративного суду.

Тож оскільки у складі даного спору відсутній суб`єкт владних повноважень, то такий спір не є публічно-правовим і, відповідно, не підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі №160/9844/19, від 09 листопада 2022 року у справі №640/5442/20, від 25 травня 2023 року у справі №640/31194/21 та врахована судами в оскаржуваних судових рішеннях.

За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів.

Поряд із цим Суд відмічає, що у розглядуваному випадку поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а також спорів, стосовно яких законом встановлені імперативні вимоги щодо суб`єктного складу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені у цій постанові висновки, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду справи витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року у справі № 320/21250/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Соколов

Судді А. Г. Загороднюк

Л. О. Єресько