ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року

м. Київ

справа № 600/5364/21-а

адміністративне провадження № К/990/26271/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року (головуючий суддя - Лелюк О.П.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року (головуючий-суддя: Сушко О.О., судді: Залімський І.Г., Мацький Є.М.)

у справі № 600/5364/21-а

за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася з позовною заявою до Чернівецького апеляційного суду (далі -відповідач), в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року №05-05/240-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді помічника судді Чернівецького апеляційного суду з переведенням на вакантну посаду помічника судді, строком до моменту зайняття вакантної посади судді, за якою закріплена вакантна посада помічника;

- стягнути з Чернівецького апеляційного суду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 вересня 2021 року до дня поновлення на роботі.

На обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила про незаконність її звільнення із займаної посади помічника судді Чернівецького апеляційного суду, оскільки відповідачем порушено вимоги пунктів 11 та 12 Положення про помічника судді, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року №21.

Зокрема, позивачка вказала про подання нею письмової заяви на переведення на вакантну посаду помічника судді і згоду на виконання повноважень додаткового помічника та про наявність у Чернівецькому апеляційному суді декількох вакантних посад помічників судді. Однак, на її думку, відповідачем безпідставно не було враховано указаних обставин та протиправно 09 вересня 2021 року прийнято наказ про звільнення із займаної посади помічника судді.

Крім цього, позивачка наголошувала на незаконності оскаржуваного звільнення 09 вересня 2021 року і з огляду на перебування її у тимчасовій непрацездатності (на лікарняному) в період з 08 вересня 2021 року по 17 вересня 2021 року, що є порушенням частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року №05-05/240-к "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині дати звільнення ОСОБА_1 із займаної посади помічника судді;

- зобов`язано Чернівецький апеляційний суд внести зміни до наказу Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року №05-05/240-к "Про звільнення ОСОБА_1 " щодо дати звільнення ОСОБА_1 із займаної посади помічника судді, а саме: з "09 вересня 2021 року" на "20 вересня 2021 року";

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що посада помічника судді належить до патронатної служби, призначення на яку та звільнення з якої проводиться керівником апарату суду за поданням судді, який самостійно здійснює добір помічника. При цьому призначення на посуду помічника судді обумовлено строком повноважень безпосереднього керівника, тобто судді, та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду.

Після прийняття Вищою радою правосуддя рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Чернівецького апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, відповідачем прийнято наказ про відрахування указаного судді зі штату суду, а суддею ОСОБА_2 , у свою чергу, подано керівнику апарату суду подання про звільнення позивачки із займаної посади помічника судді. При цьому жодним іншим суддею Чернівецького апеляційного суду не було подано керівнику апарату суду подання щодо призначення позивачки його помічником (додатковим помічником).

За таких обставин суди дійшли висновку, що у відповідача наявні підстави для звільнення позивачки із займаної посади помічника судді у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Щодо посилань позивачки на подання нею керівнику апарату суду заяви від 09 вересня 2021 року, у якій вона просила перевести її на рівнозначну посаду - на вакантну посаду помічника судді Чернівецького апеляційного суду, а також надавала згоду на виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, у якого найбільше судове навантаження, то така заява сама по собі без наявності письмового подання судді Чернівецького апеляційного суду щодо призначення позивачки на посаду помічника такого судді (у разі відсутності у судді Чернівецького апеляційного суду помічника) або щодо призначення додатковим помічником (для судді, у якого найбільше судове навантаження), не могла слугувати підставою для задоволення вимог заяви та прийняття керівником апарату суду відповідного наказу.

Суд наголосив, що однією із обов`язкових умов для призначення особи на посаду помічника судді чи покладення на особу, яка перебуває на посаді помічника судді, якого звільнено із займаної посади, виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, у якого найбільше судове навантаження, є наявність відповідного подання судді цього суду, що фактично свідчить про його бажання працювати з такою особою.

Втім, жодним із працюючих суддів Чернівецького апеляційного суду не було подано керівнику апарату суду відносно позивачки указаного подання.

Крім того, станом на час виникнення спірних правовідносин у Чернівецькому апеляційному суді не було вакантних посад працівників апарату суду, які не належать до посад державної служби.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що доводи позову про порушення відповідачем норм Положення №21 щодо процедури звільнення з посади помічника судді є безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні позивачкою норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини. На переконання суду, відповідач мав правові підстави для звільнення позивачки із займаної посади.

Також суди дійшли висновку, що згідно з абзацом 3 пункту 12 Положення №21 положення частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України розповсюджуються і на осіб, які займають посаду помічника судді, а тому суди відхилили доводи відповідача про їх незастосування до спірних у цій справі правовідносин.

З наявного у справі листка непрацездатності Серія АДР №965161 Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №2» Чернівецької міської ради, убачається, що ОСОБА_1 з 08 вересня 2021 року по 17 вересня 2021 року звільнена від роботи, стати до роботи вказано 18 вересня 2021 року.

Таким чином, оскільки з 08 вересня 2021 року по 17 вересня 2021 року включно позивачка була тимчасово непрацездатна (перебувала на лікарняному), суди дійшли висновку, що відповідач не вправі був її звільняти із роботи із займаної посади саме 09 вересня 2021 року.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів (заперечень)

У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року в частині відмови визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді помічника судді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в цій частині позовні вимоги.

Так, позивачка зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абз. З пункту 11 Положення про помічника судді, а саме «щодо третьої підстави звільнення», відповідно до якої помічник судді підлягає звільненню з посади на підставі п. 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, а саме, за умови неможливості переведення працівника за його згодою на посаду помічника судді.

Позивачка вказує, що такої підстави для звільнення помічника судді, як «відсутність подання іншого судді на виконання повноважень його додаткового помічника» не існує, оскільки тільки відсутність згоди помічника судді на виконання повноважень додаткового помічника іншого судді є підставою для звільнення помічника судді з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Крім цього, обґрунтовуючи своє рішення відсутністю «подання про призначення основним помічником», на думку скаржника, суди неправильно застосовують п.11 Положення про помічника судді №21, оскільки стоїть питання про «переведення», а не про «прийняття на роботу», так як помічник вже прийнятий на роботу суддею, що звільнився, тобто має місце зміна в організації праці, а саме посада вже не закріплена за суддею у зв`язку із його звільненням та помічник не підзвітний судді, а у відповідності до вимог абз.1 п.11 Положення про помічника судді №21 помічник має гарантоване право на «переведення» на підставі згоди та наказу.

Отже, якщо розглядати саме «переведення» на вакантну посаду «помічника судді», то дану вимогу п.11 Положення про помічника судді №21 можливо виконати лише у разі якщо «вакантна посада помічника судді закріплена за вакантною посадою судді», в такому разі помічника за його згодою можна перевести на вакантну посаду строком до заповнення посади суддею, з метою виконання норм чинного законодавства та недопущення порушення права працівника на працю.

Відсутність у суді, де вже працює помічник судді, суддів, які відправляють правосуддя не повинно порушувати його права на працю (переведення), гарантованого Конституцією і абз.1 п.11 Положення про помічника судді №21, та не повинно мати своїм наслідком його звільнення поза підстав, які передбачені чинним законодавством (абз.З п.11 Положення), тому в разі наявності такої вакансії помічник судді підлягає переведенню.

Скаржник зазначає, що відповідач зобов`язаний був виконати вимоги п.11 Положення про помічника судді №21 та запропонувати їй всі наявні вакантні посади, що ним не зроблено в порушення чинного законодавства, тому наказ підлягає скасуванню, як такий що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Окрім того, на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про передачу справи № 600/5364/21-а на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що спірні правовідносини свідчать про наявність виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для розвитку права, формування єдиної правозастосовчої практики, яка обумовлює передачу вирішення цього питання на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

До суду касаційної інстанції від Чернівецького апеляційного суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу позивачки залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідач указує на те, що ОСОБА_1 була призначена на посаду помічника судді за трудовим договором на визначений строк, а саме на час виконання суддею ОСОБА_2 повноважень зі здійснення правосуддя у Чернівецькому апеляційному суді та не довше ніж на період перебування судді у штаті суду. Про вказане було зазначено, як в поданні судді, так і в заяві позивача про призначення на вказану посаду.

Підставами для видання керівником апарату Чернівецького апеляційного суду спірного наказу слугували рішення Вищої ради правосуддя від 07 вересня 2021 року №1944/0/15-21, подання судді ОСОБА_2 від 09 вересня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді та наказ суду від 09 вересня 2021 року № 05-05/238- к «Про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_2 ».

Відповідач вказує, що подання від інших суддів цього ж суду, як того вимагає п.11 Положення про помічника судді №21 на час спірних правовідносин, і як вказувала сама позивачка в своїй заяві, до керівника апарату Чернівецького апеляційного суду не надходило. Вказане було встановлено рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції.

До того ж, Положення про помічника судді №21 не передбачає таких гарантій, як переведення помічника судді на рівнозначну посаду, а саме на вакантну посаду помічника судді, як про це наголошує касатор у своїй касаційній скарзі.

Від позивачки до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив. Доводи та міркування, якими позивачка обґрунтовує свою позицію, є аналогічними тим, що викладені у касаційній скарзі.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями визначено такий склад колегії: головуючий-суддя - Мацедонська В.Е., судді: Білак М.В., Губська О.А.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд цієї справи в попереднє судове засідання на 30 травня 2024 року.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 працювала на посаді помічника судді Чернівецького апеляційного суду.

Так, згідно подання судді Чернівецького апеляційного суду ОСОБА_2 від 09 листопада 2018 року, заяви про призначення на посаду від 09 листопада 2018 року та наказу Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2018 року №05-05/40-к, позивачка була призначена на посаду помічника судді Чернівецького апеляційного суду з 09 листопада 2018 року за строковим трудовим договором на час виконання ОСОБА_2 повноважень зі здійснення правосуддя у Чернівецькому апеляційному суді.

07 вересня 2021 року Вищою радою правосуддя прийнято рішення №1944/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Чернівецького апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

На підставі вказаного рішення наказом Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року №05-05/238-к «Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 » припинено трудові відносини ОСОБА_2 , судді Чернівецького апеляційного суду, з Чернівецьким апеляційним судом та відраховано його зі штату суду 09 вересня 2021 року у зв`язку зі звільненням з посади судді у відставку.

Водночас 09 вересня 2021 року суддею ОСОБА_2 подано керівнику апарату Чернівецького апеляційного суду ОСОБА_3 подання про звільнення помічника судді Чернівецького апеляційного суду ОСОБА_1 .

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 07 вересня 2021 року №1944/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_2 з посаді судді Чернівецького апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», наказу Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року №05-05/238-к «Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 », подання судді ОСОБА_2 від 09 вересня 2021 року, наказом Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року №05-05/240-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивачку звільнено з посади помічника судді 09 вересня 2021 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України.

09 вересня 2021 року, ОСОБА_1 направила керівнику апарату Чернівецького апеляційного суду ОСОБА_3 заяву, в якій просила перевести її на рівнозначну посаду, а саме: на вакантну посаду помічника судді Чернівецького апеляційного суду з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначено і про те, що з 08 вересня 2021 року вона перебуває на лікарняному, про що повідомлено 08 вересня 2021 року відділ кадрів у телефонному режимі.

Також у заяві ОСОБА_1 надає згоду на виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, у якого найбільше судове навантаження у разі написання ним подання.

Вказану заяву Чернівецьким апеляційним судом отримано 13 вересня 2021 року, вх.6657/21, про що свідчать відповідні відмітки на заяві.

У листі від 15 вересня 2021 року №05-22/62/2021, адресованому позивачці, керівник апарату суду повідомив про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки така надійшла на адресу суду після винесення наказу про її звільнення, а також з огляду на відсутність відповідного подання судді про виконання позивачем повноважень додаткового помічника на момент звільнення.

Позивачка ознайомилась із наказом Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2021 року №05-05/240-к "Про звільнення ОСОБА_1 " та отримала трудову книжку 13 вересня 2021 року.

Незгода з ОСОБА_1 з наказом про звільнення зумовила її звернення до суду з цим адміністративним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1402-VIII), Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 18 травня 2018 року (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 889-VІІІ до посад патронатної служби належать, зокрема, посади помічників суддів.

На підставі частин другої - четвертої статті 92 Закону № 889-VIII встановлено, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41 - 43-1, 49-2 та частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України.

Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до частини першої статті 157 Закону № 1402-VІІІ кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим Радою суддів України.

На підставі частини третьої статті 157 Закону №1402-VІІІ судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Відповідно до вимог Законів №1402-VІІІ та № 889-VІІІ розроблено Положення про помічника судді, яке визначає єдині засади й умови діяльності, правовий статус особи, яка займає посаду помічника судді.

Пунктом 1 Положення визначено, що відповідно до частини першої статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Правовий статус, умови діяльності помічників судді визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 92 Закону України «Про державну службу», нормативно-правовими актами з питань оплати праці працівників патронатних служб і цим Положенням.

Посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім статті 92 Закону України «Про державну службу».

Згідно з пунктом 2 Положення помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.

Згідно з пунктом 4 Положення помічник судді з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу підзвітний лише відповідному судді. Суддя є його безпосереднім керівником.

Відповідно до пункту 7 Положення судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Як визначено у пункті 8 Положення, помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду. Призначення на посаду помічника судді здійснюється на підставі письмового подання судді без конкурсного відбору наказом керівника апарату відповідного суду.

Згідно з пунктом 11 Положення у разі тривалої (понад два місяці) відсутності судді (соціальна відпустка, відрядження, відсторонення від посади тощо), а також з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді з займаної посади, припинення повноважень члена Ради суддів України у встановленому законом порядку, помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.

Крім того, у зазначених випадках на такого (таких) помічника (помічників) судді може на певний строк у встановленому законом порядку покладатися виконання повноважень додаткового помічника іншого судді (суддів), у якого (яких) найбільше судове навантаження, про що на підставі подання відповідного судді та особистої заяви помічника судді видається наказ керівника апарату суду.

У разі відсутності згоди помічника (помічників) судді на переведення на іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, або за умови неможливості переведення працівника за його згодою на посаду помічника судді або іншу посаду в апараті суду він (вони) підлягає (підлягають) звільненню з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 12 Положення передбачено, що трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з`їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.

Помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі в зв`язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством.

У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, зазначає таке:

Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивачки з посади помічника судді у зв`язку із припиненням повноважень безпосереднього керівника (судді).

Аналіз вищенаведених норм законодавства, які визначають статус і умови діяльності помічника судді, дає підстави для висновку, що помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя. Особливістю патронатної служби є те, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Виходячи зі змісту пункту 11 Положення з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді з займаної посади, помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.

Крім того, у зазначених випадках на такого (таких) помічника (помічників) судді може на певний строк у встановленому законом порядку покладатися виконання повноважень додаткового помічника іншого судді (суддів), у якого (яких) найбільше судове навантаження.

Вжите у пункті 11 Положення слово «може» означає, що на суб`єкта призначення - керівника апарату суду не покладається обов`язок з працевлаштування помічника у разі припинення повноважень судді (на строк повноважень якого він призначений) та/або відрахування його зі штату суду. Вирішення питання пропонувати такому працівнику (іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника) чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

Патронатна служба це виняток, на який не поширюються окремі гарантії, передбачені Законом № 889-VІІІ та КЗпП України, в тому числі щодо обов`язкового забезпечення роботою у разі звільнення судді, на строк виконання повноважень якого позивачка була призначена.

Натомість варто зазначити, що необхідність у призначенні помічника як додаткового помічника іншого судді чи залишення помічника на посаді визначається керівництвом суду з урахуванням обсягів видатків державного бюджету та виходячи з обов`язку кожної судової установи забезпечити розгляд справ у визначені законодавством строки, обов`язку кожного судді прийняти у справі вмотивоване рішення та надати його учасникам справи у строки, встановлені законом.

Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 855/134/20.

У свою чергу, Чернівецький окружний адміністративний суд для встановлення факту, чи було запропоновано позивачці іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, маючи на це відповідні процесуальні повноваження (зокрема, щодо витребування доказів) ухвалою від 01 листопада 2021 року та протокольною ухвалою від 21 грудня 2021 року витребував у Чернівецького апеляційного суду докази, зокрема, належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було прийнято наказ від 09 вересня 2021 року №05-05/240-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; належним чином засвідчену копію штатного розпису Чернівецького апеляційного адміністративного суду станом на 09 вересня 2021 рік; довідку про кількість вакантних посад помічників суддів Чернівецького апеляційного адміністративного суду; інформацію про вакантні посади суддів та додаткових помічників у Чернівецькому апеляційному суді.

На виконання означених ухвал суду відповідачем було подано до суду всі витребувані докази та в листах від 08 листопада 2021 року вих. №05-22/83/2021, від 22 грудня 2021 року вих. №05-22/103/2021 повідомлено, що в Чернівецькому апеляційному суді станом на час виникнення спірних відносин не було вакантних посад помічника судді.

Окрім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що станом на момент звільнення позивачки жодним із працюючих суддів Чернівецького апеляційного суду не було подано керівнику апарату суду відносно позивачки відповідного подання судді цього суду, що фактично свідчило б про його бажання працювати з такою особою.

Як вже вище було зазначено, наказ про звільнення помічника судді видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.

Верховний Суд звертає увагу на те, що строк перебування особи на посаді помічника судді обмежений строком виконання суддею повноважень судді відповідного суду, тобто із прийняттям Положення про помічника судді, закріплено строковість перебування особи на посаді помічника судді.

З огляду на наявність подання безпосереднього керівник позивачки - судді ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді, відсутністю вакантних посад помічника судді у Чернівецькому апеляційному суді, відсутністю подання від інших суддів цього ж суду про виконання ОСОБА_1 повноважень помічника (додаткового) іншого судді, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 підлягає звільненню з посади на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, тобто у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Щодо посилань позивачки на подання нею керівнику апарату суду заяви від 09 вересня 2021 року, у якій вона просила перевести її на рівнозначну посаду - на вакантну посаду помічника судді Чернівецького апеляційного суду, а також надавала згоду на виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, у якого найбільше судове навантаження, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що така заява без наявності письмового подання судді Чернівецького апеляційного суду щодо призначення позивача на посаду помічника такого судді (у разі відсутності у судді Чернівецького апеляційного суду помічника) або щодо призначення додатковим помічником (для судді, у якого найбільше судове навантаження), не могла слугувати підставою для задоволення вимог заяви та прийняття керівником апарату суду відповідного наказу.

Відтак, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржуваний наказ про звільнення позивачки прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Водночас, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування абз. 3 пункту 11 Положення в аспекті третьої підстави для звільнення, а саме за умови неможливості переведення працівника за його згодою на посаду помічника судді.

Як вбачається з доводів касаційної скарги, позивачка уважає, що відсутні підстави для її звільнення, оскільки у зв`язку зі звільненням судді та відрахуванням його зі штату суду утворилась вакантна посада судді, за якою також закріплена вакантна посада помічника судді, на яку і мала бути переведена позивачка.

З аналізу Положень Закону №1402-VIII, Закону №889- VIII, Положення №21 убачається, що прийняття та звільнення помічника судді має свою специфіку.

Суддя самостійно здійснює добір помчника, який призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату суду за поданням відповідного судді. Такий порядок існує з метою якісного здійснення правосуддя, оскільки гарантує довіру судді до помічника.

Особливість патронатної служби полягає у тому, що діяльність працівників цієї служби спрямована на забезпечення ефективності функціонування визначених законодавством категорій публічних службовців, а не державного органу.

Наведене свідчить про те, що помічник перебуває в безпосередньому, прямому підпорядкуванні судді, на розсуд якого віднесено, зокрема і питання звільнення помічника.

Доводи ОСОБА_1 щодо необхідності переведення її на вакантну посаду помічника судді, який закріплений за вакантною посадою судді, є помилковими, оскільки помічник судді, як працівник патронатної служби, забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя. За наявності вакантної посади судді (тобто відсутності на цій посаді судді, який здійснює правосуддя), відсутня необхідність в заповненні вакантної посади помічника такого судді, оскільки не виконуються повноваження щодо здійснення правосуддя, внаслідок чого не може забезпечуватись ефективність функціонування судді, на що спрямована діяльність патронатної служби.

Також є безпідставними доводи касаційної скарги щодо зміни в організації праці, оскільки суддя не припинив повноваження, а звільнився у розумінні частини першої статті 119 Закону №1402-VIII.

В цьому аспекті Суд зазначає, що у силу частини першої статті 157 Закону №1402-VIII статус і умови діяльності помічника судді визначаються цим Законом та Положенням №21, за пунктом 8 якого помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду.

З огляду на наведене в даному випадку підставою для звільнення помічника судді може бути, як звільнення судді у відставку, так і припинення повноважень у зв`язку з досягненням 65 років. Реалізація суддею права на відставку, як конституційної гарантії незалежності суддів, свідчить про фактичне припинення виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.

Щодо клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Як було вказано вище, клопотання обґрунтоване тим, що спірні правовідносини свідчать про наявність виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для розвитку права, формування єдиної правозастосовчої практики, яка обумовлює передачу вирішення цього питання на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Частинами першою та другою статті 347 КАС України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи; питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в судовому рішенні від 26 березня 2019 року у справі № 804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак: справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист; існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах; існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема: немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.

До повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана з наявністю правових проблем.

Проаналізувавши зазначені в клопотанні підстави, якими заявник обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні такого, оскільки Суд не вбачає в спірних правовідносинах виключної правової проблеми, такі правовідносини врегульовано нормами права, які є чіткими та в повній мірі дозволяють вирішити спір.

З урахуванням вищезазначеного, Верховний Суд уважає клопотання ОСОБА_1 про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду таким, що задоволенню не підлягає.

Доводи й аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника з правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Однак, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду судом касаційної інстанції є виключно питання застосування права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, ураховуючи приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на відсутність понесених судових витрат судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №600/5364/21-а на розгляд Великої Палати Верховного Суду - відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

О. А. Губська