ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року

м. Київ

справа № 480/8344/22

адміністративне провадження № К/990/36921/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого суді Берназюка Я.О.,

суддів: Стародуба О.П. та Чиркіна С.М.,

при секретарі судового засідання Кірієнко Н.Є.,

за участю:

представника ТОВ "ВТФ "Тростянецька цегла" Моісеєнка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу №480/8344/22

за позовом Державної служби геології та надр України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Тростянецька цегла"

про припинення користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Тростянецька цегла"

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправними та скасування наказів

за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року (ухвалене суддею-доповідачем Воловиком С.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Кононенко З.О., суддів Калиновського В.А., Мінаєвої О.М.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2022 року Державна служба геології та надр України (далі - Держгеонадра) звернулася до адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Тростянецька цегла" (далі - ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла») про припинення користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 420 від 26 лютого 2007 року.

2. В обґрунтування позовних вимог Держгеонадра зазначено, що ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» не усунуло у встановлені строки зазначені у приписі порушення вимог, передбачених спеціальним дозволом, а також не надало свою згоду на припинення користування надрами. Відтак, наявні правові підстави для припинення такого користування в судовому порядку.

3. У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Тростянецька цегла" звернулось до суду із зустрічним позовом до Державної служби геології та надр України, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 31 жовтня 2018 року №405 "Про поновлення дії, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів", у частині пункту 13 додатку 2 "Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, дію яких зупинено", яким на підставі протоколу/рішення робочої групи з питань надрокористування №10/2018 від 26 жовтня 2018 року зупинена дія спеціального дозволу №4240 від 26 липня 2007 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 18 лютого 2022 року №86 "Про поновлення дії, зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів", у частині пункту 3 Додатку 4 "Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, яким доповнено підстави зупинення дії дозволу", яким на підставі протоколу робочої групи з питань надрокористування №1-РГ/2022 зупинена дія дозволу №4240 від 26 лютого 2007 року, та внесені зміни до пункту 13 додатку 2 до наказу Державної служби геології та надр України від 31 жовтня 2018 року №405 в частині доповнення підстав зупинення спеціального дозволу №4240 від 26 лютого 2007 року.

4. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» вказує, що вимоги припису щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування фактично були виконані.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року, в задоволенні первісного позову Держгеонадра до ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» про припинення користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 420 від 26 лютого 2007 року відмовлено.

6. Зустрічний позов ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» до Держгеонадра про визнання протиправними та скасування наказів задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ № 86 від 18 лютого 2022 року в частині зупинення ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» дії спеціального дозволу № 4240 від 26 липня 2007 року.

7. В задоволенні інших вимог зустрічного позову відмовлено.

8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:

- позовні вимоги зустрічного позову про скасування наказу № 405 від 31 жовтня 2018 року в частині зупинення ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» дії спеціального дозволу № 4240 від 26 липня 2007 року не підлягають задоволенню, оскільки цей наказ вичерпав свою дію і жодним чином не порушує прав та інтересів позивача за зустрічним позовом.

- Держгеонадра не доведено наявності правових підстав для анулювання спеціального дозволу № 4240 від 26 липня 2007 року, оскільки факт невнесення змін до спеціального дозволу в частині вимог, які втратили свою актуальність через зміни у законодавстві, сам по собі не може бути підставою для анулювання спеціального дозволу, а також те, що встановлені пунктами 4-7 припису вимоги спеціального дозволу та угоди про умови користування надрами в частині проведення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов користування надрами згідно з абзацом третім пункту 26 Порядку № 615, з 2015 року стали не актуальними, з огляду на те, що абзац третій пункту 26 Порядку № 615, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 42 від 28 січня 2015 року, був виключений, а тому не підлягають виконанню.

9. При цьому суди також зауважили, що Держгеонадра не заперечується виконання ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» вимог, вказаних у пунктах 1, 2, 8.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Державна служба геології та надр України звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Державної служби геології та надр України задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла».

11. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V), статей 24, 26 Кодексу України про надра (далі - КУпН).

12. Скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03 травня 2018 року у справі №812/1074/17, від 09 вересня 2021 року у справі №824/160/19-а, від 02 грудня 2021 року у справі №815/2625/16.

13. Так, позивач за первісним позовом вказує на неврахування правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі №824/160/19-а, у якій Суд зазначив, оскільки відповідачем допущено невиконання вимог припису Державної служби геології та надр України і, а як наслідок, порушення вимог статті 11 Закону №877-V та Угоди про умови користування надрами, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами, в частині обов`язку надрокористувача допускати представників Держгеонадра для здійснення державного геологічного контролю та надання документів і матеріалів щодо користування надрами відповідно до умов спеціального дозволу на користування надрами, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем порушено вимоги, передбачені спеціальним дозволом на користування ділянкою надр, що є підставою для припинення користування надрами відповідно до пункту 5 частини першої статті 26 КУпН та частини сьомої статті 4-1 Закону №877-V.

14. Крім того, на переконання скаржника, оскільки ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» не усунуло встановлені під час проведення позапланової перевірки порушення у встановлені строки, що є також невиконанням вимог передбачених спеціальним дозволом, а також не надало свою згоду на припинення користування надрами, наявні правові підстави для припинення такого користування в судовому порядку.

15. На підтвердження обґрунтованості своїх доводів Державна служба геології та надр України також наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03 травня 2018 року у справі №812/1074/17, у якому Суд зазначив, що ненадходження будь-якої інформації від надрокористувача з приводу питання про анулювання спеціального дозволу не може розцінюватися, як відсутність заперечень. В свою чергу Державною службою геології та надр України вжито необхідні заходи щодо встановлення достатніх строків для усунення відповідачем порушень вимог користування надрами.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

16. Касаційна скарга надійшла до Суду 03 листопада 2023 року.

17. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №480/8344/22 витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

18. Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні колегією у складі трьох суддів на 16 квітня 2024 року о 14 годині 00 хвилин.

19. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року задоволено клопотання адвоката Моісеєнко Василя Володимировича, що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Тростянецька цегла", про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечено участь адвоката Моісеєнко Василя Володимировича, що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Тростянецька цегла" в усіх судових засіданнях у справі № 480/8344/22 у режимі відеоконференції відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Позиція інших учасників справи

20. Від ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» 29 грудня 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу Держгеонадра, в якому зазначає, що аргументи касаційної скарги є помилковими, безпідставними та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Вказує на помилковості посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №824/160/19-а, оскільки останній викладений з урахуванням недопуску посадових осіб Держгеонадра до проведення перевірки.

При цьому, в обґрунтування доводів відзиву щодо безпідставності поданої касаційної скарги зазначає, що Верховний Суд у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 820/99/18 наголосив, що неусунення деяких, встановлених у приписі порушень, з незалежних від волі суб`єкта господарювання причин, не може бути підставою для анулювання дозволу на користування надрами.

Загалом у відзиві на касаційну скаргу відповідач за первісним позовом стверджує, що вживав усі можливі дії для усунення порушень, водночас їх виконання залежало не тільки від дій ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла», а й від волевиявлення інших державних органів, в тому числі і від Держгеонадра.

21. 17 травня 2024 року від представника ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» надійшли пояснення, де зазначено, що згідно висновків Сумського окружного адміністративного суду, викладених у рішенні від 09 грудня 2019 року у справі № 480/2366/19, Держгеонадра порушила процедуру проведення планової перевірки, у зв`язку із чим акт перевірки № 29/4240 від 03 липня 2018 року визнано незаконним.

Крім того, щодо суті припису, зазначено, що згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 травня 2015 року № 153 визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 березня 2013 року № 96. З огляду на це, а також враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 1140/1925/18 та від 12 травня 2020 року у справі № 260/309/19, з 11 лютого 2015 року на надрокористувачів більше не покладається обов`язок забезпечувати проведення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов користування надрами.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

22. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Тростянецька цегла» відповідно до спеціального дозволу № 4240 від 26 лютого 2007 року має право на користування надрами згідно з угодою про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин № 4240 від 20 вересня 2013 року.

23. За результатами перевірки на предмет дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин, згідно з актом № 29/4240 від 03 липня 2018 року, Держгеонадра встановило порушення законодавства у сфері надрокористування, у зв`язку з чим, видало ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» припис про їх усунення.

24. Враховуючи не усунення порушень у встановлені строки, позивачем за первісним позовом було прийнято наказ № 405 від 31 жовтня 2018 року про зупинення дії спеціального дозволу № 4240 від 26 лютого 2007 року, а у липні 2019 року він звернувся до суду з позовною заявою про припинення права користування надрами шляхом анулювання дії цього дозволу.

25. За результатами розгляду справи № 480/2366/19, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у задоволенні позовної заяви Держгеонадра про припинення користування надрами шляхом анулювання дії спеціального дозволу № 4240 від 26 лютого 2007 року відмовлено з тих підстав, що акт перевірки № 29/4240 від 03 липня 2018 року складений не за встановленою уніфікованою формою у зв`язку з чим, не може бути належним та достатнім доказом порушення ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» вимог, передбачених спеціальним дозволом.

26. Враховуючи заяву відповідача за первісним позовом № 28 від 24 травня 2021 року, на підставі абзацу 2 частини 1 статті 6 Закону № 877-V, Держгеонадра 09 червня 2021 року прийнято наказ № 431 про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

27. З метою проведення вказаного заходу, головному спеціалісту Східного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України Карелову О.М. та провідному геологу Державної організації «Східного геологічного центру» Ніколашиній В.М. видано направлення на перевірку.

28. За результатами перевірки 16 липня 2021 року складено акт № 40/4240, згідно з яким встановлені порушення законодавства у сфері надрокористування, а саме:

1) частини 1, 2 статті 51 Кодексу України про надра, абзацу 4 частини 1 статті 24 Гірничого закону України від 06 жовтня 1999 року № 1127-XIV (далі - Закон № 1127-XIV), у зв`язку з відсутністю погодженого у встановленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин. Ймовірність настання негативних наслідків через таке порушення (що полягають в утворенні відвалів/териконів), визначена на третьому рівні;

2) частини 2 статті 51 Кодексу України про надра, частини 3 статті 19 Закону № № 1127-XIV, у зв`язку з не внесенням у наявний робочий проект змін після проведеної у 2012 році переоцінки запасів. Ймовірність настання негативних наслідків через таке порушення (що полягають у псуванні родовищ), визначена на третьому рівні;

3) підпункту 2 пункту 17 Порядку № 615, у зв`язку з не внесенням змін до спеціального дозволу на користування надрами через скасування обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами та не наданням звіту за 2020 рік. Ймовірність настання негативних наслідків через таке порушення (що полягають у затопленні гірничих виробок, виділення та проникнення в них небезпечних і шкідливих субстанцій), визначена на першому рівні;

4) пункту 1 частини 1 статті 24 Кодексу України про надра, пункту 10 Порядку № 615, у зв`язку з ненаданням звіту з моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами за 2020 рік, що свідчить про невиконання абзацу 1 пункту 5 Угоди про умови користування надрами № 4240 від 20 вересня 2013 року. Ймовірність настання негативних наслідків через таке порушення (що полягають у розубоження корисних копалин, тобто, у втраті ними якості), визначена на третьому рівні;

5) пункту 1 частини 1 статті 24 Кодексу України про надра, пункту 10 Порядку № 615, у зв`язку з не проведенням обов`язкового моніторингу та не внесенням змін до проекту розробки родовища, що свідчить про невиконання абзацу 3 пункту 5 Угоди про умови користування надрами № 4240 від 20 вересня 2013 року. Ймовірність настання негативних наслідків через таке порушення (що полягають у розубоження корисних копалин, тобто, у втраті ними якості), визначена на третьому рівні;

6) пункту 1 частини 1 статті 24 Кодексу України про надра, пункту 10 Порядку № 615, у зв`язку з ненаданням звіту з моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами за 2020 рік, що свідчить про невиконання абзацу 9 пункту 5 Угоди про умови користування надрами № 4240 від 20 вересня 2013 року. Ймовірність настання негативних наслідків через таке порушення (що полягають у розубоження корисних копалин, тобто, у втраті ними якості), визначена на третьому рівні;

7) абзацу 1 пункту 10 Порядку № 615, у зв`язку з ненаданням звіту з моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами за 2020 рік, що свідчить про невиконання пункту 2 Програми робіт, яка є додатком 2 до Угоди про умови користування надрами № 4240 від 20 вересня 2013 року. Ймовірність настання негативних наслідків через таке порушення (що полягають у псуванні родовищ), визначена на першому;

8) абзацу 1 пункту 10 Порядку № 615, у зв`язку з не внесенням змін до проекту розробки, рекультивації родовища та ОВНС, що свідчить про невиконання пункту 3 Програми робіт, яка є додатком 2 до Угоди про умови користування надрами № 4240 від 20.09.2013. Ймовірність настання негативних наслідків через таке порушення (що полягають у псуванні родовищ), визначена на першому;

9) пункту 1 частини 1 статті 24 Кодексу України про надра, пункту 10 Порядку № 615, у зв`язку з не зупиненням видобування корисної копалини у 2020 році на підставі наказу № 405 від 31 жовтня 2018 року. Ймовірність настання негативних наслідків через таке порушення (що полягають у розубоженні корисних копалин, тобто, у втраті ними якості псуванні родовищ), визначена на третьому рівні.

29. На підставі висновків акта перевірки, 16 липня 2021 року Держгеонадра винесено припис, яким ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» зобов`язано усунути встановлені порушення у строк до 16 серпня 2021 року.

30. Враховуючи не усунення порушень у встановлені строки, позивачем за первісним позовом прийнято наказ № 86 від 18 лютого 2022 року про зупинення дії спеціального дозволу № 4240 від 26 лютого 2007 року, а з огляду на ненадання відповідачем за первісним позовом згоди на припинення користування надрами, Держгеонадра звернулася до суду з позовною заявою про припинення права користування надрами шляхом анулювання дії згаданого дозволу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

31. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

32. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

33. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

34. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

35. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

36. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.

37. Згідно зі статтею 2 Кодексу України про надра його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

38. Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

39. Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр (далі - надрокористувачі) можуть бути: підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

40. Статтею 14 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовищ); видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод, отримання геотермальної енергії (теплової енергії надр), експлуатації підземних споруд, пов`язаної із запобіганням підтопленню навколишнього природного середовища внаслідок закриття шахт; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади) (крім нафтогазоносних надр); виконання робіт (провадження діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.

41. Статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у строкове платне користування. Спеціальний дозвіл на користування надрами надається на строк, визначений заявником, та становить від 3 до 50 років. У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

42. Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

43. Відповідно до частини першої статті 19 вказаного Кодексу право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

44. Частиною другою статті 24 Кодексу України про надра встановлено, що користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) здійснювати підготовку і розкриття звітів (консолідованих звітів) про платежі на користь держави та інформації про укладені договори (угоди) щодо користування надрами в обсязі та у порядку, встановлених Законом України "Про забезпечення прозорості у видобувних галузях; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції. Статтею 60 Кодексу України про надра передбачено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

45. Згідно з частиною першою статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

46. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України (далі - Положення №1174).

47. Згідно з пунктом 1 Положення №1174 Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.

48. Відповідно до пункту 3 Положення №1174 основними завданнями Держгеонадра є, у тому числі, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

49. Згідно із підпунктом 10 пункту 4 Положення № 1174 Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.

50. Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначення процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовані Порядком №615, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

51. Відповідно до пункту 10 Порядку №615 (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) невід`ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем і містить програму робіт, яка оформляється як додаток, та особливі умови надрокористування, що передбачають: вимоги до ефективності робіт; сучасні технології видобування та переробки корисних копалин; порядок видобування корисних копалин, зокрема з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій; види, обсяги і строки виконання робіт на ділянці надр; підстави для припинення діяльності, пов`язаної з використанням ділянки надр.

52. Згідно із пунктом 21 цього ж Порядку № 615 дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Мінприроди з підстав, передбачених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у разі:

1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр;

2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов`язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров`ю працівників або населення;

3) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища;

4) наявності підстав, передбачених Законом України "Про санкції"

5) невиконання умов висновків з оцінки впливу на довкілля та/або висновків державної екологічної експертизи;

6) відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновку державної екологічної експертизи діяльності з видобування корисних копалин.

53. Отже зміст вказаних норм да підстави для висновку, що надрокористувачі зобов`язані неухильно виконувати вимоги спеціального дозволу та Угоди про умови користування надрами. У разі встановлення за результатами заходів державного нагляду уповноваженим органом відповідних порушень, дія спеціального дозволу зупиняється, а надрокористувачу надається строк для усунення встановлених порушень.

54. Пунктом 22 Порядку №615 визначено, що право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

55. Частиною сьомою статті 4-1 Закону №2806-IV визначено, що дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення. Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

56. Відповідно до частин першої, другої статті 26 Кодексу України про надра (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право користування надрами припиняється, зокрема, у разі використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктах 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому, питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку. Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

57. Таким чином, право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, у випадках, передбачених пунктами 4 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів у судовому порядку.

58. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 25 червня 2011 року у справі № 21-36а11, від 19 вересня 2011 року у справі № 21-164а11 та від 10 грудня 2013 року у справі № 21-450а13, а також Верховний Суд, зокрема, у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 802/4846/13-а, від 26 травня 2020 року у справі №460/1033/19, від 31 серпня 2022 року у справі № 0940/1958/18 та від 25 січня 2024 року у справі № 380/18177/22.

59. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, наказом Держгеонадра № 86 від 18 лютого 2022 року зупинено дію спеціального дозволу № 4240 від 26 лютого 2007 року у зв`язку із невиконанням припису від 16 липня 2021 року. Крім того, наказом Держгеонадра № 122 від 01 квітня 2022 року встановлений додатковий строк усунення порушень до 01 липня 2022 року.

60. Колегія суддів враховує, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях встановлено факт усунення ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» порушень, вказаних у пунктах 1, 2, 8, що не заперечується Держгеонадра у процесу розгляду цієї справи, а також не спростовується нею у касаційній скарзі.

61. Таким чином, під час розгляду цієї касаційної скарги колегії суддів необхідно здійснити перевірку обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій в частині наявності вчинених ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» та неусунутих порушень, що викладені у пунктах 3-7 Припису.

62. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, пунктами 4-7 Припису встановлено порушення відповідачем за первісним позовом вимог пункту 1 частини першої статті 24 КУпН та пункту 10 Порядку №615.

63. За змістом вказаних норм, надрокористувачі мають право здійснювати роботи на наданій їм ділянці лише у відповідності до умов спеціального дозволу та угоди про умови користування надрами, яка є невід`ємною частиною дозволу.

64. Недотриманням умов спеціального дозволу № 4240 від 26 лютого 2007 року та Угоди про умови користування надрами № 4240 від 20 вересня 2013 року та як наслідок, порушенням, визначено факт ненадання ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» звіту з моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами за 2020 рік.

65. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що спеціальний дозвіл та угода про умови користування надрами дійсно містять вимогу щодо проведення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов користування надрами державними геологічними підприємствами, установами та організаціями відповідно до абзацу третьому пункту 26 Порядку № 615.

66. Оцінюючи доводи касаційної скарги в частині обґрунтованості вказаних вимог припису та наявності підстав для анулювання спеціального дозволу у зв`язку із неусуненням вказаних порушень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

67. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2015 року № 42 "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» (чинна з 11 лютого 2015 року) виключено абзац 3 пункту 26 Порядку № 615, згідно з яким проведення моніторингу та наукове супроводження виконання особливих умов користування надрами, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами, покладалось на спеціалізовані державні геологічні підприємства, установи та організації.

68. Крім того, як правильно зазначає у поясненнях представник ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла», наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 травня 2015 року №153 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 березня 2013 № 96 "Про затвердження Положення про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування".

69. З огляду на викладене, колегія суддів наголошує, що після 11 лютого 2015 року на надрокористувачів більше не покладається обов`язок забезпечувати проведення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов користування надрами, а після 14 травня 2015 року втратив чинність сам нормативний акт, який регулював проведення вказаного моніторингу та наукового супроводження надрокористування, а тому невиконання вказаних вимог припису не може визнаватися порушенням законодавства і до цих дій не може бути застосована міра відповідальності у вигляді анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

70. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №1140/1925/18 та від 12 травня 2020 року у справі №260/309/19.

71. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимоги спеціального дозволу та угоди про умови користування надрами в частині проведення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов користування надрами згідно з абзацом третім пункту 26 Порядку № 615, з 2015 року стали не актуальними та такими, що не підлягають виконанню.

72. Крім того, колегія суддів зазначає, що зазначений висновок судів попередніх інстанцій доводами касаційної скарги не спростовується. При цьому під час касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у цій справі, відповіді на пояснення представника ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла», що містять доводи стосовно протиправності такої вимоги припису, скаржником також не надано.

73. Стосовно вимог, що викладені у пункті 3 Припису і стосуються невнесення змін до спеціального дозволу на користування надрами через скасування обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами та не наданням звіту за 2020 рік, колегія суддів вказує таке.

74. Так, у відповідності до приписів статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підставами для переоформлення документа дозвільного характеру є: зміна найменування суб`єкта господарювання - юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - підприємця; зміна місцезнаходження суб`єкта господарювання. Законом можуть бути встановлені інші підстави для переоформлення документів дозвільного характеру.

У разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дня настання таких підстав подати дозвільному органу або адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню.

Дозвільний орган протягом двох робочих днів з дня одержання заяви про переоформлення документа дозвільного характеру, документа, що додається до неї, зобов`язаний видати переоформлений на новому бланку документ дозвільного характеру з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.

75. Згідно із пунктом 17 Порядку № 615 внесення змін до дозволу здійснюється на підставі заяви та поданих надрокористувачем документів у разі, зокрема, зміни особливих умов та інших умов, визначених у дозволі. Для внесення змін до дозволу заявник подає заяву, в якій зазначаються номер та дата дозволу, разом з: інформацією (у формі довідки, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом та скріплюється печаткою) про виконання особливих умов дозволу, до якого планується внести зміни, та програми робіт, виконання якої передбачено угодою про умови користування надрами; пояснювальною запискою, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом, скріплюється печаткою та містить обґрунтування необхідності внесення змін до дозволу.

76. Відповідно до пункту 18 Порядку № 615 орган з питань надання дозволу протягом 30 календарних днів з дати надходження заяви про переоформлення дозволу (внесення змін до нього) та документів, що додаються до неї, надає заявникові дозвіл на новому бланку з урахуванням відповідних змін або вмотивовану відмову.

77. Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано у касаційній скарзі, що ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» намагалась внести зміни до спеціального дозволу у зв`язку із скасуванням проведення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами, у зв`язку з чим 10 серпня 2021 року направляло до Держгеонадра відповідний лист.

78. За результатами розгляду вказаного листа, позивач за первісним позовом листом № 20700/01/07-21 від 22 листопада 2021 року відмовив у внесенні змін з тих підстав, що ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла» не усунуто порушення, встановлені перевіркою, зокрема, не внесено зміни до спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку із скасуванням проведення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами.

79. Водночас, колегія суддів вважає такі мотиви для відмови у внесенні змін до спеціального дозволу необґрунтованими і такими, що не можуть слугувати підставою для подальшого анулювання спеціального дозволу, оскільки фактично причина відмови у внесенні змін до спеціального дозволу є аналогічною до причини з якої необхідно такі зміни внести.

80. Суд також враховує зазначені у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 380/744/20 та від 07 липня 2022 року у справі № 560/2260/21 висновки стосовно того, що у практиці вирішення приватно-правових спорів підлягає застосованню доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці); в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться засада добросовісності як одна із складових верховенства права. При цьому, Суд у цих справах вказав, що під час вирішення деяких категорій публічно-правових спорів також слід виходити з того, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інших суб?єктів правовідносин; поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них

81. Враховуючи вищезазначене, під час здійснення касаційного перегляду вказаної справи, Верховний Суд враховує суперечливу (непослідовну) поведінку суб`єкта владних повноважень, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, полягає у тому, що суб`єкт приватного права намагався добросовісно виконати вимогу закону та відповідний припис суб`єкта владних повноважень, отримав відмову такого суб`єкта, а в подальшому цей суб`єкт владних повноважень почав вживати дії стосовно притягнення до відповідальності зазначеного суб`єкта приватного права у формі анулювання ліцензії (втручання у власність).

82. При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що припис, який оскаржується, в частині пунктів 1, 2, 8, виконаний ТОВ «ВТФ «Тростянецька цегла», що скаржником не заперечується і не спростовується, в частині пунктів 4-7 визнаний судами попередніх інстанцій необґрунтованим, з чим погоджується колегія суддів, а виконання пункту 3 цього розпорядчого акта залишилось невиконаними у зв`язку з наявністю незалежних від позивача обставин.

83. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Держгеонадра не доведено наявності правових підстав для анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4240 від 26 лютого 2007 року, а мотиви касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

84. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 11 Закону №877-V та статей 24, 26 КУпН не знайшли свого підтвердження.

85. Не знайшли свого підтвердження і доводи касаційної скарги про те, що судами обох інстанцій не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у постановах від 03 травня 2018 року у справі №812/1074/17, від 09 вересня 2021 року у справі №824/160/19-а, від 02 грудня 2021 року у справі №815/2625/16, оскільки останні стосуються оцінки судами хоч і подібних правовідносин, водночас не є релевантними до правовідносин, що виникли у справі, рішення у якій оскаржуються, оскільки висновків, зокрема, стосовно наявності у надрокористувачів обов`язку після 11 лютого 2015 року забезпечувати проведення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов користування надрами вказані постанови Верховного Суду не містять.

86. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

87. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

88. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

89. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

90. У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справа «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11) зазначено, що в усталеній практиці Суду встановлено, що припинення дії дійсної ліцензії на здійснення господарської діяльності становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, і воно має розглядатись за другим абзацом цієї статті як захід з контролю за користуванням майном (див., наприклад, рішення у справі «Tre Traktоrer Aktiebolag v Sweden», заява № 10873/84, пункт 55; «Rosenzweig and Bonded Warehouses Ltd v. Poland», заява № 51728/99, пункт 49; «Bimer S.A. v. Moldova», заява № 15084/03, пункт 51; «Megadat.com SRL v. Moldova», заява № 21151/04, пункти 64 і 65; «Vekony v. Hungary», заява № 65681/13, пункти 29 і 30; «S.C. Antares Transport S.A. and S.C. Transroby S.R.L. v. Romania», заява № 27227/08, пункти 39 і 40).

91. Зокрема, у рішенні у справі «Mickovski v. North Macedonia» (заява № 39107/18 та № 39726/18, пункт 37) Суд вказав, що примусове призупинення діяльності заявника, яка ґрунтується на дозволі з боку держави, охоплюється поняттям втручання у використання майна, яке підпадає під захист другого абзацу статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції (див., mutatis mutandis, «Tre Traktоrer Aktiebolag v Sweden», заява № 10873/84, пункт 55; «Buzescu v. Romania», заява № 61302/00, пункт 88).

92. У рішенні у справі «Gospodаria ?аrаneascа chiper terenti grigore v. the Republic of Moldova» (заява № 71130/13, пункт 25) ЄСПЛ зазначив, що право компанії-заявника на діяльність, яка ґрунтується на ліцензії, становив володіння для цілей статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, і що анулювання цього документа становило втручання у право компанії-заявника на мирне володіння своїм майном; таке втручання є заходом контролю за використанням власності, який підлягає перевірці відповідно до другого абзацу статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, і має бути законним і пропорційним переслідуваній меті (див. рішення у справі «Gospodаria ?аrаneascа Chiper Terenti Grigore v Moldova», заява № 71130/13, пункти 27-29).

93. Отже, у справах щодо надання ліцензій або дозволів, ЄСПЛ доходить висновку, що скасування або відкликання останніх є втручанням у право заявників на мирне володіння своїм майном, включаючи економічні інтереси, пов`язані з підприємницькою діяльністю (див. рішення у справах «Fredin v. Sweden» (№ 1), заява № 12033/86, пункт 40; і mutatis mutandis, «Rosenzweig and Bonded Warehouses Ltd. v. Poland», заява № 51728/99); незважаючи на те, що в деяких випадках Суд визнав, що ліцензія сама по собі є «майном» для цілей статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, важливо, що в цих випадках це питання не було спірним між сторони, тому від Суду не вимагалося проводити розширений аналіз характеру володіння у справі; у будь-якому випадку згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ припинення дії дійсної ліцензії на ведення бізнесу становило втручання у право на мирне володіння майном (див. рішення у справах «Bimer S.A. v. Moldova», заява № 15084/03, пункт 49; «Megadat.com SRL v. Moldova», заява № 21151/04, пункти 62-63).

94. Отже, відповідно до сталої практики ЄСПЛ правові норми, на яких ґрунтується позбавлення власності, окрім відповідності внутрішньому законодавству Договірної держави, мають бути достатньо доступними, точними та передбачуваними у своєму застосуванні; що стосується поняття «передбачуваність», то його обсяг значною мірою залежить від змісту інструменту, який розглядається, сфери, яку він призначений охоплювати, а також кількості та статусу тих, кому він адресований (див. рішення у справі «Vistiтр and Perepjolkins v. Latvia», заява № 71243/01, пункти 95-99).

95. Стосовно допустимості втручання у «право власності» необхідно звернути увагу, що відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (заява №25921/02) ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ у пункті 32 рішення по справі «Stretch v. the United Kingdom» (заява № 44277/98).

96. Слід зазначити, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, а саме: (1) чи є втручання законним; (2) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Протоколу першого, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

97. У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Трегубенко проти України» (заява N 61333/00) зазначено, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде доведений, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності.

98. Суд також враховує позицію ЄСПЛ, висловлену, зокрема, у справах «Moreno Diaz Peсa and Others v. Portugal» (заява № 44262/10, пункти 60, 64 і 93), «Cachia and Others v. Malta» (заява № 72486/14, пункт 49) та «Hesz and others v. Hungary» (заява № 17884/12, пункт 28), яка передбачає, що в процесах позбавлення власності держава повинна суворо дотримуватися процедури; для примусового позбавлення цього права мають бути вагомі причини і держава, в особі своїх уповноважених органів, повинна це довести неспростовними доказами.

99. Як зазначив ЄСПЛ у пунктах 48- 54 та тексті свого рішення у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06) є порушенням ст. 14 Конвенції гідно з якою користування правами та свободами має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, доповнює інші основні її положення та протоколів до Конвенції; вона не існує незалежно, оскільки застосовується лише щодо «користування правами та свободами», що гарантуються цими основними положеннями; застосування статті 14 Конвенції необов`язково означає порушення одного з матеріальних прав, гарантованих Конвенцією; необхідно, але й також достатньо, щоб обставини справи входили «до сфери застосування» однієї або більше статей Конвенції; заборона дискримінації за статті 14 Конвенції поширюється за межі використання прав та свобод, гарантування яких кожною державою вимагається Конвенцією та протоколами до неї. Вона також застосовується до тих додаткових прав, що входять до загальної сфери застосування будь-якої статті Конвенції, які держави добровільно вирішили гарантувати.

100. Колегія суддів також враховує, що 13 лютого 1991 року Комітет Міністрів Ради Європи (КРМЄ) ухвалив Рекомендації № R(91)1 державам-членам стосовно адміністративних санкцій (on administrative sanctions), де визначено принципи, що підлягають застосуванню до адміністративних актів, на підставі яких накладаються адміністративні санкції. Положення вказаних Рекомендацій спрямовані на забезпечення справедливості та ефективності широкого спектру адміністративних санкцій, що загалом належать до адміністративно-правової сфери.

Відповідно до пунктів 1-7 вказаних Рекомендацій адміністративні санкції можуть бути застосовані органами публічної влади у вигляді заходів фінансового чи нефінансового характеру. Під час застосування останніх необхідно дотримуватися, зокрема, таких умов:

адміністративні санкції повинні бути передбачені національним законодавством і накладатись органами публічної влади лише за чітко передбачених умов (у випадку порушення норми адміністративного права або невиконання адміністративного рішення);

адміністративні санкції мають бути пропорційними фактичному порушенню;

адміністративні санкції не можуть бути накладені за діяльність, яка була законною і відповідача чинній адміністративній практиці на момент її здійснення;

у разі прийняття адміністративного рішення про накладення санкції таке рішення має містити обґрунтування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

101. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

102. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

103. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

104. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді О.П. Стародуб

С.М. Чиркін