УХВАЛА

29 травня 2024 року

м. Київ

справа №826/5986/18

адміністративне провадження № К/990/28171/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача: Шарапи В.М., суддів Кравчука В.М., Чиркіна С.М. розглянувши у порядку письмового провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року у складі судді Амельохіна В.В. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року у складі судді Кузьменка В.В. (головуючий), суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М. у справі за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі- АТ «Укртрансгаз») звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) про визнання протиправними та скасування постанов від 29.12.2017 № 1619, № 1620.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач під час прийняття оскаржуваних постанов №1619 та №1620 порушив норми статті 19 Конституції України, пункти 1-30 частини третьої, пункти 1- 10 частини п`ятої статті 4 та статті 59 Закону України від 09.04.2015 № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон № 329-VIII), статті 17, 19, 22 Закону України від 22.09.2016 № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII), у зв`язку із чим вони повинні бути визнанні протиправними та скасованими.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 29.07.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022, позов задовольнив.

2.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскаржувані рішення про накладення на позивача штрафу в сумі 850000,00 грн та накладення штрафу в сумі 102000,00 грн прийнято відповідачем поза межами законодавчо встановлених строків для їх прийняття.

3. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

3.1. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг на 2017 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 01.12.2016 № 2125, на підставі постанови НКРЕКП від 16.03.2017 № 290 «Про проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у ІІ кварталі 2017 року» та посвідчення на перевірку від 29.05.2017 № 120, починаючи з 13.06.2017 по 03.07.2017 проведено планову виїзну перевірку щодо виконання АТ «Укртрансгаз» Ліцензійних умов із зберігання та Ліцензійних умов з транспортування за період діяльності ліцензіата з 01.01.2016 по 31.12.2016.

3.2. За результатом проведення планової перевірки було складено акт планової виїзної перевірки дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ від 03.07.2017 № 108 та акт планової виїзної перевірки дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами від 03.07.2017 № 107.

3.3. За результатами розгляду актів № 107, № 108 на засіданні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 29.12.2017 прийнято постанову № 1619 «Про накладення штрафу на АТ «Укртрансгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ» (далі - постанова № 1619) та постанову № 1620 «Про накладення штрафу на АТ «Укртрансгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного газу, газу (метану) вугільних родовищ» (далі - постанова № 1620).

3.4. Постановою № 1619 на АТ «Укртрансгаз» накладено штраф у розмірі 102 000, 00 грн за порушення Ліцензійних умов із зберігання, а саме:

підпункту 2.2.2 пункту 2.2 розділу II Ліцензійних умов із зберігання в частині надання перехресних субсидій за рахунок господарської діяльності із зберігання газу;

підпункту 3.9.3 пункту 3.9 розділу III Ліцензійних умов із зберігання в частині установлення плати за виконання додаткових робіт таким чином, щоб забезпечити відшкодування його виправданих витрат та отримання обґрунтованого прибутку при здійсненні цих робіт, та невиконання розпорядження НКРЕ від 15.01.2009 2-р "Про встановлення вимог до ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" щодо провадження інших, крім ліцензованих, видів діяльності";

підпункту 3.10.2 пункту 3.10 розділу III Ліцензійних умов із зберігання щодо використання коштів, отриманих за рахунок надання послуг із закачування, зберігання та відбору газу, за цільовим призначенням;

пункту 3.11 розділу III Ліцензійних умов із зберігання в частині дотримання вимог законодавства України та нормативно-технічних документів щодо якості надання послуг, а саме пункту 4.1 Порядку формування інвестиційних програм у частині виконання розділу І Плану розвитку газосховищ ПАТ «Укртрансгаз» на 2016 - 2025 роки, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.05.2016 № 849, у повному обсязі відповідно до запланованих обсягів робіт у кількісному вираженні та обсягів фінансування у вартісному вираженні, передбачених джерелами фінансування інвестиційної програми.

3.5. Постановою № 1620 на АТ «Укртрансгаз» накладено штраф у розмірі 850 000, 00 грн за порушення Ліцензійних умов з транспортування, а саме:

підпункту 2.2.3 пункту 2.2 розділу II Ліцензійних умов з транспортування у частині надання перехресних субсидій за рахунок господарської діяльності з транспортування газу магістральними трубопроводами;

підпункту 3.1.5 пункту 3.1 розділу III Ліцензійних умов з транспортування щодо повідомлення НКРЕКП протягом 10 робочих днів про всі зміни даних, значених у документах, що додавалися до заяви;

підпункту 3.4.17 пункту 3.4 розділу III Ліцензійних умов з транспортування у частині виконання вимог, встановлених НКРЕКП щодо здійснення інших, крім: ліцензованого, видів діяльності, а саме розпорядження НКРЕ від 15.01.2009 І-р щодо провадження беззбиткових інших, крім ліцензованих, видів діяльності;

пункту 3.10 розділу III Ліцензійних умов з транспортування щодо дотримання вимог законодавства України, нормативно-технічних документів щодо якості надання послуг, а саме:

частини другої статті 32 Закону № 329-VIII щодо додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками;

пункту 1 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) та пункту 3 постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 поло приведення договірних відносин у відповідність до вимог Типового договору транспортування природного газу у тримісячний строк з дати набрання чинності цією установою;

пункту 2 глави 2 та пункту 4 глави 3 розділу XI Кодексу ГТС у частині дотримання термінів надання замовникам послуг транспортування повідомлень про т твердження та відхилення номінацій/реномінацій із зазначенням коду причини з ухилення;

пункту 1 глави 8 розділу XI Кодексу ГТС у частині виконання процедури перевірки поданих замовниками послуг транспортування номінацій та їх відхилення стосовно підтвердження згоди споживача щодо постачання природного газу тим чи іншим замовником;

пункту 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС в частині надання в установлені терміни (до 14 числа) замовникам послуг транспортування звітів про надані послуги балансування та рахунків на оплату;

пункту 4.1 Порядку формування інвестиційних програм у частині виконання розділу І Плану розвитку газотранспортної системи ПАТ «Укртрансгаз» на 2016 - 1)25 роки, затвердженого постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 389 (із змінами), у повному обсязі відповідно до запланованих обсягів робіт у кількісному вираженні та обсягів фінансування у вартісному вираженні, передбачених джерелами фінансування інвестиційної програми.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування цими судами норм матеріального права, НКРЕКП звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022. Ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4.1. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми частини шостої статті 59 Закону № 329-VIII без його взаємозв`язку із нормами статей 17 та 19 Закону № 1540-VIII і пункту 7.17 Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 19.05.2011 №881. При цьому вказує, що положеннями статті 59 Закону №329-VIII, якими визначено п`ятиденний строк для прийняття Регулятором рішення про притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, не конкретизовано які саме це дні, календарні чи робочі, а також не враховано, що ліцензіат має право на надання зауважень та пояснень до виявлених порушень ліцензійних умов, які враховуються НКРЕКП як пом`якшуючі обставини при прийнятті рішення про притягнення до відповідальності. Також стверджує, що нормами Закону про НКРЕКП, який є спеціальним по відношенню до Закону №329-VIII, передбачена інша процедура розгляду питання про притягнення суб`єкта до відповідальності, яка є значно тривалішою за п`ять днів. Крім того, з посиланням на практику Верховного Суду (справи №810/5546/15 і №816/5759/13-а) скаржник вказав, що висновок щодо недотримання строку прийняття податкового рішення не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення.

4.2. Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вказану підставу вмотивовано відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування норми частини 6 статті 59 Закону №329-VIII у її взаємозв`язку із нормами статей 17 та 19 Закону № 1540-VIII і пункту 7.17 Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 19.05.2011 №881.

5. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. При цьому вказує на правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та відсутність порушення норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування судових рішень по справі. Зазначає, що суди попередніх інстанцій вирішили судовий спір у цій справі відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладено у постанові від 21.11.2022 у справі №640/2415/19 за участю цих же сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

6. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

7. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

8. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

9. Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

10. Колегія суддів підкреслює, що виникнення підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, на який у касаційній скарзі посилається позивач, обумовлюється наявністю саме подібних правовідносин, які виникли у справі, у якій ухвалені судові рішення, щодо оскарження яких порушується питання, та щодо застосування норм права у таких правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

11. Отже, законодавець чітко визначив, які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції. Відповідно до положень цих норм процесуального права касаційний перегляд цієї справи з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: суди застосували норму права і відносно її застосування відсутній висновок Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

12. Визначаючи зміст поняття «подібність правовідносин», Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, пункті 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7 та пункті 40 постанов від 25.04.2018 у справі №910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

13. Висновки аналогічного змісту містяться й у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016, 13.09.2017 (справи №№№910/8956/15, 923/682/16, відповідно).

14. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

15. Встановлюючи при виборі і застосуванні норм права необхідність врахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує застосування таких норм права саме у подібних правовідносинах.

16. Розглядаючи цю справу, колегія суддів установила, що у провадженні Верховного Суду перебувала справа № 640/2415/19 між цими ж сторонами, де предметом позову було визнання протиправними та скасування постанов НКРЕКП від 18.01.2019 № 40 Про накладення штрафу на АТ «Укртрансгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного газу» та від 18.01.2019 №41 «Про накладення штрафу на АТ «Укртрансгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності зі зберігання (закачування, відбору) природного газу».

17. Підставами позову зазначалося накладення відповідачем штрафу за порушення ліцензійних умов поза межами п`ятиденного строку, визначеного частиною 6 статті 59 Закону України № 329-VIII.

18. Верховний Суд у постанові від 21.11.2022 у справі №640/2415/19 під час застосування норм частини шостої статті 59 Закону № 329-VIII погодився з висновками Верховного Суду, які зроблені за подібних правовідносин у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №826/14481/17, від 06.06.2019 у справі №804/7661/17, від 30.09.2020 у справі №300/775/19 та від 15.02.2022 у справі № 120/1139/19-а.

19. За вказаними висновками:

«Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначенні Законом України від 22.09.2016 №1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон №1540-VIII).

Відповідно до частини першої - третьої статті 1 Закону №1540-VIII Нацкомісія є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор (Нацкомісія) є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1540-VIII Нацкомісія здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:

1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;

2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;

3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;

4) державного контролю та застосування заходів впливу;

5) використання інших засобів, передбачених законом.

Відповідно до статті 19 Закону №1540-VIII Регулятор (Нацкомісія) здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

Статтею 22 цього Закону передбачено, що суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України «Про природні монополії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, Законами №329-VIII, «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».

Постановою від 14.06.2018 № 428 Нацкомісія затвердила Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дія якого поширюється на суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності та регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю яких здійснюється Нацкомісією у сфері енергетики та у сфері комунальних послуг та установлює певні процедури, зокрема, організації та проведення планових та позапланових перевірок; оформлення результатів перевірок; контроль за виконанням рішень Нацкомісії; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов.

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що метою здійснення діяльності НКРЕКП є досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки. В свою чергу, державний контроль Регулятором здійснюється зокрема шляхом проведення відповідних перевірок за результатом яких складаються акти.

Закон № 329-VIII визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Згідно із пунктом 32 частини першої статті Закону № 329-VIII Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

….

За приписами частини другої статті 59 Закону №329-VIII правопорушеннями на ринку природного газу у тому числі (…) є порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності.

Згідно із частиною третьою статті 59 Закону №329-VIII у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді:

1) попередження про необхідність усунення порушень;

2) штрафу;

3) зупинення дії ліцензії;

4) анулювання ліцензії.

Положеннями частини шостої статті 59 Закону № 329-VIII визначено, що рішення Регулятора про накладення санкцій за порушення, передбачені цією статтею, може бути прийняте протягом п`яти днів з дня виявлення правопорушення Регулятором.

Колегія суддів зазначає, що вказаний строк є преклюзивним (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) і чинним на момент спірних правовідносин законодавством не було передбачено можливості його поновлення.

Слід також зазначити, що встановлення законодавцем обмеженого строку притягнення до відповідальності є однією із умов дисциплінування суб`єкта владних повноважень для належного виконання законодавчо визначених обов`язків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності 18.01.2019, тоді як акт перевірки складено 10.01.2019, тобто із порушенням 5-денного строку, визначеного законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем строків притягнення позивача до відповідальності».

20. У справі, що розглядається, колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступу від вказаних правових висновків. При цьому акцентує увагу, що підходи Верховного Суду в застосуванні законодавства про надра є сталими і неодноразово застосовувалися Верховним Судом, зокрема, у постановах, зазначених вище.

21. Отже, з огляду на зазначене та те, що судами попередніх інстанцій встановлено прийняття відповідачем оскаржених постанов поза межами встановленого частиною шостою статті 59 Закону № 329-VIII п`ятиденного строку, ці суди обґрунтовано прийшли до висновку про визнання таких постанов протиправними і скасування їх. Відтак доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм частини 6 статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» є безпідставними та необґрунтованими.

22. Щодо доводів касаційної скарги про не застосування до правовідносин, щодо яких виник спір, норм пункту 7.17. Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 19.05.2011 №881 суд касаційної інстанції зазначає, що цей порядок втратив чинність згідно Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428, яка набрала чинності з 12.08.2018 і правовідносин, щодо яких виник спір, не регулювала. Відтак суд касаційної інстанції не надає відповіді на вказані доводи відповідача.

23. Проте суд касаційної інстанції акцентує увагу на тому, що Верховний Суд сформував висновки щодо застосування норм Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428 у їх взаємному зв`язку з нормами Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та спеціальними законами у цій сфері щодо строків застосування штрафних санкцій за порушення ліцензійних умов.

24. Зокрема, у постанові від 18.05.2023 у справі №640/18331/19 Верховний Суд зазначив:

«… відповідно до законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування видів господарської діяльності» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановою від 14.06.2018 за №428 затвердила Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов (далі - Порядок №428).

21. Згідно пунктів 1.2. 1.3. та 1.4. цього Порядку його дія поширюється на суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності (далі - ліцензіати) та регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП):

1) у сфері енергетики:

діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії споживачу;

з оптового постачання електричної енергії;

діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця;

діяльності з перепродажу електричної енергії (трейдерської діяльності);

діяльності зі здійснення функцій оператора ринку;

діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу;

діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом;

2) у сфері комунальних послуг:

діяльності з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);

діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);

діяльності з перероблення та захоронення побутових відходів.

Цей Порядок застосовується НКРЕКП при здійсненні контролю за дотриманням законодавства та ліцензійних умов ліцензіатами шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Цей Порядок установлює: процедуру організації та проведення планових та позапланових перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов`язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов`язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень НКРЕКП; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов.

22. Пунктом 5.4. Порядку №428 встановлено, що у разі виявлення порушень акт про результати перевірки розглядається на засіданні НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання, не пізніше п`яти робочих днів після отримання від ліцензіата, діяльність якого перевірялася, письмових пояснень та обґрунтувань до акта перевірки, але не пізніше десяти робочих днів з дати отримання ліцензіатом акта про результати перевірки. За результатами розгляду приймається рішення про застосування до ліцензіата санкцій, передбачених законами України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про ринок природного газу» та «Про теплопостачання».

23. Отже, колегія суддів касаційного адміністративного суду зазначає, що чинним на час проведення перевірки та прийняття відповідачем оскаржених постанов законодавством було встановлено строки розгляду акта перевірки та застосування до ліцензіата санкцій за порушення відповідного законодавства.

24. Зокрема, за порушення ліцензійних умов на ринку електричної енергії Законом України № 1540-VIII встановлено строк для розгляду акта перевірки та застосування санкцій за порушення - п`ять днів з дня виявлення правопорушення Регулятором. Цей строк, а не строк, визначений пунктом 5.4. Порядку №428, слід застосовувати з огляду на норми частин 1 та 3 статті 7 КАС України, згідно яких суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України. При цьому у разі невідповідності правового акту закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У правовідносинах за цією справою правовим актом, який має вищу юридичну силу є Закон №1540-VIII.

25. Оскільки Законом № 2633-IV строку для розгляду акта перевірки та застосування санкцій за порушення законодавства у сфері теплопостачання не встановлено, такий варто застосовувати з огляду на приписи Порядку №428 - не пізніше п`яти робочих днів після отримання від ліцензіата, діяльність якого перевірялася, письмових пояснень та обґрунтувань до акта перевірки, але не пізніше десяти робочих днів з дати отримання ліцензіатом акта про результати перевірки.

26. Як встановили суди під час розгляду справи, акти перевірки складені відповідачем 14.06.2019. Однак оскаржувані постанови відповідач прийняв 30.08.2019, порушивши при цьому строки ухвалення рішення про застосування до ліцензіата санкцій за правопорушення на ринку електричної енергії та у сфері теплопостачання.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що граничний строк для застосування санкцій, встановлений Законом №1540-VIII, сплив 19.06.2019, а встановлений Порядком №428 - 28.06.2019.

27. Щодо необхідності дотримання строку для застосування санкцій НКРЕКП у межах повноважень, визначених Законом №1540-VIII та наявності підстав для скасування рішень вказаного органу, ухвалених з порушенням таких строків, вказано в постанові Верховного Суду від 14.03.2023 по справі №540/2183/19, ухваленій за подібних правовідносин».

25. Колегія суддів касаційного адміністративного суду вважає застосовним вказаний висновок Верховного Суду і до обставин цієї справи з огляду на подібність правовідносин у справах, предметом позову яких є визнання протиправними і скасування постанов Регулятора про накладення штрафу з підстав прийняття таких постанов поза межами встановлених законами строків. При цьому слід зазначити, що як Законом № 329-VIII (частина шоста статті 59) так і Законом України «Про ринок електричної енергії» (частина шоста статті 77) на час ухвалення оскаржених у цій справі постанов було визначено строк застосування штрафних санкцій протягом п`яти днів з дня виявлення правопорушення.

26. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій, висловлених Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 по справі №810/5546/15 колегія суддів касаційного суду констатує, що за висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 18.05.2023 у справі з подібними правовідносинами №640/18331/19, висновки Верховного Суду у справі №810/5546/15 стосувались застосування норм пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України. Проте зазначений нормативний акт правовідносини, щодо яких виник спір у справі, яка розглядається, не регулює і не застосовується.

27. При цьому заслуговує на увагу висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 18.05.2023 у справі з подібними правовідносинами №640/18331/19, згідно якого:

« 39. Крім того, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2022 року по справі №340/370/21 висловив правову позицію, згідно якої недотримання відповідачем форми прийняття рішення про зобов`язання позивача усунути виявлені під час перевірки порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, не можна вважати формальним порушенням встановленої процедури.

40. Будь-які процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи правопорушника та публічними інтересами. Зазначене, особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у публічній сфері, зокрема, питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо. Не є правовим пуризмом суттєві порушення процедури прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, у тому числі, недотримання встановленої форми відповідного рішення.

41. Зокрема, правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.

42. Колегія суддів касаційного адміністративного суду в цій справі не вбачає підстав для відступу від такого правового висновку і вважає за можливе застосувати його також щодо правових наслідків порушення строків розгляду НКРЕКП акта перевірки та застосування санкцій за порушення вимог законодавства у сфері теплопостачання та на ринку електричної енергії».

28. За таких обставин справи та правового регулювання правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі, колегія суддів касаційного адміністративного суду приходить до переконання про те, що після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у постановах від 18.07.2018, 06.06.2019, 30.09.2020, 15.02.2022, 21.11.2022 18.05.2023, (справи №№ 826/14481/17, 804/7661/17, 300/775/19, 640/2415/19, 120/1139/19-а, №640/18331/19, відповідно) вже виклав висновки щодо застосування норм частини шостої статті 59 Закону №329-VIII у її взаємному зв`язку з нормами Закону № 1540-VIII та Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428.

29. Суди попередніх інстанцій розглянули справу відповідно до таких висновків. Колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для відступу від таких висновків Верховного Суду. Зазначене виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної суду з підстави та у випадку, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

30. Колегія суддів бере до уваги те, що касаційне провадження у цій справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

31. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

32. З урахуванням наведеного, касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, підлягає закриттю.

Керуючись статтями 340, 339, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року у справі №826/5986/18 за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування постанов від 29 грудня 2017 року №1619, №1620, яке було відкрито з підстави, встановленої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: В.М. Кравчук

С.М. Чиркін