УХВАЛА

29 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 522/14776/22

Провадження № 14-61цс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О. С.,

суддівБанаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання рішень зборів недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Первинної профспілкової організації працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в якому просив:

- визнати рішення від 21 жовтня 2022 року про проведення зборів членів Первинної профспілкової організації працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України» недійсними;

- визнати протокол від 28 жовтня 2022 року зборів членів Первинної профспілкової організації працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України», а також рішення, які прийняті згідно даного протоколу, недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що оскаржуваним рішеннями було ініційовано проведення зборів та в подальшому припинено його повноваження на виборній посаді голови профспілки, що призвело до порушення його прав як члена профспілкової організації, обраного на виборну посаду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що вирішення спору між сторонами належить до виключної компетенції профспілки та її внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язане з питаннями членства у громадській організації, а тому має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілки та законодавства, яке регулює основи її діяльності.

ОСОБА_1 у листопаді 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- судами першої та апеляційної інстанцій допущено обмеження права на судовий захист; не враховано, що вказаний спір не є трудовим, а предметом спору не є статутна діяльність відповідача, позовні вимоги не обґрунтовувалися членством позивача у профспілці; не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2023 року у справі № 757/57736/21.

- суди попередніх інстанцій не врахували, що предметом спору у даній справі не є статутна діяльність Первинної профспілкової організації працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України», а також неправильно застосували частини першу та третю статті 4 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV).

- суд не роз`яснив позивачу, до суду якої юрисдикції віднесено розгляд справи за його позовом. При цьому, на думку заявника, закриття провадження у цивільній справі у зв`язку з її непідсудністю судам суперечить нормам прямої дії Конституції України.

- суди не враховали, що 02 травня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмету позову, в якій з-поміж іншого було виключено посилання на факт його членства у профспілці. Підставами позову відповідно до цієї заяви було визначено порушення порядку та процедури прийняття оскаржуваних рішень, їх невідповідність чинним нормам законодавства.

- суди не врахували, що положення частини третьої статті 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не розповсюджуються на спірні правовідносини.

Касаційний цивільний суду складі Верховного Суду ухвалою від 22 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 10 квітня 2024 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду оскільки вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19).

Ухвала мотивована тим, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 523/4139/17 (провадження № 14-328цс19) викладено правову позицію, що спір між профспілковою організацією та її головою і членами щодо їхніх прав та законних інтересів не є трудовим, проте, на думку колегії суддів Касаційного цивільного суду, відповідно до суб`єктного складу сторін та характеру спірних правовідносин підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Натомість у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо неможливості розгляду в судовому порядку спору між членом (колишнім членом) профспілкової організації та цією організацією. У даній справі Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спори, пов`язані з питаннями членства у профспілковій організації мають вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності, і не підлягають розгляду в судовому порядку.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) не вказала про відступ від свого попереднього висновку, викладеного у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 523/4139/17 (провадження № 14-328цс19).

На думку колегії суддів Касаційного цивільного суду, формулюючи правовий висновок про те, що спори стосовно виключення із членів профспілки не підлягають розгляду в судовому порядку, Велика Палата Верховного Суду не враховала, що Законом № 1045-XIV не врегульовані умови та порядок виключення з членів профспілкової організації. Вказані положення повинні бути відображені в статуті профспілки (пункт 3 частини третьої статті 14 Закону № 1045-XIV). В той же час у випадку, якщо статут відповідної профспілки не встановлює порядок оскарження рішення про виключення з членів профспілки, особа позбавлена можливості перевірити правомірність такого рішення, яке безпосередньо може впливати в подальшому на її трудові права та існування певних гарантій, тобто має місце непропорційне обмеження права на доступ до суду.

З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19), про те, що спір щодо прав та законних інтересів членів профспілкової організації не підлягає розгляду в судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду вважає висновки про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необґрунтованими з огляду на таке.

Частиною четвертою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про прийняття справи до судового розгляду, звертає увагу, що правовідносини у цій справі та у справі у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) не є подібними. Справа за позовом ОСОБА_1 стосується оскарження рішення зборів членів профспілкової організації, якими було ініційовано проведення зборів та в подальшому припинено повноваження голови профспілки. Натомість у справі № 210/5659/18 позивачами оскаржувалось виключення їх із членів профспілки.

У постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41)) вже неодноразово наголошувалося, що Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

Підстави необхідності відступу мають бути мотивовані не лише в постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками вирішення спору по суті, а й в ухвалі відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Отже, має існувати необхідність відступу, така необхідність виникає з певних об`єктивних причин, які повинні бути чітко визначені та аргументовані.

Колегія суддів Касаційного цивільного суду зазначила, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) непропорційно обмежено право членів / колишніх членів профспілки на доступ до суду.

Такі доводи колегії суддів спростовуються положенням частини третьої статті 12 Закону № 1045-XIV, якою встановлено заборону втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності.

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), заява № 4451/70). «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95).

Отже, за встановленого законом обмеження щодо розгляду в судовому порядку спору стосовно виключення із членів профспілки, не можна вважати, що Велика Палата Верховного Суду позбавила осіб права на доступ до суду.

Наведений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19).

Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що з часу формування правового висновку, від якого бажає відступити колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, суспільний контекст не змінився, не відбулось змін в законодавстві, що давало б вагомі підстави для відступу від вже сформованого та застосовуваного протягом тривалого часу всіма судами України висновку, а такі вади правозастосування, які би зумовлювали потребу відступити від сформульованого Великою Палатою Верховного Суду висновку - відсутні.

Крім того, не вбачається наявності глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці щодо врахування сформульованого висновку з приводу можливості розгляду в судовому порядку спору між членом (колишнім членом) профспілкової організації та цією організацією.

Потрібно звернути увагу й на те, що у справі № 523/4139/17, яка стосувалася оскарження рішень про звільнення осіб із керівних посад у профспілковій організації, Велика Палата Верховного Суду 11 вересня 2019 року сформулювала правовий висновок про можливість оскарження в судовому порядку рішень профспілкових організацій, що стосуються членства у ній. Правовідносини у вказаній справі подібні до тих, які виникли у справі, яку Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду тепер передала на розгляд Великої Палати. Проте питання про відступ від наведеної правової позиції Касаційний цивільний суд не ставив. Про неможливість застосування чи перешкоди у застосуванні такої правової позиції також не згадано.

Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.

Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання рішень зборів недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року повернути на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Ткачук

Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур

О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв

Ю. Л. Власов К. М. Пільков

І. А. Воробйова С. О. Погрібний

М. І. Гриців О. В. Ступак

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич

В. В. Король Є. А. Усенко

С. І. Кравченко Н. В. Шевцова

О. В. Кривенда