П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 990/191/23

Провадження № 11-172заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зейфман І. М.,

представників ОСОБА_1 - Кравця Р. Ю.,

представниці Вищої ради правосуддя Белінської О. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року (судді Ханова Р. Ф., Білоус О. В., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Хохуляк В. В.) у справі № 990/191/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій і скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1.1. ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), у якій просила визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 03.08.2023 № 798/0/15-23 про звільнення її ( ОСОБА_1 ) з посади судді Апеляційного суду міста Києва з підстави, встановленої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (далі - рішення ВРП від 03.08.2023 № 798/0/15-23, оскаржуване рішення).

1.2. На обґрунтування позову позивачка зазначила, що рішення від 03.08.2023 № 798/0/15-23 ВРП ухвалила в порядку, встановленому пунктом 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), тоді як підстав для цього не було, оскільки Верховною Радою України було прийнято рішення за внесеним Вищою радою юстиції (далі - ВРЮ) поданням про її звільнення. На переконання позивачки, «неприйняття рішення» та «ненастання наслідків» є різними за своїм змістом та природою поняттями, а тому ненастання наслідків за рішенням Верховної Ради України про її звільнення через скасування такого рішення судом не є тим фактом, з яким норма пункту 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII пов`язує повноваження ВРП розглянути подання ВРЮ про звільнення судді. Зазначена норма має трактуватися виключно з позиції «якості закону», а не політичної доцільності.

1.3. Позивачка доводить, що рішення ВРП від 03.08.2023 № 798/0/15-23 не відповідає вимогам статті 56 Закону № 1798-VIII та статті 115 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), оскільки не вмотивоване щодо встановлення факту вчинення нею істотного дисциплінарного проступку, а містить лише формальне посилання на чинність рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 про внесення подання про її звільнення з посади судді.

1.4. ОСОБА_1 зазначає, що ВРП порушила процедуру прийняття оскаржуваного рішення в частині строку притягнення судді до відповідальності. Доводить, що подання ВРЮ та його реалізація шляхом прийняття рішення про звільнення становлять єдиний процес, за яким притягнення судді до відповідальності реалізується саме в момент прийняття рішення про звільнення.ВРП повинна була вирішити питання про дотримання строку притягнення її до відповідальності, адже з моменту вчинення проступку, за який її звільнено, минуло більше 9 років, а відсутність окремого строку для прийняття рішення про звільнення не виправдовує втручання в її права, адже свідчить лише про порушення юридичної визначеності та проблеми з якістю закону.

1.5. Позивачка також вважає, що рішення ВРП від 03.08.2023 № 798/0/15-23 прийняте з порушенням конвенційного принципу non bis in idem (подвійна процедура звільнення, подвійне звільнення, фактичне подвійне настання наслідків), оскільки відносно неї порушено як заборону подвійного переслідування за одне й те саме діяння (розгляд питання про звільнення судді відбувався двічі - Верховною Радою України та ВРП), так і заборону подвійного притягнення (покарання) за одне і те саме діяння, адже Верховна Рада України 29.09.2016 прийняла Постанову № 1629-VIIІ про її звільнення з посади судді. До того ж, ВРП всупереч її (позивачки) клопотанню прийняла оскаржуване рішення без її участі чи її представників, позбавивши її права надати пояснення, що дає підстави стверджувати про порушення Радою конвенційної вимоги про безсторонність.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Касаційний адміністративний суд рішенням від 16.10.2023 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

2.2. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ВРП правомірно на підставі пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII розглянула подання ВРЮ від 06.06.2016 № 53/0/12-16 про звільнення суддів, зокрема ОСОБА_1 , з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги та ухвалила за ним оскаржуване рішення.

2.3. Суд першої інстанції застосував норму частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та врахував, що підставою для звільнення позивачки з посади судді стало рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16. Пославшись на те, що рішенням Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2020, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування зазначеного рішення ВРЮ, суд першої інстанції визнав, що факт порушення позивачкою присяги судді не потребує доказування. Суд виснував, що рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 є чинним, відповідно й обставини, які були підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення її з цієї посади, є встановленими компетентним органом - ВРЮ, а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя (які в сукупності становлять порушення присяги) - обраним / застосованим.

2.4. Відповідно до зроблених судом першої інстанції висновків скасування судом [рішення Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16)] Постанови Верховної Ради України від 29.09.2016 № 1629-VIII про звільнення судді ОСОБА_1 відновило процедуру її звільнення на підставі рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16, а тому згідно з пунктом 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII матеріали щодо звільнення позивачки було передано до ВРП для ухвалення рішення про її звільнення з посади судді. ВРП правомірно розглянула подання ВРЮ відносно позивачки, оскільки процедура вирішення питання щодо звільнення судді з посади набуває ознак завершеності, а відповідне подання ВРЮ стає реалізованим унаслідок його розгляду уповноваженим органом та прийняття на його підставі остаточного рішення.

Оскільки вид відповідальності щодо позивачки був обраний ВРЮ в рішенні від 31.03.2016 № 709/0/15-16, ВРП не притягала ОСОБА_1 до відповідальності повторно (за один і той же проступок), а реалізувала повноваження щодо звільнення суддів, обраних безстроково, якими на момент прийняття зазначеного рішення ВРЮ була наділена Верховна Рада України.

2.5. Суд відхилив доводи позивачки, що в оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтування щодо наявності в її діях складу проступку, передбаченого пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, вказавши, що обставини вчинення нею такого проступку були встановлені в рішенні ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16. Ці обставини отримали правову оцінку в рішенні Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16), і саме з цими обставинами ВРП пов`язує звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

3. Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

3.1. 06.11.2023 адвокат Кравець Р. Ю. від імені позивачки ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду від 16.10.2023, в якій просить скасувати це рішення й ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

3.2. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивачка зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме:

- пункт 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, оскільки «неприйняття рішення» та «ненастання наслідків» є різними за змістом та правовою природою поняттями, а тому ненастання наслідків не може вважатися фактом, що породжує підстави для застосування норми вказаного пункту, яка, у свою чергу, має трактуватися виключно з точки зору «якості закону», а не політичної доцільності;

- пункт 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України, частину другу статті 115 Закону № 1402-VIII, оскільки норма Конституції України передбачає звільнення за істотний дисциплінарний проступок, тоді як норма ж частини другої статті 115 Закону № 1402-VIII передбачає, що виключно ВРП може встановити наявність істотного дисциплінарного проступку. Формальне посилання на чинність рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 не звільняє ВРП від обов`язку прийняти вмотивоване рішення. Закон не встановлює, що істотний дисциплінарний проступок та порушення присяги - однакові поняття.

3.3. Доводить позивачка й те, що Касаційний адміністративний суд неправильно застосував норми матеріального права при визначенні строку притягнення судді до відповідальності, адже з моменту вчинення нею дій, які ВРП кваліфікувала як істотний дисциплінарний проступок, минуло більше 9 років. Подання ВРЮ про звільнення її ( ОСОБА_1 ) з посади судді за порушення присяги було реалізовано з прийняттям рішення про її звільнення, тобто мав місце єдиний процес притягнення її до відповідальності, а тому рішення ВРП від 03.08.2023 № 798/0/15-23 прийнято поза межами строку давності.

3.4. Позивачка також посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи щодо дотримання відповідачем принципу заборони подвійного притягнення до відповідальності, який відповідно до практики Європейського суду з прав людини стосується права не піддаватись двічі переслідуванню або не притягатися двічі до суду і застосовується тоді, коли особа була притягнута до відповідальності, але в результаті судового розгляду її справи не була засуджена.

4. Рух апеляційної скарги

4.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15.11.2023 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду від 16.10.2023, а ухвалою від 16.01.2024 призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи на 08.02.2024 о 10:00.

4.2. 07.02.2024 Велика Палата Верховного Суду ухвалою задовольнила клопотання представника ВРП про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням представником ВРП власних технічних засобів.

4.3. 08.02.2024 розгляд справи був відкладений до 21.03.2024 (11:00). У подальшому справа була призначена на 23.05.2024 о 10:00.

5. Позиція відповідача щодо апеляційної скарги позивачки

5.1. ВРП у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з наведеними в ній доводами, стверджує, що вони не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду в рішенні від 16.10.2023 щодо підстав для відмови в задоволенні позову, законності та обґрунтованості цього рішення.

6. Обставини справи

6.1. Рішенням Київської міської ради народних депутатів ХІІІ сесії ХХІ скликання від 18.02.1993 № 4 ОСОБА_1 обрана народним суддею Жовтневого районного суду міста Києва.

6.2. Указом Президента України від 23.10.2001 № 1004/2001 ОСОБА_1 переведена на посаду судді Солом`янського районного суду міста Києва.

6.3. Постановою Верховної Ради України від 07.02.2002 № 3060-ІІІ ОСОБА_1 обрана суддею Апеляційного суду міста Києва безстроково.

6.4. Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) у висновку від 10.06.2015 № 57/02-15 виявила в діях судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 при розгляді в складі колегії суддів апеляційних скарг на ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ознаки порушення присяги судді. Висновок разом з матеріалами перевірки направлено до ВРЮ для подальшого розгляду та прийняття рішення.

6.5. ВРЮ ухвалою від 15.10.2015 на підставі вказаного вище висновку ТСК відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Апеляційного суду міста Києва Коваль С. М.

6.6. 31.03.2016 ВРЮ, розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Апеляційного суду міста Києва Коваль С. М., відкриту за висновком ТСК від 10.06.2015 № 57/02-15, встановила у діях судді ознаки порушення присяги та ухвалила рішення № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва. ВРЮ виснувала, що суддя Коваль С. М., розглядаючи у складі колегії суддів у кримінальних справах № 752/1350/14-к (підозрюваний ОСОБА_2 ), № 755/2432/14-к (підозрюваний ОСОБА_3 ), № 759/919/14-к (підозрюваний ОСОБА_4 ), № 760/1375/14-к (підозрюваний ОСОБА_5 ), № 752/1463/14-к (підозрюваний ОСОБА_6 ), № 760/1377/14-к (підозрюваний ОСОБА_7 ), № 761/32347/13-к (підозрюваний ОСОБА_8 ) [у справах № 761/32347/13-к, № 760/1377/14-к, № 752/1463/14-к позивачка була головуючою суддею] апеляційні скарги на ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою учасникам масових народних протестів у місті Києві в січні 2014 року, не забезпечила повного і всебічного дослідження всіх обставин, постановила необґрунтовані судові рішення, що не відповідають нормам Кримінального процесуального кодексу України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини (а. с. 195-196, т. 2).

6.7. 06.06.2016 за вихідним № 53/0/12-16 до Верховної Ради України надіслано подання ВРЮ про звільнення судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з порушенням присяги. У поданні зазначено про його прийняття на підставі рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16.

6.8. 29.09.2016 Верховна Рада України прийняла Постанову № 1629-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України у зв`язку з порушенням присяги.

6.9. ОСОБА_1 оскаржила рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 та Постанову від 29.09.2016 № 1629-VIII до суду [справа № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16)].

6.10. Касаційний адміністративний суд рішенням від 23.10.2019 у справі № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2020, позов ОСОБА_1 до ВРП, Верховної Ради України про визнання незаконним та скасування рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16, визнання незаконною та скасування Постанови Верховної Ради України від 29.09.2016 № 1629-VІІІ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва задовольнив частково: визнав протиправною та скасував Постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 № 1629-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва з тієї підстави, що право позивачки на участь у процедурі прийняття рішення щодо її звільнення було порушено; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

6.11. 01.11.2021 до ВРП листом Апарату Верховної Ради України від 29.10.2021 № 04-26/17-2021/334383 за вхідним № 8757/0/8-21 надійшло подання ВРЮ від 06.06.2016 № 53/0/12-16 із доданими до нього матеріалами про звільнення судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги.

6.12. 03.08.2023 ВРП ухвалила рішення № 798/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

7. Позиція Великої Палати Верховного Суду

7.1. Велика Палата Верховного Суду відповідно до встановлених статтею 308 КАС меж апеляційного перегляду справи дослідила докази у справі, перевірила обґрунтованість наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводів сторін і дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

7.2. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.3. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції, чинній до 30.09.2016) передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

7.4. Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

7.5. За частиною першою статті 128 Конституції України перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.

7.6. Порядок звільнення судді з посади на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI; втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Закону № 1402-VIII, на підставі Закону № 1402-VIII, що набрав чинності з 30.09.2016).

7.7. Відповідно до статті 111 цього Закону суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.

7.8. 08.04.2014 прийнято Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» № 1188-VII (далі - Закон № 1188-VII), який визначає правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв`язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості.

7.9. На підставі частини першої статті 2 цього Закону перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється в порядку, визначеному статтею 4 цього Закону.

7.10. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21.11.2013 до дня набрання чинності цим Законом, у зв`язку з їх участю у таких акціях.

7.11. Частиною другою статті 7 указаного Закону визначено, що висновок ТСК про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється ВРЮ для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом. Порушення цього строку ВРЮ не є підставою для припинення процедури перевірки судді. Суддя має право на оскарження рішення ВРЮ в порядку, визначеному КАС. Висновок ТСК про порушення суддею присяги є обов`язковим для розгляду ВРЮ.

7.12. 30.09.2016 набрали чинності Закон України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) та Закон № 1402-VIII, відповідно до яких ВРП надано повноваження щодо розгляду дисциплінарних справ щодо всіх суддів.

7.13. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції, чинній з 30.09.2016) та пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

7.14. Відповідно до статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.

7.15. У пункті 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII установлено, що матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом № 1401-VIIIне прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.

Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом № 1401-VIII ВРЮ внесла подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

7.16. ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги (стаття 18 Закону № 1798-VIII).

7.17. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

7.18. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП (частина перша статті 56 Закону № 1798-VIII).

7.19. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності (абзац другий частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII).

7.20. Відповідно до частини шостої статті 56 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.

7.21. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

7.22. ОСОБА_1 оскаржує рішення ВРП від 03.08.2023 № 798/0/15-23, яким її звільнено з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Зазначене рішення постановлене ВРП як органом, який з 30.09.2016 уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

7.23. Суд першої інстанції встановив, що повідомлення про засідання ВРП, яке відбулось 03.08.2023, було надіслано на адресу позивачки 21.07.2023 [конверт повернувся на адресу відповідача у зв`язку із закінченням терміну зберігання], а також ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кравець Р. Ю. були повідомленні про засідання шляхом розміщення 21.07.2023 відповідної інформації щодо порядку денного на вказану дату на сайті ВРП.

7.24. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

7.25. За змістом частин п`ятої, шостої статті 30 Закону № 1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участі такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.

7.26. До того ж про обізнаність представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р. Ю. про засідання ВРП 03.08.2023 також свідчить клопотання про перенесення на іншу дату розгляду матеріалів щодо звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді, призначеного на 03.08.2023. При цьому в клопотанні не зазначено, що позивачку та її представника було повідомлено про час та місце розгляду вказаного питання з порушенням частини п`ятої статті 30 Закону № 1798-VIII.

7.27. Відповідно до витягу з протоколу засідання від 03.08.2023 № 71 ВРП, розглянувши це клопотання адвоката Кравця Р. Ю., в його задоволенні відмовила (а. с. 149-154, т. 1).

7.28. Суд першої інстанції, застосувавши норми абзацу другого частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIIІ, дійшов правильного висновку, що, оскільки законодавство України не містить застереження щодо неможливості проведення засідання ВРП з розгляду питання про звільнення судді у випадку, коли суддя, якого стосується це питання, подав клопотання про відкладення пленарного засідання, ВРП не порушила встановлену законом процедуру розгляду питання про звільнення позивачки.

7.29. Відповідно до витягу з протоколу засідання ВРП від 03.08.2023 № 71 та рішення ВРП від 03.08.2023 № 798/0/15-23 це рішення прийняте і підписане повноважним складом ВРП та всіма членами, які брали участь у його ухваленні, відтак відсутні підстави, визначені пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIIІ, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

7.30. Як правильно встановив суд першої інстанції, фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття рішення ВРП від 03.08.2023 № 798/0/15-23, викладені в рішенні ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги. ВРЮ у зазначеному рішенні дійшла висновку, що слідчі судді судів першої інстанції застосували запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які були учасниками масових народних протестів, що відбулися в місті Києві в січні 2014 року під час Революції Гідності, всупереч нормам Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практиці Європейського суду з прав людини. Хоч слідчі судді обрали зазначеним особам як підозрюваним запобіжний захід з явним порушенням прав особи у кримінальному провадженні, але судді Апеляційного суду міста Києва, які здійснювали апеляційний перегляд справи, в тому числі ОСОБА_1 , постановили, що запобіжний захід слідчими суддями обрано з дотриманням норм Кримінального процесуального кодексу України. Залишаючи без змін ухвали слідчих суддів, судді Апеляційного суду міста Києва, зокрема ОСОБА_1 , не забезпечили повного і всебічного дослідження всіх обставин, ухвалили необґрунтовані судові рішення, що не відповідають нормам чинного законодавства України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, а також практиці Європейського суду з прав людини.

7.31. ВРЮ виснувала, що судді Апеляційного суду міста Києва, які здійснювали апеляційний перегляд ухвал про застосування запобіжного заходу щодо зазначених вище осіб, зокрема ОСОБА_1 , порушили присягу судді, яка зобов`язує суддю об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади. Невиконанням покладених на них професійних обов`язків під час гострого соціального конфлікту в Україні з 21.11.2013 по 22.02.2014 ці судді завдали істотної шкоди демократичному конституційному ладу, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави.

7.32. Рішенням Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2020, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову в частині визнання протиправним і скасування рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення її з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.

7.33. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову в цій частині вимог, Касаційний адміністративний суд, з висновком якого погодилась і Велика Палата Верховного Суду, виходив з того, що висновок ВРЮ про те, що грубі порушення законодавства, допущені суддею ОСОБА_1 , порочать звання судді, підривають авторитет правосуддя, а тому були правильно кваліфіковані як порушення присяги. Відповідальність (стягнення) у вигляді внесення ВРЮ подання про звільнення позивачки з посади судді є пропорційною вчиненому нею діянню та виправданою з огляду на негативні наслідки, зумовлені невиконанням суддею ОСОБА_1 вимог процесуального закону.

Касаційний адміністративний суд та Велика Палата Верховного Суду в ухвалених у справі № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16) судових рішеннях визнали обґрунтованим висновок ВРЮ, що ОСОБА_1 під час розгляду справ про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту, не забезпечила всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин у цих справах і вирішення їх відповідно до закону, та дійшли висновку щодо правомірності рішення ВРЮ про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивачки за порушення присяги включно з питанням дотримання строку для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

7.34. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

7.35. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 КАС).

7.36. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що в силу норми частини четвертої статті 78 КАС обставини щодо порушення ОСОБА_1 присяги судді, як встановлені у рішенні Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16), не підлягають доказуванню у цій справі. Так само не підлягає повторній перевірці правомірність рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивачки з посади судді за порушення присяги, оскільки щодо цього вже зроблено висновок у зазначеному рішенні Касаційного адміністративного суду.

7.37. Рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 є чинним, його правомірність у частині висновків, зроблених щодо позивачки, підтверджена у судових рішеннях, ухвалених у справі № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16). Відтак викладені в зазначеному рішенні обставини, які були підставою для висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу порушення присяги судді, є встановленими компетентним органом - ВРЮ, а визначений цим рішенням вид відповідальності позивачки як судді за вчинення неправомірного діяння при здійсненні правосуддя, що становить склад порушення присяги, є обраним (застосованим).

7.38. Відповідно до статті 131 Конституції України (у редакції, чинній станом на 31.03.2016) ВРЮ у подальшому внесла до органу, який обрав ОСОБА_1 на посаду судді безстроково, - Верховної Ради України подання від 06.06.2016 № 53/0/12-16 про звільнення її з посади судді за порушення присяги.

7.39. За результатами розгляду цього подання Верховна Рада Україна прийняла Постанову від 29.09.2016 № 1629-VIII, якою звільнила позивачку з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.

7.40. Касаційний адміністративний суд рішенням від 23.10.2019 у справі № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16) визнав протиправною та скасував Постанову від 29.09.2016 № 1629-VIII.

7.41. Згідно з описовою та мотивувальною частинами рішення, ухваленого у справі № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16), Касаційний адміністративний суд не надавав оцінки обставинам, які слугували підставою для внесення ВРЮ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, а висновок про неправомірність Постанови від 29.09.2016 № 1629-VIII зробив відповідно до встановлених у справі обставин щодо порушення Верховною Радою України передбаченої нормами її Регламенту адміністративної процедури розгляду питання про звільнення позивачки з посади судді.

7.42. Велика Палата Верховного Суду вже висловила правову позицію, зокрема в постановах від 12.03.2020 у справі № 9901/777/18 (пункт 67), від 21.01.2021 у справі № 9901/525/19, від 25.03.2021 у справі № 9901/224/20, що в разі визнання судом незаконним (незаконними) рішення (дій), прийнятого (вчинених) Верховною Радою України за результатами розгляду подання ВРЮ про звільнення судді з посади за порушення присяги, незалежно від того, чи підтримав парламент таке подання і прийняв постанову про звільнення судді (порушення вимог закону (зокрема, процедури) можуть мати місце в будь-якому із цих двох випадків), зазначена процедура не може вважатися завершеною, а подання розглянутим. Процедура вирішення питання щодо звільнення судді з посади набуває ознак завершеності, а відповідне подання ВРЮ стає реалізованим унаслідок його розгляду уповноваженим органом та прийняття на його підставі остаточного рішення.

7.43. Зважаючи на викладене, внаслідок визнання незаконною і скасування судом Постанови Верховної Ради України від 29.09.2016 № 1629-VIII цей акт не породжує правових наслідків від часу його прийняття. У зв`язку із цим подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді не може вважатися реалізованим, що обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом, яким починаючи з 30.09.2016 (дата набрання чинності Законом № 1402-VIII) є ВРП.

7.44. Скасування судом Постанови Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 відновило процедуру звільнення її на підставі рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16, а тому відповідно до пункту 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII матеріали щодо звільнення позивачки було передано до ВРП, компетенцією якої закон визначив прийняття рішення про звільнення судді з посади.

7.45. Поширення нормою пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII компетенції ВРП на розгляд подання ВРЮ про звільнення з посади судді, за яким не було прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України до набрання чинності змін до Конституції України щодо правосуддя (тобто до 30.09.2016), спрямоване на те, щоб відповідні правовідносини, які виникли до того, як змінилося законодавство, були реалізовані (вичерпані) з урахуванням нового правового регулювання, зокрема в тій частині, яка стосується компетенції органів, уповноважених на прийняття відповідних рішень.

7.46. Ураховуючи наведене, а також те, що вид відповідальності відносно позивачки був застосованим (обраним) ВРЮ шляхом прийняття рішення від 31.03.2016 № 709/0/15-16, ВРП, звільняючи позивачку з посади судді, реалізувала свої повноваження щодо звільнення суддів, якими на дату прийняття зазначеного рішення ВРЮ була наділена Верховна Рада України щодо суддів, обраних безстроково.

7.47. Такого ж висновку щодо застосування норми пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, в постановах від 06.04.2023 (справа № 990/86/22), від 03.08.2023 (справа № 990/38/22, пункти 78, 79), від 04.04.2024 (справа № 990/194/23), ухвалених у подібних правовідносинах.

7.48. З прийняттям законів № 1401-VIII та № 1402-VIII відповідальність за діяння, з якими ВРЮ пов`язувала внесення подання про звільнення позивачки, скасована не була і наслідки таких дій у вигляді звільнення з посади судді не змінились.

7.49. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII підставою для звільнення судді з посади є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

7.50. Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII).

7.51. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивачки щодо відсутності в оскаржуваному рішенні ВРП обґрунтувань наявності в її діях складу проступку, передбаченого пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, оскільки обставини вчинення нею проступку були встановлені рішенням ВРЮ, яке було предметом судового розгляду. Ці обставини як підстави для звільнення позивачки отримали оцінку всудових рішеннях, ухвалених у справі № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16), і саме з такими обставинами відповідач пов`язував підстави прийняття рішення про звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

7.52. Касаційний адміністративний суд зробив правильний висновок, що довід позивачки про те, що ВРП, прийнявши оскаржуване рішення, повторно притягнула її до відповідальності за один і той же проступок, безпідставний, оскільки актом застосування до позивачки виду відповідальності було рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16. ВРП, приймаючи рішення про звільнення позивачки, реалізувала повноваження, якими був наділений парламент (щодо суддів, обраних безстроково) у процедурі звільнення судді і які (повноваження) на перехідний період були передані відповідачу.

7.53. На час прийняття рішення ВРП від 03.08.2023 № 798/0/15-23 було чинним рішення Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16), залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2020, прийняте за наслідками оскарження ОСОБА_1 зазначеного рішення ВРЮ, що виключало ревізію ВРП результату дисциплінарного провадження щодо позивачки. Водночас у ВРП були встановлені законом підстави для розгляду питання щодо звільнення позивачки з посади судді та прийняття оскаржуваного рішення.

7.54. Щодо доводів позивачки, що оскаржуване рішення ВРП прийняла з порушенням установленого законом строку застосування до судді дисциплінарного стягнення, то Велика Палата Верховного Суду, визнаючи такі доводи необґрунтованими, виходить з таких міркувань.

7.55. Норми Закону № 2453-VI та Закону України від 15.01.1998 № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР; втратив чинність на підставі Закону № 1798-VIII) у редакціях, які діяли на момент вчинення ОСОБА_1 дій, які ВРЮ розцінила як порушення присяги судді, не встановлювали строку притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

7.56. Законом України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) внесені зміни до Закону № 22/98-ВР, які набрали чинності з 27.02.2015, та викладено Закон № 2453-VI у новій редакції, яка набрала законної сили з 28.03.2015.

7.57. Відповідно до частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР (у редакції Закону № 192-VIII) провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

7.58. Частиною четвертою статті 96 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

7.59. Правила і строки для здійснення дисциплінарного провадження, які могли бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді, були передбачені нормами Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII), які набрали чинності з 28.03.2015.

7.60. Тобто застосування положень частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР після внесення до неї змін стало можливим лише після набрання чинності Законом № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII).

7.61. Стаття 32 Закону № 22/98-ВР нерозривно пов`язана з розділом VI «Дисциплінарна відповідальність судді» Закону № 2453-VI і має застосовуватися в поєднанні з нормами, що регламентують підстави та порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

7.62. У такому випадку після набрання чинності Законом № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) уповноважений орган має право вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, зокрема за таке, що мало місце до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону.

7.63. Беручи до уваги наведене, запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, що підпадають під порушення присяги, є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли такий строк законодавством визначений не був, а тому застосування трирічного строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не суперечить положенням статті 58 Конституції України.

7.64. Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала, зокрема, в постановах від 28.03.2018 у справі № П/800/310/17, від 05.04.2018 у справі № 800/523/17, від 07.06.2018 у справі № 11-272сап18, від 21.06.2018 у справі № 11-78сап18, від 01.11.2018 у справі № 800/493/15, від 13.02.2020 у справі № 9901/58/19, від 12.03.2020 у справі № 9901/777/18, від 02.07.2020 у справі № 9901/386/19, від 24.06.2021 у справі № 9901/526/19, від 06.04.2023 у справі № 990/86/22, від 03.08.2023 у справі № 990/38/22.

7.65. Діяння, з якими ВРП пов`язувала підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді, були вчинені нею у грудні 2013 року - лютому 2014 року.

7.66. 31.03.2016, тобто у межах визначеного частиною четвертою статті 96 Закону № 2453-VI строку, ВРЮ прийняла рішення № 709/0/15-16 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення позивачки з посади судді за порушення присяги.

7.67. Як уже зазначено вище, актом застосування до позивачки виду відповідальності є саме рішення ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16, а не оскаржуване рішення ВРП. Підставою для передачі подання ВРЮ щодо позивачки на розгляд ВРП були положення пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, якими встановлено особливу процедуру звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України на перехідний період. У цих правовідносинах не передбачено розгляду скарги чи заяви Дисциплінарною палатою.

7.68. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ВРП при прийнятті рішення від 03.08.2023 № 798/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Оскаржуване рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення позивачки з посади судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

7.69. Як підсумок, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного адміністративного суду в рішенні від 16.10.2023 про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

8.2. На підставі частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

8.3. Оскільки Касаційний адміністративний суд розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у рішенні висновків, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

9. Судові витрати

9.1. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

9.2. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. УркевичСуддя-доповідач І. В. Желєзний Судді: О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова К. М. Пільков М. І. Гриців С. О. Погрібний М. В. Мазур О. В. Ступак Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач В. В. Король О. С. Ткачук О. В. Кривенда Є. А. Усенко Н. В. Шевцова

Відповідно до частини третьої статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України постанову оформила суддя Усенко Є. А.